Постанова

від 08.07.2024 по справі 910/12007/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2024 р. Справа№ 910/12007/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сауспальм"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024

у справі №910/12007/23 (суддя Борисенко І. І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сауспальм"

про стягнення 118 170,19 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (далі - ТОВ "Інфокс", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сауспальм" (далі - ТОВ "Сауспальм", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 118 170,19 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення № 32584 від 05.07.2018 в частині своєчасної оплати вартості наданих послуг, внаслідок чого у ТОВ "Сауспальм" утворилась заборгованість за період з 01.04.2020 по 01.06.2023 у сумі 118 170,19 грн.

Короткий зміст рішення господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2023 у справі №910/12007/23 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сауспальм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" основний борг у сумі 118 170,19 грн, судовий збір у сумі 2 684,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов`язку, своє зобов`язання щодо оплати за надані послуги не виконав, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сауспальм" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу ТОВ «Сауспальм» задовільнити та скасувати рішення Господарського суду м. Києва № 910/12007/23 від 15.01.2024 у частині стягнення заборгованості за період 20.07.2022 по 01.06.2023 у сумі 5215,04 грн.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що 14.07.2022 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду у справі № 916/2330/21:

- визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, будівель комплексу дорожнього сервісу, що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Нерубайське, Нерубайська сільська, рада, шлях Одеса-Київ 15 км, загальною площею 11 217,5 кв.м., укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» та ТОВ «Сауспальм» 06.03.2018 та зареєстрований в реєстрі за № 91, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В.;

- витребувано з чужого незаконного володіння, а саме: у ТОВ «Сауспальм» на користь ТОВ «Рубікон-ІІ» нерухоме майно: будівлі комплексу дорожнього сервісу, загальна. площа, (кв.м): 11 217,5, розташовані за адресою: Одеська обл., Біляївський район, с. Нерубайське, Шлях Одеса-Київ, 15 км;

- зобов`язано внести запис про державну реєстрацію права, власності на нерухоме майно - будівлі комплексу дорожнього сервісу, загальна площа (кв.м): 11 217,5, розташовані за адресою: Одеська обл:, Біляївський район, с. Нерубайське, Шлях Одеса-Київ, 15 км - за ТОВ "Рубікоп-П" (зареєстроване за адресою: 67661 Одеська обл., Біляївський район, с. Нерубайське, 1.5 км шляху Одеса- Київ, код ЄДРПОУ: 21018487) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином апелянт зауважує, що на підставі вищезазначеного 20.07.2022 власником об`єкту за адресою: Одеська обл., Біляївський район, с. Нерубайське, 15 км. шляху Одеса-Київ є ТОВ «Рубікон-ІІ», що підтверджується інформаційною довідкою №348434501 від 28,09.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, на думку скаржника, нарахований борг за водопостачання за період з 20.07.2022 по 01.06.2023 є неправомірним і не підлягає стягнення з ТОВ «Сауспальм».

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів: Коротун О.М., Суліма В.В..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сауспальм" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі №910/12007/23 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/12007/23 розглядалась протягом розумного строку.

Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача в межах, викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

05.07.2018 між ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (водоканал) та ТОВ "Сауспальм" (споживач) був укладений договір про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення № 32584 (далі - договір), відповідно до умов якого водоканал зобов`язується надавати споживачу відповідної якості послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а споживач зобов`язується оплачувати послуги в порядку і на умовах, визначених цим договором та діючим законодавством (п. 1.1).

Відповідно до п.1.2 договору місцем надання послуг водоканалом споживачу є точка розподілу, визначена сторонами в акті визначення точки розподілу та розмежування балансової приналежності водопровідних та каналізаційних мереж - Одеська обл., с. Нерубайське, 15 км а/д Одеса - Київ.

Пунктом 3.1 договору передбачено кількість холодної води, що передається водоканалом на об`єкти споживача, визначається за показниками засобів обліку, встановлених на мережі споживача, опломбованих і прийнятих в експлуатацію водоканалом.

Згідно з п. 2.3.2 договору споживач зобов`язаний здійснювати оплату наданих водоканалом послуг та інших витрат, передбачених умовами цього договору вчасно та в повному обсязі, у строки та порядку згідно цього договору.

Споживач сплачує суму цього договору за надані йому водоканалом послуги в розмірі, встановленому згідно із показаннями лічильників або згідно із рахунком, виставленим водоканалом. Оплата проводиться щомісячно до 30-го числа поточного місяця. Оплата спожитих послуг здійснюється споживачем на поточний рахунок водоканалу (п. 4.3 договору).

Договір набуває чинності з дати прийняття в експлуатацію засобу обліку води та підписання обома сторонами відповідного акту технічного обстеження водомірного вузлу та діє з 26.06.2018 по 30.06.2019, але в будь-якому випадку, в частині розрахунків за отримані послуги з водопостачання та водовідведення - до повного погашення заборгованості, з подальшою пролонгацією (п. 8.1).

З січня 2022 року філією "Інфоксводоканал" своїм наказом затверджено для споживачів щомісячну плату за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку холодної води в залежності від діаметра вузла обліку, у розмірі 186,64 грн.

До складу щомісячної плати за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку холодної води включено витрати на проведення періодичної повірки вузла комерційного обліку з врахуванням міжповірочного інтервалу та його заміні фахівцями філії "Інфоксводоканал".

Також судом першої інстанції встановлено, що 03.06.2020 між ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (водоканал) та ТОВ "Сауспальм" (споживач) був укладений договір погашення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення № 169, відповідно до якого водоканал надає боржнику розстрочку на погашення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, яка утворилась за період з 01.08.2019 по 01.05.2020, а боржник зобов`язується погасити заборгованість в строки та на умовах, що передбачені даним договором, при цьому погашення заборгованості буде впливати на оплату поточних зобов`язань за наданими водоканалом послугами (п. 1.1).

Сума заборгованості боржника за послуги водопостачання та водовідведення на дату укладання договору складає 97 697,53 грн. (п. 1.2 договору).

Поточні платежі боржник зобов`язується сплачувати у встановлені строки у відповідності до вимог договору № 32584 від 05.07.2018 (п. 1.4 договору).

У пункті 2.1 договору сторони погодили графік погашення заборгованості - у сумі 16 282,92 грн. (кожного місяця), протягом 6-ти місяців.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з квітня 2020 по червень 2023 позивач надав відповідачу послуги з водопостачання, водовідведення, абонентського обслуговування та обслуговування та заміни комерційного вузла на загальну суму 137 014,08 грн, що підтверджується копіями актів обстеження та контрольної зйомки прибору обліку, нарядами-замовлення, довідкою розрахунку наданих послуг з абонентом за вказаний період.

Звертаючись з позовною заявою позивач вказав, що у строк, визначений договором, відповідач взяті на себе зобов`язання зі сплати наданих послуг виконав неналежним чином, сплатив їх вартість частково на суму 18 843,89 грн, про що свідчать платіжні інструкції № 321 від 22.02.2021, № 317 від 01.02.2021, № 303 від 28.12.2020. Отже, за договором про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення № 32584 від 05.07.2018 у відповідача виникла заборгованість у сумі 118 170,19 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір на послуги водопостачання та водовідведення № 02462/4-06 від 21.05.2003 є договором про надання послуг. Предметом укладеного між сторонами у справі договору є надання позивачем відповідачу послуг з: постачання питної води та приймання каналізаційних стоків (п. 2.1 договору).

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Статтею 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" цього Закону централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом.

Послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 291) до тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення не включаються витрати, які включаються до складу плати за абонентське обслуговування.

Плата за абонентське обслуговування не є комунальною послугою, тому, згідно з пунктом 6 частини першої статті 4 Закону України "Про житлово- комунальні послуги" та постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальним договором або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем» від 21.08.2019 № 808 (далі - Постанова № 808), держава регулює її граничний рівень.

Згідно з Постановою № 808 від 21.08.2019 плата за абонентське обслуговування (з урахуванням податку на додану вартість), визначена відповідно до планованих витрат виконавця (витрат, пов`язаних з укладенням договору про надання комунальної послуги, із здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води), не повинна перевищувати граничного розміру плати за абонентське обслуговування, визначеного відповідно до цієї постанови.

Відповідно до пункту 2 вказаної Постанови № 808 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг" (далі - Постанова):

1) граничний розмір плати за абонентське обслуговування, визначений відповідно до цієї постанови, застосовується окремо за кожною комунальною послугою (постачання теплової енергії; постачання гарячої води; централізоване водопостачання; централізоване водовідведення; поводження з побутовими відходами) виконавцями послуг, що нараховують плату за абонентське обслуговування згідно з відповідними договорами;

2) плата за абонентське обслуговування (з урахуванням податку на додану вартість), визначена відповідно до планованих витрат виконавця (витрат, пов`язаних з укладенням договору про надання комунальної послуги, із здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води), не повинна перевищувати граничного розміру плати за абонентське обслуговування, визначеного відповідно до цієї постанови.

Також згідно з п. 10 ст. 1 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" обслуговуванням вузлів обліку є огляд, опломбування/ розпломбування, періодична повірка (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж), ремонт засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла обліку, забезпечення дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності), ремонт та заміна допоміжних засобів вузла обліку, а за згодою власника (співвласників) будівлі також охорона або страхування вузла обліку.

Статею 6 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку здійснюються оператором зовнішніх інженерних мереж відповідно до Закону, якщо інше не передбачено договорами про надання комунальних послуг, укладеними відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", з урахуванням вимог Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

Витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування - за умови укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом і Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Обслуговування та заміна вузла (вузлів) комерційного обліку за рахунок співвласників суб`єктами господарювання, уповноваженими на виконання таких робіт, залученими співвласниками багатоквартирного будинку, здійснюються за умови: укладення колективних договорів про надання комунальних послуг; укладення договорів про надання комунальних послуг з колективним споживачем; прийняття рішення співвласниками про порядок обслуговування та заміну вузла (вузлів) комерційного обліку відповідно до законодавства.

Таким чином, плата за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку є законодавчо визначеною платою, та є обов`язковою для виконання зазначених норм закону для філії "Інфоксводоканал".

З січня 2022 року філія "Інфоксводоканал" своїм наказом затвердила для споживачів щомісячну плату за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку холодної води в залежності від діаметра вузла обліку у розмірі 186,64 грн.

До складу щомісячної плати за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку холодної води включено витрати на проведення періодичної повірки вузла комерційного обліку з врахуванням міжповірочного інтервалу та його заміні фахівцями філії "Інфоксводоканал".

Як встановлено судом першої інcтанції, 03.06.2020 між ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (водоканал) та ТОВ "Сауспальм" (споживач) був укладений договір погашення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення № 169, відповідно до якого водоканал надає боржнику розстрочку на погашення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, яка утворилась за період з 01.08.2019 по 01.05.2020, а боржник зобов`язується погасити заборгованість в строки та на умовах, що передбачені даним договором, при цьому погашення заборгованості буде впливати на оплату поточних зобов`язань за наданими водоканалом послугами (п. 1.1).

Сума заборгованості боржника за послуги водопостачання та водовідведення на дату укладання договору складає 97 697,53 грн. (п. 1.2 договору).

Поточні платежі боржник зобов`язується сплачувати у встановлені строки у відповідності до вимог договору № 32584 від 05.07.2018 (п. 1.4 договору).

У пункті 2.1 договору сторони погодили графік погашення заборгованості - у сумі 16 282,92 грн (кожного місяця), протягом 6-ти місяців.

Так, у період з квітня 2020 по червень 2023 позивач надав відповідачу послуги з водопостачання, водовідведення, абонентського обслуговування та обслуговування та заміни комерційного вузла на загальну суму 137 014,08 грн, що підтверджується копіями актів обстеження та контрольної зйомки прибору обліку, нарядами-замовлення, довідкою розрахунку наданих послуг з абонентом за вказаний період.

Водночас, судом встановлено, що у строк, визначений договором, відповідач взяті на себе зобов`язання зі сплати наданих послуг виконав неналежним чином, сплатив їх вартість частково у сумі 18 843,89 грн, про що свідчать платіжні інструкції № 321 від 22.02.2021, № 317 від 01.02.2021, № 303 від 28.12.2020.

Таким чином, за договором про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення № 32584 від 05.07.2018 у відповідача виникла заборгованість у сумі 118 170,19 грн.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Сторонами договору встановлений строк (термін) виконання зобов`язання, а саме п. 4.3 договору встановлено, що споживач сплачує суму цього договору за надані йому водоканалом послуги в розмірі, встановленому згідно із показаннями лічильників або згідно із рахунком, виставленим водоканалом. Оплата проводиться щомісячно до 30-го числа поточного місяця. Оплата спожитих послуг здійснюється споживачем на поточний рахунок водоканалу.

Строк оплати, є таким, що настав.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Доказів належної оплати заборгованості відповідач не надав, доводів позивача не спростував, тому, на переконання колегії судів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 118 170,19 грн боргу підлягають задоволенню.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо неналежності йому з 20.07.2022 об`єкту за адресою: Одеська обл., с. Нерубайське, 15 км а/д Одеса - Київ, оскільки належних доказів цим обставинам відповідач суду не надав, договір № 32584 від 05.07.2018 між сторонами не розірваний, а як вказує позивач, про іншого власника зазначеного об`єкту ТОВ "Інфокс" відповідач не повідомляв, та на даний час послуги водопостачання та водовідведення надаються за договором № 32584 від 05.07.2018 саме відповідачу.

Таким чином, доводи позивача в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункуту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Сауспальм" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі №910/12007/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі №910/12007/23 підлягає залишенню без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сауспальм" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі №910/12007/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі №910/12007/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/12007/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун