Постанова

від 05.07.2024 по справі 910/6287/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/6287/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мамалуй О.О. - головуючий, Баранець О.М., Кролевець О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Сапожнікова Леоніда Євгенійовича

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024

у складі колегії суддів: Палій В.В. - головуючий, Сибіга О.М., Кравчук Г.А.

у справі № 910/6287/23

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )

до фізичної особи - підприємця Сапожнікова Леоніда Євгенійовича

за участю Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону

про стягнення 4 813 712,71 грн,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Сапожнікова Леоніда Євгенійовича (далі - відповідач, ФОП Сапожніков Л.Є.) про стягнення грошових коштів у розмірі 4 813 712, 71 грн. У подальшому, позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 6 021 138,94 грн, з яких пеня 0,1 % - 1 057 485,60 грн, штраф 7 % - 639 240,00 грн, подвійна облікова ставка НБУ - 1 324 465,25 грн, інфляційні втрати - 179 060,78 грн, штраф 3 % річних - 81 287,31 грн, та неповернута сума попередньої оплати - 2 739 600,00 грн.

2. Позов мотивовано порушенням відповідачем зобов`язань за договором № 518-22 (ЦЗ) про закупівлю брикету з торфу та вуглецю від 27.09.2022 в частині своєчасної поставки товару. Позивач зазначив, що він, на виконання умов договору, перерахував відповідачу 2 739 600,00 грн передоплати за товар, який так і не було поставлено. Внаслідок неналежного виконання умов договору, сторонами укладено додаткову угоду № 2-22 від 24.12.2022 про розірвання договору, проте суму попередньої оплати разом з нарахованими санкціями відповідачем не було повернуто у добровільному порядку.

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі № 910/6287/23 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ФОП Сапожнікова Леоніда Євгенійовича на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) неповернуту суму попередньої оплати у розмірі 1 287 205,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 38 745,89 грн, пеню в сумі 470 658,57 грн, 3 % річних у сумі 29 094,36 грн, а також пеню в сумі 317 245,68 грн та штраф у розмірі 191 772,00 грн відповідно до вимог п. 7.2 договору та судовий збір у розмірі 35 020,82 грн; в іншій частині позову відмовлено.

4. Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 та від 08.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ФОП Сапожнікова Л.Є. та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі № 910/6287/23.

5. 28 лютого 2024 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про забезпечення позову у справі № 910/6287/23, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ФОП Сапожнікову Л.Є., які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить ФОП Сапожнікову Л.Є., у межах суми попередньої оплати - 2 739 600,00 грн, сплаченої ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) за договором № 518-22 (ЦЗ) від 27.09.2022, що підтверджується платіжним дорученням №2040 від 28.09.2022.

6. Заява мотивована можливістю негативних наслідків для позивача, які полягають у ризиках виведення коштів та відчуження майна відповідачем, що істотно ускладнить подальше виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог у справі №910/6287/23.

7. Також позивач вказує на те, що у відповідача існує заборгованість з повернення суми попередньої оплати, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань та зазначає про суперечливу поведінку відповідача щодо визнання останнім позовних вимог на суму неповернутої попередньої оплати в розмірі 383 736,00 грн, в подальшому - на суму неповернутої попередньої оплати лише в розмірі 135 032,00 грн.

8. Крім того, позивач наголошує на наявності інформації про відкрите кримінальне провадження щодо відповідача за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України, що може свідчити про наявний ризик виведення коштів з рахунків відповідача.

9. Заявник посилається на можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту одночасно на кошти і на майно відповідача (у даному випадку в розмірі суми попередньої оплати за договором) відповідно до викладеної правової позиції Верховного Суду в постановах від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, від 07.08.2023 у справі № 922/875/23.

10. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 910/6287/23 відмовлено ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 910/6287/23.

11. Постановою Верховного Суду скасовано зазначену ухвалу, справу № 910/6287/23 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

12. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 у справі № 910/6287/23 задоволено заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про забезпечення позову у справі №910/6287/23.

Вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать фізичній особі-підприємцю Сапожнікову Леоніду Євгенійовичу, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить фізичній особі-підприємцю Сапожнікову Леоніду Євгенійовичу, в межах суми попередньої оплати - 2 739 600,00 грн.

13. Ухвала мотивована достатньо обґрунтованим припущенням, що невжиття зазначених позивачем заходів забезпечення позову в разі задоволення позовних вимог, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та як наслідок про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову.

14. Суд апеляційної інстанції зазначає, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

15. Також апеляційний господарський суд зазначає, що у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

16. Фізична особа - підприємець Сапожніков Леонід Євгенійович звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 у справі № 910/6287/23.

17. Касаційну скаргу подано з посиланням на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права.

18. Скаржник вказує на те, що позивачем не наведено та не підтверджено доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову щодо фізичної особи-підприємця Сапожнікова Л.Є.

19. Також, відповідач наголошує на відсутності у суду апеляційної інстанції підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в межах суми 2 739 600,00 грн, оскільки рішення у справі № 910/6287/23 від 09.11.2023 не набрало законної сили, і у позивача відсутні підстави вимагати накладення арешту на майно та рахунки відповідача у зазначеній сумі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

20. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду - залишити без змін.

Позиція Верховного Суду

21. На розгляд Суду у цій справі поставлено питання дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час розгляду заяви про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.

22. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення коштів. Тобто позивач звернувся до суду з позовною вимогою майнового характеру.

23. Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

24. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

25. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Водночас сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

26. Частиною 1 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

27. Суд може застосовувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 та ч. 4 статті 137 ГПК України).

28. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

29. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

30. Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

31. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

32. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

33. Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

34. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

35. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

36. Верховний Суд констатує, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

37. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

38. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позивачеві заяву про забезпечення позову, вказав на достатньо обґрунтоване позивачем припущення, що невжиття зазначених позивачем заходів забезпечення позову в разі задоволення позовних вимог, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та як наслідок про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову.

Обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Також апеляційний господарський суд зазначає, що у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

39. Верховний Суд вважає вірним висновок апеляційного господарського суду про те, що накладення арешту на майно відповідача не може призвести до невиправданого обмеження майнових прав скаржника, оскільки арештоване майно фактично залишиться у володінні власника, а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним. Вказане дійсно може слугувати додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

40. Крім того, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, враховуючи, що предметом позову є вимога про стягнення заборгованості, то виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи будуть наявними у відповідача, грошові кошти у відповідному розмірі.

41. Також Верховний Суд зауважує, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів, можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (висновок, викладений Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

42. Зважаючи на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах предмета позову у цій справі, оскільки вжиті судом заходи є розумними, адекватними та співмірними з предметом спору, сприятимуть досягненню балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечать ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

43. Отже, доводи касаційної скарги відповідача про те, що вжиті судом заходи не є розумними, адекватними, співмірними, Верховний Суд вважає безпідставними та відхиляє їх.

44. Верховним Судом відхиляються доводи відповідача щодо відсутності в суду апеляційної інстанції підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки рішення суду від 09.11.2023 у справі № 910/6287/23, не набрало законної сили, з огляду на приписи ст. 136 ГПК України, якими передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

45. Доводи скаржника щодо ненадання позивачем доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову також відхиляються Верховним Судом, оскільки вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування завищеного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Частинами 1, 2 ст. 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

47. Згідно з ч. 3 ст. 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

48. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

49. Згідно з положеннями ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

50. За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду, касаційна скарга - залишається без задоволення.

Розподіл судових витрат

51. З огляду на те, що Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Сапожнікова Леоніда Євгенійовича залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 у справі № 910/6287/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

О. А. Кролевець