Ухвала

від 05.07.2024 по справі 205/8847/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

05.07.2024 Єдиний унікальний номер 205/8847/24

Провадження № 2-з/205/474/24

У Х В А Л А

про забезпечення позову

05 липня 2024 року суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Терещенко Т.П., ознайомившись з заявою першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області, про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області, до ОСОБА_1 , про витребування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

04 липня 2024 року позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою разом з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 1423983300:05:000:1291, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області, та підлягає витребуванню у ОСОБА_1 на користь держави в особі Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області, а також заборони ОСОБА_1 розпоряджатись вищевказаною земельною ділянкою, змінювати її цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання цієї земельної ділянки.

В обґрунтуваннязаяви посилавсяна те,що Маріупольськоюокружною прокуратуроюпід часопрацювання відомостей,отриманих зметою встановленнянаявності підставдля вжиттязаходів представницькогохарактеру вінтересах державив судівстановлено порушеннявимог земельногозаконодавства,які потягливибуття здержавної власностіземельної ділянкисільськогосподарського призначенняна територіїМангушської селищноїради Маріупольськогорайону Донецькоїобласті.04березня 2020року державнимреєстратором Мангушськоїрайонної державноїадміністрації Донецькоїобласті ПопруженкомА.В.внесено запис№35839423про правоприватної власності ОСОБА_2 на земельнуділянку зкадастровим номером1423983300:05:000:1291,площею 2,0га дляведення особистогоселянського господарствана територіїКомишуватської сільськоїради Мангушськогорайону Донецькоїобласті за межами населених пунктів, а підставою для внесення запису вказано наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №6267-СГ від 21 листопада 2019 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», який було підписано начальником ГУ Держгеокадастру у Донецькій області Іваном Якименком. Відповідно до наданої ГУ Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу з аналогічними реквізитами є наказ №6267-СГ від 21 листопада 2019 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_3 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області, який підписано в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Донецькій області Тетяною Підгорною. Тобто, зміст наказу фактично прийнятого ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не відповідає змісту наказу з тими ж реквізитами, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Згідно з наданою ГУ Держгеокадастру у Донецькій області інформацією та документами ОСОБА_2 зверталась з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №4080-СГ від 29 серпня 2019 року їй надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Комишуватської сільської ради Мангушського району Донецької області, але в подальшому ОСОБА_2 не зверталась з клопотанням про затвердження проекту землеустрою до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області. Управлінням не приймалось наказів щодо ОСОБА_2 щодо затвердження документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки і наказ №6267-СГ від 21 листопада 2019 року приймався щодо іншої особи. Відповідно до інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 07 лютого 2024 року №10-28-0.152-1666/2-24 з 03 жовтня 2019 року по 20 грудня 2019 року включно обов`язки начальника ГУ Держгеокадастру у Донецькій області виконувала ОСОБА_4 , начальник Міськрайонного управління у Слов`янському районі та м. Слов`янську (на період відсторонення ОСОБА_5 ), отже саме вона мала повноваження на підписання наказів з питань розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення. Вказує, що у системі «ДОК ПРОФ» є тільки один наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 21 листопада 2019 року №6267-СГ, а саме «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_3 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області. Отже, державою ніколи не приймалось рішення про відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 1423983300:05:000:1291, а остання вибула з державної власності поза її волею. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав вказана земельна ділянка згідно договору оренди землі №53 від 10 березня 2020 року передана ОСОБА_2 в оренду ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольский металургійний комбінат імені Ілліча» на 15 років. Зазначає, що у зв`язку з тим, що відповідач ОСОБА_1 на цей час має реальну можливість вільно розпоряджатись спірною земельною ділянкою, що у свою чергу обумовлює високу вірогідність здійснення повторного їх відчуження, зміни їх конфігурації (об`єднання, поділу) тощо, з метою запобігання вчинення дій, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, а саме витребування на користь держави, та для забезпечення належного захисту законних прав і охоронюваних інтересів держави, виникає необхідність у накладені арешту на спірну земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали заяви та додані до неї матеріали, суддя дійшов такого висновку.

Частинами 1,2статті 149ЦПК Українивстановлено,що судза заявоюучасника справимає правовжити передбаченихстаттею 150цього Кодексузаходів забезпеченняпозову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з положенями п. 6 ч. 1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до змісту роз`яснень п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, а п. 4 вказаної постанови, передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Також відповідно до пункту 20 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК України), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК України (судовий секвестр).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі №914/1570/20 вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Як зазначено заявником, предметом позову є витребування земельної ділянки з кадастровим номером 1423983300:05:000:1291 у комунальну власність територіальної громади Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області.

Разом з тим, враховуючи вищезазначений предмет спору і співмірність заявленого виду забезпечення позову з позовними вимогами, суддя вважає, що вимоги заяви про вжиття заходів забезпечення позову щодо накладення арешту на вищевказану земельну ділянку не є співмірними із заявленими позовними вимогами, направлені на суттєве обмеження прав відповідача, оскільки арешт є крайнім заходом забезпечення позову, який полягає у проведенні опису майна, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні у власника, та позивач у заяві про забезпечення позову не обґрунтував підстави застосування саме такого заходу забезпечення позову у вказаній цивільній справі, не зазначив обставини, які свідчать про те, що неприйняття саме зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суддя, з урахуванням предмету позову, а також того, що відчуження вищезазначеної земельної ділянки у разі задоволення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, вважає за необхідне застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження земельної ділянки, з врахуванням співмірності та адекватності заходу забезпечення позову, балансу інтересів сторін, а також заборони розпорядження земельною ділянкою, зміни її цільового призначення, здійснення перетворення, поділу, та об`єднання.

Таким чином, оскільки забезпечення позову у виді накладення арешту є занадто суворим і у разі його вжиття буде порушувати права власника земельної ділянки, заборони відчуження та розпорядження буде цілком достатньо для запобігання наступного відчуження земельної ділянки, і такий вид забезпечення позову є співмірним заходом забезпечення з огляду на зміст заявлених вимог.

Враховуючи вищевикладене, заява першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 151, 153, 353 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Заяву першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області, про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,ІПН НОМЕР_1 ,та будь-якиміншим особам,у томучислі суб`єктамдержавної реєстраціїправ (державнимреєстраторам,приватним тадержавним нотаріусам)вчиняти будь-якідії,пов`язаніз державноюреєстрацією речовихправ щодоземельної ділянкиплощею 2,0га (кадастровий номер 1423983300:05:000:1291), яка знаходиться за межами населених пунктів на території Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області, у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, а також заборонити ОСОБА_1 розпоряджатись вищевказаною земельною ділянкою, змінювати її цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання цієї земельної ділянки.

В іншій частині вимог заяви про забезпечення позову відмовити.

Застосувати вказаний захід забезпечення позову до набрання законної сили рішення суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було поставлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Т.П. Терещенко

.