Постанова

від 25.11.2024 по справі 910/18476/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2024 р. Справа№ 910/18476/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Гончарова С.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Просторпрод»

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024

у справі № 910/18476/23 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Косметик»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Просторпрод»

про стягнення 151 444,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 95 180,26 грн. за поставлений за договором № 798 від 01.02.2022, але неоплачений товар, а також нарахованих за несвоєчасне виконання вказаного обов`язку пені в сумі 47 709,53 грн., 3 % річних в сумі 3 075,67 грн. та інфляційних втрат в сумі 5 479,39 грн.

У відзиві на позов відповідач проти його задоволення заперечив, пославшись на те, що товар, стягнення плати за який є предметом цього позову був поставлений не за умовами договору № 798 від 01.02.2022, а за видатковими накладними як договорами, що укладені між сторонами спору в спрощений спосіб, про що свідчить те, що:

- за умовами спірного договору конкретний асортимент, номенклатура та ціна товару, який постачається визначатиметься сторонами в специфікаціях до такого договору та замовленнях відповідача, що становитимуть невід`ємну частину договору (п. 1.3 спірного договору);

- сторонами було підписано додаток № 1 до спірного договору (Специфікація № 1) від 01.02.2022, в якому погоджено виготовлення та поставку засобу для зняття лаку 100 мл або 50 мл під торговою маркою «СамеТе», бальзаму для губ в асортименті під торговою маркою «MS» та лак для нігтів в асортименті під торговою маркою «Pula», визначено ціни такого товару, а також додаток № 6, в якому сторони погодили адресу доставки;

- зі змісту наданих позивачем накладних слідує, що частина з поставленого товару не є тим товаром, щодо якого підписано додаток № 1, а інший товар, поставка якого погоджена у додатку № 1, поставлений за іншою ціною, аніж та, яка погоджена у вказаному додатку або за іншою адресою, аніж та, яка погоджена у додатку № 6.

Вказане, на думку відповідача, свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій справі, оскільки заборгованість саме за договором № 798 від 01.02.2022 відсутня.

Також відповідач зауважив на тому, що позивачем нараховано пеню за порушення строку сплати товару понад встановлений ч. 6 ст. 232 ГПК строк.

У відповіді на відзив позивач зазначив про те, що всі поставки ним здійснювались за договором № 798 від 01.02.2022 про що свідчить як відсутність інших укладених між сторонами договорів поставки, так і те, що спірні видаткові накладні містять посилання саме на вказаний договір та те, що між сторонами підписано акт звірки розрахунків за договором № 798 від 01.02.2022, у якому відповідач визнав наявність у нього основного боргу в сумі 95 180,26 грн..

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 у справі № 910/18476/23 позовні вимоги задоволені частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 95 180,26 грн., 23 729,88 грн. пені, 3 067,85грн. 3 % річних, 5 479,39 грн. інфляційних втрат, 2 258,88 грн. витрат по сплаті судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.

Розглядаючи спір сторін по суті, суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті поставленого позивачем за спірним договором товару, з огляду на що позивач має право на стягнення з відповідача як основного боргу, так і пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Водночас, суд першої інстанції, під час перевірки розрахунків позивача щодо нарахування:

- 3 % річних за вказані позивачем періоди прострочення, встановив, що такий розрахунок є частково арифметично невірним, а позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 067,85 грн. за розрахунком суду;

- пені є невірним, так як позивачем не було враховано приписів ч. 6 ст. 232 ГК України (щодо обмеження строку нарахування пені шістьма місяцями від дня, коли зобов`язання мало бути виконано), а здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 23 729,88 грн. за розрахунком суду.

Судом першої інстанції відхилено твердження відповідача про відсутність у нього заборгованості перед позивачем саме за договором № 798 від 01.02.2022, оскільки спірні видаткові накладні містять посилання на договір № 798 від 01.02.2022.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «АК Просторпрод» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 у справі № 910/18476/23 в частині стягнення 53 222,40 грн. основного боргу та 13 019,15 грн. пені та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що рішення в оскаржуваній частині є таким, що не відповідає вимогам до судового рішення, встановленим процесуальним законом.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- частина з поставленого за спірним накладними товару була поставлена не за умовами договору № 798 від 01.02.2022, так як сама по собі обставина оформлення позивачем передання відповідачу товару як того, виготовлення та поставка якого передбачена спірним договором так і того, що виготовлення та поставка такого товару таким договором не передбачена в одному документі - видатковій накладній не може бути належним та допустимим доказом зміни умов договору, адже такий порядок внесення змін до договору не передбачено ні умовами договору ні нормами чинного законодавства;

- отже товар «MS Засіб без ацетону для зняття лаку 100 мл» (в асортименті) на загальну суму 53 222,40 грн. з ПДВ, що було передано позивачем відповідачу згідно з видатковими накладними від 29.09.2023 є таким, що не охоплений спірним договором № 798 від 01.02.2022, оскільки виготовлення та передача такого товару за договором не погоджена в передбаченому порядку;

- оскільки підставою пред`явленого до суду позову є невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати виготовленого та поставленого в межах договору № 798 від 01.02.2022 р. товару, то можна прийти до висновку, що в цій частині позов підлягає задоволенню лише в сумі 41 957,86 грн. виготовленого та поставленого, однак не оплаченого зі сторони відповідача за договором товару;

- враховуючи ту обставину, що виготовлення та поставку товару «MS Засіб без ацетону для зняття лаку 100 мл» (в асортименті) на загальну суму 53 222,40 грн. з ПДВ здійснено поза умовами договору № 798 від 01.02.2022, а між сторонами спору не укладено іншого письмового правочину про забезпечення виконання замовником зобов`язань з оплати товару поставленого на підставі видаткових накладних, то нарахування та стягнення судом пені за порушення строку оплати такого товару є безпідставним.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2024, справу № 910/18476/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/18476/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/18476/23.

08.08.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Просторпрод» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 у справі № 910/18476/23 залишено без руху, а також надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 3 220,80 грн.

23.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява, до якої додані докази сплати судового збору у вказаному розмірі.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684*100=268 400 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 268 400,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

У період із 12.08.2024 по 30.08.2024 головуючий суддя Яковлєв М.Л. перебував у відпустці.

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/3105/24 від 02.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/18476/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Станік С.Р., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Просторпрод» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 у справі № 910/18476/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Станік С.Р., Гончаров С.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Просторпрод» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 у справі № 910/18476/23, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

У період із 04.11.2024 по 07.11.2024 суддя Станік С.Р. перебував у відрядженні, а у періоди з 28.10 2024 по 01.11.2024 та з 08.11.2024 по 19.11.2024 - у відпустці.

Крім того, у період з 23.10.2024 по 25.10.2024 суддя Гончаров С.Р. перебував у відрядженні, а у період з 28.10.2024 по 22.11.2024 - у відпустці.

Станом на 25.11.2024 відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його неодноразове продовження, справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

01.02.2022 позивач (постачальник, виробник) та відповідач (замовник) уклали договір № 798 (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, встановлених цим Договором, виготовити, відповідно до Технічних умов товару, та поставити товар замовнику під торговим знаком, для подальшого продажу замовником, а замовник зобов`язаний прийняти та оплатити виготовлений та поставлений товар на умовах даного Договору.

Згідно з п. 1.3. Договору конкретний асортимент, номенклатура та ціна товару, який постачається за цим Договором, визначатиметься сторонами в специфікаціях до цього Договору та замовленнях замовника, що становитимуть невід`ємну частину Договору.

Відповідно до п. 1.4. Договору постачальник зобов`язується передати товар в асортименті і в кількості, що зазначена в отриманих замовленнях, а також, належної якості у відповідності до вимог чинного законодавства України, за договірними цінами, що узгоджені та зафіксовані сторонами в специфікації до цього Договору, і тими, що діють на дату поставки товару.

Відповідно до п. 3.6. Договору у випадку виявлення неякісного товару, або невідповідності його технічним умовам товару, замовник має право повернути всю виготовлену та поставлену партію товару. При цьому замовник направляє постачальнику письмове повідомлення, постачальник після отримання повідомлення зобов`язаний протягом 5 (п`яти) календарних днів вчинити наступні дії:

а) вивезти, за власний рахунок, зазначений у повідомленні товар;

б) за письмовою вимогою замовника утилізувати всю партію повернутого товару, при цьому утилізація такого товару маж бути здійснена в присутності уповноваженого представника замовника, якого постачальник зобов`язаний письмово повідомити не пізніше ніж за 24 години до дати утилізації неякісного (невідповідного) товару з зазначенням дати, часу та місця утилізації. Після утилізації між представниками замовника та постачальника складається Акт про утилізацію неякісного товару.

Замовник оплачує товар, що поставляється за цінами погодженими сторонами в специфікації (п. 4.1 Договору).

Згідно з п. 4.2. Договору ціна товару з округленням до цілих копійок зазначається в накладних та при кожній наступній поставці не має перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Ціни на товар можуть бути змінені за погодженням сторін шляхом складання Додаткової угоди із внесенням змін до специфікації, в новій редакції, при цьому ціни на товар не можуть змінюватись частіше ніж три рази на рік. У випадку, якщо ініціатором внесення змін до специфікації є постачальник, він зобов`язаний надати замовнику специфікацію зі змінами безпосередньо або шляхом направлення її електронною поштою для узгодження у 10 денний строк до терміну поставки. Якщо зміни стосуються товару, зазначеного у рекламно-інформаційних листівках замовника, узгодження ціни має бути здійснене за 40 днів, до настання терміну поставки по зміненим цінам. При цьому попередня специфікація втрачає силу.

Відповідно до п. 4.3. Договору загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару, що додаються до цього Договору.

Згідно з п. 4.4. Договору оплата за товар здійснюється в українській національній валюті протягом 45 (сорок п`ять) календарних днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару.

Відповідно до п. 6.1. Договору перехід права власності на товар від постачальника до замовника здійснюється в момент приймання-передачі товару на розподільчому центрі замовника та підписання видаткової накладної.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товару на суму 111 280,56 грн., що підтверджується видатковими накладними № 741 від 04.08.2022 на суму 22 508,64 грн., № 742 від 04.08.2022 на суму 8 038,80 грн., № 776 від 11.08.2022 на суму 3 215,52 грн., № 971 від 29.09.2022 на суму 21 700,80 грн., № 972 від 29.09.2022 на суму 55 816,80 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем здійснено лише часткову оплату поставленого товару на суму 16 100,30 грн., внаслідок чого за останнім рахується заборгованість у розмірі 95 180,26 грн., що і стало підставою для звернення до суду.

З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 95 180,26 грн., а також нараховані за несвоєчасне виконання вказаного обов`язку пеню в сумі 47 709,53 грн., 3 % річних в сумі 3 075,67 грн. та інфляційні втрати в сумі 5 479,39 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав, які детально викладені вище.

Суд першої інстанції при розгляді спору сторін по суті:

- встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті поставленого позивачем за Договором товару на суму 95 180,26 грн.,, з огляду на що позивач має право на стягнення з відповідача як основного боргу, так і пені, 3 % річних та інфляційних втрат;

- дійшов висновку про те, що виконаний позивачем розрахунок 3 % річних за вказані позивачем періоди прострочення є частково арифметично невірним, а при розрахунку пені позивачем не було враховано приписів ч. 6 ст. 232 ГК України (щодо обмеження строку нарахування пені шістьма місяцями від дня, коли зобов`язання мало бути виконано);

- позовні вимоги задовольнив частково, присудивши до стягнення з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 95 180,26 грн., 23 729,88 грн. пені, 3 067,85 грн. 3 % річних, 5 479,39 грн. інфляційних втрат, 2 258,88 грн. витрат по сплаті судового збору, в решті позовних вимог відмовив.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що, як вбачається з апеляційної скарги у цій справі, рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише в частині позовних вимог про стягнення 53 222,40 грн. основного боргу та 13 019,15 грн. пені, тобто, рішення суду першої інстанції в інших частинах, а саме щодо:

- задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 41 957,85 грн. (95 180,26 (присуджена до стягнення сума основного боргу) - 53 222,40 (оскаржена відповідачем сума основного боргу)= 41 957,85);

- відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 23 979,65 грн. (47 709,53 (заявлена до стягнення сума пені)- 23 729,88 (присуджена до стягнення сума пені)= 23 979,65);

- задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 10 460,73 грн.;

- задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 5 479,39 грн.;

- часткового задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних,

не оскаржується, що згідно з положеннями ч. 1 ст. 269 ГПК України свідчить про відсутність підстав для його перегляду в апеляційному порядку.

Водночас колегія суддів зауважує на тому, що за змістом положень ч. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, у випадку встановлення судом апеляційної інстанції, визначених ч. 4 ст. 269 ГПК України, правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції в тому числі і у частині, яка апелянтом не оскаржується, будуть наявні правові підстави для зміни рішення і у вказаних вище частинах, тобто і в частинах рішення у яких апелянтом не оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено вище, відповідач частково заперечуючи проти позовних вимог про стягнення основного боргу зазначає про те, що товар стягнення плати за який є предметом цього позову був поставлений не за умовами Договору, а за видатковими накладними як договорами, що укладені між сторонами спору в спрощений спосіб, про що свідчить те, що:

- за умовами Договору конкретний асортимент, номенклатура та ціна товару, який постачається визначатиметься сторонами в специфікаціях до такого договору та замовленнях відповідача, що становитимуть невід`ємну частину договору (п. 1.3 договору);

- сторонами було підписано додаток № 1 до спірного договору (Специфікація № 1) від 01.02.2022, в якому погоджено виготовлення та поставку засобу для зняття лаку 100 мл або 50 мл під торговою маркою «СамеТе», бальзаму для губ в асортименті під торговою маркою «MS» та лак для нігтів в асортименті під торговою маркою «Pula», визначено ціни такого товару, а також додаток № 6, в якому сторони погодили адресу доставки;

- зі змісту наданих позивачем накладних слідує, що частина з поставленого товару не є тим товаром, щодо якого підписано додаток № 1, а інший товар, поставка якого погоджена у додатку № 1, поставлений за іншою ціною, аніж та, яка погоджена у вказаному додатку або за іншою адресою, аніж та, яка погоджена у додатку № 6.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який відхилив такі заперечення відповідача, пославшись на те, що спірні видаткові накладні містять посилання на договір № 798 від 01.02.2022.

Слід окремо зауважити і на тому, що, як вірно зауважено позивачем, всі поставки здійснювались за Договором про що свідчить як відсутність інших укладених між сторонами договорів поставки, так і те, що між сторонами підписано акт звірки розрахунків за квітень 2023 року, у якому відповідач визнав наявність у нього основного боргу в сумі 95 180,26 грн. саме за Договором.

З огляду на досліджені документальні докази, колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті поставленого за Договором товару на суму 95 180,26 грн., а відтак, позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в сумі 95 180,26 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення, нарахованих на суму основного боргу, пені в сумі 47 709,53 грн., 3 % річних в сумі 3 075,67 грн. та інфляційних втрат в сумі 5 479,39 грн., слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

У силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 8.4. Договору за порушення строків оплати, передбачених цим Договором замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка діяла на момент прострочення платежу.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати поставленого за Договором товару, позивач відповідно до приписів Договору має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, а відповідно до положень ст. 625 ЦК України - право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань інфляційні втрати та звернутися за їх стягненням до суду.

Водночас, як вірно вказано судом першої інстанції, під час перевірки розрахунків позивача щодо нарахування 3 % річних за вказані позивачем періоди прострочення встановив, що такий розрахунок є частково арифметично невірним, а позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 067,85 грн. за розрахунком суду.

Також суд першої інстанції цілком вірно, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі 5 479,39 грн. в межах заявлених позовних вимог.

Колегія суддів зазначає і про те, що, як вірно встановлено судом першої інстанції позивачем при розрахунку позовних вимог про стягнення пені не було дотримано приписів ч. 6 ст. 232 ГК України (щодо обмеження строку нарахування пені шістьма місяцями від дня, коли зобов`язання мало бути виконано), з огляду на що суд першої інстанції цілком вірно, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 23 729,88 грн. за розрахунком суду.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 у справі № 910/18476/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Просторпрод» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Просторпрод» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 у справі № 910/18476/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 у справі № 910/18476/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/18476/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.Р. Станік

С.А. Гончаров