Рішення

від 13.06.2024 по справі 910/1241/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2024Справа № 910/1241/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради

до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним та скасування рішення

Представники:

від позивача: Войцеховський М.Б.;

від відповідача: Тацишина О.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/137-р/к від 16.11.2023 року "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є незаконним та необґрунтованим внаслідок неповного з`ясування та доведення обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.02.2024. Зокрема, зобов`язано Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України надати суду у строк до 28.02.2024 копії матеріалів справи № 96/60/98-рп/к.21 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" на електронному носії.

27.02.2024 до суду надійшов відзив Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема зазначає, що розроблення, надання на погодження та застосування складених позивачем тарифів з порушенням вимог чинного законодавства, на ринку яких останній займає монопольне становище, за наявності інформації про їх економічну необґрунтованість є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

У судовому засіданні 29.02.2024 суд на місці ухвалив поновити відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Також, у судовому засіданні 29.02.2024 судом оголошено перерву до 28.03.2024.

06.03.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач, зокрема зазначає, що відповідачем не надано доказів, які свідчать про здійснення позивачем дій, які на думку відповідача слід кваліфікувати як порушення, а саме: розроблення (визначення) економічно необґрунтованих норм споживання гарячої води у місті Черкаси.

11.03.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду від Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на виконання вимог ухвали суду від 05.02.2024 надійшли копії матеріалів справи № 96/60/98-рп/к.21 на електронному носії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/1241/24 призначено на 02.05.2024.

02.04.2024 до суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів, в якому позивач просить суд визнати поважними причини несвоєчасного подання листа Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України №5812/25/10-24 від 29.03.2024 на момент подачі позову у справі №910/1241/24 та приєднати до матеріалів справи №910/1241/24 запит №07/24 від 20.03.2024 та відповідь на нього №5812/25/10-24 від 29.03.2024.

Судове засідання призначене на 02.05.2024 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Щербакова С.О. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2024 призначено судове засідання на 30.05.2024.

У судовому засіданні 30.05.2024, суд на місці ухвалив задовольнити клопотання позивача про долучення доказів, враховуючи що Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України надано відповідь на адвокатський запит позивача лише 29.03.2024, тобто після закриття судом підготовчого провадження.

Також, у судовому засіданні 30.05.2024 оголошено перерву до 06.06.2024.

У судовому засіданні 06.06.2024 оголошено перерву до 13.06.2024.

06.06.2024 до суду надійшли додаткові пояснення відповідача на подані позивачем докази.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 13.06.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.11.2023 Адміністративною колегією Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 60/137-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 96/60/98-рп/к.21, яким визнано, що Комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради у період з лютого 2021 року по вересень 2023 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з постачання гарячої води у м. Черкаси, де розташовані мережі, які знаходяться у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Підприємства, з часткою 100%, оскільки на цьому ринку у нього не було жодного конкурента (п. 1 резолютивної частини рішення).

Визнано, що дії Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради, які полягають у розробленні (визначенні) економічно необгрунтованих норм споживання гарячої води, зокрема на рівні, передбаченому будівельними нормами і правилами - БНіП 2.04.01-85 «Внутрішній водопровід та каналізація будівель», що втратили чинність 01.03.2013, є порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з постачання гарячої води у м. Черкаси, де розташовані мережі, які знаходяться у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Підприємства, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку (п. 2 резолютивної частини рішення).

За порушення, вказане в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накладено на Комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради штраф у розмірі 68 000, 00 грн (п. 3 резолютивної частини рішення).

Зобов`язано Комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради у двомісячний строк із дати отримання рішення в цій справі припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, про що письмово повідомити Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України протягом 5 календарних днів із дня його припинення з наданням підтвердних документів (п. 4 резолютивної частини рішення).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, зокрема зазначає, що оскаржуване рішення є неправомірним і таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки Відділенням не враховано, що позивач не міг розробляти або визначати норми споживання гарячої води, оскільки не володіє такими повноваженнями. Позивач також зазначає, що показники споживання води на рівні 120 л/добу, які лише співпадають із показниками БНіП 2.04.01-85 не мають жодного значення для комерційних цілей, а тому, на думку позивача, їх розрахунок не може становити предмет порушення економічної конкуренції. Крім того, позивач вказує, що відповідачем не доведена економічна необгрунтованість показника у 120 л/добу. Крім того, позивач вказує, що відповідачем не доведено ущемлення будь-яких інтересів споживачів в результаті співпадіння показників добових витрат води, наведених у листі позивача та у БНіП 2.04.01-85, оскільки для цілей розрахунків застосовуються місячні показники, які у БНіП 2.04.01-85 відсутні.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" унормовано, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов`язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, Північним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України розглядалась заява гр. ОСОБА_1 від 21.02.2021 б/н (вх. Відділення від 22.02.2021 № 60-01/18-АМ) щодо можливого порушення КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» та/або виконавчим комітетом Черкаської міської ради (далі - Виконком), законодавства про захист економічної конкуренції під час надання послуг з централізованого постачання гарячої води у м. Черкаси (далі - Заява).

Розпорядженням адміністративної колегії Відділення від 08.06.2021 № 60/98-рп/к розпочато розгляд справи № 96/60/98-рп/к.21 за ознаками вчинення Підприємством порушення, передбаченого частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з централізованого постачання гарячої води у територіальних межах м. Черкаси, де розташовані мережі, які використовуються (експлуатуються) КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» для надання послуг з централізованого постачання гарячої води своїм абонентам (споживачам), що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.

Листом від 08.06.2021 № 60-02/4404 Відділенням було направлено копію розпорядження про початок розгляду справи № 96/60/98-рп/к.21 на адресу Підприємства (18000, Черкаська обл.. м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича. буд. 62).

Також, під час розгляду справи № 96/60/98-рп/к.21 Відділенням було направлено:

- до КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» вимоги про надання інформації від 23.06.2021 № 60-02/4791, від 01.05.2023 № 60-02/1992 від 06.09.2023 № 60-02/3824 та від 03.10.2023 № 60-02/4186;

- до Виконкому листи про надання інформації від 02.03.2021 № 60-02/1554 та від 17.01.2023 № 60-02/161;

- до Антимонопольного комітету України лист про надання методичної допомоги від 03.12.2020 № 60-02/6985, з метою отримання інформації від Міністерства розвитку громад на території України (далі - Мінрегіон).

За результатами збору та аналізу доказів у справі № 96/60/98-рп/к.21 Відділенням було складено подання від 19.10.2023 № 60-03/240п про попередні висновки у справі № 96/60/98-рп/к.21 (далі - Подання).

Листом від 20.10.2023 № 60-02/4438 КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» було направлено копію Подання. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення лист від 20.10.2023 № 60-02/4438 (штрихкодовий ідентифікатор № 0303515826800) вручено за довіреністю 24.10.2023.

Також, листом від 20.10.2023 № 60-02/4436 заявнику було направлено копію Подання. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення лист від 20.10.2023 № 60-02/4436 (штрихкодовий ідентифікатор № 0303515826761) вручено особисто 26.10.2023.

Листом від 03.11.2023 № 11/1967 позивач надав заперечення на подання Відділення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, сторонами в антимонопольній справі № 96/60/98-рп/к.21 є:

- заявник - гр. ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг приватного акціонерного товариства «Черкаське Хімволокно» (далі - ПрАТ «Черкаське Хімволокно», Товариство);

- відповідач - КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» (18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, буд. 62; ідентифікаційний код юридичної особи 02082522), яке здійснює надання послуг з постачання гарячої води у межах м. Черкаси, де розташовані мережі, які знаходяться у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Підприємством для надання послуг з постачання гарячої води своїм абонентам (споживачам).

КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» є ліцензіатом Національної комісії регулювання електроенергетики України з таких видів діяльності, як: постачання теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії) відповідно до рішення від 14.04.2011 № 630 (переоформлено рішенням від 23.02.2016 №220).

Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності Підприємства за КВЕД є 35.30 постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Отже, КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» є суб`єктом господарювання у розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Суд зазначає, що, визначення становища позивача на ринку послуг з постачання гарячої води (попередня назва - послуга з централізованого постачання гарячої води) у м. Черкаси, де розташовані мережі, які знаходяться у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Підприємства, здійснено відповідачем відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р. зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605 (із змінами) (далі - Методика), з урахуванням пункту 2.2 Методики та відповідно до статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Як передбачено пунктом 2.2 Методики, етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення, передбачені пунктом 2.1 Методики, будо обрано та застосовано виходячи з фактичних обставин справи, зокрема: особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.

Відповідно до пункту 3.1 Методики об`єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб`єкт господарювання, група суб`єктів господарювання, конкретний товар (продукція, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається. (використовується, споживається) цим (цими) суб`єктом (суб`єктами) господарювання.

Тобто, об`єктом аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є:

- суб`єкт господарювання - КПТМ «Черкаситеплокомуненерго», яке надає послуги з постачання гарячої води в межах мереж, які знаходяться у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Підприємства та розташовані в територіальних межах м. Черкаси;

- товар - послуги з постачання гарячої води.

Інша господарська діяльність Підприємства, крім надання вказаних послуг, не є об`єктом аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища.

Згідно з пунктом 4.1. Методики перелік товарів, щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб`єкта господарювання, складається з товарів (товарних груп), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території і які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи).

У відповідності до пункту 4.2. Методики визначення ознак одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи) здійснюється виходячи з подібності, зокрема: споживчих характеристик, умов споживання, умов реалізації тощо.

Предметом розгляду справи № 96/60/98-рп/к.21 є дії Підприємства, із розроблення (формування, визначення) норм споживання гарячої води відповідно до будівельних норм і правил - БНіП 2.04.01-85 «Внутрішній водопровід та каналізація будівель» (втратили чинність 01.03.2013), що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Водночас, Відділенням в оскаржуваному рішенні встановлено, що норми споживання послуг з постачання гарячої води використовуються як під час встановлення уповноваженими органами тарифів на такі послуги, так і під час здійснення виконавцями розрахунків із споживачами за спожиті ними послуги (у разі відсутності/несправності вузлів розподільного обліку, з розрахунку на одну особу).

Тож, товаром, щодо якого визначається монопольне (домінуюче) становище, є послуги з постачання гарячої води.

За визначенням термінів, наведених у статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» :

- виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

- споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач;

- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

- колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуги з постачання гарячої води є суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.

Відділенням зазначено, що внаслідок технологічних особливостей процесу надання послуг з постачання гарячої води, споживачі не можуть за звичайних умов легко перейти до споживання аналогічних послуг іншого суб`єкта господарювання, що, можливо, здійснює діяльність на території відповідного населеного пункту, оскільки кожен із таких суб`єктів здійснює діяльність у межах саме тих мереж, які йому належать (на праві власності, користування). Прокладення ж інших мереж гарячого водопостачання поряд з існуючими є економічно недоцільним, оскільки потребує витрачання значних матеріально- фінансових ресурсів.

З огляду на зазначене, єдиними учасниками ринку послуг з постачання гарячої води у м. Черкаси, де розташовані мережі, які знаходяться у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Підприємства, є:

- продавець (виконавець) - КПТМ «Черкаситеплокомуненерго»;

- покупці (споживачі) - фізичні особи та юридичні особи, які отримують або мають намір отримувати послуги з постачання гарячої води від Підприємства внаслідок того, що системи гарячого водопостачання їх приміщень (житлових або нежитлових) приєднані (підключені) саме до мереж гарячого водопостачання, які знаходяться у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Підприємства для надання таких послуг.

Пунктом 1.3. Методики визначено, що:

- ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція;

- товарні межі ринку - товар (товарна група), сукупність схожих, однорідних предметів господарського обороту, в межах якої споживач за звичайних умов може перейти від споживання певного виду предметів господарського обороту до споживання іншого.

Відповідно до підпунктів 5.1. та 5.2. Методики товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.

Формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) здійснюється із переліку товарів, які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи), за показниками взаємозамінності, якими зокрема є: подібність призначення, споживчих властивостей, умов використання тощо; подібність фізичних, технічних, експлуатаційних властивостей і характеристик, якісних показників тощо; наявність спільної групи споживачів товару (товарної групи); відсутність суттєвої різниці в цінах; взаємозамінність товарів (товарної групи) з точки зору їх виробництва, тобто здатності виробників запропонувати нові товари на заміну існуючих.

Стандартизованими товарами (товарними групами) можуть розглядатися товари, які мають єдину систему показників, параметрів, що характеризують товар, і у виробництві яких використовуються єдині чи однакові технічні стандарти, технічні умови, стандарти застосування тощо.

За визначенням термінів, наведених у статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

- гаряча вода - вода, призначена для задоволення санітарно-гігієнічних та господарсько-побутових потреб споживачів, якісні та температурні характеристики якої відповідають нормативним вимогам.

Предметом типового індивідуального договору про надання послуг з постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання та який опубліковано на вебсайті КПТМ «Черкаситеплокомуненерго», підприємство визначило, що виконавець (КПТМ «Черкаситеплокомуненерго») зобов`язується надавати споживачу послуги з постачання гарячої води відповідної якості, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги та відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) в строки і на умовах, що визначені цим договором.

За таких обставин, послуги з постачання гарячої води за показниками взаємозамінності, подібності призначення, споживчих властивостей та умов використання товару не мають еквівалентних товарів-замінників.

У зв`язку з чим, товарними межами ринку, який досліджується Відділенням, є послуги з постачання гарячої води.

Відповідно до пункту 1.3. Методики територіальними межами ринку є територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої споживач може задовольнити свій попит на певний товар, і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їхніми частинами.

Згідно із пунктом 6.1 Методики територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначається шляхом встановлення мінімальної території, за межами якої, з точки зору споживача, придбання товару є неможливим або недоцільним.

При остаточному визначенні територіальних (географічних) меж ринку визначальною є менша здатність до переміщення або попиту, або пропозиції.

Як було встановлено Відділенням у рішенні, внаслідок технологічних особливостей процесу надання вказаних вище послуг, споживачі не можуть за звичайних умов легко перейти до споживання аналогічних послуг іншого суб`єкта господарювання, що, можливо, здійснює діяльність на території відповідного населеного пункту, оскільки кожен із таких суб`єктів здійснює діяльність у межах саме тих мереж, які йому належать (на праві власності, користування). Для підтримки, модернізації і розвитку інфраструктури потрібні значні капіталовкладення для фінансування робіт із вдосконалення конструкцій.

Тобто, отримання послуг з постачання гарячої води можливе лише у суб`єкта господарювання, який здійснює діяльність у межах саме тих мереж, які йому належать на праві власності або користування.

Відповідно до рішення Виконкому від 03.10.2012 № 1307 виконавцями послуг з постачання гарячої води в м. Черкаси є:

- ПрАТ «Черкаське Хімволокно»;

- КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» (ідентифікаційний код юридичної особи 02082522);

- Приватне підприємство «Теплопостачання» (ідентифікаційний код юридичної особи 37239524) (далі - ПП «Теплопостачання») (для населення та інших споживачів житлового будинку № 67 по вул. Пушкіна).

При цьому, листом від 02.02.2023 № 974-01-21 (вх. Відділення від 13.02.2023 № 60-01/454) Виконком повідомив Відділенню, що територіальне розмежування споживачів ПрАТ «Черкаське Хімволокно» та Підприємства здійснюється на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 24.05.2000 № 520 «Про забезпечення населення міста гарячим водопостачанням та центральним опаленням державним підприємством «Черкаська ТЕЦ» (далі - Рішення № 520).

Також, листом від 09.01.2023 № 11/55 (вх. Відділення від 12.01.2023 № 60-01/154) КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» повідомило Відділенню, що станом на 31.12.2022 на балансі Підприємства знаходиться 1262 одиниць теплових мереж, які були передані на підставі рішень органів місцевого самоврядування, а також в результаті нового будівництва та введення їх в експлуатацію.

Отже, територіальними межами ринку послуг з постачання гарячої води є територія в межах м. Черкаси, де розташовані мережі, які знаходяться у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Підприємства.

У пункті 1.3. Методики визначено, що часові межі ринку - час стабільності ринку, тобто період, протягом якого структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому істотно не змінюються.

Відповідно до пункту 7.1. та 7.2. Методики часові межі ринку визначаються як проміжок часу, протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою.

У випадках, коли період повного обороту авансованого капіталу у виробництві відповідного товару є більшим, ніж один рік, як часові межі ринку як правило визначається проміжок часу, який дорівнює від одного до трьох зазначених періодів обороту капіталу.

Часові межі досліджуваного ринку визначалися виходячи з мети розслідування та охоплюють період дії завищених норм споживання гарячої води, які були розроблені (визначені) КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» та затверджені Виконкомом.

Так, розглянувши лист Підприємства від 11.01.2021 № 07/13 рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 02.02.2021 № 73 «Про затвердження норм споживання гарячої води для житлових будинків, установ та організацій, які не оснащені вузлами обліку гарячої води» (далі - Рішення № 73), були затверджені норми споживання гадячої води у житлових будинках, установах, організаціях для господарсько-побутових потреб, підприємницької діяльності та ведення підсобнбого господарства у м. Черкаси.

Листом від 12.10.2023 № 06/1781 (вх. Відділення від 16.10.2023 № 60-01/3424) КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» надало до Відділення копії рахунків за послуги з постачання гарячої води, які були виставлені його споживачам, зокрема за вересень 2023 року, за нормами споживання, затвердженими Рішенням № 73.

У зв`язку з цим, часовими межами досліджуваного ринку Відділенням визначено період з лютого 2021 року по вересень 2023 року, протягом якого залишилась незмінною структура ринку, співвідношення попиту та пропозицій на ньому.

Згідно з пунктом 9.1 Методики потенційними конкурентами вважаються такі суб`єкти господарювання: які мають матеріально-технічну базу, кадри, технології тощо, але з різних причин не реалізують ці можливості; які виготовляють товари (товарні групи), що складають товарні межі ринку, але не реалізують їх на відповідному ринку; нові суб`єкти господарювання, які можуть вступити на ринок.

Внаслідок технологічних особливостей постачання гарячої води, а також з огляду на обмеження, що пов`язані з територією розміщення (розташування) мереж, конкуренція на ринку послуг із постачання гарячої води відсутня, тому потенційні конкуренти у Підприємства відсутні.

Отже, Відділення зазначило, що КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» було єдиним виконавцем послуг з постачання гарячої води у м. Черкаси, де розташовані мережі, які знаходяться у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Підприємства.

Пунктом 1.3. Методики визначено, що бар`єри вступу на ринок - обставини, що перешкоджають новим суб`єктам господарювання почати конкурувати на рівних із суб`єктами господарювання, що вже діють на певному товарному ринку.

Відповідно до пункту 9.2. Методики, бар`єрами для вступу потенційних конкурентів на відповідний ринок є: обмеження за попитом, пов`язані з високою насиченістю ринку товарами (товарними групами) та низькою платоспроможністю покупців; адміністративні обмеження; економічні та організаційні обмеження; екологічні обмеження; нерозвиненість ринкової інфраструктури; інші обмеження, що спричиняють суттєві витрати, необхідні для вступу на певний ринок товару (товарної групи).

Бар`єрами для вступу на даний ринок потенційних конкурентів є, зокрема: економічні обмеження, пов`язані з необхідністю залучення значних фінансових ресурсів для придбання відповідного обладнання для організації надання послуг з постачання гарячої води: адміністративні обмеження, пов`язані з необхідністю отримання відповідних ліцензій.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента.

Таким чином, Відділення дійшло висновку, що КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» у період з лютого 2021 року по вересень 2023 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з постачання гарячої води у м. Черкаси, де розташовані мережі, які знаходяться у володінні, господарському віддані, користуванні та експлуатації Підприємства, з часткою 100%, оскільки на цьому ринку у нього не було жодного конкурента.

Так, в ході розгляду попередньої заяви гр. ОСОБА_1 від 01.09.2020 б/н (вх. Відділення від 01.09.2020 № 60-01/13 -АМ) щодо можливого порушення ПрАТ «Черкаське Хімволокно» законодавства про захист економічної конкуренції під час надання послуг з централізованого постачання гарячої води у м. Черкаси Відділенням було встановлено наступне.

Листом від 23.10.2019 № 1115 ПрАТ «Черкаське Хімволокно» звернулось до міського голови м. Черкаси щодо встановлення норм споживання гарячої води для житлових будинків, установ та організацій, які не оснащені вузлами обліку гарячої води по зоні надання Товариством послуг. Розраховані (визначені) норми споживання гарячої води були відповідно до будівельних норм і правил - БНіГІ 2.04.01-85 «Внутрішній водопровід та каналізація будівель».

Розглянувши вказаний лист Товариства рішенням від 05.11.2019 № 1248 (далі - Рішення № 1248) Виконком затвердив норми споживання гарячої води для житлових будинків, установ та організацій у м. Черкаси, які не оснащені вузлами обліку гарячої води, зокрема для житлових будинків з централізованим гарячим водопостачання і ваннами довжиною від 1500 до 1700 мм, обладнаних душами, що становить 120 л/добу або 3,5 м3/місяць.

Однак, наказом від 31.10.2012 № 553 Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України визнало - БНіП 2.04.01-85 таким, що не застосовується на території України з 01.03.2013.

Також, наказом від 31.10.2012 № 553 Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України затвердило нові державні будівельні норми - ДБН В.2.5-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація. Частина 1. Проектування. Частина 11. Будівництво», якими передбачено, що витрати гарячої води на одного мешканця для 1 кліматичного району для житлових будинків з централізованим гарячим водопостачанням і ваннами довжиною від 1500 до 1700 мм, обладнаних душами, становлять 100 л/добу (що у перерахунку становить 3,0 м3/місяць).

Листом від 19.11.2020 № 23176-01-3 (вх. Відділення від 26.11.2020 № 60-01/4504) Виконком повідомив, що при встановленні норм споживання гарячої води для мешканців житлових будинків м. Черкас, які не оснащені вузлами обліку гарячої води, для виконавця послуг ПрАТ «Черкаське хімволокно» застосовувались вимоги додатку 3 - БНіП 2.04.01-85 «Внутрішній водопровід та каналізація будівель», з урахуванням того, що на період розробки проектної документації та введення в експлуатацію систем гарячого водопостачання житлових будинків діяв чинний нормативний документ - БНіП 2.04.01-85. Відповідно, системи гарячого водопостачання житлових будинків споживачів м. Черкаси, які не оснащені вузлами обліку гарячої води, розроблені у відповідності до нормативного документу - БНіП 2.04.01-85.

Виконком також зазначив, що відповідно до пункту 1.1 розділу 1 «Сфера застосування» ДБН В.2.5-64:2012 ці норми встановлюють вимоги до проектування та будівництва систем внутрішнього холодного та гарячого водопостачання, каналізації і водостоків при новому будівництві, реконструкції, капітальному ремонті, технічному переоснащенні та реставрації будинків, будівель, споруд різного призначення. Відповідно, дані норми не можуть бути застосовані для будинків та будівель споживачів, неоснащених вузлами обліку гарячої води, які були введені в експлуатацію до 01.03.2013, тому до вимог проектної документації на системи гарячого водопостачання будинків та будівель, які вводились в експлуатацію після 01.03.2013, передбачено оснащення приміщень споживачів вузлами обліку гарячої води.

Водночас, за результатами аналізу інформації Виконкому, повідомленої листом від 23.03.2021 № 4872-01-18 (вх. Відділення від 08.04.2021 № 60-01/1890), та матеріалів Заяви, Відділенням встановлено наступне.

КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» листом від 11.01.2021 № 07/31 звернулось до Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради щодо встановлення норм споживання гарячої води для житлових будинків, установ та організацій, які не оснащені вузлами обліку гарячої води. Розраховані (визначені) Підприємством норми споживання гарячої води були, зокрема на рівні, передбаченому БНіП 2.04.01-85 «Внутрішній водопровід та каналізація будівель».

Розглянувши зазначений лист Підприємства, Виконком Рішенням № 73 затвердив норми споживання гарячої води для житлових будинків, установ та організацій, які не оснащені вузлами обліку гарячої води, зокрема для житлових будинків з централізованим гарячим водопостачання і ваннами довжиною від 1500 до 1700 мм, обладнаних душами, що становить 120 л/добу або 3,5 м3/місяць.

При цьому, листом від 02.02.2023 № 974-01-21 (вх. Відділення від 13.02.2023 № 60-01/454) Виконком повідомив Відділенню, що затверджені Рішенням № 73 норми споживання гарячої води одночасно застосовуються як до споживачів КПТМ «Черкаситеплокомуненерго». так і до споживачів ПрАТ «Черкаське хімволокно».

Разом з тим, відповідно до абзацу другого пункту 1 Положення про Мінрегіон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.04.2014 № 197 (втратило чинність 18.02.2023) (далі - Положення № 197), Мінрегіон є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, зокрема. державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно із підпунктами 36 та 39 пункту 4 Положення № 197 Мінрегіон відповідно до покладених на нього завдань узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформує та надає роз`яснення щодо реалізації державної політики у відповідних сферах, зокрема у сфері житлово-комунальних послуг.

Так, листом від 18.12.2020 № 7/11/20231-20 (вх. Відділення від 23.12.2020 № 60-01/4903) Мінрегіон повідомив, що наразі чинним документом, який застосовується для визначення відпущеної теплової енергії теплопостачальними організаціями споживачам, у яких тимчасово відсутні прилади обліку, для проведення комерційних та інших розрахунків, є КТМ 204 України 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні», затверджений Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993.

Саме в пунктах та формулах КТМ 204 України 244-94 є посилання на застосування при розрахунках норми витрат на гаряче водопостачання на добу на одного споживача відповідно до - БНіП 2.04.01-85 «Внутрішній водопровід та каналізація будівель», яким передбачена норма в 120 л/добу - норма найбільшого споживання гарячої води для житлових будинків квартирного типу з ванною від 1500 до 1700 мм.

БНіП 2.04.01-85 «Внутрішній водопровід та каналізація будівель» втратили чинність 01.03.2013, у зв`язку із прийняттям та веденням в дію ДБН В.2.5-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація. Частина І. Проектування. Частина II. Будівництво», яким вже передбачена норма в 100 л/добу - добові витрати споживання гарячої води на одного мешканця в житлових будинках з ванною більше ніж 1500 мм.

Таким чином, Відділення зазначило, що відповідно до роз`яснень Мінрегіону при встановленні норм споживання гарячої води при відсутності вузлів обліку необхідно керуватись саме ДБН В.2.5-64:2012, як оновленими нормами, що були розраховані з метою приведення застарілих положень у відповідність із сучасними умовами, характером економічних відносин і чинним законодавством.

Отже, Відділення дійшло висновку, що розроблення (визначення) Підприємством норм споживання гарячої води, що становлять 120 л/добу (на рівні, передбаченому БНіП 2.04.01-85, які втратили чинність з 01.03.2013) або 3,5 м3/місяць для одного споживача, не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Кваліфікуючи дії позивача, Відділення зазначило наступне.

Розроблення (визначення) КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» економічно необгрунтованих норм споживання гарячої води, зокрема на рівні, передбаченому будівельними нормами і правилами - БНіП 2.04.01-85 «Внутрішній водопровід та каналізація будівель», що втратили чинність з 01.03.2013, було б неможливим за умови існування значної конкуренції на відповідному ринку, адже в такому випадку споживачі мали б можливість вільно обирати між кількома виконавцями таких послуг та, у разі ущемлення їх інтересів, обрали б іншого виконавця.

У випадку відсутності конкуренції на ринку послуг з постачання гарячої води у м. Черкаси, де розташовані мережі, які знаходяться у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Підприємства, і, як наслідок, відсутності у споживачів КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» альтернативи щодо придбання послуг з постачання гарячої води інакше ніж у Підприємства, вищезазначені дії призвели до настання негативних наслідків для споживачів (додаткові витрати на оплату послуг, обсяг надання яких визначався на підставі завищених норм споживання гарячої води), тобто ущемлення їх законних прав та охоронюваних інтересів при отриманні вказаних послуг.

Листами від 19.05.2023 № 07/644 (вх. Відділення від 22.05.2023 № 60-01/1760) та від 18.09.2023 № 07/1629 (вх. Відділення від 02.10.2023 № 60-01/3271) КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» надало до Відділення інформацію щодо кількості споживачів, яким Підприємство надавало послуги з постачання гарячої води за нормами споживання, що були встановлені Рішенням № 73. а також обсягів і вартості надання таких послуг (наведено у таблиці в оскаржуваному рішенні).

Відповідно до ч. 1 - 3 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: 1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; 2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об`єктивно виправданих на те причин; 3) обумовлення укладання угод прийняттям суб`єктом господарювання додаткових зобов`язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; 4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб`єктам господарювання, покупцям, продавцям; 5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання; 6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання на ринку без об`єктивно виправданих на те причин; 7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб`єктів господарювання.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Відповідно до пункту 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Згідно з ч. 1-2 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб`єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він (суб`єкт господарювання) не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Установлення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта (суб`єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому, застосування структурних показників зумовлюється встановленням об`єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.

Обов`язок з доведення в суді факту зайняття суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що на АМК або його територіальне відділення, яке є стороною у справі, крім того, що покладено обов`язок з доведення у суді факту зайняття суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку, також покладено обов`язок доведення наявності у діях суб`єкта господарювання зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, оскільки саме по собі зайняття монопольного (домінуючого) становища суб`єктом господарювання на ринку не підтверджує його зловживання та не може бути підставою для притягнення до відповідальності, зокрема у вигляді накладення штрафу відповідно до статті 52 Закону №2210-ІІІ.

При розгляді цієї категорії справ в основу кваліфікації дій суб`єкта господарювання як зловживання своїм монопольним становищем АМК може бути покладено, зокрема, дискримінаційність ціноутворення суб`єкта господарювання (наприклад, безсистемне встановлення цін на різному рівні, без прив`язки до обсягів закупівлі чи інших обґрунтованих критеріїв) та можливість такого ціноутворення за умов існування значної конкуренції на ринку (що включало аналіз наявності або відсутності об`єктивно виправданих причин). Близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 05.03.2020 №910/2921/19, від 01.10.2020 №920/890/20 та від 17.12.2020 №910/13225/19.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що у застосуванні статті 13 Закону №2210-ІІІ необхідно мати на увазі, що частина перша її містить кваліфікуючі ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем стосовно необмеженого кола випадків такого зловживання, а частина друга - перелік деяких з числа відповідних випадків, причому цей перелік не є вичерпним. Отже, сама лише відсутність у згаданому переліку вказівки про ті чи інші дії (бездіяльність) суб`єкта господарювання не є перешкодою для кваліфікації таких дій (бездіяльності) за ознаками частини першої даної статті.

Здійснення системної оцінки та кваліфікації дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання, як і уточнення кваліфікації одних і тих самих дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання в межах відповідних (тобто тих, що співвідносяться як загальні та спеціальні) приписів, що містяться в різних частинах статті 13 вказаного вище Закону, відноситься до виключних (дискреційних) повноважень органів АМК.

Водночас за змістом приписів ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

Щодо тверджень позивача викладених у позовній заяві, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»комунальними послугами є послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення. поводження з побутовими відходами.

Отже, послуги з постачання гарячої води є комунальними послугами та підпадають під дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи, зокрема на комунальні послуги, формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно з пунктом 2 статгі 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово- комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно з пунктом 13 частини першої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до частини другої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються НКРЕКП), побутові, транспортні та інші послуги.

Згідно з абзацом другим частини третьої статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» при встановленні цін/тарифів на послуги, які виробляються суб`єктами природних монополій, діяльність яких регулюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до законодавства, повноваження органів місцевого самоврядування поширюються виключно на тариф (складову тарифу), який (яка) не підлягає встановленню цими національними комісіями.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»до повноважень органів місцевого самоврядування належить, зокрема:

- встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону;

- затвердження норм споживання комунальних послуг.

Згідно із статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі- НКРЕКП) від 07.07.2021 № 1085 «Про затвердження Змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання», тарифи на комунальні послуги, зокрема, з постачання гарячої води затверджуються органами місцевого самоврядування.

Тобто, до липня 2021 року встановлення тарифів на комунальні послуги суб`єктам природних монополій та на суміжних ринках, належало до повноважень як НКРЕКП, так і органів місцевого самоврядування. При цьому, затвердження норм споживання комунальних послуг є виключною компетенцією відповідних органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (далі- Порядок № 869) цей порядок визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.

Порядок № 869 застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 Порядку формування тарифів на послугу з постачання гарячої води, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 08.04.2020 № 767 (далі- Порядок № 767) цей порядок визначає механізм формування тарифів на послугу з постачання гарячої води для суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які надають послугу з постачання гарячої води та тарифи яким встановлюються НКРЕКП.

Порядок № 767 застосовується під час установлення НКРЕКП тарифів на послугу з постачання гарячої води для суб`єктів господарювання, зазначених у пункті 1.1 Порядку № 767, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку тарифів.

Згідно з пунктом 1.3. Порядку № 767:

- виконавець послуги - суб`єкт господарювання, який надає споживачу послугу з постачання гарячої води та є власником (володіє або користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду.

Згідно з підпунктом 9 пункту 2.2 Процедури встановлення тарифів на послугу з постачання гарячої води, затвердженою постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 08.04.2020 № 768 (далі - Процедура № 768) до заяви щодо встановлення тарифів додаються в паперовому та електронному вигляді розрахунки, підтвердні й обґрунтовуючи матеріали та документи, що використовувалися під час проведення таких розрахунків, а саме: копії рішень органів місцевого самоврядування про затвердження норм споживання житлово-комунальних послуг на постачання гарячої води.

Згідно з пунктом 34 Правилами надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 (далі- Правила № 1182) плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання послуги складається з плати за послугу, визначеної відповідно до цих правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу спожитої гарячої води або за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування, до встановлення вузла комерційного обліку.

Відповідно до пункту 9 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (далі- Методика № 315) у разі, якщо окреме приміщення будівлі/будинку, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна, має окремий інженерний ввід зовнішньої інженерної мережі або окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку та не оснащене вузлом обліку комунальної послуги, то при наданні цьому приміщенню послуги з постачання гарячої води, централізованого водопостачання обсяг спожитої цим приміщенням комунальної послуги визначається за нормою споживання комунальної послуги, що установлена органом місцевого самоврядування. Окрім визначеного таким чином обсягу спожитої комунальної послуги цьому приміщенню додатково здійснюється донарахування частки обсягів гарячої/холодної води, витраченої на загальнобудинкові потреби.

Отже, норми споживання послуг з постачання гарячої води використовувались на час досліджуваного часового періоду згідно чинного законодавства як під час встановлення уповноваженими органами тарифів на такі послуги, так і під час здійснення виконавцями розрахунків із споживачами за спожиті ними послуги (у разі відсутності/несправності вузлів розподільного обліку, з розрахунку на одну особу).

З зазначених приписів законодавства, що діяли на досліджуваний Відділенням період, вбачається, що здійснення безпосередньо розрахунків покладено саме на виконавця таких послуг.

З матеріалів антимонопольної справи № 96/60/98-рп/к.21 вбачається, що КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» листом від 11.01.2021 № 07/31 зверталося до Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради щодо встановлення норм споживання гарячої води для житлових будинків, установ та організацій, які не оснащені вузлами обліку гарячої води.

Виконком листом від 23.03.2021 № 4872-01-18 (вх. Відділення від 08.04.2021 № 60-01/1890), повідомив Відділення, що Підприємство листом від 11.01.2021 № 07/31 звернулось до Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради щодо встановлення норм споживання гарячої води для житлових будинків, установ та організацій, які не оснащені вузлами обліку гарячої води. Розраховані (визначені) Підприємством норми споживання гарячої води були згідно - БНіП 2.04.01-85 «Внутрішній водопровід та каналізація будівель».

За результатами розгляду вказаного листа позивача, рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 02.02.2021 № 73 «Про затвердження норм споживання гарячої води для житлових будинків, установ та організацій, які не оснащені вузлами обліку гарячої води» було затверджено норми споживання гарячої води для житлових будинків, установ та організацій, які не оснащені вузлами обліку гарячої води, зокрема для житлових будинків з централізованим гарячим водопостачання і ваннами довжиною від 1500 до 1700 мм, обладнаних душами, що становить 120 л/добу або 3,5 м3/місяць.

При цьому, в своїх запереченнях (лист від 02.02.2023 № 974-01-21 (вх. Відділення від 13.02.2023 № 60-01/454) на подання про попередні висновки, Підприємство зазначало:

- КПТМ «Черкаситеплокомуненерго», керуючись пунктом 12.2 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 377, готуючи річний план надання послуг з централізованого постачання гарячої води, Підприємство відображало в ньому прогнозні обсяги споживання такої води, визначаючи їх виходячи, зокрема, із фактичних за останні п`ять років обсягів споживання гарячої води. Такі розрахунки передбачали середньомісячні обсяги споживання гарячої води на рівні 3,5 м3 і були покладені в основу тарифу, затвердженого НКРЕКП;

- Під час звернення до Черкаської міської ради для затвердження нормативів споживання гарячої води у 2021 році КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» керувалось тими ж самими показниками, визначеними на основі фактичних обсягів споживання гарячої води, які були покладені в основу тарифу, встановленого регулятором. При цьому, ані звернення Підприємства від 11.01.2021 № 07/31, ані додані до нього матеріали не містять посилань на БНіП 2.04.01-85 «Внутрішній водопровід та каналізація будівель». Для цілей оплати споживачами вартості послуг з постачання гарячої води Підприємством використовується місячний обсяг споживання, відображений у кубічних метрах, тоді як БНіП 2.04.01-85 «Внутрішній водопровід та каналізація будівель» наводить лише добові норми витрат гарячої води, наведені у літрах;

- Середньомісячний показник у кубічних метрах відрізняється від середньоденного показника, визначеного у літрах. Так, враховуючи, що при розрахунку кількість днів береться як 30, то за БНіП 2.04.01-85 місячною нормою споживання гарячої води має бути 3600 літрів, тобто 3,6 м3, а не 3,5 м3, які Підприємством наведено у своїх розрахунках. Цей самий показник (3,5 м3) Підприємство використовує і для цілей отримання оплати вартості послуг з постачання гарячої води від споживачів без вузлів обліку (а не 3,6 м3 (120 літрів * 30 днів / 1000), які зазначені в БНіП 2.04.01-85), що ще раз підтверджує факт того, що при розробленні норм споживання Підприємство не використовувало БНіП 2.04.01-85».

Суд зазначає, що у даному випадку позивач перекладає передбачені законодавством повноваження та, відповідно, відповідальність за розрахунок тарифу на послугу на Черкаську міську раду - виконавчий комітет, в той час як в антимонопольній справі досліджувалось саме становище на ринку КП «Черкаситеплокомуненерго» та здійснення саме позивачем економічного розрахунку, розроблення (визначення) норм споживання гарячої води.

При цьому, суд зазначає, що тарифи Виконкомом були затверджені на підставі розрахунків позивача.

Суд також вважає безпідставними твердження позивача щодо недоведенності Відділенням завдання шкоди споживачам, оскільки вони не мають жодного значення для розгляду цієї категорії справ органами Комітету про порушення, що передбачене статтею 13 Закону № 2210.

Щодо тверджень позивача про відсутність порушень під час визначення норм споживання гарячої води, суд зазначає наступне.

Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 377 втратив чинність 05.07.2019 на підставі постанови НКРЕКП від 25.06.2019 № 1174 «Про затвердження Порядку формування тарифів на теплову енергію. її виробництво, транспортування та постачання». Станом на 11.01.2021 (дату направлення Підприємством розрахованих/визначених ним норм споживання гарячої води до Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради) щодо формування та встановлення тарифів на посуги зпостачання гарячої води діяли Порядок № 767 та Процедура № 768. Водночас, усі зазначені нормативно- правові акти не містять положень щодо формування та встановлення нормативів (норм) споживання послуг з постачання гарячої води.

Крім того, норми споживання гарячої води передбачають нарахування споживачам розрахункового, а не фактичного обсягу споживання - на відміну від застосування показань засобів обліку води. При цьому, позивачем на підтвердження своїх доводів не було надано до Відділення копії розрахунків (калькуляцій) із використанням даних експлуатуючих організацій (примітка № 2 до Додатку А «Розрахункові витрати води» ДБН В.2.5-64:2012), на підставі яких визначались фактичні за останні п`ять років обсяги споживання гарячої води в м. Черкаси.

В той же час, суд зазначає, що предметом розгляду антимонопольної справи №96/60/98-рп/к.21 було не застосування, а саме розроблення (визначення) позивачем економічно необгрунтованих норм споживання гарячої води, зокрема на рівні, передбаченому БНіП 2.04.01-85 «Внутрішній водопровід та каналізація будівель», що втратили чинність 01.03.2013. При цьому, в додатках як до листа КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» від 11.01.2021 № 07/31, так і до Рішення № 73 було зазначено обидва показника споживання гарячої води - 120 л/добу та 3,5 м3/місяць.

Проте, у разі розроблення (визначення) позивачем норм споживання гарячої води на рівні, передбаченому ДБН 13.2.5-64:2012. нарахування вартості послуг з постачання гарячої води споживачам без вузлів обліку мало б здійснюватися за набагато нижчім показником 3,0 м3 (100 літрів * 30 днів / 1000), що, в свою чергу, дозволило б уникнути негативних наслідків для споживачів, у вигляді додаткових витрат на оплату послуг.

Суд також зазначає, що у розроблених (визначених) позивачем та в подальшому затверджених Виконкомом нормах споживання гарячої води відсутня примітка про те, що вони мають застосовуватися виключно до старих будинків. Отже, зазначені норми споживання гарячої води стосувались і до нових, реконструйованих, відремонтованих, технічно переоснащених та відреставрованих будинків, будівель, споруд різного призначення у м. Черкаси, що також суперечить положенням ДБН В.2.5-64:2012.

Щодо наданого позивачем листа Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України №5812/25/10-24 від 29.03.2024, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Порядку розроблення та затвердження нормативів питного водопостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1107 (який набрав чинності з 25.08.2004) (далі - Порядок), цей порядок визначає вимоги до розроблення та затвердження нормативів питного водопостачання при нормальному функціонуванні систем питного водопостачання, при їх порушенні та при надзвичайних ситуаціях техногенного або природного характеру.

Згідно з пунктами 1.2 та 1.4 Методики визначення нормативів питного водопостачання населення, затвердженої наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 27.09.2005 № 148 (яка набрала чинності з 28.10.2005) (далі - Методика), ця методика призначена для визначення науково обґрунтованих нормативів питного водопостачання населення у конкретних населених пунктах з метою встановлення необхідних обсягів постачання питної води, а також для планування господарської діяльності підприємств питного водопостачання. Нормативи водопостачання, визначені даною методикою, використовуються також для розрахунку та встановлення норм споживання питної води населенням в залежності від ступеня благоустрою житлових будинків.

При цьому, відповідно до визначення терміну, наведеного у статті 1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» питна вода - вода, призначена для споживання людиною (водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), для використання споживачами для задоволення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб, а також для виробництва продукції, що потребує її використання, склад якої за органолептичними, мікробіологічними, паразитологічними, хімічними, фізичними та радіаційними показниками відповідає гігієнічним вимогам. Питна вода не вважається харчовим продуктом в системі питного водопостачання та в пунктах відповідності якості питної води.

Також, частиною другою статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що обсяги споживання гарячої чи питної води визначаються за показаннями вузлів розподільного обліку, а у разі їх відсутності - за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування. Загальний обсяг споживання гарячої або питної води у такій будівлі визначається як сума обсягу, визначеного за допомогою вузлів розподільного обліку та розрахункового обсягу, визначеного за нормою споживання для споживачів, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.

Тобто, у розумінні Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» гаряча вода не є питною водою та потребує встановлення окремих норм її споживання.

Отже, положення Порядку та Методики, на які містятся посилання у листі №5812/25/10-24 від 29.03.2024 не стосуються предмету розгляду антимонопольної справи № 96/60/98-рп/к.21, щодо розроблення (визначення) КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» економічно необґрунтованих норм споживання гарячої води, зокрема на рівні, передбаченому будівельними нормами і правилами - БНіП 2.04.01-85 «Внутрішній водопровід та каналізація будівель», що втратили чинність 01.03.2013.

Крім того, згідно із частиною другою статті 11 Закону України «Про будівельні норми» сфера застосування будівельних норм визначається у кожному нормативному акті з урахуванням особливостей об?єкта нормування.

Будівельні норми встановлюють обов?язкові вимоги до об`єкта нормування, що застосовуються при плануванні і забудові територій. проектуванні і будівництві.

Суд також зазначає, що Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України у своєму листі не було спростовано свої попередні роз?яснення, надані до Відділення листом від 18.12.2020 № 7/11/20231-20, зокрема, стосовно того, що при встановленні норм споживання гарячої води при відсутності вузлів обліку Черкаська міська рада повинна була керуватись саме ДБН В.2.5-64:2012, як оновленими нормами, що були розраховані з метою приведення застарілих положень у відповідність із сучасними умовами, характером економічних відносии і чинним законодавством.

Разом з тим, суд зазначає, у даній категорії спорів, позивач, оскаржуючи рішення Відділення в першу чергу повинен був довести, що він зазнає значної конкуренції на ринку, проте КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» не було надано до Відділення копії документів, які можуть підтвердити факти обрання саме споживачами (окремими мешканцями або цілими багатоквартирними будинками) інших виконавців послуг з постачання гарячої води в м. Черкаси протягом досліджуваного періоду з лютого 2021 року по вересень 2023 року.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Таким чином, дії позивача, які полягають у розробленні (визначенні) економічно необгрунтованих норм споживання гарячої води, зокрема на рівні, передбаченому будівельними нормами і правилами - БНіП 2.04.01 -85 «Внутрішній водопровід та каналізація будівель», що втратили чинність 01.03.2013, є порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з постачання гарячої води у м. Черкаси, де розташовані мережі, які знаходяться у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Підприємства, що призвело до ущемлення інтересів спо.живачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.

Верховний Суд звертав увагу на те, що господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку. При цьому господарські суди під час розгляду справ мають перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм, зокрема, Методики.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 910/6999/17, від 19.06.2018 року у справі № 910/3047/17, від 11.06.2019 року у справі № 915/523/18, від 05.03.2020 року у справі № 910/2921/19, господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень органів АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК.

Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам із застосуванням стандарту доказування, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що належних, допустимих та достатніх доказів на спростування висновків відповідача позивачем не надано, а всі заперечення проти викладених у рішенні висновків зводяться до переоцінки встановлених відповідачем обставин, подій та фактів. При цьому, здійснення переоцінки висновків Комітету в процесі оскарження прийнятого ним рішення в судовому порядку, нормами чинного законодавства не передбачено.

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи Відділення та повноту їх встановлення в оскаржуваному Рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду справ, які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, у зв`язку з чим всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін.

Суд зазначає, що при розгляді справи № 96/60/98-рп/к.21 Відділенням повністю з`ясовано та доведено належними доказами обставини, які мають значення для справи, висновки Відділення у повній мірі відповідають обставинам справи, ним не було порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 04.07.2024

Суддя С. О. Щербаков