Постанова

від 03.12.2024 по справі 420/15399/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/15399/24

Категорія:105000000Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту: 05.07.2024 р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Лук`янчук О.В.

Ступакової І.Г.

при секретарі Чоран А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі Доброславське ВДВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Доброславського ВДВС Горбань М.О. від 16 травня 2024 року про накладення на ОСОБА_2 штрафу в розмірі 1 700 грн. у виконавчому провадженні №74975776.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що перебувала в шлюбі з ОСОБА_1 , від якого народила двох дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . На підставі рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2022 року шлюб між подружжям було розірвано. На підставі рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2023 року по справі №504/477/23 колишньому подружжю було визначено порядок та спосіб участі у вихованні та спілкуванні з їх дітьми.

Пізніше, Доброславським ВДВС було відкрито виконавче провадження (далі ВП) №74975776 з примусового виконання виконавчого листа №504/477/23 від 07 травня 2024 року про зобов`язання позивача не чинити перешкод колишньому чоловікові у спілкуванні з дітьми. 16 травня 2024 року старшим державним виконавцем Доброславським ВДВС в межах ВП №74975776 було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 1 700 грн. у зв`язку з тим, що позивач не прибула разом з дітьми у визначене державним виконавцем місце побачень батька з дітьми.

Позивач послалася на небажання дітей спілкуватися з батьком, та як доказ додала до справи висновок №18/24 за результатами проведення судової-психологічної експертизи від 15 червня 2024 року, виготовленого лабораторією психологічних досліджень та експертиз "Психологіка", в якому зазначено наступне:

-примушення дітей до зустрічей з батьком, що мало місце 18 квітня 2024 року та 23 квітня 2024 року за місцем проживання дітей з матір`ю, а також 11 червня 2024 року за місцем зустрічей визначеним державним виконавцем, є психологічним насиллям з боку батька, ОСОБА_1 , відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-у наступні дати, зокрема, 16 травня 2024 року, не спостерігалися ознаки психологічного насилля з боку державного виконавця Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Горбань М.О. відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час примушення дітей до зустрічей з батьком ОСОБА_1 , поза межами місця постійного проживання дітей з матір`ю;

-психологічне насилля над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , негативно впливає на їхній психічний стан, може мати негативний вплив на їхнє психічне здоров`я та розвиток.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що 16 травня 2024 року старшим державним виконавцем Доброславського ВДВС була винесена оскаржувана постанова про накладення штрафу, підставою для винесення якої слугував акт від 16 травня 2024 року, в якому зазначено, що позивач не прибула разом з дітьми в установлене місце та не попередила про неможливість прибути на зазначене місце, що за своєю суттю свідчить про ухилення боржника від покладених на неї судом зобов`язань.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року позов ОСОБА_2 до Доброславського ВДВС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Доброславського ВДВС Горбань М.О. від 16 травня 2024 року про накладення на ОСОБА_2 штрафу в розмірі 1 700 грн. у виконавчому провадженні №74975776.

В апеляційній скарзі Доброславського ВДВС ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги Доброславського ВДВС:

-судом першої інстанції не було надано правовий висновок стосовно повноважень державної виконавчої служби щодо перевірки виконання вимог виконавчого документу;

-апелянт зазначив, що судом першої інстанції було зроблено помилковий висновок, що боржник має право не виконувати, ні рішення суду, ні вимоги державного виконавця не маючи законних підстав для їх невиконання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 :

-судом першої інстанції не досліджено та не надано оцінку рішенню суду у справі №504/477/23 від 03 квітня 2024 року та обставинам, які були встановлені таким рішенням суду;

-діти при проведенні експертного дослідження, жодним чином не висловлювали думку про своє небажання бачити та спілкуватись з батьком. Експертом також не виявлено та не підтверджено негативного впливу спілкування з батьком на стан дітей. Натомість, експертом при проведенні експертизи було констатовано, що саме мати втягує дітей у конфлікт між батьками, що негативним чином впливає на стан дітей та відношення до батька;

-апелянт вказує, що оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які письмові заяви позивачки про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дітьми, державним виконавцем правомірно було визначено час та місце зустрічей на власний розсуд;

-судом першої інстанції не враховано, що сам державний виконавець не був присутній та не фіксував самостійно висловлене небажання дітей спілкуватись з батьком, а тому правомірно не прийняв таку інформацію до уваги при складанні акту;

-надані записи не містять а ні дати, а ні місця такого запису, відповідно неможливо встановити достовірність такого запису з точки зору часту та місця зйомки. Окрім того, покладаючи в основу рішення такий доказ, суд не надав оцінку поведінці матері. Так, в першу чергу із наданого запису видно, що позивачка не дочекалась на місці виконання рішення прибуття державного виконавця. При цьому, невідомий час початку такого запису, відповідно неможливо встановити відповідність початку запису, часу встановленому у рішенні суду у справі 504/477/23;

-апелянт вважає неправомірним висновок судової-психологічної експертизи №18/24 від 15 червня 2024 року, яким на думку суду підтверджується факт небажання дітей спілкуватись з батьком, оскільки його не було долучено до матеріалів виконавчого провадження та він не міг бути оцінений державним виконавцем. Висновок складено напередодні дати спілкування батька з дітьми, а саме 15 червня 2024 року. За матеріалами висновку, експертом було надано оцінку великій кількості відеоматеріалу, зміст якого не був відомий суду, відповідно, відсутня можливість оцінки матеріалу, який було проаналізовано експертом. Окрім того, висновок підготовлено та складено без фактичного спілкування експерта з батьком та без оцінки та спостереження спілкування дітей з батьком, що ставить під сумнів об`єктивність та достовірність таких висновків.

У відзиві ОСОБА_2 на апеляційну скаргу вказується, що рішення суду першої інстанції є правильним, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг Доброславського ВДВС та ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

ОСОБА_2 перебувала в шлюбі з ОСОБА_1 , від якого народила двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

На підставі рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2022 року шлюб між подружжям було розірвано.

На підставі рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2023 року по справі №504/477/23, з урахуванням постанови Одеського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року, зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з їх спільними дітьми, а також було встановлено порядок та спосіб участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з дітьми, а саме:

-вівторок, четвер кожного тижня року з 14.00 год. до 20.00 год., включно, в тому числі за місцем проживання батька, враховуючи обов`язкове виконання графіку побачень, навчання, додаткової зайнятості дітей та відпочинку;

-у п`ятницю з 15.00 год. до неділі 18.00 год. включно через тиждень, за місцем проживання батька з ночівлею, враховуючи обов`язкове виконання графіку додаткової зайнятості дітей;

-у період зимових канікул 7 календарних днів за місцем проживання батька з ночівлею, враховуючи обов`язкове виконання графіку додаткової занятості дітей;

-у період літніх канікул з 01 серпня до 25 серпня кожного року, за місцем проживання батька з ночівлею;

-дні народження дітей за попередньою домовленістю між батьками, з урахуванням побажань та самопочуття дітей.

18 квітня 2024 року та 23 квітня 2024 року ОСОБА_1 прибув за місцем проживання ОСОБА_2 для того, щоб забрати дітей на прогулянку, водночас діти не виявили бажання проводити час з батьком.

09 травня 2024 року ОСОБА_1 подав до Доброславського ВДВС заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду на підставі виконавчого листа, виданого 07 травня 2024 року на виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2023 року по справі №504/477/23.

Постановою старшого державного виконавця Доброславського ВДВС Горбань М.О. від 09 травня 2024 року було відкрито виконавче провадження №74975776 з примусового виконання виконавчого листа №504/477/23 від 07 травня 2024 року про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дітьми.

15 травня 2024 року ОСОБА_2 подала до Доброславського ВДВС заяву про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі Закон №1404-VIII), у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. До заяви вона додала фотозаписи та відеозаписи зустрічей дітей з батьком, а також копію заяви до поліції від 23 квітня 2024 року про вчинення батьком дітей адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства).

Старший державний виконавець Доброславського ВДВС Горбань М.О. в усній формі відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження, посилаючись на те, що рішення суду не виконується. Зазначена обставина стороною відповідача за час розгляду справи спростована не була.

Водночас, 16 травня 2024 року державним виконавцем було складено акт, згідно якого вбачається, що ОСОБА_2 за визначеною адресою та у визначений час дітей не привела. В акті зазначено, що у телефонному режимі ОСОБА_2 повідомила державного виконавця, що діти не хочуть бачитися з батьком. У той же час в акті зазначено, що жодних повідомлень від ОСОБА_2 щодо неможливості виконання постанови від 15 травня 2024 року до державної виконавчої служби не надходило.

Водночас, 16 травня 2024 року старший державний виконавець Доброславського ВДВС Горбань М.О. виніс постанову про накладення на ОСОБА_2 штраф за невиконання рішення немайнового характеру у розмірі 1 700 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи доведено, що позивач не чинила перешкод колишньому чоловікові у спілкуванні з їх спільними дітьми, а факт її нез`явлення на зустріч з колишнім чоловіком задля його спілкування з дітьми в межах виконавчого провадження ґрунтується на небажанні дітей проводити з батьком спільний час, суд першої інстанції дійшов висновку про неповне з`ясування державним виконавцем фактичних обставин у виконавчому провадженні, та, у свою чергу, про необґрунтованість та протиправність постанови старшого державного виконавця Доброславського ВДВС Горбань М.О. від 16 травня 2024 року про накладення на ОСОБА_5 штрафу в розмірі 1 700 грн. в межах ВП №74975776, а тому про необхідність її скасування в судовому порядку.

Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02 червня 2016 року.

Згідно ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст. 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, але не виключно, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України та судові накази.

За ч.1 ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Заходи примусового виконання рішень закріплені у ст. 10 Закону №1404-VIII.

Згідно ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною врегульовано ст. 64-1 Закону №1404-VIII.

Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність (ч.3 ст. 64-1 Закону №1404-VIII).

Відповідно ч.1 ст. 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника юридичну особу 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2832/5) затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі Інструкція №512/5).

Розділ ІХ Інструкції регулює виконання рішень немайнового характеру.

Виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному ст. 63 Закону.

Якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з`явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною.

Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною.

Якщо сторона виконавчого провадження не з`явилася у визначений у виклиці час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження.

За наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному ст. 32 Закону.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені ч.3 ст. 64-1 Закону.

Аналізуючи вищезазначене, державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення, визначених рішенням або визначених державним виконавцем, якщо у рішенні таких відомостей встановлено не було. Шляхом винесення відповідної постанови державний виконавець визначає час та місце проведення зустрічі із дитиною. Разом з тим, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною, державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова старшого державного виконавця Доброславського ВДВС Горбань М.О. ВП №74975776 від 16 травня 2024 року про накладення на ОСОБА_2 штрафу в розмірі 1 700 грн., відповідно ч.1 ст. 75 Закону №1404-VIII, прийнята з підстав невиконання останньою без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення.

Так, старший державний виконавець Доброславського ВДВС Горбань М.О. 13 травня 2024 року склав повідомлення про виклик ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для визначення місця побачень стягувача (батька) з дітьми.

Втім під час зустрічі сторони не дійшли згоди щодо визначення місця побачення з дітьми, про що 15 травня 2024 року державним виконавцем було складено акт та постанову про визначення державним виконавцем місця побачення стягувача (батька) з дітьми на 16 травня 2024 року з 14.00 год. за адресою: Одеська область, с. Фонтанка, вул. Соборна, 1, "Гральний майданчик", згідно вимог Інструкції №512/5. Здійснено попередження боржника, що у разі невиконання без поважних причин рішення державним виконавцем буде складено акт та постанова про накладання на боржника штрафу у розмірі, визначеному ч.1 ст. 75 цього Закону №1404-VIII.

Разом з тим, ОСОБА_2 не виконала вимоги постанови від 15 травня 2024 року, оскільки не з`явилася з дітьми у вказаний час та місце, при цьому засобами телефонного зв`язку повідомила державного виконавця про небажання дітей бачитися з батьком.

В свою чергу, в акті від 16 травня 2024 року державний виконавець встановив відсутність повідомлення боржника (матері) щодо причин неможливості виконання вищевказаної постанови.

Тобто, ОСОБА_2 , в порушення вимог ст. 63 Закону №1404-VIII, без поважних причин не виконала рішення, а саме не доставила дітей о 14:00 год. за вказаною адресою, за наслідками чого передбачена відповідальність визначена ч.1 ст. 75 вказаного Закону.

Колегія суддів не вважає належним та достовірним доказом відеозаписи долучені позивачем до матеріалів справи, оскільки вони не містять часу, дати та місця такого запису, відповідно неможливо встановити достовірність такого запису з точки зору часу та місця зйомки.

Щодо наявності підстав для врахування наданого до суду позивачем як доказ висновку №18/24 за результатами проведення судової-психологічної експертизи від 15 червня 2024 року, виготовленого лабораторією психологічних досліджень та експертиз "Психологіка", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року №4038-XII (далі Закон №4038-XII) судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

Частини 1, 2 ст. 104 КАС України встановлюють, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Порядок проведення експертних досліджень та складення висновків експерта за результатами проведеного позасудового експертного дослідження визначається відповідно до законодавства.

Таким чином, наданий позивачем висновок №18/24 є висновком експерта, складеним на його замовлення.

Проаналізувавши вказаний висновок №18/24 колегією суддів зазначає, що експертом було надано оцінку великій кількості відеоматеріалу, зміст якого не відомий суду. Окрім того, висновок підготовлено та складено без фактичного спілкування експерта з батьком та без оцінки та спостереження спілкування дітей з батьком, що ставить під сумнів об`єктивність та достовірність такого висновку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок №18/24 за результатами проведення судової-психологічної експертизи від 15 червня 2024 року, виготовлений лабораторією психологічних досліджень та експертиз "Психологіка", не може бути розцінений як достовірний доказ поважності причини невиконання позивачкою постанови про визначення державним виконавцем місця побачення стягувача (батька) з дітьми на 16 травня 2024 року з 14.00 год. за адресою: Одеська область, с. Фонтанка, вул. Соборна, 1, "Гральний майданчик".

Підсумовуючи викладене колегія суддів доходить висновку про невиконання ОСОБА_2 без поважних причин рішення державного виконавця про встановлення побачення з дітьми, а тому державний виконавець правомірно склав оскаржувану постанову про накладення на боржника (позивача) штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказані обставини залишено поза увагою судом першої інстанції, що призвело до винесення рішення з яким не погоджується колегія суддів.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.1, 3, 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

Колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.2 ч.1 ст. 315, п.п.1, 3, 4 ч.1 ст. 317, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року скасувати.

Ухвалити у справі нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови від 16 травня 2024 року про накладення на ОСОБА_2 штрафу в розмірі 1 700 грн. у виконавчому провадженні №74975776.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 03 грудня 2024 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.