Постанова

від 04.07.2024 по справі 380/27130/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/27130/23 пров. № А/857/5157/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Носа С. П.,

розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року (прийняте в м. Львові суддею Кузаном Р. І. у письмовому провадженні) в адміністративній справі № 380/27130/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арммакс Груп» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Арммакс Груп» звернулося до суду з позовом до Львівської митниці, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товару № UA209000/2023/900786/2 від 28.07.2023;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови № UA209170/2023/002609 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 позов задоволено повністю.

Представником позивача 02.02.2024 направлено на адресу суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн та судові витрати понесені за переклади документів та їх завірення у розмірі 3200,00 грн.

Представник відповідача подавала заперечення проти стягнення витрат на правничу допомогу. Вказувала, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений представником позивача, явно завищений та не співмірний з обсягом наданих адвокатом послуг.

Також вказувала, що судові витрати по залученню перекладача було вчинено за власною ініціативою та на власний розсуд. Крім того такі документально не підтверджені.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арммакс Груп» 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп., понесених витрат на професійну правничу допомогу.

У решті вимог про стягнення судових витрат відмовлено.

Не погодившись із цим додатковим рішенням, його оскаржила Львівська митниця, вважаючи, що таке є незаконним та прийняте з порушенням норм процесуального права, а тому просила скасувати оскаржуване додаткове рішення і ухвалити нове, яким відмовити у стягненні судових витрат у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що витрати на правничу допомогу є безпідставно завищеними, необґрунтованими, не підтверджені належними доказами, не відповідають принципам розумності та є неспівмірними зі складністю справи і обсягом виконаних робіт.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказав, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують доводів оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції.

Вказує, що витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами. Суд дійшов висновку про необхідність розумного обмеження розміру витрат на правничу допомогу адвоката до 4000,00 грн, застосовуючи принцип співмірності. Таким чином, спростовуються доводи відповідача про те, що судом не аналізувалось питання складності справи, виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 132 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

А відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 суд висловив правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 по справі № 826/856/18.

На підтвердження понесених витрат позивач надав суду договір про надання правових послуг № 01/05/23 від 26.05.2023, акт б/н від 01.02.2024 про виконаних робіт (приймання-передачі наданих послуг) за Договором № 01/05/23 від 26.05.2023, рахунок на оплату 01/02 від 01.02.2024, платіжна інструкція № 5313 від 01.02.2024.

Згідно акта наданих послуг від 01.02.2024 гонорар встановлено у фіксованому розмірі - 5000,00 гривень, який містить детальний опис наданих послуг, зокрема: консультацію Клієнта щодо подання позовної заяви у спорі з Львівською митницею про скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900786/2 від 28.07.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/002609; аналіз документів для подання позовної заяви в спорі з Львівською митницею про скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900786/2 від 28.07.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/002609; складання позовної заяви щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900786/2 від 28.07.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/002609; складання відповіді на відзив Львівської митниці на позовну заяву ТОВ «Арммакс Груп» про скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900786/2 від 28.07.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/002609 (справа № 380/27130/23); представництво інтересів ТОВ «Арммакс Груп» в підготовчому судовому засіданні Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/27130/23 - 13.12.2023; представництво інтересів ТОВ «Арммакс Груп» в судовому засіданні Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/27130/23 - 31.01.2024.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС Україниу разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 134 КАС Українипередбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як видно з матеріалів справи, відповідач подавав заперечення щодо відшкодування витрат.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідностатті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд першої інстанції врахував, що роботи адвоката з складання і написання позовної заяви передбачають консультації та аналіз законодавства та матеріалів справи. Відтак витрати на надання юридичної консультації, підготовку до написання позовної заяви, а також складання та написання позовної заяви у розмірі 8000,00 грн (8 год) є очевидно завищеними та неспівмірними зі складністю справи, при цьому суд дійшов висновку про необхідність розумного обмеження розміру витрат на правничу допомогу адвоката до 4000,00 грн, застосовуючи принцип співмірності.

Аналізуючи викладене, беручи до уваги положення КАС України, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір витрат зазначений позивачем не відповідає критерію співмірності розміру судових витрат, пов`язаних із наданням адвокатом послуг.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з необхідністю відшкодування судових витрат позивачу на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також співмірний з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).

Щодо решти обставин та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що такі не спростовують викладених вище висновків та на законність судового рішення не впливають.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, додаткове рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни додаткового рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року в адміністративній справі № 380/27130/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк С. П. Нос