Рішення

від 05.07.2024 по справі 420/15399/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/15399/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Горбань Максима Олеговича від 16.05.2024 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1 700,00 грн. у виконавчому провадженні №74975776.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 , від якого народила двох дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Разом з тим, на підставі рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 25.10.2022 року шлюб між подружжям було розірвано. На підставі рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27.10.2023 року по справі №504/477/23 колишньому подружжю було визначено порядок та спосіб участі у вихованні та спілкуванні з їх дітьми.

Пізніше, Доброславським відділом державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження №74975776 з примусового виконання виконавчого листа №504/477/23 від 07.05.2024 року про зобов`язання позивача не чинити перешкод колишньому чоловікові у спілкуванні з дітьми. 16.05.2024 року старшим державним виконавцем Доброславським відділом державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в межах ВП №74975776 було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 1 700,00 грн. у зв`язку з тим, що позивач не прибула разом з дітьми у визначене державним виконавцем місце побачень батька з дітьми.

Не погоджуючись із вищевказаною постановою державного виконавця, позивач звернулась до адміністративного суду з адміністративним позовом в порядку ст. 287 КАС України.

03.06.2024 року ухвалою суду по справі №420/15399/24 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін в порядку ст.262 ч.5 КАС України за наявними у справі матеріалами з урахуванням особливостей розгляду справи, визначених ст. 287 КАС України. Відповідачу запропоновано в 5-денний строк з дня отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі надати відзив на адміністративний позов.

17.06.2024 року від представника Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив по справі з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що в якості підстав для оскарження дій державного виконавця позивач необґрунтовано зазначає те, що в її діях не відбувається ухилення від виконання вимог виконавчого документу, оскільки рішення суду не виконується через небажання дітей.

У відзиві представник відповідача зазначив, що 16.05.2024 року старшим державним виконавцем Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) була винесена оскаржувана постанова про накладення штрафу, підставою для винесення якої слугував акт від 16.05.2024 року, в якому зазначено, що боржник не прибула разом з дітьми в установлене місце та не попередила про неможливість прибути на зазначене місце, що за своєю суттю свідчить про ухилення боржника від покладених на неї судом зобов`язань.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторону відповідача ОСОБА_2 , пояснень по суті спірних правовідносин не надав.

11.06.2024 року, 14.06.2024 року та 01.07.2024 року від представника позивача надійшли додаткові письмові докази по справі.

Ухвалою суду від 04.06.2024 року провадження у справі №420/15399/24 було зупинено на підставі п.6 ч.2 ст. 236 КАС України та поновлено 28.06.2024 року.

Порядок розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження визначений ст.ст. 258, 262 КАС України.

Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі (частина 4 ст. 287 КАС України).

Судом у справі встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 , від якого народила двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

На підставі рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 25.10.2022 року шлюб між подружжям було розірвано.

На підставі рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27.10.2023 року по справі №504/477/23, з урахуванням постанови Одеського апеляційного суду від 03.04.2024 року, зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з їх спільними дітьми, а також було встановлено порядок та спосіб участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_2 з дітьми, а саме:

??- вівторок, четвер кожного тижня року з 14.00 год. до 20.00 год., включно, в тому числі за місцем проживання батька, враховуючи обов`язкове виконання графіку побачень, навчання, додаткової зайнятості дітей та відпочинку;

- у п`ятницю з 15.00 год. до неділі 18.00 год. включно через тиждень, за місцем проживання батька з ночівлею, враховуючи обов`язкове виконання графіку додаткової зайнятості дітей;

- у період зимових канікул 7 календарних днів за місцем проживання батька з ночівлею, враховуючи обов`язкове виконання графіку додаткової занятості дітей;

- у період літніх канікул з 01 серпня до 25 серпня кожного року, за місцем проживання батька з ночівлею;

??- дні народження дітей за попередньою домовленістю між батьками, з урахуванням побажань та самопочуття дітей.

18.04.2024 року та 23.04.2024 року ОСОБА_2 прибув за місцем проживання ОСОБА_1 для того, щоб забрати дітей на прогулянку, водночас діти не виявили бажання проводити час з батьком. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 примушував дітей їхати з ним та вказував, що дітям необхідно дотримуватись вищезазначеного рішення суду. Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 викликав поліцію та у присутні представників поліції намагався змусити дітей поїхати з ним, водночас останні відмовлялись виконувати прохання батька.

Згідно наданих довідок від 19.04.2024 року та 27.04.2024 року, складених представником ДОП СПД №1 ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, вбачається, що 18.04.2024 року та 23.04.2024 року до СПД №1 надійшли матеріали звернення ОСОБА_2 щодо неправомірних дій зі сторони його колишньої дружини ОСОБА_1 , яка згідно рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27.10.2023 року перешкоджає зустрічам та спілкуванню зі спільними дітьми. Разом з тим, уповноваженим представником СПД №1 ГУНП в Одеській області при розмові з ОСОБА_1 було встановлено, що вимоги рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27.10.2023 року вона не порушує, оскільки в момент, коли її колишній чоловік приїжджає забирати дітей, вони відмовляються з ним бачитись та спілкуватись. У довідках також зазначено, що уповноваженим представником СПД №1 ГУНП в Одеській області при виконанні даного матеріалу (заяви ОСОБА_2 ), порушень громадського порядку виявлено не було та в ході проведення перевірки за викладеними фактами здобути об`єктивні дані, що свідчили б про наявність ознак правопорушень, не представлялось за можливе.

Також до матеріалів справи були надані матеріали відеозапису з 18.04.2024 року та 23.04.2024 року, виконані ОСОБА_1 , а також матеріали відеозапису з нагрудних камер поліцейських СПД №1 ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, на яких зафіксовано, що ОСОБА_2 намагався примусити дітей виконувати рішення суду та проводити з ним час. Стороною відповідача та третьою особою обставини, які містяться у вищезазначених відеозаписах, за час розгляду справи не заперечувались. Також в матеріалах справи наявний відеозапис з нагрудних камер поліцейських СПД №1 ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області з 23.04.2024 року, з якого вбачається, що представники СПД №1 запитують думку дітей щодо їх бажання провести час з батьком, водночас ті відмовляються.

Позивач також зазначає, що примушення ОСОБА_2 дітей до виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27.10.2023 року по справі №504/477/23 змусило її подати заяву до поліції від 23.04.2024 року про вчинення батьком дітей адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства).

09.05.2024 року ОСОБА_2 подав до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду на підставі виконавчого листа, виданого 07.05.2024 року на виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27.10.2023 року по справі №504/477/23.

Постановою старшого державного виконавця Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Горбань М.О. від 09.05.2024 року було відкрито виконавче провадження №74975776 з примусового виконання виконавчого листа №504/477/23 від 07.05.2024 року про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з дітьми.

13.05.2024 року старший державний виконавець Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Горбань М.О. склав повідомлення про виклик ОСОБА_1 для визначення місця побачень батька з дітьми.

15.05.2024 року державним виконавцем було складено акт, згідно якого вбачається, що сторони не дійшли згоди щодо визначення місця побачення з дітьми.

15.05.2024 року старший державний виконавець Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Горбань М.О. виніс постанову про визначення місця побачення з дитиною, згідно якої місцем побачення ОСОБА_2 з дітьми на 16.05.2024 року о 14.30 встановлено: АДРЕСА_1 , «Гральний майданчик».

Також 15.05.2024 року ОСОБА_1 подала до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. До заяви вона додала фотозаписи та відеозаписи зустрічей дітей з батьком, а також копію заяви до поліції від 23.04.2024 року про вчинення батьком дітей адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.

Старший державний виконавець Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Горбань М.О. в усній формі відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження, посилаючись на те, що рішення суду не виконується. Зазначена обставина стороною відповідача за час розгляду справи спростована не була.

Водночас, 16.05.2024 року державним виконавцем було складено акт, згідно якого вбачається, що ОСОБА_1 за визначеною адресою та у визначений час дітей не привела. В акті зазначено, що у телефонному режимі ОСОБА_1 повідомила державного виконавця, що діти не хочуть бачитися з батьком. У той же час в акті зазначено, що жодних повідомлень від ОСОБА_1 щодо неможливості виконання постанови від 15.05.2024 року до державної виконавчої служби не надходило.

Додатково до суду надано відеозапис, зроблений ОСОБА_1 16.05.2024 року, на якому зафіксовано, що діти, на її прохання зустрітися з ОСОБА_2 16.05.2024 року у встановленому державним виконавцем місці, відмовляються їхати на зустріч з батьком.

Водночас, 16.05.2024 року старший державний виконавець Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Горбань М.О. виніс постанову про накладення на ОСОБА_1 штраф за невиконання рішення немайнового характеру у розмірі 1 700,00 грн.

Позивач зазначає, що про відмову дітей прибути на зустріч із батьком за визначеною державним виконавцем адресою вона повідомила державного виконавця засобами телефонного зв`язку. Наведені обставини і факти вказують про те, що 15.05.2024 року державний виконавець визначив місце побачень батька з дітьми на власний розсуд, без урахування побажань дітей, а також інших істотних обставин, таких, як знаходження на утриманні матері дітей ОСОБА_1 ще однієї малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що робить обтяжливим для матері регулярні поїздки з смт. Чорноморське до с. Фонтанка для передачі дітей батьку.

Також стороною позивача до суду було надано висновок №18/24 за результатами проведення судової-психологічної експертизи від 15.06.2024 року, виготовленого лабораторією психологічних досліджень та експертиз «Психологіка», в якому зазначено наступне:

1) примушення дітей до зустрічей з батьком, що мало місце 18.04.2024 року та 23.04.2024 року за місцем проживання дітей з матір`ю, а також 11.06.2024 року за місцем зустрічей визначеним державним виконавцем, є психологічним насиллям з боку батька, ОСОБА_2 , відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

2) у наступні дати, зокрема, 16.05.2024 року, не спостерігалися ознаки психологічного насилля з боку державного виконавця Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Горбань М.О. відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час примушення дітей до зустрічей з батьком ОСОБА_2 , поза межами місця постійного проживання дітей з матір`ю;

3) психологічне насилля над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , негативно впливає на їхній психічний стан, може мати негативний вплив на їхнє психічне здоров`я та розвиток.

Вважаючи постанову державного виконавця про накладення штрафу за невиконання рішення протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом в межах справи №420/15399/24.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час перевірки правомірності оскаржуваної позивачем бездіяльності суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Дослідивши адміністративний позов, відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404-VIII від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст. 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, але не виключно, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України та судові накази.

За ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Заходи примусового виконання рішень закріплені у ст. 10 Закону №1404-VIII.

Згідно ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною врегульовано статею 64-1 Закону №1404-VIII.

Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність (ч.3 ст. 64-1 Закону №1404-VIII).

Відповідно до ч.1 ст. 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5

(у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 року №2832/5) затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі Інструкція).

Розділ ІХ Інструкції регулює виконання рішень немайнового характеру.

Виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону.

Якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з`явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною.

Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною.

Якщо сторона виконавчого провадження не з`явилася у визначений у виклиці час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження.

За наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону.

Аналізуючи вищезазначене, державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення, визначених рішенням або визначених державним виконавцем, якщо у рішенні таких відомостей встановлено не було. Шляхом винесення відповідної постанови державний виконавець визначає час та місце проведення зустрічі із дитиною. Разом з тим, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною, державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, на виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27.10.2023 року по справі №504/477/23, ОСОБА_2 18.04.2024 року та 23.04.2024 року прибував за місцем проживання ОСОБА_1 для того, щоб забрати дітей на прогулянку, водночас діти не виявили бажання проводити час з батьком. Зазначені обставини підтверджуються довідками від 19.04.2024 року та 27.04.2024 року, складеними представником ДОП СПД №1 ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області. Крім того, вказані обставини підтверджуються наданими відеозаписами з нагрудних камер поліцейських СПД №1 ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, на яких зафіксовано, що ОСОБА_2 намагався вмовити дітей виконувати рішення суду та проводити з ним час, водночас діти відмовлялись їхати з батьком.

Враховуючи вищезазначене, на підставі заяви ОСОБА_2 від 09.05.2024 року про відкриття виконавчого провадження, постановою старшого державного виконавця Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 09.05.2024 року було відкрито виконавче провадження №74975776 з примусового виконання виконавчого листа №504/477/23 від 07.05.2024 року, виданого на виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27.10.2023 року.

У той же час, 15.05.2024 року ОСОБА_1 подала до відповідача заяву про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. До заяви вона додала відповідні докази того, що ОСОБА_2 у встановленому Комінтернівським районним судом Одеської області порядку дійсно намагався провести з дітьми час, водночас діти від цього відмовлялись.

Водночас, матеріали виконавчого провадження не містять будь-якої письмової відповіді (акту) державного виконавця на заяву позивача від 15.05.2024 року про закриття виконавчого провадження.

Разом з тим, 15.05.2024 року державний виконавець виніс постанову про визначення місця побачення з дітьми на 16.05.2024 року о 14 год 30 хв. Водночас, на виконання вищезазначеної постанови державного виконавця 16.05.2024 року у встановлений час та місце ОСОБА_1 з дітьми не з`явилась, з огляду на що державним виконавцем було складено відповідний акт.

Суд критично ставиться до твердження представника відповідача у відзиві на те, що ОСОБА_1 не повідомила державну виконавчу службу про причини неявки 16.05.2024 року з дітьми за встановленою державним виконавцем адресою, оскільки з наданого акту державного виконавця від 16.05.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 16.05.2024 року повідомила державного виконавця в телефонному режимі, що діти не хочуть бачитися з батьком.

Додатково до суду стороною позивача надано відеозапис, виконаний ОСОБА_1 16.05.2024 року, на якому зафіксовано, що діти, на її прохання зустрітися з батьком 16.05.2024 року у встановленому державним виконавцем місці, відмовляються їхати. Будь-яких заперечень щодо вказаних обставин у зазначеному відеозаписі стороною відповідача за час розгляду справи також не було заявлено.

Разом з тим, 16.05.2024 року старший державний виконавець Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Горбань М.О. виніс постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу за невиконання рішення немайнового характеру у розмірі 1 700,00 грн.

Проаналізувавши вищезазначені обставини, суд зазначає, що при винесенні постанови від 16.05.2024 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу за невиконання рішення немайнового характеру у розмірі 1 700,00 грн., державним виконавцем не було у повній мірі враховано обставини, які передували нез`явленню ОСОБА_1 разом із дітьми за встановленими часом та адресою задля проведення побачення батька з їх спільними дітьми.

В оскаржуваній постанові від 16.05.2024 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу, державним виконавцем не враховано той факт, що спільні діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в черговий раз відмовляються бачитися з батьком, та їх відмови в комунікації з ОСОБА_2 підтверджується наданими стороною позивача фото- та відеоматеріалами, які були виконані 18.04.2024 року, 23.04.2024 року (при безпосередньому спілкуванні батька з дітьми) та 16.05.2024 року (при спробі позивача самостійно з`ясувати, чи бажають діти зустрітися з їх батьком за адресою, визначеною державним виконавцем).

Факт небажання спілкуватися та зустрічатися з батьком також підтверджується матеріалами судової-психологічної експертизи за № 18/24 від 15.06.2024 року, відомості якої не були спростовано стороною відповідача та третьою особою.

Вищезазначене свідчить про відсутність достатніх та належних доказів того, що позивачем без поважних причин не виконується рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27.10.2023 року по справі №504/477/23, з урахуванням постанови Одеського апеляційного суду від 03.04.2024 року, зокрема, того, що позивач чинить перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з їх спільними дітьми. При цьому у рішенні Комінтернівського районного суду Одеської області від 27.10.2023 року по справі №504/477/23 не визначено обов`язку позивача примушувати дітей спілкуватися з їх батьком та без наявності їх волі та побажань зобов`язувати дітей проводити з ним спільний час. Вищезазначене рішення лише визначає порядок та спосіб участі батьків у вихованні спільних дітей, тобто надає можливість батькам рівномірно приймати участь у житті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

З цього ж приводу суд критично ставиться до посилань представника відповідача у відзиві на те, що в спірних правовідносинах виконання рішення позивачем залежало від її волевиявлення, а не бажання її дітей, а тому таки причин не можуть вважатися поважними в розумінні Закону України «Про виконавче провадження».

Конституцією України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою (частина 3 статті 51).

Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-ІІІ від 26 квітня 2001 року передбачає, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Згідно статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюють вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки несуть основу відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

У контексті спірних правовідносин, Верховний Суд у постанові від 10.09.2020 року по справі №824/308/20-а відхилив доводи скаржника про те що, з огляду на небажання дітей спілкуватися з ним, належним виконанням рішення суду з боку боржника ОСОБА_1 у контексті частини першої статті 64-1 Закону №1404-VІІІ має бути активна участь у влаштуванні зустрічей батька з дітьми, в тому числі здійснення впливу на волевиявлення дітей, оскільки це фактично є примушуванням дітей, що може призвести до психологічного тиску на дитину та явно не відповідатиме якнайкращим інтересам дитини в аспекті забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

За ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Аналізуючи вищенаведене, а також враховуючи той факт, що матеріалами справи доведено, що позивач не чинила перешкод колишньому чоловікові у спілкуванні з їх спільними дітьми, а факт її нез`явлення на зустріч з колишнім чоловіком задля його спілкування з дітьми в межах виконавчого провадження ґрунтується на небажанні дітей проводити з батьком спільний час, суд доходить висновку про неповне з`ясування державним виконавцем фактичних обставин у виконавчому провадженні, та, у свою чергу, про необґрунтованість та протиправність постанови старшого державного виконавця Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Горбань М.О. від 16.05.2024 року про накладення на ОСОБА_6 штрафу в розмірі 1 700,00 грн. в межах ВП №74975776, а тому про необхідність її скасування в судовому порядку.

Щодо клопотання представника відповідача про об`єднання справ №420/15399/24 та №420/16278/24 в одне провадження, суд зазначає наступне.

В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача зазначив, що в провадженні Одеського окружного адміністративного суду також знаходиться справа №420/16278/24 за позовом ОСОБА_1 до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), старшого державного виконавця Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Горбань М.О., третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення на позивача штрафу в розмірі 3400,00 грн., за повторне невиконання судового рішення. Представник позивача зазначив, що і по справі №420/15399/24, і по справі №420/16278/24 предметами позовних заяв є скасування постанов про накладення штрафу за невиконання рішення немайнового характеру в межах ВП №74975776, що видані старшим державним виконавцем Доброславського ВДВС ПМУЮ ( м. Одеса) Горбанем М.О.

На думку представника відповідача, об`єднання зазначених позовних заяв в одну справу сприятиме більш об`єктивному та швидкому вирішенню спору з мінімальними часовими та матеріальними затратами для суду і сторін.

Суд з цього приводу зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

За ч.2 ст. 172 КАС України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами:

1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;

2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;

3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ (ч.3 ст. 172 КАС України).

Суд зазначає, що об`єднання декількох справ в одне провадження є правом суду, а не обов`язком. З цього ж приводу суд також зазначає, що позивача, як особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, наділений правом подавати окремо позовні заяви з суміжними предметом спору та сторонами, або об`єднувати вимоги в одному адміністративному позові.

Проаналізувавши вищезазначені обставини суд не вбачає достатніх підстав для об`єднання в одне провадження справ №420/15399/24 та №420/16278/24, з огляду на що залишає без задоволення таке клопотання представника відповідача.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 72-77, 241-246, 255, 257, 258, 262, 272, 287, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (67500, Одеська область, смт Доброслав, вул. Київська, 84), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Горбань Максима Олеговича від 16.05.2024 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1 700,00 грн. у виконавчому провадженні №74975776.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 272 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 287 ч.6, 293, 295 КАС України протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Білостоцький