Ухвала

від 03.07.2024 по справі 296/4558/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/4558/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-сс/4805/365/24

Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю

секретаря: ОСОБА_5 ,

захисника: ОСОБА_6 ,

прокурора: ОСОБА_7

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Житомирі апеляційнускаргу захисника ОСОБА_6 в інтересахпідозрюваного ОСОБА_8 на ухвалуслідчого суддіКорольовського районногосуду м.Житомира від 24 травня 2024 року, якою залишено без задоволення її скаргу на повідомлення про підозру ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12023060000000190 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.4 ст.190 КК України та її скасування,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою слідчого судді залишено без задоволення скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 09.02.2024 у кримінальному провадженні №12023060000000190 від 10.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.4 ст.190 КК України.

Слідчий суддя вважав, що захисник підозрюваного не довів, що ОСОБА_8 саме проживає, а не перебуває за кордоном, та що слідчим не було дотримано порядку вручення підозри, як того вимагає ст.278 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_8 .

Вважає,що ухваласлідчого суддіне відповідаєвимогам КПКУкраїни, дії сторони обвинувачення є незаконними, а ОСОБА_8 не набув статусу підозрюваного.

Зазначає, що станом на 09.02.2024 - день підписання повідомлення про підозру, сторона обвинувачення була обізнана, що ОСОБА_8 перебуває за межами території України.

Відповідно до Дозволу № НОМЕР_1 громадянин України ОСОБА_8 з 08.02.2024 має право перебувати, проживати та працювати на території Швейцарської Конфедерації понад 90 днів, - до 18.12.2024.

Звертає увагу, що законодавство України не покладає обов`язку на громадянина України після отримання дозволу на постійне проживання за межами України повідомляти Національну поліцію та прокуратуру або будь-який інший правоохоронний орган.

На думку захисника, обґрунтовуючи відмову в задоволенні скарги на повідомлення про підозру, суд прийняв до уваги, що лише 12.02.2024 отримав від центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості, що ОСОБА_8 виїхав за межі України, тобто після вручення підозри. Однак, не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, які підтверджують обізнаність сторони обвинувачення в перебуванні останнього за кордоном, а саме:

1)технічний запис судового засідання у справі № 296/812/24;

2)підстави, яким сторона обвинувачення обґрунтувала необхідність вручення повідомлення про підозру відповідно до вимог ч. 2 ст. 135 КПК України, а саме - «оскільки слідчим встановлено відсутність ОСОБА_8 на території України, повідомлення про підозру 09.02.2024 вручено його сину ОСОБА_10 » (абз. 8 стор. 1 листа Житомирської обласної прокуратури № 24-3063-23 від 13.03.2024).

Посилається на положення Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», постанови Кабінету Міністрів України № 85 від 29.01.2020 про «Деякі питання обліку громадян України, які проживають за межами України», Закону України «Про ратифікацію Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 рік, та Додаткового протоколу 1978 року до Конвенції», оскільки станом на 07.02.2024 сторона обвинувачення була обізнана про перебування громадянина України ОСОБА_8 за територією України, тому 09.02.2024 ОСОБА_8 у визначений законом спосіб про підозру не повідомлений, статусу підозрюваного не набув, а також є таким, що про виклик у законному порядку не повідомлявся.

Щодо апостильованого перекладу дозволу № НОМЕР_1 , захисник зазначає, що у зв`язку з часовими витратами на надання відповідної послуги, він не міг бути поданий під час розгляду в суді першої інстанції, а тому просить визнати даний факт поважним та долучити до матеріалів апеляційної скарги здійснений переклад.

Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що не була присутня на оголошенні повного тексту ухвали, а письмову копію отримала на офіційну електронну адресу - 29.05.2024.

Зазначає, що оскільки, обґрунтовуючи відмову в задоволенні скарги на повідомлення про підозру, суд не в повному обсязі оцінив подані стороною захисту докази, які підтверджують факт обізнаності сторони обвинувачення про тривале перебування/проживання ОСОБА_8 за кордоном, просить дослідити під час апеляційного розгляду скарги: технічний запис судового засідання у справі № 296/812/24, копію дозволу № НОМЕР_1 , копію листа Житомирської обласної прокуратури № 24-3063-23 від 13.03.2024, копію перекладу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, яка підтримала апеляційну скаргу, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що підозрюваний, його захисник чи законний представник на досудовому провадженні може оскаржити повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Питання повідомлення особи про підозру врегульоване нормами глави 22 КПК України. Згідно ч.1 ст.276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених КПК України запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У відповідності до ст.277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором і має містити такі відомості: 1)прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6)стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7)права підозрюваного; 8)підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Дослідивши наявне у матеріалах провадження повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 09.02.2024 року слідчий суддя дійшов висновку, що захисник підозрюваного не довів, що ОСОБА_8 саме проживає, а не перебуває за кордоном, а орган досудового розслідування вжив всіх можливих та необхідних заходів для вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру від 09.02.2024 року у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про те, що органом досудового розслідування дотримано порядок вручення повідомлення про підозру ОСОБА_8 .

Відповідно до ч.1 ст.42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1ст. 278 КПК України).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що СУ ГУНП в Житомирській області здійснювало досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023060000000190 від 10.04.2023 за ч.4 ст.190 КК України.

07.03.2024 постановою прокурора виділено з кримінального провадження №12023060000000190 від 10.04.2023 матеріали досудового розслідування за ч.5 ст.27, ч.4 ст.190 КК України відносно ОСОБА_8 та присвоєно №12024060000000146.

09.02.2024 слідчим складено підозру ОСОБА_8 за ч.5 ст.27, ч.4 ст.190 КК України, яку вручено його сину ОСОБА_10 , що зафіксовано на відеодиску долученому прокурором.

Згідно витягу з ЄРДР №12024060000000146 від 07.03.2024 ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні 45 епізодів злочинної діяльності за ч.4 ст.190 КК України.

12.02.2024 СУ ГУНП в Житомирській області отримало від центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виїхав за межі державного кордону України 07.12.2023 року.

Згідно інформації Державної міграційної служби ОСОБА_8 та ОСОБА_10 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

На відеодиску долученому прокурором зафіксовано, що 09.02.2024 року підозру ОСОБА_8 вручено його сину ОСОБА_10 .

Також підозру ОСОБА_8 направлено засобами поштового зв`язку на його адресу.

З системного аналізу положень ч. 1 ст.42 та ст.135 КПК України, можна зробити висновок, що дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин з усіх доступних для неї джерел.

Вказане дає підстави для висновку, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру у спосіб, передбаченийКПК України для вручення повідомлень.

Відповідно до вимог ч.7 ст.135 КПК України повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.

Згідно з ч.1 ст.566 КПК України особу, яка перебуває за межами України, для провадження слідчих чи інших процесуальних дій на території України викликають повісткою на підставі запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу. Викликаній особі, крім підозрюваного та обвинуваченого, повідомляється про розмір і порядок відшкодування витрат, пов`язаних з викликом. Запит (доручення) у рамках міжнародної правової допомоги про виклик особи, яка перебуває за межами України, направляється компетентному органу іноземної держави не пізніше шістдесяти діб до дати явки особи або в інший строк, передбачений міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді та вважає безпідставними доводи сторони захисту про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 мало бути направлене органом досудового розслідування за правилами ч. 7ст. 135 КПК України, тобто з використанням інструментів міжнародного співробітництва. Оскільки з наданих стороною захисту документів, не вбачається, що ОСОБА_8 станом на момент вручення повідомлення про підозру у встановленому законодавством України порядку змінив своє місце проживання та зареєструвався за певною адресою у Швейцарській Конфедерації, за якою могло бути скеровано письмове повідомлення про підозру.

КПК України не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею такого повідомлення, проте закріплює: що підозра має ґрунтуватися на допустимих доказах; обов`язок захисника забезпечувати з`ясування обставин, які спростовують підозру; строк, після спливу якого дозволяється оскаржувати повідомлення про підозру (два місяці); функцію слідчого судді та вимоги щодо оцінки ним доказів у тому числі при розгляді скарги про скасування повідомлення про підозру.

Відповідно до ч.3 ст.17 КПК України, підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Згідно ч. 1 ст.47 КПК України, захисник зобов`язаний використовувати засоби захисту, передбачені КПК України та іншими законами України, з метою, зокрема, забезпечення з`ясування обставин, які спростовують підозру.

Слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч.1 ст.94 КПК України).

Аналіз зазначених положень КПК України дає підстави для висновку, що при оскарженні повідомлення про підозру слідчий суддя уповноважений перевіряти, зокрема, дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а також наявність достатніх доказів для підозриособи у вчиненні кримінального правопорушення.

Як вбачається із матеріалів провадження, на час повідомлення про підозру існували факти та інформація, які свідчили про те, що ОСОБА_8 мігвчинити кримінальне правопорушення, про підозру у якому йому було повідомлено. Докази, зібрані у кримінальному провадженні на день складення повідомлення ОСОБА_8 про підозру від 09.02.2024 року в своїй сукупності та взаємозв`язку відповідають рівню достатніх підстав (доказів), що закріплений в п.3 ч.1 ст.276 КПК України.

Крім того, матеріали скарги не містять доказів, що органу досудового розслідування було відомо станом на 09.02.2024., що ОСОБА_8 проживає за кордоном.

Лише 12.02.2024 орган досудового розслідування отримав від центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості, що ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 виїхав за межі державного кордону України 07.12.2023 року.

ОСОБА_8 місця реєстрації не змінював, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 разом з своїм сином ОСОБА_10 , обставини, термін, цілі залишення ним території України, в період дії воєнного стану органу досудового розслідування відомі не були.

Долучений переклад посвідки на тимчасове перебування ОСОБА_12 , в Швейцарії був виданий йому лише 08.02.2024 р. за день до складання підозри та її вручення члену сім`ї за місцем реєстрації ОСОБА_8 .

Інші доводи апеляційної скарги захисника не спростовують висновки слідчого судді щодо наявностідостатніх підстав для підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.4 ст.190 КК України, та можуть бути перевірені судом під час судового розгляду кримінального провадження по суті.

У рішенні у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) (заява № 49684/99 від 27.09.2001) (п. 30), Європейський Суд з прав людини відзначив, що: «…Незважаючи на те, що п.1 ст.6 Конвенції прав людини зобов`язує суди мотивувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент…».

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не знаходить.

Невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження чи істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 24 травня 2024 року, якою залишено без задоволення її скаргу на повідомлення про підозру ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12023060000000190 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.4 ст.190 КК України - без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: