Рішення

від 03.07.2024 по справі 180/40/24

МАРГАНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 180/40/24

2/180/434/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Тананайської Ю.А., при секретарі Павлович Н.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження у м. Марганці цивільну справу № 180/40/24 за позовною заявою адвоката Чепурнова Віталія Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання недійсним та розірвання договору про відшкодування моральної шкоди, стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я , -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що він з 1994 року працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійні захворювання. Звільнився з підприємства у зв`язку з виявленою невідповідностю виконуваній роботі внаслідок стану здоровя. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я. У зв`язку з хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Незважаючи на наявні рекомендації щодо доцільності направлення ОСОБА_1 на обласний МСЕК, представники АТ «Марганецький гірничо- збагачувальний комбінат» повідомили позивачу, що вони будуть сприяти в направлені на МСЕК лише за умови укладання договору про добровільне відшкодування моральної шкоди. В період коли, ОСОБА_1 перебував в хворобливому стані, представник АТ «Марганецький гірничо збагачувальний комбінат» запросив позивача до себе та запропонував підписати договір на добровільне відшкодування моральної шкоди, на визначену відповідачем суму, без жодного обговорення її розміру. ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що саме від АТ залежить його допуск до МСЕК та подальше визначення розміру відсотку втрати професійної працездатності, встановлення групи інвалідності і як наслідок отримання регресних виплат від держави, вимушений був погодиться на умови договору, визначені відповідачем. 21 листопада 2022 року ОСОБА_1 , разом з іншими працівниками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було запрошено в АТ «Марганецький гірничо - збагачувальний комбінат», де він підписав договір про добровільне відшкодування моральної шкоди в сумі 12422,37 гривень. При цьому з особами, які зазначені в договорі він не зустрічався, суми відшкодування не обговорювалися, йому було надано вже виготовлений раніше та підписаний ними договір. Після підписання договору про добровільне відшкодування моральної шкоди, 8 грудня 2022 року було виготовлено повідомлення про хронічне професійне захворювання за формою П-3. Первинним оглядом МСЕК 13.04.2023 року, у зв`язку професійним захворюванням, йому встановлено 65% втрати працездатності та третя група інвалідності. На час підписання вказаного вище договору ОСОБА_1 витратив значні кошти на лікування і розуміючи, що подальше зволіканням з направленням на МСЕК призведе до ще більших витрат, був вимушений погодиться на умови запропоновані колишнім роботодавцем. Вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання. Зазначений вище договір з підприємством він підписав під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах. Потрібно врахувати, що керівництво відповідача цілком усвідомлювало, що договір з ОСОБА_1 підписується на вкрай невигідних для позивача умовах. Тому позивач просив визнати недійсним та розірвати договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, укладений 21 листопада 2022 року між АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_1 , як такий, що вчинено під впливом тяжких для нього обставин і на вкрай невигідних умовах; стягнути на свою користь з відповідача моральну шкоду, у зв`язку з ушкодженням здоров`я, внаслідок виконання трудових обов`язків, у розмірі 135000 грн., витрати на правову допомогу в сумі 15000 гривень.

Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2024 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Представник відповідача надав відзив на позов, відповідно до якого позов не визнає в повному обсязі. У відзиві зазначив, що 22.11.2022 року між позивачем та відповідачем укладено договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, відповідно до якого позивачу виплачені кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди, тому моральна шкода вважається відшкодованою. Правочин укладено позивачем добровільно, позивачем не надано доказів, що в нього існували тяжкі обставини і він не усвідомлював своїх дій. Договір виконано, позивач отримав кошти, тим самим підтвердив бажання настання наслідків укладеного договору. Розмір, завданої моральної шкоди, зазначеної в позові є надмірно завищеним. Просить відмовити в задоволенні позову, надав заяву про розгляд без його участі.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи без його присутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Згідно копії трудової книжки, виданої на ім`я позивача, він 29.06.1994 року прийнятий на роботу АТ «Марганецький ГЗК»; в подальшому працював за різними спеціальностями, з 23.11.2004 року підземним гірником очисного вибою 5 розряду, 9.05.2002 звільнений у звязку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоровя, п.2 ст.40 КзПП України.

21 листопада 2022 року між АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_1 було укладено у простій письмовій формі договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, за умовами якого на підставі частини 1 статті 1168 Цивільного Кодексу України, уклали цей договір про добровільне відшкодування відповідачем моральної шкоди, яка завдана позивачу втратою здоров`я внаслідок виявлених захворювань, отриманих під час роботи у шкідливих умовах на АТ «Марганецький ГЗК», на наступних умовах, зокрема:

1) ОСОБА_1 моральну шкоду від втрати здоров`я внаслідок виявлених захворювань, отриманих під час роботи у шкідливих умовах на АТ «МарганецькийГЗК», оцінює в розмірі 12422,37 грн;

2) моральна шкода, яка завдана позивачу унаслідок роботи у шкідливих умовах на АТ «Марганецький ГЗК», за цим договором відшкодовується одноразово.

Згідно пункту 4 вказаного вище договору, відповідач в строк до 25 листопада 2022 року сплачує ОСОБА_1 в рахунок грошового відшкодування моральної шкоди за цим договором, грошові кошти в сумі, яка залишається до виплати після утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за ставками 18 відсотків та 1,5 відсотка, з передбаченої у цьому договорі суми розміру моральної шкоди, яка зазначена в пункті 1 цього договору, а саме: 10000,00 грн, шляхом безготівкового перерахування вищезазначеної суми на рахунок, відкритий на його ім`я у AT КБ «ОщадБанк».

У пункті 5 вказаного вище договору зазначено, що при виконання відповідачем усіх своїх зобов`язань за цим договором моральна шкода, пов`язана з втратою здоров`я внаслідок виявлених захворювань позивача, внаслідок роботи у шкідливих умовах на АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», вважається відшкодованою у повному обсязі.

За змістом пунктів 6, 7 договору про добровільне відшкодування моральної шкоди від 21.11.2022 року, зокрема, вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, що укладається сторонами, відомо. Сторони підтверджують, що домовились і не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей відносно умов договору. Сторони стверджують, що зміст цього договору їм зрозумілий, питань, які залишилися б нез`ясованими для них немає.

АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» було виплачено ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, на виконання умов вказаного вище договору від 21.11.2022, в сумі 10000 грн. та сплачені обовязкові платежі.

За фактом виникнення у позивача хронічного професійного захворювання проведено розслідування та складено акт за формою П-4 від 6.02.2023 року про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання.

Відповідно до вказаного вище акту П-4 від 6.02.2023 року, встановлено наявність у позивача ряд професійних захворювань. Відповідно до п. 15 зазначеного акту у позивача відсутні раніше встановлені хронічні професійні захворювання. Згідно п. 17 вищевказаного акту професійне захворювання виникло за таких обставин: внаслідок тривалої роботи в умовах дії шкідливих факторів виробничого середовища, недосконалості технології видобутку руди підпадав під вплив шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу. Згідно п.18 вищевказаного акту причинами професійного захворювання стали: відрація придопустимому рівні 112 дБ, складав 116 дБ; підіймання та переміщення (разове) вантажів постійно протягом робочої зміни 41 кг при нормі до 30 кг; робоча поза (вимушена) незручна до 61.2 % при нормі 25%; рівень пилу в 2,7 рази перевищує ПДК при нормативному значенні 2,0 мг/м3; рівень марганцю в 1,4 рази перевищує ПДК; рівень шуму 87 Дб (ПДУ 80 Дб) що на 7 Дб перевищує допустимий.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 13.04.2023 року серія 12ААА №127133, позивачу з 21 березня 2023 року первинно встановлено третю групу інвалідності, безстроково, та 65% втрати професійної працездатності.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв`язку з вчиненням цього правочину (ч. 2 ст. 233 ЦК України).

Як свідчить тлумачення частини першої статті 233 ЦК України умовами, існування яких надає підстави особі звертатися до суду, а суду - виносити рішення про визнання правочину недійсним є: а) наявність тяжкої обставини, що «змусила» особу вчинити правочин; б) те, що цей правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.

Тобто для визнання правочину недійсним, на підставі частини першої статті 233 ЦК України, необхідна сукупність вказаних умов. Такий висновок підтверджується вживанням законодавцем в частині першій статті 233 ЦК України сполучника «і», за допомогою якого відбувається поєднання вказаних умов.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 17 квітня 2019 року у справі №507/1084/17.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-551цс16 зроблено висновок, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оспорює правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Крім того, у постанові від 25.07.2018 у справі №487/7703/15-ц Верховний Суд зазначив, що для того, щоб правочин було визнано недійсним з підстав, передбачених статтею 233 ЦК України, позивачу у сукупності необхідно довести наявність таких підстав: 1) наявність в особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин: хвороба, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини; 2) правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин; 3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; 4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини. Крім того, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним з передбачених вище підстав, є доведення у судовому засіданні нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин, тобто основний акцент необхідно зробити на об`єктивній та суб`єктивній стороні. Отже, внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість усунути тяжку обставину, яка змусила її це зробити.

Установлено, що позивач має численні захворювання, з 21 березня 2023 року йому було встановлено третю групу інвалідності та 65% втрати професійної працездатності.

У зв`язку із необхідністю лікування хвороб, позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні профпатології КП «ДОКЛМ`ДОР», у КП «Марганецька центральна міська лікарня» Марганецької міської ради, що підтверджується виписками із медичної карти стаціонарного хворого.

Отже, судом установлено, що у період укладення оспорюваного договору від 21 листопала 2022 року позивач періодично знаходився на лікуванні із симптомами загострення численних хронічних професійних захворювань, мав погане загальне самопочуття, та потребував медичної допомоги, грошових коштів у звязку з лікуванням у стаціонарі, вживанням, зокрема, знеболювальних препаратів.

Крім того, на час укладення оспорюваного договору, позивач був звільнений з роботи у звязку з невідповідним станом здоровя; у той же час група інвалідності, відсоток втрати працездатності йому визначені не були, що обмежувало позивача у отриманні коштів у звязку із втратою здоровя.

Наведені обставини у сукупності із погіршенням стану здоровя позивача, що супроводжувалось, зокрема, фізичним болем, призвели до важкого емоційного стану позивача, який повязаний із невизначенністю його положення у контексті неотримання доплат у звязку із втратою здоровя, недостатністю коштів на лікування, необхідністю тривалого та вартісного лікування; викладене, враховуючи перебування на стаціонарному лікуванні, сформувало у позивача сильне душевне тривале хвилювання за власне здоровя, за своє майбутнє та змусило позивача (під час періодичного лікування), під впливом тяжких для нього обставин, до укладення з відповідачем оспорюваного договору на вкрай невигідних для нього, позивача, умовах, оскільки 10000 грн. не є співмірними із глибиною, характером, тривалістю моральних страждань позивача через втрату здоровя на виробництві, враховуючи, що у повній мірі здоровя відповідача відновленню не підлягає.

Обумовивши у договорі значний перелік професійних захворювань позивача, отриманих під час роботи у шкідливих умовах на АТ «Марганецький ГЗК», відповідно до виписки медичної карти хворого, сума відшкодування моральної шкоди була вказана у несправедливому, вкрай невигідному для позивача розмірі 12422,37 грн, з якої підлягали відрахуванню податки та інші обовязкові платежі.

Тобто, до виплати роботодавцем позивачу належало 10000 грн (п. 4 договору), що на день укладення оспорюваного договору становило 4,03 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (10000,00 грн / 2481,00 грн), або 1,54 мінімальних заробітних плат в Україні (10000,00 грн / 6500,00 грн). Така сума моральної шкоди не відповідає вимогам розумності і справедливості, а була лише тимчасовим вирішенням матеріальної складової проблем позивача, який потребував коштів на лікування хронічних захворювань, отриманих під час тривалого періоду роботи у шкідливих умовах на АТ «Марганецький ГЗК».

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що договір про відшкодування моральної шкоди від 21 листопада 2022 року був укладений між сторонами під впливом збігу тяжких для позивача обставини (які обгрунтовані вище, зокрема, під час періодичного лікування через погіршення його здоровя) і на вкрай невигідних умовах (занижений, несправедливий розмір моральної шкоди, що становив півтори мінімальних заробітних плат), суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним вказаного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», на підставі статті ч. 1 ст. 233 ЦК України.

При вирішенні позовної вимог про визнання недійсним оспорюваного договору суд звертає увагу на доводи позивача та його представника, що ініціатором укладення цього договору був відповідач; саме працівник відповідача підготував текст осопрюваного договору, виклав у ньому усі умови та вказав розмір моральної шкоди; розмір моральної шкоди попередньо із ним, позивачем, не узгоджувався, не обговорювався.

Доводи відповідача про складне фінансове становище підприємства не спростовує правильність висновків суду про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору.

Підстави для розірвання вказаного вище договору відсутні, адже суд дійшов висновку про його недійсність. Вимоги про визнання недійсним та розірвання договору є взаємовиключними, адже розірванню підлягає лише дійсний договір.

У абзаці 2 частини п`ятої статті 216 ЦК України передбачено, що суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. У даній справі оспорюваний правочин визнається судом недійсним на підставі частини першої статті 233 ЦК України. Відповідачем, який на виконання умов оспорюваного договору сплатив позивачу 10000 грн., вимога про застосування наслідків визнання правочину недійсним - не заявлена.

Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Судом установлено, що відповідно до акту за формою П-4 від 6.02.2023 року про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, у позивача встановлено наявність професійних захворювань.

Відповідно до п.15 зазначеного акту у позивача відсутні раніше встановлені хронічні професійні захворювання.

Згідно п.17 вищевказаного акту професійне захворювання виникло за таких обставин: внаслідок тривалої роботи в умовах дії шкідливих факторів виробничого середовища, недосконалості технології видобутку руди підпадав під вплив шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу.

Згідно п. 18 вищевказаного акту причинами професійного захворювання стали: підіймання та переміщення (разове) вантажів постійно протягом робочої зміни , робоча поза (вимушена) незручна , підвищені рівні пилу , марганцю, шуму, вібрації.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 13.04.2023 року серія 12ААА №127133, позивачу з 21 березня 2023 року первинно встановлено третю групу інвалідності безстроково та 65% втрати професійної працездатності.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість ушкодження здоров`я ОСОБА_1 , пов`язаного з виконанням ним трудових обов`язків в шкідливих умовах праці на підприємстві, у зв`язку з чим довідкою МСЕК позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково; приймаючи до уваги стан здоров`я позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність зміну повсякденному житті, необхідність реабілітації, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань; враховуючи дотримання засад розумності і справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 130000 грн, яка спричинена втратою здоров`я, отриманням професійного захворювання під час перебування у трудових відносинах з відповідачем.

При визначені розміру компенсації позивачу моральної шкоди, спричиненої отриманням професійних захворювань під час перебування у трудових стосунках з відповідачем, судом враховано також, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Розмір компенсації моральної шкоди, що визначений судом у 130000 грн., є співмірним із характером та тривалістю завданих позивачу моральних страждань, є необхідною та достатньою сатисфакцією. Тому підстави для її стягнення у більшому розмірі відсутні.

Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, судом взято до уваги складне фінансове положення підприємства, перебування підприємства у простої. Разом з тим, суд наголошує, що наведені факти не звільняють у повній мірі відповідача від відшкодування моральної шкоди позивачу та не виправдовують укладення з позивачем договору про виплату йому(позивачу) моральної шкоди у значно заниженому, вкрай несправедливому розмірі.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві внесено зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року).

До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України).

Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Як вбачається з матеріалів справи, первинні довідки МСЕК про встановлення третьої групи інвалідності та 65% втрати професійної працездатності видавались позивачу у 2022 році, тобто вже після набрання чинності новою редакцією підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Тому, стягнута з відповідача на користь позивача сума моральної шкоди повинна бути стягнута з утриманням податків та зборів, згідно чинного законодавства України, оскільки сума стягнутої моральної шкоди в розмірі 130000 грн. значно перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, але при цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, оскільки при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

В матеріалах даної справи наявний Договір від 29.12.2023 року про надання правової допомоги, ордер, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, квитанція та акт виконаних робіт від 7 січня 2024 року.

Проаналізувавши види фактично наданих адвокатом послуг з правничої допомоги, суд доходить висновку, що обсяг розрахунку розміру витрат на правничу допомогу під час розгляду справи у суді, є завищеним.

У зв`язку із чим, суд доходить висновку, що позивачем не обґрунтовано розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, відтак сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги.

Таким чином, суд вимушений констатувати, що позивачем не обґрунтовано у повній мірі розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги.

З огляду на вищенаведене, суд врахувавши, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, та вважає співмірним в даному випадку є стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень, з урахуванням складності справи та фактичного обсягу виконаних робіт.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню також 1211 гривень 20 коп. судового збору, сплаченого при зверненні до суду за вимогу про визнання недійсним договору та 1300 гривень на користь держави за вимогу про стягнення моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 12, 76-78, 246, 258, 263-268, 430 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву адвоката Чепурнова Віталія Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, укладений 21 листопада 2022 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат».

Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 130 000 гривень, з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000 гривень та сплачений судовий збір 1211 грн.20 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 1300 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1

Відповідач: Акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», місце знаходження: Дніпропетровська область, місто Марганець, вулиця Єдності, 62.

Суддя: Ю. А. Тананайська