Рішення

від 25.06.2024 по справі 903/307/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 червня 2024 року Справа № 903/307/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,

прокурора відділу Волинської обласної прокуратури Присяжнюк І.Б.,

представника відповідача 2: Кирпичова Б.Є.,

представника відповідача 3: Хитрик Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації

до відповідачів:

1) Володимирської районної державної (військової) адміністрації

2) Литовезької сільської ради

3) Головного управління Держгеокадастру у Волинській області

про визнання незаконним рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку в державну власність,

встановив: 28.03.2024 заступник керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації (позивача) звернувся до суду з позовом до відповідачів Володимирської районної державної (військової) адміністрації, Литовезької сільської ради та Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації від 06.12.2013 № 339 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, площею 72,6725 гектари;

- визнати незаконним та скасувати п. 39 додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 27.08.2018 № 3-1034/15-18-сг Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність;

- визнати незаконним та скасувати п. 39 додатку до рішення Литовезької сільської ради №18/40 від 28.09.2018 Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Литовезької сільської ради щодо передачі земельної ділянки площею 72,6725 га з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034 у комунальну власність Литовезької сільської ради;

- усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, площею 72,6725 га шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі;

- усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 72,6725 га з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, що розташована за межами Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Литовезьку сільську раду (код ЄДРПОУ 04335252, Волинська область, Володимирський район, с. Литовеж, вул. Володимира Якобчука, 11) повернути у власність держави в особі Волинської обласної військової адміністрації (адреса м. Луцьк, Київський Майдан, 9, код ЄДРПОУ 13366926) земельну ділянку з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, площею 72,6725 гектари.

Також просить стягнути з відповідачів на користь Волинської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 23350грн 97коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на спірній земельній ділянці розташована пам`ятка археології національного значення городище Замок (ІХ-ХІІІ ст.) з охоронним номером 030010-Н, яка на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928 Про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України занесена до вказаного реєстру як пам`ятка археології, а відтак вказана земельна ділянка має належати на праві власності лише державі.

Ухвалою суду від 29.03.2024 відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено 30.04.2024р.

16.04.2024р. відповідач 3 - Головне управління Держгеокадастру у Волинській області надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№01-75/2895/24), в якому заперечив проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначив, що відповідно до Наказу комітету статистики України від 05.11.1998 року № 377, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1998 року за № 788/3228 «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)» в Звітах Про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності, а також перебування їх у власності й користуванні, спірна земельна ділянка площею 72,6723 га облікувалася, як сільськогосподарські землі, в тому числі пасовища із земель запасу та резерву не наданих у власність або користування на території Литовезької сільської ради Іваничівського (наразі Володимирського) району Волинської області. Таким чином, спірна земельна ділянка відповідно до вимог чинного законодавства сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Іваничівського району Волинської області. Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутня науково-проектна документація з визначення меж і режимів використання зон охорони пам`ятки археології національного значення Городище «Замок» на території Литовезької територіальної громади, а також іншої документації відповідність до актуальних меж пам`ятки археології. Вважає, що позивачем не обґрунтовано доцільність скасування відомостей в Державному земельному кадастрі земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 72,6725 га, яка наразі перебуває в комунальній власності Литовезької сільської ради, а для скасування державної реєстрації земельної ділянки необхідні правові підстави, які на даний час відсутні. Також, в даній справі прокурор пред`явив, зокрема, вимоги про визнання незаконним рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки, відповідачем визначив Головне управління. В частині цих позовних вимог позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління), що є підставою для відмови у позові.

22.04.2024р. заступник керівника Волинської обласної прокуратури надіслав на адресу суду відповідь на відзив відповідача - 3 (вх.№01-75/2985/24), в якій не погодився з доводами відповідача-3, зазначеними у відзиві. Просив відхилити заперечення на позовну заяву, з підстав їх необґрунтованості. При цьому прокурор зазначив, що відсутність у технічній документації документів на пам`ятку археології не є доказом відсутності пам`ятки на спірній земельній ділянці або ж законності виготовлення такої документації. Наявність у Державному земельному кадастрі не скасованих відомостей про земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, площею 72,6725 га унеможливлює внесення до цього кадастру інформації про земельну ділянку історико-культурного призначення на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об`єктів культурної спадщини або ж проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, що передбачено у п. 111 Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051. Скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі забезпечить виключення відомостей про сільськогосподарське призначення землі під пам`яткою археології національного значення городище «Замок».

29.04.2024р. представник відповідача 2 - Литовезької сільської ради надіслав на адресу суду заяву (вх.№01-74/639/24), в якій зазначив, що Литовезькою сільською радою у добровільному порядку відповідно до акту приймання передачі від 18 квітня 2024 року передано Волинській обласній військовій адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, площею 72,6725 га, яка є предметом позову у справі №903/307/24.У вказаній заяві представник відповідача-2 просить суд закрити провадження у даній справі № 903/307/24 в частині п. 6 вимог прокурора щодо усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Литовезької сільської ради повернути у власність держави в особі Волинської обласної військової адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, площею 72,6725 гектари.

30.04.2024р. відповідач 3 - Головне управління Держгеокадастру у Волинській області надіслав на адресу суду заперечення (вх.№01-75/3169/24), в яких зазначив, що починаючи із 2013 року по даний час ні позивач, ні прокурор, з урахуванням їх повноважень, не зверталися до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області з відповідними клопотаннями щодо можливих шляхів до судового врегулювання порушеного питання. Важає, що позовні вимоги, заявлені до Головного управління не підлягають до задоволення та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог прокурора.

Ухвалою суду від 21.05.24 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 30 травня 2024 року, про що не заперечили учасники справи.

23.05.2024р. представник відповідача 1 - Володимирської районної державної (військової) адміністрації надіслав на адресу суду клопотання (вх.№01-74/790/24), в якому повідомив, що 22 травня 2024 року начальником Володимирської районної державної (військової) адміністрації Волинської області прийнято розпорядження № 54 Про внесення змін до розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації від 06.12.2013 № 339 (додано) з метою задоволення претензійних вимог позивача щодо визнання незаконним та скасування розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації від 06.12.2013 № 339 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки площею 72,6725 га з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034 шляхом її виведення з переліку площ, затверджених в матеріалах інвентаризації проінвентаризованих земельних ділянок. У клопотанні представник Володимирської районної державної (військової) адміністрації Волинської області просить суд закрити провадження у справі в частині вимог заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації щодо визнання незаконним та скасування розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації від 06.12.2013 № 339 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки площею 72,6725 га з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034 у зв`язку з добровільним усуненням вимоги, пред`явленої прокуратурою райдержадміністрації.

У судовому засіданні 30.05.2024 судом оголошено перерву до 25.06.2024р.

Ухвалою суду від 30.05.2024 постановлено повідомити учасників справи, що розгляд справи буде продовжено 25 червня 2024 року.

У судовому засіданні 25.06.2024 прокурор позовні вимоги підтримав в частині позову, просить їх задовольнити.

Представник відповідача 2 Литовезької СР просив суд закрити провадження у справі в частині усунення перешкоди державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Литовезьку сільську раду повернути у власність держави спірну земельну ділянку.

Представник відповідача 3 - ГУ Держгеокадастру у Волинській області проти позову заперечив.

Частинами 1 та 3 ст.202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення учасників справи, господарський суд встановив наступне.

Як вбачається із листа Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 15.02.2024 № 10-3-0.31-744/2-24 земельна ділянка з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, площею 72,6725 га сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Литовезької сільської ради колишнього Іваничівського району Волинської області.

Розроблення даної документації із землеустрою здійснювалось на підставі розпорядження Іваничівської райдержадміністрації від 21.08.2013 № 220 та наказу Головного управління Держземагентства у Волинській області від 19.11.2013 № 58.

В подальшому, розпорядженням Іваничівської районної державної адміністрації від 06.12.2013 № 339 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Литовезької сільської ради колишнього Іваничівського району Волинської області загальною площею 217,1662 гектарів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» передбачено реорганізацію Іваничівської районної державної адміністрації шляхом її приєднання до Володимир-Волинської районної державної адміністрації.

У відповідності до п. 7 Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1321, перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється: у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється.

Розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 15.01.2021 № 4 утворено комісію з реорганізації Іваничівської районної державної адміністрації шляхом приєднання до Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області.

Отже, Володимир-Волинська районна державна адміністрація з моменту утворення комісії з реорганізації вважається правонаступником прав та обов`язків Іваничівської районної державної адміністрації.

Згідно розпорядження Володимир-Волинської районної державної адміністрації № 121 від 05.12.2022, виданого відповідно до статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», постанов Верховної Ради України від 15.12.2021 року №1959 «Про перейменування міста Володимир-Волинський Володимир-Волинського району Волинської області», від 18.07.2022 року №2405 «Про перейменування Володимир- Волинського району Волинської області», а також розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.11.2022 року №1030-р «Про перейменування Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області» Володимир-Волинську районну державну адміністрацію перейменовано на Володимирську районну державну адміністрацію.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.12.2019 № НВ-0708852852019 відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, площею 72,6725 га 12.11.2013 внесені до Державного земельного кадастру за цільовим призначенням 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність та користування громадянам та юридичним особам) та категорією землі - землі сільськогосподарського призначення на підставі вищезазначеної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинської області від 27.09.2018 № 3-1034/15-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну» спірну земельну ділянку передано Литовезькій територіальній громаді на праві комунальної власності (п. 39 додатку до акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність).

Рішенням Литовезької сільської ради від 28.09.2028 № 18/40 «Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Литовезької сільської ради» вказану земельну ділянку прийнято безоплатно із державної власності у комунальну (п.39 додатку №1 до рішення).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.01.2024 № 362301628 встановлено, що 21.01.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, площею 72,6725 га зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Поряд з цим, згідно листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 01.02.2024 № 2605/0/2-24 вбачається, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928 «Про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» до Державного реєстру нерухомих пам`яток України занесено городище «Замок» (ІХ-ХІІІ ст.) в с. Литовеж Іваничівського району як пам`ятку археології національного значення з охоронним номером 030010-Н.

Відповідно до листа Управління містобудування та архітектури Волинської обласної державної адміністрації від 31.01.2024№106/01-12/2-24 вищезазначена пам`ятка археології розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034.

ДП «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України листом від 15.02.2024 № 96-02-1 також повідомило, що у межах вказаної земельної ділянки розташована пам`ятка археології городище «Замок».

Згідно листа Литовезької сільської ради від 05.02.2024 № 13 вбачається, що при виготовлені Генерального плану села Литовеж, який затверджений рішенням Литовезької сільської ради від 20.03.2020 № 36/8 враховано наявність пам`ятки археології - городище «Замок».

З аналізу зазначених розпоряджень Іваничівської районної державної адміністрації, наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, рішення Литовезької сільської ради вбачається, що дії вказаних органів спрямовані на незаконну зміну цільового призначення земельної ділянки історико-культурного призначення на землі сільськогосподарського призначення, що в подальшому обумовило незаконно її передачу у комунальну власність.

Згідно п. «д» ч.1 ст. 19 Земельного кодексу України однією з категорій земель є землі історико-культурного призначення.

Відповідно до ст. 53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї- садиби.

Згідно ст. 54 Земельного кодексу України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Водночас, пам`яткоохоронне законодавство містить заборону щодо передачі у комунальну та приватну власність земель, на яких розташовані пам`ятки археології.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.

Згідно з ч. 6 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» пам`ятка археології - археологічний об`єкт національного або місцевого значення, занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно- антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність

Пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (абз. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Згідно із ч.1 ст.34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико- культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Таким чином, оскільки на земельній ділянці з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, площею 72,6725 га розташована пам`ятка археології національного значення городище «Замок» (ІХ-ХІІІ ст.) з охоронним номером 030010-Н, яка на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928 «Про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» занесена до вказаного реєстру як пам`ятка археології, відтак вказана земельна ділянка має належати на праві власності лише державі. При цьому судом враховано правовий висновок про належність земельної ділянки до державної власності у разі розташування на ній пам`ятки археології викладений у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 751/1776/17.

Крім того, статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2, 6, 7 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, прийняття рішення Литовезької сільської ради від 28.09.2018 та реєстрації земельних ділянок у відповідних реєстрах) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відтак, розпорядження щодо спірної земельної ділянки вправі приймати лише Волинська обласна державна адміністрація, яка є розпорядником земель державної форми власності за межами населених пунктів.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Згіжно з ст. ст. 162, 163 Земельного кодексу України охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико- культурного призначення.

Завданням охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

Враховуючи викладене викладене, розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації від 06.12.2013 № 339, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, п. 39 акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, який є додатком до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинської області від 27.09.2018 № 3-1034/15-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну», п. 39 додатку № 1 до рішення Литовезької сільської ради від 28.09.2028 № 18/40 «Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Литовезької сільської ради» прийняті всупереч ст. 122 Земельного кодексу України, 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Положення ст. 152 Земельного кодексу України визначають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Суд враховує правову позицію щодо визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про передачу земельної ділянки підтверджується судовою практикою, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №927/1206/21, у якій Велика Палата Верховного Суду констатувала достатність, належність, правомірність та дієвість (ефективність) у спірних правовідносинах саме такого самостійного способу захисту, як визнання незаконним і скасування рішення уповноваженого органу державної влади (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України), оскільки подальше відчуження спірної земельної ділянки не відбулося (п. 144 Постанови).

Таким чином, розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації від 06.12.2013 № 339, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, п. 39 акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, який є додатком до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинської області від 27.09.2018№ 3-1034/15-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну», п. 39 додатку № 1 до рішення Литовезької сільської ради від 28.09.2028 № 18/40 «Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Литовезької сільської ради» є незаконними в порядку, визначеному ст. ст. 16, 21, 393 Цивільного кодексу України та ст.ст. 152, 155 Земельного кодексу України.

Водночас, згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі протиправного вибуття об`єктів у комунальну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовну вимогу про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження майном (земельною ділянкою) слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

Земельна ділянка із кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, площею 72,6725 га наразі зареєстрована на праві власності за Литовезькою сільською радою, проте в силу закону вона не може належати до земель сільськогосподарського призначення, тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земель історико-культурного призначення, на яких розташовані пам`ятки археології, а саме користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження цією земельною ділянкою шляхом скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку у Державному земельному кадастрі.

У постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 557/303/21 зазначено, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки`археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця. Відтак зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Крім того у постанові Великої Палати Верховного суду від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21 Велика Палата Верховного Суду констатувала відсутність підстав для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.10.2022 у справі № 557/303/21 та від 17.05.2023 у справі № 748/1335/20, так і підстав для формулювання Великою Палатою Верховного Суду свого висновку щодо розмежування негаторного та віндикаційного позовів як способів захисту у сфері земельних правовідносин з огляду на обставини справи (п. 146 Постанови).

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон України № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної' реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Таким чином, статтею 26 зазначеного Закону визначено, що у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Поряд з цим, відповідно до п. 3 ч.1 ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

На час пред`явлення позову згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, площею 72,6725 га була зареєстрована на праві комунальної власності за Литовезькою сільською радою.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу в особі Волинської обласної державної адміністрації.

Враховуючи положення статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки із кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, необхідно усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, площею 72,6725 га, що розташована на території Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про землеустрій» інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку (ч. 2 ст. 35 Закону України «Про землеустрій»).

Вимоги щодо проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складання за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель визначає Порядок проведення інвентаризації земель, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513.

Згідно з п. 2 Порядку інвентаризація земель проводиться з метою: забезпечення ведення Державного земельного кадастру, здійснення контролю за використанням і охороною земель; визначення якісного стану земельних ділянок, їх меж, розміру, складу угідь; узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, та у Державному земельному кадастрі; прийняття за результатами інвентаризації земель Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідних рішень; здійснення землеустрою.

Інвентаризація земель проводиться виходячи з принципів плановості, достовірності та повноти даних, послідовності і стандартності процедур, доступності використання інформаційної бази, узагальнення даних з додержанням єдиних засад та технології їх оброблення (п. З Порядку).

Згідно з п. 26 Порядку за результатами проведення інвентаризації земель виконавцем робіт розробляється технічна документація, склад якої встановлений статтею 57 Закону України "Про землеустрій".

Технічна документація погоджується та затверджується в порядку, встановленому статтею 186 Земельного кодексу України (п.28 Порядку).

Відомості, отримані в результаті інвентаризації земель, підлягають внесенню до Державного земельного кадастру відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (п. 30 Порядку).

Відповідно до п. 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

У зв`язку з цим, відділом Держземагентства у Іваничівському районі 12.11.2013 зареєстровано спірну земельну ділянку.

Статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

За змістом ч.1 ст.24 вищевказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

За приписами ст. 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

Під час інвентаризації невірно визначено цільове призначення земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення при тому, що вказана земельна ділянка частково належить до земель історико-культурного призначення, оскільки на вказаній ділянці розташована пам`ятка археології.

За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, площею 72,6725 га в Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка, оскільки зареєстрована з цільовим призначенням землі запасу сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; а також якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Положення аналогічного змісту закріплені також у ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, згідно з якими державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

При зверненні до суду з даним позовом прокурором обрано такий спосіб захисту, який може відновити інтереси держави та попередити загрозу порушення права на землі державної власності, а саме скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, площею 72,6725 гектари.

Зважаючи на те, що у Державному земельному кадастрі в порушення вимог чинного законодавства невірно визначено категорію землі та її цільове призначення, що також стало однією з підстав для подальшої її передачі до земель комунальної власності, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише в порядку ст. 16 Цивільного кодексу України, усунувши перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі.

В обґрунтування підстав для повернення земельної ділянки суд зазначає, що статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, встановлено нормами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.

Положеннями ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Предмет негаторного позову становить вимога власника майна до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь- які інші неправомірні дії порушника прав,а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019р. у справі №487/10128/14 та від 15.09.2020р. у справі №469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме: шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020р. у справі №910/13356/17 суд виснував, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Згідно з поясненнями прокурора, звертаючись з позовом до суду, було обрано такий спосіб захисту, який може відновити інтереси держави та попередити загрозу порушення права на землі державної власності, а саме скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, площею 72,6725 гектари.

Відтак, позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, площею 72,6725га в Державному земельному кадастрі є ефективним способом захисту порушених інтересів держави, які обґрунтовано заявлені до ГУ Держгеокадастру у Волинській області.

Також відповідно до позиції прокурора, з метою захисту інтересів держави було обрано негаторний спосіб захисту, оскільки він передбачає як скасування державної реєстрації права комунальної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, так і державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, яка здійснюється кадастровими реєстраторами ГУ Держгеокадастру у Волинській області.

Лише за умови скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі буде забезпечено ефективне відновлення прав держави на спірну земельну ділянку.

Доводи та заперечення відповідача 3 - ГУ Держгеокадастру у Волинській області не заслуговують на увагу суду, оскільки відсутність у технічній документації документів на пам`ятку археології не є доказом відсутності пам`ятки на спірній земельній ділянці або ж законності виготовлення такої документації. Внести відомості до Державного земельного кадастру на підставі такої документації можливе лише у разі скасування у вказаному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, площею 72,6725 га, по-друге, без виготовлення та затвердження такої документації не можливо визначити межі земельної ділянки.

Твердження відповідача 3 про можливість внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі і режими використання території пам`ятки археології городище «Замок» (IX-XIII ст.) як відомостей про обмеження у використанні земель суперечить позиції Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16, у якій зазначено, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування.

Оскільки на даний час на сформованій земельній ділянці з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, площею 72,6725 га знаходиться пам`ятка археології національного значення, відтак з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31.07.2019 у справі №813/4701/16 та від 12.03.2024 у справі №972/1206/21, уся спірна земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення.

Щодо твердження відповідача-3 про те, що позовні вимоги є спрямованими державою до самої себе в частині вимог про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, яким земельну ділянку передано в комунальну власність суд зазначає, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, зазначеного у постанові №927/1206/21 від 12.03.2024, скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області є належним способом захисту поновлення порушених прав, а наведені відповідачем-3 висновки Великої Палати Верховного Суду минулих років та Верховного Суду у постанові №915/86/23 від 09.08.2023 не є релевантними даній справі.

Водночас, судом встановлено, що під час розгляду справи Литовезькою сільською радою у добровільному порядку відповідно до акту приймання передачі від 18 квітня 2024 року передано Волинській обласній військовій адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, площею 72,6725 га, яка є предметом позову у справі №903/307/24.

Також, 22 травня 2024 року начальником Володимирської районної державної (військової) адміністрації Волинської області прийнято розпорядження № 54 Про внесення змін до розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації від 06.12.2013 № 339 з метою задоволення претензійних вимог позивача щодо визнання незаконним та скасування розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації від 06.12.2013 № 339 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки площею 72,6725 га з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034 шляхом її виведення з переліку площ, затверджених в матеріалах інвентаризації проінвентаризованих земельних ділянок.

Отже, спірні правовідносини в цих частинах позову, які потребували судового врегулювання, фактично були врегульовані, в свою чергу предмет та підстави позову в цій частині зникли.

Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 Кодексу, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки, існування предмета спору в цій частині припинилось після пред`явлення позову та відкриття провадження у справі, провадження у справі в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації від 06.12.2013 № 339 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, площею 72,6725 гектари та в частині усунення перешкоди державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Литовезьку сільську раду повернути у власність держави в особі Волинської обласної військової адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, площею 72,6725 гектари необхідно закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

З огляду на зазначене, вимоги прокурора є підставними та обгрунтованими. Суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 13, частиною 1 ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір).

Враховуючи вищевикладене, закриття провадження у справі в частині позовних вимог до Володимирської районної державної (військової) адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації № 339 від 06.12.2013 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, площею 72,6725 га та в частині позовних вимог до Литовезької сільськлї ради про усунення перешкоди державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Литовезьку сільську раду повернути у власність держави в особі Волинської обласної військової адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, площею 72,6725 гектари, суд дійшов висновку про повернення Волинській обласній прокуратурі судового збору у розмірі 11238грн 97коп, сплаченого згідно платіжної інструкції №461 від 19.03.2024.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 202, 231, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати п. 39 додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 27.08.2018 № 3-1034/15-18-сг Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність.

3. Визнати незаконним та скасувати п. 39 додатку до рішення Литовезької сільської ради №18/40 від 28.09.2018 Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Литовезької сільської ради щодо передачі земельної ділянки площею 72,6725 га з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034 у комунальну власність Литовезької сільської ради.

4. Усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, площею 72,6725 га шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі.

5. Усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 72,6725 га з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, що розташована за межами Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

6. Закрити провадження у справі в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації від 06.12.2013 № 339 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, площею 72,6725 гектари.

7. Закрити провадження у справі в частині усунення перешкоди державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Литовезьку сільську раду (код ЄДРПОУ 04335252, Волинська область, Володимирський район, с. Литовеж, вул. Володимира Якобчука, 11) повернути у власність держави в особі Волинської обласної військової адміністрації (адреса м. Луцьк, Київський Майдан, 9, код ЄДРПОУ 13366926) земельну ділянку з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, площею 72,6725 гектари.

8. Стягнути з Литовезької сільської ради (45325, Волинська обл., Володимирський район, с.Лиоовеж, вул..Володимира Якобчука, буд.11, код ЄДРПОУ 04335252) на користь Волинської обласної прокуратури (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Винниченка, буд. 15, код ЄДРПОУ 02909915) 6056 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 757грн витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

9. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, буд. 67, код ЄДРПОУ 39767861) на користь Волинської обласної прокуратури (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Винниченка, буд. 15, код ЄДРПОУ 02909915) 6056 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 757грн витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

10. Повернути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області (43021, м. Луцьк, вул.Стрілецька, 4а, код ЄДРПОУ 38009371) Волинській обласній прокуратурі (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Винниченка, буд. 15, код ЄДРПОУ 02909915) 11 238 грн 97коп судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №461 від 19.03.2024.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 05.07.2024.

СуддяО. Г. Слободян