Постанова

від 30.10.2024 по справі 910/1241/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2024 р. Справа№ 910/1241/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Войцеховський М. Ю.

від відповідача: Тацишина О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради

на рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2024 (повний текст рішення складено 04.07.2024)

у справі № 910/1241/24 (суддя Щербаков С. О.)

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради

до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В січні 2024 року Комунальне підприємство теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/137-р/к від 16.11.2023 року "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є незаконним та необґрунтованим внаслідок неповного з`ясування та доведення обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/1241/24 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що при розгляді справи № 96/60/98-рп/к.21 Відділенням Антимонопольного комітету України повністю з`ясовано та доведено належними доказами обставини, які мають значення для справи, висновки Відділення у повній мірі відповідають обставинам справи, ним не було порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/1241/24, Комунальне підприємство теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга обгрунтована такими доводами:

суд першої інстанції ототожнив процедури установлення тарифу на комунальну послугу, розрахунок якого здійснює виконавець послуги, із затвердженням нормативів (норм) споживання комунальної послуги, до якого виконавець не має жодного відношення і яке відноситься до самоврядних повноважень органу місцевого самоврядування;

суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що тариф на гарячу воду Виконавчий комітет Черкаської міської ради установив на підставі розрахунків позивача і що позивач перекладає відповідальність за розрахунок тарифу на Черкаську міську раду;

позивач вважає недоведеним факт розроблення (визначення) економічно нгеобгрунтованих норм споживання гарячої води відповідно до будівельних норм і правил - БніП 2.04.01-85, які втратили чинність 01.03.2013;

відповідачем не було установлено, на підставі яких саме нормативно-технічних документів було визначено норму споживання;

позивачем не застосовувались БНіП 2.04.01-85;

в матеріалах антимонопольної справи відсутній лист Виконкому ЧМР від 19.11.2020 № 23176-01-3;

суд першої інстанції безпідставно врахував лист Міністерства розвитку громад та території України від 18.12.2020 № 7/11/20231-20, який не стосується предмету спору, не врахувавши висновки цього міністерства, викладені в листі від 29.03.2024 № 5812/25/10-24, які підтверджують позицію позивача;

позивач не зловживав монопольним становищем.

17.09.2024 від Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І.П., судді Владимиренко С.В., Демидова А.М) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/1241/24 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 18.09.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 оголошено перерву у розгляді справи на 30.10.2024 та продовжено срок її розгляду.

Присутній у судовому засіданні 30.10.2024 представник Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Присутня у судовому засіданні 30.10.2024 представниця Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" є ліцензіатом Національної комісії регулювання електроенергетики України з таких видів діяльності, як: постачання теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії) відповідно до рішення від 14.04.2011 № 630 (переоформлено рішенням від 23.02.2016 №220).

Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності позивача за КВЕД є 35.30 постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Рішенням від 16.11.2023 № 60/137-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 96/60/98-рп/к.21 Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України визнано, що Комунальне підприємство теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради у період з лютого 2021 року по вересень 2023 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з постачання гарячої води у м. Черкаси, де розташовані мережі, які знаходяться у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Підприємства, з часткою 100%, оскільки на цьому ринку у нього не було жодного конкурента (п. 1 резолютивної частини рішення).

Також, рішенням визнано, що дії Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради, які полягають у розробленні (визначенні) економічно необґрунтованих норм споживання гарячої води, зокрема на рівні, передбаченому будівельними нормами і правилами - БНіП 2.04.01-85 "Внутрішній водопровід та каналізація будівель", що втратили чинність 01.03.2013, є порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з постачання гарячої води у м. Черкаси, де розташовані мережі, які знаходяться у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Підприємства, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку (п. 2 резолютивної частини рішення).

За порушення, вказане в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накладено на Комунальне підприємство теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради штраф у розмірі 68 000, 00 грн (п. 3 резолютивної частини рішення).

Зобов`язано Комунальне підприємство теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради у двомісячний строк із дати отримання рішення в цій справі припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, про що письмово повідомити Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України протягом 5 календарних днів із дня його припинення з наданням підтвердних документів (п. 4 резолютивної частини рішення).

Підставою для прийняття спірного рішення стала заява щодо можливого порушення КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" та/або виконавчим комітетом Черкаської міської ради, законодавства про захист економічної конкуренції під час надання послуг з централізованого постачання гарячої води у м. Черкаси.

Розпорядженням адміністративної колегії Відділення від 08.06.2021 № 60/98-рп/к розпочато розгляд справи № 96/60/98-рп/к.21 за ознаками вчинення Підприємством порушення, передбаченого частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з централізованого постачання гарячої води у територіальних межах м. Черкаси, де розташовані мережі, які використовуються (експлуатуються) КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" для надання послуг з централізованого постачання гарячої води своїм абонентам (споживачам), що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.

Листом від 08.06.2021 № 60-02/4404 відповідачем було направлено копію розпорядження про початок розгляду справи № 96/60/98-рп/к.21 на адресу Підприємства (18000, Черкаська обл.. м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича. буд. 62).

Також, під час розгляду справи № 96/60/98-рп/к.21 відповідачем направлялись:

- до КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" вимоги про надання інформації від 23.06.2021 №60-02/4791, від 01.05.2023 №60-02/1992 від 06.09.2023 № 60-02/3824 та від 03.10.2023 №60-02/4186;

- до Виконкому листи про надання інформації від 02.03.2021 № 60-02/1554 та від 17.01.2023 №60-02/161;

- до Антимонопольного комітету України лист про надання методичної допомоги від 03.12.2020 №60-02/6985, з метою отримання інформації від Міністерства розвитку громад на території України (далі - Мінрегіон).

За результатами збору та аналізу доказів у справі № 96/60/98-рп/к.21 відповідачем складено подання від 19.10.2023 № 60-03/240п про попередні висновки у справі №96/60/98-рп/к.21, копію якого було направлено позивачу листом від 20.10.2023 № 60-02/4438. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення лист від 20.10.2023 № 60-02/4438 (штрихкодовий ідентифікатор №0303515826800) вручено за довіреністю 24.10.2023.

Так само, копію подання було направлено заявнику листом від 20.10.2023 № 60-02/4436. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення лист від 20.10.2023 № 60-02/4436 (штрихкодовий ідентифікатор № 0303515826761) вручено особисто 26.10.2023.

Листом від 03.11.2023 № 11/1967 позивач надав заперечення на подання.

Звертаючись з позовом у даній справі, Комунальне підприємство теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" послалось на те, що відповідачем не враховано, що позивач не міг розробляти або визначати норми споживання гарячої води, оскільки не володіє такими повноваженнями. При цьому позивач вказував, що показники споживання води на рівні 120 л/добу, які лише співпадають із показниками БНіП 2.04.01-85 не мають жодного значення для комерційних цілей, а тому, їх розрахунок не може становити предмет порушення економічної конкуренції. Крім того, на думку позивача, відповідачем не доведена економічна необґрунтованість показника у 120 л/добу. Відповідачем не доведено ущемлення будь-яких інтересів споживачів в результаті співпадіння показників добових витрат води, наведених у листі позивача та у БНіП 2.04.01-85, оскільки для цілей розрахунків застосовуються місячні показники, які у БНіП 2.04.01-85 відсутні.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

В статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

За положеннями ст. 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Під час розгляду справи орган Антимонопольного комітету України, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважені ними працівники Антимонопольного комітету України, його територіального відділення збирають докази шляхом вчинення процесуальних дій, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, а також отримують докази від інших органів влади.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Апеляційний господарський суд в даному випадку зважає на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 922/1966/18, згідно із якою рішення Антимонопольного комітету має містити усі докази, якими обґрунтовуються його висновки. Неповне з`ясування органом Антимонопольним комітетом обставин, які мають значення для справи, недоведення обставин, які мають значення для справи і які безпідставно визнано встановленими, тобто допущені недоліки у здійсненні повного і об`єктивного з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, їх відображення у мотивах прийнятого рішення не можуть бути надолужені зазначеним органом у суді під час розгляду справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України. Суди не повинні перебирати на себе непритаманні суду функції та самостійно встановлювати, зокрема, обставини інкримінованого порушення.

Так, згідно з частиною першою статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, зокрема, є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

До повноважень органів Антимонопольного комітету України віднесено здійснення розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлення та кваліфікації правопорушення, в тому числі й об`єктивної його сторони. А на суд покладено обов`язок перевірки дотримання органом Антимонопольного комітету України вимог законодавства та прийняття ним рішення на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України, та, за наявності/доведеності/ обґрунтованості підстав, передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", - змінити, скасувати чи визнати недійсним рішення АМК, з урахуванням доводів та меж заявлених позивачем вимог.

Відповідно до пункту 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Згідно з ч. 1-2 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб`єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він (суб`єкт господарювання) не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Установлення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта (суб`єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому, застосування структурних показників зумовлюється встановленням об`єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.

Обов`язок з доведення в суді факту зайняття суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду, яку правомірно враховано місцевим господарським судом, на АМК або його територіальне відділення, яке є стороною у справі, крім того, що покладено обов`язок з доведення у суді факту зайняття суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку, також покладено обов`язок доведення наявності у діях суб`єкта господарювання зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, оскільки саме по собі зайняття монопольного (домінуючого) становища суб`єктом господарювання на ринку не підтверджує його зловживання та не може бути підставою для притягнення до відповідальності, зокрема у вигляді накладення штрафу відповідно до статті 52 Закону "Про захист економічної конкуренції".

При розгляді цієї категорії справ в основу кваліфікації дій суб`єкта господарювання як зловживання своїм монопольним становищем АМК може бути покладено, зокрема, дискримінаційність ціноутворення суб`єкта господарювання (наприклад, безсистемне встановлення цін на різному рівні, без прив`язки до обсягів закупівлі чи інших обґрунтованих критеріїв) та можливість такого ціноутворення за умов існування значної конкуренції на ринку (що включало аналіз наявності або відсутності об`єктивно виправданих причин). Правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 05.03.2020 №910/2921/19, від 01.10.2020 №920/890/20 та від 17.12.2020 №910/13225/19.

Верховний Суд наголошував, що у застосуванні статті 13 Закону "Про захист економічної конкуренції" необхідно мати на увазі, що частина перша її містить кваліфікуючі ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем стосовно необмеженого кола випадків такого зловживання, а частина друга - перелік деяких з числа відповідних випадків, причому цей перелік не є вичерпним. Отже, сама лише відсутність у згаданому переліку вказівки про ті чи інші дії (бездіяльність) суб`єкта господарювання не є перешкодою для кваліфікації таких дій (бездіяльності) за ознаками частини першої даної статті.

Здійснення системної оцінки та кваліфікації дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання, як і уточнення кваліфікації одних і тих самих дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання в межах відповідних (тобто тих, що співвідносяться як загальні та спеціальні) приписів, що містяться в різних частинах статті 13 вказаного вище Закону, відноситься до виключних (дискреційних) повноважень органів АМК.

Водночас за змістом приписів ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

Матеріалами справи підтверджено, що становище позивача на ринку послуг з постачання гарячої води (попередня назва - послуга з централізованого постачання гарячої води) у м. Черкаси, де розташовані мережі, які знаходяться у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Підприємства, визначено відповідачем на підставі Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р. зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605 (із змінами) (далі - Методика), з урахуванням пункту 2.2 Методики та відповідно до статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Згідно з пунктом 2.2 Методики, етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення, передбачені пунктом 2.1 Методики, будо обрано та застосовано виходячи з фактичних обставин справи, зокрема: особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.

Пунктом 3.1 Методики встановлено, що об`єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб`єкт господарювання, група суб`єктів господарювання, конкретний товар (продукція, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається. (використовується, споживається) цим (цими) суб`єктом (суб`єктами) господарювання.

Відповіднго до п. 4.1. Методики перелік товарів, щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб`єкта господарювання, складається з товарів (товарних груп), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території і які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи).

В п. 4.2. Методики передбачено, що визначення ознак одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи) здійснюється виходячи з подібності, зокрема: споживчих характеристик, умов споживання, умов реалізації тощо.

Предметом розгляду справи № 96/60/98-рп/к.21 були дії позивача із розроблення (формування, визначення) норм споживання гарячої води відповідно до будівельних норм і правил - БНіП 2.04.01-85 "Внутрішній водопровід та каналізація будівель" (втратили чинність 01.03.2013), що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Зокрема, відповідачем в оскаржуваному рішенні встановлено, що норми споживання послуг з постачання гарячої води використовуються як під час встановлення уповноваженими органами тарифів на такі послуги, так і під час здійснення виконавцями розрахунків із споживачами за спожиті ними послуги (у разі відсутності/несправності вузлів розподільного обліку, з розрахунку на одну особу).

Тож, товаром, щодо якого визначається монопольне (домінуюче) становище, є послуги з постачання гарячої води.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Згідно з п. 3 частини другої статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавцем послуги з постачання гарячої води є суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.

Відповідачем зазначено, що внаслідок технологічних особливостей процесу надання послуг з постачання гарячої води, споживачі не можуть за звичайних умов легко перейти до споживання аналогічних послуг іншого суб`єкта господарювання, що, можливо, здійснює діяльність на території відповідного населеного пункту, оскільки кожен із таких суб`єктів здійснює діяльність у межах саме тих мереж, які йому належать (на праві власності, користування). Прокладення ж інших мереж гарячого водопостачання поряд з існуючими є економічно недоцільним, оскільки потребує витрачання значних матеріально- фінансових ресурсів.

Таким чином, відповідачем встановлено, що єдиними учасниками ринку послуг з постачання гарячої води у м. Черкаси, де розташовані мережі, які знаходяться у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації позивача, є: продавець (виконавець) - КПТМ "Черкаситеплокомуненерго"; покупці (споживачі) - фізичні особи та юридичні особи, які отримують або мають намір отримувати послуги з постачання гарячої води від Підприємства внаслідок того, що системи гарячого водопостачання їх приміщень (житлових або нежитлових) приєднані (підключені) саме до мереж гарячого водопостачання, які знаходяться у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Підприємства для надання таких послуг.

Згідно з п.п. 5.1. та 5.2. Методики товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.

Формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) здійснюється із переліку товарів, які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи), за показниками взаємозамінності, якими зокрема є: подібність призначення, споживчих властивостей, умов використання тощо; подібність фізичних, технічних, експлуатаційних властивостей і характеристик, якісних показників тощо; наявність спільної групи споживачів товару (товарної групи); відсутність суттєвої різниці в цінах; взаємозамінність товарів (товарної групи) з точки зору їх виробництва, тобто здатності виробників запропонувати нові товари на заміну існуючих.

Стандартизованими товарами (товарними групами) можуть розглядатися товари, які мають єдину систему показників, параметрів, що характеризують товар, і у виробництві яких використовуються єдині чи однакові технічні стандарти, технічні умови, стандарти застосування тощо.

Відповідно до визначення, наведеного у статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; гаряча вода - вода, призначена для задоволення санітарно-гігієнічних та господарсько-побутових потреб споживачів, якісні та температурні характеристики якої відповідають нормативним вимогам.

Предметом типового індивідуального договору про надання послуг з постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання та який опубліковано на вебсайті КПТМ "Черкаситеплокомуненерго", підприємство визначило, що виконавець (КПТМ "Черкаситеплокомуненерго") зобов`язується надавати споживачу послуги з постачання гарячої води відповідної якості, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги та відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Таким чином, відповідачем обґрунтовано було встановлено, що послуги з постачання гарячої води за показниками взаємозамінності, подібності призначення, споживчих властивостей та умов використання товару не мають еквівалентних товарів-замінників.

У зв`язку з чим, товарними межами ринку, який досліджувався відповідачем, є послуги з постачання гарячої води.

Згідно з п. 1.3. Методики територіальними межами ринку є територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої споживач може задовольнити свій попит на певний товар, і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їхніми частинами.

Пунктом 6.1 Методики встановлено, що територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначається шляхом встановлення мінімальної території, за межами якої, з точки зору споживача, придбання товару є неможливим або недоцільним.

При остаточному визначенні територіальних (географічних) меж ринку визначальною є менша здатність до переміщення або попиту, або пропозиції.

Відповідачем у спірному рішенні встановлено, що внаслідок технологічних особливостей процесу надання вказаних вище послуг, споживачі не можуть за звичайних умов легко перейти до споживання аналогічних послуг іншого суб`єкта господарювання, що, можливо, здійснює діяльність на території відповідного населеного пункту, оскільки кожен із таких суб`єктів здійснює діяльність у межах саме тих мереж, які йому належать (на праві власності, користування). Для підтримки, модернізації і розвитку інфраструктури потрібні значні капіталовкладення для фінансування робіт із вдосконалення конструкцій.

Тобто, отримання послуг з постачання гарячої води можливе лише у суб`єкта господарювання, який здійснює діяльність у межах саме тих мереж, які йому належать на праві власності або користування.

Як вбачається з рішення Виконкому Черкаської міськради від 03.10.2012 № 1307 виконавцями послуг з постачання гарячої води в м. Черкаси є: ПрАТ "Черкаське Хімволокно"; КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" (ідентифікаційний код юридичної особи 02082522); Приватне підприємство "Теплопостачання" (ідентифікаційний код юридичної особи 37239524) (далі - ПП "Теплопостачання") (для населення та інших споживачів житлового будинку № 67 по вул. Пушкіна).

Листом від 02.02.2023 № 974-01-21 Виконком повідомив відповідача, що територіальне розмежування споживачів ПрАТ "Черкаське Хімволокно" та позивача здійснюється на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 24.05.2000 № 520 "Про забезпечення населення міста гарячим водопостачанням та центральним опаленням державним підприємством "Черкаська ТЕЦ" (далі - Рішення № 520).

Також, листом від 09.01.2023 № 11/55 позивач пояснив відповідачу, що станом на 31.12.2022 на його балансі знаходиться 1262 одиниць теплових мереж, які були передані на підставі рішень органів місцевого самоврядування, а також в результаті нового будівництва та введення їх в експлуатацію.

Отже, відповідачем було встановлено, що територіальними межами ринку послуг з постачання гарячої води є територія в межах м. Черкаси, де розташовані мережі, які знаходяться у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації позивача.

Пунктом 1.3. Методики визначено, що часові межі ринку - час стабільності ринку, тобто період, протягом якого структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому істотно не змінюються.

За положеннями п.п. 7.1. та 7.2. Методики часові межі ринку визначаються як проміжок часу, протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою. У випадках, коли період повного обороту авансованого капіталу у виробництві відповідного товару є більшим, ніж один рік, як часові межі ринку як правило визначається проміжок часу, який дорівнює від одного до трьох зазначених періодів обороту капіталу.

Часові межі досліджуваного ринку визначалися виходячи з мети розслідування та охоплюють період дії завищених норм споживання гарячої води, які були розроблені (визначені) КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" та затверджені Виконкомом.

За результатами розгляду листа позивача від 11.01.2021 № 07/31 Виконкомом Черкаської міської ради прийнято рішення від 02.02.2021 № 73 "Про затвердження норм споживання гарячої води для житлових будинків, установ та організацій, які не оснащені вузлами обліку гарячої води" (далі - Рішення № 73), яким затверджено норми споживання гадячої води у житлових будинках, установах, організаціях для господарсько-побутових потреб, підприємницької діяльності та ведення підсобнбого господарства у м. Черкаси.

Листом від 12.10.2023 № 06/1781 позивачем надано відповідачу копії рахунків за послуги з постачання гарячої води, які були виставлені його споживачам, зокрема за вересень 2023 року, за нормами споживання, затвердженими Рішенням № 73.

У зв`язку з цим, часовими межами досліджуваного ринку Відділенням визначено період з лютого 2021 року по вересень 2023 року, протягом якого залишилась незмінною структура ринку, співвідношення попиту та пропозицій на ньому.

В п. 9.1 Методики зазначено, що потенційними конкурентами вважаються такі суб`єкти господарювання: які мають матеріально-технічну базу, кадри, технології тощо, але з різних причин не реалізують ці можливості; які виготовляють товари (товарні групи), що складають товарні межі ринку, але не реалізують їх на відповідному ринку; нові суб`єкти господарювання, які можуть вступити на ринок.

Внаслідок технологічних особливостей постачання гарячої води, а також з огляду на обмеження, що пов`язані з територією розміщення (розташування) мереж, конкуренція на ринку послуг із постачання гарячої води відсутня, тому потенційні конкуренти у Підприємства відсутні.

Отже, відповідачем визначено, що КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" було єдиним виконавцем послуг з постачання гарячої води у м. Черкаси, де розташовані мережі, які знаходяться у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Підприємства.

Відповідно до п. 1.3. Методики бар`єри вступу на ринок - обставини, що перешкоджають новим суб`єктам господарювання почати конкурувати на рівних із суб`єктами господарювання, що вже діють на певному товарному ринку.

Згідно з п. 9.2. Методики бар`єрами для вступу потенційних конкурентів на відповідний ринок є: обмеження за попитом, пов`язані з високою насиченістю ринку товарами (товарними групами) та низькою платоспроможністю покупців; адміністративні обмеження; економічні та організаційні обмеження; екологічні обмеження; нерозвиненість ринкової інфраструктури; інші обмеження, що спричиняють суттєві витрати, необхідні для вступу на певний ринок товару (товарної групи).

Бар`єрами для вступу на даний ринок потенційних конкурентів є, зокрема: економічні обмеження, пов`язані з необхідністю залучення значних фінансових ресурсів для придбання відповідного обладнання для організації надання послуг з постачання гарячої води: адміністративні обмеження, пов`язані з необхідністю отримання відповідних ліцензій.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента.

Таким чином, відповідачем встановлено, що КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" у період з лютого 2021 року по вересень 2023 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з постачання гарячої води у м. Черкаси, де розташовані мережі, які знаходяться у володінні, господарському віддані, користуванні та експлуатації Підприємства, з часткою 100%, оскільки на цьому ринку у нього не було жодного конкурента.

В ході розгляду попередньої заяви щодо можливого порушення ПрАТ "Черкаське Хімволокно" законодавства про захист економічної конкуренції під час надання послуг з централізованого постачання гарячої води у м. Черкаси відповідачем було встановлено наступне.

Листом від 23.10.2019 № 1115 ПрАТ "Черкаське Хімволокно" звернулось до міського голови м. Черкаси щодо встановлення норм споживання гарячої води для житлових будинків, установ та організацій, які не оснащені вузлами обліку гарячої води по зоні надання Товариством послуг. Розраховані (визначені) норми споживання гарячої води були відповідно до будівельних норм і правил - БНіП 2.04.01-85 "Внутрішній водопровід та каналізація будівель".

Розглянувши вказаний лист Товариства рішенням від 05.11.2019 № 1248 (далі - Рішення № 1248) Виконком Черкаської міськради затвердив норми споживання гарячої води для житлових будинків, установ та організацій у м. Черкаси, які не оснащені вузлами обліку гарячої води, зокрема для житлових будинків з централізованим гарячим водопостачання і ваннами довжиною від 1500 до 1700 мм, обладнаних душами, що становить 120 л/добу або 3,5 м3/місяць.

Однак, наказом від 31.10.2012 № 553 Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України визнало - БНіП 2.04.01-85 таким, що не застосовується на території України з 01.03.2013.

Також, наказом від 31.10.2012 № 553 Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України затвердило нові державні будівельні норми - ДБН В.2.5-64:2012 "Внутрішній водопровід та каналізація. Частина 1. Проектування. Частина 11. Будівництво", якими передбачено, що витрати гарячої води на одного мешканця для 1 кліматичного району для житлових будинків з централізованим гарячим водопостачанням і ваннами довжиною від 1500 до 1700 мм, обладнаних душами, становлять 100 л/добу (що у перерахунку становить 3,0 м3/місяць).

Листом від 19.11.2020 № 23176-01-3 Виконком Черкаської міськради повідомив відповідача, що при встановленні норм споживання гарячої води для мешканців житлових будинків м. Черкас, які не оснащені вузлами обліку гарячої води, для виконавця послуг ПрАТ "Черкаське хімволокно" застосовувались вимоги додатку 3 - БНіП 2.04.01-85 "Внутрішній водопровід та каналізація будівель", з урахуванням того, що на період розробки проектної документації та введення в експлуатацію систем гарячого водопостачання житлових будинків діяв чинний нормативний документ - БНіП 2.04.01-85. Відповідно, системи гарячого водопостачання житлових будинків споживачів м. Черкаси, які не оснащені вузлами обліку гарячої води, розроблені у відповідності до нормативного документу - БНіП 2.04.01-85. Виконком також зазначив, що відповідно до пункту 1.1 розділу 1 "Сфера застосування" ДБН В.2.5-64:2012 ці норми встановлюють вимоги до проектування та будівництва систем внутрішнього холодного та гарячого водопостачання, каналізації і водостоків при новому будівництві, реконструкції, капітальному ремонті, технічному переоснащенні та реставрації будинків, будівель, споруд різного призначення. Відповідно, дані норми не можуть бути застосовані для будинків та будівель споживачів, неоснащених вузлами обліку гарячої води, які були введені в експлуатацію до 01.03.2013, тому до вимог проектної документації на системи гарячого водопостачання будинків та будівель, які вводились в експлуатацію після 01.03.2013, передбачено оснащення приміщень споживачів вузлами обліку гарячої води.

Листом від 11.01.2021 № 07/31 КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" звернулось до Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради щодо встановлення норм споживання гарячої води для житлових будинків, установ та організацій, які не оснащені вузлами обліку гарячої води на виконання постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.08.2019 № 1734 "Про внесення змін до Процедури встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання" та статті 9 Закону України № 2119-VIII від 22.06.2017 "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

До цього листа додано таблицю із зазначенням у ній норм споживання гарячої води КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" у житлових будинках, установах, організаціях, для господарсько-побутових потреб, підприємницької діяльності та ведення підсобного господарства. Так, для житлових будинків з централізованим гарячим водопостачанням і ваннами довжиною від 1500 до 1700 мм, обладнаних душами на 1 мешканця зазначено 120 літрів гарячої води на добу / 3,5 м3 гарячої води на місяць.

За результатами розгляду зазначеного листа Виконавчим комітетом Черкаської міської ради прийнято рішення № 73 від 02.02.2021, яким затверджено норми споживання гарячої води для житлових будинків, установ та організацій, які не оснащені вузлами обліку гарячої води, зокрема для житлових будинків з централізованим гарячим водопостачання і ваннами довжиною від 1500 до 1700 мм, обладнаних душами, що становить 120 л/добу або 3,5 м3/місяць.

При цьому, листом від 02.02.2023 № 974-01-21 Виконком повідомив відповідача, що затверджені рішенням № 73 норми споживання гарячої води одночасно застосовуються як до споживачів КПТМ "Черкаситеплокомуненерго", так і до споживачів ПрАТ "Черкаське хімволокно".

У листі від 23.03.2021 № 4872-01-18 Виконавчий комітет Черкаської міської ради (відповідь на лист від 02.03.2021 № 60-02/1554 щодо можливого порушення комунальним підприємством теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" законодавства про захист економічної конкуренції під час надання послуг з централізованого постачання гарячої води у м. Черкаси) повідомив Північне міжобласне територіальне управління Антимонопольного комітету України, що норми споживання гарячої води населенням визначені згідно з Державними будівельними нормами і правилами ДБН В.2.5-64:2012 "Внутрішній водопровід та каналізація будинків, в основу розроблення яких покладені СНіП 2.04.01-85, та затверджені рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 17.02.1998 № 84 "Про затвердження норм споживання гарячої води для населення м. Черкаси". Враховуючи проведення гідравлічних випробовувань та профілактичних ремонтів протягом 15 календарних днів щороку, до розрахунку тарифів на послугу з централізованого постачання гарячої води включені зменшені норми споживання гарячої води населенням для житлових будинків квартирного типу з ваннами довжиною від 1500 мм, обладнаними душами, норма витрат на 1 мешканця становить 3,500 куб.м. на місяць (розрахунок: 120 л*29,17 к.дн./1000).

Відповідно до абзацу другого пункту 1 Положення про Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.04.2014 № 197 (втратило чинність 18.02.2023) (далі - Мінрігіон, Положення № 197), Мінрегіон є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, зокрема, державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно із підпунктами 36 та 39 пункту 4 Положення № 197 Мінрегіон відповідно до покладених на нього завдань узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформує та надає роз`яснення щодо реалізації державної політики у відповідних сферах, зокрема у сфері житлово-комунальних послуг.

Листом від 18.12.2020 № 7/11/20231-20 Мінрегіон повідомив відповідача, що наразі чинним документом, який застосовується для визначення відпущеної теплової енергії теплопостачальними організаціями споживачам, у яких тимчасово відсутні прилади обліку, для проведення комерційних та інших розрахунків, є КТМ 204 України 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні", затверджений Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993 (пункт 114 спірного рішення).

Саме в пунктах та формулах КТМ 204 України 244-94 є посилання на застосування при розрахунках норми витрат на гаряче водопостачання на добу на одного споживача відповідно до - БНіП 2.04.01-85 "Внутрішній водопровід та каналізація будівель", яким передбачена норма в 120 л/добу - норма найбільшого споживання гарячої води для житлових будинків квартирного типу з ванною від 1500 до 1700 мм (пункт 115 спірного рішення).

БНіП 2.04.01-85 "Внутрішній водопровід та каналізація будівель" втратили чинність 01.03.2013, у зв`язку із прийняттям та веденням в дію ДБН В.2.5-64:2012 "Внутрішній водопровід та каналізація. Частина І. Проектування. Частина II. Будівництво", яким вже передбачена норма в 100 л/добу - добові витрати споживання гарячої води на одного мешканця в житлових будинках з ванною більше ніж 1500 мм.

Таким чином, відповідачем встановлено, що відповідно до роз`яснень Мінрегіону при встановленні норм споживання гарячої води при відсутності вузлів обліку необхідно керуватись саме ДБН В.2.5-64:2012, як оновленими нормами, що були розраховані з метою приведення застарілих положень у відповідність із сучасними умовами, характером економічних відносин і чинним законодавством.

З огляду на зазначене вище, відповідач дійшов висновку, що розроблення (визначення) позивачем норм споживання гарячої води, що становлять 120 л/добу (на рівні, передбаченому БНіП 2.04.01-85, які втратили чинність з 01.03.2013) або 3,5 м3/місяць для одного споживача, не відповідає вимогам чинного законодавства України.

При цьому відповідачем визначено наступне.

Розроблення (визначення) КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" економічно необгрунтованих норм споживання гарячої води, зокрема на рівні, передбаченому будівельними нормами і правилами - БНіП 2.04.01-85 "Внутрішній водопровід та каналізація будівель", що втратили чинність з 01.03.2013, було б неможливим за умови існування значної конкуренції на відповідному ринку, адже в такому випадку споживачі мали б можливість вільно обирати між кількома виконавцями таких послуг та, у разі ущемлення їх інтересів, обрали б іншого виконавця.

У випадку відсутності конкуренції на ринку послуг з постачання гарячої води у м. Черкаси, де розташовані мережі, які знаходяться у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Підприємства, і, як наслідок, відсутності у споживачів КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" альтернативи щодо придбання послуг з постачання гарячої води інакше ніж у позивача, вищезазначені дії призвели до настання негативних наслідків для споживачів (додаткові витрати на оплату послуг, обсяг надання яких визначався на підставі завищених норм споживання гарячої води), тобто ущемлення їх законних прав та охоронюваних інтересів при отриманні вказаних послуг.

Листами від 19.05.2023 № 07/644 та від 18.09.2023 № 07/1629 КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" проінформувало відповідача про кількість споживачів, яким Підприємство надавало послуги з постачання гарячої води за нормами споживання, що були встановлені Рішенням № 73, а також обсягів і вартості надання таких послуг (наведено у таблиці в оскаржуваному рішенні).

Згідно з ч.ч. 1 - 3 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: 1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; 2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об`єктивно виправданих на те причин; 3) обумовлення укладання угод прийняттям суб`єктом господарювання додаткових зобов`язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; 4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб`єктам господарювання, покупцям, продавцям; 5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання; 6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання на ринку без об`єктивно виправданих на те причин; 7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб`єктів господарювання.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Відповідно до пункту 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

При цьому, як вірно враховано судом першої інстанції, позивач, оскаржуючи рішення Відділення в першу чергу повинен був довести, що він зазнає значної конкуренції на ринку, проте КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" не було надано до Відділення копії документів, які можуть підтвердити факти обрання саме споживачами (окремими мешканцями або цілими багатоквартирними будинками) інших виконавців послуг з постачання гарячої води в м. Черкаси протягом досліджуваного періоду з лютого 2021 року по вересень 2023 року.

В той же час, судом взято до уваги, що предметом розгляду антимонопольної справи №96/60/98-рп/к.21 було не застосування, а саме розроблення (визначення) позивачем економічно необгрунтованих норм споживання гарячої води, зокрема на рівні, передбаченому БНіП 2.04.01-85 "Внутрішній водопровід та каналізація будівель", що втратили чинність 01.03.2013. При цьому, в додатках як до листа КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" від 11.01.2021 № 07/31, так і до Рішення № 73 було зазначено обидва показника споживання гарячої води - 120 л/добу та 3,5 м3/місяць.

Проте, у разі розроблення (визначення) позивачем норм споживання гарячої води на рівні, передбаченому ДБН 13.2.5-64:2012. нарахування вартості послуг з постачання гарячої води споживачам без вузлів обліку мало б здійснюватися за набагато нижчім показником 3,0 м3 (100 літрів * 30 днів / 1000), що, в свою чергу, дозволило б уникнути негативних наслідків для споживачів, у вигляді додаткових витрат на оплату послуг.

В той же час, що у розроблених (визначених) позивачем та в подальшому затверджених Виконкомом нормах споживання гарячої води відсутня примітка про те, що вони мають застосовуватися виключно до старих будинків. Отже, зазначені норми споживання гарячої води стосувались і до нових, реконструйованих, відремонтованих, технічно переоснащених та відреставрованих будинків, будівель, споруд різного призначення у м. Черкаси, що також суперечить положенням ДБН В.2.5-64:2012.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що дії позивача, які полягають у розробленні (визначенні) економічно необгрунтованих норм споживання гарячої води, зокрема на рівні, передбаченому будівельними нормами і правилами - БНіП 2.04.01 -85 "Внутрішній водопровід та каналізація будівель", що втратили чинність 01.03.2013, є порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з постачання гарячої води у м. Черкаси, де розташовані мережі, які знаходяться у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Підприємства, що призвело до ущемлення інтересів спо.живачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.

Як вірно враховано судом, Верховний Суд звертав увагу на те, що господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку. При цьому господарські суди під час розгляду справ мають перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм, зокрема, Методики.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 910/6999/17, від 19.06.2018 року у справі № 910/3047/17, від 11.06.2019 року у справі № 915/523/18, від 05.03.2020 року у справі № 910/2921/19, господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень органів АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК.

В частині посилання скаржника на те, що суд безпідставно не врахував лист Міністерства розвитку громад та території України №5812/25/10-24 від 29.03.2024, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено, що розумінні Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" гаряча вода не є питною водою та потребує встановлення окремих норм її споживання, а відтак, положення Порядку та Методики, на які містятся посилання у цьому листі не стосуються предмету розгляду антимонопольної справи № 96/60/98-рп/к.21, щодо розроблення (визначення) КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" економічно необґрунтованих норм споживання гарячої води, зокрема на рівні, передбаченому будівельними нормами і правилами - БНіП 2.04.01-85 "Внутрішній водопровід та каналізація будівель", що втратили чинність 01.03.2013.

В той же час, роз`яснення, надані Міністерством до Відділення листом від 18.12.2020 № 7/11/20231-20, стосуються саме спірних правовідносин стосовно того, що при встановленні норм споживання гарячої води при відсутності вузлів обліку Черкаська міська рада повинна була керуватись саме ДБН В.2.5-64:2012, як оновленими нормами, що були розраховані з метою приведення застарілих положень у відповідність із сучасними умовами, характером економічних відносии і чинним законодавством.

Інші доводи позивача розглянуті судом першої інстанції та їм надано належну правову оцінку.

Зокрема, судом обґрунтовано визначено, що норми споживання послуг з постачання гарячої води використовувались на час досліджуваного часового періоду згідно чинного законодавства як під час встановлення уповноваженими органами тарифів на такі послуги, так і під час здійснення виконавцями розрахунків із споживачами за спожиті ними послуги (у разі відсутності/несправності вузлів розподільного обліку, з розрахунку на одну особу).

При цьому здійснення безпосередньо розрахунків у спірний період було покладено саме на виконавця таких послуг.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (далі- Порядок № 869) цей порядок визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.

Порядок № 869 застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 Порядку формування тарифів на послугу з постачання гарячої води, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 08.04.2020 № 767 (далі- Порядок № 767) цей порядок визначає механізм формування тарифів на послугу з постачання гарячої води для суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які надають послугу з постачання гарячої води та тарифи яким встановлюються НКРЕКП.

Порядок № 767 застосовується під час установлення НКРЕКП тарифів на послугу з постачання гарячої води для суб`єктів господарювання, зазначених у пункті 1.1 Порядку № 767, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку тарифів.

Згідно з пунктом 1.3. Порядку № 767 виконавець послуги - суб`єкт господарювання, який надає споживачу послугу з постачання гарячої води та є власником (володіє або користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду.

Згідно з підпунктом 9 пункту 2.2 Процедури встановлення тарифів на послугу з постачання гарячої води, затвердженою постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 08.04.2020 № 768 (далі - Процедура № 768) до заяви щодо встановлення тарифів додаються в паперовому та електронному вигляді розрахунки, підтвердні й обґрунтовуючи матеріали та документи, що використовувалися під час проведення таких розрахунків, а саме: копії рішень органів місцевого самоврядування про затвердження норм споживання житлово-комунальних послуг на постачання гарячої води.

Згідно з пунктом 34 Правилами надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 (далі- Правила № 1182) плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання послуги складається з плати за послугу, визначеної відповідно до цих правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу спожитої гарячої води або за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування, до встановлення вузла комерційного обліку.

Відповідно до пункту 9 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (далі- Методика № 315) у разі, якщо окреме приміщення будівлі/будинку, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна, має окремий інженерний ввід зовнішньої інженерної мережі або окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку та не оснащене вузлом обліку комунальної послуги, то при наданні цьому приміщенню послуги з постачання гарячої води, централізованого водопостачання обсяг спожитої цим приміщенням комунальної послуги визначається за нормою споживання комунальної послуги, що установлена органом місцевого самоврядування. Окрім визначеного таким чином обсягу спожитої комунальної послуги цьому приміщенню додатково здійснюється донарахування частки обсягів гарячої/холодної води, витраченої на загальнобудинкові потреби.

Також, судом враховано, що з матеріалів антимонопольної справи № 96/60/98-рп/к.21 вбачається, що КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" листом від 11.01.2021 № 07/31 зверталося до Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради щодо встановлення норм споживання гарячої води для житлових будинків, установ та організацій, які не оснащені вузлами обліку гарячої води.

І саме за результатами розгляду вказаного листа позивача, рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 02.02.2021 № 73 "Про затвердження норм споживання гарячої води для житлових будинків, установ та організацій, які не оснащені вузлами обліку гарячої води" було затверджено норми споживання гарячої води для житлових будинків, установ та організацій, які не оснащені вузлами обліку гарячої води, зокрема для житлових будинків з централізованим гарячим водопостачання і ваннами довжиною від 1500 до 1700 мм, обладнаних душами, що становить 120 л/добу або 3,5 м3/місяць.

Тобто, тарифи Виконкомом були затверджені на підставі розрахунків позивача і у антимонопольній справі досліджувалось саме становище на ринку КП "Черкаситеплокомуненерго" та здійснення саме позивачем економічного розрахунку, розроблення (визначення) норм споживання гарячої води.

В частині твердження позивача щодо недоведенності Відділенням завдання шкоди споживачам, судом правомірно зазначено, що вони не мають жодного значення для розгляду цієї категорії справ органами Комітету про порушення, що передбачене статтею 13 Закону № 2210.

З огляду на зазначене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом правомірно встановлено, що відповідачем при розгляді справи №96/60/98-рп/к.21 повністю з`ясовано та доведено належними доказами обставини, які мають значення для справи, його висновки у повній мірі відповідають обставинам справи, ним не було порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права та дотримано вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду справ, які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5.

Отже, правомірною є відмова в позові.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/1241/24 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.11.2024.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова