Вирок

від 05.07.2024 по справі 731/725/23

ВАРВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 731/725/23

Провадження № 1-кп/731/4/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2024 року смт Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань №1 Варвинського районного суду Чернігівської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023272210000095 від 13 вересня 2023 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , уродженця с. Журавка Варвинського району Чернігівської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, директора ТОВ «ОСТОВ ГРУП», неодруженого, неповнолітні діти на утриманні відсутні, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, а саме у самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронній зоні, за наступних обставин.

У середині травня 2023 року ОСОБА_4 , маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, достовірно знаючи, що земельна ділянка у встановленому порядку не надавалася йому у володіння і користування та не передавалася у власність, або оренду, тобто за відсутності правочину щодо такої земельної ділянки, у порушення ст. 13 Конституції України, ст. 88-89 Водного кодексу України, ст. 60, 112, 15, 126 Земельного кодексу України, якими передбачений правовий порядок користування землями водного фонду за допомогою спецтехніки самовільно зайняв (розорав) частину земельної ділянки площею 1,0534 га, яка не надана у власність та користування, а саме прибережну захисну смугу, водного об`єкту річки Удай, яка розташована поблизу земельних ділянок за кадастровими номерами 7421182000:06:000:0102, 7421182000:06:000:0101, 7421182000:06:000:0104 у межах земельної ділянки з кадастровим номером 7421182000:06:000:0100, поруч з с. Журавка Варвинської територіальної громади Прилуцького району, використавши у подальшому її для посіву сільськогосподарської культури (соняшнику).

Внаслідок самовільного зайняття (розорювання) частини земельної ділянки комунальної форми власності, а саме прибережної захисної смуги, водного об`єкту річки Удай, яка розташована у межах земельної ділянки за кадастровим номером 7421182000:06:000:0100, заподіяв Варвинській територіальній громаді Прилуцького району Чернігівської області матеріальну шкоду, яка у відповідності до розрахунку шкоди, проведеного Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області №03/2101 від 27 вересня 2023 року, становить - 3775,12 грн.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 60 Земельного кодексу України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж зрізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Статтею 112 Земельного кодексу України передбачено, охоронні зони створюються: навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів; навколо споруд електронних комунікацій, у тому числі базових станцій мобільного зв`язку, земних станцій супутникового зв`язку, уздовж ліній електронних комунікаційних мереж, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

Зміст ст. 88 Водного кодексу України визначає, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Відповідно до ст. 89 Водного кодексу України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об`єктів фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Річка Удай, відповідно до класифікації річок, у розумінні ст. 79 Водного кодексу України, є середньою річкою.

З урахуванням вимог ст. 88 Водного кодексу України ширина прибережної захисної смуги для річки становить 50 м. При цьому, якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Таким чином, ОСОБА_4 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, у виді самовільного зайняття земельної ділянки в охоронній зоні.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенню, не визнав. Повідомив, що 2023 року ним оброблялися земельні ділянки поза межами с.Журавка Прилуцького району Чернігівської області, які були надані йому в оренду їх власниками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на підставі усної домовленості. Вказані земельні ділянки містили межові знаки, які відображалися у виді відповідних дерев`яних кілків. Дискування земельних ділянок здійснювалося шляхом використання орендованої с/г техніки під керуванням тракториста, особу якого ОСОБА_4 не пам`ятає, як і Фізичної особи-підприємця яким надавалася техніка. Таке дискування та подальший засів соняшником здійснювався чітко у межах кордонів наданих земельних ділянок, з можливою похибкою до 1 метра. Засів земельних ділянок поза їх межами ним не здійснювався. Наголосив, що та частина земельної ділянки, яка наближена до річки ОСОБА_8 , та відноситься до комунальної власності, ним не оброблялася. На вказаній частині земельної ділянки здійснювалося дискування невідомою йому особою на якій в більшості містилися дикорослі рослини та сільськогосподарські рослини, які проросли за результатами їх обробітку попередніми господарями.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав позицію обвинуваченого. Наголосив, що стороною обвинувачення не доведено факт обробітку ОСОБА_4 земель комунальної власності, в тому числі прибережної захисної смуги водного об`єкту річки Удай, яка розташована поблизу земельних ділянок за кадастровими номерами 7421182000:06:000:0102, 7421182000:06:000:0101, 7421182000:06:000:0104 у межах земельної ділянки з кадастровим номером 7421182000:06:000:0100, поруч з АДРЕСА_2 . Поза цим, наголосив, що будь-які обмеження на вказаній земельній ділянці з підстав перебування на ній земель прибережної захисної смуги відомості з ДЗК, не містять. Вказав, що письмові докази по справі, а саме протокол огляду місця події від 22 вересня 2023 року та протокол слідчого експерименту від 29 вересня 2023 року є недопустимими доказами по справі у силу порушеного порядку проведення вказаних слідчих дій та формування документів за результатами їх проведення.

Представник потерпілого Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області ОСОБА_9 у судовому засіданні підтвердила подію самоправного зайняття, розорювання та посіву сільськогосподарської культури - соняшнику на частині земельної ділянки площею близько 1 га, комунальної власності, а саме прибережної захисної смуги, водного об`єкту річки Удай, яка розташована у межах земельної ділянки з кадастровим номером 7421182000:06:000:0100, поруч з с.Журавка Варвинської територіальної громади Прилуцького району. Підтвердила, що обвинувачений спричинену шкоду відшкодував у повному обсязі. У зв`язку з цим, у Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, які діють у інтересах територіальної громади, майнові претензії відсутні.

На підтвердження винуватості ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 197-1 КК України, стороною обвинувачення були надані та дослідженні судом наступні докази:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20 вересня 2023 року, кримінального провадження №42023272210000095, зареєстрованого 13 вересня 2023 року, з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, за фактом самовільного зайняття невідомими особами під посів сільськогосподарських культур земельних ділянок приватної та комунальної власності з порушенням водоохоронної зони, зокрема, прибережно-захисної смуги р. Удай (а.с. 203 том 1);

- рапорт прокурора Прилуцької окружної прокуратури ОСОБА_3 , відповідно до якого під час виконання нею доручення Чернігівської обласної прокуратури щодо вивчення фактів можливого накладення земельних ділянок на землі прибережно-захисної смуги р. Удай було встановлено, що згідно даних сайту https://kadastr.live/ земельніділянки зкадастровими номерами7421182000:06:000:0101,7421182000:06:000:0102є землямисільськогосподарського призначенняприватної формивласності.Земельна ділянказ кадастровимномером 7421182000:06:000:0100є комунальноювласністю Варвинськоїтериторіальної громадиз цільовимпризначенням -землі сільськогосподарськогопризначення.Встановлено,що вищезазначеніземельні ділянкивикористовуються невідомимиособами підпосів сільськогосподарськихкультур зпорушенням водоохоронноїзони,зокрема прибережно-захисноїсмуги р.Удай.Використання земельноїділянки вмежах прибережно-захисноїсмуги р.Удай підпосів сільськогосподарськихкультур суперечитьвимогам земельного,водного таприродоохоронного законодавствата утворюєсклад кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.197-1КК України,тобто самовільнезайняття земельу межахприбережнозахисної смугир.Удай.У зв`язкуз цимбуло запропоновановнести доЄдиного реєструдосудових розслідуваньвідомості прокримінальне правопорушення,передбачене ч.2ст.197-1КК України(а.с.205 том 1);

-заява головиВарвинської селищноїради Прилуцькогорайону Чернігівськоїобласті ОСОБА_10 №02-25/2340від 29вересня 2023року,адресована Прилуцькомурайонному відділуполіції ГУНПв Чернігівськійобласті,згідно зякою натериторії Журавськогостаростинського округуВарвинської територіальноїгромади невідомимиособами підпосів сільськогосподарськихкультур самовільнозайняті земельніділянки вмежах прибережно-захисноїсмуги р.Удай.Земельна ділянкаприбережно-захисноїсмуги використовуєтьсяодним масивоміз земельноїділянки зкадастровим номерами7421182000:06:000:0101,7421182000:06:000:0102,які направі приватноївласності належать ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .У зв`язкуз цим,просили відомостіпро вказанийфакт внестидо ЄРДРза ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.197-1КК України(а.с.214 том 1);

-ілюстративними зображеннямизі супутниказемельних ділянок,розташованих закадастровими номерами№7421182000:06:000:0102,7421182000:06:000:0101,7421182000:06:000:0104,7421182000:06:000:0100(а.с.206,207 том 1);

- повідомлення начальника Деснянського басейнового управління водних ресурсів ОСОБА_11 №839/3-1/ДС/25-23 від 27 вересня 2023 року, з якого вбачається, що поблизу с. Журавка, в тому числі, і поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 7421182000:06:000:0100, протікає річка Удай права притока р. Сула. Площа водозабірного басейну 7030 км2. Відповідно до класифікації річок України (ст. 79 Водного кодексу України) річка Удай середня річка. У зв`язку з цим, з урахуванням вимог ст. 88 Водного кодексу України ширина прибережної захисної смуги для річки Удай становить 50 м. Додано скріншот даних геопорталу «Державний водний кадастр: облік поверхневих водних об`єктів», що розміщено на офіційному сайті Держводагентства за посиланням http://geoportal.davr.gov.ua:81/#waterSidebar (а.с.221,222 том 1);

- постанова слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_12 від 18 вересня 2023 року про залучення, як спеціаліста, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища у Чернігівській області ОСОБА_13 для участі у проведенні слідчих дій огляду місця події на території земельної ділянки та прилеглих до неї ділянок з кадастровим №7421182000:06:000:0100, яка поруч з АДРЕСА_2 з подальшим виготовленням плану-схем оглянутих ділянок. Проведення огляду земельних ділянок заплановано на 22 вересня 2023 року (а.с. 224 том 1);

- постанова слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_12 від 18 вересня 2023 року про залучення, як інженера геодезиста ФОП ОСОБА_14 для участі у проведенні слідчих дій огляду місця події на території земельної ділянки та прилеглих до неї ділянок з кадастровим №7421182000:06:000:0100, яка поруч з АДРЕСА_2 з подальшим виготовленням плану-схем оглянутих ділянок. Проведення огляду земельних ділянок заплановано на 22 вересня 2023 року (а.с. 226 том 1);

- документами на підтвердження відповідності ОСОБА_14 кваліфікаційним характеристикам професії інженера-землевпорядника кваліфікаційний сертифікат №000038 від 24 грудня 2012 року(а.с. 227 том 1) та свідоцтво на повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №165 від 21 лютого 2023 року щодо пристрою приймач RTK GNSS S660P, базовий приймач GPS GX 1230 GG, №471121, зав.№ S6626B123128307 (а.с. 228-229 том 1);

- протокол огляду місця події від 22 вересня 2023 року, проведений слідчим відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_15 , за участю понятих ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , у період часу з 09 год. 45 хв. по 11 год. 10 хв., за результатами якого була оглянута земельна ділянка з кадастровим 7421182000:06:000:0100, яка розташована за межами с. Журавка Варвинської територіальної громади Прилуцького району. Спеціалістом на місці встановлено, що до вищевказаної ділянки прилягають суміжні ділянки з наступними кадастровими номерами: 7421182000:06:000:0103, 7421182000:06:000:0104, 7421182000:06:000:0724; 7421182000:06:000:0101, 7421182000:06:000:0102. Порядок запису та фіксації земельних ділянок здійснювався від під`їзду до першої ділянки з с. Журавка Варвинської ТГ Прилуцького району. За земельною ділянкою №7421182000:06:000:0100 наявна лісосмуга, яка розділяє ділянку та прибережну р. Удай. Спеціалістом проведено заміри урізу води та краю посіву на земельних ділянках. На місцевості зафіксовано, що на земельній ділянці із кадастровим №7421182000:06:000:0724, урожай зібрано, за візуальними ознаками залишки с/г культури пшениці. Зі сторони лісосмуги за якою р. Удай, виявлено дерев`яний кілок, за межами якого посів не проводився. На всіх інших земельних ділянках посів здійснено одним масивом с/г культури соняшнику. На місці спеціалістом проведено заміри краю масиву с/г культури соняшнику та крайніх точок урізу води,розмежування земельнихділянок намісцевості.Виміри здійснювалисяза допомогоюспеціалізованого,сертифікованого приладу(GPSGX1230 GG, № НОМЕР_3 )(а.с.230-231 том1). Також,додаток допротоколу оглядумісця події ОСОБА_18 фото таблиця(а.с.232-236 том1) та План-схема меж земельної ділянки складений за польовими вимірами виготовлена інженером землевпорядником ОСОБА_14 (а.с.237 том 1);

- повідомлення начальника Державної екологічної інспекції у Чернігівській області ОСОБА_19 №03/2101 від 27 вересня 2023 року, згідно з яким відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затвердженої постановою КМУ від 25 липня 2007 року №963, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття частини земельної ділянки з кадастровим номером 7421182000:06:000:0100 з порушенням водоохоронної зони, зокрема прибережної захисної смуги р. Удай, становить 3775,12 грн (а.с. 239-240 том 1);

- повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, складене 29 вересня 2023 року у м. Прилуки слідчим ВРЗСГСД СВ Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_15 , яке було погоджене прокурором Прилуцької окружної прокуратури ОСОБА_3 , з відміткою про його вручення ОСОБА_4 о 18 год. 30 хв. 29 вересня 2023 року (а.с. 241-243 том 1);

- протокол проведення слідчого експерименту від 29 вересня 2023 року, проведеного у с. Журавка у період часу з 18 год. 59 хв. по 19 год. 10 хв. слідчим СВ Прилуцького РВП ОСОБА_15 за участю підозрюваного ОСОБА_4 та понятих ОСОБА_17 і ОСОБА_16 . Відповідно до змісту якого за результатами слідчого експерименту було встановлено що під час допиту підозрюваний добровільно запропонував продемонструвати на місці події розорану прибережну захисну смугу р. Удай та вказав проїхати до с. Журавка. Вирушивши з м. Прилуки підозрюваний вказав на необхідність руху загальною дорогою в напрямку до с. Журавка Варвинської ТГ Прилуцького району. Заїжджаючи до с. Журавка не доїхавши до повороту на с-ще Варва підозрюваний вказав звернути праворуч та виїжджати за межі с. Журавка. Їдучи у вказаному напрямку, близько до 2 км, підозрюваний вказав де обробляє земельні ділянки. Пройшовши в бік до лісу, що межує з річкою, де саме здійснив розорювання та посів прибережної захисної смуги річки Удай (а.с. 247-248 том 1). Також долучена фототаблиця до проведення слідчого експерименту ОСОБА_4 (а.с. 249 том 1), на якій містяться дві ілюстрації на яких обвинувачений ОСОБА_4 перебуває на земельні ділянці, на якій містяться чагарники. На горизонті розміщена значна сукупність дерев, в напрямку яких ОСОБА_4 і вказує своєю рукою;

- квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №22 від 29 вересня 2023 року щодо перерахування ОСОБА_4 на р/р НОМЕР_4 коштів у сумі - 3775, 20 грн, з призначенням платежу «Кошти за шкоду, що заподіяна на земельних ділянках державної та комунальної власності, які ненадані ОСОБА_4 » (а.с. 253 том 1).

Також судом досліджені письмові докази, надані стороною захисту для спростування доводів обвинувачення:

- відповідь голови Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області №02-25/2965 від 01 грудня 2023 року на запит адвоката ОСОБА_5 , згідно з яким повідомлено, що обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок чітко встановлено законом, рішення про встановлення обмежень для земельної ділянки з кадастровим №7421182000:06:000:0100 селищною радою не приймалося (а.с. 2 том 2);

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9932753692023 від 28 листопада 2023 року згідно з яким земельна ділянка сільськогосподарського призначення (вид цільового призначення 16.00) з кадастровим №7421182000:06:000:0100, розташована на території Журавського старостинського округу Прилуцького району Чернігівської області, площа 2.2421 га. Відомості: про право власності; право постійного користування, про оренду, суборенду; земельний сервітут; про обмеження у використанні; про документи, на підставі яких відомості про обмеження у використанні земель; про заходи охорони земель і ґрунтів; про ділянки надр, надані у користування відповідно до спеціальних дозволів на користування надрами та актів про надання гірничих відводів відсутні. (а.с. 4-10 том 2). Кадастровий план земельної ділянки №7421182000:06:000:0100 (а.с. 11-12 том 2). Координати поворотних точок меж земельної ділянки (а.с. 13-14 том 2).

- копія протоколу допиту підозрюваного від 29 вересня 2023 року, розпочатого о 18 годині 41 хвилина та закінченого о 18 годині 46 хвилин (а.с. 120 том 2).

Поза цим, у мажах вказаного кримінального провадження судом були допитані свідки, які надали у судовому засіданні наступні показання:

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомив, що у його власності перебуває 75 га земель сільськогосподарського призначення, частину з яких він у 2023 році передав на підставі усної домовленості ОСОБА_4 у користування. Така домовленість мала місце ще взимку з 2022 на 2023 роки. Вказав, що особисто ОСОБА_4 межі наданих йому земельних ділянок він не демонстрував, при цьому останній ніби ознайомлювався з їх проектною документацією під час спілкування з ОСОБА_6 , який також аналогічним чином передав у користування обвинуваченому земельні ділянки для обробітку. Межові знаки вказаних земельних ділянок повинні були бути визначені, раніше встановленими дерев`яними стовпчиками. Підтвердити факт самозахвату ОСОБА_4 комунальної земельної ділянки не зміг, оскільки не був очевидцем цього.

Свідок ОСОБА_17 в судовому у судовому засіданні повідомив, що 2023 році він був запрошений працівниками поліції на участь у слідчій дії огляді місця події, у якості понятого, разом з ним на місці події перебували ще один понятий особу якого підтвердити не може, поліцейські, жінка та чоловік, точно він їх не пам`ятає. Місцем огляду була земельна ділянка засіяна соняшником, яка була розташована біля водойми на околицях с. Журавка. В ході слідчих дій ніби здійснювалася фото чи відео-фіксація, точний факт здійснення замірів земельної ділянки підтвердити не зміг, в силу спливу тривалого періоду часу, а тому не пам`ятає. У межах вказаної справи залучався в якості понятого лише на одній слідчій дії огляді місця події. Підтвердив, що можливо за результатами вказаної процесуальної дії і був складений якийсь документ, проте свого особистого підпису він не ставив. Після пред`явлення протоколу ОМП та протоколу слідчого експерименту, заперечив виконання у них підписів власноручно. Підтвердити присутність обвинуваченого під час проведення слідчих дій не зміг, оскільки точно його там не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні повідомила, що з 2008 року займає посаду державного інспектора з охорони навколишнього середовища у Державній екологічній інспекції в Чернігівські області. У зв`язку з цим, на підставі постанови слідчого була залучена до участі у слідчій дії у якості спеціаліста. Слідча дія полягала у здійсненні вимірів меж земельних ділянок, які були розорані, з метою встановлення правомірності їх використання. Слідча дія проводилася за участю двох понятих, зовнішній вигляд яких вона не пам`ятає, інженера землевпорядника та слідчого. Заміри здійснювалися інженером-землевпорядником ОСОБА_14 , під час чого останній використовував спеціалізований технічний пристрій. Огляду підлягали чотири земельні ділянки, три з яких перебували у приватній власності та одна в комунальній. Повідомила, що оглянута територія була оброблена (пояснити механізм обробітку орання чи дискування не змогла), адже пошкоджені лугові трави, та засіяна однією культурою загальним масивом - соняшником, рядами, що на її переконання є свідченням того, що це було здійснено одним землекористувачем. Поряд із землями приватної власності повздовж русла річки ОСОБА_8 перебувала земельна ділянка комунальної власності, яка відноситься до категорії земель - землі запасу. Додаток до протоколу ОМП план-схема меж земельної ділянки було складено землевпорядником вже після проведеної слідчої дії, у м. Прилуки на його робочому місці. Під час допиту, свідок не змогла вказати на понятого ОСОБА_17 , як на особу, яка була присутня під час проведення ОМП, хоча останній перебував в залі суду.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні повідомив, що його було запрошено до участі у слідчій дії, в якості експерта-землевпорядника. У ході огляду місця події ним було встановлено координатні дані урізу русла річки та межі краю засіву с/г культури (позначені на схемі точками з номерами). Межі земельних ділянок приватної та комунальної власності ним не встановлювались, а були «накладені» за допомогою спеціальної програми, пізніше, на його робочому місці, тобто поза межами обстежуваного місця події. В подальшому, під час складання схеми, від координатів урізу води проведено границю 50 м водоохоронної зони, та визначено площу посівів, що перебувала в цій зоні. Під час проведення слідчої дії на місці події, окрім слідчого, також перебувала еколог ОСОБА_13 та двоє понятих, зовнішній вигляд яких він не пам`ятає. В ході проведення слідчої дії, слідчий здійснював фотофіксацію. На земельних ділянках, які ним оглядалися, межові знаки не були встановлені в натурі. Вказані земельні ділянки були засіяні загальним масивом однією сільськогосподарською культурою соняшником. Наголосив, що його безпосередня задача у вказаній слідчій дії була обумовлена виключно встановлення ним меж урізу води та 50-метрової прибережної зони річки Удай. За результатами слідчої дії ним було підписано протокол огляду місця події та, за спливом декількох днів, на своєму робочому місці, ним було виготовлено план-схему меж земельної ділянки, за польовими вимірами, яку він передав слідчому Рой.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні повідомив, що він, будучи слідчим СВ Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області, у межах вказаного кримінального провадження здійснював необхідні слідчі дії, зокрема огляд місця події та слідчий експеримент, які проводилися безпосередньо на місці події за межами с. Журавка Прилуцького району Чернігівської області, поблизу річки Удай. Вказав, що під час здійснення огляду місця події були залучені: еколог ОСОБА_13 , землевпорядник ОСОБА_14 та двоє понятих ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . В ході вказаної слідчої дії землевпорядник ОСОБА_14 здійснював заміри меж земельних ділянок, використовуючи спеціалізований технічний пристрій. Метою участі у зазначеній слідчій дії землевпорядника було встановлення факту виходу засіяного масиву за межі земель приватної власності та засівання земельної ділянки комунальної власності, частина якої віднесена до прибережної захисної смуги. В момент здійснення відповідних замірів слідчий здійснював фотофіксацію, проте необхідність прив`язки відповідної фотофіксації до конкретної точки не вважав за необхідне, оскільки розумів, що за результатами такої слідчої дії землевпорядником буде виготовлена відповідна план-схема на якій будуть посилання на всі взяті ним точки координат, що буде додатком до протоколу огляду місця події. Вказана План-схема була підписана виключно її виконавцем землевпорядником ОСОБА_14 , при цьому понятим та екологу для підпису такий документи не пред`являвся. Слідчий експеримент проводився аналогічним чином на місці події за межами с. Журавка Прилуцького району Чернігівської області, за участю його в якості слідчого, двох понятих ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , і обвинуваченого ОСОБА_4 . В ході слідчого експерименту обвинувачений під фотофіксацію вказав де незаконно здійснював засів земельних ділянок.

Можливість здійснити допит свідка ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був залучений у якості другого понятого у слідчих діях: огляду місця події та слідчому експерименті, відсутня, оскільки останній 05 жовтня 2023 року (до початку судового розгляду) помер, свідченням чого є відповідний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00044102366 від 18 березня 2024 року (а.с. 176-177 том 1).

Суд, дослідивши та перевіривши зібрані стороною обвинувачення докази, а також доводи сторони захисту, заслухавши свідків по справі, проаналізувавши їх та надавши їм відповідну правову оцінку, приходить до переконання, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, не доведена, виходячи з наступних підстав.

Кримінальна відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України настає за самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель.

Положенням абзацу 15 ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Суд зважає, що юридичними ознаками самовільного зайняття земельних ділянок є:

- вчинення будь-яких дій, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки (активна поведінка);

- відсутність відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду);

- відсутність вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки;

- не визнання дій щодо земельної ділянки правомірними жодним нормативним актом.

Причому земельна ділянка для винної особи є чужою, вона не має необхідних і достатніх прав на володіння, користування чи розпорядження ділянкою як власник чи як особа, якій надано право постійно чи тимчасово володіти і користуватися нею.

Самовільне зайняття земельної ділянки з об`єктивної сторони може полягати у різних діях - у незаконному огороджуванні ділянки, знищенні і встановленні межових знаків та у протиправному використанні землі у своїх потребах: обробка, удобрення землі, насадження дерев чи кущів, розміщення будівельних матеріалів, тощо. Але у всіх випадках особа протиправно заволодіває земельною ділянкою, вчинює відносно неї певні дії як власник чи законний користувач і при цьому порушує суб`єктивні інтереси учасників земельних правовідносин.

Суб`єкт злочинів, передбачених різними частинами ст. 197-1 КК України - загальний.

Суб`єктивна сторона самовільного зайняття земельної ділянки і самовільного будівництва на ній будівель або споруд характеризується прямим умислом. Винна особа усвідомлює відсутність у неї права на конкретну земельну ділянку, однак бажає її захопити (позиція ККС ВС в постанові від 12 грудня 2019 року справа №317/885/17).

Умислом особи, винної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, має охоплюватись належність самовільно зайнятої земельної ділянки до вказаних у цій нормі земель з особливим правовим режимом.

При цьому, помилка особи щодо справжніх меж того чи іншого землеволодіння має виключати відповідальність за ст. 197-1 КК через відсутність умислу.

У межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_4 висунуто обвинувачення за ч. 2 ст. 197-1 КК України, яке сформовано наступним чином: самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні.

Відповідно, в цій ситуації, підлягає доказуванню: 1) самовільне зайняття земельної ділянки; 2) віднесення такої земельної ділянки до охоронюваної зони; 3) учинення дій по такому зайняттю безпосередньо обвинуваченим.

Таким чином, безпосереднім об`єктом цього злочину є земельні відносини як суспільні відносини власності щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Обов`язковою факультативною ознакою об`єкта злочину, передбаченого ст. 197-1 КК України, є предмет злочину, а саме земельна ділянка, і індивідуальні ознаки (місцезнаходження самовільно зайнятої земельної ділянки, межі такої ділянки, розмір такої ділянки, її координати, загальна стан такої ділянки, кадастровий номер, в разі наявності) є обов`язковими для її індивідуалізації.

Вказане узгоджується з ухвалою Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 12 вересня 2018 року по справі №1-179/11.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Положенням ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України визначено, що за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема.: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно ч. 2 ст. 19 Земельного кодексу України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення. Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу; земельних ділянок приватної власності - їх власниками.

Аналізуючи матеріали кримінального провадження, що сторонами по справі фактично не оспорюється, земельна ділянка з кадастровим номером 7421182000:06:000:0100, розташована за межами с. Журавка Варвинської територіальної громади Прилуцького району, самовільне зайняття, якої інкримінують ОСОБА_4 , відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, код цільового призначення 16.00 (землі запасу), що підтверджується наявним в матеріалах кримінального провадження Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9932753692023 від 28 листопада 2023 року (а.с. 4-14 том 2). При цьому, застереження про віднесення вказаної земельної ділянки до іншої категорії, в тому числі до земель водного фонду, з відомостей ДЗК судом не встановлено. Межові знаки згадуваної ділянки на місцевості відсутні.

Як вбачається з відповіді голови Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області №02-25/2965 від 01 грудня 2023 року на запит адвоката ОСОБА_5 , обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок чітко встановлено законом, у зв`язку з цим рішення про встановлення обмежень для земельної ділянки з кадастровим №7421182000:06:000:0100 селищною радою не приймалося (а.с. 2 том 2).

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, самовільне зайняття, якої інкримінують ОСОБА_4 для останнього є чужою, оскільки він не має необхідних і достатніх прав на володіння, користування чи розпорядження ділянкою як власник чи як особа, якій надано право постійно чи тимчасово володіти і користуватися нею, так як відсутні відповідні рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду), як і відсутні вчинені правочини щодо такої земельної ділянки, що свідчить про незаконність фактичного використання земельної ділянки будь-якими іншими особами, поза межами відповідної волі її розпорядника Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області.

Слід наголосити, що вважливим в даній категорії справ є належним чином здійснена фіксація місцезнаходження самовільно зайнятої земельної ділянки, що інкримінують обвинуваченому, межі такої ділянки, її розмір, координати, та її загальна стан.

Суд зважає, що огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів (позиція Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №518/203/17).

Під час огляду земельної ділянки, потрібно зважати на положення Земельного кодексу України, де у ч. 2 ст. 2 зазначається, що суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, встановлених ч. 3 цієї статті. Під іншим володінням особи розуміється транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення, тощо.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла, чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді (ч. 1, 2 ст. 234 КПК України).

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що огляд місця події іншого володіння особи, а саме земельної ділянки, яка перебуває у власності або користуванні фізичних та юридичних осіб провадиться, або за добровільною згодою особи, яка нею володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, і тільки у разі, якщо земельна ділянка є державною та комунальною власністю, огляд місця події провадиться без ухвали слідчого судді.

Таким чином, заявлене письмове клопотання сторони захисту щодо визнання недопустимим доказу протоколу огляду місця події від 22 вересня 2023 року з підстав проведення вказаної процесуальної дії без дозволу суду, не заслуговує на увагу з вище зазначених обґрунтувань.

Разом з тим, суд зважає, що у розумінні ст. 103 КПК, протокол є видом фіксації процесуальні дії під час кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 104 КПК, у випадках, передбачених цим кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі. У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.

Як убачаєтьсяз матеріалівпровадження,стороною обвинуваченнядолучено докримінального провадженняпротокол оглядумісця подіївід 22вересня 2023року,проведений слідчимвідділення розслідуваннязлочинів усфері господарськоїта службовоїдіяльності СВПрилуцького РВПГУНП вЧернігівській області ОСОБА_15 ,за участюпонятих ОСОБА_16 та ОСОБА_17 ,у періодчасу з09год.45хв.по 11год.10хв.,за результатамиякого булаоглянута земельнаділянка зкадастровим 7421182000:06:000:0100,яка розташованаза межамис.Журавка Варвинськоїтериторіальної громадиПрилуцького району(а.с.230-231 том1). Також,приєднано додатокдо протоколуогляду місцяподії ОСОБА_18 фототаблиця (а.с.232-236 том1) таПлан-схемамеж земельноїділянки складенийза польовимивимірами (а.с.237 том 1).

Так, безпосередньо допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 підтвердив, що був присутній у якості понятого, зокрема, під час огляду працівниками поліції місця вказаної вище події, в ході якого здійснювався огляд земельних ділянок. При цьому, не зміг достеменно підтвердити факт його підпису у змісті вказаного протоколу огляду.

Можливість здійснити допит свідка ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був залучений у якості другого понятого у слідчій дії огляду місця події, відсутня, оскільки останній 05 жовтня 2023 року помер.

Фотозображення понятих, на відміну від спеціалістів, на фототаблицях, доданих до протоколу відсутні.

Свідок ОСОБА_13 , перебуваючи в залі суду разом з понятим ОСОБА_17 , не вказала на останнього, як на учасника тієї слідчої дії. Сам свідок ОСОБА_17 , не зміг згадати другого понятого, і лише після повідомлення останньому прізвища ОСОБА_16 , свідок вказав, що знав його, через неодноразову спільну участь у інших слідчих діях в інших кримінальних провадженнях. За клопотанням прокурора суд вживав заходів для одночасного допиту спеціаліста ОСОБА_14 та свідка ОСОБА_17 , однак, навіть попри застосований захід процесуального примусу у якості приводу, сторона обвинувачення явку в судове засідання понятого повторно не забезпечила, про причини невиконання приводу суд не повідомлений.

Суд зважає, що відповідно до ч. 7 ст. 223 КПК слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред`явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне. Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов`язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії, крім особливостей, встановлених статтею 615 цього Кодексу. Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження. Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

Враховуючи зазначене та те, що КПК не передбачає обов`язкової участі понятих при огляді, якщо він проводиться не в житловому приміщенні, участь понятих, особи та його захисника при огляді місця події, який проводився на відкритій земельній ділянці, не була обов`язковою. Отже, враховуючи наведене, суд вважав за можливе відмовити стороні обвинувачення у подальших відкладеннях судового розгляду для одночасного допиту спеціаліста та понятого.

Однак, з огляду на наведене, визнання недопустимим доказом вказаного протоколу огляду місця події, з підстав невідповідності показів одного з понятих, є неможливим.

Поза цим, слід зауважити, що метою здійснення вказаної процесуальної дії огляду місця події була саме фіксація меж засіву на самовільно зайнятій земельній ділянці, що інкримінують обвинуваченому, межі такої ділянки, її розмір, координати та її загальний стан та встановлення меж водоохоронної зони, межі інших земельних ділянок, характеру та способу посіву СГ культури.

Однак, всі означені факти, цим протоколом не підтверджені.

Так, сам текст протоколу, не містить жодних посилань на те, в яких саме точках на місцевості спеціаліст здійснив заміри, адже слідчий в протоколі не вказує будь-яких відстаней, орієнтовного положення, ані геодезичних координат таких точок, напевно сподіваючись, що таку інформацію можливо буде встановити з фотофіксації.

Втім, результати фотофіксації, через брак змістовних пояснень унеможливлюють встановлення того, яку ж конкретну точку заміру в натурі фіксує спеціаліст на кожному із зображень. Більш того, фототаблиці не відображають, інших визначальних для провадження даних, зокрема - крайньої межі земельної ділянки, яка перебувала у приватній власності та оброблялася обвинуваченим на законній підставі, початок земельної ділянки комунальної власності, самозахват якої інкриміновано, характеру сорту, зростання та дозрівання с/г культур, характеру обробки земельної ділянки, механізму засіву ділянки, подальшої обробки рослин.

Але, слідчий, послався на план-схему, що після закінчення процесуальноїдії буде виготовлена, та буде невід`ємною частиною протоколу, попри те, що такий порядок формування додатків до протоколу позбавляє інших учасників слідчої дії можливості ознайомлення з вказаним документом та засвідчення його вірності своїми підписами. Доречи, жодних підписів, окрім землевпорядника, схема дійсно не має.

Згадувані судом визначальні для справи факти, зокрема характер первинного обробітку крайніх меж земельних ділянок, які оброблялись обвинуваченим, характер обробітку земельної ділянки комунальної власності, самозахват якої інкриміновано, характер сорту, зростання та дозрівання с/г культур, характер обробки земельної ділянки, механізму засіву ділянки, подальшої обробки рослин, відображені в протоколі коротко та ємко словами «засіяно соняшником» та «одним масивом», хоча вочевидь є недостатніми, та такими, що не можуть спростувати доводи сторони захисту. Відсутність належного огляду місця події підтверджується й самими показами землевпорядника ОСОБА_14 , який підтвердив, що він не встановлював на місцевості ані межі приватних земельних ділянок, ані межі земельної ділянки комунальної власності, зорієнтувавшись на місцевості просто по Гугл картам, а межі цих ділянок, та лінію 50 метрів від урізу води, вже поклав на план згодом, за допомогою спеціальної програми. Фотографування виставлення точок відбувалося біля урізу води, та на краю посівів. Саме через це дотичні межі ділянки комунальної власності та межі ділянок, що обробляв обвинувачений, які вочевидь розташовані в різних місцях, в ході ОМП слідчим не були детально досліджені, а характер обробітку достеменно не був зафіксований в протоколі.

Напротиріч, обвинувачений вказував, що межові знаки його ділянок були певний час на місці, первинну (весняну) обробку землі він здійснював не оранням, а дискуванням, (що не було спростовано або підтверджено свідком ОСОБА_20 ) яке відбувалось повздовж двох меж ділянки, а основний масив по діагоналі, навпроти, на самозахопленій земельній ділянці здійснювалось дискування паралельно річці. Посів культур на його ділянці відбувся раніше. Під час посіву, він використовував сівалку, яка була відмінна від сівалки, якою було здійснено незаконний посів, а між цими посівами був інтервал нехарактерний для засіву під час одного проїзду сівалки. Крім того, наголошував, що незаконний посів, на відміну від посіву на його ділянці, вочевидь не оброблявся гербіцидами, відтак мав відмінний рівень дозрівання та значне засмічення бур`янами. Спростувати ці доводи, протоколом огляду місця події в повній мірі неможливо. А фототаблиці до протоколу, які зображують не тільки с/г культури, а й значну кількість чагарників та польових трав, без будь-якої прив`язки до координат здійснення фотофіксації, породжують об`єктивні сумніви у достовірності позиції сторони обвинувачення.

Будь яких інших достатніх доказів на спростування таких фактів, або на підтвердження своєї позиції стороною обвинувачення не здобуто.

Відповідно, протокол огляду місця події від 22 вересня 2023 року не є прямим та достатнім доказом винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-2 КК України.

Поза цим, протокол проведення слідчого експерименту 29 вересня 2023 року, на переконання суду також не є належним доказом винуватості обвинуваченого виходячи з наступного.

Так, згідно зі ст. 240 КПК слідчий експеримент проводиться з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Аналізуючи зміст протоколу проведення слідчого експерименту від 29 вересня 2023 року (виконаного вкрай нерозбірливим почерком), встановлено, що відповідна слідча дія була проведена у с. Журавка у період часу з 18 год. 59 хв. по 19 год. 10хв. (час проведення має виправлення) слідчим СВ Прилуцького РВП ОСОБА_15 за участю підозрюваного ОСОБА_4 та понятих ОСОБА_17 і ОСОБА_16 .

Слідчим експериментом зафіксовано, що під час допиту підозрюваний добровільно запропонував продемонструвати на місці події розорану прибережну захисну смугу р. Удай та вказав проїхати до с. Журавка. Вирушивши з м. Прилуки підозрюваний вказав на необхідність руху загальною дорогою до с. Журавка Варвинської ТГ Прилуцького району. Заїжджаючи до с. Журавка перед поворотом на смт Варва підозрюваний вказав звернути праворуч в напрямку за межі с. Журавка. Їдучи у вказаному напрямку близько до 2 км підозрюваний вказав де обробляє земельні ділянки. Пройшовши в бік до лісу, що межує з річкою, вказав де саме здійснив розорювання та посів прибережної захисної смуги річки Удай.

Також долучена фототаблиця до проведення слідчого експерименту ОСОБА_4 (а.с. 249 том 1), на якій містяться дві ілюстрації де обвинувачений ОСОБА_4 рукою, у позі, характерній для архітектурних пам`яток радянського періоду, вказує на чагарники на горизонті дерев. Поняті, присутні під час слідчої дії, як і під час фотофіксації при огляді місця події, в об`єктив фото пристрою не потрапили.

Будь-якого іншого інформаційного навантаження дані матеріали не містять.

Сторона захисту, під час дослідження вказаного доказу наголошувала, що виправлення у часі проведення слідчого експерименту не застережені, натомість пов`язані напевно з тим, що за 20 хвилин до цього, обвинуваченому було вручено підозру у приміщенні Прилуцького ВП, яке знаходиться за 21 км від місця проведення слідчого експерименту. А після цього, того ж дня, тобто 29 вересня 2023 року, з 18 години 41 хвилини по 18 годину 46 хвилин, також у м.Прилуки, проведено допит підозрюваного та складено відповідний протокол. Однак, вже о 18 годині 59 хвилин, у с.Журавка, розпочато проведення слідчого експерименту.

Крім того, обвинувачений наголосив, що первісно домовився із слідчим у цю дату та час продемонструвати місце здійснення господарської діяльності. Поліцейські прибувши у с. Журавка, зателефонували до обвинуваченого та запропонували проїхати до місця події, при цьому оскільки їх автомобіль зламався і не міг продовжувати рух, прохали знайти інший транспорт. Виконавши вказане прохання він разом зі слідчими, поїхали у напрямку місця події, проте недоїхавши до кінцевої цілі, поліцейський запропонував стати на дорозі та зафіксувати на фото момент демонстрації обвинуваченим, в якому напрямку розташоване місце події. Оскільки, у особистий телефон слідчого був розряджений, останній запропонував сфотографувати телефоном обвинуваченого, а результати фотофіксації надіслати на його месенджер, що і було здійснено. В подальшому, обвинувачений підписав протокол.

Оцінюючи ці доводи сторони захисту та покази слідчого, суд робить висновок що слідча дія фактично розпочалась у місті Прилуки, де підозрюваний (після допиту) погодився на проведення слідчого експерименту, та почав показувати дорогу до місця подій, що в принципі, логічно вкладається у зазначений час, та описано в самому протоколі. Однак, в такому випадку (враховуючи що протокол фіксує хід слідчої дії), видається незрозумілим, яким чином за 11 хвилин, учасники подолали шлях з м.Прилуки, доїхали польовою дорогою до місця посіву та здійснили фотофіксацію. Проте, ці сумніви не є визначальними в оцінці цього доказу судом, натомість характеризують загальну картину проведення слідства.

Навпроти, визначальним при оцінці цього доказу є те, що відповідно до висновку, викладеного об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 14 вересня 2020 року у справі №740/3597/17 (провадження № 51-6070кмо19), приписи ч. 4 ст. 95 КПК України декларують про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК України. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту. Заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту. Легітимна мета слідчого експеримент за участю підозрюваного, обвинуваченого досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому. Проведення слідчого експерименту у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення, з метою його процесуального закріплення, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК України.

У зв`язку з цим, оскільки зміст протоколу слідчого експерименту та додатки до нього фактично не містять ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, то такий не може бути покладено в обґрунтування винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-2 КК України.

Разом з тим, аналізуючи доказову базу надану стороною обвинувачення вищевказані протоколи огляду місця події та слідчого експерименту є ключовими доказами на підтвердження факту самовільного зайняття обвинуваченим вказаної земельної ділянки, проте такі жодним чином достовірно та достатньо не указують на самовільне зайняття обвинуваченим вказаної земельної ділянки комунальної власності.

Факт перерахування обвинуваченим ОСОБА_4 на р/р НОМЕР_4 коштів у сумі - 3775, 20 грн, з призначенням платежу «Кошти за шкоду, що заподіяна на земельних ділянках державної та комунальної власності, які ненадані ОСОБА_4 » (а.с. 253 том 1), що відповідає визначеному начальником Державної екологічної інспекції у Чернігівській області у повідомленні №03/2101 від 27 вересня 2023 року розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття частини земельної ділянки з кадастровим номером 7421182000:06:000:0100 з порушенням водоохоронної зони, зокрема прибережної захисної смуги р. Удай, не може бути беззаперечним доказом винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому правопорушенню. Поза цим, як зауважив останній вказана проплата була ним розцінена, як оплата штрафу за обробіток земельних ділянок третіх осіб, без укладення письмових договорів.

Решта долучених до матеріалів справи несуть виключно процесуальний характер і самі по собі не мають доказового значення.

Жодним доказом, що надані прокурором, достатньо не доведено того, що саме обвинувачений ОСОБА_4 учинив, власне, таку протиправну дію, як самовільне зайняття земельної ділянки.

Так, будучи допитаними у судовому засіданні у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженими про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань за завідомо неправдиві показання свідки: ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , та залучені спеціалісти ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , слідчий ОСОБА_15 у своїх показаннях підтвердили лише по суті сам факт засіву земельних ділянок с/г культурою соняшником. При цьому, факт самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності та прибережної зони було встановлено лише спеціалістами після накладення відібраних замірів на місці події на кадастрову карту. Однак жоден із свідків не вказав на обвинуваченого, як особу винуватця, що вчиняв активні дії щодо вчинення злочину. По суті, надані докази свідчать лише про сам факт незаконного засіву. В іншому, сторона обвинувачення поклалась на покази самого підозрюваного, та не здобула доказів на підтвердження часу, характеру, способу, знарядь, осіб, за допомогою яких вчинено протиправні дії.

Поза цим, суд зважає, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, тобто з кваліфікуючими ознаками у виді самовільного зайняття земельної ділянки, вчиненого щодо земель в охоронній зоні.

Обмеженню прав на землю присвячена Глава 18 «Обмеження прав на землю» Земельного кодексу України (ст. 110-115).

Поняття «обмеження у використанні земельних ділянок» міститься в ст. 110 Земельного кодексу України, згідно ч. 1 вказаної статті на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження.

Згідно ч. 2 ст. 111 Земельного кодексу України законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель:

а) умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків;

б) заборона на провадження окремих видів діяльності;

в) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту;

г) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги;

ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт;

д) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку;

е) обов`язок щодо утримання та збереження полезахисних лісових смуг.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 111 Земельного кодексу України обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державні й реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації. Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режим утворюючих об`єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.

В ч. 1 ст. 112 ЗК України вказується, що охоронні зони створюються:

- навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів (п. а);

- навколо споруд електронних комунікацій, у тому числі базових станцій мобільного зв`язку, земних станцій супутникового зв`язку, уздовж ліній електронних комунікаційних мереж, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти (п. б).

Згідно ч. 2 ст. 112 ЗК України правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.

У національному законодавстві відсутні норми, які б чітко визначали, що прибережні захисні смуги, які є частиною водоохоронних зон входять до складу охоронних зон у розумінні положень ст. 112 Земельного кодексу України.

В той же час, виходячи з системного правового аналізу ст. 112 Земельного кодексу України, «охоронні зони» можна визначити, як території із обмеженим режимом використання, що встановлюються навколо особливо цінних та/або вразливих об`єктів з метою їх фізичної охорони та, у деяких випадках, зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти, які встановлюються:

- навколо об`єктів природно-заповідного фонду (Закон України «Про природно-заповідний фонд України»);

- навколо об`єктів культурної спадщини (ч. 2 ст. 54 Земельного кодексу України, ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини»);

- навколо (вздовж) об`єктів транспорту (ст. 67-74 Земельного кодексу України, Повітряного кодексу України, ст. 11 Закону України «Про транспорт», ст. 6 Закону України «Про залізничний транспорт», ст. 11 Закону України «Про трубопровідний транспорт», Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил охорони магістральних трубопроводів» від 16 листопада 2002 року №1747);

- навколо (вздовж)об`єктів зв`язку (ст. 75 Земельного кодексу України, ст. 10 Закону «Про телекомунікації», Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил охорони ліній електрозв`язку» від 29 січня 1996 року №135);

- навколо (вздовж)об`єктів енергетичної системи (ст. 1, 19, 19-1 Закону України «Про електроенергетику», Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил охорони електричних мереж» від 27 грудня 2022 року №1455);

- навколо об`єктів гідрометеорологічної діяльності (ст. 13 Закону України «Про гідрометеорологічну діяльність», Постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 року №2262 «Про затвердження Порядку встановлення охоронних зон навколо об`єктів, призначених для гідрометеорологічних спостережень та інших видів гідрометеорологічної діяльності, та режиму їх використання»);

- навколо геодезичних пунктів (Закон України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку охорони геодезичних пунктів» від 08 листопада 2017 року №836);

- навколо інженерних комунікацій (постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198 «Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони»);

- навколо промислових об`єктів.

Крім того, у Переліку обмежень щодо використання земельних ділянок, який є додатком 6 до Порядку ведення Державного земельного кадастру (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2021 року №821), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17 жовтня 2012 року, зокрема визначено, що до охоронних зон (код 01) віднесено:

- (код 01.01) охоронна зона навколо території та об`єкта природно-заповідного фонду;

- (код 01.02) зона охорони пам`ятки культурної спадщини;

- (код 01.02.1) охоронна зона пам`ятки культурної спадщини;

- (код 01.02.2) зона регулювання забудови;

- (код 01.02.3) зона охоронюваного ландшафту;

- (код 01.02.4) зона охорони археологічного культурного шару;

- (код 01.03) охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта транспорту;ї

- (код 01.03.1) санітарно-захисна зона навколо (уздовж) об`єкта транспорту;

- (код 01.04) охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта зв`язку;

- (код 01.04.1) охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта електрозв`язку;

- (код 01.04.2) санітарно-захисна зона навколо (уздовж) об`єкта електрозв`язку;

- (код 01.05) охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи;

- (код 01.05.1) санітарно-захисна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи;

- (код 01.06) охоронна зона навколо об`єкта гідрометеорологічної діяльності;

- (код 01.07) охоронна зона навколо геодезичного пункту;

- (код 01.08) охоронна зона навколо інженерних комунікацій;

- (код 01.08.1) санітарно-захисні смуги навколо інженерних комунікацій;

- (код 01.09) охоронна зона навколо промислового об`єкта;

- (код 01.09.1) санітарно-захисна смуга навколо промислового об`єкта.

У Переліку територіальних зон (груп об`єктів Державного земельного кадастру), який є додатком 2 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17 жовтня 2012 року, охоронні та водоохоронні зони також віднесено до окремих територіальних зон.

Виходячи з того, що ст. 87, 88 Водного кодексу України та Главою 12 «Землі водного фонду» Земельного кодексу України (ст. 58-64) регламентовані питання прибережних захисних смуг, які є частиною водоохоронної зони, вздовж річок, навколо водойм та на островах та обмежень у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг вздовж річок, навколо водойм та на островах, в той же час, як питання охоронних зон регламентоване ст. 112 Земельного кодексу України, яка міститься в Главі 18 «Обмеження прав на землю» Земельного кодексу України, враховуючи те, що прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах (код 05.02), згідно Переліку обмежень щодо використання земельних ділянок, який є додатком 6 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17 жовтня 2012 року віднесено не до охоронних зон, а до водоохоронних обмежень, які є окремими обмеженнями щодо використання земельних ділянок, на думку суду, прибережна захисна смуга, яка є частиною водоохоронної зони, вздовж річок, навколо водойм та на островах, в розумінні ст. 112 Земельного кодексу України, не відноситься до земель охоронних зон, як помилково вважає сторона обвинувачення.

Інші докази, які були надані стороною обвинувачення не підтверджують наявності в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, у виді самовільного зайняття земельної ділянки, вчиненого щодо земель в охоронних зонах.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у якій закріплено право кожного на справедливий суд, вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на стороні обвинувачення і будь-який сумнів трактується на користь підсудного (п.253 рішення ЄСПЛ у справі Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain» ("Барбера, Мессегуо і Джабардо проти Іспанії") від 06грудня 1998 року).

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року №1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України». «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України», див. алгоритм застосування критерію доведення «поза розумним сумнівом» у т.ч. в постанові ККС ВС від 16 квітня 2020 року в справі №761/8301/18).

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

У той час, як розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним (Постанова ККС ВС від 16 квітня 2020 року в справі №761/8301/18).

Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Згідно з вимогами ст. 373 ч. 1 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої ст. 284 цього Кодексу.

Поза цим, оскільки стороною обвинувачення підтверджено лише факт самовільного зайняття земельної ділянки, проте не доведено поза розумним сумнівом факт вчинення цих дій ОСОБА_4 , суд дійшов переконання, що обвинувачений не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 197-1 КК України, а тому його слід визнати виправданим на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України.

Речові докази по справі відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили суд не вбачає.

Витрати, пов`язані із залученням експертів, понесені у кримінальному провадженні, відсутні.

Керуючись ст. 368-371, 373-376, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати невинуватим за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023272210000095 від 13 вересня 2023 року, та виправдати його у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Вирок суду може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Варвинський районний суд Чернігівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, захиснику, представнику потерпілого та прокурору.

Суддя ОСОБА_1