Ухвала

від 08.07.2024 по справі 494/1253/24

БЕРЕЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Березівський районний суд Одеської області

08.07.2024

Справа № 494/1253/24

Провадження № 2-о/494/71/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2024 року м. Березівка

Суддя Березівського районного суду Одеської області Римар І.А., ознайомившись з матеріалами цивільної справи №494/1253/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтресовані особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Березівської міської ради Одеської області, Служба у справах дітей Березівської районної державної адміністрації Одеської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини,-

ВСТАНОВИВ:

03.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Березівського районного суду Одеської області з заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2024 року, вищевказана справа надійшла у провадження судді Римаря І.А. та передана до розгляду 03.07.2024 року.

Суд вважає зазначити, що у зв`язку з постійними відключеннями електроенергії та надмірним навантаженням справами, яке виходить за межі фізичної можливості розгляду кожної справи у розумні строки, оскільки у Березівському районному суді Одеської області наразі працює 2 (два) судді (судді Панчишину А.Ю не розподіляються справи у зв`язку з запланованою відпусткою) (штатна чисельність 4 (чотири) судді) та які є водночас слідчими суддями на території колишнього Ширяївського, Іванівського, Миколаївського , частини Лиманського та Березівського районів, суд позбавлений можливості призначити розгляд справ в розумні строки визначені Цивільно-процесуальним кодексом України (далі ЦПК України).

Ознайомившись з матеріалами заяви та доданими до неї документами, суд доходить висновку, що у відкритті провадження у справі необхідно відмовити з наступних підстав.

Так, в обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , від якого мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 19.07.2018 року рішенням Березівського районного суду Одеської області визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 разом з батьком, по теперішній час дитина проживає разом з заявником, а мати дитини з 2018 року проживає окремо, самоусунулась від виховання та утримання дитини. Дочка перебуває на повному утримання батька. Від встановлення вказаного факту залежить реалізація права на соціальну допомогу на дитину та можливість переміщення з дитиною без згоди матері.

Заяву про встановлення факту ОСОБА_1 пред`явив до суду за правилами окремого провадження.

Відповідно до частини першої статті 293Цивільно-процесуальногокодексу України(далі ЦПКУкраїни),«окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав».

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч.2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України«при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду».

У постанові ВеликоїПалати ВерховногоСуду від10квітня 2019року усправі N320/948/18 (провадження N 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Аналізуючи дані положення, Верховний Суд зазначив, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, а також вказав, що у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Аналогічні положення містяться упостанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення».

Як вбачається з поданої заяви, встановлення факту самостійного утримання та виховання неповнолітньої дитини батьком без участі матері необхідно заявнику для підтвердження його одноособових прав щодо реалізації прав на соціальну допомогу на дитину та переміщення з дочкою без згоди матері.

У якості обґрунтування доведеності вищевказаних фактів заявник посилається на невиконання матір`ю її батьківських обов`язків, що підлягає доведенню в судовому засіданні та, відповідно до вимогст.155Сімейного кодексуУкраїни (далі - СК України), може мати для останньої негативні наслідки у виді притягнення її до відповідальності, суттєво впливає на її права та обов`язки в подальшому, а, отже, містить ознаки спірності правовідносин.

Крім того, метою встановлення вищевказаних фактів, фактично є усунення другого з батьків від участі у вихованні дитини, зокрема з метою набуття заявником одноособових прав щодо дитини та можливістю неотримання згоди на вчинення правочинів неповнолітньою дитиною у визначених законом випадках у обох батьків.

Відповідно дост. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятоюстатті 157 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 2ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частиною 4ст. 155 СК Українипередбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 164 СК України, ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини є підставою для позбавлення матері/батька батьківських прав.

Обґрунтовуючи заяву про встановлення факту самостійного виховання дитини, заявник посилається на ухилення матір`ю дитини від виконання своїх батьківських обов`язків.

Водночас, в силу статей150,155,164 СК України, ухилення батьків від виконання обов`язків по вихованню дитини є різновидом порушення прав дитини, і може бути підставою для притягнення до юридичної відповідальності, зокрема і позбавлення батьківських прав.

Доведення фактів порушення прав особи не може відбуватись в рамках окремого провадження, оскільки передбачає наявність спору про право.

Таким чином, незалежно від заявленої мети встановлення юридичного факту, під час розгляду цієї справи суду, у межах доводів заяви необхідно встановити, зокрема факт ухилення матері від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, що свідчить про наявність спору про право, і тому є неможливим в порядку окремого провадження.

Суд зауважує, що позбавлення або обмеження одного з батьків права на виховання дитини є спором про право та виключає розгляд справи у порядку окремого провадження. Частиною 4статті 315 ЦПК Українипередбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.186,260,353,354,355 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтресовані особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Березівської міської ради Одеської області, Служба у справах дітей Березівської районної державної адміністрації Одеської області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Римар І.А