Ухвала

від 05.07.2024 по справі 500/962/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 500/962/24

05 липня 2024 рокум.ТернопільСуддя Тернопільського окружного адміністративного суду Дерех Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про відвід складу суду в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

03.07.2024 через відділ документального забезпечення суду позивачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано заяву про відвід складу суду в даній адміністративній справі.

Ухвалою суду від 03.07.2024 постановлено заяву позивача про відвід судді в адміністративній справі №500/962/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги, рішення передати на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2024 заяву про відвід судді Мартиць О.І. в адміністративній справі №500/962/24 передано для розгляду судді Тернопільського окружного адміністративного суду Дерех Надії Володимирівні.

За змістом частини четвертої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Згідно частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід у порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

У відповідності до частини одинадцятої ст.40 КАС України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду заяви про відвід у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.

Вирішуючи подану заяву, суд зазначає наступне.

Згідно із приписами статті 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Стаття 37 КАС України регламентує підстави відводу судді, коли він брав участь в розгляді даної справи в іншому складі суду та/або в судах інших інстанцій.

Частинами першою-третьою статті 39 КАС України передбачено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Також, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( надалі Конвенція), гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Практика цього Суду свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункті 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").

ЄСПЛ в пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об`єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України").

Разом з тим, як слідує із заяви про відвід складу суду, така заява обґрунтована тим, що через електронний суд 01.07.2024 представником відповідача у вказаній справі було надіслане клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів разом з черговим поясненням, яке було підтримане ним в ході судового засідання 02.07.2024. Попри обґрунтовані заперечення представника з посиланням на імперативні вимоги частин першої, третьої статті 79 КАС України щодо неможливості долучення нових доказів на даній стадії процесу за відсутності законодавчо встановлених передумов протокольною ухвалою суду вказане клопотання представника відповідача було задоволено, подані разом з клопотанням нові докази у справі приєднано до матеріалів справи. На думку позивача, посилання суду у якості обґрунтування своєї ухвали про приєднання нових доказів на неприпустимій стадії процесу за наявних фактичних обставин на те, що ці докази мають відношення до предмету доказування, - свідчить або про непрофесійність складу суду або про особливий цинізм при порушенні судом права сторони позивача на змагальність сторін, диспозитивність та на справедливий судовий розгляд справи та просто про неповагу до адвоката сторони відповідача. Позивач вважає, що даний склад суду є упередженим на користь органу владних повноважень, відтак дотримання ним при подальшому розгляді даної справи принципів верховенства права, рівності сторін, диспозитивності і забезпечення права відповідача на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист основоположних свобод, - вбачається неможливим.

Відповідно до частини першої ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною четвертою статті 9 КАС України встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною третьою статті 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

На думку суду, ухвала про долучення доказів із зазначенням обставин, які ці докази можуть підтверджувати, не може свідчити про упередженість або необ`єктивність судді, пряму чи опосередковану зацікавленість в результаті розгляду справи.

Інформація зазначена в заяві фактично відображає особисту позицію позивача побудовану на припущеннях про існування суб`єктивних обставин, які начебто можуть вплинути на об`єктивність та неупередженість судді при розгляді справи. Проте наведені припущення, не підтверджені належними і допустимими доказами.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі судді Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 29.01.2024 у справі №405/3877/19.

Суд вважає, що незгода особи, яка бере участь у справі, з процесуальними діями судді під час судового розгляду справи є підставою для оскарження прийнятих за результатами розгляду справи рішень в апеляційному чи касаційному порядку. Оцінку процесуальним діям суду можуть надавати лише суди вищих інстанцій.

При цьому, суд зауважує, що сумнів у неупередженості судді у зв`язку із вчиненням процесуальних дій не є чинником, що може свідчити про упередженість та необ`єктивність суду.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року у справі №320/931/22.

За приписами частини четвертої статті 36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

При цьому, здійснюючи оцінку балансу ризиків між обставинами повідомленими заявником у заяві про відвід та дотриманням фундаментальних принципів здійснення правосуддя, суд виходить з того, що право на справедливий суд насамперед повинне забезпечуватись безсторонністю судді.

Суд висновує з того, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, для запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Однак, зазначене не свідчить про те, що учасники мають право на зловживання правом на відвід судді та свавільно його заявляти. На переконання суду, кожен випадок відводу з підстав, які є "завідомо" безпідставними, повинен бути оцінений на наявність ознак зловживання процесуальними права. Надаючи інтерпретацію терміну "завідомо", суд виходить з того, що відвід є завідомо безпідставним, якщо він мотивований підставою, яка в силу прямої вказівки закону виключає можливість учасникам заявити такий відвід (частина четверта статті 36 КАС України). При цьому, заявлення відводу з інших підстав (пункт 4 частини першої статті 36 КАС України), не може вважатись завідомо безпідставним, позаяк відповідає принципу диспозитивності, що дозволяє учасникам з певною (дозволеною законодавцем) свободою розсуду подавати до суду заяви та клопотання з метою обґрунтування своєї позиції у справі, для досягнення успішного для себе правового результату.

Оскільки заявник, незважаючи на імперативне процесуальне застереження, викладене в частині четверті статті 36 КАС України, заявив відвід з підстав незгоди з процесуальними рішеннями судді у судовому засіданні, то суд розцінює його безпідставним.

При цьому, зважаючи на викладені стороною обставини, суд приходить до висновку, що вказані доводи заявника не можуть свідчити про упередженість судді та бути підставою для відводу згідно вимог КАС України.

Судом не встановлено підстав, передбачених статтями 36, 37 КАС України, які би перешкоджали судді брати участь у розгляді цієї справи чи свідчили про упередженість, з огляду на що, заява позивача про відвід головуючої судді Мартиць Оксани Іванівни від вирішення судового спору в справі №500/962/24 задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини дванадцятої статті 40 КАС України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 243 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Мартиць Оксани Іванівни в адміністративній справі №500/962/24 - відмовити в повному обсязі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 05.07.2024.

Суддя Дерех Н.В.