Ухвала

від 31.01.2024 по справі 911/2966/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"31" січня 2024 р. Справа № 911/2966/15 (911/1671/22)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл 7" в особі ліквідатора

арбітражного керуючого Юдицького Олександра Вікторовича

до1) Громадянки України ОСОБА_1 , м. Київ

2) Громадянина України ОСОБА_2 , м. Київ

3) Громадянки України ОСОБА_3 , м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк"

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл 7" у сумі 45 932 311, 80 грн.

Суддя Лопатін А.В.

за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/2966/15 за заявою Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк СБЕРБАНКУ РОСІЇ" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл 7", провадження в якій порушено ухвалою суду від 29.07.2015 р.

Постановою господарського суду Київської області від 02.12.2015 р. визнано банкрутом ТОВ "Гудвіл 7" та відкрито його ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Лелюх Людмилу Петрівну, зобов`язано ліквідатора ТОВ "Гудвіл 7" протягом встановленого Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строку, за результатами роботи, подати до господарського суду звіт про проведену роботу, ліквідаційний баланс банкрута, який відповідає фактичному фінансовому та майновому стану останнього.

Наразі триває ліквідаційна процедура ТОВ "Гудвіл 7", повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Юдицький Олександр Вікторович.

12.09.2022 р. до суду звернувся ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл 7" арбітражний керуючий Юдицький Олександр Вікторович із заявою про покладення на громадянку України ОСОБА_1 , громадянина України ОСОБА_2 , громадянку України ОСОБА_3 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл 7" у сумі 45932311,80 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.09.2022 р. витребувано у Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в м. Києві Державної адміністрації (03020, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 41, каб. 465, 451, 442) інформацію щодо місця проживання (реєстрації) громадянина України ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ), громадянки України ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ); витребувано у Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в м. Києві Державної адміністрації (01010 м. Київ, вул. М. Омеляновича-Павленка, 15 (колишня вул. Суворова) інформацію щодо місця проживання (реєстрації) громадянки України ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ); роз`яснено Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в м. Києві Державної адміністрації та Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в м. Києві Державної адміністрації, що у відповідності до приписів частини сьомої статті 176 ГПК України інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

20.09.2022 р. від Печерської районної в м. Києві Державної адміністрації до суду надійшла інформацію щодо місця проживання (реєстрації) громадянки ОСОБА_1 .

22.09.2022 р. від Солом`янської районної в м. Києві Державної адміністрації до суду надійшла інформація щодо місця проживання (реєстрації) громадянина ОСОБА_2 та громадянки ОСОБА_3 .

23.01.2023 р. на офіційну електронну адресу суду від ліквідатора ТОВ "Гудвіл 7" надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконферекнції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою господарського суду від 24.01.2023 р. задоволено заяву ліквідатора ТОВ "Гудвіл 7" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

30.01.2023 р. через канцелярію суду відповідачем-2 було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

30.01.2023 р. від Центрального регіонального управління Міністерства юстиції надійшов лист-повідомлення.

Ухвалою господарського суду від 01.02.2023 р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача АТ "Міжнародний резервний банк", розгляд заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника відкладено на 22.03.2023 р.

Ухвалою господарського суду від 22.03.2023 р. було оголошено перерву в судовому засіданні до 17.05.2023 р.

28.03.2023 р. на офіційну електронну адресу суду від ліквідатора ТОВ "Гудвіл 7" надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконферекнції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою господарського суду від 28.03.2023 р. задоволено заяву ліквідатора про проведення судового засідання в режимі відеоконфекренції.

06.04.2023 р. на поштову адресу суду від Міністерства юстиції України надійшов висновок.

19.04.2023 р. на поштову адресу суду від представника АТ "Міжнарожний резервний банк" надійшли письмові пояснення.

09.05.2023 р. на офіційну електронну адресу суду від ліквідатора ТОВ "Гудвіл 7"- арбітражного керуючого Юдицького О.В. надійшли письмові пояснення.

Ухвалою господарського суду від 17.05.2023 р. розгляд справи відкладено на 21.06.2023 р.

26.05.2023 р. на офіційну електронну адресу суду від ліквідатора ТОВ "Гудвіл 7" надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконферекнції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою господарського суду від 29.05.2023 р. задоволено заяву ліквідатора ТОВ "Гудвіл 7" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

19.06.2023 р. через канцелярію суду позивачем подано письмові пояснення.

Ухвалою господарського суду від 21.06.2023 р. розгляд заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника відкладено на 18.10.2023 р.

12.10.2023 р. на офіційну електронну адресу суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

18.10.2023 р. на офіційну електронну адресу суду від представника АТ "Міжнародний резервний банк" надійшло клопотання про розгляд справи без участі останнього.

Ухвалою господарського суду від 18.10.2023 р. розгляд заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника відкладено на 06.12.2023 р.

06.12.2023 р. судове засідання не відбулось з технічних причин.

Ухвалою господарського суду від 06.12.2023 р. розгляд заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника призначено на 07.12.2023 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.12.2023 р. розгляд заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника відкладено на 31.01.2024 р.

29.01.2024 р. до суду від ліквідатора банкрута надійшли письмові доповнення до письмових пояснень.

В судове засідання з`явився представник кредитора та заявник ліквідатор, відповідачі чи їх уповноважені представники не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка відповідачів не перешкоджає розгляду заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на засновників товариства по суті, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду вказаного спору, суд вважає за можливе розглянути цю справу в даному судовому засіданні.

Так, як вбачається з матеріалів справи, з посиланням на положення частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, до суду звернувся ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл 7" арбітражний керуючий Юдицький Олександр Вікторович з вимогами до 1) Громадянки України ОСОБА_1 , 2) Громадянина України ОСОБА_2 , 3) Громадянки України ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл 7" у сумі 45 932 311, 80 грн.

В обґрунтування вказаної заяви ліквідатор посилається на наступне:

По-перше, ліквідатор вказує на те, що йому незаконно не було передано попереднім керівником боржника ОСОБА_4 бухгалтерської та іншої документації ТОВ "Гудвіл 7", печаток і штампів, матеріальних цінностей товариства.

По-друге, ліквідатор вказує на те, що засновники ТОВ "Гудвіл 7" фактично не сформували статутного фонду Товариства, не вносили земельні ділянки до статутного фонду ТОВ "Гудвіл 7", в Протоколі №3 позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл 7" від 08.08.2005 року (копія додається) та п. 7.5 Статуту ТОВ "Гудвіл 7" (редакція від 08.08.2005 року) (копія додається) відобразили неіснуючі земельні ділянки, а також, можливо, здійснили протиправну передачу третім особам земельних ділянок, які мали бути внесеними до статутного фонду Товариства.

По-третє, ліквідатор вказує на те, що органи управління ТОВ "Гудвіл 7" не вчинили заходів, які передбачені частинами третьою та четвертою ст. 144 Цивільного Кодексу України, а саме:

-у встановлений законом строк до статутного капіталу товариства земельні ділянки засновниками товариства внесені не були;

- рішення про виключення зі складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі прийнято не було;

-рішення про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі прийнято не було;

-рішення про ліквідацію товариства прийнято не було;

Таким чином, неправомірними діями засновників ТОВ "Гудвіл 7", як стверджує ліквідатор, підприємству була спричинена шкода, яка полягала у наступному:

-не переданні до статутного капіталу товариства земельних ділянок, які мали бути передані засновниками у відповідності до Статуту;

-не прийнятті рішення про зменшення статутного капіталу Товариства у строки, встановлені законом;

-фальсифікації статутних документів Товариства в частині розміру та складу статутного фонду Товариства для введення кредиторів товариства в оману;

-штучному фіктивному відображенню розміру статутного капіталу, який не виповідав його фактичному розміру щонайменше на суму 8 285 913,29 грн. (вісім мільйонів двісті вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот тринадцять грн. 29 коп.) з метою створення уяви у кредиторів Товариства про наявність активів, за рахунок яких ТОВ "Гудвіл 7" могло б провести розрахунки з кредиторами.

По-четверте, земельна ділянка загальною площею 1,6800 га та земельна ділянка загальною площею 1,8609 га були передані ТОВ "Гудвіл 7" в іпотеку Акціонерному комерційному банку "ЕНЕРГОБАНК" за іпотечним договором від 27.08.2008 року, зареєстрованим в реєстрі за №7229, які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Звєрьковою Н.В. Заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 04.03.2015 р. у справі №370/3028/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" до ОСОБА_2 , ТОВ "Гудвіл 7" про звернення стягнення на предмет іпотеки, позов задоволено; вирішено у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №20841 від 27.08.2008 р., укладеним між Акціонерним комерційним банком "Енергобанк", правонаступником якого виступає Публічне акціонерне товариство "ЕНЕРГОБАНК" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 56, ЄДРПОУ 19357762, МФО 300272, р/р № НОМЕР_4 в ПАТ "ЕНЕРГОБАНК"), та ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ), у розмірі 12 726771 (дванадцять мільйонів сімсот двадцять шість тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 00 коп., звернуто стягнення на предмети іпотеки за іпотечним договором від 27.08.2008 р., зареєстрованим в реєстрі за №7231, та іпотечним договором від 27.08.2008 р., зареєстрованим в реєстрі за №7229, які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Звєрьковою Н.В., шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством "ЕНЕРГОБАНК" на предмет іпотеки, а саме наступне нерухоме майно:

-земельну ділянку загальною площею 4,4689 га, що належить ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), на праві приватної власності на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯБ №513489 від 09.10.2006 р., яка розташована в с. Северинівка на території Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер якої 3222783200:05:012:0045, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд;

-земельну ділянку загальною площею 1,6800 га, що належить ТОВ "Гудвіл 7" ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ 33466474), на праві приватної власності на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №419374 від 17.04.2008 р., яка розташована в с. Северинівка на території Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер якої 3222783200:05:013:0019, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку;

-земельну ділянку загальною площею 1,8609 га, що належить ТОВ "Гудвіл 7" на праві приватної власності на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯБ №513491 від 11.10.2006 р., яка розташована в с. Северинівка на території Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер якої 3222783204:02:007:0039, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Постановою Київського апеляційного суду у справі №370/3028/14-ц від 15.05.2019 р. копія додається) https://reyestr.court.gov.Ua/Review/81772174 апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл 7" арбітражного керуючого Юдицького О.В. задоволено частково; заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 04 березня 2015 року скасовано та ухвалено у вказаній справі постанову, якою в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл 7" про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Постановою Верховного Суду (реєстраційний номер судового рішення 89518639) у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.05.2020 р. у справі №370/3028/14-ц (копія додається) касаційна скарга ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" Паламарчука Віталія Віталійовича залишена без задоволення, постанова Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року залишена без змін.

Водночас, як зазначає ліквідатор, на виконання скасованого заочного рішення Макарівського районного суду Київської області від 04.03.2015 р. у справі №370/3028/14-ц ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" зареєструвало за собою право власності на земельні ділянки і 23.04.2018 р. здійснило їх відчуження і на даний час їх власниками є:

- ОСОБА_6 - власник земельної ділянки площею 1,6800 га, що належала ТОВ "Гудвіл 7", кадастровий номер 3222783200:05:013:0019;

- ОСОБА_7 - власник земельної ділянки площею 1,8609 га, що належала ТОВ "Гудвіл 7", кадастровий номер 3222783204:02:007:0039.

Ліквідатор також зазначає, що не дивлячись на те, що земельні ділянки кадастровий номер 3222783204:02:007:0039 площею 1,8609 га та кадастровий номер 3222783200:05:013:0019 площею 1,6800 га залишились у незаконному володінні громадян ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , ліквідатор ТОВ "Гудвіл 7" арбітражний керуючий Юдицький О.В. на підставі Державних актів на право власності на земельні ділянки, постанови Київського апеляційного суду у справі №370/3028/14-ц від 15.05.2019 року та постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.05.2020 р. у справі №370/3028/14-ц, включив перелічені вище земельні ділянки вартістю 5 626 136,00 грн. до балансу ТОВ "Гудвіл 7" та до складу ліквідаційної маси банкрута.

По-п`яте, ліквідатор наголошує, що в результаті аналізу балансу ТОВ "Гудвіл 7" встановлено, що станом на початок 2013 року на балансі ТОВ "Гудвіл 7" перебували активи на загальну суму 70 677,2 тис.грн. (сімдесят мільйонів шістсот сімдесят сім тисяч двісті грн.).

Вартості активів ТОВ "Гудвіл 7", які перебували на балансі товариства станом на початок 2013 року, було достатньо для проведення повного розрахунку з кредиторами, оскільки загальна кредиторська заборгованість становила лише 41 208,9 тис.грн.

1. Необоротні активи:

В результаті аналізу необоротних активів встановлено, що на початок 2013 року на балансі даного підприємства обліковувалося необоротних активів на загальну суму 33 707,5 тис.грн., в т.ч.:

Незавершені капітальні інвестиції - 16,8 тис.грн.

Основні засоби - 359,7 тис.грн.

Довгострокові фінансові інвестиції- 33 331,0 тис.грн.

Одночасно, ліквідатор наголошує, що станом на кінець 2013 року відбулося суттєве зменшення необоротних активів, а саме 12 090,5 тис.грн, або на 35,9%. Зменшення необоротних активів відбулося за рахунок зменшення довгострокових фінансових інвестицій даного підприємства. Інформація стосовно правомірності зменшення даного виду активів на момент здійснення аналізу відсутня, докази підстав та правомірності зменшення необоротних активів ТОВ "Гудвіл 7" за 2013 рік органами управління боржника ліквідатору банкрута не надані.

Таким чином, станом на кінець 2013 року на балансі ТОВ "Гудвіл 7" обліковувалося необоротних активів на загальну суму 21 617,0 тис.грн.

Окрім наведеного вище, ліквідатор банкрута узагальнює, що на момент порушення провадження у справі про банкрутство при проведенні інвентаризації підприємства розпорядником майна, а також під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатором банкрута встановлено, що із необоротних активів ТОВ "Гудвіл 7" вартістю 21 617,0 тис.грн. на балансі товариства перебувають лише земельні ділянки балансовою вартістю 359,7 тис.грн., які являються предметом іпотеки на підставі Договору іпотеки №1202 від 14.03.2007 року з ПАТ "НРБ" (ПАТ "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ", ПАТ "СБЕРБАНК") та іпотечного договору від 27.08.2008 року №7229 з ПАТ "ЕНЕРГОБАНК". Інші необоротні активи вартістю 21 257,3 тис.грн. у підприємства відсутні. На підставі інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, а також ЄДР судових рішень встановлено, що інші земельні ділянки ТОВ "Гудвіл 7", які не були предметом забезпечення вимог ПАТ "НРБ" (ПАТ "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ", ПАТ "СБЕРБАНК") та ПАТ "ЕНЕРГОБАНК", а також інші необоротні активи, були виведені з власності товариства перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Також, ліквідатор зазначає, що станом на кінець 2013 року на балансі ТОВ "Гудвіл 7" обліковувалися оборотні засоби в сумі 349,8 тис.грн., в т.ч. виробничі запаси балансовою вартістю 160,1 тис.грн., та інша поточна дебіторська заборгованість балансовою вартістю 189,7 тис.грн.

Будь-яких доказів погашення дебіторської заборгованості ТОВ "Гудвіл 7" на суму 11 189,7 тис.грн., вибуття виробничих запасів на суму 160,1 тис.грн. органами управління боржника розпоряднику майна та ліквідатору банкрута не надано, виписки по руху коштів на рахунках банкрута такої інформації не містять.

Таким чином, на переконання ліквідатора, зменшення активів боржника через відсутність дій по стягненню дебіторської заборгованості або ненадання ліквідатору керівниками банкрута первинних фінансових документів боржника є бездіяльністю, яка не відповідає інтересам цієї юридичної особи та є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам банкрута, та не дозволяє ліквідатору здійснити дії для наповнення ліквідаційної маси, а відтак, наявні факти, що свідчать про наявність ознак дій з доведення товариства до банкрута.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі, в тому числі наведених обставин, за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного ТОВ "Гудвіл 7", ПП "Роял Консалтинг Фінанс" встановлено наявність ознак дій з доведення до банкрутства.

ОСОБА_2 подав пояснення на наведену заяву, в яких він вказує на те, що не визнає заявлені вимоги і вважає їх безпідставними. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що кредиторські вимоги ПАТ "СБЕРБАНК" до банкрута, визнані у цій справі, забезпечені на підставі договорів іпотеки та застави, зокрема майном учасників товариства, до яких ліквідатором заявлено вимоги. Також, відповідач наголошує на тому, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2021 р. № 2-53/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 60-В/07 від 14.03.2007 р. 657 557,60 доларів США, що на момент ухвалення рішення становило 5 255 857,00 грн. З метою виконання зазначеного рішення було відкрито виконавчі провадження, в яких було частково здійснено погашення вимог за рахунок рухомого та нерухомого майна, грошових коштів боржників (відповідачів у цій справі). Також, відповідач наголошує, що заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 60-В/07 від 14.03.2007 р., тобто на підставі якого заявлено кредиторські вимоги і в цій справі, було стягнено на користь ПАТ "СБЕРБАНК" також і з ТОВ "Завод каркасно-панельного дерев`яного домобудівництва "Еко-Дом", ТОВ "Виробничо-торгове підприємство "Агробаланс", ТОВ "Архітектурно-будівельна компанія "Еко-Дім", ТОВ "Діко", як поручителів 4 232 349,11 доларів США. Водночас, навіть часткове стягнення за вказаними судовими рішенням з будь-кого з фінансових поручителів має безпосередній вплив як на розмір заявлених AT "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" (ПАТ "СБЕРБАНК") в процесі банкрутства, так і безпосередньо на обґрунтування заявлених вимог щодо покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "ГУДВІЛ 7" на учасників (засновників), у зв`язку з доведенням його до банкрутства ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Отже, ненадання суду такої інформації зі сторони ліквідатора арбітражного керуючого Юдицького О.В. та AT "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" є умисним введенням суду в оману.

З урахуванням наведеного, відповідач наголошує, що виходячи зі заяви ліквідатора Юдицького О.В., відсутні посилання на будь-які конкретні дії або рішення учасників (відповідачів), з якими заявник пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності, отже вимоги ліквідатора до учасників ТОВ "ГУДВІЛ 7" є безпідставними.

Окремо, з посланням на викладене вище, відповідач наполягає, що зобов`язання ТОВ "ГУДВІЛ 7" перед AT "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" були в повній мірі забезпечені заставою нерухомого та рухомого майна, в тому числі належного відповідачам ( ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ), що поряд з відсутністю вимог заставодавців (відповідачів) до ТОВ "ГУДВІЛ 7" в процесі банкрутства, виключає наявність дій відповідачів направлених на доведення до банкрутства.

Також, відповідачем ОСОБА_2 заявлено про сплив строку позовної давності звернення ліквідатора із заявою про субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника.

Окрім наведеного, АТ "Міжнародний резервний банк" (ПАТ "СБЕРБАНК") подано письмові пояснення з наведенням в них судових рішень та їх виконання відносно стягнення заборгованості з майнових поручителів за договором про відкриття кредитної лінії № 60-В/07 від 14.03.2007 р., позичальником за яким є банкрут.

Ліквідатор банкрута, у свою чергу, посилається на те, що ним було заявлено суму субсидіарної відповідальності, що на його переконання, підлягає до стягнення з відповідачів у меншому розмірі ніж становить борг банкрута перед кредитором АТ "Міжнародний резервний банк" станом на 23.03.2023 р., з урахуванням курсу долару США, встановленого на зазначену дату, отже на його переконання посилання відповідача на те, що ліквідатором під час визначення суми субсидіарної відповідальності не враховано суму стягнення за рахунок майна та коштів відповідачів, зокрема як майнових поручителів, не відповідає дійсності. Також, крім іншого, ліквідатор заявляє клопотання про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності.

В поясненнях від 14.06.2023 р. ліквідатор банкрута вказує на те, що йому не було передано документації банкрута, у зв`язку з чим, про виведення активів з власності банкрута він дізнався з різних джерел. Крім того, відносно висновку Мінюсту про наявність/ відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності ТОВ "ГУДВІЛ 7", ліквідатор банкрута зазначає, що аналіз здійснено за результатами аналізу двох документів балансу товариства та звіту про фінансові результати за 2013 рік, чого недостатньо для формування висновку про відсутність дій з доведення до банкрутства.

ОСОБА_2 в поясненнях та запереченнях наголошує на тому, що навіть часткове стягнення за наведеними судовими рішеннями з будь-кого з фінансових поручителів має безпосередній вплив як на розмір заявлених AT "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" в процесі банкрутства, так і безпосередньо на обґрунтування заявлених вимог щодо покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "ГУДВІЛ 7" на учасників (засновників), у зв`язку з доведенням його до банкрутства ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . В той же час, ненадання суду такої інформації зі сторони ліквідатора арбітражного керуючого Юдицького О.В. та AT "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" є умисним веденням суду в оману.

В доповненнях до письмових пояснень ліквідатор зазначає, що відповідно до п. 3.2 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспро можності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 р. № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26 жовтня 2010 року №1361), економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатись такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо.

У ст. 86 ГПК України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що наведені заявлені ліквідатором вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке:

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Згідно із абзацом першим частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци другий, третій частини другої статті 61 КУзПБ).

Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.

Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів; суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною другою статті 61 КУзПБ; суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Тлумачення положень частини другої статті 61 КУзПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

До третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням його до банкрутства частини другої статті 61 КУзПБ відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі N 915/1624/16).

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019 р.), частини другої статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019 р.) та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі N 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі N 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі N 922/1067/17).

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 р. у справі N 915/1624/16).

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 18.05.2023 р. у справі № 910/3438/13.

Окрім наведеного, слід зазначити, що ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.10.2019 р. № 906/904/16).

За результатами здійсненого аналізу аргументів сторін та наданих ними доказів, судом встановлено наступне:

Як вбачається з матеріалів справи про банкрутство, до реєстру вимог кредиторів банкрута ТОВ "Гудвіл 7" включено: кредиторські вимоги AT "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" (ПАТ "Сбербанк") у загальному розмірі 51 507 130,89 грн., з яких: 8846,00 грн. підлягають задоволенню у першу чергу 51 498 284,89 у четверту чергу та кредиторські вимоги ГУ ДФС у Київській області у загальному розмірі 13 141,00 грн., з яких: 3 524,00 грн. підлягають задоволенню в першу чергу, 9 617,00 грн. в шосту чергу. Окремо внесено до реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ "Сбербанк" у розмірі 16 148 000,00 грн., як забезпечені заставою майна боржника. Вказані вимоги підлягають погашенню за рахунок майна ТОВ "Гудвіл 7", що є предметом забезпечення в позачерговому порядку.

Кредиторські вимоги AT "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" до банкрута виникли, у зв`язку з неналежним виконанням останнім своїх зобов`язань, як позичальника за договором про відкриття кредитної лінії від 14.03.2007 р. №60-В/07.

Як вже зазначалось, ліквідатором ТОВ "Гудвіл 7" заявлено вимоги про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Гудвіл 7" у сумі 45 932 311, 80 грн. до відповідачів: Громадянки України ОСОБА_1 (відповідач-1), Громадянина України ОСОБА_2 (відповідач-2), Громадянки України ОСОБА_3 (відповідач-3), як засновників товариства.

Судом згідно наданих відповідачем-2 доказів встановлено:

Згідно з іпотечним договором від 14.03.2007 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим в реєстрі за 1194, зобов`язання ТОВ "Гудвіл 7", які випливають із договору про відкриття кредитної лінії від 14.03.2007 р. № 60-В/07 забезпечені майном ОСОБА_2 , що передано в іпотеку. Вартість предмету іпотеки, що складається з п`яти земельних ділянок визначено сторонами в сумі 4 795 247,52 долари США.

Згідно з договором застави від 13.11.2008 р., зобов`язання ТОВ "Гудвіл 7", які випливають із договору про відкриття кредитної лінії від 14.03.2007 р. № 60-В/07 забезпечені майном ОСОБА_1 , що передано в заставу. Вартість предмету застави визначено сторонами в сумі 200 000,00 долари США.

Крім того, відповідно до договору поруки від 14.03.2007 р. № 60-В/07-П1, ОСОБА_2 , як поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання боржником ТОВ "Гудвіл 7" його зобов`язань, що випливають із договору про відкриття кредитної лінії від 14.03.2007 р. № 60-В/07.

Відповідно до договору поруки від 14.03.2007 р. № 60-В/07-П2, ОСОБА_3 , як поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання боржником ТОВ "Гудвіл 7" його зобов`язань, що випливають із договору про відкриття кредитної лінії від 14.03.2007 р. № 60-В/07.

Відповідно до договору поруки від 14.03.2007 р. № 60-В/07-П3, ОСОБА_1 , як поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання боржником ТОВ "Гудвіл 7" його зобов`язань, що випливають із договору про відкриття кредитної лінії від 14.03.2007 р. № 60-В/07.

В подальшому, як свідчать матеріали справи, у зв`язку з неналежним виконанням своїх обов`язків боржником ТОВ "Гудвіл 7", що випливають із договору про відкриття кредитної лінії від 14.03.2007 р. № 60-В/07, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2012 р. № 2-53/11 задоволено позов про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь кредитодавця 657 557 (шістсот п`ятдесят сім тисяч п`ятсот п`ятдесят) доларів США 60 центів, що станом на 30 липня 2012 року, згідно офіційного курсу НБУ (100 Доларів США - 799 грн. 30 коп.) становить 5 255 857 (п`ять мільйонів двісті п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят сім) грн. 89 коп. заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 60-В/07 від 14.03.2007 р. та додаткових угод до нього.

В письмових поясненнях від 11.04.2023 р. кредитор АТ "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" повідомив, що під час примусового виконання наведеного рішення суду здійснювались відрахування в рахунок погашення боргу з пенсії ОСОБА_1 , також, банком було частково погашено борг за рахунок предмету іпотеки (п`ять земельних ділянок), переданого в іпотеку ОСОБА_2 .

Також, з поданих сторонами доказів встановлено, що ОСОБА_3 02.06.2013 р. знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 , як померла. Дані відомості наведено в постанові головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві від 24.06.2014 р. № ВП 42797191 (копію додано до матеріалів пояснень кредитора АТ "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" від 27.02.2023 р.).

За результатами аналізу наведених обставин, суд дійшов до висновку, що наведене спростовує твердження ліквідатора банкрута про наявність ознак доведення боржника вказаними особами, що є його учасниками (засновниками) до банкрутства.

Крім того, проаналізувавши наведені обставини, твердження кредитора АТ "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" та ліквідатора відносно суми погашення вимог кредитора, за рахунок майна банкрута, яким було забезпечено виконання його грошових зобов`язань за кредитним договором, судом встановлено, що ліквідатором банкрута невірно визначено суму, яка б підлягала в даному випадку до стягнення, у разі встановлення наявності вини вказаних осіб щодо втрати платоспроможності ТОВ "Гудвіл 7", оскільки не враховано часткове погашення боргу за договором про відкриття кредитної лінії від 14.03.2007 р. № 60-В/07 за рахунок коштів фінансових та майнових поручителів.

Як вбачається з письмових пояснень ліквідатора, він відносно тверджень відповідача про те, що кредиторські вимоги кредитора АТ "Міжнародний резервний банк" було частково погашено за рахунок майна відповідача, яким забезпечувалось виконання зобов`язань банкрута за кредитним договором, а також, за рахунок коштів перерахованих фінансовими поручителями під час примусових виконань рішень суду, наголошує на тому, що станом на 23.03.2023 р. заборгованість банкрута перед кредитором АТ "Міжнародний резервний банк" становить 463 026 359,75 грн. (з урахуванням курсу долару США станом на вказану дату), однак ліквідатором заявлено до стягнення лише 45 932 311, 80 грн., тобто менше суми непогашеної заборгованості банкрута перед кредитором.

До наведених пояснень суд ставиться критично, оскільки ухвалою господарського суду Київської області від 09.03.2016 р. у справі № 911/2966/15 затверджено реєстр вимог кредиторів банкрута ТОВ "Гудвіл 7" у наступному складі: ПАТ "Сбербанк" (наразі АТ "Міжнародний резервний банк") з грошовими вимогами на загальну суму 51 507 130,89 грн., з яких: 8846,00 грн. підлягають задоволенню у першу чергу 51 498 284,89 у четверту чергу. Окремо внесено до реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ "Сбербанк" у розмірі 16 148 000,00 грн., як забезпечені заставою майна боржника.

Відповідно до положень статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Крім того, згідно з частиною другою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутств склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Таким чином, здійснення ліквідатором перерозрахунку кредиторських вимог АТ "Міжнародний резервний банк" з урахуванням курсу долара США, встановленого станом на 23.03.2023 р. є неправомірним і безпідставним.

Окрім наведеного, судом встановлено, що ліквідатор банкрута у поясненнях від 05.05.2023 р. посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.02.2021 р. у справі 902/1129/15 (902/579/20), згідно яких заява до суду про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника подається не раніше, ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі у разі недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.

Водночас, як вбачається зі змісту заяви про покладення субсидіарної відповідальності на учасників товариства, ліквідатор банкрута, крім іншого, посилається також на те, що ним включено до ліквідаційної маси: земельну ділянку площею 1,6800 га, кадастровий номер 3222783200:05:013:0019 та земельну ділянку площею 1,8609 га, кадастровий номер 3222783204:02:007:0039, так як, він вважає дані активи власністю банкрута, а відтак, виходячи зі змісту наведеного, ліквідатором подано заяву про покладення субсидіарної відповідальності передчасно, не здійснивши продажу всіх активів, що, як він заявляє, є власністю банкрута та погашення за їх рахунок кредиторських вимог.

Окрім наведеного, судом встановлено, що відповідно до висновку Міністерства юстиції України від 29.03.2023 р. № 38246/14203-32-23/21.2 щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності у справі № 911/2966/15 (911/1671/22) про банкрутство ТОВ "Гудвіл 7", складеного на виконання ухвали суду, Мінюстом встановлено: "відсутність ознак фіктивного банкрутства; з урахуванням викладеного, показники забезпечення зобов`язань боржника усіма його активами, забезпечення зобов`язань боржника його оборотними активами та розмір чистих активів зазнали погіршення протягом періоду з 31.12.2012 р. по 31.12.2013 р. та відповідають стану неплатоспроможного підприємства, проте дійти обґрунтованого висновку щодо наявності у діях керівництва ТОВ "ГУДВІЛ 7" ознак дій з навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства та доведення його до банкрутства, на основі наданих для складення Висновку документів, не вбачається за можливе; в діях керівництва товариства, не встановлено ознак дій, які можна вважати діями з приховування банкрутства.".

Відносно тверджень ліквідатора про те, що аналізу двох документів балансу товариства та звіту про фінансові результати за 2013 рік недостатньо для формування наведеного висновку про відсутність дій з доведення до банкрутства, судом враховано, що ліквідатор банкрута в обґрунтування своєї заяви насамперед посилається саме на звітність банкрута за 2013 рік щодо його фінансових результатів.

Поряд з наведеним, судом враховано, що висновок Міністерства юстиції України від 29.03.2023 р. № 38246/14203-32-23/21.2 про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності у справі № 911/2966/15 (911/1671/22) про банкрутство ТОВ "Гудвіл 7", згідно його змісту, складено на підставі наданих ліквідатором банкрута ОСОБА_9 документів.

Тобто, виходячи з зазначеного, врахувавши твердження ліквідатора, що наданих саме ним документів Мінюсту було недостатньо для складання відповідного висновку, можна вважати необґрунтованим і висновок ПП "Роял Консалтинг Фінанс" за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства ТОВ "Гудвіл 7", відповідно до якого вказане приватне підприємство встановило наявність фактів, які свідчать про наявність ознак дій з доведення вказаного товариства до банкрутства.

Щодо посилання ліквідатора на те, що відповідно до п. 3.2 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспро можності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 р. № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26 жовтня 2010 року №1361), економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатись такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо, суд вважає за необхідне зазначити, що саме до повноважень керівника товариства віднесено подання звітності про його фінансові результати, документація товариства теж перебуває саме у керівника.

Звертаючись до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута, ліквідатор неодноразово наголошував, що йому у порушення чинного законодавства не було передано попереднім керівником документи ТОВ "Гудвіл 7", поряд з цим, ліквідатор жодних грошових вимог не заявляє до попереднього керівника боржника.

Виходячи з усього вищенаведеного, судом встановлено, що ліквідатор не надав належних та допустимих доказів, які би достеменно підтверджували вину визначених ліквідатором у заяві осіб у доведенні юридичної особи ТОВ "Гудвіл 7" до неплатоспроможності.

Ліквідатор боржника у цій справі лише констатував наявність заборгованості, яка виникла до порушення справи про банкрутство ТОВ "Гудвіл 7", засновниками якого були певні особи. Однак, ліквідатор банкрута не довів, що саме діями засновників ТОВ "Гудвіл 7": ОСОБА_1 (відповідач-1), ОСОБА_2 (відповідач-2), ОСОБА_3 (відповідач-3) здійснювалось умисне погіршення фінансово-господарського стану боржника, чи була необґрунтована виплата коштів або необґрунтована та безоплатна передача майна третім особам, чи мало місце приховування засновниками (учасниками) майна, що призвело до доведення до банкрутства, ліквідатором не наведено в чому, на його переконання, полягає вина засновників (учасників) та причинно-наслідковий зв`язок між діями/ бездіяльністю зазначених вище осіб та неплатоспроможністю товариства.

Водночас суд звертає увагу, що положення частини другої статті 61 КУзПБ закріплюють та гарантують ліквідатору боржника, щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство, право на звернення до господарського суду із заявою про покладення на винних осіб за доведення боржника до банкрутства субсидіарної відповідальності, що є реалізацією принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі.

Однак таке звернення ліквідатора боржника має бути аргументованим, містити виклад обставин з наданням підтверджуючих доказів, які свідчать про наявність стверджуваного правопорушення зі сторони особи (осіб) винних за твердженням ліквідатора у доведенні боржника до банкрутства. Доведення до банкрутства для покладення субсидіарної відповідальності має відбуватись на підставі документів та фактичних даних, здобутих у процедурах банкрутства. Саме на ліквідатора як заявника відповідно до приписів частини другої статті 61 КУзПБ, статей 74, 76, 77 ГПК України покладається обов`язок доведення причинно-наслідкового зв`язку між винними діями чи бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків для боржника у вигляді неплатоспроможності, відсутності у нього активів для задоволення вимог визнаних судом кредиторів.

Формальне виконання ліквідатором визначеного КУзПБ обов`язку зі звернення до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності - створення легітимного вигляду дотримання/ виконання вимог закону (вчинення дій "про людське око") за своєю суттю не свідчить про наявність підстав для притягнення визначених ним в заяві осіб до субсидіарної відповідальності, адже ініціювання притягнення осіб до субсидіарної відповідальності насамперед передбачає доведення причинно-наслідкового зв`язку між їх діями чи бездіяльністю таких осіб та неплатоспроможністю боржника, доведенням його до банкрутства.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі N 910/21323/16, від 15.02.2022 у справі N 927/219/20, від 15.02.2023 N 902/1078/16, від 07.03.2023 N 911/101/21 (911/3174/21)).

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 р. набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 з "Достатність доказів" на нову "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд аргументів та доказів, поданих сторонами.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 р. та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 р. зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильне вирішення даного спору.

За таких обставин, судом встановлено, що аргументи ліквідатора банкрута про наявність підстав для покладення на відповідачів субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Гудвіл 7", наявності ознак із доведення боржника діями та бездіяльністю відповідачів, як засновників товариства до банкрутства не знайшли свого підтвердження, так як заявником не надано належних та достатніх доказів наявності вини таких осіб та причинно-наслідкового зв`язку між винними діями чи бездіяльністю суб`єктів відповідальності і настанням негативних наслідків для боржника у вигляді неплатоспроможності, відсутності у нього активів для задоволення вимог визнаних судом кредиторів.

Натомість, за результатами дослідження наданих сторонами аргументів та доказів, судом встановлено: подання ліквідатором банкрута заяви передчасно, так як, він вказує на те, що до ліквідаційної маси включено майно, доказів реалізації такого майна не надано; визначення суми стягнення без урахування часткового погашення заборгованості фінансовими та майновими поручителями під час примусового виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2012 р. № 2-53/11; не доведення ліквідатором банкрута наявності вини засновників товариства та причинно-наслідкового зв`язку між винними діями чи бездіяльністю суб`єктів відповідальності і настанням негативних наслідків для боржника у вигляді неплатоспроможності.

За таких обставин, суд залишає без задоволення наведену заяву ліквідатора ТОВ "Гудвіл 7" про покладення на засновників товариства громадянку України ОСОБА_1 (відповідач-1), громадянина України ОСОБА_2 (відповідач-2), громадянку України ОСОБА_3 (відповідач-3) субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у сумі 45 932 311, 80 грн.

Що стосується застосування строку позовної давності про який заявлено відповідачем-2, судом встановлено наступне:

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини третьої та частини четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на те, що судом встановлено відсутність порушення права заявника, яке б підлягало захисту, саме за заявою про субсидіарну відповідальність, поданою до суду 12.09.2022 р., з викладених в ній мотивів і виходячи із заявлених вимог, що виключає можливість застосування строку позовної давності та відмову в задоволенні заяви з цих підстав, суд відмовляє, відповідно, в застосуванні строку позовної давності, про який заявлено відповідачами.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 234, 236 Господарського процесуального кодексу України та ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ухвалив:

1.Заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл 7" арбітражного керуючого Юдицького Олександра Вікторовича від 02.09.2022 р. б/н (вх. № 1449, 12.09.2022) про покладення на засновників товариства громадянку України ОСОБА_1 (відповідач-1), громадянина України ОСОБА_2 (відповідач-2), громадянку України ОСОБА_3 (відповідач-3) субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у сумі 45 932 311, 80 грн. залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту ухвали 05.07.2024 р.

Суддя А.В. Лопатін