Рішення

від 04.07.2024 по справі 260/3677/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 липня 2024 року м. Ужгород№ 260/3677/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у письмову провадженні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рахівської міської ради про визнання дій протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Рахівської міської ради (далі - відповідач), у якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Рахівської міської ради, прийняте на 50 сесії восьмого скликання 30 квітня 2024 року за № 780 «Про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яким вирішила: відмовити громадянці ОСОБА_1 , мешканці АДРЕСА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,9500 га у власність для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Рахівська міська рада урочище "Стаїщі" за межами населеного пункту відповідно до підпункту 5 пункту 27 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України «під час воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі забороняється.

2.Зобов`язати Рахівську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,9500 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Рахів, урочище "Стаїщі". яке раніше було виділене у користування ОСОБА_1

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рахівської міської ради судовий збір у розмірі 1211,20 грн на користь ОСОБА_1 .

В обгрунтування позовних вимог вказує, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,9500 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: м. Рахів, урочище Стаїщі, перебуває у користуванні позивача на підставі рішення Рахівської міської ради народних депутатів 10 сесії 21 скликання від 22.04.1993 року "Про виділення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення підсобного господарства, городництва, сінокосіння із земель міського фонду розміром 0,95 га".

Згідно з пунктом 7 Перехідних положень Земельного Кодексу України від 25.10.2001 року громадяни, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Абзацом 2 п. 1 розд. X «Перехідні положення» Земельного кодексу України від 25.10.2001 року, встановлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, Відповідач, при розгляді заяви позивача по суті на депутатській комісії з питань земельних відносин не надав належної оцінки рішення Рахівської міської ради народних депутатів 10 сесії 21 скликання від 22.04.1993 року "Про виділення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення підсобного господарства, городництва, сінокосіння із земель міського фонду розміром 0,95 га"

Тому позивач вважає, що в даному випадку в рішенні відсутні підстави для відмови, передбачені ст. 118 ЗК України і така дія Відповідача є протиправною, у зв`язку з чим, є необхідність звернутись з цим позовом.

Ухвалою суду від 31.05.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Вказана ухвала отримана відповідачем у системі «Електронний суд» 31.05.2024, що підтверджується довідкою наявною у матеріалах справи.

Проте відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не подав, про причини неподання суд не повідомив, про продовження процесуального строку для подання такого не клопотав.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 року по справі №260/3481/22 позов ОСОБА_1 до Рахівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Рахівської міської ради щодо не розгляду у встановленому законодавством порядку заяви ОСОБА_1 , зареєстрованої в Рахівській міській раді 19 травня 2021 року №К-666-П, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,9500 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Рахів, урочище "Стаїщі".

Зобов`язано Рахівську міську раду розглянути у визначеному Земельним кодексом України порядку заяву ОСОБА_1 , зареєстровану в Рахівській міській раді 19 травня 2021 року №К-666-П, та за результатами розгляду такої прийняти вмотивоване рішення відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України.

Вказаним рішення було встановлено, що позивач звернулася з відповідними документами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У подальшому, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року №260/3481/22, розглянувши звернення громадянки ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, 50 сесія восьмого скликання Рахівської міської ради Рахівського району Закарпатської області прийняла рішення від 30.04.2024 року №780 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність». Згідно вказаного рішення вирішено відмовити громадянці ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,9500 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за адресою: Рахівська міська рада, урочище Стаїщі, за межами населеного пункту, відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України «під час воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється».

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернулася до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі -ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ч. 1ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

За змістом п. "б" ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За приписами частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Отже, законом гарантовано право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, не більше як 2,0 гектара.

Згідно з ч. 1, 2ст. 55 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 № 858-IV(далі - Закон №858-IV), встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі технічної документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) яка розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

Частиною 3 ст. 55 Закону № 858-IVпередбачено, що у разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом.

Порядок набуття права на землю визначається главою19 Розділу ЗК України.

Так, згідно зіст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За приписами ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до положень ч. 1ст. 59 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (ст. 26 Закону №280/97-ВР).

Суд вказує, що позивач зверталася до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,9500 га у власність для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Рахівська міська рада урочище "Стаїщі" за межами населеного пункту з відповідними документами.

Судом встановлено, що земельна ділянка орієнтовною площею 0.9500 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: м. Рахів, урочище Стаїщі, перебуває у користуванні позивачки на підставі рішення Рахівської міської ради народних депутатів 10 сесії 21 скликання від 22.04.1993 року "Про виділення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення підсобного господарства, городництва, сінокосіння із земель міського фонду розміром 0,95 га". Зокрема, наведене підтверджується архівним витягом від 03.09.2020 №355/09-11 (а.с.20)

Водночас, рішенням 50 сесії восьмого скликання Рахівської міської ради Рахівського району Закарпатської області прийняла рішення від 30.04.2024 року №780 відмовлено громадянці ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,9500 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за адресою: Рахівська міська рада, урочище Стаїщі, за межами населеного пункту, на підставі підпункту 5 пункту 27 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, у зв`язку з тим, що під час воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється».

Надаючи оцінку правомірності відмови відповідача з вищезазначених підстав, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан, який з урахуванням наступних указів Президента України продовжує діяти.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Отже, як на дату прийняття спірного рішення відповідача так і на час розгляду цієї справи у суді в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом №389-VIII.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 № 2145-IX (далі - Закон № 2145-IX) внесено зміни, серед іншого, до ЗК України. Так, Розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено, зокрема пунктом 27.

У підпункті 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України ( у редакції чинні на час прийняття оскаржуваного рішення) зазначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

З огляду на зміни, які внесені до ЗК України Законом № 2145-IX, із 07.04.2022 до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.

Водночас, положення щодо вказаної заборони цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Суд зауважує, що Земельний кодекс України прийнятий 25 жовтня 2001 року N 2768-III набрав чинності з 1 січня 2002 року.

Як встановлено судом, рішенням десятої сесії двадцять першого скликання Рахівської міської Ради народних депутатів від 22.04.1993 року земельна ділянка площею 0,95 га розміщена в урочищі «Стаїщі» була виділена у користування ОСОБА_1 для ведення підсобного господарства, городництва, сінокосу із земель міського фонду.

Отже, станом на час набрання чинності Земельним кодексом України, земельна ділянка площею 0,9500 га, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Рахів, урочище "Стаїщі" була передана у користування ОСОБА_1 .

Відтак, у відповідача були відсутні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,9500 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Рахів, урочище "Стаїщі" на підставі підпункту 5 пункту 27 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, а саме у зв`язку з тим, що під час воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Оскільки, у даному випадку, вказана заборона не поширюється на дані спірні правовідносини, оскільки позивач набула право користування спірною земельною ділянкою у 1993 році. Інших підстав для відмови у наданні дозволу відповідачем у оскаржуваному рішення не наведено.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Відтак, приймаючи спірне рішення № 780 від 30.04.2024 року Рахівська міська рада Рахівського району Закарпатської області протиправно відмовила у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою з метою передачі земельної ділянки у власність.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність прийняття оскаржуваного рішення, зокрема, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, у відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Рахівської міської ради (90600, м.Рахів, вул.Миру, буд.34, код ЄДРПОУ 04053878) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рахівської міської ради, прийняте на 50 сесії восьмого скликання 30 квітня 2024 року за № 780 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність»

Зобов`язати Рахівську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,9500 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Рахів, урочище "Стаїщі" та перебуває у користуванні ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Рахівської міської ради (90600, м.Рахів, вул.Миру, буд.34, код ЄДРПОУ 04053878) судові витрати у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяЮ.Ю.Дору