Ухвала

від 02.07.2024 по справі 126/1383/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 126/1383/24

Провадження №11-сс/801/508/2024

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

із секретарем ОСОБА_5

з участю:

прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці матеріали за апеляційною скаргою прокурора Гайсинської окружної прокуратуру ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Бершадського районного суду Вінницького міського суду Вінницької області від 17.06.2024 про відмову в задоволенні клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Гайсинського районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_8 про арешт майна в кримінальному провадженні № 42024022120000141 від 23.05.2024 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою слідчого судді Бершадського районного суду Вінницького міського суду Вінницької області від 17.06.2024 відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Гайсинського районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_8 про арешт майна в кримінальному провадженні № 42024022120000141 від 23.05.2024 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України.

Своє рішення слідчий суддя обґрунтував тим, що слідчим не доведені правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні та для забезпечення даного кримінального провадження, матеріали клопотання не містять інформації щодо повідомлення будь-якій особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення в даному кримінальному провадженні. Не доведено значення вказаного майна для встановлення обставин у вказаному кримінальному провадженні і можливість використання його як доказу у кримінальному провадженні, і що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна призведе до втрати, знищення, відчуження майна, що завадить досягненню мети кримінального провадження.

Не погодившись із рішенням суду, прокурор Гайсинської окружної прокуратуру ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді як незаконну і задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0520481800:03:003:0232 площею 11,8215 га, розташованої на території АДРЕСА_1 , яка належить Джулинській сільській раді, заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду розпоряджтися та користуватися нею у будь-який спосіб, а також накласти арешт на та посіви сільськогосподарської культури - сої, що росте на самовільно зайнятій земельній ділянці з кадастровим номером 0520481800:03:003:0232 площею 11,8215 га на території АДРЕСА_1 , яка належить Джулинській сільській раді.

Апелянт зазначає, що в ухвалі слідчого судді вказано, що слідчим не надано доказів, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520481800:03:003:0086 площею 37,0193 га відноситься до земель водного фонду та на ній розміщений водний об`єкт - став, та відсутні відомості, що вказана земельна ділянка перебуває у користуванні ОСОБА_9 на підставі договору оренди водного об?єкту від 16.08.2019. Однак в матеріалах кримінального провадження № 42024022120000141 міститься інформація від 23.05.2024 Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 0520481800:03:003:0086 площею 37,0193 га із зазначенням права оренди вказаної земельної ділянки у ОСОБА_9 з датою державної реєстрації права - 30.09.2019. В цій же інформації зазначено, що дана земельна ділянка відноситься до категорії земель - землі водного фонду. Окрім того, в матеріалах даного кримінального провадження є наявна копія Договору № 520481800-1 оренди водного об`єкту від 16.08.2019 з кадастровим номером 0520481800:03:003:0086 загальною площею 37,0193 га, укладеного між орендодавцем Вінницькою обласною державною адміністрацією, в особі директора Департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації ОСОБА_10 та орендарем - фізичною особою підприємцем ОСОБА_9 . Однак, слідчим суддею під час розгляду клопотання про накладення арешту зазначені документи не досліджені.

Також в ухвалі слідчого судді зазначено, що в матеріалах клопотання відсутні будь-які документи щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0520481800:03:003:0134, зокрема відомості про розмір, цільове призначення, власника, користувача, план меж земельної ділянки, а також докази, які свідчать про межування вказаної земельної ділянки з земельною ділянкою з кадастровим номером 0520481800:03:003:0232, на яку слідчий просить накласти арешт. Однак в матеріалах кримінального провадження № 42024022120000141 містяться інформації від 23.05.2024 Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки з кадастровими номерами 0520481800:03:003:0134 та 0520481800:03:003:0232 із зазначенням даних про цільове призначення, їх категорію, вид використання, їх розмірами, відомостями про обмеження у використанні, про речові права, а також договір оренди земельної ділянки № 92/1 від 04.04.2012 укладеного між Бершадською районною державною адміністрацією та ОСОБА_9 площею 100,11 га (земельної ділянки з кадастровим номером 0520481800:03:003:0134), які слідчим суддею під час розгляду клопотання про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 0520481800:03:003:0232 також не досліджені.

В ухвалі слідчого судді також зазначено, що з наявного в матеріалах клопотання протоколу огляду від 05.06.2024 не вбачається яким чином слідчим було встановлено, без відповідних документів та вимірів, факт розорювання земельної ділянки з кадастровим номером 0520481800:03:003:0232. Однак, відповідно до протоколу огляду за допомогою визначення географічних координат визначалось місцезнаходження земельної ділянки з кадастровим номером 0520481800:03:003:0232 площею 11,8215 га, яка є прилеглою до водного об?єкту - ставу, а також на долучених до даного протоколу огляду фото, зафіксовано наявність на ній посіву сільськогосподарської культури та сліди обробки землі.

Заслухавши доповідь судді; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, СВ відділу поліції №1 Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42024022120000141 від 23.05.2024 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, за фактом самовільного зайняття земельних ділянок прибережної захисної смуги навколо водного об`єкту з кадастровими номерами 0520481800:01:002:0094 площею 3,2788 га та 0520481800:03:003:0232 площею 5 га.

Підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження КПК визначає: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

При цьому слідчим суддям та суду слід враховувати, що обов`язок доведення існування зазначених обставин КПК покладає на слідчого, прокурора, який звертається із відповідним клопотанням.

Водночас, КПК встановлює загальне положення, відповідно до якого для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

За змістом ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе, зокрема, необхідність такого арешту.

Згідно з ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу)); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як слідує з матеріалів справи, під час огляду земельних ділянок водного фонду на території с. Дяківка Джулинської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області встановлено факт самовільного зайняття земельних ділянок прибережної захисної смуги навколо водного об`єкту з кадастровими номерами 0520481800:01:002:0094 площею 3,2788 га та 0520481800:03:003:0232 площею 5 га.

Відомості за вказаним фактом Гайсинською окружною прокуратурою 23.05.2024 внесено до ЄРДР за № 42024022120000141 з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 06.06.2024 встановлено, що частина вказаної земельної ділянки прибережної захисної смуги орієнтовною площею 5 га приорана єдиним масивом до земельної ділянки з кадастровим номером 0520481800:03:003:0134 площею 100,11 га, яка перебуває у користуванні ОСОБА_11 на підставі договору оренди від 04.04.2012 на 48 років та на ній здійснюється вирощування сільськогосподарських культур.

Установлено, що на території с. Дяківка Джулинської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області знаходиться земельна ділянка водного фонду кадастровий номер 0520481800:03:003:0086 площею 37,0193 га, на якій розміщений водний об`єкт - став, що перебуває у користуванні ОСОБА_9 на підставі договору оренди водного об`єкта від 16.08.2019 на 20 років.

Вздовж даного водного об`єкту наявна охоронна зона - прибережна захисна (земельна ділянка водного фонду за цільовим призначенням - 16.00 землі запасу, кадастровий номер 0520481800:03:003:0232 площею 11,8215 га).

Постановою слідчого СВ відділу поліції №1 Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_8 від 07.06.2024, земельну ділянку, водного фонду за цільовим призначенням - 16.00 землі запасу, кадастровий номер 0520481800:03:003:0232 площею 11,8215 га на території АДРЕСА_1 , яка належить Джулинській сільській раді та посіви сільськогосподарської культури на вказаній земельній ділянці, визнано речовими доказами.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року по справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

З досліджених матеріалів убачається, що слідчий суддя дійшов висновку, з яким за встановлених обставин погоджується і колегія суддів, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, критеріям ст. 98 КПК України, у контексті кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, не відповідають, розмір шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, у клопотанні не зазначений, доказів на його підтвердження до клопотання не додано, що унеможливлює визначити розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Колегія суддів звертає увагу на те, що жодній особі в рамках цього кримінального провадження не було повідомлено про підозру, цивільний позов заявлений не був, а санкцією ч. 2 ст. 197-1 КК України не передбачено конфіскація або спеціальна конфіскація.

Крім цього, прокурором ні в суді першої інстанції, ні в ході апеляційного розгляду не наведено, з яких підстав власники мають бути настільки обмежені у своєму праві власності, а фактичні орендарі у володінні посівами (майбутнім врожаєм), не доведено чи співрозмірне буде таке втручання із завданими збитками, які наразі не встановлені.

При цьому, наявність у матеріалах провадження постанови слідчого про визнання речовими доказами земельних ділянок та посівів сільськогосподарських культур, не є безумовним обов`язком слідчого судді автоматично накласти на них арешт.

Отже, колегія суддів погоджується з позицією слідчого судді місцевого суду, що слідчим не наведено переконливих даних, які б вказували на необхідність накладення арешту на вилучене майно і накладення арешту є розумним та співрозмірним із завданнями кримінального провадження.

Відтак, доводи прокурора про незаконність ухвали слідчого судді є непереконливими і не заслуговують на увагу, в зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора Гайсинської окружної прокуратуру ОСОБА_7 ,- залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Бершадського районного суду Вінницького міського суду Вінницької області від 17.06.2024 про відмову в задоволенні клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Гайсинського районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_8 про арешт майна в кримінальному провадженні № 42024022120000141 від 23.05.2024 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, - залишити без змін.

Ухвала суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4