Ухвала

від 09.09.2024 по справі 903/307/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"09" вересня 2024 р. Справа № 903/307/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гудак А.В.

суддя Олексюк Г.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області

на рішення Господарського суду Волинської області від 25.06.2024

(ухвалене о 11:53 год. у м. Луцьку, повний текст складено 05.07.2024)

у справі № 903/307/24 (суддя Слободян О.Г.)

за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації

до відповідачів:

1) Володимирської районної державної (військової) адміністрації

2) Литовезької сільської ради

3) Головного управління Держгеокадастру у Волинській області

про визнання незаконним рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку в державну власність

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Волинської області рішенням від 25.06.2024 у справі № 903/307/24 позов задовольнив частково. Визнав незаконним та скасував п. 39 додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 27.08.2018 № 3-1034/15-18-сг "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність". Визнав незаконним та скасував п. 39 додатку до рішення Литовезької сільської ради №18/40 від 28.09.2018 "Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Литовезької сільської ради" щодо передачі земельної ділянки площею 72,6725 га з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034 у комунальну власність Литовезької сільської ради. Усунув перешкоди державі в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, площею 72,6725 га шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі. Усунув перешкоди державі в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 72,6725 га з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, що розташована за межами Литовезької сільської ради Володимирського району Волинської області, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Закрив провадження у справі в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації від 06.12.2013 № 339 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, площею 72,6725 гектари. Закрив провадження у справі в частині усунення перешкоди державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Литовезьку сільську раду повернути у власність держави в особі Волинської обласної військової адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 0721182400:07:000:0034, площею 72,6725 гектари. Стягнув з Литовезької сільської ради на користь Волинської обласної прокуратури 6 056 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 757 грн витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову. Стягнув з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на користь Волинської обласної прокуратури 6 056 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 757 грн витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову. Повернув з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області Волинській обласній прокуратурі 11 238 грн 97 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №461 від 19.03.2024.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Волинської області від 25.06.2024 у справі № 903/307/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без розгляду або у задоволенні позову відмовити.

Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.08.2024 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 25.06.2024 у справі № 903/307/24 залишив без руху. Зобов`язав скаржника - Головне управління Держгеокадастру у Волинській області усунути, протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та надати суду докази сплати судового збору у розмірі 28 021 грн 16 коп. в порядку визначеному Законом України "Про судовий збір", мотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із доказами його надсилання іншим учасникам справи, з яких буде вбачатися перелік надісланих документів. Роз`яснив скаржнику, що при невиконанні вимог цієї ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.

28.08.2024 до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшло клопотання, відповідно до якого заявник просив поновити строк на апеляційне оскарження, з тих підстав, що термін на оскарження рішення суду першої інстанції було пропущено через нестабільні роботи електромереж України, які спричинили перебої в роботі програмного забезпечення Головного управління СЕД "Автоматизована система управління документами "ДОК ПРОФ Степ 3.0", сервер якої перебуває в м. Київ.

Також просив, відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у цій справі.

Обґрунтовуючи таке клопотання скаржник посилається на відсутність фінансування, запроваджений на території України, у зв`язку із збройною агресією російської федерації, військовий стан.

Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.08.2024 відмовив Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Постановив Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області в строк до 06.09.2024 виконати вимоги ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 у справі №903/307/24 про залишення апеляційної скарги без руху. Роз`яснив скаржнику, що при невиконанні вимог ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 у справі №903/307/24, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно із п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Як убачається із довідки про доставку електронного листа, ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 була доставлена в електронний кабінет скаржника 29.08.2024 о 18:20 год., а тому вважається врученою 30.08.2024.

05.09.2024 до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшло клопотання, відповідно до якого заявник просить звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Таке клопотання за обґрунтуванням є аналогічним попередньо поданому клопотанню. Зокрема, обґрунтовуючи таке клопотання скаржник посилається на відсутність фінансування, запроваджений на території України, у зв`язку із збройною агресією російської федерації, військовий стан.

Колегія суддів розглядаючи вказане клопотання скаржника, бере до уваги таке.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як вбачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у ст. 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

З аналізу ж ст. 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в ст. 5, або у справах із предметом спору, не охопленим ст. 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Умови, визначені у п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Окремо слід зазначити, що встановлений ст. 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Зазначеної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.

Окрім того, апеляційний господарський суд акцентує, що відповідно до пункту 37 такої постанови навіть за наявності умов для відстрочення сплати судового збору, таке відстрочення за змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" є правом, а не обов`язком суду.

Оскільки предметом спору у цій справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, а положення пунктів 1, 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію, тому й підстави для звільнення від сплати судового збору у цій справі відсутні.

Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання від 05.09.2024 про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, котрі викладені у постанові від 18.10.2023 у справі № 910/10939/22, у разі коли після постановлення судом ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та надання скаржнику строку на усунення її недоліків, а саме подання доказів сплати судового збору, скаржник звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від сплати судового збору, суд може залишити таке клопотання без розгляду з підстав пропущення строку його подання або за заявою скаржника поновити цей строк та розглянути клопотання по суті.

У випадку залишення судом клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору без розгляду або відмови в задоволенні такого клопотання суд постановляє ухвалу, яку направляє скаржнику.

Отримавши її, скаржник повинен виконати ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху, а саме подати суду докази сплати судового збору. У випадку якщо скаржник не встигає цього зробити до закінчення строку, наданого судом або встановленого законом на усунення недоліків, він може звернутись до суду із заявою, відповідно, про продовження або поновлення зазначеного строку.

Для цього перед постановленням ухвали про повернення апеляційної скарги з підстави неусунення скаржником її недоліків суд має переконатись, що скаржник отримав ухвалу про залишення без розгляду або відмову в задоволенні його клопотання про звільнення від сплати судового збору та має розумний строк для сплати судового збору і подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору. Відповідно до частини шостої статті 260 ГПК України такий строк не повинен перевищувати п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

З врахуванням того, що суд апеляційної інстанції вже відмовляв скаржнику в подібному клопотанні, надавав скаржнику можливість усунути недоліки апеляційної скарги, відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для повторного продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Судовою колегією встановлено, що станом на 09.09.2024 скаржником не виконані вимоги суду, вказані в ухвалі Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 у справі №903/307/24 про залишення апеляційної скарги без руху.

Суд враховує, що скаржник і не звертається до суду із заявою про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, встановлений ухвалою суду апеляційної інстанції від 19.08.2024.

Більше того, з огляду на подання клопотання про звільнення від сплати судового збору від 05.09.2024, після подання клопотання про відстрочку від сплати судового збору та відмови в його задоволенні, суд висновує, що скаржник не має на меті усувати недоліки апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

За умовами ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо особа не усунула недоліки поданої заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась з такою заявою.

Згідно частин 6, 7 статті 260 Господарського процесуального кодексу України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів прийшла висновку, що скаржником не усунуті виявлені недоліки у встановлений судом строк, а саме - не подано доказів сплати судового збору у розмірі 28 021 грн 16 коп. в порядку визначеному Законом України "Про судовий збір", що є підставою для повернення скарги.

За таких обставин апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Волинській області вважається неподаною та підлягає поверненню заявнику.

Оскільки апеляційна скарга була подана в електронному вигляді через електронний кабінет, її матеріали судом заявнику не повертаються.

Беручи до уваги повернення апеляційної скарги, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не розглядається судом апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 242, 234, 235, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

\1. Відмовити Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

2. Повернути апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Волинської області від 25.06.2024 у справі № 903/307/24 Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та у строк відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.