Постанова

від 07.11.2024 по справі 911/2966/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2024 р. Справа№ 911/2966/15 (911/1671/22)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Доманської М.Л.

Сотнікова С.В.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

представники учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились

розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектрум Ессетс" на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.01.2024 року

у справі №911/2966/15(911/1671/22) (суддя Лопатін А.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл 7" в особі

ліквідатора арбітражного керуючого Юдицького Олександра Вікторовича

до 1. Громадянки України ОСОБА_1

2. Громадянина України ОСОБА_2

3. Громадянки України ОСОБА_3

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектрум Ессетс"

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Гудвіл 7" у сумі 45 932 311,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.01.2024 року у справі №911/2966/15(911/1671/22) залишено без задоволення заяву ліквідатора ТОВ "Гудвіл 7" арбітражного керуючого Юдицького О.В. про покладення на засновників боржника субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у сумі 45 932 311,80 грн.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, АТ "Міжнародний резервний банк" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 31.01.2024 року у справі №911/2966/15(911/1671/22) та прийняти нове рішення, яким заяву ліквідатора боржника арбітражного керуючого Юдицького О.В. про покладення на засновників товариства громадянку України ОСОБА_1 , громадянина України ОСОБА_2 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у сумі 45932311,80 грн. задовольнити; відносно громадянки України ОСОБА_3 справу закрити.

Згідно витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 17.07.2024 вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Поліщук В.Ю., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2024 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "Міжнародний резервний банк" на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.01.2024 року у справі №911/2966/15(911/1671/22), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2966/15(911/1671/22).

07.08.2024 супровідним листом Господарського суду Київської області №02-04/911/2966/15(911/1671/22) від 02.08.2024 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 22.07.2024 по 16.08.2024 перебував у відпустці, а тому справу фактично передано головуючому судді 19.08.2024 року.

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2024 року для розгляду справи №911/2966/15(911/1671/22) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М. судді: Поліщук В.Ю., Доманська М.Л.

Крім того, головуючий суддя Остапенко О.М. 26.08.2024 перебував у відпустці.

Ухвалою суду від 27.08.2024 клопотання АТ "Міжнародний резервний банк" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишено без задоволення; апеляційну скаргу АТ "Міжнародний резервний банк" на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.01.2024 року у справі №911/2966/15(911/1671/22) залишено без руху у зв`язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі та не зазначенням відомостей про наявність або відсутність у скаржника електронного кабінету в ЄСІТС з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Вищезазначену ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху було надіслано через систему "Електронний суд" АТ "Міжнародний резервний банк" 28.08.2024 року та в цей же день о 18:35 отримана останнім в електронному кабінеті.

Отже, зазначене судове рішення вважається врученим скаржнику згідно ч.6 ст.242 ГПК України з наступного робочого дня після отримання його до електронного кабінету через систему "Електронний суд", тобто 29.08.2024 року.

Таким чином, граничний строк для усунення недоліків апеляційної скарги, з урахуванням вихідних днів, є 09.09.2024 року.

06.09.2024 через систему "Електронний суд", тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання вимог ухвали від 27.08.2024 надано докази сплати судового збору, а також зазначено про наявність у АТ "Міжнародний резервний банк" електронного кабінету ЄСІТС.

Ухвалою суду від 16.09.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.01.2024 року у справі №911/2966/15(911/1671/22), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 07.11.2024 за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

25.09.2024 року від представника ТОВ "Спектрум Ессетс" надійшла заява про заміну учасника справи його правонаступником.

У поданому 04.10.2024 року відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор ТОВ "Гудвіл 7" арбітражний керуючий Юдицький О.В. просить її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 31.01.2024 року у справі №911/2966/15(911/1671/22) та прийняти нове рішення, яким заяву ліквідатора боржника арбітражного керуючого Юдицького О.В. про покладення на засновників товариства громадянку України ОСОБА_1 , громадянина України ОСОБА_2 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у сумі 45932311,80 грн. задовольнити; відносно громадянки України ОСОБА_3 справу закрити.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_4 у відставку витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024 року для розгляду справи №911/2966/15(911/1671/22) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Доманська М.Л.

Ухвалою суду від 07.11.2024 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №911/2966/15(911/1671/22) за апеляційною скаргою АТ "Міжнародний резервний банк" на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.01.2024 року.

Ліквідатор ТОВ "Гудвіл 7" арбітражний керуючий Юдицький О.В. в судове засідання 07.11.2024 року не з`явився, надіславши до його початку клопотання про розгляд справи без його участі.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За наслідками розгляду в судовому засіданні заяви ТОВ "Спектрум Ессетс" про заміну учасника справи його правонаступником, ухвалою суду від 07.11.2024 року вказану заяву задоволено та замінено у справі №911/2966/15 (911/1671/22) третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - АТ "Міжнародний резервний банк" на його правонаступника - ТОВ "Спектрум Ессетс".

Судом також враховано, що у поданій суду заяві ТОВ "Спектрум Ессетс" просило розглядати справу без їх участі за наявними у справі документами, а тому судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

07.11.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі - змінити виклавши її мотивувальну частині в редакції даної постанови, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, судова колегія зазначає, що 21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа №911/2966/15 про банкрутство ТОВ "Гудвіл 7", провадження в якій порушено ухвалою суду від 29.07.2015 року за заявою ПАТ "Дочірній Банк сбербанку росії".

Постановою господарського суду Київської області від 02.12.2015 року ТОВ "Гудвіл 7" визнано банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Лелюх Л.П.

Починаючи з 08.12.2021 року повноваження ліквідатора ТОВ "Гудвіл 7" виконує арбітражний керуючий Юдицький О.В.

У вересні 2022 року ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Юдицький О.В., посилаючись на норми ЦК України, ГПК України та Кодексу України з процедур банкрутства, звернувся до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності, в якій просив покласти на громадянку України ОСОБА_1 , громадянина України Юрченко О.А., громадянку України ОСОБА_3 субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Гудвіл 7" у сумі 45 932 311,80 грн. у зв`язку із доведенням його до банкрутства.

За твердженням ліквідатора в результаті дій та бездіяльності засновників боржника, боржник став неплатоспроможним, що призвело до банкрутства ТОВ "Гудвіл 7" та унеможливило проведення ним розрахунків з кредиторами.

За наслідками розгляду заявлених арбітражним керуючим вимог ухвалою Господарського суду Київської області від 31.01.2024 у справі №911/2966/15 (911/1671/22) заяву ліквідатора ТОВ "Гудвіл 7" арбітражного керуючого Юдицького О.В. про покладення на засновників боржника субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у сумі 45 932 311,80 грн. залишено без задоволення.

Місцевий господарський суд, приймаючи дану ухвалу, дійшов висновку про передчасність подання такої заяви з огляду на включення до ліквідаційної маси нереалізованого майна, а також про не доведення ліквідатором банкрута наявності вини засновників товариства та причинно-наслідкового зв`язку між винними діями чи бездіяльністю суб`єктів відповідальності і настанням негативних наслідків для боржника у вигляді неплатоспроможності.

АТ "Міжнародний резервний банк", правонаступником якого в подальшому стало ТОВ "Спектрум Ессетс", в даної ухвалою не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення даної ухвали, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 619 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

В силу положень ч. 3 цієї статті ГК України умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Передбачено такі види юридичної відповідальності за вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальна (ст. 219 КК України), адміністративна (ст. ст. 164-15, 166-16, 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та цивільна - субсидіарна як різновид цивільної (ч. 2 ст. 61 КУзПБ), ч. 4 ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" тощо).

Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов`язаннями у випадках, передбачених, зокрема, КУзПБ.

Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Вона є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку ч. 2 ст. 61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом КУзПБ притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

У цих висновках суд звертається до сталої правової позиції (з урахуванням тотожного регулювання питання субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника та його засновників як за ст. 61 КУзПБ, так і ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), що сформульована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 28.08.2018 у справі №927/1099/13, від 18.10.2018 у справі №923/1297/14, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15, від 03.09.2019 у справі №923/1494/15, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Визначене нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Об`єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились не задоволеними у справі про банкрутство.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого ч. 2 ст. 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення ч.ч. 1 і 3 ст. 4 КУзПБ.

Щодо об`єктивної сторони правопорушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство слід зазначити, що хоча приписи ч. 2 ст. 61 КУзПБ і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (ст. 42 ГК України).

Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності, окрім вини, є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

При цьому, виходячи з положень ст. 73 та ч. 1 ст. 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із елементів/ складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), та відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 16.06.2020 у справі №910/21323/16).

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

При цьому, на ліквідатора відповідно до ч. 5 ст. 61 КУзПБ покладається обов`язок доведення причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) суб`єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства).

Водночас, притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

З вищевикладеного можна дійти висновку, що у разі якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного. (Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №917/1500/18(917/1932/20), від 07.04.2021 у справі №911/1815/17, від 24.02.2021 у справі №Б8/191-10, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20).

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Так, звертаючись до суду із заявою, ліквідатор посилається на наступне:

По-перше, ліквідатор вказує на те, що йому незаконно не було передано попереднім керівником боржника - ОСОБА_5 бухгалтерської та іншої документації ТОВ "Гудвіл 7", печаток і штампів, матеріальних цінностей товариства.

По-друге, ліквідатор вказує на те, що засновники ТОВ "Гудвіл 7" фактично не сформували статутного фонду Товариства, не вносили земельні ділянки до статутного фонду ТОВ "Гудвіл 7", в Протоколі №3 позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Гудвіл 7" від 08.08.2005 року та п. 7.5 Статуту ТОВ "Гудвіл 7" (редакція від 08.08.2005 року) відобразили неіснуючі земельні ділянки, а також, можливо, здійснили протиправну передачу третім особам земельних ділянок, які мали бути внесеними до статутного фонду Товариства.

По-третє, ліквідатор вказує на те, що органи управління ТОВ "Гудвіл 7" не вчинили заходів, які передбачені ч.ч. 3 та 4 ст. 144 ЦК України, а саме:

- у встановлений законом строк до статутного капіталу товариства земельні ділянки засновниками товариства внесені не були;

- рішення про виключення зі складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі прийнято не було;

- рішення про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі прийнято не було;

- рішення про ліквідацію товариства прийнято не було;

Таким чином, неправомірними діями засновників ТОВ "Гудвіл 7", як стверджує ліквідатор, підприємству була спричинена шкода, яка полягала у наступному:

- не переданні до статутного капіталу товариства земельних ділянок, які мали бути передані засновниками у відповідності до Статуту;

- не прийнятті рішення про зменшення статутного капіталу Товариства у строки, встановлені законом;

- фальсифікації статутних документів Товариства в частині розміру та складу статутного фонду Товариства для введення кредиторів товариства в оману;

- штучному фіктивному відображенню розміру статутного капіталу, який не виповідав його фактичному розміру щонайменше на суму 8 285 913,29 грн. з метою створення уяви у кредиторів Товариства про наявність активів, за рахунок яких ТОВ "Гудвіл 7" могло б провести розрахунки з кредиторами.

По-четверте, земельна ділянка загальною площею 1,6800 га та земельна ділянка загальною площею 1,8609 га були передані ТОВ "Гудвіл 7" в іпотеку АКБ "ЕНЕРГОБАНК" за іпотечним договором від 27.08.2008, зареєстрованим в реєстрі за №7229, які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Звєрьковою Н.В.

Заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 04.03.2015 р. у справі №370/3028/14-ц за позовом ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" до ОСОБА_2 , ТОВ "Гудвіл 7" про звернення стягнення на предмет іпотеки, позов задоволено; вирішено у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №20841 від 27.08.2008, укладеним між АКБ "Енергобанк", правонаступником якого виступає ПАТ "ЕНЕРГОБАНК", та ОСОБА_6 , у розмірі 12 726 771,00 грн., звернуто стягнення на предмети іпотеки за іпотечним договором від 27.08.2008, зареєстрованим в реєстрі за №7231, та іпотечним договором від 27.08.2008, зареєстрованим в реєстрі за №7229, які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Звєрьковою Н.В., шляхом визнання права власності за ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" на предмет іпотеки, а саме наступне нерухоме майно:

- земельну ділянку загальною площею 4,4689 га, що належить ОСОБА_2 , на праві приватної власності на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯБ №513489 від 09.10.2006 р., яка розташована в с. Северинівка на території Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер якої 3222783200:05:012:0045, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд;

- земельну ділянку загальною площею 1,6800 га, що належить ТОВ "Гудвіл 7" на праві приватної власності на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №419374 від 17.04.2008 р., яка розташована в с. Северинівка на території Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер якої 3222783200:05:013:0019, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку;

- земельну ділянку загальною площею 1,8609 га, що належить ТОВ "Гудвіл 7" на праві приватної власності на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯБ №513491 від 11.10.2006 р., яка розташована в с. Северинівка на території Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер якої 3222783204:02:007:0039, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Постановою Київського апеляційного суду від 15.05.2019 року у справі №370/3028/14-ц апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ "Гудвіл 7" арбітражного керуючого Юдицького О.В. задоволено частково; заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 04.03.2015 року скасовано та ухвалено у вказаній справі постанову, якою в задоволенні позову ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" до ОСОБА_2 , ТОВ "Гудвіл 7" про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.05.2020 у справі №370/3028/14-ц касаційну скаргу ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" Паламарчука В.В. залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного суду від 15.05.2019 року залишено без змін.

Водночас, як зазначає ліквідатор, на виконання скасованого заочного рішення Макарівського районного суду Київської області від 04.03.2015 у справі №370/3028/14-ц ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" зареєструвало за собою право власності на земельні ділянки і 23.04.2018 р. здійснило їх відчуження і на даний час їх власниками є:

- ОСОБА_7 - власник земельної ділянки площею 1,6800 га, що належала ТОВ "Гудвіл 7", кадастровий номер 3222783200:05:013:0019;

- ОСОБА_8 - власник земельної ділянки площею 1,8609 га, що належала ТОВ "Гудвіл 7", кадастровий номер 3222783204:02:007:0039.

Ліквідатор також зазначає, що, не дивлячись на те, що земельні ділянки кадастровий номер 3222783204:02:007:0039 площею 1,8609 га та кадастровий номер 3222783200:05:013:0019 площею 1,6800 га залишились у незаконному володінні громадян ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , ліквідатор ТОВ "Гудвіл 7" арбітражний керуючий Юдицький О.В. на підставі Державних актів на право власності на земельні ділянки, постанови Київського апеляційного суду у справі №370/3028/14-ц від 15.05.2019 і постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.05.2020 у справі №370/3028/14-ц, включив перелічені вище земельні ділянки вартістю 5 626 136,00 грн. до балансу ТОВ "Гудвіл 7" та до складу ліквідаційної маси банкрута.

По-п`яте, ліквідатор наголошує, що в результаті аналізу балансу ТОВ "Гудвіл 7" встановлено, що станом на початок 2013 року на балансі ТОВ "Гудвіл 7" перебували активи на загальну суму 70 677,2 тис.грн. (сімдесят мільйонів шістсот сімдесят сім тисяч двісті грн.).

Вартості активів ТОВ "Гудвіл 7", які перебували на балансі товариства станом на початок 2013 року, було достатньо для проведення повного розрахунку з кредиторами, оскільки загальна кредиторська заборгованість становила лише 41 208,9 тис.грн.

1. Необоротні активи:

В результаті аналізу необоротних активів встановлено, що на початок 2013 року на балансі даного підприємства обліковувалося необоротних активів на загальну суму 33 707,5 тис.грн., в т.ч.:

Незавершені капітальні інвестиції - 16,8 тис.грн.

Основні засоби - 359,7 тис.грн.

Довгострокові фінансові інвестиції - 33 331,0 тис.грн.

Одночасно, ліквідатор наголошує, що станом на кінець 2013 року відбулося суттєве зменшення необоротних активів, а саме 12 090,5 тис.грн, або на 35,9%. Зменшення необоротних активів відбулося за рахунок зменшення довгострокових фінансових інвестицій даного підприємства. Інформація стосовно правомірності зменшення даного виду активів на момент здійснення аналізу відсутня, докази підстав та правомірності зменшення необоротних активів ТОВ "Гудвіл 7" за 2013 рік органами управління боржника ліквідатору банкрута не надані.

Таким чином, станом на кінець 2013 року на балансі ТОВ "Гудвіл 7" обліковувалося необоротних активів на загальну суму 21 617,0 тис.грн.

Окрім наведеного вище, ліквідатор банкрута узагальнює, що на момент порушення провадження у справі про банкрутство при проведенні інвентаризації підприємства розпорядником майна, а також під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатором банкрута встановлено, що із необоротних активів ТОВ "Гудвіл 7" вартістю 21 617,0 тис.грн. на балансі товариства перебувають лише земельні ділянки балансовою вартістю 359,7 тис.грн., які являються предметом іпотеки на підставі Договору іпотеки №1202 від 14.03.2007 року з ПАТ "НРБ" (ПАТ "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ", ПАТ "СБЕРБАНК") та іпотечного договору від 27.08.2008 року №7229 з ПАТ "ЕНЕРГОБАНК". Інші необоротні активи вартістю 21 257,3 тис.грн. у підприємства відсутні. На підставі інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, а також ЄДР судових рішень встановлено, що інші земельні ділянки ТОВ "Гудвіл 7", які не були предметом забезпечення вимог ПАТ "НРБ" (ПАТ "дочірній банк сбербанку росії", ПАТ "СБЕРБАНК") та ПАТ "ЕНЕРГОБАНК", а також інші необоротні активи, були виведені з власності товариства перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Також, ліквідатор зазначає, що станом на кінець 2013 року на балансі ТОВ "Гудвіл 7" обліковувалися оборотні засоби в сумі 349,8 тис.грн., в т.ч. виробничі запаси балансовою вартістю 160,1 тис.грн., та інша поточна дебіторська заборгованість балансовою вартістю 189,7 тис.грн.

Будь-яких доказів погашення дебіторської заборгованості ТОВ "Гудвіл 7" на суму 11 189,7 тис.грн., вибуття виробничих запасів на суму 160,1 тис.грн. органами управління боржника розпоряднику майна та ліквідатору банкрута не надано, виписки по руху коштів на рахунках банкрута такої інформації не містять.

Таким чином, на переконання ліквідатора, зменшення активів боржника через відсутність дій по стягненню дебіторської заборгованості або ненадання ліквідатору керівниками банкрута первинних фінансових документів боржника є бездіяльністю, яка не відповідає інтересам цієї юридичної особи та є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам банкрута, та не дозволяє ліквідатору здійснити дії для наповнення ліквідаційної маси, а відтак, наявні факти, що свідчать про наявність ознак дій з доведення товариства до банкрута.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі, в тому числі наведених обставин, за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного ТОВ "Гудвіл 7", ПП "Роял Консалтинг Фінанс" встановлено наявність ознак дій з доведення до банкрутства.

Отже, подана заява обґрунтована тим, що в результаті дій та бездіяльності керівників та учасників, боржник став неплатоспроможним, що призвело до його банкрутства та унеможливило проведення ним розрахунків з його кредиторами.

З цього приводу судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом частини другої статті 61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина друга статті 47 КУзПБ).

Водночас допускається корегування зазначеного показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора (частини третя, п`ята статті 59 та частина четверта статті 60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в процедурі ліквідації (ч. 4 ст. 45 цього Кодексу).

Що ж до такого показника як ліквідаційна маса, то суд зазначає про таке.

Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об`єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.

Так, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:

- балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (пункт 5 частини другої статті 12, частина перша статті 61 КУзПБ), оціночна вартість (частина перша статті 63 КУзПБ) та вартість її реалізації / продажу (розділ V КУзПБ) можуть (як правило) відрізняються;

- склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов`язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (частина друга статті 42, частина перша статті 61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб`єктів субсидіарної відповідальності (абзац третій частини другої статті 61 КУзПБ).

Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності, її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації.

У цьому висновку суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 року у справі №761/45721/16-ц, відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою статті 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (стаття 22 ЦК України, пункт 80).

Отже, буквальне прочитання абзаців першого та другого частини другої статті 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції Верховного Суду, сформульованій у постановах від 10.06.2020 у справі №911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 02.09.2020 у справі №923/1494/15, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20) від 23.06.2022 у справі №904/3551/20, від 08.12.2022 у справі №904/4387/19) та від 07.11.2023 у справі №908/3468/13.

Суд зазначає, що такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.

Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб`єктів та суб`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора / кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом.

Вищенаведені висновки щодо застосування норми права викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 року у справі №906/1155/20(906/1113/21).

Таким чином, заява про притягнення до субсидіарної відповідальності осіб, винних у доведенні підприємства до банкрутства, подається ліквідатором лише після реалізації належного цьому підприємству на праві власності або господарського відання майна, яке включено до складу ліквідаційної маси.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом та не заперечується ліквідатором банкрута у поданій суду заяві про покладення субсидіарної відповідальності, на балансі ТОВ "Гудвіл 7" (у складі ліквідаційної маси) перебувають земельні ділянки площею 1,6800 га кадастровий номер 3222783200:05:013:0019 вартістю 2 669 352,00 грн. та площею 1,8609 кадастровий номер 3222783204:02:007:0039 га вартістю 2 956 784,00 грн.

За твердженням ліквідатора, незважаючи на перебування даних земельних ділянок у незаконному володінні громадян ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , ліквідатор ТОВ "Гудвіл 7" арбітражний керуючий Юдицький О.В. на підставі Державних актів на право власності на земельні ділянки, постанови Київського апеляційного суду у справі №370/3028/14-ц від 15.05.2019 та постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.05.2020 у справі №370/3028/14-ц, включив перелічені вище земельні ділянки вартістю 5 626 136,00 грн. до балансу ТОВ "Гудвіл 7" та до складу ліквідаційної маси банкрута.

Отже, вказані земельні ділянки включено до ліквідаційної маси боржника, а тому підлягають подальшій реалізації з метою погашення вимог кредиторів.

Суд акцентує, що завданням ліквідатора у ліквідаційній процедурі є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута. Отже, під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Крім того, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси. (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №903/975/14, від 18.10.2022 у справі №903/393/21, від 19.10.2022 у справі №927/50/20).

Посилання арбітражного керуючого на неможливість витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння у зв`язку із відсутністю у боржника грошових коштів на оплату судового збору та відсутності авансування коштів з боку кредиторів не свідчить про повноту вжиття ліквідатором заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб, оскільки за певних обставин ліквідатор не позбавлений можливості сплатити судовий збір за власні кошти з подальшим відшкодуванням таких витрат у відповідності до положень КУзПБ за рахунок реалізованого майна боржника або за рахунок кредиторів.

Крім того, питання про виключення вказаного майна з ліквідаційної маси або його списання у зв`язку із неможливістю його повернення на користь боржника ліквідатором на обговорення комітету кредиторів ТОВ "Гудвіл 7" не ставилось і, відповідно, комітетом кредиторів такого рішення не приймалось.

Вищенаведені обставини у сукупності свідчать про передчасне подання арбітражним керуючим заяви про покладення субсидіарної відповідальності, оскільки станом на дату подання відповідної заяви у боржника існують активи, що складають ліквідаційну масу.

В свою чергу, передчасність подання ліквідатором заяви про покладення субсидіарної відповідальності з огляду на наявність у боржника нереалізованих активів, що складають ліквідаційну масу, враховуючи приписи КУзПБ, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні такої заяви та, як наслідок, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб`єктів та суб`єктивної сторони відповідного правопорушення, не надаючи при цьому правової оцінки діям або бездіяльності керівників і засновників боржника та чи призвели такі дії або бездіяльність до неплатоспроможності боржника.

Місцевий господарський суд, правомірно встановивши при прийнятті оскаржуваної ухвали факт передчасності подання ліквідатором банкрута заяви у зв`язку із включенням до ліквідаційної маси майна, доказів реалізації якого не надано, з рештою помилково розглянув подану заяву по суті заявлених вимог і, за відсутності на те необхідності, надав оцінку діям / бездіяльності засновників ТОВ "Гудвіл 7" та, як наслідок, встановив обставини не доведення ліквідатором банкрута наявності вини засновників товариства та причинно-наслідкового зв`язку між винними діями чи бездіяльністю суб`єктів відповідальності і настанням негативних наслідків для боржника у вигляді неплатоспроможності.

Згідно ст. 277 ГПК України підставами для зміни судового рішення є:

1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви ліквідатора також з підстав не доведення ліквідатором банкрута наявності вини засновників товариства та причинно-наслідкового зв`язку між винними діями чи бездіяльністю суб`єктів відповідальності і настанням негативних наслідків для боржника у вигляді неплатоспроможності, але таке порушення не призвело до прийняття неправильного по суті судового рішення про відмову у задоволенні заяви ліквідатора, наявні підстави для зміни мотивувальної частини оскаржуваної ухвали з викладенням її в редакції, наведеній у даній постанові, в той час як в решті ухвала підлягає залишенню без змін.

Щодо заяви відповідача-2 про застосування наслідків пропуску строків позовної давності до заявлених ліквідатором вимог, суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Тобто суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Отже, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Якщо ж суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем. (Аналогічна правова позиція щодо вирішення питання позовної давності, яка є сталою, міститься у численних постановах Великої Палати Верховного суду, зокрема, від 18.01.2023 року у справі №488/2807/17, від 06.09.2023 року у справі №910/18489/20.

За вказаних обставин, оскільки судом відмовлено у задоволенні заяви через передчасність її подання, в даному випадку відсутні підстави для розгляду заяви відповідача-2 про сплив строків позовної давності та можливого застосування відповідних наслідків.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектрум Ессетс" на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.01.2024 у справі №911/2966/15(911/1671/22) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 31.01.2024 року у справі №911/2966/15(911/1671/22) змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції даної постанови.

3.В решті ухвалу Господарського суду Київської області від 31.01.2024 у справі №911/2966/15(911/1671/22) залишити без змін.

4.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

5.Справу повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 02.12.2024 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді М.Л. Доманська

С.В. Сотніков