Ухвала

від 02.07.2024 по справі 442/2871/24

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 442/2871/24

Провадження № 2/442/808/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2024 р. Суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Гарасимків Л.І., при секретарі Півало І.М. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Галишин А.В. до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору : Відділ служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради , Служби у справах дітей Дрогобицької районної державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області надійшла заява про забезпечення позову, яка мотивована тим, що в провадженні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Галишин А.В. до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору : Відділ служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради , Служби у справах дітей Дрогобицької районної державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. Однак їй стало відомо, що її внук та її донька, відповідачка по справі ОСОБА_2 має намір вивести дитину за кордон. Внук є хворобливим хлопчиком, а мати ОСОБА_3 вчиняє регулярне домашнє насильство, з приводу чого вона зверталася у поліцію. Оскільки вище вказана справа не вирішена по суті, є небезпека того, що ухвалене рішення може бути не виконане, оскільки дитина та мтір виїдуть за кордон. Відтак, просить заборонити ОСОБА_2 особисто або через третіх осіб вивозити за межі України неповнолітню дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до закінчення розгляду справи про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

Вивчивши доводи заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Відповідно дост. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.2 ч. 1ст. 150 ЦПК Українипозов забезпечується: забороною вчиняти певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по сутіце обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, аналогічну правову позицію висловлює Верховний Суд у постанові №183/5864/17-ц від 17 жовтня 2018 року.

Відповідно до пунктів 2, 3, 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин, іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а має на меті лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини першоїстатті 33 Конституції Україникожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Устатті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленогостаттею 12 цього Закону; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду.

Тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Тлумачення вказаних норм свідчить про те, що заборона виїзду за межі України не може належати до видів забезпечення позову, оскільки відповідно достатті 33 Конституції Українисвобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України можуть бути обмежені лише законом.

Таким чином, суд зазначає, що в цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченомустаттями 149-150 ЦПК України, застосувати заборону виїзду за межі України, як спосіб забезпечення позову.

Суд зауважує на тому, що питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених зокрема, за позовами, що випливають із стягнення аліментів, у порядку, передбаченомуЗаконом України «Про виконавче провадження»тастаттею 441 ЦПК, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Відповідно до вимог ч.1, 2ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Відповідно до ч. 3ст. 441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову шляхом заборони виїзду малолітнього за межі України разом з матір"ю, не може бути задоволена, оскільки, суд вживає лише ті заходи забезпечення позову, які передбаченіЦПК України.

Такий висновок суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду з аналогічних спорів: постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року по справі № 643/5842/16-ц, постанова Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі № 288/162/19, які враховуються судом під-час вирішення заяви про забезпечення позову, згідно ч.4ст. 263 ЦПК України.

Керуючисьст.ст.149,153 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Галишин А.В. до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору : Відділ служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради , Служби у справах дітей Дрогобицької районної державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, відмовити за безпідставністю.

Ухвала набирає законної сили негайно з дня її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Л.І. Гарасимків