Постанова

від 04.07.2024 по справі 601/2970/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/2970/23Головуючий у 1-й інстанції Мочальська В.М. Провадження № 22-ц/817/589/24 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Іванюта О.М.

апелянта - ОСОБА_1 ,

представника апелянта - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Корфа П.З. ,

третьої особи - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу № 601/2970/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 27 березня 2024 року (ухвалене суддею Мочальською В.М., дата складення повного тексту судового рішення - 01 квітня 2024 року) в справі за позовом ОСОБА_5 до Центру культури і дозвілля Кременецької міської ради Тернопільської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_4 , Відділ культури та туризму Кременецької міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт) звернувся до суду з позовом до Центру культури і дозвілля Кременецької міської ради Тернопільської області (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_4 , Відділ культури та туризму Кременецької міської ради, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликався на те, що з 2009 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем на посаді прибиральника території. Відповідно до наказу директора Центру культури і дозвілля Кременецької міської ради ОСОБА_4 від 19 вересня 2023 року № 46-К позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України.

Зазначав, що в акті №1 «Про відсторонення ОСОБА_7 від роботи за появу на робочому місці у стані алкогольного сп`яніння» від 18 вересня 2023 року наведені відомості про його перебування на робочому місці 18 вересня 2023 року о 15 годині 27 хвилин в стані алкогольного сп`яніння, які не відповідають дійсності. Перелічені в акті ознаки сп`яніння є надуманими і це зможуть підтвердити свідки в судовому засіданні.

Вказував на те, що 18 вересня 2023 року позивач перебував на роботі. Близько 15 год 25 хв він зайшов у приміщення санвузла, де також перебувала його колишня дружина ОСОБА_8 , яка також працює в Центрі культури і дозвілля Кременецької міської ради та з якою у позивача неприязні відносини після спільного проживання. Позивач запитав у ОСОБА_9 дозволу забрати особисті речі, які залишилися у неї вдома, однак остання зателефонувала до директорки Центру культури і дозвілля Кременецької міської ради ОСОБА_4 та повідомила, що позивач заважає їй прибирати. ОСОБА_4 прийшла до санвузла, щоб з`ясувати що трапилося, однак позивач вийшов з приміщення санвузла і о 16 год. пішов з робочого місця. В цей день на роботі з ним ніхто більше не спілкувався. Наступного дня позивач вийшов на роботу і працював як завжди. В обідню пору його покликала директорка в кабінет і запропонувала підписати документ. Він відмовився, оскільки не знав про що цей документ, прочитати не міг бо не мав окулярів, а директорка про зміст документа не повідомила. Після цього позивач продовжував працювати.

Разом з тим, 19 вересня 2023 року після закінчення робочого дня директорка зробила спробу продемонструвати позивачу акт №1, який на другий день, а саме 20 вересня 2023 року йому вручений на його наполягання разом з наказом про звільнення в присутності діловода організації. Позивачу не запропонували дати письмові пояснення з приводу звинувачення у перебуванні на робочому місці в стані сп`яніння та пройти медичний огляд на стан сп`яніння, трудова книжка вручена 12 жовтня 2023 року, розрахункові кошти в день звільнення чи на наступний день не виплачувалися.

На думку позивача, доповідна записка від 18 вересня 2023 року вх. №129 є сфальшованою і направленою на те, щоб його звільнити з роботи. Викладені відомості про перебування його на роботі в стані алкогольного сп`яніння в двох різних документах мають певні розбіжності. Крім того, 18 вересня 2023 року ніхто з працівників Центру, в тому числі і ті, що підписали акт №1 на предмет перебування в стані сп`яніння, з позивачем не спілкувалися, в тому числі і директорка, яка хоча й прийшла на телефонний дзвінок ОСОБА_9 в приміщення санвузла, однак розмови про те, що він перебував в стані сп`яніння не було і не могло бути, оскільки він не перебував в такому стані.

У зв`язку з наведеним просив суд:

- скасувати наказ директорки Центру культури і дозвілля Кременецької міської ради ОСОБА_4 №46-К від 19 вересня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді прибиральника території Центру культури і дозвілля Кременецької міської ради;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у справі за надання правничої допомоги в розмірі 4000 грн.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 27 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 заперечує факт перебування на робочому місці 18 вересня 2023 року у стані алкогольного сп`яніння. Більше того, даний факт у судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , однак суд покази вказаних свідків безпідставно до уваги не взяв.

На думку апелянта, оскільки допитані свідки зі сторони Центру культури і дозвілля Кременецької міської ради Тернопільської області є його працівниками, а тому такі покази були отримані під психологічним тиском. Більше того, покази свідків зі сторони відповідача є непослідовними та неточними.

Зазначає, що 18 вересня 2023 року направлення на медичний огляд не складалось та від роботи його не відсторонювали.

19 вересня 2023 року апелянт перебував на робочому місці, виконуючи свої обов`язки, і тільки в обідню пору його покликала директорка до свого кабінету і запропонувала підписати документ, однак такий документ не був прочитаний апелянтом, оскільки в нього поганий зір та він не мав із собою окулярів для читання.

Також проводячи звільнення апелянта з роботи директорка Центру культури і дозвілля Кременецької міської ради ОСОБА_4 не мала зауважень до виконання обов`язків, які випливали з правил внутрішнього трудового розпорядку, а отже дисциплінарне стягнення накладено не у відповідності з законом. Посилання на те, що апелянтом, як працівником, були порушені правила внутрішнього трудового розпорядку, взагалі не вказувалось, тому, на думку апелянта, такі правила взагалі відсутні у Центрі культури та дозвілля Кременецької міської ради.

У зв`язку з наведеним просить рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 27 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повному обсязі.

30 травня 2024 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від Центру культури і дозвілля Кременецької міської ради Тернопільської області, в інтересах якого дії адвокат Корф Петро Казимирович, надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивований тим, що матеріалами даної справи доведено факт перебування ОСОБА_1 на робочому місці 18 вересня 2023 року в стані алкогольного сп`яніння. При цьому апелянтом не подано належних та допустимих доказів, які б спростували даний факт.

Зазначає, що попередній розрахунок судових витрат відповідача за розгляд справи в суді апеляційної інстанції становить 6000 грн, що є очікуваними витратами за надання професійної правничої допомоги. При цьому докази понесення таких витрат будуть надані суду після ухвалення рішення по суті спору в суді апеляційної інстанції.

У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та його представник адвокат Зембра Євген Йосипович апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на мотиви, викладені у ній.

Представник відповідача - адвокат Корф Петро Казимирович та третя особа ОСОБА_4 проти апеляційної скарги заперечили та просили рішення суду залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

З 01 грудня 2009 року по 19 вересня 2023 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем на посаді двірника/прибиральника, що підтверджується копією трудової книжки.

18 вересня 2023 року керівник кіностудії «Кремінь» ОСОБА_14 звернувся до директора Центру культури і дозвілля ОСОБА_4 з доповідною запискою про те, що двірник ОСОБА_15 з 14 години перебуває у стані алкогольного сп`яніння на своєму робочому місці, про що складено акт про відсторонення. Просить звільнити ОСОБА_1 з роботи (а.с.19).

Відповідно до акту №1 від 18 вересня 2023 року «Про відсторонення ОСОБА_7 від роботи за появу на робочому місці у стані алкогольного сп`яніння», директором Центру культури і дозвілля ОСОБА_4 , керівником кіностудії «Кремінь» ОСОБА_17 , керівником народного аматорського обрядово-фольклорного колективу ОСОБА_26, прибиральницею службових приміщень ОСОБА_18 було засвідчено, що 18 вересня 2023 року ОСОБА_1 о 15 год 27 хв з`явився на території Центру культури і дозвілля у стані алкогольного сп`яніння, про що свідчили такі ознаки:

- запах алкоголю з порожнини рота під час видихання повітря;

- порушення координації рухів, нестійка хода;

- втрата послідовності мислення, порушення мови, незвичайна говірливість, безглузді або нерозбірливі розмови;

- порушення моторики, виражене тремтіння пальців рук;

- різка зміна забарвлення шкіри обличчя;

- зниження відчуття свідомості, швидкості реакції і концентрація уваги;

- надмірне психічне пожвавлення, агресивні мотиви;

- послаблення критики до власних дій, втрата почуття міри та такту щодо оточуючих (а.с.34).

18 вересня 2023 року директором Центру культури і дозвілля ОСОБА_4 видано направлення на медичну експертизу ОСОБА_1 , у якому поставлено вимогу негайно пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння з 15:40 год. до 16:00 год. (а.с.38).

Відповідно до акту №2 від 18 вересня 2023 року «Про відмову отримати направлення на медичну експертизу» директором Центру культури і дозвілля ОСОБА_4 , керівником кіностудії «Кремінь» ОСОБА_17 , художнім керівником ОСОБА_19 засвідчено, що ОСОБА_1 відмовився ознайомитися та отримати направлення для проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я щодо стану алкогольного сп`яніння (а.с.37).

18 вересня 2023 року директором Центру культури і дозвілля ОСОБА_4 видано повідомлення про надання письмового пояснення прибиральнику території Центру культури і дозвілля Кременецької міської ради ОСОБА_1 (а.с.40).

Відповідно до акту №3 від 19 вересня 2023 року директором Центру культури і дозвілля ОСОБА_4 , керівником кіностудії «Кремінь» ОСОБА_17 , організатором культурно-дозвіллєвої діяльності ОСОБА_20 , художнім керівником ОСОБА_21 було засвідчено, що ОСОБА_1 відмовився надавати письмове пояснення про перебування його у стані алкогольного сп`яніння на робочому місці 18 вересня 2023 року (а.с.39).

Згідно наказу директорки Центру культури і дозвілля ОСОБА_4 №46-К від 19 вересня 2023 року ОСОБА_1 , прибиральника території Центру культури і дозвілля звільнено з роботи 19 вересня 2023 року за появу на робочому місці в нетверезому стані згідно п.7 ст. 40 КЗпП України. Підстава:

- доповідна записка від 18 вересня 2023 року вх. № 129;

- акт №1 «Про відсторонення ОСОБА_7 від роботи за появою на робочому місці у стані алкогольного сп`яніння» від 18 вересня 2023 року;

- повідомлення про надання письмового пояснення вих. № 101 від 19 вересня 2023 року;

- акт про відмову надавати письмове пояснення від 19 вересня 2023 року (а.с.33).

Відповідно до акту №4 від 19 вересня 2023 року «Про відмову від ознайомлення з наказом про звільнення» директором Центру культури і дозвілля ОСОБА_4 , діловодом ОСОБА_22 , керівником кіностудії «Кремінь» ОСОБА_17 , організатором культурно-дозвіллєвої діяльності ОСОБА_20 , художнім керівником ОСОБА_21 , головним бухгалтером ОСОБА_23 було засвідчено, що ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення і підписання наказу про звільнення № 46-К від 19 вересня 2023 року (а.с.41).

19 вересня 2023 року в трудову книжку позивача внесено запис за №17 про звільнення з роботи згідно п.7 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу № 46-К від 19 вересня 2023 року.

Відповідно до протоколу №1 загальних зборів профспілкової групи Центру культури і дозвілля Кременецької міської ради від 30 січня 2023 року ліквідовано діяльність профспілкової групи Центру культури і дозвілля Кременецької міської ради (а.с.42).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 7 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом, у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

Підставою для звільнення працівника за пунктом 7 статті 40 КЗпП України є сам факт появи на роботі у нетверезому стані. При цьому, звільнення на підставі вказаного пункту є дисциплінарним стягненням, а тому таке має накладатись з додержанням встановленої процедури.

Верховний Суд України у пункті 25 постанови Пленуму від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснив, що вирішуючи позови поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за пунктом 7 статті 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Крім того, звільнення за появу на роботі в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння застосовується до працівника незалежно від того, чи притягався він раніше до дисциплінарної відповідальності та чи вживались до нього заходи громадського стягнення. Власник або уповноважений ним орган вправі звільнити працівника за цією підставою і при одноразовому порушенні трудової дисципліни, дотримуючись при цьому порядку і строків накладення дисциплінарних стягнень.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові КЦС у складі Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 168/148/18.

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Одним із видів юридичної відповідальності є дисциплінарна відповідальність. У сфері виконання найманої праці вона полягає в обов`язку працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, давати звіт перед роботодавцем за свої протиправні дії та нести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового законодавства.

Дисциплінарна відповідальність, як і будь-яка інша юридична відповідальність, має примусовий характер. Вона полягає в тому, що стосовно працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, роботодавцем можуть уживатися заходи примусового впливу, примусова санкція, яка спричиняє для порушника певні негативні наслідки.

Заходи дисциплінарного стягнення, що застосовуються до деяких працівників, які несумлінно виконують свої трудові обов`язки, зазначено у статті 147 КЗпП України.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Дисциплінарне стягнення, відповідно до вимог статті 148 КЗпП України, застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавця покладено обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Під час обрання виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах КЦС у складі Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №664/2820/15-ц, від 20 лютого 2019 року у справі №757/28453/14-ц, від 18 березня 2020 року у справі №484/2962/17 та від 01 липня 2020 року у справі №760/7225/16-ц.

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності не має значення, чи призвів вчинений ним дисциплінарний проступок до настання реальних негативних наслідків - для накладення дисциплінарного стягнення цілком достатньо фіксації самого факту винного вчиненого працівником порушення трудової дисципліни, а наявність чи відсутність шкідливих наслідків може бути врахована тільки при визначенні тяжкості проступку та виборі виду дисциплінарного стягнення.

Разом з цим необхідною умовою для накладення стягнення є така ознака порушення трудової дисципліни як вина працівника, наявність якої має бути обов`язково доведена роботодавцем.

Аналогічної позиції КЦС в складі Верховного Суду дотримався і у постановах від 24 липня 2019 року у справі № 359/4316/17, від 09 грудня 2019 року у справі № 752/9205/16-ц, від 30 березня 2020 року у справі № 489/7807/18.

У справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлено факт знаходження ОСОБА_1 на роботі 18 вересня 2023 року в нетверезому стані, що підтверджується:

- доповідною запискою керівника кіностудії «Кремінь» ОСОБА_24 від 18 вересня 2023 року;

- актом №1 від 18 вересня 2023 року про відсторонення від роботи за появу на робочому місці у стані алкогольного сп`яніння, складеним та підписаним чотирма працівниками Центру культури і дозвілля;

- актом №2 від 18 вересня 2023 року про відмову позивача ознайомитися та отримати направлення для проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я щодо стану алкогольного сп`яніння, підписаним трьома працівниками Центру культури і дозвілля;

- актом №3 від 19 вересня 2023 року щодо відмови позивача надавати письмове пояснення про перебування його у стані алкогольного сп`яніння на робочому місці 18 вересня 2023 року, який підписаний чотирма працівниками Центру культури і дозвілля,

- актом №4 від 19 вересня 2023 року про відмову позивача про ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки, який підписаний шістьма працівниками Центру культури і дозвілля.

Зазначені документи зареєстровані в «Журналі реєстрації актів та протоколів», «Журналі реєстрації вхідної кореспонденції», «Журналі реєстрації вихідної кореспонденції».

Судом першої інстанції дано належну оцінку сукупності доказів, якими підтверджується факт перебування позивача у нетверезому стані, в тому числі наявність відмови останнього від проходження медичного огляду, а також непроходження такого огляду в самостійному порядку та неспростування ним встановленого факту належними і допустимими доказами.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивача звільнено у порядок та спосіб, передбачений трудовим законодавством, зокрема за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки зібраними по справі доказами підтверджено, що останній знаходився на роботі у нетверезому стані.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Посилання апелянта на покази свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі покази стосуються періоду 18 вересня 2023 року, однак після 16:00 год, тобто після завершення робочого дня ОСОБА_1 . Такі обставини не є предметом розгляду даної справи.

Доводи апелянта про те, що його фактично не було відсторонено від роботи, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки працівника за появу на роботі у нетверезому стані під час робочого дня, незалежно від того, чи був він відсторонений від роботи, чи продовжував виконувати трудові обов`язки, такий може бути звільнений з роботи.

Твердження апелянта про те, що він заперечує факт перебування на робочому місці 18 вересня 2023 року у стані алкогольного сп`яніння, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки матеріалами справи встановлено протилежне.

Доводи апелянта про те, що 19 вересня 2023 року під час вручення директором Центру культури і дозвілля ОСОБА_4 документів для ознайомлення, останній не зміг прочитати через погіршення зору, колегія суддів оцінює критично, оскільки таку поведінку ОСОБА_1 , який є працівником установи, слід визнати як суперечливу, так як працівник замість того, щоб з`ясувати, які документи та якого змісту відносно нього складено керівництвом установи, вирішив далі продовжувати працювати.

Посилання апелянта про те, що він не порушував правил внутрішнього трудового розпорядку, а отже накладення дисциплінарного стягнення здійснено не у відповідності із законом, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки за пунктом 7 статті 40 КЗпП України прямо передбачена можливість звільнення працівника за появу на роботі у нетверезому стані під час робочого дня.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у позовній заяві, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи в задоволенні, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 27 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 08 липня 2024 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: Б.О. Гірський

Н.М. Храпак