Рішення
від 18.05.2021 по справі 910/18921/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.05.2021Справа № 910/18921/20 Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго

до Товариства з обмеженою відповідальністю Київський бібліотечний колектор

про стягнення 256142,78 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Київський бібліотечний колектор про стягнення 256142,78 грн, з яких 228299,61 грн основного боргу, 10264,10 грн 3% річних та 17579,07 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що у спірному періоді (з листопада 2015 року по квітень 2018 року) Публічне акціонерне товариство Київенерго належним чином виконувало свої зобов`язання та постачало відповідачу за адресою: м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 100/2 теплову енергію для потреб опалення. Однак, відповідач не здійснив оплату за спожиту у вказаному періоді теплову енергію, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 228299,61 грн.

За таких обставин, на підставі укладеного між ПАТ Київенерго та позивачем Договором №601-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з оплати за спожиту теплову енергію у сумі 228299,61 грн, 3% річних у розмірі 10264,10 грн та інфляційні втрати у розмірі 17579,07 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 07.12.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 відкрито провадження у справі №910/18921/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.02.2021, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

У підготовчому засіданні 24.02.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 23.03.2021.

У підготовчому засіданні 23.03.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 07.04.2021.

У підготовчому засіданні 07.04.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 21.04.2021.

У підготовчому засіданні 21.04.2021 позивачем подано документи, які суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 21.04.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.05.2021.

Представник позивача у судове засідання 18.05.2021 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 21.04.2021 та розпискою про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 21.04.2021.

Представник відповідача у судове засідання 18.05.2021 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 100/2), що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якої вбачається, що ухвала суду 28.04.2021 надійшла до точки доставки/видачі та 30.04.2021 не була вручена під час доставки (за ідентифікатором пошуку 0105479935889).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 18.05.2021 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Київський бібліотечний колектор є місто Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 100/2.

У березні 2017 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства Керуюча Компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Київський бібліотечний колектор про стягнення заборгованості у розмірі 120443,38 грн та виселення (справа №910/5108/17).

Позовні вимоги у справі №910/5108/17 обґрунтовані тим, що на підставі розпорядження від 28.05.2001 № 715 та ордеру № 137-2001 від 05.06.2001 між Московською районною державною адміністрацією міста Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю Київський бібліотечний колектор 05.06.2001 укладено типовий договір оренди № 210-2001 нежитлового приміщення першого поверху площею 555,0 кв.м., яке є комунальною власністю Московського району м. Києва та знаходиться за адресою: м. Київ, проспект 40-річння Жовтня, 100/2, для колектору та книжкового магазину, з терміном дії договору з 05.06.2001 по 30.12.2015.

У зв`язку з тим, що договір припинив свою дію, а відповідач не звільняє нежиле приміщення та продовжує його використовувати, позивачі звернулися до суду з вимогою про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю Київський бібліотечний колектор з нежилого приміщення та стягнення заборгованості за фактичне використання приміщення в розмірі 120443,38 грн. за період з 01.03.2016 по 01.03.2017.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2017, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 та постановою Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №910/5108/17, позов задоволено; виселено Товариство з обмеженою відповідальністю Київський бібліотечний колектор з нежилого приміщення загальною площею 231,5 кв.м за адресою: м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 100/2; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Київський бібліотечний колектор основний борг в розмірі 148242 грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3823 грн. 63 коп.

Як вбачається з Акту державного виконавця, складеного 24.07.2018 в результаті примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 у справі №910/5108/17, виходом за адресою: м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 100/2 встановлено, що вказане рішення суду виконане у повному обсязі, приміщення звільнено.

З огляду на викладені обставини та беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів звільнення відповідачем вказаного нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 100/2 в будь-яку іншу дату (зокрема, раніше), суд дійшов висновку, що у спірний період (з листопада 2015 року по квітень 2018 року) відповідач займав вказане приміщення.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що у спірному періоді (з листопада 2015 року по квітень 2018 року) Публічне акціонерне товариство Київенерго належним чином виконувало свої зобов`язання та постачало відповідачу за адресою: м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 100/2 теплову енергію для потреб опалення. Однак, відповідач не здійснив оплату за спожиту у вказаному періоді теплову енергію, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 228299,61 грн.

За таких обставин, на підставі укладеного між ПАТ Київенерго та позивачем Договором №601-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з оплати за спожиту теплову енергію у сумі 228299,61 грн, 3% річних у розмірі 10264,10 грн та інфляційні втрати у розмірі 17579,07 грн.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, викладені позивачем у позовній заяві обставини не спростовані.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги №1875-IV від 24.06.2004 житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги №1875-IV від 24.06.2004 залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення , а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги №1875-IV від 24.06.2004 відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

У п. 1 ч 1 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги №1875-IV від 24.06.2004 зазначено, що споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

У ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги №1875-IV від 24.06.2004 зазначено, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України Про теплопостачання теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

Статтею 25 Закону України Про теплопостачання передбачено обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з ч.. 2 ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила), якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Згідно із статтею 1 Закону України Про теплопостачання споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Матеріали справи не містять доказів укладення між ПАТ Київенерго та відповідачем відповідного договору на теплопостачання до нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 100/2.

Однак з аналізу положень Правил, зокрема пункту 44, вбачається, що термін споживач застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

При цьому, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє споживача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №922/2790/17, постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 29.11.2019 у справі №910/12034/18 зазначено, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, проте необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг.

Як вбачається з облікових карток, долучених позивачем до позовної заяви, у листопаді 2015 року відповідачем було спожито теплову енергію на суму 8518,25 грн, у грудні 2015 року - на суму 17644,56 грн, у січні 2016 року - на суму 27279,95 грн, у лютому 2016 року - на суму 16922,17 грн, у березні 2016 року - на суму 15900,97 грн, у квітні 2016 року - на суму 1148,81 грн, у жовтні 2016 року - на суму 8407,98 грн, у листопаді 2016 року - на суму 16424,92 грн, у грудні 2016 року - на суму 20025,71 грн, у січні 2017 року - на суму 28155,52 грн, у лютому 2017 року - на суму 11917,25 грн, у березні 2017 року - на суму 12450,76 грн, у листопаді 2017 року - на суму 6120,71 грн, у грудні 2017 року - на суму 12437,69 грн, у січні 2018 року - на суму 4406,52 грн, у лютому 2018 року - на суму 11549,69 грн, у березні 2018 року - на суму 7524,08 грн, у квітні 2018 року - на суму 1464,07 грн, що разом становить 228299,61 грн.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування вірогідність доказів , на відміну від достатності доказів , підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

З урахуванням встановлених судом обставин стосовно того, що у спірний період (з листопада 2015 року по квітень 2018 року) відповідач займав нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 100/2, зважаючи на подані позивачем докази (облікові картки), які містять інформацію про обсяги та вартість спожитої відповідачем теплової енергії для потреб опалення, та відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо змісту позовних вимог, оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт споживання відповідачем у спірному періоді теплової енергії (на загальну суму 228299,61 грн), з огляду на що відповідач повинен її оплатити.

При цьому, оскільки що в даному випадку між сторонами (споживачем та постачальником) склалися фактичні договірні відносини щодо постачання та споживання теплової енергії, позов про стягнення вартості спожитої теплової енергії підлягає задоволенню на підставі частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України та пункту 1 частини першої статті 174 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №922/2790/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 18 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Таким чином, з огляду на те, що у спірний період відповідач фактично споживав житлово-комунальні послуги (централізоване опалення) без укладення письмового договору про надання житлово-комунальних послуг, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяця (у строки, визначені законом).

Доказів сплати відповідачем грошових коштів у розмірі 228299,61 грн матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що 11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством Київенерго (кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (новий кредитор) укладено Договір №601-18 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (споживачі) щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями) як такий, що підлягає стягненню із споживача (споживачів) на загальну суму 497554936,91 грн станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору та коригувань платежів.

Відповідно до п. 1.2 Договору №601-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в Додатку №1 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами Додатку №1 до цього договору.

Згідно з п. 1.3 Договору №601-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 з укладенням цього договору кредитор відступає, а новий кредитор набуває права вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку №1 до цього договору.

В рахунок оплати за відступлене право вимоги за цим договором на суму 497554936,91 грн новий кредитор прийняв 497554936,91 грн боргових зобов`язань кредитора перед ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , що становить частину суми боргового зобов`язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі №910/7807/18 (п. 2.1 Договору №601-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018).

Як вбачається з Додатку №1 до Договору №601-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 (Перелік споживачів теплової енергії та зобов`язань, право вимоги яких відступається) новому кредитору (Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго ) були передані права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Київський бібліотечний колектор (номер договору (особового рахунку) 540575-02) на суму 228299,61 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Таким чином, у зв`язку з укладенням між ПАТ Київенерго та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго Договору №601-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 відбулась заміна сторони у матеріальних правовідносинах (відбувся перехід прав вимоги), а саме відбулась заміна кредитора у зобов`язанні зі сплати відповідачем вартості спожитої у спірному періоді теплової енергії для потреб опалення на суму 228299,61 грн - з ПАТ Київенерго (кредитор) на Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (новий кредитор).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Київський бібліотечний колектор з оплати за фактично спожиту теплову енергію за період з листопада 2015 року по квітень 2018 року у сумі 228299,61 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Київський бібліотечний колектор суми основного боргу у розмірі 228299,61 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10264,10 грн за період з листопада 2018 року по квітень 2020 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, у зв`язку з чим здійснив власний розрахунок, відповідно до якого обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, є 10257,90 грн.

Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Київський бібліотечний колектор 3% річних у розмірі 10264,10 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 10257,90 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 17579,07 грн за період з листопада 2018 року по квітень 2020 року.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України Про індексацію грошових доходів населення визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України Про індексацію грошових доходів населення Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України Про індексацію грошових доходів населення та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - дефляція , то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Київський бібліотечний колектор інфляційних втрат у розмірі 17579,07 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4204,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №31129 від 22.09.2020 на суму 2102,00 грн та платіжним дорученням №33298 від 05.11.2020 на суму 2102,00 грн.

Зважаючи на ціну позову - 256142,78 грн, при зверненні з даним позовом до суду позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 3842,14 грн.

Таким чином, позивачем надмірно сплачено судовий збір у розмірі 361,86 грн., про повернення якого з державного бюджету позивачем було заявлено у заяві про усунення недоліків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 361,86 грн.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Київський бібліотечний колектор (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 100/2; ідентифікаційний код: 30573574) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 40538421) суму основного боргу у розмірі 228299 (двісті двадцять вісім тисяч двісті дев`яносто дев`ять) грн 61 коп., 3% річних у розмірі 10257 (десять тисяч двісті п`ятдесят сім) грн 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 17579 (сімнадцять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) грн 07 коп. та судовий збір у розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн 05 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 40538421) судовий збір у розмірі 361 (триста шістдесят одна) грн 86 коп., сплачений за платіжним дорученням №31129 від 22.09.2020.

5 Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 25.05.2021.

Суддя О.М. Спичак

Дата ухвалення рішення18.05.2021
Оприлюднено27.05.2021

Судовий реєстр по справі —910/18921/20

Рішення від 18.05.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Спичак О.М.

Ухвала від 21.04.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Спичак О.М.

Ухвала від 07.04.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Спичак О.М.

Ухвала від 24.03.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Спичак О.М.

Ухвала від 25.02.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Спичак О.М.

Ухвала від 26.01.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Спичак О.М.

Ухвала від 07.12.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Спичак О.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні