Постанова

від 04.07.2024 по справі 910/5478/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/5478/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуй О. О.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Спичака О. М.

від 01.11.2023

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Буравльова С. І., Андрієнка В. В., Шапрана В. В.,

від 22.04.2024

на ухвалу Господарського суду міста Києва

у складі судді Спичака О. М.

від 21.11.2023

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Спичака О. М.,

від 27.12.2023

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Буравльова С. І., Андрієнка В. В., Шапрана В. В.,

від 22.04.2024

у справі за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосійська, 2Л"

про визнання недійсним рішення загальних зборів,

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосійська, 2Л", з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про визнання недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосійська, 2Л", яке оформлене протоком № 1 від 20.10.2021, в частині:

- питання порядку денного № 1 "Організаційні питання проведення зборів (вибори голови і секретаря загальних зборів)";

- питання порядку денного № 5 "Про надання повноважень правлінню ОСББ на встановлення системи відеоспостереження у ліфтах та ліфтових холах, а також системи контролю доступом (СКД)";

- питання порядку денного № 7 "Про надання повноважень правлінню ОСББ встановлювати обмеження для боржників в користуванні спільним майном (встановлення системи контролю доступу до ліфтів)";

- питання порядку денного № 14 "Зміна складу членів правління Об`єднання" в частині припинення повноважень членів правління, зокрема, ОСОБА_1 , власника квартири НОМЕР_1 та обрання до складу правління Об`єднання ОСОБА_3 , представника власника квартири НОМЕР_2 .

Зазначив, що він є власником житлового приміщення (квартири) АДРЕСА_3 , що підтверджується правовстановлюючими документами.

20 жовтня 2021 року відбулися загальні збори Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л», на яких позивач присутній не був. Прийняття на цих зборах рішень відбулося з порушенням вимог частини дев`ятої статті 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», пункту 5.3 Статуту Об`єднання, статті 32 Конституції України, статей 321, 382 ЦК України, пункту 3.1 Статуту Об`єднання та статті 14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

ОСОБА_1 з 27.07.2018 є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л» зареєстроване 20.10.2020, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

20.10.2021 були проведені загальні збори співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 , результати яких оформлені протоколом № 1, складеним 05.11.2021.

Відповідно до протоколу № 1, складеного 05.11.2021 загальна кількість співвласників будинку складає 265 осіб, загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень будинку - 16535,20 кв. м, всього у зборах взяли участь співвласники в кількості 148 осіб, яким належать квартири загальною площею 10069,9 кв. м.

Порядком денним загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосійська, 2Л" від 20.10.2021, зокрема було визначено такі питання:

1) організаційні питання проведення зборів (вибір голови і секретаря загальних зборів) (1 питання);

2) про надання повноважень правлінню Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосійська, 2Л" на встановлення системи відеоспостереження у ліфтах та ліфтових холах, а також системи контролю доступом (СКД) (5 питання);

3) про надання повноважень правлінню Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосійська, 2Л" встановлювати обмеження для боржників в користуванні спільним майном (встановлення системи контролю доступу до ліфтів) (7 питання);

4) зміна складу членів правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосійська, 2Л" (14 питання).

По першому питанню було вирішено обрати головою загальних зборів ОСОБА_4 (власника квартири НОМЕР_3 ), секретарем загальних зборів ОСОБА_5 (власника квартири НОМЕР_4 ).«За» проголосувало 35 співвласників, загальна площа квартир та нежитлових приміщень яких становить 2535 кв. м; «проти» - 0 співвласників. Рішення прийняте.

По п`ятому питанню було вирішено надати правлінню Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосійська 2Л" дозвіл на встановлення технічного обладнання відеоспостереження для проведення відеофіксації в місцях загального користування, холах, ліфтах, сходах, горищах, підвалі, та прибудинковій території. Надати дозвіл на встановлення технічного обладнання системи контролю доступу в холі та ліфтах будинку із забезпеченням вільного доступу до сходових клітин будинку. «За» проголосувало 148 співвласників, загальна площа квартир та нежитлових приміщень яких становить 10069,9 кв. м; «проти» - 0 співвласників. Рішення прийняте.

По сьомому питанню було вирішено уповноважити голову правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосійська, 2Л" за попереднім рішенням (згодою) членів правління ОСББ вносити рішення щодо обмеження користування загальнобудинковим технічним обладнання власників/співвласників квартир, які мають більш ніж двомісячну заборгованість по сплаті внеску на управління будинком, та інших внесків/платежів, в тому числі до резервного фонду, а саме шляхом встановлення обмеження користування ліфтами через системи контролю доступу до ліфтів до повного погашення ними існуючої заборгованості, повної сплати вартості робіт з відключення та підключення їх до доступу до ліфтів. Зняття обмеження проводиться протягом двох календарних днів з дня погашення усієї заборгованості. «За» проголосувало 147 співвласників, загальна площа квартир та нежитлових приміщень яких становить 10020,05 кв. м; «проти» - 1 співвласник. Рішення прийняте.

По чотирнадцятому питанню було вирішено змінити склад правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосійська, 2Л" шляхом припинення повноважень наступних членів правління: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 . Обрано до складу правління ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 «За» проголосувало 148 співвласників, загальна площа квартир та нежитлових приміщень яких становить 10069,9 кв. м; «проти» - 0 співвласників. Рішення прийняте.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л», які оформлені протоколом № 1 від 20.10.2021, на думку позивача, підлягають визнанню недійсними, оскільки при скликанні зборів було порушено вимоги Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Також прийняті рішення порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки є втручанням в його особисте та сімейне життя, а також порушують його право як співвласника будинку на вільне користування спільним майном. Крім цього, позивач вказує на те, що листки письмового опитування співвласників будинку у кількості 17 штук, площа яких становить 1155,55 кв. м, не могли бути покладені в основу прийнятих спірних рішень, оскільки були підписані особами, які не є співвласниками будинку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Господарський суд міста Києва рішенням від 01.11.2024 позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л», яке оформлене протоколом № 1, дата зборів: 20.10.2021, дата складання протоколу: 05.11.2021, у частині питання порядку денного № 7 «Про надання повноважень правлінню ОСББ встановлювати обмеження для боржників в користуванні спільним майном (встановлення системи контролю доступу до ліфтів)». В іншій частині позову відмовив.

Додатковим рішенням Господарського суду м. Києва від 27.12.2023 у справі №910/5478/23 заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л» задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л» витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 22.04.2024 рішення Господарського суду м. Києва від 01.11.2023 та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 27.12.2023 у справі № 910/5478/23 залишив без змін.

Судові рішення обґрунтовані таким:

- щодо питання порядку денного № 1 - нормами Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та статутом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л» передбачено, що голова зборів обирається більшістю голосів саме присутніх співвласників на зборах, а не тих, які в подальшому прийняли участь шляхом письмового опитування. Відтак посилання позивача на те, що рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л» з цього питання вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості усіх співвласників, є помилковим;

- щодо питання порядку денного № 5 - встановлення відеоспостереження в місцях загального користування будинком не порушує права позивача, які передбачені ст. 32 Конституції України. Камери відеоспостереження не є прихованими, перебувають у місцях загального користування та встановлені з метою гарантування безпеки майна співвласників багатоквартирного будинку, захисту їх цивільних прав від порушень і протиправних посягань сторонніх осіб, а не для фіксації особистого і сімейного життя позивача з метою збирання, зберігання і використання конфіденційної інформації про останнього. З протоколу загальних зборів вбачається, що за питання № 5 порядку денного проголосувало 148 співвласників, загальна площа квартир та нежитлових приміщень яких становить 10069,9 кв. м, що відповідно до п. 5.3 статуту рішення з питання № 5 порядку денного є прийнятим, так як за нього проголосувало власники квартир та/або нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50% загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень зазначеного багатоквартирного будинку;

- щодо питання порядку денного № 14 - позивач був належним чином повідомлений про проведення оспорюваних загальних зборів, оскільки на адресу останнього було направлено повідомлення про проведення 20.10.2021 загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л», що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень від 05.10.2021. Загальні збори співвласників є самостійним уповноваженим органом, який може ініціювати відкликання повноважень члена правління. Ні Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», ні статутом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л» не передбачено, що член правління об`єднання обирається виключно з числа співвласників будинку. За рішення з питання порядку денного № 14, проголосували 148 співвласників, площа квартир та нежитлових приміщень яких становить 10069,9 кв. м із 265 співвласників (загальна площа власності яких становить 16535,2 кв. м), інформація про яких міститься не у самому протоколі, а в його додатках (листках письмового опитування та індивідуальних листках голосування).

- щодо питання порядку денного № 7 - Статутом ОСББ не передбачене обмеження співвласників у користуванні спільним майном (ліфтами) у випадку наявної у них заборгованості зі сплати обов`язкових платежів, а визначені чіткі дії, які може вчиняти об`єднання - звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати завдані збитки. Вимога позивача про визнання недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л», яке оформлене протоколом № 1, дата зборів: 20.10.2021 р., дата складання протоколу: 05.11.2021 р., в частині питання порядку денного № 7 «Про надання повноважень правлінню ОСББ встановлювати обмеження для боржників в користуванні спільним майном (встановлення системи контролю доступу до ліфтів)» є обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу адвоката Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л», суди попередніх інстанцій, зазначили таке.

У відзиві на позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л», який був поданий до суду 10.05.2023, міститься попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

06.11.2023, тобто у межах строку, передбаченого ч. 8 ст. 129 ГПК України, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л» подало до Господарського суду міста Києва клопотання про стягнення з позивача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 53000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 р. заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л» повернуто заявнику без розгляду у зв`язку з відсутністю у заявника зареєстрованого електронного кабінету у відповідності до ч. ч. 2, 4 ст. 170 ГПК України.

20.11.2023, усунувши недоліки, вказані в ухвалі місцевого суду від 09.11.2023, відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з клопотанням про поновлення строку на подачу такого клопотання та стягнення з позивача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 53000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 було поновлено відповідачу строк для подання заяви про розподіл судових витрат та призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Вказана ухвала була мотивована тим, що ст. 170 ГПК України не передбачає заборони на повторне звернення із такою заявою та враховуючи, що відповідачем було усунуто недоліки заяви про розподіл судових витрат, зареєстровано електронний кабінет у системі ЄСІТС та подано обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.12.2023 було залишено без руху заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л» про розподіл судових витрат у справі № 910/5478/23 та встановлено для заявника п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків заяви (надання доказів направлення позивачу копії договору про надання правової допомоги).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.12.2023 було продовжено розгляд заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л» про розподіл судових витрат у справі № 910/5478/23 та призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Спростовуючи доводи позивач про те, що представник відповідача Халупний А.В. діє на підставі неукладеного договору від 25.04.2023 № 25/04/23, оскільки цей договір підписав ОСОБА_3 , який не уповноважений вчиняти дії від імені відповідача, оскільки відомостей про нього у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не міститься, суди зазначили, що відповідно до п. 3.4 статуту відповідача у відсутність голови правління його обов`язки виконує заступник, що обирається членами правління об`єднання зі складу правління об`єднання.

26.02.2022 на засіданні правління ОСББ, затвердженим протоколом № 26/02/22, було обрано ОСОБА_3 заступником голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л».

Таким чином, заступник голови правління Бондаренко Віктор Петрович мав необхідні повноваження діяти від імені Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л», зокрема мав право підписувати договір № 25/04/23 про надання правничої допомоги від 25.04.2023.

Повноваження адвоката Халупного А.В. представляти інтереси Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л» підтверджуються також довіреністю від 10.02.2022, підписаною головою правління ОСББ Славгородською Н.Л.

Однак враховуючи те, що сума укладеного відповідачем договору не може перевищувати 20000,00 грн без погодження правління, максимально допустимий ліміт грошових коштів за надання правничої допомоги має бути визначений у розмірі саме 20000,00 грн.

Оскільки позов задоволено частково, в частині однієї з чотирьох позовних вимог, стягненню з позивача на користь відповідача підлягають три четвертих розміру вказаних витрат, а саме 15000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційними скаргами на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у справі № 910/5478/23. Касаційна скарга на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у справі № 910/5478/23 також містить скарги на ухвали Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 про поновлення строку відповідачу на подання заяви про розподіл судових витрат та на ухвалу від 13.12.2023 про залишення заяви відповідача про розподіл судових витрат без руху.

У касаційних скаргах позивач просив:

- скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів відповідача, оформлене протоколом № 1, дата зборів 20.10.2021, дата складання протоколу 05.11.2021 щодо питань порядку денного №№ 1, 5, 14 та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити;

- скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 про поновлення строку для подання заяви про розподіл судових витрат, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у справі № 910/5478/23 в частині стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн, прийняти нове рішення яким відмовити у поновленні відповідачу строку для подання заяви про розподіл судових витрат. Заяву відповідача про розподіл судових витрат повернути без розгляду.

У разі якщо суд касаційної інстанції дійде іншого висновку відмовити у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

У разі якщо суд касаційної інстанції дійде висновку про відсутність підстав для відмови у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат, задовольнити клопотання позивача про зменшення витрат відповідача на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції до 1 000,00 грн.

Касаційна скарга позивача на рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції подана на підставі пунктів 1, 3, 4 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржником зазначено таке:

1) суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених:

- у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 920/65/21 та від 03.08.2023 у справі № 917/1194/21 щодо застосування частини 4 статті 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»;

- у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20 щодо встановлення предмету доказування та надання належної оцінки доказам у справі;

- у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 523/11819/15-ц щодо застосування статей 8, 32, 68 Конституції України, статей 275, 307 ЦК України;

- викладені у пункті 7.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 906/1308/19, у пункті 4.3 постанови Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/854/21 щодо застосування частини шостої статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»;

- апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 29.09.2022 у справі № 910/20010/20, від 05.03.2024 у справі № 911/414/23, від 06.10.2021 у справі № 918/237/20, від 27.02.2024 у справі № 910/1335/23, від 13.03.2024 у справі № 912/909/23, від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21 щодо застосування статті 269 ГПК України у подібних правовідносинах;

- вказав на помилкове застосування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду викладених у постанові від 29.07.2019 у справі № 910/12238/18, які є нерелевантними для цієї справи;

2) урахуванням висновків наведених у цих постановах, не дослідили та не надали оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а також суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про дослідження доказів та встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для касаційного оскарження судових рішень в порядку пункту 4 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України;

3) вказав на відсутність висновку про застосування пункту 6 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у редакції чинній на час оформлення спірного протоколу у правовідносинах щодо зміни членів правління на підставі рішення загальних зборів співвласників, яке оформлено протоколом, але справжність підписів голови та секретаря зборів на цьому рішенні не засвідчені нотаріально з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів.

Касаційна скарга позивача на додаткове рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції подана на підставі пунктів 1, 4 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, позивач, зокрема, вказав на:

- неврахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18 щодо застосування частини восьмої статті 129 ГПК України;

- неврахування правових висновків, викладених у пункті 4.61 постанови Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 911/1232/21, у пункті 4.37 постанови Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 914/304/21, у пункті 4.47 постанови Верховного Суду від04.10.2023 у справі № 916/2319/22, у пункті 3.12. додаткової постанови Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 914/785/22, у додатковій ухвалі Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/1860/21 щодо застосування частини дев`ятої статті 129 ГПК України;

- неврахування правового висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21 щодо застосування положень статті 170 ГПК України;

Зазначив про те, що суд першої інстанції не розглянув клопотання позивача про відсутність підстав для поновлення відповідачу строку на подання заяви про розподіл судових витрат.

Також вказав на те, що ухвали місцевого господарського суду від 21.11.2023 та від 13.12.2023, скарги на які включені до цієї касаційної скарги, прийняті з порушенням норм процесуального права.

Відповідач у відзивах на касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції та на додаткове рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу від 21.11.2023 просив у їх задоволенні відмовити, судові рішення залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Верховний Суд неодноразово наголошував, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Щодо доводів касаційної скарги позивача, що стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, за пунктом 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо наявності випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, для касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити, що обов`язковою умовою у цьому разі є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Водночас колегія суддів зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях.

У касаційній скарзі позивач вказує на те, що загальні збори співвласників багатоквартирного будинку проведені з порушенням порядку їх скликання та проведення, оскільки з оскарженого протоколу зборів неможливо встановити необхідну кількість голосів для проведення зборів та прийняття рішень та фіксації результатів голосування, які є гарантією легітимності зборів та законності прийнятих рішень.

На думку позивача у спірному протоколі № 1 відсутні відомості щодо присутніх осіб, а лише зазначена їх кількість, спірний протокол не підписаний усіма співвласниками (їх представниками), які взяли участь у зборах, кожен з яких повинен ставити підпис під відповідним варіантом голосування «за», «проти», «утримався», за формою затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25.08.2015 № 203 «Про затвердження форми протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку», що суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 920/65/21 та від 03.08.2023 у справі № 917/1194/21 щодо застосування частини 4 статті 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції чинній на час проведення спірних зборів) повідомлення про проведення установчих зборів направляється ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення установчих зборів. Повідомлення направляється в письмовій формі і вручається кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). У повідомленні про проведення установчих зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (в редакції чинній на час проведення спірних зборів) співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Верховний Суд у постанові від 16.06.2022 у справі № 920/65/21, на неврахування висновків якої вказує позивач, перевіряючи доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норми матеріального права, зокрема ч. 3 ст. 10, ч. ч. 3, 6 ст. 6, ч. 15 ст. 10, абз. 1, 2 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та ч. 1 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, виходив з встановлених у цій справі обставин. А саме з того, що у спірних загальних зборах брало участь лише 3 співвласника багатоквартирного будинку, в матеріалах справи відсутні листки опитування інших співвласників багатоквартирного будинку, що були відсутні на зборах, у зв`язку з чим погодився з висновками апеляційного господарського суду, що жодне з оспорюваних рішень, оформлених протоколом б/н від 21.12.2020, не було прийнято з дотриманням порядку підрахунку голосів співвласників, встановленого чинним законодавством та положеннями статуту ОСББ «Герасима Кондратьєва, 127/2», оскільки за прийняття цих рішень не було набрано необхідної кількості голосів, яка б становила більше половини загальної кількості усіх співвласників квартир багатоквартирного будинку. Такі висновки обумовлені встановленими у цій справі обставинами, відповідно до яких згідно з протоколом загальних зборів ОСББ «Герасима Кондратьєва, буд. 127/2» від 21.12.2020 загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_7 станом на 21.12.2020 складає 45 осіб, що зафіксовано у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Голосування на спірних загальних зборах за прийняття рішень здійснювалося фактично трьома власниками трьох квартир/нежитлових приміщень (в тому числі тридцятьма співвласниками однієї квартири). Верховний Суд, виходячи з положень ч. 1 ст. 358 Цивільного кодексу України дійшов висновку, що кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому, тому власники квартири НОМЕР_5 можуть виражати лише одну волю з приводу управління майном та, відповідно, їх голос слід визначати як один голос співвласника багатоквартирного будинку. Встановлення таких обставин стало підставою для висновку про наявність підстав для задоволення позову про визнання недійсними рішень загальних зборів, що оформлені протоколом від 21.12.2020, у зв`язку з відсутністю кворуму.

Подібних обставин у справі № 910/5478/23 не встановлено, а тому викладені у постанові Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 920/65/21 висновки не є релевантними для цієї справи.

У постанові від 03.08.2023 у справі № 917/1194/21 Верховний Суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів касаційній скарги відповідача щодо того, що суд апеляційної інстанції припустився помилки у застосуванні частини першої статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25.08.2015 № 203 «Про затвердження форми протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку» вказав про те, що наведені відповідачем формулювання своїх доводів не дає суду можливість однозначно зрозуміти щодо яких саме норм у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

Відсутність у касаційній скарзі посилань на норми права, щодо питання застосування яких відсутній висновок Верховного Суду, з конкретизацією такого висновку по відношенню до правовідносин, які склалися між учасниками справи, виключає можливість формування судом висновку щодо застосування норми права у спірних правовідносинах на власний розсуд.

Тобто висновок про застосування норм права, а саме частини першої статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25.08.2015 № 203 «Про затвердження форми протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку» у цій справі не формувався.

Відповідно доводи касаційної скарги позивача у справі № 910/5478/23 у цій частині є необґрунтованими.

Також скаржником зазначено, що правовою підставою оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій є пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у контексті пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази з урахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.07.2021 у справі № 917/549/20 щодо встановлення предмету доказування та надання належної оцінки доказам у справі.

Однак постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20 прийнята у спорі про визнання удаваним договору дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю, визнання недійсним акта приймання-передачі частини частки у статутному капіталі Товариства, скасування реєстраційної дії щодо зміни складу або інформації про засновників. Тобто правовідносини у справі № 917/549/20 та № 910/5478/23 не є подібними.

Також у наведеній постанові у справі № 917/549/20 Верховний Суд правовий висновок щодо застосування норм права, який би був загальним для усіх правовідносин, не формував. У цій справі Верховний Суд, виходячи з встановлених обставин справ, та наведених скаржником підстав касаційного оскарження, застосувавши загальні норми процесуального права щодо стандартів доказування, дійшов висновку про підтвердження передбачених пунктами 1 та 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Тобто наведена скаржником постанова від 01.07.2021 у справі № 917/549/20 не є рішенням Верховного Суду, у якому викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, які не було враховано судом апеляційної інстанції, в розумінні пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з цим наведені скаржником доводи про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, оскільки не врахували зауваження позивача щодо інформації відображеної у протоколі № 1, індивідуальному листку голосування власника квартири НОМЕР_7 , інформації щодо власника квартири НОМЕР_6 не оцінюються так як не можуть бути підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд з підстав передбачених пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу є необгрунтованою.

Крім того, слід зазначити, що скаржник, заявляючи підставою касаційного оскарження пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у контексті пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, просить скасувати оскаржені ним рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в позові та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити, а не направити справу на новий розгляд відповідно до вимог статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

Такі вимоги скаржника знаходяться поза межами повноважень Верховного Суду в силу положень частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання недійсним з моменту прийняття рішення з питання порядку денного № 5, оформленого протоколом № 1, скаржник вказує на неврахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 523/11819/15-ц щодо застосування статей 8, 32, 68 Конституції України, статей 275, 307 ЦК України, у пункті 7.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 906/1308/19, у пункті 4.23 постанови Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/854/21 щодо застосування частини шостої статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» згідно з якою рішення вважається прийнятим якщо зборами співвласників якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.

Щодо наведеної скаржником постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.11.2023 у справі № 523/11819/15-ц, то спір у цій справі виник між фізичними особами з приводу демонтування камер відеоспостереження, які встановлені у комунальній квартирі та працюють в режимі збереження інформації на певному носії, без згоди на їх встановлення усіх мешканців цієї квартири. Зазначено, що особливістю справи, яка переглядається, є те, що спостереження здійснювалося у житлі, яке перебувало у спільній власності/користуванні сторін спору.

Подібних обставин у справі № 910/5478/23 не встановлено. У справі № 910/5478/23 спір стосується визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ, оформлених протоколом № 1 від 20.10.2021, зокрема, щодо пункту 5 порядку денного, а саме щодо надання правлінню ОСББ «Феодосійська, 2Л» дозволу на встановлення технічного обладнання відеоспостереження для проведення відеофіксацій в місцях загального користування, холах, ліфтах, сходах, горищах, підвалі та прибудинковій території. Надати дозвіл на встановлення технічного обладнання системи контролю доступу в холі та ліфтах будинку із забезпеченням вільного доступу до сходових клітин будинку.

Отже, висновки наведені у справі № 523/11819/15-ц не є релевантними для справи № 910/5478/23, оскільки фактичні обставини у цих справах є різними.

У справі № 906/1308/19 з позовом звернувся власник квартири у багатоквартирному будинку та член ОСББ про визнання недійсним договору про надання послуг, укладеного між ОСББ «Лесі Українки 38» та ФОП Козловою Л. Б., який обґрунтований тим, що рішення про передачу будинку на обслуговування ФОП Козлової Л. Б. загальні збори не приймали, з умовами спірного договору мешканців будинку не ознайомлено, якість надання послуг погіршилась, вартість послуг безпідставно завищено, що порушує права позивачів та мешканців будинку як споживачів послуг обслуговування будинку, які мали надаватися за спірним договором.

У пункті 7.25. постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 906/1308/19 зазначено, що наявність вказівки на особливості законодавчого регулювання порядку проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень не означає того, що зі створенням ОСББ на правовідносини з управління спільним майном багатоквартирного будинку вже не поширюються приписи Закону № 417-VIII («Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»), адже за таких обставин співвласники багатоквартирних будинків не перестають бути учасниками відносин зі здійснення права власності у багатоквартирному будинку.

Аналогічні висновки викладені у пункті 4.23 постанови Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/854/21.

Однак, наведені скаржником постанови прийняті у правовідносинах, які не є подібними до справи № 910/5478/23, та не містять висновків про застосування частини шостої статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» у спорі про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників, а тому доводи касаційної скарги позивача у цій частині є безпідставними.

Суди попередніх інстанцій у справі № 910/5478/23 висновку про те, що спірні правовідносини не регулюються Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» не формували. Постанов Верховного Суду, у яких були б викладені інші висновки, ніж ті, що сформовані судами попередніх інстанцій у справі № 910/5478/23 стосовно того, що Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» є спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, скаржником не наведено.

Оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, свого підтвердження не знайшла, безпідставними є в цій частині і доводи скаржника щодо наявності підстав для скасування оскаржених судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 310 цього Кодексу.

Щодо доводів касаційної скарги, поданої з підстав, передбачених пунктом 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, то вони є необґрунтованими.

З матеріалів справи не вбачається, що позивачу було відмовлено у вирішенні заявленого ним клопотання. Клопотання позивача від 17.04.2024, на яке він посилається у касаційній скарзі, містило вимогу про дослідження судом апеляційної інстанції доказів та встановлення обставин, які на думку позивача мають значення для правильного вирішення спору.

Однак обов`язок повно і всебічно з`ясувати обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити надані ними докази, є процесуальним обов`язком суду та вимогою до рішення суду щодо його обгрунтованості та залежать від заявлення позивачем такого клопотання.

Фактично доводи касаційної скарги позивача у цій частині зводяться до незгоди з рішенням суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи, оцінки наданих сторонами доказів та вирішення спору по суті, отже підстави для скасування оскаржених судових рішень з підстав, визначених пунктом 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Щодо доводів касаційної скарги позивача про те, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 29.09.2022 у справі № 910/20010/20, від 05.03.2024 у справі № 911/414/23, від 06.10.2021 у справі № 918/237/20, від 27.02.2024 у справі № 910/1335/23, від 13.03.2024 у справі № 912/909/23, від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21, щодо застосування статті 269 ГПК України у подібних правовідносинах.

Доводи скаржника обґрунтовуються тим, що суд апеляційної інстанції прийняв як доказ наявності у адвоката Халупного А.В. повноважень на представництво інтересів відповідача у даній справі довіреність від 10.02.2022, яка не була подана до суду першої інстанції, та без вирішення питання про її прийняття.

Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає (постанова Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 918/237/20).

Надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції є порушенням вимог статей 80 та 269 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, про які зазначив скаржник у касаційній скарзі, однак наведені порушення не можуть бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції та передачі справи на новий розгляд до цього суду, оскільки висновок щодо наявності у адвоката Халупного А.В. повноважень діяти від імені Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л», судом зроблено за наслідками аналізу наявних у матеріалах справи документів, які були подані до суду першої інстанції, зокрема, статуту відповідача (пункт 3.4), протоколу засіданні правління ОСББ від 26.02.2022 № 26/02/22, договору №25/04/23 про надання правничої допомоги від 25.04.2023, який є чинним тощо.

Здійснене судом апеляційної інстанції посилання на довіреність від 10.02.2022 не змінює встановлені місцевим господарським судом обставини та висновки про підтвердження повноважень адвоката Халупного А.В. представляти інтереси Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л».

Щодо доводів касаційної скарги позивача про помилкове застосування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29.07.2019 у справі № 910/12238/18, які є нерелевантними для цієї справи, то врахування судами попередніх інстанцій цих висновків не призвело до прийняття помилкового рішення.

Дійсно редакція пункту 13 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на час підписання договору про надання правничої допомоги від 25.04.2023 передбачала, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

У той же час редакція статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", яка визначає статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, на час підписання сторонами договору про надання правничої допомоги від 25.04.2023 не змінювалася.

Відповідно до положень статті 10 цього Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

У договорі про надання правничої допомоги від 25.04.2023, який підписаний між адвокатом Халупним А.В. та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л», вказано, що він укладений від імені Об`єднання в особі заступника голови правління, що діє на підставі Статуту, протоколу правління ОСББ № 26/02/22, Бондаренка В.П.

Судами попередніх інстанцій був досліджений Статут Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л», положеннями якого передбачено, що у відсутності голови правління його обов`язки виконує заступник, що обирається членами правління Об`єднання зі складу правління Об`єднання. Обрання Бондаренка В.П. заступником голови правління Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л» підтверджується протоколом правління ОСББ № 26/02/22.

Відповідно адвокат Халупний А.В., незалежно від наявності / відсутності відомостей у Єдиному державному реєстрі про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, знав про обсяг повноваження заступника голови правління.

Доказів визнання недійсними цих положень Статуту скаржником не надано.

Відповідно суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що відсутність в Єдиному державному реєстрі даних про певну особу як підписанта не зумовлює нечинності документів, які підтверджують надання повноважень з представництва.

До Єдиного державного реєстру вноситься інформація на підставі наданих юридичною особою документів, якими вона підтверджує право певних осіб вчиняти дії від імені юридичної особи. У такому разі внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою без необхідності їх підтверджувати додатково.

У цій справі наявність повноважень у заступника голови правління Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л» на підписання договору з адвокатом, підтверджена Статутом та протоколом правління ОСББ № 26/02/22, про що зазначено у самому договорі, а не витягом з Реєстру, а тому наведені скаржником доводи не можуть бути підставою для скасування судового рішення з цих підстав.

Також підставою оскарження судових рішень у справі, що розглядається, скаржником визначено приписи пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Проте Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Як свідчить зміст зазначеної норми, вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, зазначити у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/800/19).

У касаційній скарзі скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме щодо питання застосування пункту 6 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у редакції чинній на час оформлення спірного протоколу у правовідносинах щодо зміни членів правління на підставі рішення загальних зборів співвласників, яке оформлено протоколом, але справжність підписів голови та секретаря зборів на цьому рішенні не засвідчені нотаріально з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів.

У справі № 910/5478/23 предметом оскарження є рішення загальних зборів, оформленепротоколом № 1 від 20.10.2021, дата складання 05.11.2021.

Стаття 15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлює вимоги до оформлення документів, що подаються для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

У справі № 910/5478/23 судами попередніх інстанцій обставини подання відповідачем оскаржуваного рішення загальних зборів, оформленого протоколом № 1 від 20.10.2021, дата складання 05.11.2021, для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі та існування спору з державним реєстратором щодо правомірності прийняття такого рішення, яке на думку позивача оформлено без дотримання встановлених вимог закону для проведення реєстраційних дій, не встановлено.

Отже позивачем не обґрунтована необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору у цій справі. Фактично доводи скаржника у цій частині зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи на підставі оцінених доказів, та намагання переоцінити докази, яким надана оцінка судами попередніх інстанцій, без урахування меж розгляду справи касаційним судом. Тому у Верховного Суду відсутні підстави для формування висновку щодо питання застосування зазначених норм права.

Щодо касаційної скарги позивача на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у справі № 910/5478/23 в частині стягнення на користь відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

У справі № 910/5478/23 місцевий господарський суд, вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем, виходив з того, що рішенням від 01.11.2023 позов задоволено частково.

У відзиві на позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л», був заявлений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

06.11.2023, тобто у межах строку, передбаченого частиною 8 статті 129 ГПК України, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л» подало до суду клопотання про стягнення з позивача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 53000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосійська, 2Л» повернуто заявнику без розгляду на підставі частин 2, 4 статті 170 ГПК України, у зв`язку з відсутністю у заявника зареєстрованого електронного кабінету.

Усунувши недоліки, вказані в ухвалі місцевого суду від 09.11.2023, відповідач звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку на подачу такого клопотання та стягнення з позивача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 53000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 відповідачу поновлено строк для подання заяви про розподіл судових витрат та призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Ухвала мотивована тим, що стаття 170 ГПК України не передбачає заборони на повторне звернення із такою заявою та враховуючи, що відповідачем було усунуто недоліки заяви про розподіл судових витрат, зареєстровано електронний кабінет у системі ЄСІТС та подано обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку.

Суд апеляційної інстанції погодився з наведеними судом першої інстанції доводами щодо наявності підстав для поновлення відповідачеві строку на подання доказів понесених судових витрат, встановленого частиною 8 статті 129 ГПК України.

Доводи скаржника, що рішення суду першої інстанції, про поновлення відповідачу строку на надання доказів понесення витрат на правничу допомогу не містить доводів про існування обставин які би свідчили про об`єктивну неможливість виконати відповідачем вимоги процесуального закону в установлений строк, суд оцінює критично.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Оцінка поважності причин, що зумовили пропуск такого строку та наявності підставі для його поновлення належить до дискреційних повноважень судів попередніх інстанцій.

Отже, суд першої інстанції, поновивши відповідачеві строк на надання доказів понесення витрат на правничу допомогу, здійснив розгляд заяви про розподіл судових витрат з дотриманням вимог процесуального закону.

Щодо доводів касаційної скарги про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції від 13.12.2023, якою була залишена без руху заява Об`єднання співвласників багатоквартирного, будинку «Феодосійська, 2Л» про розподіл судових витрат та зобов`язано відповідача надати докази направлення позивачу копії договору №25/04/23 про надання правничої допомоги від 25.04.2023, надсилання якого заперечував позивач, то вони є безпідставними.

Зазначена ухвала не порушує прав позивача, а спрямована саме на забезпечення йому можливості подати обґрунтовані заперечення щодо розміру заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, виходячи з критерію їх доведеності та співрозмірності.

Доводи касаційної скарги позивача про наявність підстав для покладення витрат на правничу допомогу на відповідач відповідно до положень частини 9 статті 129 ГПК України є необгрунтованими. У справі № 910/5478/23 обставин того, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача не встановлено.

Щодо наведених позивачем доводів про порушення судами вимог частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що позивачем була доведена наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, то вони свого підтвердження не знаходять.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Однак, жодних доказів неспівмірності понесених відповідачем витрат, а також обгрунтованості наведеного позивачем розрахунку понесених відповідачем витрат на правову допомогу в розмірі 1 000,00 грн позивач не надав.

У той час як суди попередніх інстанцій правильно, керувалися частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України. Суди попередніх інстанцій, встановивши, що заявлені відповідачем до відшкодування витрати на правничу допомогу в розмірі 53 000,00 грн є документально підтверджені, правильно врахували положення п. 3.3 статуту відповідача та здійснили розподіл заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу, виходячи з встановленого самим відповідачем максимально допустимого ліміту грошових коштів за надання правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн та обсягу задоволених позовних вимог.

Наведені скаржником заперечення щодо дійсності підписаного відповідачем акта № 8 від 06.11.2023 прийому-передачі послуг на суму 18 000,00 грн не спростовують висновків судів про наявність документального підтвердження понесених відповідачем витрат на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн, а тому не спростовують правильність здійсненого судами розподілу.

Беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Для виконання цього обов`язку недостатньо загально сформульованого твердження іншої сторони про неспівмірність витрат без надання доказів та належного обґрунтування.

Отже, наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на переоцінку цих доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки викладені у касаційних скаргах на ухвалу, рішення, додаткове рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції доводи про порушення норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржених судових рішення не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що вони ухвалені із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Щодо судових витрат

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційних скарг позивача та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022, ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у справі № 910/5478/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець

О. Мамалуй