Ухвала

від 05.07.2024 по справі 460/6534/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

05 липня 2024 року м. Рівне№460/6534/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши матеріали позовної заяви

ОСОБА_1 доКузнецовського міського суду Рівненської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кузнецовського міського суду Рівненської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу від 13.02.2024 №3-к/А "Про встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років на 2024 рік", яким встановлено з 01.01.2024 надбавку за вислугу років на державній службі на рівні 2% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу державним службовцям Кузнецовського міського суду Рівненської області, в частині позивача та зобов`язання здійснити з 01.01.2024 перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» та наказу №18-к/А від 17.05.2016 «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям Кузнецовського міського суду Рівненськох області», а саме на рівні 3 % посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду від 20.06.2024 позову заяву залишено без руху.

На усунення недоліків позовної заяви позивач подала заяву про поновлення строку звернення до суду.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість причин пропуску позивачем строку звернення до суду, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає таке.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 1 ст.118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин 1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частини п`ята статті 122 КАС України).

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Водночас у КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Суд враховує, що Верховним Судом неодноразово, зокрема, у постановах від 29.02.2024 у справі № 240/3609/23, від 04.05.2023 у справі №560/3294/22, від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, висловлювалася позиція, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України.

За правилами ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушенихїї прав, свобод та інтересів. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Як свідчать матеріали справи, позивач просить визнати протиправним і скасувати наказ Кузнецовського міського суду від 13.02.2024 щодо встановлення з 01.01.2024 надбавки за вислугу років державним службовцям апарату суду на 2024 рік в частині, що стосується позивачки, та зобов`язання ТУ ДСА в Рівненській області провести відповідний перерахунок заробітної плати з 01.01.2024.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про оплату праці" при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Суд звертає увагу, що виплата заробітної плати носить щомісячний характер (регулярні платежі), тобто щомісяця станом на перше число після виплати заробітної плати за попередній місяць особі відомо про порушення її права на належний розмір оплати праці у відповідному місяці. Таким чином, щомісячно протягом цього терміну у такої особи виникає право на звернення до суду за захистом цих порушених прав.

Іншими словами, про розмір заробітної плати, виплаченої за лютий 2024, на підставі спірного наказу від 13.02.2024, позивачці було достеменно відомо станом на 01.03.2024.

Натомість, з даним позовом до суду позивачка звернулася лише 17.06.2024, про що свідчить відбиток на поштовому конверті, в якому скеровано позов до суду, тобто із пропуском тримісячного строку, встановленого ст.233 КЗпП України.

При цьому, твердження позивачки, що фактично вона була ознайомлена зі спірним наказом лише 19.03.2024, суд оцінює критично та відхиляє як безпідставні, позаяк підпис позивачки на звороті наказу не містить дати такого ознайомлення, а 19.03.2024 датована вже згода позивачки працювати за новими умовами оплати праці та соціально-побутового забезпечення з 12.02.2024. Будь-яких доказів ознайомлення позивача зі спірним наказом саме 19.03.2024, як про це стверджується у заяві про поновлення строку звернення, позивачкою суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

В свою чергу, долучені до позовної заяви документи свідчать, що з повідомленням про зміну істотних умов праці (зокрема, про виплату з 01.01.2024 надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 % посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу) позивачка була ознайомлена 19.02.2024.

Таким чином, будучи з 19.02.2024 обізнаною про зміну умов виплати надбавки за вислугу років на державній службі з 01.01.2024, отримавши заробітну плату за новими правилами, у позивачки виникло право на звернення до суду з цим позовом.

Також, суд не бере до уваги твердження позивачки, наведені у заяві про поновлення строку звернення, про введення на території України воєнного стану як поважної причини пропуску строку звернення, позаяк вказана обставина не зупинила перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Така правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22.

Водночас, загальновідомо, що ні відділення зв`язку Укрпошти, ні Рівненський окружний адміністративний суд, ні відповідачі у справі не припиняли роботи на період введення на території України воєнного стану. Тобто, позивачка мала можливість звернутися до суду з даним позовом як безпосередньо до суду, так і направивши позов поштою або через систему Електронного суду.

Будь-яких доказів на підтвердження наявності таких обставин та їх причинно-наслідкового зв`язку з неможливістю вчасного звернення до суду з цим позовом позивачем не вказано і до матеріалів позову не долучено.

Зазначені позивачем у заяві підстави дотримання строків звернення до адміністративного суду з позовом, суд вважає необґрунтованими, а відтак позивачка пропустила строк звернення до суду з цим позовом без поважних причин.

При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.

Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України.

Так, за правилами ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Пунктом 9 ч.4 ст.169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

За наведеного в сукупності, враховуючи те, що позивачем пропущений тримісячний строк звернення до суду з цим позовом, а обґрунтувань обставин та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду позивачкою не наведено та не доведено, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви на підставі ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169 КАС України.

Керуючись статтями 123, 169, 241, 248 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Кузнецовського міського суду Рівненської області ( м-н Будівельників, 3,м. Вараш,Вараський р-н, Рівненська обл.,34402 ) Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області ( вул. Симона Петлюри, буд. 10,м. Рівне,Рівненська обл.,33028 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинення певних дій- повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Суддя Н.С. Гудима