Ухвала

від 08.07.2024 по справі 214/5939/24

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/5939/24

2/214/3657/24

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

08 липня 2024 року суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Ткаченко А.В., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсфера» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ТОВ «Будсфера» та просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по невиплаченій заробітній платі в сумі 119281,15 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення судового рішення, посилаючись її звільнення з підприємства 31 травня 2024 року та затримку відповідачем виплат при звільненні із заробітної плати за липень 2023 року-травень 2024 року і компенсації за 224 днів невикористаної відпустки.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Порядок сплати судового збору визначено нормами Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (частина перша статті 3 Закону України «Про судовий збір»).

За правилом пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці».

Основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Верховний Суд України у справі № 6-1121цс16 (постанова від 30 листопада 2016 року) зазначив, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній до 01 вересня 2015 року, від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин. З 01 вересня 2015 року ця категорія учасників справи, що користуються такими пільгами, звужена. Так, за пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка діє з 01 вересня 2015 року, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Отже, починаючи з 01 вересня 2015 року, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях вимог: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) вказала, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений частиною другою статті 235 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений статтею 117 КЗпП України, мають різну правову природу.

Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. За пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України, позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Отже, системний аналіз наведеної норми права з урахуванням наведених висновків Верховного Суду дає підстави для висновку, що від сплати судового збору на всіх стадіях судового розгляду справи на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнені позивачі виключно стосовно вимог про стягнення заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, та поновлення на роботі. Водночас, за подання позову із іншими ніж ті, що зазначені позовними вимогами, позивачі повинні сплатити судовий збір.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12 травня 2022 року по справа № 185/7074/21 (провадження № 61-2161ск22).

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду в ухвалі від 02 липня 2024 року у справі № 757/14022/20-ц (провадження № 61-9042ск24) зазначив, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першою статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюєтьсяна вимогипозивачів простягнення середньогозаробітку зачас затримкирозрахунку призвільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Отже, ОСОБА_1 не звільнена від сплати судового збору в частині вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати та середнього заробітку за весь час затримки та по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з тексту вимог, позивач просить стягнути з відповідача, крім невиплаченої при звільненні заробітної плати, також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а отже повинна, відповідно до вищезазначеного, сплатити судовий збір за вказану вимогу.

Ураховуючи викладене, позивачу слід сплатити судовий збір у порядку та розмірі, встановлені Законом України «Про судовий збір», а саме у сумі 1211,20 грн. за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за наступними реквізитами:

Отримувач коштівГУК у Дн-кiй обл/Сакс.р-н/22030101Код отримувача (код за ЄДРПОУ)37988155Банк отримувачаКазначейство України(ел. адм. подат.)Рахунок отримувачаUA938999980313181206000004650Код класифікації доходів бюджету22030101Призначення платежу101

---

( реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи) Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ позивача), Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу (назва суду, де розглядається справа)

Ураховуючи викладене вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків повідомивши, що відповідно до частини 3 статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсфера» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, надавши позивачу строк для усунення недоліків, терміном десятьднів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Ткаченко