Постанова

від 04.07.2024 по справі 910/5717/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/5717/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Бакуліна С. В., Мамалуй О. О.,

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А.,

та представників:

позивача - Краснокутська Н. М.

відповідача - Щербатюк Н. В.

третьої особи 1 - Лев Р. В.

третьої особи 2 - Щербатюк Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівер Холдинг"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 (головуючий суддя - Владимиренко С. В., судді - Демидова А. М., Ходаківська І. П.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 (суддя - Бондарчук В. В.)

у справі № 910/5717/23

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівер Холдинг"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3

про визнання недійсними рішень загальних зборів, зобов`язання скасувати реєстраційні записи та поновлення на посаді директора

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівер Холдинг" (відповідач) про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства, оформлених протоколами від 17.12.2020 № 4 та від 25.02.2021 № 25-2/02/21; зобов`язання скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записи від 21.12.2020 о 17:16:45 № 1000701070004038317, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ігнатовим Д. В., зазначений як "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи"; від 26.02.2021 об 11:30:45 № 1000701070005038317, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О. С., реєстраційна дія "Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи"; та поновлення позивача на посаді директора Товариства.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні рішення прийняті з порушенням вимог Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Статуту Товариства, оскільки на зборах учасників Товариства від 17.12.2020 та від 25.02.2021 були присутні два учасника: ОСОБА_2 (частка, якого у статутному капіталі Товариства складає 0,001%) та Компанія "Конофікс Лімітед" (частка, якої у статутному капіталі Товариства складає 99,999%) в особі ОСОБА_2 на підставі довіреності від 03.05.2012, проте Компанія "Конофікс Лімітед" була ліквідована 18.01.2017, внаслідок чого ОСОБА_2 не мав право на представництво Компанії "Конофікс Лімітед" на зазначених загальних зборах, оскільки його повноваження були припинені 18.01.2017 у зв`язку із ліквідацією Компанії. Зазначене свідчить про незаконне припинення посадових обов`язків позивача як директора Товариства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 позов задоволено.

4. Визнано недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства, оформлені протоколом № 4 від 17.12.2020; скасовано в ЄДР запис від 21.12.2020 о 17:16:45 № 1000701070004038317, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ігнатовим Д. В., зазначений як "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи"; визнано недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства, оформлені протоколом № 25-2/02/21 від 25.02.2021; скасовано в ЄДР запис від 26.02.2021 об 11:30:45 № 1000701070005038317, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О. С., реєстраційна дія "Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи"; поновлено позивача на посаді директора Товариства.

5. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій виходили з того, що 17.12.2020 відбулись загальні збори учасників Товариства, оформлені протоколом № 4. У протоколі № 4 від 17.12.2020 зазначено, що на зборах присутні ОСОБА_2 , який володіє 0,001% статутного капіталу товариства та Компанія "Конофікс Лімітед", яка володіє 99,9% статутного капіталу товариства, в особі ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності від 03.05.2012. Також, 25.02.2021 відбулися загальні збори учасників Товариства, оформлені протоколом № 25-2/02/21. У протоколі № 25-2/02/21 від 25.02.2021 також зазначено, що на зборах присутні ОСОБА_2 , який володіє 0,001% статутного капіталу товариства та Компанія "Конофікс Лімітед", яка володіє 99,9% статутного капіталу товариства, в особі ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності від 03.05.2012.

6. Разом з цим, суди встановили, що 18.01.2017 Компанія "Конофікс Лімітед" (Konofix Limited), реєстраційний номер 230248, ліквідована, що підтверджується Афідевітом Окружного суду м. Лімасол, Республіка Кіпр, на якому проставлено Апостиль №MJPO-LIM 000324419/2023 від 23.02.2023, Лімасол, Відділ Міністерства юстиції та публічного порядку.

7. Посилаючись на приписи статей 237, 244, 246, 248 ЦК України Суди дійшли висновку про те, що представництво ОСОБА_2 за довіреністю від 03.05.2012 від Компанії "Конофікс Лімітед" припинилось з 18.01.2017, у зв`язку з ліквідацією юридичної особи - довірителя.

8. Відтак суди дійшли висновку, що загальні збори, які відбулись 17.12.2020 та 25.02.2021, не були повноваженими приймати спірні рішення, оскільки ОСОБА_2 не мав повноважень на представництво Компанії "Конофікс Лімітед" на підставі довіреності від 03.05.2012, яке припинилось одночасно із ліквідацією компанії 18.01.2017.

9. При цьому, суд апеляційної інстанції відхилив доводи ТОВ "Рівер Холдинг" про те, що наданий позивачем доказ - Афідевіль Окружного суду м. Лімасол, Республіка Кіпр, на якому проставлено Апостиль №MJPO-LIM 000324419/2023 від 23.02.2023, Лімасол, Відділ Міністерства юстиції та публічного порядку, який було і взято до уваги як доказ під час ухвалення рішення у даній справи та на підставі якого судом було встановлено, що 18.01.2017 Компанія "Конофікс Лімітед" (Konofix Limited) ліквідована, та документ, який подано відповідачем, а саме Свідоцтво № НЕ230248 від 16.08.2021, видане Департаментом реєстрації та ліквідації копаній Міністерства енергетики, торгівлі, промисловості та туризму Республіки Кіпр про те, що Компанія була виключена з реєстру відповідно до Закону про компанії, Глава 113, Розділ 327, 18.01.2017 є різними документами за своїм змістом, оскільки вказують на різний статус Компанії "ліквідацію" та "виключення з реєстру" станом на одну і ту ж дату, тоді як такі статуси Компанії за законодавством Республіки Кіпр мають різні правові наслідки. У випадку виключення Компанія має право протягом 20 років поновитись у Реєстрі, а у випадку ліквідації видається Сертифікат про ліквідацію.

10. Суд апеляційної інстанції з цього приводу зазначив, що з моменту прийняття рішення щодо виключення "struck off" Компанії "Конофікс Лімітед" (Konofix Limited) з реєстру компаній 18.01.2017, як зазначено у свідоцтві № НЕ230248 від 16.08.2021, виданому Департаментом реєстрації та ліквідації копаній Міністерства енергетики, торгівлі, промисловості та туризму Республіки Кіпр, Компанія "Конофікс Лімітед" (Konofix Limited) вважається ліквідованою (dissolved - мовою оригіналу) 18.01.2017, про що зазначено у Афідевілі Окружного суду м. Лімасол, Республіка Кіпр, на якому проставлено Апостиль №MJPO-LIM 000324419/2023 від 23.02.2023, Лімасол, Відділ Міністерства юстиції та публічного порядку.

11. При виключенні Реєстратором Кіпрської компанії з реєстру, вона вважається ліквідованою, втрачає статус юридичної особи та, відповідно, не може вступати у правовідносини із третіми особами. Компанія припиняє своє існування, як юридична особа, до моменту поки реєстратор або суд не прийме рішення про відновлення її реєстрації в реєстрі компаній.

12. Суд апеляційної інстанції виснував, що неможливо будь-яке представництво за довіреністю від Компанії, яка має статус виключення з реєстру (struck off), оскільки така Компанія втратила свою правоздатність, припинила своє існування, втратила статус юридичної особи і не може вступати у правовідносини з будь-якими третіми особами, оскільки є ліквідованою.

13. Доказів прийняття рішення реєстратором або судом про відновлення реєстрації в реєстрі компаній Компанії "Конофікс Лімітед" (Konofix Limited) станом на дати прийняття спірних рішень загальних зборів учасників Товариства відповідачем суду не надано і матеріали даної справи не містить, тому Компанія "Конофікс Лімітед" (Konofix Limited) припинила своє існування як юридична особа 18.01.2017.

14. Суди попередніх інстанції зазначили, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства.

15. Відтак, суди дійшли висновку, що загальні збори, які відбулись 17.12.2020 та 25.02.2021, не були повноваженими приймати спірні рішення, оскільки ОСОБА_2 не мав повноважень на представництво Компанії "Конофікс Лімітед" на підставі довіреності від 03.05.2012, яке припинилось одночасно із ліквідацією компанії, що не відповідає пункту 8.1.3 Статуту Товариства. Таким чином, спірні рішення прийняті неповноважними Зборами Учасників Товариства, що є порушенням Статуту Товариства та Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", та відповідно є підставою для визнання недійсними спірних рішень.

16. При цьому, суд апеляційної інстанції відхилив доводи ТОВ "Рівер Холдинг" про порушення судом першої інстанції норм процесуального права через відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, оскільки даний спір вже вирішено судами під час розгляду справи № 910/8343/21.

17. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що позивач обґрунтовуючи позовні вимоги у справі № 910/8343/21 зазначав, що довіреність від 03.05.2012 була видана ОСОБА_2 для здійснення представництва Компанії "Конофікс Лімітед" з питань придбання частки, яка належить Компанії "Джі.Ел.Ю.Лімітед" в статутному капіталі ТОВ "Рівер Холдинг", відтак, ОСОБА_2 не міг приймати участь у загальних зборах товариства, які відбулись 17.12.2020 на підставі цієї довіреності. Крім того, судами під час розгляду справи № 910/8343/21 встановлено, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту. Тоді як, позовні вимоги у справі № 910/5717/23, обґрунтовані тим, що учасник відповідача - Компанія "Конофікс Лімітед" ліквідована 18.01.2017, таким чином, повноваження ОСОБА_2 щодо представництва Компанії "Конофікс Лімітед" припинені внаслідок ліквідації цієї компанії. Крім того, у даній справі позивач заявив позовну вимогу про поновлення його на посаді директора Товариства.

18. З урахуванням встановленого, суди дійшли висновку, що підстави та предмет позовних вимог у справі № 910/8343/21 та у справі № 910/5717/23 відрізняються.

19. Відтак суди першої і апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства, які відбулись 17.12.2020 та 25.02.2021. Також, з огляду на задоволення позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства, суди задовольнили як похідні позовні вимоги про скасування записів в ЄДР, вчинених на виконання цих рішень та поновлення позивача на посаді директора.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

20. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівер Холдинг" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 та направити справу № 910/5717/23 на новий розгляд до суду першої інстанції.

21. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19, від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17, від 19.12.2019 у справі № 916/1041/17 (щодо застосування приписів статті 75 ГПК України), оскільки суди не взяли до уваги обставини, встановленні під час розгляду справи № 910/8343/21, а також суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.02.2023 у справі № 910/8343/21.

22. Також в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України).

Позиція інших учасників справи

23. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення і постанову залишити без змін.

24. ОСОБА_2 (третя особа 1) подав письмові пояснення щодо касаційної скарги, у яких погоджується з доводами касаційної скарги, вважає обґрунтованими, просить касаційну скаргу задовольнити.

25. Позивач подав заперечення щодо письмових пояснень третьої особи 1, у яких не погоджується з доводами ОСОБА_2 , просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення і постанову залишити без змін.

26. Третя особа 2 не надала відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

27. 17.11.2009 відбулись загальні збори учасників щодо заснування Товариства, оформлені протоколом № 1, на яких, у тому числі прийняті рішення щодо обрання позивача директором Товариства.

28. Наказом Товариства № 1/о від 17.11.2009 позивача призначено на посаду директора Товариства з 17.11.2009 на підставі протоколу № 1 загальних зборів учасників Товариства від 17.11.2009.

29. 25.06.2012 відбулись загальні збори учасників Товариства, оформлені протоколом № 6 загальних зборів учасників Товариства, на яких прийняті наступні рішення:

- вивести Компанію "Джі. Ел. Ю. Лімітед" зі складу учасників Товариства та прийняти Компанію "Конофікс Лімітед" до складу учасників Товариства;

- затвердити новий склад учасників товариства та розподіл часток у статутному капіталі: Компанії "Конофікс Лімітед" належить частка у розмірі 75 935,59 грн, що є еквівалентом 9 499,91 доларів США, що становить 99,999% статутного капіталу Товариства та відповідає 99 999 голосам загальних зборів учасників; ОСОБА_2 належить частка у розмірі 0,76 грн, що є еквівалентом 0,09 доларів США, що становить 0,001% статутного капіталу Товариства та відповідає 1 голосу загальних зборах учасників;

- затвердити нову редакцію статуту Товариства та провести державну реєстрацію нової редакції статуту Товариства у встановленому чинним законодавством порядку;

- уповноважити директора Товариства ОСОБА_1 на здійснення державної реєстрації нової редакції статуту Товариства з правом передання таких повноважень третім особам.

30. Згідно з пунктом 8.4.1 Статуту Товариства, в редакції затвердженій рішенням Загальних зборів, оформленим протоколом № 6 Загальних зборів Учасників Товариства від 25.06.2012, Директор є вищою посадовою особою Товариства. Директором може бути як Учасник Товариства, так і особа, спеціально запрошена для цього. Директор вирішує всі питання в діяльності Товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції Загальних зборів Учасників. Загальні збори Учасників своїм рішенням можуть передати частину своїх повноважень Директору. Директор підзвітний Загальних зборам Учасників і організовує їх рішення. Директор діє від імені Товариства в межах, встановлених Законом та цим Статутом.

31. Відповідно до положень пункту 8.4.5. Статуту Товариства повноваження директора починають діяти з моменту прийняття Загальними зборами учасників рішення про його обрання та закінчується в момент прийняття рішення про обрання нового директора.

32. Згідно із пунктом 8.1.1. Статуту Товариства загальні збори учасників є вищим органом управління Товариства. Вони складаються з учасників Товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник Товариства вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника.

33. До виключної компетенції загальних зборів учасників входить, в тому числі: обрання та відкликання Директора (пункт 8.1.2. Статуту Товариства).

34. У відповідності до пункту 8.1.3. Статуту Товариства збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Рішення з приводу обрання та відкликання Директора приймається простою більшістю голосів.

35. 17.12.2020 на загальних зборах учасників Товариства, оформлених протоколом № 4, прийнято наступні рішення:

- звільнити ОСОБА_1 з посади директора Товариства з 17.12.2020;

- призначити ОСОБА_3 на посаду директора Товариства з 18.12.2020 та визначити заробітну плату згідно штатного кошторису;

- уповноважити директора товариства ОСОБА_3 на проведення дії щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР.

36. З протоколу № 4 загальних зборів учасників Товариства від 17.12.2020 вбачається, що на загальних зборах Товариства були присутні ОСОБА_2 , який володіє 0,001% статутного капіталу та Компанія "Конофікс Лімітед", яка володіє 99,9% статутного капіталу, в особі ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності від 03.05.2012, на якій проставлено Апостиль № 150662/12 від 03.05.2012 А. Константіну у Нікосії.

37. Протокол № 4 від 17.12.2020 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ігнатовим Дмитром Володимировичем 21.12.2020.

38. В подальшому, 25.02.2021 на загальних зборах учасників Товариства, оформлених протоколом № 25-2/02/21, прийнято наступні рішення:

- обрати головою загальних зборів учасників ОСОБА_2 , секретарем - ОСОБА_3 ;

- звільнити ОСОБА_3 з посади директора Товариства з 25.02.2021;

- призначити ОСОБА_2 на посаду директора Товариства з 26.02.2021;

- уповноважити директора Товариства на проведення дії щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР.

39. З протоколу № 25-2/02/21 від 25.02.2021 загальних зборів учасників Товариства вбачається, що на цих загальних зборах були присутні: ОСОБА_2 , який володіє 0,001% статутного капіталу та Компанія "Конофікс Лімітед", яка володіє 99,9% статутного капіталу, від імені якої діяв ОСОБА_2 на підставі довіреності від 03.05.2012, на якій проставлено Апостиль № 150662/12 від 03.05.2012 А. Константіну у Нікосії. Також був запрошений ОСОБА_3 .

40. Протокол № 25-2/02/21 від 25.02.2021 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр Оксаною Степанівною 25.02.2021.

41. Відповідні відомості було внесено до ЄДР.

Позиція Верховного Суду

42. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівер Холдинг" підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

43. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

44. Згідно з частиною першою статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

45. Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (частина перша статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

46. Відповідно до частин першої, другої статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

47. Відповідно до частин першої-третьої статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

48. За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

49. У рішенні Конституційного Суду України від 12.01.2010 № 1-рп/2010 зазначено, що зміст положень частини третьої статті 99 Цивільного кодексу треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов`язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав, але за умови, якщо в установчих документах товариства не були зазначені підстави усунення.

50. Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, а також предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

51. Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

52. Зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов`язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

53. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством.

Схожа правова позиція наведена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 667/1/16, від 23.02.2021 у справі № 753/17776/19.

54. Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК Кодексу України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.

55. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

56. Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні в даному випадку можлива шляхом прийняття компетентним органом (загальними зборами) рішення про усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу.

57. Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

58. Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суд від 15.02.2023 у справі № 910/8343/21 (про неврахування висновків з якої зазначає скаржник).

59. Як свідчать матеріали справи, позивач у цій справі № 910/5717/23, оскаржує рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівер Холдинг", стверджуючи про незаконне його звільнення з посади директора товариства.

60. Разом з цим, у постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/8343/21 викладено висновок про те, що позивач як виконавчий орган товариства, оскаржуючи своє звільнення, зокрема шляхом оспорення відповідного рішення загальних зборів, повинен доводити визначені законом підстави для визнання його недійсним, як то: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

61. При цьому, підставою для відмови у позові у наведеній справі № 910/8343/21 слугувало те, що позивач не довів визначених законом підстав для визнання рішень недійсними, з огляду на те, що стаття 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов`язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав, а також, що у загальних зборах приймали участь два учасники, які володіють частками, що у сукупності становить 100 % статутного капіталу товариства. Невизнаних або оспорених корпоративних прав чи інтересів, за захистом яких могло бути подано позов про визнання недійсними відповідних рішень загальних зборів, судами в наведеній справі не встановлено.

62. У цій справі № 910/5717/23, яка розглядається, ОСОБА_1 стверджує про незаконне припинення посадових обов`язків його як директора Товариства, посилаючись, зокрема, на те, що Компанія "Конофікс Лімітед" була ліквідована 18.01.2017, внаслідок чого ОСОБА_2 не мав право на представництво Компанії "Конофікс Лімітед" на загальних зборах, оскільки його повноваження були припинені 18.01.2017 у зв`язку із ліквідацією Компанії.

63. Разом з тим, як убачається із судових рішень у справі № 910/8343/21, на неврахування преюдиційних обставин у яких посилається скаржник, ОСОБА_1 у наведеній справі також стверджував про припинення Компанії "Конофікс Лімітед" на підставі наданого ним апеляційному суду свідоцтва НЕ 230248 від 16.08.2021. Проте, відповідні обставин були відхилені судом апеляційної інстанції, з огляду на пропуск позивачем строку на подання доказу в справі.

64. Більше того, Верховний Суд у своїй постанові від 15.02.2023 у справі № 910/8343/21, на неврахуванні висновків у якій наполягає скаржник, зазначив, що судами не встановлено обставин, які б свідчили про виключення Компанії "Конофікс Лімітед" зі складу учасників ТОВ "Рівер Холдинг", зміну учасників цього товариства та визначення (перерозподілу) їх часток, які були б відмінними від часток, якими Компанії "Конофікс Лімітед" та ОСОБА_2 голосували при прийнятті оспорюваних позивачем рішень загальних зборів, відповідно про інший склад учасників, який мав би приймати відповідні рішення на загальних зборах учасників товариства.

65. Слід зазначити, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили зміст рішень у справі № 910/8343/21, не врахували встановлених судами обставин у наведеній справі, а також висновків Верховного Суду, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків щодо наявності підстав для задоволення позову в цій справі.

66. Так, за змістом частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

67. Згідно з усталеними висновками Верховного Суду (зокрема постанова, на яку також посилається скаржник, від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19) преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

68. Крім цього, у постанові від 22.10.2019 у справі № 910/2039/18 Верховний Суд наголосив, що "Згідно з частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів".

69. Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такий правовий висновок є усталений у судовій практиці Верховного Суду та наведений у тому числі і в постанові від 19.12.2019 у справі № 916/1041/17 (про неврахування якої зазначає скаржник).

70. У постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

71. Звідси, доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій приписів частини четвертої статті 75 ГПК України та неврахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, наведених у пункті 21 цієї постанови, Суд вважає обґрунтованими.

72. Разом з цим, згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (на який також посилається скаржник в якості підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

73. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

74. Слід зазначити, що в силу приписів статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

75. Згідно із частиною четвертою статті 238 ГПК України в мотивувальній частині рішення суду зазначається серед іншого, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

76. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

77. Так зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що ухвалені у цій справі судові рішення вищезгаданим вимогам в повній мірі не відповідають, оскільки спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні доводам учасників відповідної правової оцінки.

78. З огляду на те, що ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції належним чином не дослідили зібрані у справі докази, не встановили обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору, враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, які обмежують повноваження суду касаційної інстанції в частині здійснення додаткової оцінки доказів та встановлення обставин у справі, судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

79. Разом з цим, що стосується доводів касаційної скарги про встановлення судами обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України) Верховний Суд зазначає таке.

80. Зміст касаційної скарги свідчить про те, що скаржник лише зазначає про таке порушення судами норм процесуального права, однак не зазначає які саме докази, прийняті судами як належні, є недопустимими в розумінні положень статті 77 ГПК України.

81. Отже, наведена підстава касаційного оскарження не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

82. За таких обставин, доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, у цьому випадку частково підтвердилися.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

83. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

84. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

85. Згідно із частиною четвертою статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

86. З огляду на викладене, Верховний Суд вбачає правові підстави для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівер Холдинг" шляхом скасування оскаржуваних рішення і постанови та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

87. Так, під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене у цій постанові, належним чином оцінити всі доводи сторін, установити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку, та вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного розгляду цієї справи.

Розподіл судових витрат

88. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює і не ухвалює нове рішення (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України), розподіл судових витрат Касаційним господарським судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівер Холдинг" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/5717/23 скасувати.

3. Справу № 910/5717/23 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді С. В. Бакуліна

О. О. Мамалуй