Рішення

від 19.06.2024 по справі 911/822/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2024 р. м. Київ Справа № 911/822/24

Господарський суд Київської області в складі

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Любицької Д-М.О.

розглянувши справу № 911/822/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РГС Україна», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Тримикс Груп»,

м. Ірпінь Київської області

простягнення 75 159,79 грн

Представники:

від позивача: Павлік І.П., адвокат, ордер серії АА № 1425342 від 29.03.2024

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РГС Україна» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Тримикс Груп» (далі-відповідач) про стягнення 75 159,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 46 754,76 грн та 3 % річних у розмірі 28 405,03 грн, нарахованих позивачем на суму заборгованості, яка була предметом розгляду у справі № 911/415/23.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.04.2024 відкрито провадження у справі № 911/822/24, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений в підготовчому засіданні на 01.05.2024.

Ухвалою господарського суду від 01.05.2024 підготовче засідання у справі № 911/822/24 було відкладено на 29.05.2024.

02.05.2024 через канцелярію суду від ТОВ А-Тримикс Груп надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 5534/24), в якому відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні. Так, заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що позивачем у позовній заяві не зазначено порушення якого грошового зобов`язання допущено відповідачем і, що стягнення з відповідача заборгованості відбулось не у зв`язку із порушенням ним зобов`язань, а внаслідок ухвалення судом рішення. Крім того, відповідач зауважував, що рішенням Господарського суду Київської області від 09.08.2023 з відповідача були стягнуті 3 % річних та інфляційні нарахування за весь період прострочення невиконання зобов`язання. Також відповідач звертав увагу суду на повне виконання ним 18.01.2024 рішення господарського суду від 09.08.2023.

Ухвалою господарського суду від 29.05.2024 закрито підготовче провадження у справі № 911/822/24 та призначено її до розгляду по суті в судовому засідання на 19.06.2024.

11.06.2024 через систему Електронний суд від позивача надійшла заява (вх. № 4503/24) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 24 807,50 грн.

18.06.2024 через систему Електронний суд від відповідача надійшло клопотання (вх. № 6527/24) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Присутнім в судових засіданнях представником позивача підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові. Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, однак суд констатує про належне повідомлення відповідача про розгляд справи за його участі та викладення його правової позиції у наявних в матеріалах справи відзиві на позовну заяву (вх. № 5534/24 від 02.05.2024) та клопотанні (вх. № 6527/24 від 18.06.2024) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, у лютому 2023 року до Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «РГС Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Тримикс Груп» про стягнення 1 036 057,17 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 551 від 04.11.2021 щодо поставки товару неналежної якості.

Так, під час розгляду судом справи № 911/415/23 було встановлено, що 04.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РГС Україна» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «А-Тримикс Груп» (постачальник) укладений Договір поставки № 551, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця обладнання - Машина для термічного різання металу, портальна з ЧПК, модель «WD Red Flame 2000х6000GP», згідно з Технічними завданнями, а покупець зобов`язується оплатити товар та прийняти його на умовах договору.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту його повної оплати. Всі ризики стосовно товару переходять до покупця з дати поставки товару (п. 1.2 договору).

Умовами п. 2.1 договору визначено, що загальна вартість товару, що постачається за цим договором становить 1 154 298,00 грн., включаючи ПДВ.

Відповідно до п. 2.3 договору визначено, що оплата товару здійснюється поетапно наступним чином: 60 % від суми договору, у строк не пізніше 5 робочих днів після підписання договору сторонами та надавання постачальником рахунку на оплату; 20 % від суми договору, протягом 3 робочих днів з дня поставки товару та перед початком монтажних робіт; 20 % від суми договору, протягом 3 робочих днів після підписання сторонами акту передачі товару в експлуатацію.

Датою поставки вважається дата підписання покупцем видаткової накладної за фактом отримання обладнання (п. 2.6 договору).

Пунктом 4.1, 4.2 договору визначено, що постачальник разом з покупцем, до моменту поставки обладнання, розробляють та узгоджують проект встановлення обладнання, відповідно до вимог Інструкції з експлуатації та Технічного завдання. Покупець зобов`язується в строк, не пізніше ніж за 3 робочі дні до погодженої сторонами дати поставки обладнання, виконати підготовчі роботи, зазначені в проекті встановлення обладнання та повідомити постачальника про їх завершення.

Постачальник зобов`язується виконати роботи та провести передачу обладнання в експлуатацію покупцю протягом 5 робочих днів після повідомлення про виконання покупцем робіт за проектом встановлення обладнання та готовність обладнання до введення в експлуатацію (п. 4.3 договору). Після завершення введення обладнання в експлуатацію постачальник передає покупцеві на підпис Акт передачі товару в експлуатацію (п. 4.4 договору). У випадку відмови покупця прийняти роботи з підтвердженої причини невідповідної якості товару постачальник зобов`язується провести необхідні виправлення за свій рахунок та в погоджені сторонами строки (п. 4.5 договору).

Умовами п. 10.1 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «РГС Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «А-Тримикс Груп» був підписаний Додаток № 1 до договору «Технічне завдання на виготовлення і поставку Машина для термічного різання металу, портальна з ЧПК, модель «WD Red Flame 2000х6000GP».

На виконання умов договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «РГС Україна» на підставі платіжних інструкцій № 761 від 16.11.2021, № 832 від 14.12.2021, № 41 від 24.01.2022, № 110 від 18.02.2022, № 132 від 14.04.2022 було сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Тримикс Груп» 1 001 858,00 грн.

Рішенням у справі № 911/415/23 було встановлено, що 15.11.2022 до ТОВ «РГС Україна» надійшов товар, обумовлений умовами договору, однак в ході перевірки якого було встановлено невідповідність товару по якості та виявлені дефекти машини для термічного різання, за результатами чого складено Акт огляду машини для термічного різання металу із виявленими дефектами машини із 23 пунктів.

07.12.2022 ТОВ «РГС Україна» звернулось до ТОВ «А-Тримикс Груп» з претензією № 82, в якій вимагало від постачальника поставити обладнання - Машина для термічного різання металу, портальна з ЧПК, модель «WD Red Flame 2000х6000GP» належної якості, а у випадку неможливості поставки товару належної якості ТОВ «РГС Україна» має намір відмовитись від Договору № 551 від 04.11.2021 та вимагати повернення сплачених коштів в сумі 1 001 858,00 грн. У своїй претензії ТОВ «РГС Україна» також вказувало про те, що представники постачальника відмовились від участі у складанні та підписанні Акту огляду від 15.11.2022.

У відповідь, Товариством з обмеженою відповідальністю «А-Тримикс Груп» наданий лист № 12-01/2023 від 12.01.2023, в якому постачальник вказував на безпідставність та необґрунтованість складеного Акту огляду машини для термічного різання металу від 15.11.2022.

У рішенні суду від 09.08.2023 у справі № 911/415/23 було встановлено, що за змістом норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, покупець набуває право вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми, якщо він у встановленому порядку та строки доведе невідповідність якості поставленого товару умовам договору та вимогам, встановленим законом (стандартам тощо). Так, всупереч приписів закону та положень укладеного між сторонами договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Тримикс Груп» повернення попередньої оплати за поставку товару неналежної якості не здійснило, у зв`язку з чим суд дійшов висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 1 001 858,00 грн.

Поміж іншого, судом у справі № 911/415/23 також були розглянуті вимоги щодо стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.08.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РГС Україна» були задоволені частково; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Тримикс Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РГС Україна» 1 001 858,00 грн заборгованості, 4 199,57 грн 3 % річних, 13 024,1 грн інфляційних нарахувань, 15 286,22 грн судового збору та 36 983,94 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 911/415/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю А-Тримикс Груп на рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2023 у справі №911/415/23 було залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2023 у справі №911/415/23 - без змін.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Отже, рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2023 у справі № 911/415/23, яке набрало законної сили 17.01.2024 має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Заборгованість стягнуту за даним судовим рішенням погашено відповідачем 18.01.2024, що вбачається з платіжної інструкції № 3273 від 18.01.2024 з призначенням платежу «сплата боргу на виконання рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2023, справа № 911/415/23».

Позивач звертався до відповідача з вимогою вих. № 1902-1/24 від 19.02.2024 щодо сплати інфляційних нарахувань та 3 % річних за період з 07.02.2023 по 17.01.2024. Докази направлення вимоги вих. № 1902-1/24 від 19.02.2024 додані до позовної заяви.

Звертаючись до господарського суду з позовом у справі № 911/822/24 Товариство з обмеженою відповідальністю «РГС Україна» посилається на наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Тримикс Груп» 75 159,79 грн., з яких: 46 754,76 грн інфляційних нарахувань та 28 405,03 грн 3 % річних, у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання, що підтверджено рішенням суду від 09.08.2023 у справі № 911/415/23.

Товариство з обмеженою відповідальністю А-Тримикс Груп заперечувало проти позовних вимог надавши відзив на позовну заяву (вх. № 5534/24 від 02.05.2024), в якому стверджувало про відсутність з боку відповідача порушень грошового зобов`язання і, що стягнення з відповідача коштів відбулось не у зв`язку із порушенням ним зобов`язань, а внаслідок ухвалення судом рішення. Крім того, відповідач зауважував, що рішенням Господарського суду Київської області від 09.08.2023 з відповідача вже були стягнуті 3 % річних та інфляційні нарахування за весь період прострочення невиконання зобов`язань. Також відповідач звертав увагу суду на повне виконання ним 18.01.2024 рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2023.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Таким чином, з прийняттям рішення про стягнення боргу, яким по суті фіксується обов`язок сторони сплатити кошти, зобов`язання, що виникли на підставі договору та їх прострочення не припиняються.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Отже, рішенням Господарського суду Київської області від 09.08.2023 у справі №911/415/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024, та яке набрало законної сили, встановлено факт наявності у ТОВ А-Тримикс Груп заборгованості у розмірі 1 008 858,00 грн, при цьому її повне погашення відповідачем відбулось 18.01.20224, відтак наявні правові підстави для нарахування позивачем за період з 07.02.2023 по 17.01.2024, 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У контексті викладеного, суд відхиляє твердження відповідача щодо неправомірності звернення позивача із відповідними вимогами за наявності виконання боржником рішення у справі № 911/415/23, оскільки виконання судового рішення не припиняє договірного зобов`язання боржника, а тому не звільняє його від наслідків порушення відповідного зобов`язання, зокрема, шляхом сплати сум, передбачених ч. 2 статті 625 ЦК України. Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Дана правова позиція узгоджується з позицією, викладено ВП ВС у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

Не знаходять своїх підтверджень й доводи відповідача щодо нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних нарахувань у той самий період, що й у справі № 911/415/23, виходячи з наступного.

Як вбачається з розрахунку, здійсненого позивачем у позовній заяві у справі № 911/415/23, ТОВ «РГС Україна» просило стягнути з ТОВ «А-Тримикс Груп» інфляційні нарахування та 3 % річних за період з 15.11.2022 по 06.02.2023. Дійсно, при розгляді судом справи № 911/415/23 такі вимоги були задоволені частково, однак, суд зауважує, що перерахунок судом таких вимог здійснювався в межах заявленого позивачем періоду, оскільки суд не має виходити за межі заявлених позовних вимог. Проте, як у справі № 911/822/24 ТОВ «РГС Україна» здійснює нарахування таких за період з 07.02.2023 (після кінцевої дати нарахування у справі № 911/415/23) по 17.01.2024 (дата, яка передує сплаті заборгованості), тобто відмінний ніж у справі № 911/415/23.

У контексті викладеного, суд відхиляє твердження відповідача про неправильність визначення періоду прострочення.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Встановлення законодавцем права кредитора на одержання коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зумовлене тим, що грошовим коштам притаманна властивість знецінюватись в більшій мірі ніж всім іншим видам майна (нерухомості, дорогоцінним металам, автомобілям тощо), що призводить до зниження їхньої купівельної спроможності, дисбалансу попиту і пропозиції.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 09.11.2016 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та 3 % річних аж до повного виконання боржником грошового зобов`язання.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Отже, судом перевірений наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних нарахувань та 3% річних, за період з 08.02.2023 по 17.01.2024, і вважає його арифметично правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 46 754,76 грн інфляційних нарахувань та 28 405,03 грн 3 % річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РГС Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Тримикс Груп» підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову повністю, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Що стосується заявлених до стягнення 24 807,50 грн витрат на професійну правничу допомогу, які позивач просить стягнути з відповідача, суд зазначає наступне.

В обґрунтування відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивачем були надані Договір про надання правової допомоги № 02-02/2024 від 02.02.2024, укладений між Адвокатом Павлік Іриною Петрівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «РГС Україна», Акти приймання-передачі послуг, платіжні інструкції, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3529 від 27.11.2008 та Ордер серії АА № 1425342 від 29.03.2024.

18.06.2024 через систему Електронний суд від відповідача надійшло клопотання (вх. № 6527/24) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій відповідач просить залишити заяву позивача без задоволення в повному обсязі.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Так, за умовами п. 1 Договору про надання правової допомоги № 02-02/2024 від 02.02.2024, укладеного між Адвокатом Павлік Іриною Петрівною (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РГС Україна» (клієнт), адвокат бере на себе зобовязання надавати необхідну правову допомогу клієнту щодо стягнення з ТОВ «А-Тримикс Груп» на користь ТОВ «РГС Україна» 3 % річни, інфляційних нарахувань та процентів за користування чужими грошовими коштами з суми несвоєчасно повернутого боргу в розмірі 1 001 858,00 грн, яка включає в себе: надання правової допомоги на стадії досудового врегулювання спору - надання консультацій, підготовка претензій, листування та ведення переговорів з третіми особами тощо; представництво в господарській справі з приводу зазначеного в цьому пункті договору спірного питання, яка буде розглядатись судами першої інстанції, апеляційної та касаційної інстанції; надавати правову допомогу у справі, що включає в себе (але не обмежується): збір документів, вивчення судової практики з аналогічних спорів, вивчення законодавства України, яке регулює спірні правовідносини; підготовка процесуальних документів, подання та підпис процесуальних документів, в т.ч. позовної заяви, апеляційних та касаційних скарг до суду ; надсилання відповідних адвокатських запитів з метою отримання документів, їх дублікатів, тощо, ведення переговорів від імені клієнта з третіми особами, надання інших послуг за дорученням клієнта; адвокат має право вчиняти всі інші необхідні дії, необхідні для захисту інтересів клієнта у господарській справі, використовувати без обмежень передбачені чинним законодавством України засоби і методи захисту, наданих представнику; здійснювати представництво клієнта на стадії примусового виконання судового рішення в органах виконавчої служби; подання та підписання заяв, скарг, тощо.

Умовами п. 5.6 договору визначено, що факт надання послуг за даним договором підтверджується відповідним актом, який підписується сторонами.

Клієнт сплачує гонорар/його частину адвокату на підставі відповідного рахунку протягом 2 днів з дати направлення рахунку адвокатом клієнту (п. 5.7 договору).

Умовами п. 7.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2025, а в частині оплати гонорару адвокату - до повного розрахунку клієнта з адвокатом.

Між Адвокатом Павлік Іриною Петрівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «РГС Україна» були підписані Акти приймання-передачі послуг № 05-03-01/2024 від 05.03.2024 на суму 2 700,00 грн, № 17-04-01/2024 від 17.04.32024 на суму 9 560,00 грн, № 11-06-01/2024 від 11.06.2024 на суму 12 547,50 грн.

З метою оплати отриманих послуг адвокатом були сформовані та виставлені рахунки № 01-02-19/2024 від 19.02.2024 на суму 2 700,00 грн, № 01-03-22/2024 від 22.03.2024 на суму 9 560,00 грн, № 01-05-01/2024 від 01.05.2024 на суму 3 883,75 грн, № 02-05-01/2024 від 01.05.2024 на суму 3 883,75 грн, № 07-06-01/2024 від 07.06.2024 на суму 4 780,00 грн.

На підставі платіжних інструкцій № 2078 від 19.02.2024 на суму 2 700,00 грн, № 2219 від 22.03.2024 на суму 9 560,00 грн, № 2406 від 01.05.2024 на суму 3 883,75 грн, № 2407 від 01.05.2024 на суму 3 883,75 грн, № 2598 від 07.06.2024 на суму 4 780,00 грн Товариством з обмеженою відповідальністю «РГС Україна» було сплачено на користь Адвоката Павлік Ірини Петрівни - 24 807,50 грн.

Суд відзначає, що за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Кодексу).

Відповідачем в перебігу розгляду справи заявлено клопотання про зменшення судових витрат позивача на оплату правничої допомоги у зв`язку із розглядом цієї справи.

Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач посилався на те, що витрати позивача на оплату послуг адвоката не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, оскільки справа не є складною та складається лише з вимог позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань, а отже підготовка до її розгляду не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Здійснивши аналіз поданих позивачем доказів понесення судових витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір витрат на оплату послуг адвоката не є завищеним, є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. Підстави для зменшення вказаних судових витрат відсутні, тому суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення судових витрат позивача на оплату правничої допомоги, позаяк останнім не доведено суду належним чином неспівмірності розміру витрат, понесених позивачем, а згідно з поданими позивачем Актами приймання-передачі послуг, такий розмір відповідає понесеним витратам.

Таким чином, з доказів, наданих позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, у зв`язку з тим, що Павлік Ірина Петрівна є адвокатом, її повноваження підтверджуються Договором про надання правової допомоги № 02-02/2024 від 02.02.2024 та ордером серії АА № 1425342 від 29.03.2024, факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджується наданими стороною доказами, також враховуючи те, що адвокатом здійснювалось представництво інтересів позивача під час розгляду цієї справи, суд вважає можливим покласти витрати на професійну правничу допомогу в сумі 24 807,50 на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 231, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Тримикс Груп» (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Суворова, 1-Р, код ЄДРПОУ 39052576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РГС Україна» (03115, м. Київ, вул. Котельникова, 7, кв. 223, код ЄДРПОУ 40557711) 28 405 (двадцять вісім тисяч чотириста п`ять) грн 03 коп 3 % річних, 46 754 (сорок шість тисяч сімсот п`ятдесят чотири) грн 76 коп інфляційних нарахувань, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп судового збору та 24 807 (двадцять чотири тисячі вісімсот сім) грн 50 коп судових витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 04.07.2024.

Суддя О.О. Христенко