Рішення

від 14.08.2024 по справі 442/2871/24

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/2871/24

Провадження №2/442/808/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючої - судді Гарасимків Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Галишин А. до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору : Відділ служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, Служби у справах дітей Дрогобицької районної державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною,

за участю секретаря судового засідання-Петрів В.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача -адвоката Галишин А.В.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача: адвоката Малицького В.К.

представника Органу опіки і піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради : Костик М.П.

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору : Відділ служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, Служби у справах дітей Дрогобицької районної державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною - онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить встановити час та спосіб її участі у спілкуванні та вихованні зі своїм онуком, спілкування засобами телефонного зв`язку та через мережу Інтернет без обмеження, систематичні побачення та спілкування кожного тижня з четверга 14 год. 00 хв. по неділю 20 год. 00 хв. без участі матері з можливістю відвідування її місця проживання та проживання у неї - за бажанням дитини, систематичні побачення та спілкування в період осінніх, весняних та зимових канікул без участі матері з можливістю відвідування місця її проживання та проживання у неї - за бажанням дитини, систематичні побачення та спілкування з липня по серпень в період літніх канікул без участі матері з можливістю відвідування місця її проживання та проживання у баби - за бажанням дитини.

В обґрунтування позову покликається на те, що вона є матір"ю відповідачки ОСОБА_2 та відповідно бабусею малолітнього сиина відповідачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Між нею та онуком скалалися добрі стосунки, ОСОБА_4 любить бувати у неї у селі, відпочивати та проводити час. Дитина ОСОБА_4 проживає разом з матір`ю у Дрогобичі та її новим « цивільним чоловіком». Чоловік матері практично з ним не спілкується та не приховує до прийомного сина негативного ставлення. Дитина почувається самотньо у цій сім`ї. ОСОБА_4 має інвалідність з дитинства, навчається в школі по індивідуальній програмі. Йому тяжко спілкуватися з однолітками. Після школи він ходить вулицями, оскільки дома його не дуже бажають бачити. Набагато краще він себе почуває у бабусі.

В той же час відповідачка чинить перешкоди в спілкуванні бабусі з онуком. Це пояснюється тим, що між позивачкою та чоловіком відповідачки склалися не дуже добрі стосунки. І з цього часу дочка також почала погано ставитися до своєї матері та чинити перешкоди, щоб онук спілкувався з бабусею. Не дає онуку спілкуватися з онуком. Вище викладене зумовлює звернення до суду.

Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.04.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

29.05.2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні позивачка та її представник адвокат Галишин А.В. позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві. Позивачка ОСОБА_1 пояснила, що відповідачка ОСОБА_2 є її донькою, а ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її онуком. Позивачка вважає, що відповідачка чинить їй перешкоди у спілкуванні з внуком, оскільки не дає спілкуватися з ним по телефону, не дає можливості онука забрати в село до неї додому. Вважає, що остання неналежно займається його вихованням. Виражається нецензурною лайкою до нього, ображає його та б`є. Просить позов задоволити, та встановити дні побачень з внуком, хоче брати участь у житті дитини та вважає, що вона має всі можливості, щоб дитина перебувала за місцем проживання бабусі, в її будинку.

Відповідачка у судовому засіданні пояснила, що вона не заперечує бабусі бачитися та приймати участь у житті сина. Однак просить врахувати стан здоров"я сина, який є інвалідом та за станом свого здоров"я потребує постійного нагляду та вживання медикаментів. У дитини часто бувають приступи. Бабуся налаштовує дитину проти неї. Бабуся неодноразово зверталася як до служби у справах дітей Дрогобицької міської Ради, так і в поліцію, фактично перетворивши її життя в « жах». Усі це безпідставні, безглузді виклики поліції та працівників соціальних служб останньої справді зіпсували відносини між ними, однак жодних обмежень чи перешкод у спілкуванні з дитиною нею не чинились.

Однак, вона заперечує та не погоджується з вимогами Позивача на систематичні побачення та спілкування Позивача з дитиною кожного тижня з четверга по неділю, з можливістю проживання у Позивача, а також систематичні побачення під час усіх канікул, оскільки фактично, Позивач, хоче цим самим позбавити її брати участь у вихованні дитини, так як за її бажанням, дитина мала б бути в неї чотири дні в тиждень, це при тому, що дитина навчається, їй систематично потрібно вживати ліки, придбанням та дозуванням яких займається виключно вона, а Позивач, як бабуся жодним чином до цього не долучається.

Окрім цього, Позивачем не надано жодного доказу того, що її помешкання, її матеріальний стан, її поведінка та інші умови є такими, що забезпечать малолітнього усім необхідним, на відміну від неї, житло та обстановка в сім`ї якого є належною, що підтверджується вище вказаними доказами. Окрім цього, зазначила і те, що приступи епілепсії і їх періодичність виникали якраз толі, коли дитина перебувала в гостях в Позивача, яка поводилась з ним не зовсім коректно. А тому просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідачкиадвокат МалицькийВ. усудовому засіданніпротии позову заперечивіз підстав,викладених уписьмових поясненняхдолучених доматеріалів справи.Зазначив,що законодавець розмежовує вимоги про встановлення способу участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права, та є окремим способом захисту порушеного права діда й баби на спілкування з онуками, (позиція ОП КЦС ВС висловлена в постанові від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23 (провадження № 61- 17035сво23).

Крімтого зазначив,що позивачзвертається досуду самеіз позовомпро усуненнямперешкод вспілкуванні здитиною,однак здолучених дозаяви документівжодним чиномне простежуєтьсяте,що Відповідачумисно перешкоджаєПозивачеві братиучасть увихованні своговнука. А тому просить в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Дрогобицької міської ради Львівської області у судовому засіданні пояснила, що бабуся ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно зверталася до служби у справах дітей із заявою щодо визначення графіку побачень з онуком, про систематичне вчинення психологічного та фізичного насильства ОСОБА_2 на своїм сином ОСОБА_3 та вжиття до неї відповідних заходів реагування. Вище вказана заява розглянута, однак інформація викладена у заяві не знайшла свого підтвердження. Що стосується бажання бабусі спілкуватися з онуком вони не заперечують, щодо вирішення спору покладаються на думку суду.

Представник Служби у справах дітей Дрогобицької районної державної адміністрації у судове засідання не з`явився, надіславши на адресу суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, відповідачки та її представника, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 18.11.1978 року, батьками відповідачки ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ) є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 30.05.2012 року вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_7 та ОСОБА_2 . Позивачка долучила до матеріалів справи заяву від 26.10.2023 року скеровану Дрогобицькому міському голові Т. Кучмі з проханням визначення графіку побачень з онуком.

Відповідно до відповіді Виконавчого комітету Дрогобицької міської Ради від 15.11.2023 року № 3-19/6367 надісланому ОСОБА_1 вбачається, що заява останньої щодо визначення графіку побачень з онуком, про систематичне вчинення психологічного та фізичного насильства ОСОБА_2 на своїм сином ОСОБА_3 та вжиття до неї відповідних заходів реагування, розглянута. Однак інформація викладена у заяві не знайшла свого підтвердження.

На підтвердженнясвоїх доводів, відповідачкадолучила акт обстеження умов проживання від 14.05.2024 року, який був складений комісією СУСД Дрогобицької міської ради за участю працівників РВП Дрогобицького НП НГУ НП у Львівській області, було зокрема встановлено: стосунки у сім`ї дружні. Під час обстеження, ОСОБА_4 навіть був оглянутий сімейним - лікарем ОСОБА_8 , яка не виявила жодних ушкоджень на тілі дитини. Та медичний висновок № 66 про дитину інваліда віком до 18 років від 28.06.2023 року з якого вбачається, що ОСОБА_3 є хворобливою дитиною, яка має інвалідність групи-А

Статтею 5 Конвенції про контакт з дітьми (підписана 15.05.2003, набрала чинності для України 01.04.2007) з урахуванням найвищих інтересів дитини може бути встановлено контакт між дитиною та особами, що не є її батьками, але мають сімейні зв`язки з дитиною. Договірні Держави вільні поширювати це положення на осіб, інших, ніж ті, що зазначені в пункті 1, й у випадках, коли таке поширення відбувається, держави можуть вільно вирішувати, які види контакту, визначені під літерою "a" в статті 2, повинні бути застосовані.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства", контакт з дитиною - це реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно із частинами восьмою, дев`ятою та десятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Положеннями статті 257 СК України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров`я та інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюються, у тому числі, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, §108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом

онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність.

Дослідивши зібрані по справі документи, судом встановлено, що позивачкою ні в судовому засіданні, ні з долучених до справи доказів не доведено перед судом того факту, що відповідачкою чиняться їй перешкоди у спілкуванні з внуком ОСОБА_3 .

Оглянутий у судовому засіданні аудіозапис, не може сам по собі, підтверджувати факт здійснення перешкод у спілкуванні бабусі із внуком, оскільки на такому зафіксовано спілкування людей між собою, із якого суду неможливо встановити час події, її передумови, а також всіх учасників події.

Виходячи з вимог статті 81 ЦПК України, зважаючи на обов`язок позивача довести ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку що вимоги позивачки в частині усунення перешкод у спілкуванні з дитиною підлягають частковому задоволенню.

Що стосується позовних вимог про встановлення днів побачень бабусі із внуком, то суд вважає, що такі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються оціненими доказами, передусім, самими поясненнями позивачки та відповідачки, а тому підлягають відмові.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, враховуючи інтереси дитини, її вік, а також особливості розвитку та потреби дитини такого віку, його стан здоров`я, час, необхідний дитині для налагодження взаємовідносин із бабусею, позицію представника органу опіки та піклування, суд приходить до висновку, що позов в цій частині слід задовольнити частково, встановивши можливість безперешкодно бачитись, спілкуватись та спільно проводити час ОСОБА_1 з онуком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тільки в присутності його матері ОСОБА_2

При цьому, на думку суду, слід зазначити, що при таких зустрічах слід врахувати можливості матері і сина бути присутніми на побаченнях у такий день і годину, тобто стан здоров`я, підтверджений відповідними доказами, задіяння дитини у певних заходах та інші об`єктивні обставини, належним чином підтверджені.

На думку суду, саме такі побачення, за умов належного виконання сторонами своїх обов`язків, сприяння сторонами у забезпеченні прав один одного та прав малолітньої дитини, нададуть можливість налагодити зв`язок дитини з бабусею та забезпечити права дитини та бабусі, а також в подальшому можливість розглядати сторонами питання про збільшення частоти чи тривалості зустрічей баби з внуком.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов"язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (ст. 1 вищевказаного Закону).

За приписами ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності є, зокрема надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

З викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Так, на підтвердження своїх витрат на правову допомогу представником відповідача було долучено копії договору про надання правової допомоги від 15.02.2024 року, додаткова угода № 1 до розділу 3 Договору про надання правової допомоги від 15.02.2024 року з детальним описом виконуваних робіт від 17.07.2024 року, акту надання послуг №001 від 17.07.2024 року. Згідно вказаних доказів витрати відповідача на правову допомогу становлять 5000, 00 грн.

Враховуючи те, що позов було задоволено частково, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2500 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 263, 265, 354, Цивільного процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Галишин А. до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору : Відділ служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, Служби у справах дітей Дрогобицької районної державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, задоволити частково.

Усунути перешкоди позивачу ОСОБА_1 у спілкуванні зі своїм онуком ОСОБА_9 , шляхом надання їй можливості безперешкодно бачитись, спілкуватись та спільно проводити час з онуком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи стан його здоров"я, тільки в присутності його матері ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений останньою судовий збір в розмірі 605.60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати понесені останньою на правову допомогу в розмірі 2500 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 20.08.2024 року.

Суддя Гарасимків Л.І.