Постанова

від 06.11.2024 по справі 910/6287/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2024 р. Справа№ 910/6287/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Чечотка В.Д.

учасники справи:

від позивача: Чорний І.В.

від відповідача: Гаврилюк М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Сапожнікова Леоніда Євгенійовича та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 (повний текст 20.11.2023)

у справі №910/6287/23 (суддя Демидов В.О.)

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )

до Фізичної особи-підприємця Сапожнікова Леоніда Євгенійовича

за участі Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону

про стягнення грошових коштів у розмірі 4 813 712, 71 грн

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулась ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) з позовом до Фізичної особи-підприємця Сапожнікова Леоніда Євгенійовича про стягнення грошових коштів у розмірі 4 813 712, 71 грн. У подальшому, позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь суму боргу у розмірі 6 021 138,94 грн, з яких пеня 0,1 % - 1 057 485,60 грн, штраф 7 % - 639 240,00 грн, подвійна облікова ставка НБУ - 1 324 465,25 грн, інфляційні втрати - 179 060,78 грн, штраф 3 % річних - 81 287,31 грн, та неповернута сума попередньої оплати - 2 739 600,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив зобов`язання за договором №518-22 (ЦЗ) про закупівлю брикету з торфу та вуглецю від 27.09.2022 в частині своєчасної поставки товару позивач зазначив, що зі свого боку на виконання умов договору перерахував відповідачу 2 739 600 грн передоплати за товар, який так і не було поставлено. Внаслідок неналежного виконання умов договору, сторонами укладено додаткову угоду №2-22 від 24.12.2022 про розірвання договору, проте на вимоги позивача суму попередньої оплати разом з нарахованими санкціями відповідачем не було повернуто у добровільному порядку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі №910/6287/23 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ФОП Сапожнікова Леоніда Євгенійовича на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) неповернуту суму попередньої оплати у розмірі 1 287 205 грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 38 745 грн 89 коп., пеню у сумі 470 658 грн 57 коп., 3 % річних у сумі 29 094 грн 36 коп., а також пеню у сумі 317 245 грн 68 коп. та штраф у сумі 191 772 грн 00 коп. відповідно до вимог п. 7.2 договору та судовий збір у розмірі 35 020 грн 82 коп.; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору №518-22 (ЦЗ) про закупівлю брикету з торфу та вуглецю від 27.09.2022. Зокрема, судом було встановлено, що відповідачем був поставлений товар (брикети з торфу) на суму 1 091 531,00 грн, та брикетів з вуглецю на суму 360 864,00 грн, а всього на суму 1 452 395,00 грн. Суд дійшов висновку, що оскільки позивач здійснив попередню оплату у сумі 2 739 600,00 грн, а відповідач поставив товар на суму 1 452 395,00 грн., з ФОП Сапожнікова Л. Є. підлягає стягненню неповернута сума попередньої оплати у розмірі 1 287 205,00 грн., а також пеня 0,1 % у розмірі 1 057 485,60 грн, штраф 7 % у сумі 639 240,00 грн, подвійна облікова ставка НБУ - 1 324 465,25 грн, інфляційні втрати - 179 060,78 грн, штраф 3 % річних - 81 287,31 грн.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Фізична особа-підприємць Сапожніков Леонід Євгенійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у якій просив суд скасувати рішення місцевого господарського суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити частково позовні вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) у сумі 135032,00 грн основного боргу, 4064,57 грн інфляційний витрат, 3063,19 грн 3% річних, в іншій частині - відмовити.

Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що на виконання умов договору ним було поставлено товар на суму 2 355 864,00 грн, а тому сума попередньої оплати, яка має бути повернута позивачу, становить 383736,00 грн. Крім того, враховуючи п. 9.1 договору, сертифікат про форс-мажорні обставини №3200-22-1624 від 02.12.2022, вважає, що він звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, а отже нарахування штрафних санкцій є безпідставним. Також вважає. що інфляційне збільшення та 3% річних мають нараховуватися на суму, яку повинен був повернути відповідач, а не на усі 30% передплати, у зв`язку із чим інфляційне збільшення становить 21 124,45 грн, а 3% річних - 5677,19 грн. Отже, загальна сума заборгованості з інфляційними втратами і 3% річних становить 410 537,64 грн.

Позивачем було подано письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача у якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на її необґрунтованість.

Також не погодившись з ухваленим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі № 910/6287/23. Позивач просив суд скасувати рішення в частині відмови в позовних вимогах, прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій на загальну суму 6 021 138,94 грн, задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга позивача зокрема обґрунтована тим, що рішенням суду першої інстанції помилково та необґрунтовано зменшено розмір штрафних санкцій до 70% з посиланням на сертифікат ТПП. Позивач стверджує, що:

- матеріали справи № 910/6287/23 не містять доказів відправлення відповідачем на адресу позивача повідомлення про настання обставин непереборної сили;

- відповідачем не доведено настання форс-мажорних обставин за Договором;

- відповідачем не спростовано наслідки укладеної Додаткової угоди № 2-22, згідно якої, на думку позивача, відповідач зобов`язаний був виконати грошове зобов`язання без додаткового направлення вимоги.

Відповідачем було подано письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача у якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на її необґрунтованість.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 та від 08.02.2024 у складі колегії суддів: Ходаківська І.П. - головуюча, Євсіков О.О., Демидова А.М. відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ФОП Сапожнікова Л.Є. та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі №910/6287/23.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024 у справі №910/6287/23 для розгляду апеляційних скарг Фізичної особи-підприємця Сапожнікова Леоніда Євгенійовича та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) визначено колегію суддів: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 прийняті апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Сапожнікова Леоніда Євгенійовича та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі №910/6287/23 до провадження у визначеному складі суддів. Розгляд справи №910/6287/23 призначено на 16.10.2024.

У судовому засіданні 16.10.2024 у розгляді справи №910/6287/23 оголошено перерву до 21.10.20224 до 12-20.

У зв`язку із оголошенням повітряної тривоги на території України, зокрема у м. Києві, 21.10.2024 з 12:17 год по 12:49 год, відповідно до відомостей офіційного сайту повітряних тривог України (https://map.ukrainealarm.com/) судове засідання не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 справу №910/6287/23 за апеляційними скаргами Фізичної особи-підприємця Сапожнікова Леоніда Євгенійовича та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) призначено до розгляду на 28.10.2024 .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 06.11.2024.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

27.09.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Сапожніков Леонід Євгенійович (постачальник) укладено договір № 518-22 (ЦЗ) на закупівлю брикету з торфу та вуглецю.

Відповідно до п. 1.1., п. 1.2. та п. 1.4. Договору, постачальник зобов`язується у 2022 році поставити замовнику (Товароодержувачу) товари, зазначені в Специфікації (Додаток №1), а замовник (Товароодержувач) - прийняти і оплатити такі товари. Найменування (номенклатура, асортимент) товару: брикет з торфу та брикет з вуглецю, код ДК 021:2015-09110000-3 "Тверде паливо". Кількість товарів в асортименті та цінами згідно специфікації (додаток №1). Товароодержувач - уповноважена особа військової частини за місцем поставки товару згідно з специфікацією (додаток № 1 ).

За умовами п. 2.1 договору товари повинні бути поточного року випуску, а їх якість відповідати технічному опису (додаток №2) та вимогам діючих державних стандартів на вид товарів, та підтверджуватись відповідними документами (декларація виробника та/або посвідчення про якість та/або сертифікат якості та/або протоколом випробування та/або експлуатаційний дозвіл та/або паспорт та/або експертний висновок на дослідження тощо). Постачальник гарантує якість товару, яка повинна відповідати найвищому рівню технологій і стандартів, існуючих в країні виробника на аналогічні товари.

Згідно з п. 3.1. - 3.3. договору загальна сума договору складає - 9 132 000,00 грн, без ПДВ. Ціна на товар зазначається у специфікації (додаток № 1) із врахуванням тари, упаковки, транспортних та інших витрат. Підставою для оплати вважається рахунок (рахунок - фактура) та накладна постачальника, підписана сторонами. Загальна сума цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що датою розрахунків за цим договором вважають день надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

До кожної партії товару що постачається, постачальник обов`язково надає замовнику (товароодержувачу) накладні (у двох примірниках) та рахунки - фактури, завірені представником постачальника, уповноваженим на підписання господарських та фінансових документів (п. 4.4 договору).

Товар, що поставляється постачальником, оплачується замовником за попередньо узгодженою обома сторонами ціною відповідно до п. 3.2 цього розділу ІІІ договору (п. 4.5 договору).

Відповідно до п. 4.6 договору оплата товару здійснюється у такому порядку:

попередня оплата у розмірі 30 % від загальної вартості товарів у сумі 2 739 600,00 грн без ПДВ, здійснюється на підставі рахунку - фактури на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з дня підписання договору сторонами на строк визначений пунктом 5.1. даного договору;

перерахування 70 % від загальної вартості товарів у сумі 6 392 400,00 грн без ПДВ, замовником здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі товару за фактично поставлений товар, якщо сума поставки перевищує суму попередньої оплати.

Згідно з п. 4.7 договору у разі порушення постачальником зобов`язань за договором понад 2 (два) календарні дні, постачальник зобов`язується повернути суму попередньої оплати у повному обсязі протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту направлення замовником вимоги (листа, претензії).

За умовами п. 5.1 договору відвантаження та поставка товару до замовника (товароодержувача) проводиться на підставі документів, оформлених замовником з подальшим його перевезенням в місця, визначені специфікацією (додаток №1), проводиться за рахунок коштів (або транспортом) постачальника в строки, передбачені п. 5.2 цього договору.

Поставка товару за цим договором складає до 14 календарних днів за заявкою замовника з моменту її надсилання. Заявка замовника подається шляхом надсилання її на електронну пошту постачальника - ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підтвердження отримання заявки постачальник надсилає протягом однієї робочої доби на електронну адресу замовника - ІНФОРМАЦІЯ_3 лист-підтвердження про отримання такої заявки. У разі відсутності такого листа у зазначений строк, заявка замовника вважається прийнятою постачальником у повному обсязі і підлягає виконанню. Доказом, що свідчить про отримання постачальником заявки замовника вважати лист-підтвердження про направлення заявки від адміністратора поштового домену dpsu.gov.ua (провайдера).

Кінцева дата поставки товару повинна бути не пізніше 20.11.2022.

Згідно з п. 5.3договору місце поставки (передачі) товарів: поставка товару здійснюється транспортом постачальника. Поставка та передача товарів замовнику (товароодержувачу) на умовах DDP (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010 р.) за адресою товароодержувачів (додаток 1).

Пунктом 5.4 договору сторони погодили, що до кожної партії товару що постачається, постачальник обов`язково надає замовнику видаткові накладні (не менше двох примірників замовнику), рахунки - фактури (не менше одного примірника замовнику), завірені підписами уповноваженої особи (осіб) постачальника.

Відповідно до п. 5.5 договору для перевезення товару до товароодержувача, уповноваженими особами замовника оформляється накладна на товар (в чотирьох примірниках), акт приймання-передавання товару для перевезення (в чотирьох примірниках) (додаток №3 до договору, який є невід`ємною частиною договору), повідомлення-авізо (в двох примірниках). Акт приймання-передавання товару для перевезення складається в чотирьох примірниках: перший залишається у замовника, другий передається товароодержувачу, третій - постачальнику, четвертий після оформлення товароодержувачем повертається до замовника.

Разом з четвертим примірником акт приймання - передавання товару для перевезення до замовника постачальником в термін не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дня прийняття товару товароодержувачем повертаються оформлені належним чином два примірники накладної замовника, з підписами матеріально - відповідальних осіб товароодержувача, оригінал доручення на отриманий товар від товароодержувача, повідомлення - авізо (1 примірник), та копії якісних документів, що підтверджують якість поставленого товару від постачальника, завірених належним чином. Датою прийняття та передачі у власність товару вважати дату, вказану уповноваженою особою товароодержувача та представника постачальника при отриманні товару в акт приймання - передавання товару для перевезення. Документи, що підтверджують факт постачання товару постачальником до товароодержувача, які оформлені з порушенням вимог щодо їх оформлення (виправлення, відсутність дат, тощо) будь - якою із сторін в процесі поставки товару прийматися не будуть. Всі витрати, пов`язані з оформленням документів на перевезення, а також з передачі (надсилання) документів після оформлення приймання - передавання покладаються на постачальника (п. 5.6договору).

Відповідно до п. 5.7 договору замовник (товароодержувач) не здійснює приймання-передавання товару, у разі, якщо постачальник не надав відповідні підтверджуючі (кількість та якість товару) документи.

Присутність представника постачальника під час приймання товару замовником (товароодержувачем) є обов`язковою. Представник постачальника повинен мати підтверджуючий документ (доручення, довіреність), який уповноважує його на участь в прийманні товару. У разі відсутності підтерджуючих документів, які уповноважують представника постачальника на участь в прийманні замовником (товароодержувачем) товару, приймання товару замовником (товароодержувачем) не проводиться (п. 5.8 договору).

Приймання товару за кількістю і якістю проводиться уповноваженими особами сторін у день поставки товару. У випадку, якщо в ході приймання товару буде встановлено порушення якості товару або нестача будь - якої його кількості, товароодержувач спільно з представником постачальника складає акт і залежно від причин і недоліків пред`являє претензію постачальнику. Постачальник зобов`язаний у строк не більше 2 календарних днів від дати отримання такої претензії поставити замовнику (товароодержувачу) недопоставлену частину товару або усунути виявлені недоліки. Замовник (товароодержувач) може відкласти приймання товару за кількістю та якістю до моменту коли постачальник надасть документи, які підтверджують кількість та якість товару, що постачається (п. 5.9. - п. 5.12 договору).

Згідно з п.п. 6.1.1. п. 6.1. договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Згідно з п.п. 6.3.1., п.п. 6.3.5. та п.п. 6.3.6. п. 6.3. договору постачальник зобов`язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; нести всі ризики, які можуть зазнати товари до моменту їх передачі замовнику; повернути суму попередньої оплати у повному обсязі протягом 5 календарних днів з моменту направлення замовнику вимоги (листа, претензії), у разі порушення зобов`язань за договором понад 2 календарні дні.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник (відповідно до ч. 2 ст. 231 ГКУ) сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У випадку перерахування замовником коштів на умовах передоплати та не виконання постачальником своїх зобов`язань за договором, що призвело до його розірвання замовником, сума коштів, на яку не виконане зобов`язання, повертається замовнику протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня повідомлення замовником постачальника про розірвання договору. У цьому випадку сторони погоджуються, що у постачальника виникає перед замовником відповідне грошове зобов`язання (п. 7.6. Договору).

Відповідно до п. 7.7. договору постачальник у відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України за весь час користування чужими коштами - з моменту отримання передоплати і до моменту отримання замовником зазначених грошових коштів, сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передоплати, а також, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити зазначену суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період та три проценти річних від простроченої суми.

Цей договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2022 року, але в будь-якому разі до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 11.1. Договору).

Згідно специфікації (додаток № 1 до договору) сторони погодили товар, кількість, ціну та товароодержувачів товару, що буде поставлятися, а саме: брикет з торфу у кількості 1200 тон вартістю 6650,00 за шт, всього - 7 980 000,00 грн без ПДВ; брикет з вуглецю у кількості 120 тон вартістю 9600,00 за шт, всього - 1 152 000,00 грн. Загальна вартість товару 9 132 000,00 грн. без ПДВ.

Товароодержувачі брикету з вуглецю: військова частина НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 тон.

Товароодержувачі брикету з торфу: ВЧ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 - 100т.; ВЧ НОМЕР_3 , АДРЕСА_30 - 72т.; ВЧ НОМЕР_4 , АДРЕСА_31 - 20т.; ВЧ НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 - 50т.; ВЧ НОМЕР_4 , АДРЕСА_32.; ВЧ НОМЕР_4 , АДРЕСА_33 - 40т.; ВЧ НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 - 5т.; ВЧ НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 0 6т.; ВЧ НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 - 36 т.; ВЧ НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 - 78 т.; ВЧ НОМЕР_5 , АДРЕСА_4 - 61т.; ВЧ НОМЕР_5 , АДРЕСА_6 - 13т.; ВЧ НОМЕР_5 , АДРЕСА_34.; ВЧ НОМЕР_5 , АДРЕСА_7 - 38 т.; ВЧ НОМЕР_5 , АДРЕСА_4 а - 139т.; ВЧ НОМЕР_6 , АДРЕСА_8 - 10т.; ВЧ НОМЕР_6 , АДРЕСА_9 - 30т.; ВЧ НОМЕР_6 , АДРЕСА_10 - 11 т.; ВЧ НОМЕР_6 , АДРЕСА_11 - 21т.; ВЧ НОМЕР_6 , АДРЕСА_12 - 10т.; ВЧ НОМЕР_6 , АДРЕСА_13 - 30 т.; ВЧ НОМЕР_6 , АДРЕСА_14 - 31т.; ВЧ НОМЕР_6 , АДРЕСА_15 - 41 т.; ВЧ НОМЕР_6 , АДРЕСА_16 - 14 т.; ВЧ НОМЕР_6 , АДРЕСА_17 - 13 т.; ВЧ НОМЕР_6 , АДРЕСА_18 - 7т.; ВЧ НОМЕР_6 , АДРЕСА_19 - 13 т.; ВЧ НОМЕР_6 , АДРЕСА_20 - 7т.; ВЧ НОМЕР_7 , АДРЕСА_21 -21т.; ВЧ НОМЕР_7 , АДРЕСА_6 , - 21т.; ВЧ НОМЕР_7 , АДРЕСА_22 ; ВЧ НОМЕР_7 , АДРЕСА_6 - 20т.; ВЧ НОМЕР_7 , АДРЕСА_4 т.; ВЧ НОМЕР_7 , АДРЕСА_23 - 14т.; ВЧ НОМЕР_7 , АДРЕСА_4 - 28т.; ВЧ НОМЕР_7 , АДРЕСА_24 - 15 т.; ВЧ НОМЕР_7 , АДРЕСА_25 - 24т.; ВЧ НОМЕР_7 , АДРЕСА_26 - 16т.; ВЧ НОМЕР_7 , АДРЕСА_27 ; ВЧ НОМЕР_7 , АДРЕСА_28 ; ВЧ НОМЕР_7 , АДРЕСА_29 .

Крім того, між сторонами підписано технічний опис (додаток № 2 до договору).

Вказаний договір, специфікація та технічний опис підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

14.10.2022 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №518-22 (ЦЗ) від 27.09.2022, відповідно до якої виклали п. 5.2 договору у наступній редакції: "Постачальник зобов`язаний поставити всю кількість товару у розпорядження замовника (товароодержувача) разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього договору в термін не пізніше 20.11.2022. У разі продовження строку дії правового режиму воєнного стану - не пізніше 12.12.2022", за умови виконання абзацу 1 п. 4.6 договору до 20.11.2022.

Додатковою угодою №2-22 від 24.12.2022 сторони дійшли згоди розірвати договір №518-22 (ЦЗ) від 27.09.2022, укладений між замовником та постачальником. З моменту набрання чинності цією додатковою угодою зобов`язання сторін, що виникли з договору, припиняються окрім відповідного грошового зобов`язання постачальника перед замовником, передбаченого п. 4.6 розділу ІV договору.

Судом встановлено, що у відповідності до умов договору відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №26 від 27.09.2022 на загальну суму 2 739 600,00 грн на поставку брикетів з торфу у кількості 360 т, брикетів з вуглецю 36т.

28.09.2022 року замовник здійснив оплату товару в розмірі 30% від загальної вартості, що склала суму попередньої оплати - 2 739 600,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2040 від 28.09.2022 року з відміткою казначейства про зарахування попередньої оплати на рахунок Постачальника від 30.09.2022 року.

У додатковій угоді від 14.10.2022 сторони дійшли згоди продовжити строк поставки Товару Відповідачем до 12.12.2022 року на користь Позивача у випадку: продовження строку дії правового режиму воєнного стану та за умови виконання абзацу 1 п. 4.6 Договору до 20.11.2022 року. Абзац 1 п. 4.6 Договору передбачає обов`язок Позивача перерахувати грошові кошти на користь Відповідача у розмірі 30% від загальної вартості товарів у сумі 2 739 600,00 грн. Отже, на Відповідача (постачальника) поширюється положення такої додаткової угоди в частині постачання товару до 12.12.2022 року, оскільки строк правового режиму воєнного стану на території України було продовжено та Позивачем виконано абзац 1 п. 4.6 Договору (здійснено попередню оплату у розмірі 30% розміру поставки товару).

У додатковій угоді № 2-22 від 24.12.2022 року до Договору № 518-22 (ЦЗ) від 27.09.2022, сторони дійшли згоди розірвати вказаний Договір. Згідно п. 2 Додаткової угоди № 2-22 від 24.12.2022 року, з моменту набрання чинності цією Додатковою угодою зобов`язання Сторін, що виникли з Договору, припиняються, окрім відповідного грошового зобов`язання Постачальника перед Замовником, передбаченого п. 4.6 Розділу IV Договору. Відповідно до п. 7.6. Договору, у випадку перерахування Замовником коштів на умовах передоплати та не виконання Постачальником своїх зобов`язань за Договором, що призвело до його розірвання Замовником, сума коштів, на яку не виконане зобов`язання, повертається Замовнику протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня повідомлення Замовником Постачальника про розірвання Договору. У цьому випадку Сторони погоджуються, що у Постачальника виникає перед Замовником відповідне грошове зобов`язання. Відповідно до п. 5.5. Договору, для перевезення товару до Товароодержувача, уповноваженими особами Замовника оформляється накладна на товар (в чотирьох примірниках) (Додаток №3 до цього Договору, який є невід`ємною частиною Договору), повідомлення-авізо (в двох примірниках), Акт приймання-передавання товару для перевезення складається в чотирьох примірниках: перший залишається у Замовника, другий передається Товароодержувачу, третій - Постачальнику, четвертий після оформлення Товароодержувачем повертається до Замовника.

Судом встановлено, що у період дії Договору, протягом листопада - грудня 2022 року, Відповідачем було здійснено постачання Товару на користь Позивача та Товароодержувачів (військові частини № 2138, № 1474, № 2193, № 1471, № 2197, № 2196) та було надіслано належним чином оформлені товаросупровідні документи, що підтверджують постачання. Проте, підписані примірники таких товаросупровідних документів Позивачем та Товароодержувачами, згідно Договору, ФОП Сапожнікову Л.Є. повернуто не було.

У відповідь на адвокатський запит, зроблений в інтересах відповідача, товароодержувачами було підтверджено отримання товару від відповідача. Відповідні докази були залучені судом першої інстанції до матеріалів справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що від військової частини НОМЕР_4 надійшов лист-відповідь про отримання брикетів з торфу загальною кількістю 58,82 т., а також первинні документи:

- накладна (вимога) № 22-010624 про поставку брикетів з торфу на суму 98 553,00 грн.;

- акт приймання-передавання товару для перевезення № 22-010624; - повідомлення авізо № 22-010624 /2584;

- накладна (вимога) № 22-009408 про поставку брикетів з торфу на суму 146 300,00 грн.;

- акт приймання-передавання товару для перевезення № 22-009408;

- повідомлення авізо № 22-009408/1945;

- накладна (вимога) № 22-009407 про поставку брикетів з торфу на суму 146 300,00 грн.;

- акт приймання-передавання товару для перевезення № 22-009407;

- повідомлення авізо № 22-009407/1944.

Також з матеріалів справи вбачається, що до військової частини НОМЕР_7 було поставлено товар, що підтверджується такими доказами:

- накладна (вимога) № 22-010616 про поставку брикетів з торфу на суму 131 670,00 грн.;

- акт приймання-передавання товару для перевезення № 22-010616;

- повідомлення авізо № 22-010616/2580.

Від військової частини НОМЕР_5 на адресу відповідача було направлено лист-відповідь про отримання паливних брикетів з торфу у кількості 75,8 т. вартістю 504 070,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що до військової частини НОМЕР_3 було поставлено товар, що підтверджується такими доказами:

- накладна (вимога) № 22-010618 про поставку брикетів з торфу на суму 140 315,00 грн.;

- акт про приймання матеріалів № 22-010618;

За актом приймання-передавання товару для перевезення № 22-008792 про поставку брикетів з торфу вбачається поставка відповідного товару на суму 146 300,00 грн.

До військової частини НОМЕР_2 було поставлено товар, що підтверджується такими доказами:

- накладна (вимога) № 22-010680 про поставку брикетів з вуглецю на суму 211 200,00 грн.;

- акт приймання-передавання товару для перевезення № 22-010680;

- повідомлення авізо № 22-010680/2603;

- накладна (вимога) № 22-010623 про поставку брикетів з вуглецю на суму 63 744,00 грн.;

- акт приймання-передавання товару для перевезення № 22-010623;

- повідомлення авізо № 22-010623/2583;

- накладна (вимога) № 22-010067 про поставку брикетів з вуглецю на суму 211 200,00 грн.;

- акт приймання-передавання товару для перевезення №22-010067;

- повідомлення авізо № 22-010067/2263.

До військової частини НОМЕР_6 було поставлено товар, що підтверджується такими доказами:

- накладна (вимога) № 22-010622 про поставку брикетів з торфу на суму 95 361,00 грн;

- акт приймання-передавання товару для перевезення № 22-010622;

- повідомлення авізо № 22-010622.

До військової частини НОМЕР_5 було поставлено товар, що підтверджується такими доказами:

- накладна (вимога) № 22-011262 про поставку брикетів з торфу на суму 146 300,00 грн.;

- акт приймання-передавання товару для перевезення № 22-011262;

- повідомлення авізо № 22-011262/2860;

- накладна (вимога) № 22-009564 про поставку брикетів з торфу на суму 146 300,00 грн.;

- акт приймання-передавання товару для перевезення № 22-009564;

- повідомлення авізо № 22-009564/2067;

- накладна (вимога) № 22-012404 про поставку брикетів з торфу на суму 146 300,00 грн.;

- повідомлення авізо № 22-012404/3403;

- накладна (вимога) № 22-010614 про поставку брикетів з торфу на суму 124 355,00 грн.;

- акт приймання-передавання товару для перевезення № 22-010614;

- повідомлення авізо № 22-010614/2579;

- накладна (вимога) № 22-012213 про поставку брикетів з торфу на суму 146 300,00 грн.;

- акт приймання-передавання товару для перевезення № 22-012213;

- повідомлення авізо № 22-012213/3208.

Таким чином, вищевказаними доказами підтверджено факт поставки відповідачем позивачу товару на суму 2 604 568,00 грн.

Враховуючи, що платіжним дорученням № 2040 від 28.09.2022 року позивачем було перераховано відповідачу 2 739 600,00 грн, а відповідач здійснив поставу товару на загальну суму 2 604 568,00 грн, сума боргу становить 135032,00 грн.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати разом з штрафними санкціями, нарахованими позивачем у зв`язку з невиконанням поставки товару за договором.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір №518-22 (ЦЗ) на закупівлю брикету з торфу та вуглецю від 27.09.2022 за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Стаття 663 ЦК України вказує, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст. 692 ЦК України).

Стаття 693 ЦК України зазначає, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі №914/1680/18.

Також суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 914/131/22, відповідно до яких за загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи".

З матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово звертався з письмовими скаргами та листами як до замовника, так і до товароодержувачів, з приводу отримання примірників товаросупровідних документів, підписаних з боку замовника, проте відповіді не отримав.

Частина 2 ст. 693 ЦК України вказує, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, попередня оплата підлягає поверненню покупцю у випадку невиконання постачальником зобов`язання з поставки товару.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 135032,00 грн. основного боргу (неповернута сума попередньої оплати).

Щодо позовних вимог ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині стягнення з відповідача пені 0,1 %, штрафу 7 %, подвійної облікової ставки НБУ, інфляційних втрат, штрафу 3 % річних колегія суддів відзначає наступне.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі оплата неустойки.

За приписами частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначена відповідальність за порушення грошового зобов`язання, а саме сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача у зв`язку з порушенням останнім умов договору: пеню у розмірі 301 356,00 грн (0,1% на суму 9 132 000,00 грн за період з 21.11.2022 по 23.12.2022), пеню 1 у розмірі 756 129,60 грн (0,1% на суму 2 739 600,00 грн за період з 24.12.2022 до 25.09.2023), пеню 2 у сумі 1 324 465,25 грн (подвійна облікова ставка на суму 2 739 600,00 грн за період з 30.09.2022 до 25.09.2023).

Крім того, нарахував та заявив до стягнення з відповідача штраф 7% (за прострочення понад 30 днів) у сумі 639 240,00 грн (на суму 9 132 000,00 грн за період з 21.11.2022 до 23.12.2022), штраф 3% річних у сумі 81 287,31 грн (на суму 2 739 600,00 грн за період з 30.09.2022 до 25.09.2023), а також інфляційне збільшення у сумі 179 060,78 грн.

Обґрунтовуючи підстави стягнення з відповідача штрафних санкцій, позивач посилається на п.п. 7.2, 7.7 договору.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник (відповідно до ч. 2 ст. 231 ГКУ) сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 7.7. договору постачальник у відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України за весь час користування чужими коштами - з моменту отримання передоплати і до моменту отримання замовником зазначених грошових коштів, сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передоплати, а також, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити зазначену суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період та три проценти річних від простроченої суми.

Зі змісту п. 7.7 договору вбачається, що умовою покладення на відповідача відповідальності згідно вказаного пункту є факт користування чужими коштами.

Термін "користування чужими грошовими коштами" використовується у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Разом з тим, суд звертає увагу, що умови п.7.7 договору в частині періоду користування чужими грошовими коштами - з моменту отримання передоплати і до моменту отримання замовником зазначених грошових коштів, необхідно розглядати в контексті умов п.7.6 договору, згідно якого у випадку перерахування замовником коштів на умовах передоплати та не виконання постачальником своїх зобов`язань за договором, що призвело до його розірвання замовником, сума коштів, на яку не виконане зобов`язання, повертається замовнику протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня повідомлення замовником постачальника про розірвання договору. У цьому випадку сторони погоджуються, що у постачальника виникає перед замовником відповідне грошове зобов`язання.

Додатковою угодою №2-22 від 24.12.2022 сторони дійшли згоди розірвати договір №518-22 (ЦЗ) від 27.09.2022, укладений між замовником та постачальником. З моменту набрання чинності цією додатковою угодою зобов`язання сторін, що виникли з договору, припиняються окрім відповідного грошового зобов`язання постачальника перед замовником, передбаченого п. 4.6 розділу ІV договору.

Отже, оскільки відповідач у повному обсязі не виконав свого зобов`язання щодо поставки товару, тому у нього з 25.12.2022 виник обов`язок повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати у розмірі 135032,00 грн. При цьому кінцевою датою нарахування штрафних санкцій позивач зазначає 25.09.2023.

Враховуючи, що користування грошовими коштами у розмірі 135032,00 грн мало місце з 25.12.2022 по 25.09.2023, тому саме за цей період підлягають до нарахування інфляційні втрати та 3% річних на суму 135032,00 грн.

При цьому судова колегія керується тим, що Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов`язковим.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних на суму 135032,00 грн за період з 25.12.2022 по 25.09.2023, колегія судів дійшла висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати у розмірі 4064,57 грн та 3% річних у сумі 3052,09 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення пені, нарахованої на підставі п.7.2 договору у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, пені (подвійна облікова ставка) та штрафу у розмірі 7% за прострочення понад 30 днів, колегія суддів відзначає наступне.

Прострочення виконання зобов`язань відповідачем за договором є підставою для нарахування позивачем вищевказаних штрафних санкцій, передбачених умовами договору та нормами чинного законодавства.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не виконано зобов`язань за договором, оскільки відповідачем не поставлено товар за договором.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 216 ГК застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина 3 статті 216 ГК).

За змістом статті 217 ГК господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2).

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Разом із тим, за частиною 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 ЦК визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Водночас, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, якій заподіяні такі втрати правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом апеляційної інстанції встановлено наявність підстав для нарахування штрафу позивачем відповідачу, у зв`язку з неналежним виконанням останнім зобов`язань за договором.

Разом з цим, відповідно до частини 1, 2 статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 2 статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 4 статті 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 у справі № 910/9226/23 зазначив, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21).

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання.

Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне виконання договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору ( постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22).

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 19.12.2023 у справі № 911/1625/22, та постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17).

Так, у п. 9.1. договору сторони передбачили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.

Пунктом 9.2. договору сторони передбачили, що сторона, для якої склались обставини непереборної сили, зобов`язана не пізніше десяти днів з дати їх настання письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомлення про вручення) інформувати іншу сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Разом з письмовим повідомленням така сторона зобов`язана надати іншій стороні документ, виданий Торгово - промисловою палатою України, яким засвідчене настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Аналогічні умови застосовуються стороною в разі припинення дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та їх наслідків.

Неповідомлення/несвоєчасне повідомлення стороною, для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), іншу сторону про їх настання або припинення веде до втрати права сторони посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання/ несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором (п. 9.3 договору).

Згідно із п. 9.4 договору у разі існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) понад 30 днів, будь-яка сторона вправі в односторонньому порядку відмовитися від цього договору, шляхом його розірвання. У такому разі сторона повинна письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомленням про вручення) проінформувати іншу сторону про свою відмову від договору. Разом з письмовим повідомленням така сторона зобов`язана надати іншій стороні документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) понад 30 днів.

Колегія суддів відзначає, що враховуючи технологію виготовлення товару (брикети з торфу та вуглецю), усі етапи виробництва передбачають обов`язкову наявність електропостачання. Загальновідомим є факт відключення електроенергії через масові ракетні обстріли критичної інфраструктури України, який має безпосередній вплив на планові, позапланові та аварійні відключення постачання електроенергії на виробництві відповідача.

Сторони при укладенні договору встановили, що кінцева дата поставки повинна бути не пізніше 20.11.2022, а у додатковій угоді від 14.10.2022 сторони дійшли згоди продовжити строк поставки Товару Відповідачем до 12.12.2022 року на користь Позивача у випадку: продовження строку дії правового режиму воєнного стану та за умови виконання абзацу 1 п. 4.6 Договору до 20.11.2022 року.

Отже, Відповідач зобов`язаний був виконати поставку до 12.12.2022, оскільки строк правового режиму воєнного стану на території України було продовжено та Позивачем виконано абзац 1 п. 4.6 Договору (здійснено попередню оплату у розмірі 30% розміру поставки товару).

Колегія суддів відзначає, що зобов`язання щодо повідомлення про наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) виникає у зв`язку із неможливістю виконання саме зобов`язання за договором, а не у зв`язку із їх існуванням як таких протягом його дії.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач, дізнавшись про надзвичайних та невідворотніх обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання ним зобов`язань, передбачених умовами договору, у строк до 12.12.2022 (з урахуванням умов додаткової угоди від 14.10.2022), направив позивачу лист вих. № 2022/11, у якому він повідомив останнього про те, що у зв`язку із плановими, позаплановими та аварійними відключеннями постачання електроенергії на виробництві, технологічний процес не може виконуватись у заплановані обсяги та терміни виробництва. Вказаний лист був направлений позивачу 19.11.2022 електронною поштою, за звичаями ділового обороту, що склався між контрагентами за договором. Вказана обставина не заперечується позивачем та підтверджується фотокопіями скріншотів з електронної пошти відповідача.

Сертифікатом № 3200-22-1624 про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданого 02.12.2022 № 236/03.23, Київська обласна (регіональна) торгово-промислова палата засвідчила форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, ракетні обстріли та повітряні тривоги в зв`язку з цим, тривале аварійне, позапланове відключення електроенергії внаслідок пошкодження об`єктів енергетичної інфраструктури у м. Києві та Київській області, як наслідок унеможливлення виконання роботи тривалий час, ФОП Сапожнікову Л.Є. щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: поставити товари: брикету з торфу та брикет з вуглецю, код ДК 021:2015-09110000-3 "Тверде паливо" у термін до 20.11.2022 за договором на закупівлю брикету з торфу та вуглецю №518-22 (ЦЗ) від 27.09.2022, укладеним з Військовою частиною НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ), які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання 10.10.2022, дата закінчення - тривають на 02.12.2022.

З матеріалів справи вбачається, що 02.12.2022 відповідач направив на електронну адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_3 (яка зазначена в договорі) сертифікат про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст.7 ЦК України (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 року у справі №923/1379/20).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 13.07.2020 року у справі №753/10840/19, від 18.02.2021 року у справі №442/3516/20 надані сторонами скрін-шоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber фактично визнав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка.

При цьому колегія суддів відзначає, що Київська обласна (регіональна) торгово-промислова палата у сертифікаті № 3200-22-1624 про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданому 02.12.2022 № 236/03.23, засвідчила дату настання обставини непереборної сили - з 10.10.2022, не вказавши дату їх закінчення, проте зазначивши, що вони тривають станом на дату видачі відповідного сертифікату, а саме на 02.12.2022.

Враховуючи зазначене, відповідач звернувся до Київської обласної Торгово-промислової палати із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин у період з 02.12.2022 по 24.12.2022. 19.07.2023 Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою було видано відповідачу сертифікат № 3200-23-3285, який засвідчує період дії форс-мажорних обставин з 10.10.2022 по 24.12.2022. Даний сертифікат було залучено до матеріалів справи місцевим господарським судом.

Дослідивши обставини на які посилається відповідач, як на підставу для звільнення його від відповідальності, з урахуванням поданих відповідачем доказів, якими підтверджено такі обставини, апеляційним судом встановлено, що відповідачем дотримано умов договору щодо своєчасного та належного повідомлення позивача про наявність та дію форс-мажорних обставин, які завадили йому своєчасно та в повному обсязі виконати умови договору щодо поставки.

У постанові Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 913/308/23 сформульовано такі загальні правові висновки у правовідносинах, пов`язаних зі встановленням наявності/відсутності форс-мажорних обставин: 1) неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин; 2) перед тим як з`ясовувати правову природу обставин, які перешкодили належному виконанню договору, та їх правових наслідків, суди повинні з`ясувати право сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин; 3) форс-мажор не звільняє сторони договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, судова колегія встановила, що відповідачем доведено, що належне виконання зобов`язань за договором виявилося неможливим внаслідок настання форс-мажорних обставин, тобто доведено наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за вказаними порушеннями. Вказана обставина є підставою для відмови у позові в частині позовних вимог про стягнення пені, нарахованої на підставі п.7.2 договору у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, пені (подвійна облікова ставка) та штрафу у розмірі 7% за прострочення понад 30 днів.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

За наведених обставин, висновки місцевого господарського суду не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 86, 236, 261, 238 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для зміни оскаржуваного рішення з підстав, викладених вище.

Колегія суддів відзначає, що всі інші обґрунтування учасників судового процесу відповідно залишені судовою колегією без задоволення і не приймаються до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Таким чином, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Сапожнікова Леоніда Євгенійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 по справі № 910/6287/23 підлягає задоволенню частково.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 по справі № 910/6287/23, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сапожнікова Леоніда Євгенійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 по справі № 910/6287/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 по справі № 910/6287/23 змінити. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення у такій редакції:

« 2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сапожнікова Леоніда Євгенійовича на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) 135032,00 грн основного боргу, 4064,57 грн інфляційний витрат, 3052,09 грн 3% річних та 2130,07 грн судового збору.»

3. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Сапожнікова Леоніда Євгенійовича 135 475,64 грн судового збору за перегляд рішення судом апеляційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

5. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення.

6. Витрати по сплаті судового збору покласти на ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

7. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 у справі № 910/6287/23.

8. Матеріали справи № 910/6287/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, порядку та строку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.11.2024.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов