Рішення

від 21.06.2024 по справі 200/15455/15-ц

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №200/15455/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2024 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська ку складі:

головуючого - судді: Кудрявцевої Т.О.

за участю секретаря судового засідання - Рошошка Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України») звернулось до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «АГРО-Союз» (далі - ПрАТ «АГРО-Союз») про стягнення заборгованості.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 липня 2015 року для розгляду даної справи був визначений суддя Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Яковлев Д.О.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2015 року вказана позовна заява була повернута позивачу із роз`ясненням про необхідність звернення до належного суду.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2015 року ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2015 року була скасована та питання щодо відкриття провадження у справі передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 листопада 2015 року для розгляду даної справи визначена суддя Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Кудрявцева Т.О.

Ухвалою від 16 листопада 2015 року у даній справі судом було відкрито провадження у цивільній справі, призначено проведення попереднього судового засідання.

Ухвалою суду від 29 грудня 2015 року відмовлено ПрАТ «АГРО-Союз» у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній цивільній справі.

Ухвалою суду від 29 грудня 2015 року позовну заяву ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , ПрАТ «АГРО-Союз» про стягнення заборгованості в частині позовних вимог ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ПрАТ «АГРО-Союз» про стягнення заборгованості залишено без розгляду на підставі положень п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України.

06 січня 2016 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла заява про уточнення позовних вимог ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Як вбачається з матеріалів справи, позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06 січня 2016 року просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором № 50113К6 від 27.12.2013 року, укладеним в рамках Генеральної угоди № 5006N2 від 14.11.2006 року в розмірі 72409422,62 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом 47854186,92 грн., пені за основним боргом 8983696,32 грн., прострочених процентів за кредитом 4693909,67 грн., процентів за кредитом 518420,36 грн., пені за процентами 718546,66 грн., простроченої комісії за управління 475888,61 грн., пені за комісією за управління 68958,79 грн., 3% річних згідно ст. 625 ЦК України 483418,92 грн., індекс інфляції згідно ст. 625 ЦК України - 8612396,37 грн.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2016 року ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2015 року про залишення без розгляду позовної заяви ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , ПрАТ «АГРО-Союз» про стягнення заборгованості в частині позовних вимог ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ПрАТ «АГРО-Союз» про стягнення заборгованості - залишено без змін.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2016 року провадження у даній цивільній справі було зупинено до закінчення касаційного провадження Вищим Спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ за касаційною скаргою ПрАТ «АГРО-Союз» на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2016 року, внесених у даній цивільній справі.

10 жовтня 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АГРО-Союз» відхилив, а ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «АГРО-Союз» про стягнення заборгованості залишив без змін.

09 листопада 2016 року ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська відновлено провадження у даній цивільній справі, призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2015 року відхилено, вказану ухвалу залишено без змін.

Відповідно до Розпорядження керівника апарату Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2017 року № 336 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 травня 2017 року для розгляду даної справи була визначена суддя Женеску Е.В., якою ухвалою від 19 травня 2017 року дану цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2019 року Приватному акціонерному товариству «Агро-Союз» відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2015 року.

Розпорядженням керівника апарату суду від 28 лютого 2020 року № 98 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 березня 2020 року для розгляду даної справи був визначений суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Литвиненко І.Ю., яким ухвалою від 12 березня 2020 року дана цивільна справа була прийнята до свого провадження, визначено про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2020 року у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у даній справі відмовлено.

Розпорядженням керівника апарату суду від 04 вересня 2020 року № 301 та відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 вересня 2020 року вказана цивільна справа передана в провадження судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кудрявцевої Т.О.

Ухвалою від 09 вересня 2020 року суддею Кудрявцевою Т.О. прийнято дану цивільну справу до провадження, визначено про її розгляд в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2020 року повернуто скаржнику.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2022 року витребувано у ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» належним чином оформлений детальний розрахунок нарахованих штрафних санкцій та суми заборгованості, які позивач просить стягнути з відповідача у даній справі.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2022 року повернуто апелянту.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2020 року повернуто скаржнику.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2023 року була частково задоволена заява представника Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - адвоката Васюти К.С. про застосування заходів процесуального примусу у цивільній справі N 200/15455/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно- імпортний банк України" до ОСОБА_1 , третя особа Приватне акціонерне товариство "АГРО-СОЮЗ", про стягнення заборгованості та застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме в розмірі 5368,00 грн.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2023 року залучено до участі у даній справі в якості належного позивача Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України».

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2023 року виключено Приватне акціонерне товариство «Агро-Союз» зі складу учасників цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Агро-Союз», про стягнення заборгованості.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначено справу до розгляду по суті на 14-15 год. 12 вересня 2023 року, встановивши загальний порядок дослідження доказів у справі.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2023 року залишено без задоволення, а вказану ухвалу - залишено без змін.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача - Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» Васюта К.С. у наданій суду заяві просила розглянути справу без участі представника банку, позовні вимоги підтримала.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час, дату, місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак, про причини неявки суд не повідомив і не скористався своїм правом на подачу відзиву стосовно суті позовних вимог.

Зважаючи на викладене, відповідно до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши справу, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1, 2 ст. 5 передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

Порушенням зобов`язаная є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610 ЦК України).

Згідно з пунктами 3 (та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа

(кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина друга статті 207 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

Судом встановлено, що 14 листопада 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00032112, зареєстрований в Державному реєстрі банків Національним банком України 23 січня 1992 року за реєстраційним №5, свідоцтво про реєстрацію юридичної особи серія А01 №370608 , видане Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією, дата проведення державної реєстрації 23.01.1992 року, підстава заміни свідоцтва про державну реєстрацію - зміна найменування юридичної особи на Публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України", дата заміни свідоцтва про державну реєстрацію 08.05.2009 року, код Банку 322313), Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Союз» (ідентифікаційний код 31682313), та Акціонерним товариством закритого типу «Агро-Союз» (ідентифікаційний код 24437204) укладено Генеральну угоду №5006N2 зі змінами і доповненнями (далі - Генеральна угода), відповідно до умов якої Банк проводить Кредитні операції в межах лімітів, визначених п.4.5. Генеральної угоди, на підставі та з урахуванням умов Кредитного договору, укладеного в рамках цієї угоди (п.4.1. цієї угоди).

На дату укладення Генеральної угоди, згідно з положеннями ст. 4 Генеральної угоди (п.4.5.1. Генеральної угоди), загальний ліміт заборгованості Позичальників за Кредитом за цією Генеральною угодою не може перевищувати 20 000 000,00 (Двадцять мільйонів) гривень. Валюта угоди - гривня, долари США, євро. В редакції Додаткової угоди №5006N2-26 від 27.12.2013 року загальний ліміт заборгованості Позичальників за Кредитом за цією Генеральною угодою не може перевищувати еквівалент 50 000 000,00 гривень. Термін користування Кредитом за цією Генеральною угодою встановлений до 31.01.2019 р. (п. 4.3. Генеральної угоди).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В рамках Генеральної угоди було укладено між Банком та ПрАТ «Агро-Союз» Кредитний договір №50113К6 від 27.12.2013 року зі змінами та доповненнями (далі - Кредитний договір).

Відповідно до умов Кредитного договору Банком було надано Позичальнику Кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії (ст.2 п. 2.2. Кредитного договору) з лімітом кредитної лінії 50 000 000,00 гривень. Кредит надано на умовах, встановлених цим Договором, у Валюті Кредиту, у безготівковій формі, в рамках оформленого забезпечення з дотриманням встановленого коефіцієнту покриття кредиту пріоритетним забезпеченням відповідно до умов Генеральної угоди. Надання кредиту здійснюється шляхом оплати відповідно до умов укладених Контрактів, рахунків- фактур та інших документів, що є підставою для здійснення платежів, у тому числі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника (Відповідач 2) (п. 5.7 Кредитного договору).

Кінцевий термін погашення Кредиту 01.04.2015 року (п. 2.4. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди №50113К6-6 до Кредитного договору від 27.12.2013 року №50113К6).

Згідно з умовами Кредитного договору, Позичальник взяв на себе зобов`язання погашати Кредит, сплачувати проценти за користування Кредитом, комісію за управління Кредитом, а також виконувати інші зобов`язання за Кредитним договором (п.2.6., 9.2.2. Кредитного договору).

Позикодавець має право на одержання від Позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (ст. 1048 ЦК України).

В свою чергу, Позичальник (п. 9.2.6 Статті 9 Кредитного договору) зобов`язався здійснити погашення Кредиту, Процентів за Кредитом, комісій та інших платежів за Кредитним договором у повному обсязі протягом 10 (десяти) Банківських днів з дня відправлення Банком Позичальнику повідомлення про необхідність такого погашення, якщо, зокрема, допущено прострочення термінів виконання грошових зобов`язань за будь-яким договором, забезпеченням за яким виступає предмет застави/іпотеки, наданий згідно з Гарантійними документами у забезпечення виконання грошових зобов`язань за цим договором, та Банком направлено вимоги щодо дострокового виконання грошових зобов`язань за такими договорами частково/у повному обсязі; відбувся випадок, передбачений пунктами 5.10.2-5.10.15 цього Договору (у Позичальника та/або Поручителя виникла прострочена заборгованість перед Банком за будь-яким договором, укладеним ним із Банком).

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У зв`язку із невиконанням Позичальником зобов`язань за Кредитним договором, зокрема, щодо вчасного погашення відповідної заборгованості, Банк надіслав на адресу його повідомлення вих.№050/16-33 від 02.02.2015 року та вих.№050/16-139 від 13.05.2015 року про порушення зобов`язань з вимогою здійснити погашення заборгованості за Кредитним договором. Відповідні листи було отримано Позичальником 05.02.2015 року та 18.05.2015 р.

Всупереч взятих на себе зобов`язань, станом на дату звернення до суду з позовною заявою Позичальником не було погашено заборгованість за Кредитним договором у встановлений відповідною вимогою строк.

Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 10.2 Кредитного договору, у випадку невиконання (несвоєчасного виконання) Позичальником будь-яких грошових зобов`язань, визначених Кредитним договором, Позичальник сплачує пеню, що нараховується на суму невиконаних (неналежним чином виконаних) зобов`язань, з розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день виконання відповідних грошових зобов`язань. Пеня підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати.

В забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором було укладено Договір Поруки №50112Р2 від 07.11.2012 року зі змінами та доповненнями (далі - Договір Поруки), між ОСОБА_1 (далі - Відповідач 1/Поручитель ), ПрАТ «Агро-Союз» та Банком.

В силу положень ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Згідно зі ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Також, відповідно до ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до умов п.п. 3.1., 3.2. ст. 3 Договору Поруки, Поручитель зобов`язався перед Кредитором (Позивачем) солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання Позичальником Основного зобов`язання. У випадку невиконання Позичальником Основного зобов`язання, Кредитор (Позивач) має право вимагати виконання цього зобов`язання у Поручителя та/або Позичальника, як у солідарних боржників. Кредитор має право вимагати від Поручителя задоволення у повному обсязі всіх грошових вимог, що виплавають з Основного зобов`язання у випадку, якщо Позичальник не виконає грошове зобов`язання, передбачене Кредитною угодою, протягом двадцяти днів з моменту отримання Поручителем письмового повідомлення Кредитора про факт такого невиконання (п. 4.1. Договору Поруки).

У зв`язку із невиконанням Позичальником зобов`язань за Кредитним договором, зокрема, щодо вчасного погашення заборгованості, Банком було надіслано на адресу Поручителя повідомлення про порушення зобов`язань з вимогою здійснити погашення заборгованості за Кредитним договором вих. №050/15-33 від 02.02.2015 року та вих.№050/16-138 від 13.05.2015 року. Відповідні листи були отримані Поручителями (докази відправки та отримання надаються), але станом на дату подання позовної заяви, ані Позичальником, ані Поручителями заборгованість за Кредитним договором не погашена.

З урахуванням викладеного, розмір позовних вимог у справі, а саме: сума заборгованості за укладеним в рамках Генеральної угоди Кредитним договором №50113К6 від 27.12.2013 р. станом на 21.07.2015 року становить 72 409 422,62 грн. (Сімдесят два мільйони чотириста дев`ять тисяч чотириста двадцять дві гривні 62 коп.), і складається з: прострочена заборгованість за кредитом - 47 854 186,92 грн. (сорок сім мільйонів вісімсот п`ятдесят чотири тисячі сто вісімдесят шість гривень 92 коп.); пеня за основним боргом - 8 983 696,32 грн. (вісім мільйонів дев`ятсот вісімдесят три тисячі шістсот дев`яносто шість гривень 32 коп.); прострочені проценти за кредитом - 4 693 909,67 грн. (чотири мільйона шістсот дев`яносто три тисячі дев`ятсот дев`ять гривень 67 коп.); проценти за кредитом - 518 420,36 грн. (п`ятсот вісімнадцять тисяч чотириста двадцять гривень 36 коп.); пеня за процентами - 718 546,66 грн. (сімсот вісімнадцять тисяч п`ятсот сорок шість гривень 66 коп.); прострочена комісія за управління - 475 888,61 грн. (чотириста сімдесят п`ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень 61 коп.); пеня за комісією за управління - 68 958,79 грн. (шістдесят вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім гривень 79 коп.); 3% річних згідно ст. 625 ЦК України - 483 418,92 грн. (чотириста вісімдесят три тисячі чотириста вісімнадцять гривень 92 коп.); інфляційні згідно ст.625 ЦК України - 8 612 396,37 грн. (вісім мільйонів шістсот дванадцять тисяч триста дев`яносто шість гривень 37 коп.).

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення дія розгляду справи і піддягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Законодавством покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

З огляду на зазначене вище, враховуючи принцип вірогідності доказів, можна стверджувати, що є наявний беззаперечний факт отриманим Відповідачем вимог позивача, оскільки докази протилежного матеріали справи не містять.

Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує «довіри». Постанова від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20.

Особливості застосування стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний викладено у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17; від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18; від 18.11.2019 у справі № 902/761/18; від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17; 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення суми заборгованості є правомірними та обґрунтованими, позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки, як встановив суд, факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором зі своєчасного погашення Кредиту є доведеним, визначений позивачем та заявлений до стягнення розмір заборгованості по погашенню Кредиту є правильним, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами та не спростований відповідачем.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем контррозрахунок заборгованості суду не надавався, як і не надано ним заперечення стосовно суми заборгованості, а отже сума заборгованості вважається не спростованою.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, то понесені позивачем судові витрати - сплачений судовий збір в сумі 3 654, 00 грн. слід стягнути із відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 задовільнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» суму заборгованості за укладеним в рамках Генеральної угоди за Кредитним договором №50113К6 від 27.12.2013 р. у розмірі 72 409 422,62 грн. (Сімдесят два мільйони чотириста дев`ять тисяч чотириста двадцять дві гривні 62 коп.), яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 47 854 186,92 грн.; пені за основним боргом - 8 983 696,32 грн.; прострочених процентів за кредитом - 4 693 909,67 грн.; процентів за кредитом - 518 420,36 грн.; пеня за процентами - 718 546,66 грн.; простроченої комісії за управління - 475 888,61 грн.; пені за комісією за управління - 68 958,79 грн.; 3% річних згідно ст. 625 ЦК України - 483 418,92 грн.; інфляційних згідно ст. 625 ЦК України - 8 612 396,37 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» відшкодування судових витрат у розмірі 3 654, 00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення його повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. СуСуддя Т.О. Кудрявцева