Рішення

від 04.07.2024 по справі 127/13421/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/13421/24

Провадження № 2/127/1743/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог: Третя вінницька державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Воронцова О.В., звернулася до суду із позовом до Вінницької міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог: Третя вінницька державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті бабусі позивачки ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном в три місяці з часу набрання рішенням суду законної сили. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся позивачки по лінії батька -- ОСОБА_2 ( актовий запис про смерть № 840 від 23.12.2022 року). Після її смерті відкрилася спадщина за законом на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23.02.1995 року, виданого виконкомом Вінницької міської ради згідно рішенню від 23.02.1995 р. № 82( довідка КП «ВМБТІ» № 2234 від 13.05.2020 року). Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_2 мали б бути її чоловік та діти. Чоловік ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , помер у 1990 році на території російської федерації, її син, а мій батько, ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ( актовий запис № 3263 від 14 листопада 2019 року) також ще за життя ОСОБА_2 , її дочка, ОСОБА_5 на даний час проживає у російській федерації, куди виїхала багато років тому. Чи прийняла ОСОБА_5 спадщину після смерті матері позивачці не відомо. Останнім відомим її місцем проживання була кв. АДРЕСА_1 .

Позивачка є онукою спадкодавиці і її спадкоємицею за правом представлення, так як син, ОСОБА_4 (батько позивачки), помер раніше спадкодавиці, то позивачка, її внучка, як спадкоємиця п`ятої черги, набуває право на спадкування за - законом в першу чергу замість свого покійного батька. З 05.12.2020 року позивачка відбуває покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області в державній установі «Збаразька виправна колонія (№63)». Кінець строку - 05.06.2026 року (довідка № 3/3516 від 28.09.2022 року). Дізнавшись про смерть ОСОБА_2 , позивачка звернулася до адміністрації колонії з проханням посвідчити її підпис на заяві про прийняття спадщини. 26.09.2022 року підпис позивачки на заяві було посвідчено і вона засобами поштового зв`язку направила заяву своїй матері з проханням передати її в нотаріальну контору. На той час діяла постанова КМУ від 24 червня 2022 року №719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану», відповідно до якої в умовах воєнного стану в Україні діє правило 10 (десяти) місяців на прийняття спадщини чи відмови від неї. Так як позивачка не була обізнана про порядок подачі заяви про прийняття спадщини, то заяву надіслала матері до спливу кінцевого строку для подачі заяви на прийняття спадщини, який закінчувався 19.12 2022 року. Після того, як мати позивачки звернулася до нотаріуса, то останній пояснив, що заяву може прийняти тільки при наявності поштового конверта. Так як конверт матір`ю було втрачено, то вказану заяву до нотаріальної контори можна було подати за наявності у матері довіреності, яка б давала їй право подавати до нотаріальної контори документи від імені позивачки, але якої у матері позивачки на той час не було.

Тобто, через формальні причини та незнання порядку звернення до нотаріальної контори, заява про прийняття позивачкою спадщини не була подана, проте вона вживала заходів щодо своєчасного вступу у спадщину.

Перебуваючи в установі виконання покарань, позивачка тривалий час не могла оформити довіреність на свою маму через зволікання з боку керівництва установи і лише 29.03.2023 року таку довіреність було оформлено.

03.05.2023 року мати позивачки ОСОБА_6 , яка діє від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, звернулася до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 .

Постановою державного нотаріуса Третьої вінницької державної нотаріальної контори за № 407/02-31 від 03.05.2023 року ОСОБА_6 було відмовлено у видачі на ім`я позивачки свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , оскільки позивачка не проживала постійно разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не подала заяви про прийняття спадщини протягом шести місяців, а також у зв`язку з тим, що відсутні спадкоємці, котрі могли б дати згоду на прийняття позивачкою спадщини. Позивачка також зазначає у позові, що у неї на утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, яких на даний час виховує її мати. Спірна квартира, що залишилася після смерті спадкодавиці, єдине житло, яке може належати їй на праві власності, в якому вона зможу забезпечити собі та своїм дітям нормальне життя. Адже, після звільнення з місць несвободи, позивачці потрібно буде заново починати своє життя: знайти роботу, житло, опікуватися дітьми.

Отже, відбування покарання в місцях несвободи є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, що не дозволили позивачу своєчасно звернутися до нотаріуса.

Таким чином, позивач вважає, що строк для прийняття спадщини пропущений нею з поважних причин, а тому звернулася до суду із даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 24.04.2024 в даній справі відкрито провадження, а справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження та витребувано з Третьої вінницької державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), належним чином завірену копію спадкової справи заведеної щодо майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання ухвали суду Третьою вінницькою державною нотаріальною конторою Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на адресу суду надіслано лист-повідомлення про те, що після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщина не відкривалася.

На підставі ухвали суду від 13.06.2023 в даній справі підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Воронцова О.В. позов підтримала, просить його задовольнити.

Представник відповідача Вінницької міської ради Коваль Д.О. у судовому засіданні при розгляді справи не висловив конкретної позиції щодо заявлених позовних вимог та при його вирішенні покладається на розсуд суду.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Третьої вінницької державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у їх відсутності, при ухваленні рішення покладаються на розсуд суду.

Також в ході судового засідання була допитана свідок ОСОБА_6 , яка пояснила, що вона являється матір`ю позивачки, після смерті її свекрухи ОСОБА_2 відкрилася спадщина за законом на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала їй, і її донька, яка на даний час перебуває у місцях позбавлення волі є спадкоємицею після смерті ОСОБА_6 , оскільки її чоловік помер ще за життя спадкодавці. Також на запитання суду вона пояснила, що тривалий час її донька не могла на неї оформити довіреність для того щоб вона від її імені могла звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом. Після того, як було оформлено довіреність і подано заяву від імені позивачки до нотаріуса, останній відмовив у вчиненні нотаріальних дій.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази на предмет належності та допустимості в їх сукупності та взаємозв`язку, вислухавши пояснення сторін по справі та свідка, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує норми спадкового права, Цивільного кодексу Українита враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно достатті 1268ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Згідно з частиною першою статті 1269ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина першастатті 1270 ЦК України). Отже, закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що позивачка вищезазначених вимог закону не дотрималася та після відкриття спадщини не подала своєчасно до нотаріальної контори відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19).

Законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подачу заяви про прийняття спадщини та такі причини оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи. Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.12.2021 року у справі № 369/6254/19-ц, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Разом з тим, у пункті 24постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7зазначено, що, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідност. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Статтею 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За правиламист. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1ст. 77 ЦПК Українивизначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно дост. 78 ЦПК Українисуд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно дост. 79 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно дост. 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Частинами 1 та 2ст. 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся позивачки по лінії батька -- ОСОБА_2 ( актовий запис про смерть № 840 від 23.12.2022 року (а.с. 13)).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина за законом на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23.02.1995 року, виданого виконкомом Вінницької міської ради згідно рішенню від 23.02.1995 р. № 82( довідка КП «ВМБТІ» № 2234 від 13.05.2020 року (а.с. 20).

Як встановлено в ході судового розгляду спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_2 мали б бути її чоловік та діти. Чоловік ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , помер у 1990 році на території російської федерації, її син, а мій батько, ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ( актовий запис № 3263 від 14 листопада 2019 року (а.с 14) також ще за життя ОСОБА_2 , дочка спадкодавиці - ОСОБА_5 на даний час проживає у російській федерації, куди виїхала багато років тому.

Чи прийняла ОСОБА_5 спадщину після смерті матері відомості відсутні, останнім відомим її місцем проживання була кв. АДРЕСА_1 .

Крім того, на виконання ухвали суду Третьою вінницькою державною нотаріальною конторою Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на адресу суду надіслано лист-повідомлення про те, що після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщина не відкривалася (а.с. 44-45).

Позивачка є онукою спадкодавиці і її спадкоємицею за правом представлення, так як син, ОСОБА_4 (батько позивачки), помер раніше спадкодавиці, тому позивачка, її внучка, як спадкоємиця п`ятої черги, набуває право на спадкування за - законом в першу чергу замість свого покійного батька.

З 05.12.2020 року позивачка відбуває покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області в державній установі «Збаразька виправна колонія (№63)». Кінець строку - 05.06.2026 року (довідка № 3/3516 від 28.09.2022 року (а.с. 19).

Як встановлено в ході судового розгляду перебуваючи в установі виконання покарань, позивачка тривалий час не могла оформити довіреність на свою мати для представництва її інтересів в органах нотаріату і через зволікання з боку керівництва установи і лише 29.03.2023 року таку довіреність було оформлено.

03.05.2023 року мати позивачки, ОСОБА_6 , яка діє від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, звернулася до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 .

Постановою державного нотаріуса Третьої вінницької державної нотаріальної контори за № 407/02-31 від 03.05.2023 року ОСОБА_6 було відмовлено у видачі на ім`я позивачки свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , оскільки позивачка не проживала постійно разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не подала заяви про прийняття спадщини протягом шести місяців, а також у зв`язку з тим, що відсутні спадкоємці, котрі могли б дати згоду на прийняття позивачкою спадщини.

Отже, відбування покарання в місцях несвободи є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, що не дозволили позивачу своєчасно звернутися до нотаріуса.

Згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України зі змінами, внесенимиНаказом Міністерства юстиції від 11.03.2022 №1118/5, в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини та відсутності доступу до Спадкового реєстру.

У постанові від 20 жовтня 2021 року у справі № 405/7111/19 Верховний Суд зазначив, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

У постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 496/3234/19 зроблено висновок про те, що сам факт захворювання позивача не свідчить про те, що він фізично не міг прибути до нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини або направити таку заяву засобами поштового зв`язку, чи не міг запросити нотаріуса для складення відповідної заяви за місцем свого проживання у разі неможливості подати заяву до нотаріальної контори особисто у разі хвороби.

У постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 736/586/16-ц Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Короткочасна хвороба, тяжкий матеріальний стан спадкоємця як причини пропуску строку для прийняття спадщини не можуть бути визнані поважними, оскільки самі по собі ці обставини без встановлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Натомість, суд звертає увагу на те, що перебування позивачки у в місцях позбавлення волі є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, що не дозволили їй своєчасно звернутися до нотаріуса, і дійсно створило перешкоду їй реалізувати своє право на прийняття спадщини за законом, та своєчасно подати відповідну заяву до нотаріуса.

Така судова практика є загальновідомою й загальнодоступною, викладена у багатьох судових рішеннях Верховного Суду України, зокрема у постановах:від 23 серпня 2017 року у справі № 2/235/10/16 (провадження № 6-1320цс17); від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, у численних судових рішеннях Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, як суду касаційної інстанції. Ця судова практика залишилася незмінною і у практиці нового Верховного Суду, зокрема, викладена у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, провадження № 61-38298 св 18.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини та такі причини оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи.

Тобто суд, розглядаючи такі позови встановлює наявність причин, що унеможливили своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини,та оцінює їх з точки зору поважності.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицієюВерховного Суду, викладеною у постанові від22 грудня 2021 рокусправа № 703/4978/19, провадження № 61-13783 св 21.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки позивач у зв`язку із відбуванням покарання у місцях позбавлення волі, позивачка була обмежена у своїх можливостях вчиняти ряд дій, що притаманні людині, яка необмежена у волі, а отже наявні об`єктивні, непереборні, істотні труднощів для подання заяви у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини. Тому, вказана обставина, на яку посилалася ОСОБА_1 як на підставу для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, на переконання суду, є поважною причиною пропуску вказаного строку, тобто такою, що унеможливила чи в інший спосіб перешкодила їй вчасно реалізувати своє право на подання заяви про прийняття спадщини, а відтак визначається об`єктивною перешкодою для здійснення такої дії.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 1216-1218, 1220-1223, 1268-1270, 1272-1275 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 12, 13, 76-81, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог Третя вінницька державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю три місяці від дня набрання даним рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач Вінницька міська рада, код ЄДРПОУ 25512617, адреса місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Соборна, 59;

Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору Третя вінницька державна нотаріальна контора Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 03100771, адреса місцезнаходження: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 30;

Суддя: