Ухвала

від 03.07.2024 по справі 910/18921/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

03.07.2024Справа № 910/18921/20Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М. розглянувши

заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

про виправлення описки у наказі та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання у справі

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський бібліотечний колектор"

про стягнення 256142,78 грн.

Представники учасників судового процесу:

від заявника (стягувача): не з`явився;

від боржника: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський бібліотечний колектор" про стягнення 256142,78 грн, з яких 228299,61 грн основного боргу, 10264,10 грн 3% річних та 17579,07 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що у спірному періоді (з листопада 2015 року по квітень 2018 року) Публічне акціонерне товариство "Київенерго" належним чином виконувало свої зобов`язання та постачало відповідачу за адресою: м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 100/2 теплову енергію для потреб опалення. Однак, відповідач не здійснив оплату за спожиту у вказаному періоді теплову енергію, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 228299,61 грн.

За таких обставин, на підставі укладеного між ПАТ "Київенерго" та позивачем Договором №601-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з оплати за спожиту теплову енергію у сумі 228299,61 грн, 3% річних у розмірі 10264,10 грн та інфляційні втрати у розмірі 17579,07 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 відкрито провадження у справі №910/18921/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

18.05.2021 Господарським судом міста Києва було ухвалено рішення, яким позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський бібліотечний колектор" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" суму основного боргу у розмірі 228299 грн 61 коп., 3% річних у розмірі 10257 грн 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 17579 грн 07 коп. та судовий збір у розмірі 3842 грн 05 коп; в іншій частині позову відмовлено, а також повернуто з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" судовий збір у розмірі 361 грн 86 коп., сплачений за платіжним дорученням №31129 від 22.09.2020.

30.06.2021 на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/18921/20 від 18.05.2021 (повний текст рішення складено 25.05.2021), яке набрало законної сили 15.06.2021 було виданий відповідний наказ.

18.06.2024 від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" надійшла заява про видачу дублікату наказу.

24.06.2024 від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" надійшла заява про виправлення описки у наказі про примусове виконання рішення 30.06.2021 та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання.

Ухвалою від 25.06.2024 було призначено розгляд заяви про виправлення описки у наказі про примусове виконання рішення 30.06.2021 та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання на 03.07.2024.

У судове засідання представники учасників судового процесу не з`явились.

Судом враховано, положення частини 3 статті 328 Господарського процесуального кодексу України, де визначено, суд розглядає заяву, про виправлення помилки у виконавчому документі, в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Крім того, ч.1 ст.329 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

Отже, неявка учасників судового процесу не перешкоджає розгляду заяви стягувача у судовому засіданні 03.07.2024.

Розглянувши заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про виправлення описки у наказі та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання у справі, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для її задоволення. При цьому, суд виходить з такого.

Зі змісту ст.328 Господарського процесуального кодексу України полягає, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу.

Як було встановлено судом, при оформленні наказу від 30.06.2021 було допущено помилку, а саме у абзаці п`ятому було не вірно дату його пред`явлення до виконання, замість « 16.06.2024» помилково зазначено « 26.06.2024».

Проте, як вбачається із матеріалів справи вірною датою пред`явлення наказу до виконання - є « 16.06.2024».

Отже, з огляду на наведене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для виправлення помилки в наказі від 30.06.2021 Господарського суду міста Києва по справі №910/18921/20.

За приписами ч.1 ст.329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Обґрунтовуючи наявність підстав для поновлення строку пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.06.2024 у справі №910/18921/20 стягувач посилається на те, що наказ було втрачено при пересилці поштової кореспонденції, у зв`язку із чим його не пред`явлено до виконання.

Надаючи оцінку вказаних обставин судом враховано, що відповідно до ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст.19 Господарського процесуального кодексу України).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Отже, з системного аналізу наведеного вище полягає, що виконання судового рішення є однією з основоположних засад здійснення державою правозахисної функції.

Виконавче провадження це завершальна стадія судового провадження, що полягає у примусовому виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) та являє собою сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до означеного Закону підлягають примусовому виконанню. (ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду по справі №910/18921/20 яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Керуючись ст. 234, 235, 328, 329 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -, -

У Х В А Л И В:

1. Задовольнити заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

2. Виправити, помилку допущену в наказі Господарського суд міста Києва від 30.06.2021; зазначити у п`ятому абзаці наказу про примусове виконання рішення вірну дату його пред`явлення до виконання, а саме « 16.06.2024»

3. Дану ухвалу вважати невід`ємною частиною наказу Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 у справі № 910/18921/20.

4. Поновити строк пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 у справі № 910/18921/20, до виконання.

5. Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено та підписано 05.06.2024.

Суддя О.М. Спичак