Рішення

від 04.07.2024 по справі 160/33857/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 рокуСправа №160/33857/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник за довіреністю Николенко Віктор Володимирович, до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (відповідач-1), Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (відповідач-2) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/33857/23 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Позовна заява не відповідала вимогам, установленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тому ухвалою суду від 10.01.2024 була залишена без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали суду від 10.01.2024, до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій, зокрема, було визначено позивачем ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник за довіреністю Николенко Віктор Володимирович.

Проте, представником позивача було усунуто не всі недоліки позовної заяви, про які вказував суд в ухвалі суду від 10.01.2024.

Ухвалою суду від 22.01.2024 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви, які зазначені в ухвалі суду від 21.04.2023, шляхом надання до суду позовної заяви, що відповідає вимогам п.2 ч.5 ст. 160 КАС України; встановлено позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії цієї ухвали.

22.01.2024 до суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшло клопотання про долучення доказів.

25.01.2024 представником позивача подано до суду уточнену позовну заяву, в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача Департаменту по роботі з активами головного архітектурно-планувального управління Дніпровської міської ради у ненаданні адміністративної послуги по заяві ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 від 07.11.2023 стосовно погодження і затвердження проекту землеустрою по АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку по фактичному розміщенню гаража за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати противоправними та скасувати рішення (відмову) державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 29.11.2023 № 248/0-530/6-23, яким відмовлено ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки по фактичному розміщенню гаража за адресою: АДРЕСА_1 ;

зобов`язати державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області внести відомості до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки по фактичному розміщенню гаража за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що представником позивача з метою оформлення права власності на земельну ділянку та на виконання рішення Дніпропетровської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню самочинно збудованого гаража, було розроблено відповідний проект та надано на погодження до відповідачів. Проте, всупереч чинному законодавству відповідачами не було у належний спосіб розглянуто наданий проект землеустрою, при цьому надано відповіді, що не передбачені чинним законодавством. Позивач вважаючи такі дії протиправними та такими що порушують його гарантоване право на оформлення права власності на земельну ділянку звернувся до суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2022 року у справі №160/2521/22, позовну заяву ОСОБА_2 було задоволено частково, визнано протиправними та скасовано рішення Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 30.08.2017 р. № 8/21-318, від 25.02.2019 р. № 4/16-379, від 21.10.2020 р. № 4/16-3147 та рішення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №838/0-2087/6-21 від 14 грудня 2021 р., а також зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 17.11.2021р. № Н-838/0/5-21 та документацію із землеустрою, з урахуванням висновків суду, в решті позовних вимог відмовлено. В подальшому, позивач 07.11.2023 повторно звернувся до відповідача-1 з заявою про погодження і затвердження проекту землеустрою по АДРЕСА_1 , але отримав відповідь про відсутність інформації щодо прийняття міською радою рішень щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою по фактичному розміщенню гаража по АДРЕСА_1 . На переконання позивача, ця відповідь надана без урахування висновків Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2022 року у справі № 160/2521/22 та суперечить фактичним обставинам. Крім того, позивач 08.11.2023 звернувся до відповідача-2 з заявою про державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки по фактичному розміщенню гаража за адресою АДРЕСА_1 , проте 29.11.2023 отримав відповідь, в якій зазначено, що для належного здійснення державної реєстрації йому необхідно звернутися до розробника документації із землеустрою з метою подання необхідних документів, однак позивач вважає таку відповідь необґрунтованою та незаконною. З огляду на викладене, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник за довіреністю Николенко Віктор Володимирович; відкрито провадження в адміністративній справі; призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.

19.03.2024 до суду надійшов відзив Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач, заперечує проти задоволення позовних вимог, які заявлені до нього, посилаючись на те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2022 у справі № 160/2521/22 за позовом ОСОБА_2 до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, позовні вимоги позивача було задоволено частково. Так, громадянин ОСОБА_2 вдруге звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради та зобов`язання вчинити певні дії, що є предметом розгляду справи № 160/33857/23. На підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 22.07.2015 № 85/66 ФОП ОСОБА_3 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 по фактичному розміщенню самочинно збудованого гаража за адресою: АДРЕСА_1 . У 2017 році до головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради звертався гр. ОСОБА_2 за погодженням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню самочинно збудованого гаража за адресою АДРЕСА_1 . Згідно з містобудівною документацією, земельна ділянка, на якій розташований вказаний гараж знаходиться в зоні садибної забудови (Ж-1). Розміщення гаража на зазначеній території, поза межами присадибної ділянки, не відноситься до переважних, супутніх та допустимих видів використання даної територіальної зони та не відповідає вимогам містобудівної документації, у зв`язку з чим позивачу неодноразово було про це повідомлено і повернуто документи. На сьогодні, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-ІХ статтю 186-1 Земельного кодексу України, відповідно до якої до повноважень головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради належали повноваження щодо погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у місті, виключено. Отжe, на цей час до повноважень відповідача-1 не відноситься погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у місті. Також відповідач-1 зауважує, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на гараж по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 04.09.2018. За даними інформаційної бази містобудівного кадастру відсутня інформація щодо прийняття міською радою рішень про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою по фактичному розміщенню гаража по АДРЕСА_1 .

Адміністративний позов та додані до нього документи, а також ухвала від 30.01.2024 скеровані до електронного кабінету Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та доставлені до цього кабінету 24.10.2023 та 01.02.2024, відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними в матеріалах справи.

Проте, станом на час ухвалення рішення у справі, відповідач-2 своїм правом подати відзив на позов не скористався, та не повідомив поважності причин такого неподання.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

Рішенням сесії VI скликання Дніпропетровської міської ради від 22.07.2015 №85/66 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню самочинно збудованих жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) громадянам у м. Дніпропетровську» надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню самочинно збудованих гаражів у м. Дніпропетровську, зокрема, громадянину ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), місце розташуванням земельної ділянки: АДРЕСА_2 .

На виконання договору № 11 ДП ОС від 25.07.2016 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню самочинно збудованого гаража за адресою: АДРЕСА_1 .

22.06.2017 ОСОБА_2 звернувся до Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради з заявою про погодження проекту землеустрою.

30.06.2017 Головним архітектурно-планувальним управлінням Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради надано відповідь № 8/21-318, якою повідомило, що за матеріалами генерального плану розвитку міста та плану зонування території міста зазначена земельна ділянка знаходиться в зоні садибної житлової забудови (Ж-1). Та, що розміщення окремого гаража на зазначеній території поза межами присадибної ділянки не відноситься до переважних, супутніх та допустимих видів використання зазначеної територіальної зони та не відповідає вимогам чинної містобудівної документації. З огляду на викладене, документи було повернуто.

Позивач повторно звернувся до Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради з заявою про погодження проекту землеустрою.

25.02.2019 Головним архітектурно-планувальним управлінням Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради надано відповідь № 4/16-379, якою повідомлено, що за матеріалами генерального плану розвитку міста зазначена земельна ділянка розташована на існуючій території садибної житлової забудови.

Розміщення окремо розташованого гаража поза межами присадибної ділянки на зазначеній території не відповідає вимогам чинної містобудівної документації.

21.10.2020 Головним архітектурно-планувальним управлінням Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради надано відповідь № 4/16-3147, якою повідомлено, що за матеріалами генерального плану розвитку міста зазначена земельна ділянка розташована на існуючій території садибної житлової забудови.

Розміщення окремо розташованого гаража поза межами присадибної ділянки на зазначеній території не відповідає вимогам чинної містобудівної документації.

17.11.2021 ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з заявою щодо державної реєстрації земельної ділянки.

14.12.2021 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомило листом № 838/0-2087/6-21, що подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором.

Не погоджуючись з такою позицією відповідачів, та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2022 року у справі №160/2521/22, позовну заяву ОСОБА_2 до відповідача-1: Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, відповідача-2: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправними та скасовано рішення Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 30.08.2017 р. № 8/21-318, від 25.02.2019 р. № 4/16-379, від 21.10.2020 р. № 4/16-3147; визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №838/0-2087/6-21 від 14 грудня 2021 р., яким відмовлено ОСОБА_2 у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки по фактичному розміщенню гаража за адресою АДРЕСА_1 ; зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 17.11.2021р. № Н-838/0/5-21 та документацію із землеустрою, з урахуванням висновків суду; в решті позовних вимог відмовлено.

07.11.2023 ОСОБА_2 звернувся до архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради з заявою про погодження та затвердження проекту землеустрою, щоб зареєструвати земельну ділянку в Держгеокадастрі.

Листом головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради «Про розгляд звернення» від 28.11.2023 №8/21-487 було повідомлено, що на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 22.07.2015 № 85/66 ФОП ОСОБА_3 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 по фактичному розміщенню самочинно збудованого гаража за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з містобудівною документацією земельна ділянка на якій розташований вказаний гараж знаходиться в зоні садибної забудови (Ж-1). Розміщення гаража на зазначеній території, поза межами присадибної ділянки, не відноситься до переважних, супутніх та допустимих видів використання даної територіальної зони та не відповідає вимогам містобудівної документації. Враховуючи зазначене листом від 30.06.2017 № 8/21-318 ФОП ОСОБА_3 повернуто подані для погодження матеріали проекту землеустрою. Відповідно до ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягав обов`язковому погодженню з уповноваженим органом виконавчої влади у сфері містобудування та архітектури. Згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» зазначену статтю Земельного кодексу виключено. На звернення громадян (юридичних осіб) головним архітектурно-планувальним управлінням департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (далі - Управління) готуються витяги з містобудівної документації щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Водночас, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на гараж по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 04.09.2018. За даними інформаційної бази містобудівного кадастру відсутня інформація щодо прийняття міською радою рішень про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою по фактичному розміщенню гаража по АДРЕСА_1 .

07.11.2023 ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з заявою, в якій, зокрема, просив внести відомості до Державного земельного кадастру щодо 1/9 частини земельної ділянки 9-ти квартирного двору на якій стоїть узаконенний гараж його рідного брата ОСОБА_1 , який подарував йому свою частини квартири в дворі і передав всі права на гараж по довіреності, так як виїхав на постійне місце проживання за кордон в кінці 1999 року.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області «Про розгляд звернення» від 29.11.2023 №248/0-530/6-23 було повідомлено, що Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області позбавлене технічної можливості здійснення державної реєстрації земельної ділянки на території Дніпропетровської області та для належного здійснення державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі необхідно звернутися до розробника документації із землеустрою визначеного відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про землеустрій» з метою подання необхідних документів, а саме: заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, документації із землеустрою та електронного документу, що містить відомості про результати робіт із землеустрою та оцінки земель через Єдиний державний вебпортал електронних послуг, у тому числі через веб-строрінку Держгеокадастру.

Вважаючи вказані рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій».

Згідно з частинами 1 та 2 статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно з частиною першою статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частинами першою, другою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Так, частиною 1 статті 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності (абз. 1 ч. 2 ст. 79-1 Земельного кодексу України)

Пунктами 3-5 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Статтями 181 та 182 Земельного кодексу України передбачено, що землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. Мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів.

Землеустрій передбачає складання проектів відведення земельних ділянок (пункт «д» статті 184 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки також можуть передбачати поділ, об`єднання земельних ділянок, які перебувають у власності однієї особи.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок може передбачати формування та/або зміну цільового призначення декількох земельних ділянок, за умови що розпорядником земельних ділянок буде один орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, або власником земельної ділянки приватної власності є одна особа.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає:

а) пояснювальну записку;

б) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

в) розрахунок розміру втрат лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

г) розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

д) кадастровий план земельної ділянки.

У разі формування земельної ділянки чи зміни цільового призначення земельної ділянки для потреб, пов`язаних із забудовою, до проекту додається витяг із відповідної містобудівної документації із зазначенням функціональної зони території, в межах якої розташована земельна ділянка, та обмежень у використанні території для містобудівних потреб. Ці вимоги не поширюються на випадки, якщо відповідно до закону передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб може здійснюватися за відсутності зазначеної містобудівної документації або без дотримання правил співвідношення між видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією.

Статтею 30 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Так, як встановлено судом, ОСОБА_2 07.11.2023 звернувся до архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради з заявою про погодження та затвердження проекту землеустрою, щоб зареєструвати земельну ділянку в Держгеокадастрі.

Разом з тим, 28.04.2021 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-IX, який набрав чинності 27.05.2021.

Відповідно до Закону № 1423-IX, статтю 186 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III викладено у новій редакції, а статтю 186-1 вказаного кодексу виключено.

Відповідно до підпункту 6 пункту 3 статті 186 Земельного кодексу України, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу

Також пунктами 7-10 статті 186 Земельного кодексу України передбачено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України «Про землеустрій»; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.

Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Отже, відповідно до статті 186 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III в редакції Закону №1423-IX, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення, органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки у власність, надано повноваження на затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. При цьому, підставою для відмови у затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

З аналізу статті 186 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III в редакції Закону №1423-IX слідує, що перевірка проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації здійснюється на етапі його затвердження.

Крім того, Законом №1423-IX внесено зміни до статті 50 Закону України «Про землеустрій», якою передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає: а) пояснювальну записку; б) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); в) розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); г) розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; д) кадастровий план земельної ділянки.

Тобто, Законом №1423-IX виключено із Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III та Закону України «Про землеустрій» стадію погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Також Законом №1423-IX із Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III були виключені всі норми, що стосуються проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації.

У пояснювальній записці до проекту Закону № 1423-IX зазначено, що необхідність проведення державної експертизи документації із землеустрою як форми державного контролю відсутня, оскільки земельним законодавством України передбачено інші дієві форми забезпечення якості документації із землеустрою та оцінки земель фахівцями, кваліфікаційні вимоги до яких є набагато вищими, аніж до експертів державної експертизи. Так, Законом України «Про землеустрій» встановлено, що відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується сертифікованим інженером-землевпорядником, який відповідає за якість робіт із землеустрою. Крім того, відповідність чинному законодавству землевпорядної документації здійснюють і органи, які її затверджують. Тому доцільність у існуванні таких форм контролю за якістю землевпорядної документації, як державна експертиза, відсутня.

Із цих міркувань запропонованими змінами передбачено відмовитися від стадії погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Узагальнюючи зміни внесені Законом № 1423-IX від 28.04.2021 у нормативному регулюванні правовідносин, що виникають при затвердженні проекту землеустрою та відведенні земельної ділянки у власність, суд звертає увагу на зміну з 27.05.2021 таких правил у регулюванні цих відносин.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України у редакції до внесення змін Законом № 1423-IX від 28.04.2021, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Після змін внесених Законом №1423-IX від 28.04.2021, частина 9 ст. 118 Земельного кодексу України була викладена у наступній редакції: «Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність».

Тобто, у зміненій редакції ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України вже не йдеться про розгляд «погодженого проекту землеустрою», а вживається поняття «проект землеустрою».

Законом №1423-IX від 28.04.2021 внесено зміни і до статті 50 Закону України «Про землеустрій», якими виключено із структури (складу) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки такий документ як «матеріали погодження проекту землеустрою».

Крім цього, Законом № 1423-IX від 28.04.2021 виключено із Земельного кодексу України статтю 186-1, яка передбачала повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Таким чином, основною новелою дерегуляції правовідносин пов`язаних із розробкою та затвердженням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність стало виключення із цієї процедури стадії погодження вказаного проекту землеустрою.

Ці зміни набрали чинності 27.05.2021, тому діяли як на момент звернення ОСОБА_2 до архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради з заявою про погодження та затвердження проекту землеустрою, так і на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Із матеріалів справи видно, що листом головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради «Про розгляд звернення» від 28.11.2023 №8/21-487 було, зокрема, повідомлено, що відповідно до ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягав обов`язковому погодженню з уповноваженим органом виконавчої влади у сфері містобудування та архітектури. Згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» зазначену статтю Земельного кодексу виключено. На звернення громадян (юридичних осіб) головним архітектурно-планувальним управлінням департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради готуються витяги з містобудівної документації щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

З урахуванням викладених законодавчих вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача-1 щодо ненадання адміністративної послуги по заяві позивача від 07.11.2023 стосовно погодження і затвердження проекту землеустрою по АДРЕСА_1 .

Крім того, суд зауважує, що статтею 122 Земельного кодексу України передбачені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України, встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частина п`ята статті 16 Закону Закону №280/97-ВР).

Відповідно до статті 25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин першої, п`ятої та чотирнадцятої статті 46 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Згідно з частинами першою-третьою, частиною десятою статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Так, матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_2 , до Дніпровської міської ради, як органу, до повноважень якого входить передача земельних ділянок у власність або у користування земельних ділянок, які розташовані, зокрема, на території м. Дніпра, з заявою або клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню самочинно збудованого гаража по АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, суд зазначає, що визнання за позивачем права власності на земельну ділянку по фактичному розміщенню гаража за адресою: АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають, як такі, що заявлені передчасно, оскільки судовому захисту підлягають лише порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, тому такі позовні вимоги не можуть бути задоволені судом, а отже вказані вимоги є спрямованими на захист ще не порушеного права, що суперечить статті 5 КАС України, тоді як судовий захист може надаватися лише порушеним правам.

Також, як було встановлено судом, ОСОБА_2 07.11.2023 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з заявою, в якій, зокрема, просив внести відомості до Державного земельного кадастру щодо 1/9 частини земельної ділянки 9-ти квартирного двору на якій стоїть узаконенний гараж його рідного брата ОСОБА_1 , який подарував йому свою частини квартири в дворі і передав всі права на гараж по довіреності, так як вихав на постійне місце проживання за кордон в кінці 1999 року. Проте листом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області «Про розгляд звернення» від 29.11.2023 №248/0-530/6-23 було повідомлено, що Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області позбавлене технічної можливості здійснення державної реєстрації земельної ділянки на території Дніпропетровської області та для належного здійснення державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі необхідно звернутися до розробника документації із землеустрою визначеного відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про землеустрій» з метою подання необхідних документів, а саме: заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, документації із землеустрою та електронного документу, що містить відомості про результати робіт із землеустрою та оцінки земель через Єдиний державний вебпортал електронних послуг, у тому числі через веб-строрінку Держгеокадастру.

Статтею 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» №3613-VI від 07.07.2011 (далі Закон №3613-VI) передбачено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Відповідно до частин 1, 5 статті 5 Закону №3613-VI, ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Відповідно до пунктів 1-6 Закону №3613-VI, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою:

- особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

- власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

- органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності);

- замовником технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (у разі внесення до Державного земельного кадастру за результатами проведення інвентаризації земель масиву земель сільськогосподарського призначення відомостей про земельну ділянку, що входить до такого масиву);

- замовника документації із землеустрою, за якою здійснюється формування земельної ділянки державної, комунальної власності, у випадках, коли розроблення такої документації відбувається без дозволу органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування;

- власника земельної частки (паю) або його спадкоємця (у разі формування земельної ділянки в порядку виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв);

- особи, визначені частиною першою статті 118 Земельного кодексу України, у тому числі власника нерухомого майна (будівлі, споруди), розташованої на земельній ділянці, що надається (передається) із земель державної чи комунальної власності, або його спадкоємця.

Для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

- заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

- документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа.

Заява з доданими документами надсилається заявником засобами телекомунікаційного зв`язку.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви:

- перевіряє відповідність документів вимогам законодавства;

- за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

- подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

- невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

- знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Відмова в державній реєстрації земельної ділянки з підстав, не передбачених цією частиною, заборонена.

Державний кадастровий реєстратор зазначає вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації земельної ділянки.

У разі повторного подання заяви про державну реєстрацію земельної ділянки не допускається відмова у здійсненні державної реєстрації з підстав, не зазначених у раніше наданій відмові (крім неусунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови, або якщо підстави для відмови у державній реєстрації виникли після попередньої відмови).

При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер (9 Закону №3613-VI).

Відповідно до ч. 3 ст. 5 вказаного Закону порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

Процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок №1051).

Пунктом 107 Порядку №1051 передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Відповідно до пункту 109 Порядку №1051, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою:

1) особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

2) власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

3) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності);

4) замовника технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (у разі внесення до Державного земельного кадастру за результатами проведення інвентаризації земель масиву земель сільськогосподарського призначення відомостей про земельну ділянку, що входить до такого масиву);

5) власника земельної частки (паю) або його спадкоємця (у разі формування земельної ділянки в порядку виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв);

6) особи, визначеної частиною першою статті 118 Земельного кодексу України, у тому числі власника нерухомого майна (будівлі, споруди), розташованої на земельній ділянці, що надається (передається) із земель державної чи комунальної власності, або його спадкоємця.

Згідно з пунктом 110 Порядку №1051, для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, в електронній формі подаються:

1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22;

2) документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки;

3) електронний документ.

Заявники, зазначені у пункті 109 цього Порядку, через уповноважених ними осіб, які є сертифікованими інженерами-землевпорядниками та розробниками відповідної документації із землеустрою, мають право надсилати документи, зазначені у пункті 110 цього Порядку, Державному кадастровому реєстраторові в електронній формі з накладеним сертифікованим інженером-землевпорядником кваліфікованим електронним підписом відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» технічними засобами електронних комунікацій та отримувати документи, зазначені в абзаці шостому пункту 73, підпунктах 4 і 6 пункту 75, пункті 77, підпункті 1 пункту 87 цього Порядку, в електронній формі з накладеним кваліфікованим електронним підписом Державного кадастрового реєстратора. (пункту 110-1 Порядку №1051)

Так, судом встановлено, що заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_2 , яка подана 07.11.2023 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області була подана не за формою, встановленою Порядком №1051, без надання відповідної документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки (в електронній формі та формі електронного документа).

Крім того, вказана заява, в порушення вимог частини 4 статті 24 Закону №3613-VI, була подана представником позивача безпосередньо до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Також суд зауважує, що ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_2 , має право звернутися до відповідача-2 самостійно за здійсненням державної реєстрації земельної ділянки, як особа, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності (або уповноваженої нею особи) з заявою за формою, встановленою Порядком №1051, з наданням відповідної документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки (в електронній формі та формі електронного документа), оскільки це прямо передбачено як ст. 24 Закону №3613-VI, так і пунктом 109 Порядку №1051.

Крім того, суд зауважує, що лист Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області «Про розгляд звернення» від 29.11.2023 №248/0-530/6-23 носить інформаційний характер з роз`ясненням встановленого чинним законодавством порядку проведення державної реєстрації земельної ділянки за відповідним зверненням та не є відмовою відповідача-2 в проведенні такої реєстрації, як помилково вважає позивач, а отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача-2 внести відомості до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки по фактичному розміщенню гаража за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вказані дії відносяться до дискреційних повноважень відповідача-2 та рішення про здійснення державної реєстрації земельної ділянки приймаються лише за результатами розгляду належним чином поданої заяви та відповідної документації із землеустрою.

Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_2 , до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , російська федерація, РНОКПП НОМЕР_2 ), в інтересах якого діє представник за довіреністю Николенко Віктор Володимирович ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач-1: Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (пр. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 37454258).

Відповідач-2: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (вул. Філософська, 39-А, м. Дніпро, 49006, код ЄДРПОУ 39835428).

Суддя Н.В. Кучугурна