Постанова

від 05.06.2024 по справі 910/16600/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2024 р. Справа№ 910/16600/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

секретар судового засідання Медведєва К.І.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайлайн Рейл»

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024

у справі № 910/16600/23 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайлайн Рейл»

про стягнення неустойки, ціна позову 318 240,00 грн

ВСТАНОВИВ:

20.10.2023 Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайлайн Рейл» про стягнення неустойки в розмірі 318 240,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 26.07.2023 між АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скайлайн Рейл» був укладений Договір закупівлі № ОД/НХ-23-521НЮ.

Позивач вказував, що у відповідності до п. 4.1, 4.2 Договору 11.09.2023 направив на електронну адресу відповідача письмову заявку № НХ08/2628 на поставку товару на суму 1 872 000,00 грн.

Відповідно до абз. 2 п. 4.2 Договору поставка товару складає 10 робочих днів, відтак відповідач мав поставити товар до 25.09.2023.

У зв`язку з невиконанням відповідачем письмової заявки № НХ08/2628 від 11.09.2023, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача відповідно до п. 9.3.1 Договору штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару, що складає 280 800,00 грн, та пені за прострочення понад 15 календарних днів у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення в сумі 37 440,00 грн за період 01.10.2023 по 20.10.2023.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву зазначав, що не порушив виконання зобов`язання з поставки товару у визначені договором строки з огляду на те, що керівництво відповідача врахувало рекомендації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та прийняло наказ № 05-Д від 29.05.2023 «Про впровадження заходів щодо фільтрації електронної пошти в умовах кіберзагрози», яким впроваджено фільтрацію електронної пошти за принципом «білого списку», до якого вносилися електронні адреси контрагентів.

Позивач направив email лист з іншої, непогодженої сторонами в Договорі електронні адреси, тож вказаний лист автоматично, відповідно до встановлених відповідачем налаштувань сервера електронної пошти не попав до «білого списку».

Разом з тим, відповідач вказував, що після отримання відповідачем позовної заяви на власному поштовому сервері відповідач знайшов та відкрив лист від відправника 3053716140@mail.gov.ua.

Ознайомившись з письмовою рознарядкою позивача, відповідач з`ясував, що вона не підписана ЕЦП уповноваженої особи, направлена не покупцем за договором - з адреси електронної пошти, відмінної від адреси електронної пошти позивача, яка вказана у договорі.

Відповідач наголошував на тому, що умови п. 4.2 Договору не дають можливості однозначно визначити у який саме спосіб відповідач зобов`язаний поставити товар, тому вважає, що не допустив невиконання договору.

Позивач надав суду першої інстанції відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що надана письмова заявка № HX08/2628 від 11.09.2023 містить власноручні підписи начальника та заступника начальника служби організації та проведення закупівель регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та кваліфікували електронні підписи цих осіб, що відображено у лівому нижньому квадраті направленої ним письмової заявки № HX08/2628 від 11.09.2023.

Також позивач наголошував на тому, що умовами укладеного Договору № ОД/НХ-23-521НЮ від 26.07.2023 відсутнє зобов`язання сторін договору направляти листи з конкретної електронної адреси.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив вказував, що договором взагалі не передбачено здійснення поставки відповідно до заявки, оскільки відповідно до п. 4.2 Договору поставка товару проводиться на підставі письмової рознарядки.

Також відповідач наголошував на тому, що відправлення електронного листа з іншої поштової адреси ніж та, яка передбачена договором, позбавило відповідача можливості ідентифікувати особу, яка направила документ контрагентом за Договором поставки № ОД/НХ-23-521НЮ.

Разом з тим відповідач зазначав про неможливість встановлення підписання документу начальником та заступником начальника служби організації та проведення закупівель регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Відповідач звертав увагу суду на те, що жоден з вказаних осіб документ відповідачу не направляв.

Щодо власноручних підписів начальника та заступника начальника служби організації та проведення закупівель регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідач наголошував на тому, що електронний документ технічно не може мати оригіналів власноручних підписів. Відсканована копія з власноручними підписами не є електронним документом, не є оригіналом паперового документу і не відповідає умовам договору, оскільки не містить електронного цифрового підпису.

Також відповідач не погодився з посилання представника позивача на ту обставину, що заявка містить електронні підписи начальника та заступника начальника служби організації та проведення закупівель регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що зазначено у лівому нижньому квадраті вказаної письмової заявки № HX08/2628 від 11.09.2023, оскільки такі твердження не відповідають законодавству, не можуть бути перевірені відповідачем для встановлення справжності накладення електронного цифрового підпису.

За аргументами відповідача, зазначення в куті документу певних написів, які містять абревіатуру «КЕП» не є електронним підписом, не можуть бути перевірені у порядку встановленому законодавстві, та теоретично можуть бути додані шляхом монтажу до будь-якого документу. Вказані записи ніяк не пов`язують контент конкретного документу з волевиявленням конкретної особи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі № 910/16600/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайлайн Рейл» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» 37 440,00 грн пені, 280 800,00 грн штрафу та 4 773,60 грн витрат по оплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доводи відповідача щодо спрямування заявки не уповноваженою особою є безпідставними, суперечать встановленим обставинам та умовам укладеного сторонами договору.

Суд першої інстанції, з огляду на умови п. 4.2. Договору та надсилання позивачем відповідачу 11.09.2023 заявки, встановив, що постачальник зобов`язаний був поставити покупцю товар, вартістю 1 872 000,00 грн, у строк до 25.09.2023 включно.

Оскільки доказів виконання постачальником зобов`язань з передачі товару в установлений строк, у тому числі після звернення позивача до суду не надано, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність позовних вимог та стягнення з відповідача 37 440,00 грн пені та 280 800,00 грн штрафу.

Не погодившись з висновками та мотивами, якими керувався суд першої інстанції при прийнятті рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайлайн Рейл», через підсистему «Електронний суд» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в позові Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайлайн Рейл» відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права.

За доводами скаржника, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність накладених з боку начальника та заступника начальника служби організації та проведення закупівель регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» КЕП ОСОБА_1 та КЕП ОСОБА_2, оскільки будь-яких накладених електронних цифрових підписів в отриманому відповідачем електронному листі, ні з боку начальника служби регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» ОСОБА_1, ні з боку заступника начальника служби організації та проведення закупівель регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» ОСОБА_2 - не міститься. Матеріали справи містять лише документ, який направила адвокат Котовська Т.О. та на який адвокат сама наклала свій власний електронний цифровий підпис.

Зазначена особа не є передбаченим умовами договору (зокрема пунктом 4.3.) підписантом, не долучила жодних повноважень в електронному листі на таке підписання.

Апелянт вказував, що суд залишив поза увагою ту обставину, що відсутність накладеного у встановленому порядку ЕЦП на документ призводить до неможливості перевірки цілісності та автентичності документа, неможливості забезпечити ідентифікацію підписанта документа, відсутність захисту документа від несанкціонованих змін.

За доводами скаржника, суд першої інстанції не дотримався законодавства, яке встановлює правове регулювання електронного цифрового підпису в Україні; проігнорував пункти 4.3, 4.5 Договору та розділ 18 «Місцезнаходження та реквізити сторін», які слід розглядати у сукупності; безпідставно відхилив доводи відповідача; ухилився від надання оцінки аргументів відповідача, які полягали у тому, що відправлення електронного листа з іншої поштової адреси ніж та, яка передбачена договором, позбавило відповідача можливості ідентифікувати відправку документа саме з волевиявленням покупця.

Скаржник не погодився з висновками місцевого господарського суду, що стосовно запровадженої відповідачем з метою запобігання кібер-загрозам фільтрації (сортування) електронних листів за критерієм обізнаності про їх відправників, оскільки така фільтрація відповідає концепції захисту від кіберзагроз, яку рекомендувала Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Суд першої інстанції залишив поза увагою аргументи відповідача про те, що умови п. 4.2 Договору не дають можливості однозначно визначати у який саме строк відповідач зобов`язаний поставити товар, тож ставить під сумнів доводи позивача про невиконання відповідачем зобов`язань з поставки товару.

На думку скаржника, господарський суд не перевірив повноважень відокремленого підрозділу, допустив його до участі в справі, при цьому надав статусу представника позивача у справі адвокату, яка має повноваження від АТ «Українська залізниця», тоді як матеріалами справи не підтверджено, що представник позивача має право представляти інтереси регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця», на користь якої ухвалено рішення першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2024 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайлайн Рейл» у судовій справі № 910/16600/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Барсук М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/16600/23.

14.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/16600/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/16600/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайлайн Рейл» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024. Розгляд справи призначено на 01.05.2024.

29.03.2024 від представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

29.03.2024 від представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» - адвоката Котовської Тетяни Олександрівни до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява , в якій викладено прохання забезпечити проведення судового засідання у справі № 910/16600/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, проведення судового засідання здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку https://vkz.court.gov.ua/, представник Акціонерного товариства «Укрзалізниця» зареєстрована в системі - Котовська Тетяна Олександрівна.

11.04.2024 від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайлайн Рейл» до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 заяву представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» - адвоката Котовської Тетяни Олександрівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі № 910/16600/23 відбудеться 01.05.2024 о 12:45 год. в режимі відеоконференції.

26.04.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайлайн Рейл» - адвоката Марцонь Дмитра Григоровича до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява від 25.04.2024, в якій викладено прохання забезпечити проведення судового засідання у справі № 910/16600/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, проведення судового засідання здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку https://vkz.court.gov.ua/.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайлайн Рейл» - адвоката Марцонь Дмитра Григоровича від 25.04.2024 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задовольнити. Повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі № 910/16600/23 відбудеться 01.05.2024 о 12:45 год. в режимі відеоконференції.

29.04.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайлайн Рейл» до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з відрядженням уповноваженого представника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайлайн Рейл» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі № 910/16600/23 відкладено на 05.06.2024. Вказаною ухвалою повідомлено учасників справи, що наступне судове засідання відбудеться в режимі відеоконференції.

02.05.2024 від представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» - адвоката Котовської Тетяни Олександрівни до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява, в якій викладено прохання забезпечити проведення судового засідання у справі № 910/16600/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, проведення судового засідання здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку https://vkz.court.gov.ua/, представник Акціонерного товариства «Укрзалізниця» зареєстрована в системі - Котовська Тетяна Олександрівна.

У судове засідання 05.06.2024 в режимі відеоконфернції з`явився представники позивача та відповідача.

Заслухавши доводи апелянта та пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 26.07.2023 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) був укладений Договір закупівлі № ОД/НХ-23-521НЮ (далі - Договір), за умовами якого:

- постачальник зобов`язувався поставити та передати у власність покупцю товар відповідно до специфікації № 1 (Додаток № 1 до договору), що є невід`ємною частиною договору, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах цього договору (п. 1.1 Договору).

Предметом поставки були запасні частини до електровозів ВЛ80 (вкладиші) (код ДК021:2015-346300000-2 частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху) у кількості 60 шт. на загальну суму 1 560 000,00 грн, крім того ПДВ 20% 312 000,00 грн, усього з ПДВ 1 872 000,00 грн.

Умови поставки: поставка товару провадиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом 10 робочих днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем (п. 4.2 Договору).

Зі сторони покупця рознарядка підписується з урахуванням вимог Статуту покупця щонайменше двома уповноваженими особами покупця з числа таких: директор (особа, що виконує його обов`язки) регіональної філії «Одеська залізниця АТ «Укрзалізниця»); перший заступник директора (особа, що виконує його обов`язки) регіональної філії «Одеська залізниця АТ «Укрзалізниця»); головний інженер (особа, що виконує його обов`язки) регіональної філії «Одеська залізниця АТ «Укрзалізниця»); заступник директора (особа, що виконує його обов`язки) регіональної філії «Одеська залізниця АТ «Укрзалізниця»); начальник, заступник начальника, головний інженер служби організації та проведення закупівель регіональної філії «Одеська залізниця АТ «Укрзалізниця» та керівники виробничих підрозділів служби організації та проведення закупівель регіональної філії «Одеська залізниця АТ «Укрзалізниця» (п. 4.3 Договору).

Сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів:

на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому Договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);

вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис;

шляхом відправлення електронного листа із накладенням ЕЦП на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому Договорі) скан-копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу.

Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця (п. 4.5 Договору).

За невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором винна сторона несе відповідальність згідно з цим Договором і законодавством України (п. 9.1 Договору).

При порушені строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару на умовах передбачених 4.2. договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0.1% від вартості недопоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань допоставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець (п. 9.3.1 Договору).

Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 (п. 15.1 Договору).

Сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики пов`язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного в установленому законодавством порядку (п. 16.2 Договору).

11.09.2023 на електронну адресу постачальника була направлена скан-копія письмової заявки № НХ08/2628 на поставку всієї партії товару на суму 1 872 000,00 грн. На підтвердження цієї обставини позивачем надано роздруківку письмової рознарядки (заявку), яка скріплена фізичними підписами начальника служби ОСОБА_1 та заступника начальника служби ОСОБА_2. Вказана письмова рознарядка (заявка) містила також відмітки про накладення на даний документ електронних підписів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також QR-код.

Позивач надав суду направлену 11.09.2023 відповідачу на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 роздруківку електронного листа з електронної пошти адвоката Тетяни Котовської про направлення письмової заявки № НХ08/2628 від 11.09.2023 відповідачу, до якого були додані файли: письмова заявка № НХ08-2628 від 11.09.2023 року.pdf (439 Кб) та письмова заявка № НХ08-2628 від 11.09.2023 року.pdf.p7s (457 Кб).

Колегія суддів відзначає, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу (частина третя статті 2 ГПК України).

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої та другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Згідно з приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до вимог статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи №910/4055/18, від 16.04.2019 зі справи № 925/2301/14).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, колегія суддів наголошує, що стандарт доказування «вірогідність доказів», на відмінну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зміст цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Процесуальний закон регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Відповідно до п. 5.32 Національного стандарту України ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» у разі створення примірника електронного документа з паперовим носієм інформації на ньому проставляють штрих-код або QR-код, що містить: скорочене найменування юридичної особи, дату реєстрації, реєстраційний індекс. QR-код також має містити відомості про підписувача електронного документа або накладена електронної печатки, а саме: прізвище, ім`я, по батькові підписувача або найменування юридичної особи (для електронної печатки), номер сертифіката і строк його дії. Окрім того, QR-код додатково має містити дати накладання кваліфікованих електронних підписів і печаток на електронний документ, що беруть із кваліфікованих електронних позначок часу. Для актів додатково зазначають дані про погодження.

Відтак інформація (відмітки) про накладення на письмову рознарядку електронних підписів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка також містить QR-код, відповідає вказаним стандартам.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Особа, яка порушила зобов`язання звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якзо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Колегія суддів з`ясувала, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не заявляв клопотання про витребування у позивача для дослідження оригіналу письмової рознарядки для можливості дослідження на оригінальному примірнику наявності електронних підписів начальника служби ОСОБА_1 та заступника начальника служби ОСОБА_2 .

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Сторони, звертаючись до суду, повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Відтак заперечення відповідача про невідповідність електронних підписів начальнику служби ОСОБА_1 та заступнику начальника служби ОСОБА_2 не заслуговують на увагу.

Укладаючи договір закупівлі № ОД/НХ-23-521НЮ від 26.07.2023, позивач та відповідач погодили умови і строки поставки товару.

Пунктом 4.5 Договору сторони погодили, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику, шляхом відправлення електронного листа із накладенням ЕЦП на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому Договорі) скан-копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу.

Направлена позивачем на електронну адресу відповідача скан-копія рознарядки, яка підписана електронним підписом представника позивача, у форматі PDF, забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу, тож відповідає узгодженим сторонами у п. 4.5 Договору умовам.

Відповідно до п. 4.5 Договору документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.

З наданої позивачем до матеріалів справи роздруківки (звіту) з поштового сервісу mail.gov.ua вбачається, що лист з додатками успішно був доставлений адресату на його пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 11.09.2023 о 14:33, отже така заявка вважається отриманою постачальником.

Таким чином за умовами укладеного сторонами Договору виникнення у постачальника обов`язку з поставки партії товару пов`язується з доведенням до постачальника рознарядки щодо кількості товару, який має відвантажити постачальник отримувачеві.

Щодо доводів скаржника про впровадження на товаристві заходів щодо фільтрації електронної пошти в умовах кіберзагрози, то колегія суддів не вважає запровадження постачальником таких заходів обставиною, яка є простим випадком або обставиною непереборної сили у розуміння ч. 1 ст. 617 ЦК України.

Ризики негативних наслідків застосування внутрішнього корпоративного акту має нести сама корпорація, а не її контрагент.

Суд апеляційної інстанції враховує, що п. 16.2 Договору сторони підтвердили, що вони усвідомлюють усі ризики пов`язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного в установленому законодавством порядку.

Також колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що у відповіді на відзив, відповідач зазначав про те, що лист, направлений позивачем, відповідно до встановлених відповідачем налаштувань сервера електронної пошти, взятий в роботу відповідачем не був, оскільки позивач направив email лист з іншої, непогодженої сторонами email адреси.

Надалі відповідач стверджував, що відправлення електронного листа з іншої поштової адреси ніж та, яка передбачена договором, позбавила відповідача можливості ідентифікувати волевиявлення на відправку документа саме від уповноважених осіб (арк. справи 75).

Крім того в апеляційній скарзі апелянт наголошував, що «для нього є важливим встановлення підписанта та відповідно дотримання порядку підписання документів».

Проте особу підписанта можливо встановити лише відправивши електронний лист, який надійшов засобами електронного листа.

Доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Крім того суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відтак позицію відповідача не можна визнати послідовною, добросовісною.

Разом з тим, в контексті вказаної поведінки відповідача, досліджуючи доводи скаржника про неналежне представництво відокремленого підрозділу у господарському суді адвокатом Котовською Т.О., колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Приписами частини 6 ст. 55 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання, зазначені у пункті 1 частини2 цієї статті, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Частиною 4 ст. 64 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 3 ст. 4 ГПК України).

Частина 3 статті 56 ГПК України визначає, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).

На підтвердження повноважень представника позивача (юридичної особи), у відповідності до ст. 56, 58, 60 ГПК України та ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвоката Котовської Т.О. долучено до позовної заяви ордер серії ВН №1294949 від 20.10.2023.

Відтак представник позивача уповноважений на представництво інтересів як юридичної особи АТ «Укрзалізниця», так і філії цієї юридичної особи, яка не має статусу юридичної особи.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни судового рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Відтак враховуючи умови п. 4.2. Договору, постачальник зобов`язаний був поставити покупцю товар вартістю 1 872 000,00 грн у строк до 25.09.2023 включно.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази передачі товару за договором в установлений строк, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог ст. 624 ЦК України та п. 9.3.1 Договору 37 440,00 грн пені та 280 800,00 грн штрафу.

Колегія суддів відхиляє як неспроможні доводи скаржника, що умови п. 4.2 Договору не дають можливості однозначно визначати у який саме строк відповідач зобов`язаний поставити товар, з огляду на таке.

Так, п. 4.2 Договору чітко визначено строк поставки товару - протягом 10 робочих днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем.

Відтак з у мов пункту 4.2 Договору достеменно можливо встановити строк протягом якого відповідач зобов`язаний поставити покупцю товар - протягом 10 робочих днів з моменту надіслання письмової рознарядки покупцем.

Також п. 4.5 Договору сторони погодили, документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.

Висновок суду

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного апелянтом судового рішення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайлайн Рейл» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі № 910/16600/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі № 910/16600/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/16600/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04.07.2024.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко