Рішення

від 25.06.2024 по справі 916/1170/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1170/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвої Г.В. розглянувши справу №916/1170/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАВОС-АГРО" (65020, м. Одеса, вул. Спиридонівська, буд.31, код ЄДРПОУ 42175065)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАВОС-АГРО" (65020, м. Одеса, вул. Спиридонівська, буд.31, код ЄДРПОУ 42175065)

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" (21029, Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, Хмельницьке шосе, буд. 114-В, офіс 203-6; код ЄДРПОУ 41054005).

про визнання недійсним пункту договору та стягнення 1 371 552,62грн.

Представник:

Від позивача: Клачок Б.О. ордер;

Від відповідача: Ходаковська О.Ю. ордер;

Від третьої особи: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАВОС-АГРО" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" про визнання недійсним пункту договору та стягнення 1 371 552,62грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.03.2024р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1170/24 в порядку загального позовного провадження. Крім того відповідною ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна".

Також позивач звертаючись до суду з відповідним позовом просив суд залучити до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторін позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал Кілія».

Судом в судовому засіданні 03.06.2024 у протокольній формі, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви про залучення третьої особи, з огляду на його необґрунтованість оскільки позивачем не доведено яким чином рішення по даній справі може вплинути на права та/або обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал Кілія».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.06.2024р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

12.04.2024р. за вх. №15138/24/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованим, безпідставними в зв`язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити.

17.05.2024р. за вх.№19874/24 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач вважає що заперечення відповідача є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вказує позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАВОС-АГРО» та Державним підприємством «МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ УСТЬ-ДУНАЙСЬК» було укладено Договір про надання послуг № 2Д від 04.01.2019 р.

Відповідно до п. 1.1, даний договір регулює відносини між Виконавцем (ДП «МТП Усть-Дунайськ») та Замовником (ТОВ «Давос-Агро»), що стосуються послуг: по перевантаженню зернових та інших вантажів, обслуговування несамохідного флоту, оформлення інших вантажних документів та інших послуг за заявкою Замовника.

Відповідно до п. 2.14 Договору, Виконавець виставляє рахунок за інші послуги Замовнику за його заявкою згідно тарифів порту та актів наданих послуг.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що всі платежі, пов`язані з розвантаженням/ навантаженням суден, які пов`язані з обробкою суден, здійснюються Замовником на підставі виставленого рахунку протягом 10 (десяти) банківських днів після його виставлення. Надання послуг підтверджується актом наданих послуг, підписаних представниками обох сторін цього договору, причому їх електронні копії мають однакову юридичну силу за умови обов`язкового обміну оригіналами протягом 2 (двох) тижнів з моменту передачі електронних копій.

Відповідно до п. 5.1, даний Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2028 року, а в частині розрахунків - до повного виконання Замовником своїх зобов`язань за договором

Відповідно до підпунктів 6, 9 пункту 1.1 Додатку № 1 від 04.01.20219 р. к Договору між ДП «МТП Усть-Дунайськ» та ТОВ «Давос-Агро» до договору надання послуг від 04.01.2019 р. у переліку послуг, що надаються відповідачем на користь позивача зазначаються: вартість зберігання 1 тонни зернових вантажів на добу, що становить 0,034 долари США; інші послуги - вартість визначається згідно калькуляцій порту.

Відповідно до підпунктів 3, 4 пункту 1.1 Додатку № 2 від 04.01.20219 р. к Договору між ДП «МТП Усть-Дунайськ» та ТОВ «Давос-Агро» до договору надання послуг від 04.01.2019 р. у переліку послуг, що надаються відповідачем на користь позивача зазначаються: вартість зберігання добрива у біг-бегах за 1 тону/добу (після 15-ти діб безкоштовного зберігання), що становить 0,032 дол. США/тн; інші послуги - вартість визначається згідно калькуляцій порту.

Пунктом 3 Додатку № 3 від 04.01.20219 р. к Договору між ДП «МТП Усть-Дунайськ» та ТОВ «Давос-Агро» до договору надання послуг від 04.01.2019 р. передбачено, що Замовник узгоджує з Виконавцем розташування вантажів на складських площах підприємства.

За посиланнями позивача, Договір № 2Д від 04.01.2019 р. був розірваним з ініціативи відповідача у 2020 році.

Як вказує позивач з п.1 та п.2 листа ДП «МТП Усть-Дунайськ» №620/01/02-21 від 03.12.2021 р. вбачається, що Договір № 2Д від 04.01.2019 р. є розірваним з 2020 року, відповідач не виставляв ТОВ «Давос-Арго» жодних рахунків за користування своїм складом «Літера Г» в портопункті Кілія, оскільки не перебуває з останнім у довгомірних відносинах, у зв`язку з чим грошові кошти будуть повернуті на рахунок платника.

Отже, як вважає позивач, з листа вбачається № 620/01/02-21 від 03.12.2021 р. між ТОВ «Давос-Агро» та ДП «МТП «Усть-Дунайськ» з 2020 року не існувало Договору № 2Д від 04.01.2019 року внаслідок одностороннього розірвання з боку ДП «МТП «Усть-Дунайськ».

За посиланнями позивача, на території порто-пункту Кілія порту Усть-Дунайськ, також здійснює господарську діяльність ТОВ «Зерновий термінал Кілія», код ЄДРПОУ 43098924, засновником якого відповідно до відкритих даних є ОСОБА_1 . Засновником ТОВ «Давос-Агро» є ОСОБА_2, чоловік ОСОБА_1 , відповідно зазначені компанії, є афільованими.

З 2023 року у ДП «МТП «Усть-Дунайськ» було змінено директора на ОСОБА_2 , який виконував свої обов`язки директора державного підприємства до продажу 93/100 частини ЄМК порто-пункту с прилюдних торгів, власником яких стало ТОВ «Еліксир Україна».

Позивач вказує, що директор ДП «МТП «Усть-Дунайськ» ОСОБА_2. одразу з вступу на посаду розуміючи тимчасовість своєї посади, почав блокувати діяльність портового оператора ТОВ «Зерновий термінал Кілія», що підтверджується заявами до поліції.

Як зазначає позивач, враховуючи той факт, що діяльність ДП «МТП «Усть-Дунайськ» була фактично паралізована неефективними діями директора ОСОБА_2 , з метою отримання грошових будь-яких коштів, директор ДП «МТП «Усть-Дунайськ» поставив ультиматум ТОВ «Зерновий термінал Кілія», що у випадку, якщо останнє не сплатить грошові кошти, ДП «МТП «Усть-Дунайськ» не укладе з останнім Договір про надання послуг користування вантажним складом літ.Г, який необхідний для зберігання вантажу.

Оскільки, як вказує позивач, ТОВ «ЗТК» не мало відповідних ресурсів для сплати грошових коштів, які фактично вимагав директор ДП «МТП «Усть-Дунайськ» ОСОБА_2., у зв`язку з чим останнім було запропоновано сплатити на користь ДП «МПТ «Усть-Дунайськ» грошові кошти у сумі 1 333 647 грн. 16 коп. з розрахункового рахунку ТОВ «ДАВОС-АГРО».

Отже, позивач наголошує, що на виконання умов - директора ОСОБА_2., між ТОВ «Давос-Агро» та ДП «МТП Усть-Дунайськ» було укладено Договір про надання послуг № 35Д від 02.02.2023 р.

Відповідно до п. 1.1 Договору № 35Д, предметом цього Договору є надання Виконавцем (відповідачем) Замовнику (позивачу) послуг з розміщення вантажів в критому складі Виконавця (далі - склад) у портовому пункті Кілія за адресою: м. Кілія, вул. Портова, 4 (загальна площа 1040 кв. м, корисна площа - 960 кв. м, інвент.номер 767), в порядку та на умовах, встановлених цим Договором.

Відповідно до п. 3.5 Договору № 35Д, замовник оплачує виконавцю вартість наданих послуг відповідно до виставленого рахунку, на підставі вільних тарифів, затверджених Виконавцем.

Згідно з п. 4.1 Договору № 35Д, вартість використання складу в незалежності від обсягу розміщеного вантажу становить 110 (сто десять) дол. США 00 центів на добу без ПДВ. Сторони домовились, що Замовник сплачує Виконавцю за використання складу у попередній період у сумі 36469,73 (тридцять шість тисяч чотириста шістдесят дев`ять) дол. США 73 цента з ПДВ, у тому числі ПДВ - 6078,29 (шість тисяч сімдесят вісім) дол. США 29 центів. Попереднім (минулим) періодом - сторони визначили час використання складу Замовником у продовж з 05 липня 2021 року до 18 грудня 2022 року. Замовник робить внесок у розмірі 50% суми від загального платежу за попередній період використання складу - у термін до 22.02.2023 року. Остаточна оплата здійснюється Замовником у термін до 30.03.2023 р. Всі платежі відповідно до цього договору мають бути виконані в національній валюті України - гривні (надалі - «UAH»). Платежі виражені в іншій валюті ніж українська, сплачуються в українській валюті за офіційним курсом Національного банку України на дату виставлення рахунку-фактури.

Пунктом 4.2 Договору № 35Д визначається, що оплата здійснюється Замовником на підставі виставленого рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом терміну вказаному у п.п. 4.1 Договору з моменту відправлення Виконавцем копії рахунку на електронну пошту замовника (вказану в реквізитах п.8 Договору).

Згідно з п. 7.1 Договору № 35Д, даний договір набуває чинності з моменту підписання його обома Сторонами і діє до 31.03.2023 року, але в частині розрахунків діє до повного їх виконання.

Пунктом 7.2 Договору № 35Д передбачено, що у разі зміни власника за об`єктами Виконавця, договір розторгається з моменту набуття/переходу права власності за об`єктами Виконавця новому власнику, але в частині розрахунків діє до повного виконання.

Сторони домовились про те, що згідно зі ст. 631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до зобов`язань, які виникли між ними до його набрання чинності, а саме - за минулий період використання складу у продовж з 05.07.2021 року до 18.12.2022 року, вартість отриманих послуг за вказаний період сторони визначили в сумі 36469,73 (тридцять шість тисяч чотириста шістдесят дев`ять) дол. США 73 цента з ПДВ. Уразі невиконання п. 4.1 у повному обсязі даний Договір припиняє дію з 31.03.2023 року, але в частині розрахунків діє до повного їх виконання (п. 7.5 договору)

Позивач вказує, що відповідно до п. 4.1 Договору № 35Д відповідач виставив ТОВ «Давос-Агро» рахунок № 6/17 від 22.02.2023 р. на суму 1 333 646,96 грн. (еквівалент 36 469,73 доларів США), 50% якого було сплачено позивачем у дату 22.02.2023 р. (платіжна інструкція № 64 від 22.02.2023 р. на суму 666 823,48 грн.) та рахунок № 6/35 від 24.03.2023 р. на суму, що залишилася - 18 234,87 дол. США (еквівалент 666 823,67 грн.), який було сплачено позивачем у дату 30.03.2023 р. (платіжна інструкція № 147 від 30.03.2023 р. на суму 666 823,67 грн.).

Тобто, як вказує позивач, ним було сплачено відповідачу грошові кошти у загальній сумі 1 333 646,96 грн. (еквівалент 36 469,73 доларів США). У той самий час жодних первинних документів, які могли би підтвердити факт надання відповідачем ТОВ «Давос-Агро» послуг з використання складу у продовж з 05.07.2021 року до 18.12.2022 року (у попередній період, чого фактично не було), як-то актів наданих послуг, розрахунків вартості наданих послуг, накладних чи калькуляцій з боку відповідача позивачу не надавалося.

Як зазначає позивач, що єдиним договором на підставі якого він використовував «критий склад Виконавця у портовому пункті Кілія за адресою: м. Кілія, вул. Портова, 4 (загальна площа 1040 кв. м, корисна площа - 960 кв. м, інвент. номер 767)» був Договір № 2Д від 04.01.2019 р., який відповідач розірвав з 2020 р.). із чого вбачається, що позивач не міг використовувати склад відповідача у «попередній період упродовж з 05 липня 2021 року до 18 грудня 2022 року», оскільки використання державного майна без відповідних договірних відносин не є законним та можливим.

Позивач наголошує, що Договір № 35Д ним було вимушено підписано під впливом тяжкої обставини з метою укладання директором ОСОБА_2. з ТОВ «ЗТК» Договору про надання послуг № 28Д від 24.01.2023 року., з урахування чого має бути частково визнаний недійсним, а саме п.4.1 договору.

Посилаючись на положення ст. ст. 215, 216, 233 Цивільного кодексу України позивач вказує, що наявність тяжких обставин та причинно-наслідкового зв`язку є те що ТОВ «Зерновий термінал Кілія» та ТОВ «Давос-Агро» з метою отримання права користування вантажним складом літ. «Г» фактично вимушено сплатили неіснуючий «борг» на користь ДП «МТП «Усть-Дунайськ» з метою подальшої безперешкодної роботи на території порто-пункту та зупинення фізичного блокування.

Крім того, позивач зазначає, що грошові кошти, сплачені позивачем на користь ДП «МТП Усть-Дунайськ» за Договором № 35Д від 02.02.2023 р. у загальній сумі 1 333 647 грн. 15 коп. (еквівалент 36 469,73 доларів США) підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 216 ЦК України, оскільки між сторонами було укладено договір, який підлягає визнанню судом недійсним.

Отже, посилаючись на вищенаведені обставини, Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАВОС-АГРО" звернувся до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

При цьому, суд вказує, що виключне право на визначення предмету та підстави позову належить позивачу, натомість суд, вирішуючи спір, повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_3 направлені на визнання недійним договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації соціально культурного призначення "Туристична база "Чорномор" від 19.10.2021р. та стягнення 469 680грн.

При чому підставою відповідного позову на думку позивача, стало навмисне введенні відповідачем його в оману щодо обставин, які мають істотне значення для вчинення вказаного правочину, а саме неповідомлення йому про наявність факту одночасної реєстрації права власності на один і той же об`єкт нерухомого майна за різними власниками та наявність раніше стосовно цього питання судових справ.

Одним із способів захисту цивільного права на підставі ч.2 ст. 16 ЦК України може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлено ч.ч. 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно ст. 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Суд враховує, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу для визнання пункту договору недійсним, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Для визнання правочину недійсним з підстави, передбаченої статтею 233 ЦК України, позивач має довести наявність у сукупності таких обставин: 1) наявність тяжкої обставини; 2) наявність нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, зокрема, довести, що оспорюваний ним договір вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин та/або їх негативних наслідків і внаслідок вчинення такого правочину позивач отримав можливість усунути тяжку обставину, та що за відсутності тяжкої обставини правочин не був би вчинений взагалі або був би вчинений на інших умовах; 3) наявність невигідних для себе умов правочину; 4) факт вчинення правочину добровільно, без насильства, обману чи помилки; 5) факт того, що він, вчиняючи договір на невигідних умовах, усвідомлював свої дії, але вимушений був це зробити через тяжкі для нього обставини.

Тяжкими обставинами можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства особи, учасника правочину, та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

При цьому, доведення зазначених обставин покладається саме на позивача, а поняття «тяжка обставина» є оцінювальною категорією і має визначатися судому кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин конкретної справи.

Подібні висновки щодо застосування ст. 233 ЦК України є сталими та викладені в численних постановах Верховного Суду, зокрема в постановах від 12.11.2019 року у справі № 918/598/18, від 26.11.2019 року у справі № 907/738/16, від 21.06.2022 року у справі № 925/1701/20, від 30.11.2023 року у справі № 372/4065/20.

Так звертаючись з відповідним позовом до суду, позивач вказує що наявність тяжкої обставини вбачає у виставленому керівником ДП «МТП Усть-Дунайськ» ультиматумі, згідно з яким у разі несплати коштів, відповідачем не буде укладено договір про надання послуг з користування складом із іншою юридичною особою - ТОВ «Зерновий термінал Кілія».

Поряд з цим суд зазначає, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відповідних фактів позивачем не надано та матеріали справи не містять.

Аналогічно, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що укладання спірного договору, взагалі було пов`язано із умовами укладання договору із ТОВ «Зерновий термінал Кілія», та що обставини, на які позивач посилається, в дійсно існували.

Поряд з цим, щодо пов`язаності осіб засновників ТОВ «Давос-Агро» та ТОВ «Зерновий термінал Кілія» на що посилається позивач, суд зазначає наступне.

Так, за змістом положень ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями, що виникли до її державної реєстрації. Юридична особа відповідає за зобов`язаннями її учасників (засновників), що пов`язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи.

З наведеного вбачається, що кожна юридична особа у своїй діяльності діє самостійно, та навіть її засновники, та, тим більш інші юридичні особи, засновані пов`язаними особами, за замовченням не відповідають за зобов`язаннями відповідної юридичної особи.

З урахуванням викладеного вище, суд зазначає, що наявність певних родинних зав`язків між засновниками ТОВ «Давос-Агро» та ТОВ «Зерновий термінал Кілія», на що посилається позивач, само по собі не може та не створювати обов`язкових юридичних взаємообов`язків цих юридичних осіб як самостійних суб`єктів права.

Отже, навіть можливих тяжких обставин, які можуть виникнути в одної з наведених юридичних осіб, не можуть вважатися такими для іншої юридичної особи.

Аналогічної думки дійшов Верховний Суд, розглядаючи спір про визнання недійсним договору на підставі ст. 233 ЦК України, який у постанові від 17.11.2021 року у справі № 910/10481/20 зазначив, що «позивач, згідно п.11 свого Статуту не відповідає за зобов`язаннями дочірніх підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі котрих Компанія володіє корпоративними правами. Отже, як зазначили суди, загроза банкрутства третьої особи жодним чином не впливала на майновий стан та зобов`язання позивача та не робила його становище тяжким…».

Крім того позивач вказував, що неукладання такого договору було би тяжкими обставинами для ТОВ «Зерновий термінал Кілія».

Поряд з цим, вказуючи про неможливість роботи ТОВ «Зерновий термінал Кілія» портовим оператором у морському порті Усть-Дунайськ за відсутності укладеного договору щодо користування складського приміщення для розміщення вантажів (вбачаючи у цьому тяжкі обставини), позивачем не наведено жодних доводів, які б вказували на вплив цього договору на діяльність ТОВ «Зерновий термінал Кілія», та не зазначено, як саме наявність чи відсутність такого договору впливає на діяльність цього підприємства.

Крім того, суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи «тяжкі обставини», на які посилається позивач не існували на момент укладання Договору № 35Д.

Так, як встановлено судом, на момент укладання Договору № 35Д вже був підписаний договір, який передбачав надання ТОВ «Зерновий термінал Кілія» послуг з розміщення вантажів у складі під літ. «Г».

Судом встановлено, що 24.01.2023 року між ДП «МТП Усть-Дунайськ» та ТОВ «Зерновий термінал Кілія» було укладено договір № 28Д про надання послуг з розміщення вантажів в критому складі виконавця у портовому пункті Кілія за адресою: м. Кілія, вул. Портова, 4 .

Отже, суд зазначає, що з урахуванням наведеного на момент укладання між сторонами спірного Договору № 35Д взагалі не існувало тих передумов, на які позивач посилається для визначення наявності тяжкої обставини.

А тому посилання позивача на той факт, що Договір № 35Д було вимушено підписано ТОВ «Давос-Агро» з метою укладання директором ОСОБА_2. з ТОВ «Зерновий термінал Кілія» Договору про надання послуг № 28Д, є необґрунтованими та такими що та належними та допустимими доказами не спростовано.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи між ДП «МТП Усть-Дунайськ» та ТОВ «Давос-Агро» складені та підписані акти виконаних робіт (послуг) на підставі договору від 02.02.2023 року № 35Д, а саме, акт від 22.02.2023 року № 6/17 та акт від 24.03.203 року № 6/35, якими засвідчено надання послуги за використання складу у попередній період згідно з Договором № 35, в якому зазначено, що сторони претензії одна до одної не мають. Зазначені акти скріплені підписом директора та печаткою ТОВ «Давос-Агро».

Судом встановлено, що наведені акти разом із рахунком від 24.03.2023 року № 6/35 були направлені ТОВ «Давос-Агро» листом із описом вкладення та додатково кур`єрською службою доставки.

Також ДП «МТП Усть-Дунайськ» були складені рахунки від 22.02.2023 року № 6/17 та від 24.03.2023 року № 6/35, які були сплачені ТОВ «Давос-Агро», що позивачем не заперечується. Більш того, позивачем було надано до суду рахунки ДП «МТП Усть-Дунайськ» від 22.02.2023 року № 6/17 та від 24.03.2023 року № 6/35, на підставі яких позивачем здійснені відповідні оплати.

При цьому, суд зазначає що згідно з описом вкладення поштового відправлення за накладною 68355005455907, а також копією накладної поштового відправлення від 12.04.2023 року № 4824 з відміткою про вручення, здійснених відповідачем на адресу ТОВ «Давос-Агро», рахунок від 24.03.2023 року № 6/35, направлявся позивачеві одним поштовим відправленням разом із складеними актами наданих послуг, які, як зазначає позивач, у нього відсутні та взагалі не існують.

Отже з урахуванням наведеного, вищезазначені факти спростовують посилання позивача, на ту обставину що жодних первинних документів, які б могли підтвердити факт надання відповідачем ТОВ «Давос-Агро» послуг з використання складу впродовж з 05.07.2021 року до 18.12.2022 року, а саме, актів наданих послуг, розрахунків вартості наданих послуг, накладних чи калькуляцій, з боку відповідача позивачу не надавалося.

Більш того, суд зазначає, що фактом підписання актів наданих послуг та оплатою відповідних послуг вже після укладання Договору № 28Д з ТОВ «Зерновий термінал Кілія» додатково підтверджується те, що відповідні дії вчинялись позивачем добровільно поза впливом будь-яких тяжких обставин, що виключає будь-які правові підстави визнавати недійсним п. 4.1. договору на підставі ст. 233 ЦК України, як заявлено у цьому позові.

Щодо посилань відповідача на той факт, що директор ДП «МТП «Усть-Дунайськ» ОСОБА_2. почав блокувати діяльність портового оператора ТОВ «Зерновий термінал Кілія», що підтверджується заявами до поліції суд зазначає, що з наданого позивачем талона-повідомлення Єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, незрозумілим вбачається, яке відношення до цього має директор ДП «МТП Усть-Дунайськ» ОСОБА_2., та взагалі неможливо встановити суть конфлікту, з приводу якого було зроблено заяву до органів поліції.

Разом з тим, суд зазначає, що сам факт такого звернення до правоохоронних органів жодним чином не може засвідчити факт того що ті обставини, на які посилається позивач у цій справі, адже він лише фіксує факт звернення, а не юридичну оцінку подій, тоді як вирок суду у кримінальному провадженні, який би підтверджував вину посадових осіб ДП «МТП Усть-Дунайськ» у вчиненні ними протиправних дій з блокування діяльності ТОВ «Зерновий термінал Кілія», а також безпосередній причинно-наслідковий зв`язок таких дій із подіями, пов`язаними із укладанням спірного договору, відсутній.

Крім того, позивачем не наведено і в чому полягали невигідні умови укладання ним відповідного правочину, що є обов`язковим за приписом ст. 233 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу позову.

У своїх постановах від 02.08.2018 року у справі № 918/341/16, від 14.02.2018 року у справі № 910/8862/17, від 06.03.2018 року у справі № 910/8866/17 Верховний Суд наголошував, що для застосування ст. 233 ЦК України має бути причиннонаслідковий зв`язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин).

Проте, позивачем не доведено ані наявності тяжких обставин, ані будь-якого причинно-наслідкового зв`язку між визначеними ним як тяжкі обставинами та укладеним правочином, що виключає підстави для задоволення позову.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено як обставин, які б свідчили про ведення його в оману відповідачем згідно зі ст. 230 ЦК України, так і наявності цілеспрямованого умислу в діях відповідача направлених до позивача, під час реалізації відповідного майна.

Щодо позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, то з урахування того що відповідна позовна вимога є похідною та наслідком від вимоги про визнання договору частково недійсним, в задоволення якої судом було відмовлено, відповідна вимога також задоволенню не підлягає

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Посилання позивача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАВОС-АГРО" в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАВОС-АГРО" (65020, м. Одеса, вул. Спиридонівська, буд.31, код ЄДРПОУ 42175065) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАВОС-АГРО" (65020, м. Одеса, вул. Спиридонівська, буд.31, код ЄДРПОУ 42175065) за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" (21029, Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, Хмельницьке шосе, буд. 114-В, офіс 203-6; код ЄДРПОУ 41054005) - відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАВОС-АГРО" (65020, м. Одеса, вул. Спиридонівська, буд.31, код ЄДРПОУ 42175065)

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05 липня 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна