Постанова

від 26.11.2024 по справі 180/40/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8499/24 Справа № 180/40/24 Суддя у 1-й інстанції - Тананайська Ю. А. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого судді: Новікової Г.В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Лопакової А.Д.

розглянувшиу відкритомусудовому засіданнів м.Дніпрі врежимі відеоконференції апеляційні скарги Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 липня 2024 року у цивільній справі №180/40/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання недійсним та розірвання договору про відшкодування моральної шкоди, стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2024 року ОСОБА_2 через свого представника звернувся до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовував тим, що він з 1994 року працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійні захворювання. Звільнився з підприємства у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я.

Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я. У зв`язку з хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів.

Незважаючи на наявні рекомендації щодо доцільності направлення ОСОБА_1 на обласний МСЕК, представники АТ «Марганецький гірничо- збагачувальний комбінат» повідомили позивачу, що вони будуть сприяти в направлені на МСЕК лише за умови укладання договору про добровільне відшкодування моральної шкоди. В період коли, ОСОБА_1 перебував в хворобливому стані, представник АТ «Марганецький гірничо збагачувальний комбінат» запросив позивача до себе та запропонував підписати договір на добровільне відшкодування моральної шкоди, на визначену відповідачем суму, без жодного обговорення її розміру. ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що саме від АТ залежить його допуск до МСЕК та подальше визначення розміру відсотку втрати професійної працездатності, встановлення групи інвалідності і як наслідок отримання регресних виплат від держави, вимушений був погодиться на умови договору, визначені відповідачем. 21 листопада 2022 року ОСОБА_1 , разом з іншими працівниками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було запрошено в АТ «Марганецький гірничо - збагачувальний комбінат», де він підписав договір про добровільне відшкодування моральної шкоди в сумі 12422,37 гривень. При цьому з особами, які зазначені в договорі він не зустрічався, суми відшкодування не обговорювалися, йому було надано вже виготовлений раніше та підписаний ними договір. Після підписання договору про добровільне відшкодування моральної шкоди, 8 грудня 2022 року було виготовлено повідомлення про хронічне професійне захворювання за формою П-3.

Первинним оглядом МСЕК 13.04.2023 року, у зв`язку професійним захворюванням, йому встановлено 65% втрати працездатності та третя група інвалідності. На час підписання вказаного вище договору ОСОБА_1 витратив значні кошти на лікування і розуміючи, що подальше зволіканням з направленням на МСЕК призведе до ще більших витрат, був вимушений погодиться на умови запропоновані колишнім роботодавцем. Вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання. Зазначений вище договір з підприємством він підписав під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах.

Просив визнати недійсним та розірвати договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, укладений 21 листопада 2022 року між АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_1 , як такий, що вчинено під впливом тяжких для нього обставин і на вкрай невигідних умовах; стягнути на користь позивача з відповідача моральну шкоду, у зв`язку з ушкодженням здоров`я, внаслідок виконання трудових обов`язків, у розмірі 135000 грн., а також витрати на правову допомогу в сумі 15000 гривень.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 липня 2024 року позовну заявупредставника ОСОБА_1 задоволено частково.Визнано недійснимдоговір продобровільне відшкодуванняморальної шкоди,укладений 21листопада 2022року міжпозивачем таАТ «Марганецькийгірничо-збагачувальнийкомбінат».Стягнуто зАТ «Марганецькийгірничо-збагачувальнийкомбінат» накористь ОСОБА_1 моральну шкодув розмірі130000гривень,з відрахуваннямподатків таінших обов`язковихплатежів,а такожвитрати направничу допомогув розмірі7000 грн.та сплаченийсудовий збір1211,20грн.Стягнуто зАТ «Марганецькийгірничо-збагачувальнийкомбінат» накористь держависудовий збіру розмірі1300 гривень.

В апеляційній скарзі «Марганецький гірничо-збагачувальнийкомбінат» просить скасувати рішення суду першої інстанції від 03 липня 2024 року, як незаконне й необґрунтоване та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Наголошує, що судом першої інстанції повністю проігноровано доводи відповідача, які належним чином обґрунтовані доказами. Зокрема суд не прийняв до уваги і не дослідив факт укладення 21.11.2022 року між ними та ОСОБА_2 договір про добровільне відшкодування моральної шкоди та відшкодування останньому підприємством моральної шкоди у зв`язку із втратою здоров`я в наслідок виявлених професійних захворювань. А для визнання такого правочину недійсним на підставі ч.1 ст. 233 ЦК України , необхідно сукупна наявність тяжких обставин та вчинення спірного правочину для усунення та/або зменшення таких обставин, а також причинно-наслідковий зв`язок між ними. Однак на думку апелянта позивач належними та допустимими доказами не довів цього, зокрема наявності під час укладення спірного договору наявність у нього тяжких матеріальних обставин і те що він не усвідомлював своїх дій. Наголошує, що договір від 21.11.2022 року вчинено без будь-якого стороннього впливу на позивача, і зі сторони відповідача виконаний у повному обсязі, а сторона позивача, отримавши кошти не заперечувала проти цього, що свідчить про її усвідомлення наслідків спірного правочину. Крім того звертає увагу, що суд першої інстанції у разі визнання недійсності правочину повинен був також вирішити питання двосторонньої реституції та зустрічного зарахування.

В апеляційнійскарзі ОСОБА_1 та йогопредставник просилизмінити рішеннясуду першоїінстанції та ухвалитинове рішення,яким позовнівимоги задовольнитиу повномуобсязі

Вважав, що суд першої інстанції при визначені розміру не звернув увагу на характер правопорушення відповідача, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, а також те, що сума відшкодування моральної шкоди, яка за рішенням суду відшкодовується громадянину підприємством внаслідок заподіянню шкоди його здоров`ю чи майну, не включається до оподатковуваного доходу та не підлягає оподаткуванню ПДВО та військовим збором. Вважає, що суд безпідставно зменшив суму відшкодування витрат на правову допомогу не врахувавши надані стороною позивач документи та без врахування обсягу та характеру проведеної представником позивача роботи.

Позивачем та його представником подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому вони просили відмовити у її задоволенні. Посилаючись на доводи, аналогічні доводам апеляційної скарги, та на практику Верхового Суду та Дніпровського апеляційного суду наголошували на тому, що позивачем доведено підстави для визнання недійсним договору у відповідності до положень ст. 233 ЦК України, зокрема те, що позивач був змушений підписати спірний договір у зв`язку із кризовим перебігом гіпертонічної хвороби ІІ ступеня.

В судовезасідання,проведене врежимі відеоконференції з`явились ОСОБА_1 та його представник-адвокат Чепурнов В.І., представник АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» -адвокат Фірсова С.В..

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 згідно відомостей трудової книжки з 1994 року перебував у трудових відносинах із АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та був звільнений 09.05.2022 року у зв`язку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я п.2 ст. 40 КЗпП України.

21 листопада 2022 року між АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_1 було укладено у письмовій формі договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, за умовами якого на підставі частини 1 статті 1168 Цивільного Кодексу України, уклали цей договір про добровільне відшкодування відповідачем моральної шкоди, яка завдана позивачу втратою здоров`я внаслідок виявлених захворювань, отриманих під час роботи у шкідливих умовах на АТ «Марганецький ГЗК», на наступних умовах, зокрема:

1) ОСОБА_1 моральну шкоду від втрати здоров`я внаслідок виявлених захворювань, отриманих під час роботи у шкідливих умовах на АТ «МарганецькийГЗК», оцінює в розмірі 12422,37 грн;

2) моральна шкода, яка завдана позивачу унаслідок роботи у шкідливих умовах на АТ «Марганецький ГЗК», за цим договором відшкодовується одноразово.

Згідно пункту 4 вказаного вище договору, відповідач в строк до 25 листопада 2022 року сплачує ОСОБА_1 в рахунок грошового відшкодування моральної шкоди за цим договором, грошові кошти в сумі, яка залишається до виплати після утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за ставками 18 відсотків та 1,5 відсотка, з передбаченої у цьому договорі суми розміру моральної шкоди, яка зазначена в пункті 1 цього договору, а саме: 10000 грн, шляхом безготівкового перерахування вищезазначеної суми на рахунок, відкритий на його ім`я у AT КБ «ОщадБанк».

У пункті 5 вказаного вище договору зазначено, що при виконанні відповідачем усіх своїх зобов`язань за цим договором моральна шкода, пов`язана з втратою здоров`я внаслідок виявлених захворювань позивача, внаслідок роботи у шкідливих умовах на АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», вважається відшкодованою у повному обсязі.

За змістом пунктів 6, 7 договору про добровільне відшкодування моральної шкоди від 21.11.2022 року, зокрема, вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, що укладається сторонами, відомо. Сторони підтверджують, що домовились і не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей відносно умов договору. Сторони стверджують, що зміст цього договору їм зрозумілий, питань, які залишилися б нез`ясованими для них немає.

АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» було виплачено ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, на виконання умов вказаного вище договору від 21.11.2022 року, в сумі 10000 грн. та сплачені обов`язкові платежі.

За фактом виникнення у позивача хронічного професійного захворювання проведено розслідування та складено акт за формою П-4 від 6.02.2023 року про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання.

Відповідно до вказаного вище акту П-4 від 6.02.2023 року, встановлено наявність у позивача ряд професійних захворювань. Відповідно до п. 15 зазначеного акту у позивача відсутні раніше встановлені хронічні професійні захворювання. Згідно п. 17 вищевказаного акту професійне захворювання виникло за таких обставин: внаслідок тривалої роботи в умовах дії шкідливих факторів виробничого середовища, недосконалості технології видобутку руди підпадав під вплив шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу. Згідно п.18 вищевказаного акту причинами професійного захворювання стали: вібрація при допустимому рівні 112 дБ, складав 116 дБ; підіймання та переміщення (разове) вантажів постійно протягом робочої зміни 41 кг при нормі до 30 кг; робоча поза (вимушена) незручна до 61.2 % при нормі 25%; рівень пилу в 2,7 рази перевищує ПДК при нормативному значенні 2,0 мг/м3; рівень марганцю в 1,4 рази перевищує ПДК; рівень шуму 87 Дб (ПДУ 80 Дб) що на 7 Дб перевищує допустимий.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 13.04.2023 року серія 12ААА №127133 позивачу з 21 березня 2023 року первинно встановлено третю групу інвалідності безстроково та 65% втрати професійної працездатності.

У зв`язку із необхідністю лікування хвороб, позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні профпатології КП «ДОКЛМ`ДОР», у КП «Марганецька центральна міська лікарня» Марганецької міської ради, що підтверджується виписками із медичної карти стаціонарного хворого.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку про визнання недійсним договору від 21 листопада 2022 року про добровільне відшкодування моральної шкоди з огляду на те, що спірний договір був укладений під час перебування позивача на лікуванні, звільнення з роботи у зв`язку з невідповідним станом здоров`я, загостренням хвороби, тобто за несприятливих для позивача умов та тяжких для нього обставин, що змусило його на вкрай невигідних для нього умовах укласти договір від 21.11.2022 року. Встановивши тяжкість ушкодження здоров`я ОСОБА_1 , пов`язаного з виконанням ним трудових обов`язків в шкідливих умовах праці на підприємстві, у зв`язку з чим довідкою МСЕК позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково; приймаючи до уваги стан здоров`я позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність зміни у повсякденному житті, необхідність реабілітації, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 130000 грн., яка спричинена втратою здоров`я, отриманням професійного захворювання під час перебування у трудових відносинах з відповідачем

Проте такий висновок не відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.

Згідно із вимогамист.203ЦК України для чинності правочину його зміст не може суперечити нормамЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі: правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною або сторонами вимог встановлених частинами третьою (вільність волевиявлення учасників правочину та відповідність його їх внутрішній волі), п`ятою (реальність настання правових наслідків, що обумовлені ним)ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч.1ст. 233 ЦК Україниправочин, який вчинений особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. Відповідно до судової практики суд задовольняє позов про визнання такого правочину недійсним, якщо мають місце дві умови: 1) особа вчиняє правочин під впливом тяжкої для неї обставини, під якою розуміють важке майнове становище, яке виражається у відсутності засобів, необхідних для нормального існування людини і це може стосуватися як самої фізичної особи, так і членів її сім`ї; 2) умови правочину вкрай невигідні для цієї особи.

Проаналізувавши надані позивачем докази, колегія суддів вважає, що вищенаведені підстави застосуванняст.233ЦК України позивачем не доведені.

Як роз`яснив Пленум ВСУ у п.23 Постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставіст.233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути важка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Частиною першоюст. 233 ЦК України, передбачено, що правові наслідки правочину, який вчинено під впливом тяжкої обставини, це - правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Ті обставини, які позивач поклав в основу позову, як тяжкі обставини не були доведені належними та допустимими доказами та не відповідають дійсності.

До тяжких обставин відповідно до частини першоїстатті 233 ЦК Україниможе бути віднесено тяжку хворобу особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загрозу втратити житло чи загрозу банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. При цьому слід мати на увазі, що тяжка обставина має бути саме для тієї особи, яка вчинила правочин.

Так позивачем у позові зазначено, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що він не може потрапити на МСЕК, і розуміючи, що саме від АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» залежить його допуск до МСЕК та подальше визначення розміру відсотку втрати професійної працездатності, встановлення групи інвалідності і як наслідок отримання регресних виплат від держави, вимушений був погодитися на умови договору, визначені відповідачем 21 листопада 2022 року.

Однак це твердження позивача не відповідає дійсності.

Форму направлення на МСЕК оформлює лікар-куратор медзакладу, де лікується чи проживає пацієнт. Направлення передають до МСЕК на підставі наявності ознак інвалідності, закінчення попереднього терміна інвалідності чи необхідності продовження лікарняного.

Направлення на МСЕК заповнюється у формі № 088/о.Форма № 088/о заповнюється лікарем закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи лікування хворого, підписується головою і членами лікарсько-консультаційної комісії і надсилається в медико-соціально-експертну комісію.

Тобто для отримання направлення на МСЕК необхідно завершити повний курс лікування і у випадку наявності стійких порушень функцій організму, які призводять до порушення життєдіяльності буде надано направлення у формі № 088/о.

Отже, підприємство-відповідач по справі не мало жодного відношення ні до направлення позивача для проходження МСЕК, ні до встановлення відсотків втрати працездатності.

Крім того, позивачем не доведено, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Таким чином, матеріали цивільної справи не містять доказів для визнання договору від 21 листопада 2022 року недійсним на підставіст.233 ЦК України. Таким чином договір було укладено добровільно, з волевиявленням сторін.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Як встановлено по справі, Акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» з метою відшкодування позивачу моральної шкоди перерахувало останньому в зазначений в договорі строк визначену договором суму.

Відповідно до п.5 Договору про добровільне відшкодування моральної шкоди (а.с. 90), при виконанні АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» усіх своїх зобов`язань за цим договором, моральна шкода, пов`язана з втратою здоров`я, внаслідок виявлених захворювань фізичної особи колишнього працівника АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» ОСОБА_1 внаслідок роботи в шкідливих умовах на АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» вважається відшкодованою у повному обсязі.

Законодавство України не передбачає право на повторне відшкодування моральної шкоди.

При таких обставинах апеляційна скарга АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.3 ч.1ст.376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи, в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13ст. 141 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно доч.2ст.141ЦПК Україниінші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи наведене підстав для відшкодування позивачу судового збору та витрат на правничу допомогу з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог не має.

При цьому, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України Якщо обидвісторони звільненівід оплатисудових витрат,вони компенсуютьсяза рахунокдержави упорядку,встановленому КабінетомМіністрів України. (ч.6 ст. 141 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 1950 грн. в частині вимог майнового характеру та 1816,80 грн. в частині немайнових вимог.

Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» за вимогами щодо стягнення суми моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, то судовий збір за вимогами майнового характеру компенсуються відповідачу за рахунок держави, а за вимогами немайнового характеру витрати підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст.ст.367,374,376,382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 липня 2024 року скасувати.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання недійсним та розірвання договору про відшкодування моральної шкоди, стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» сплачений судовий збір у розмірі 1816,80 гривень.

Витрати зі сплати судового збору у розмірі 1950 гривень компенсувати Акціонерному товариству «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 листопада 2024 року.

Судді: