Рішення

від 01.07.2024 по справі 401/2944/23

СВІТЛОВОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01.07.2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 401/2944/23 Провадження № 2/401/184/24

01 липня 2024 року місто Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючий суддя Андріянова С.М.

за участю секретаря судового засідання Будченко Д.Д.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк» з вимогою розірвати договір банківського вкладу (заява про приєднання SAMDNWFD007340343201 від 12.10.2022 року), що укладений між позивачем та АТ КБ «Приватбанк», стягнення з відповідача суми банківського вкладу в розмірі 2650 доларів США та проценти на вклад в розмірі 0,10 доларів США, стягнення моральної шкоди в розмірі 20000 грн.00 коп. та понесених судових витрат на правничу допомогу.

В обґрунтуванні позовних вимог посилається на те, що заявою від 12 жовтня 2022 року позивач приєднався до договору банківського вкладу «Стандарт» строком на три місяці та вніс на вклад 2650 доларів США у АТ «КБ «Приватбанк». Термін повернення вкладу з 13 січня 2023 року по 17 січня 2023 року. У подальшому, 16 січня 2023 року, шляхом надсилання позивачу повідомлення в додатку Приват24, вклад «Стандарт» строковий продовжено банком на 3 місяці під 0,01% річних. Оскільки, у позивача відпала потреба у користуванні вкладом «Стандарт», то 17 квітня 2023 р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про розірвання договору банківського вкладу на підставі п.4.3 та п.4.4 Договору від 12 жовтня 2022 року та повернути вклад в розмірі 2650 доларів США і нараховані на нього проценти в розмірі 0,10 доларів США. Своїм листом від 28 квітня 2023 року відповідачем відмовлено у поверненні банківського вкладу. Оскільки, позивач має перед банком прострочену заборгованість. ОСОБА_1 зазначає, що заборгованість перед відповідачем у нього відсутня та відповідач незаконно відмовився в односторонньому порядку від виконання умов договору щодо його розірвання і повернення банківського вкладу. Крім того, позивач просить вирішити питання щодо відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 20000 грн. 00 коп. Позивач у період з 25 лютого по 02 жовтня 2022 року проходив військову службу та брав безпосередню участь у виконанні бойових завдань. Грошові кошти, які позивач вносив на строковий банківській вклад, були його бойовими виплатами за безпосередню участь в бойових діях. Приєднуючись до договору позивач розраховував на отримання належних йому грошових коштів у разі виконання сторонами вимог договору, проте відповідач порушив умови договору.

Ухвалою від 22 серпня 2023 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачу термін на подання відзиву.

На виконання вимог ст. 178 ЦПК України, відповідач у встановлений судом строк відзиву не надав.

08 лютого 2024 року від представника відповідача адвоката Кирдан А.В. до суду надійшли пояснення по справі в яких просить відмовити в задоволенні позовної заяви. Оскільки, ОСОБА_1 дійсно звертався до АТ «КБ «Приватбанк» щодо розірвання договору вкладу і отримання коштів, проте позивачу було відмовлено оскільки на даний час у позивача перед відповідачем рахується непогашена заборгованість за кредитним договором KGSWAE00000638 від 05 вересня 2008 року та 15 березня 2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська по справі № 2/202/1189/2013 винесено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку 161661 грн. 88 коп., заборгованості за кредитним договором, яке досі не виконане позивачем. Окрім того, позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано відповідних доказів щодо наявності такої шкоди та підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних страждань.

08 лютого 2024 року позивачем надано до суду додаткові пояснення, в яких вказує, що навіть якщо відповідач і має щодо позивача судове рішення про стягнення з нього кредитної заборгованості, то виконуватись таке рішенні має в установлений законом для виконання судових рішень спосіб. Проте відповідачем не вчинено жодних дій відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та не здійснено стягнення на підставі заочного рішення від 15 березня 2013 року.

Ухвалою від 15 травня 2024 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Зобов`язано Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська надати до суду наступну інформацію: чи виданий Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська виконавчий лист у справі № 2/202/1189/2013(заочне рішення від 15 березня 2013 року, суддя Мороз В.П.) за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; якщо виконавчий лист виданий, то вказати спосіб його отримання позивачем (стягувачем), дату отримання та кінцеву дату пред`явлення до виконання; чи повертався вказаний вище виконавчий лист до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська у зв`язку із його виконанням відповідачами (боржниками) через Державну виконавчу службу або з інших підстав; причини відсутності заочного рішення від 15 березня 2013 року у справі № 2/202/1189/2013 в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Зобов`язано Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС і Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях у надати до суду інформацію: про дату, підставу перереєстрації (договір купівлі-продажу, міни, поставки тощо) та особу заявника (вказати: особисто ОСОБА_1 чи за довіреністю) щодо перереєстрації автомобіля КІА Enterprise 1998 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 (кузов № НОМЕР_2 ) за ОСОБА_1 ; про дату, підставу перереєстрації (договір купівлі-продажу, дарування, позики тощо) автомобіля КІА Enterprise 1998 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 (кузов № НОМЕР_2 ) та особу заявника (особисто наступним за ОСОБА_1 власником чи за довіреністю) наступної перереєстрації цього транспортного засобу за іншою особою у зв`язку із переходом права власності на цей автомобіль від ОСОБА_1 до неї, а також вказати її прізвище, ім`я та по батькові; належним чином засвідчені копії реєстраційних карток на зазначений вище транспортний засіб в частині реєстраційних дій, які пов`язані із державною перереєстрацією автомобіля за ОСОБА_1 та перереєстрацію автомобіля за наступним власником, а також належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких проведені перереєстрації автомобіля за ОСОБА_1 та за його наступним власником.

Вказана ухвала суду виконана повністю.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не відомі, заяв та клопотань про відкладення чи розгляд справи за відсутності представника до суду не надходило.

Заслухавши позивача та його представника, дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Ст. 12 ЦПК Українипередбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідност. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зістаттею 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 2ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79,80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно вимогст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 12 жовтня 2022 року ОСОБА_1 заявою SAMDNWFD007340343201 приєднався до договору банківського вкладу «Стандарт» стром на три місяці та вніс вклад 2650 доларів США. Термін повернення вкладу з 13 січня 2023 року по 17 січня 2023 року.(а.с.4-5)

Згідно із п.4.3 Договору, Клієнт має право протягом 5-ти днів з дати закінчення строку вкладу повернути вклад або його частину, при цьому зобов`язання Банку за Договором після повернення Клієнту вкладу або його частини припиняються.

Відповідно до п.4.4 Договору, повернення вкладу здійснюється, зокрема, шляхом подання Клієнтом письмової заяви до відділення Банку.

17 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» із заявою про розірвання договору банківського вкладу на підставі п.4.3 та п.4.4 Договору від 12 жовтня 2022 року та повернути вклад в розмірі 2650 доларів США і нараховані на нього проценти в розмірі 0,10 доларів США на наступний рахунок: НОМЕР_3 , карта 4149499997489826.(а.с.6)

Листом від 28 квітня 2023 року за №20.1.0.0.0/7-230417/16256 ОСОБА_1 повідомлено, що у зв`язку з тим, що за ним обліковується прострочена заборгованість перед банком, повернення вкладу після закінчення строку вкладу за ініціативою ОСОБА_1 буде здійснене після погашення останнім заборгованості.(а.с.7)

Оскільки, відповідач не повернув позивачу депозитний вклад, останній звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідачаАТ КБ «ПриватБанк»вкладу за депозитом, нарахованих відсотків.

Згідно відповіді Світловодського ВДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області ПМУ МЮ (м. Одеса) від 05 березня 2024 року № 12345 встановлено, що виконавчий лист №2/202/1189/2013 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» станом на 05 березня 2024 року до відділу для примусового виконання не надходив.(а.с.84)

Згідно відповіді Індустріального ВДВС у місті Дніпрі ПМУ МЮ (м. Одеса) від 14 березня 2024 року № 23001 встановлено, що виконавчий лист №2/202/1189/2013 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ Приватбанк» до відділу для примусового виконання не надходив. (а.с.85)

З інформації, що надана Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська на виконання ухвали про витребування доказів від 15 травня 2024 року, встановлено, що в проваджені суду перебувала цивільна справа № 0417/17489/2012 провадження № 2/202/1189/2012 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. 15 березня 2013 року по справі ухвалено заочне рішення. Виконавчий лист по вищевказаній справі не видавався.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 42 Конституцій України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

За загальними правилами статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідност. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами між клієнтом та банком.

Особливості правовідносин за договором банківського вкладу визначено параграфом третімглави 71 ЦК України, в якому визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу (частини перша, третястатті 1058 ЦК України).

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (частини перша, третястатті 1060 ЦК України).

В ч. 1 та 5статті 1061 ЦК Українизакріплено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав

З викладеного слідує, що строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.

Відповідно достатті 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно ч.2ст.651ЦК Українидоговір можебути зміненоабо розірваноза рішеннямсуду навимогу однієїіз сторіну разіістотного порушеннядоговору другоюстороною тав іншихвипадках,встановлених договоромабо законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідач зазначає, що оскільки ОСОБА_1 має прострочену заборгованість перед АТ КБ «Приватбанк» та позивачем не виконане рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська по справі № 28202/1189/2013 про стягнення з позивача заборгованості у розмірі 20233,03 дол. США., після закінчення строку вкладу вклад та нараховані проценти використані для погашення заборгованості.

Однак, суд критично оцінює зазначене твердження відповідача, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів, щодо наявності кредитної заборгованості у ОСОБА_1 перед АТ КБ «Приватбанк» та, що відповідачем вживалися заходи щодо примусового стягнення заборгованості у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що договір банківського вкладу (заява про приєднання SAMDNWFD007340343201 від 12.10.2022р.) що укладений між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» підлягає розірванню та з відповідача на користь позивача слід стягнути суму банківського вкладу в розмірі 2650 доларів США та проценти на вклад у розмірі 0,10 доларів США.

Розглядаючи вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000 грн. 00 коп., суд вважає їх такими, що підлягають повному задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до частини першої та пункту 9 частини другоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертоїстатті 23 ЦК Україниморальна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до частини першоїстатті 201 ЦК Україниособистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Стаття 1167 ЦК Українипередбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням прав власності, передбачено також частиною третьоюстатті 386 ЦК України(у тому числі прав на інші права, зокрема права вимоги до банку про повернення вкладу).

Відповідно достатті 611 ЦК Україниморальна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону про захист прав споживачів).

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормамиКонституції Україниабо випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи, що судом встановлено порушення прав ОСОБА_1 як споживача фінансових послуг, а банк в свою чергу є виконавцем цих послуг та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 20000 грн. 00 коп.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно із частиною першою статті 27 Закону договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону).

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положенням про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (частина п`ята статті 626 ЦК України). Отже, договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним.

Згідно з статтею 30 Закону, статтею 28 Правил адвокатської етики ( у редакції 2012 року) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/17845/15-ц Верховний Суд зауважує, що адвокатський гонорар є однією із умов, яка визначається сторонами договору про надання правової допомоги, тому відсутність у договорі розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає підстав вважати, що сторони при укладенні договору про надання правової допомоги погодили розмір адвокатського гонорару.

Суд зазначає, що за змістом ст.141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно ч.6 ст.137 ЦПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги адвоката додано Договір про надання професійної правової (правничої) допомоги від 26 квітня 2023 року, укладений між адвокатом Єременко Р.І. та ОСОБА_1 та платіжна інструкція про оплату гонорару за надання правничої допомоги на суму 6000 грн. 00 коп.

Враховуючи подання позивачем до суду належних доказів щодо вартості вказаних послуг та наявність підстав для задоволення позовних вимог, суд приходить висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 6000 грн. 00 коп. на відшкодування понесених ним витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Оскільки, позивач при зверненні з даним позовом до суду відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» не сплачував судовий збір, з відповідача в порядку ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню на користь держави судовий збір сумі 1211 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Розірвати договір банківського вкладу (заява про приєднання SAMDNWFD007340343201 від 12.10.2022р.), що укладений між ОСОБА_1 і Акціонерним товариством «Комерційний Банк «Приватбанк».

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» (ідентифікаційний код 14360570) суму банківського вкладу в розмірі 2650 (дві тисячі шістсот п`ятдесят) доларів США та проценти на вклад в розмірі 0,10 доларів США.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» (ідентифікаційний код 14360570) моральну шкоду в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн., 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6000(шість тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Акціонерного Товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 1211(одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Світловодського міськрайонного суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не були вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Акціонерне Товариство «Комерційний Банк «Приватбанк», адреса:вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, ЄДРПОУ 14360570.

Головуючий суддя С.М. Андріянова