Постанова

від 02.07.2024 по справі 924/193/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року Справа № 924/193/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Грязнов В.В. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників:

позивача - Пхайко Ю.Л.

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Волочиського районного споживчого товариства на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2024 у справі №924/193/24 (ухвалене суддею Виноградовою В.В., повний текст складений 24.04.2024)

за позовом Волочиського районного споживчого товариства

до Фізичної особи-підприємця Коваль Лариси Василівни

про визнання додаткової угоди дійсною

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2024 у справі №924/193/24 у позові Волочиського районного споживчого товариства до фізичної особи-підприємця Коваль Лариси Василівни про визнання дійсною додаткової угоди від 28.03.2019, укладеної між сторонами до договору оренди приміщення від 16.03.2016, реєстраційний номер в реєстрі 910, відмовлено.

Вказане рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин саме ухилення відповідача від нотаріального посвідчення додаткової угоди від 28.03.2019 до договору оренди від 16.03.2016, що є обов`язковою умовою для визнання правочину дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України, з огляду на що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Волочиське районне споживче товариство звернулося до суду із апеляційною скаргою через систему Електронний суд, в якій просить скасувати рішення у справі №924/193/24 від 18.04.2024. Винести нове рішення, яким позовні вимоги Волочиського районного споживчого товариства задоволити у повному обсязі, а саме Додаткову угоду від 28.03.2019, укладену між сторонами до договору оренди приміщення від 16.03.2016, реєстраційний номер в реєстрі 910, визнати дійсною. Стягнути з відповідача на користь позивача 3028,00 грн судового збору за подання позову та 4026,00 грн сплаченого позивачем судового збору за подання апеляційної скарги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- судом не враховано пояснення позивача про той факт, що на момент укладення договору оренди орендна плата вже не відповідала ринковій та її розмір був значно занижений, крім того позивачем надано пояснення, що дані листи відправлялися не один раз, а періодично з метою підняття розміру орендної плати;

- будь - яких інших відносин між сторонами не існує і тому є очевидним той факт, що даний лист стосується саме збільшення розміру орендної плати за договором оренди приміщення;

- судом не досліджено та залишено поза увагою той факт, що умовами договору передбачений інший порядок укладення додаткових угод і не встановлено з якою метою відповідачем підписувалася дана угода і чи мав він дійсний намір на її виконання. Встановлення даних обставин має важливе значення для встановлення всіх об`єктивних обставин справи в тому числі "добросовісності" та "суперечливої поведінки" відповідача. Адже застосування наслідків нікчемності правочину було заявлено стороною майже через 2 роки з моменту припинення дії договору оренди та спірної виконаної додаткової угоди, що в кінцевому результаті привело до того, що у позивача виникли об`єктивні проблеми зі збором доказів;

- обґрунтовуючи свої доводи позивач посилався на те, що підписання додаткової угоди здійснювалось за усталеним порядком відповідно до умов договору, крім того надано пояснення, що в зв`язку з тим , що з моменту укладення та виконання даної угоди пройшло багато часу, а жодна із судових справ не передбачала застосування наслідків недійсності правочину, то інші докази , а саме журнали реєстрації вихідної та вихідної документації, були вилучені та знищенні відповідно до діючих нормативних документів. Крім того, представником позивача наголошувалося на тому, що оригінал листа і не містився у позивача, а був відправлений відповідачу. А тому даний висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи;

- факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення додаткової угоди, має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України. Надаючи оцінку наданим позивачем доказам у справі, суд першої інстанції не надав їх оцінки у сукупності, чим порушив вимоги статті 86 ГПК України;

- представником позивача наголошувалося на тому, що не можливо надати бухгалтерські документи на підтвердження відправлення листа в зв`язку з їх вилученням правоохоронними органами, як раз в тому числі і за заявою відповідача, про що вона самостійно заявляла в своєму виступі.

22.05.2024 на адресу суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №924/193/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 апеляційну скаргу Волочиського районного споживчого товариства на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2024 у справі №924/193/24 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати Північно-західному апеляційному господарському суду належні докази сплати 3633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

05.06.2024 на адресу суду надійшла заява Волочиського районного споживчого товариства про усунення недоліків, до якої долучено докази сплати судового збору.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Волочиського районного споживчого товариства на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2024 у справі №924/193/24. Розгляд апеляційної скарги призначений на "02" липня 2024 р. об 10:30 год.

28.06.2024 на адресу суду через Електронний суд від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2024 у справі №924/193/24 - без змін.

В судовому засіданні у режимі відеоконференції представник скаржника підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в останній.

В судове засідання представник відповідача не з`явився. Однак, 28.06.2024 від представника відповідача та 02.07.2024 від відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні представника відповідача.

За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що відповідач як юридична особа не позбавлений права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якій кількості осіб та будь-якому іншому представникові, а не з`явлення в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Окрім того, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в судовому засіданні 02.07.2024 за відсутності уповноваженого представника відповідача та відповідача. Відсутність представника відповідача та відповідача в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя, оскільки процесуальну позицію відповідача викладено у відзиві на апеляційну скаргу, а участь представників в судовому засіданні не була визнана обов`язковою.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняття оскаржуваного рішення суду, зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 7 ст. 179 ГК України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Як зазначено у ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що 16.03.2016 між Волочиським районним споживчим товариством Хмельницької ОСС (орендодавець) та Коваль Ларисою Василівною (орендар) укладено договір оренди приміщення (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування 70/100 частин нежитлової будівлі, ресторан " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що розташована в АДРЕСА_1 (сім літера "а"), Хмельницької області, на строк, зазначений в п. 4.1 цього договору (приміщення). В оренду передається приміщення площею 361,6 кв. м.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення та діє протягом п`яти років, а саме з 16 березня 2016 року до 16.032021 року (п. 4.1 договору).

Згідно з п. 5.1 договору за оренду приміщення зазначеного в п. 1.1 цього договору, орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату (договірну) в розмірі 6000,00 грн, що еквівалентно 223,63 доларам США за офіційним курсом НБУ на день укладення цього договору.

Орендна плата за користування приміщенням сплачується щомісячно в порядку попередньої оплати не пізніше ніж за 5 календарних днів до початку кожного наступного місяця, за який здійснюється оплата, на підставі пред`явленого орендодавцем до оплати рахунку. Неотримання орендарем від орендодавця рахунку на оплату не звільняє орендаря від виконання обов`язку по внесенню плати за користування приміщенням у визначений термін (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 5.3 договору орендодавець має право в односторонньому порядку збільшити орендну плату у випадку зростання більше ніж на 5% курсу долара США за офіційним курсом НБУ порівняно із курсом долара США, який існував на день укладення цього договору, або на день останньої зміни розміру орендної плати. Орендодавець має право один раз на рік в односторонньому порядку переглядати розмір орендної плати у разі зростання рівня інфляції, змін, пов`язаних з податковою політикою держави, внаслідок чого змінюється розмір орендної плати за договором. Розмір орендної плати протягом терміну дії договору може змінюватись відповідно до рішень вищих кооперативних органів управління та правління Волочиського районного споживчого товариства. Зміна орендної плати оформлюється договором про внесення змін, який орендар зобов`язаний підписати повернути орендодавцю не пізніше 7 календарних днів з дня її отримання. Вказана угода буде невід`ємною частиною договору та підлягає нотаріальному посвідченню.

Підпунктом 6.1.4 договору передбачено, що орендодавець має право відмовитися від цього договору і вимагати повернення орендованого приміщення, якщо орендар не вносить орендну плату протягом трьох місяців підряд, або якщо орендар більше одного місяця з дати платежу не відшкодовує орендодавцю витрати передбачені п. 5.7 цього договору. У разі відмови орендаря від цього договору оренди з будь-якої із зазначених підстав, цей договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

У п. 9.1 договору зазначено, що він припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, та в інших випадках, передбачених чинними законодавством.

На вимогу однієї із сторін цей договір може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, передбаченому статтею 188 Господарського кодексу України (п. 9.2 договору).

За умовами п. 9.3 договору правові наслідки припинення цього договору визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати цей договір і вимагати повернення об`єкта оренди у випадках порушення орендарем будь-якої з умов п. 7.2 цього договору, а також у разі відмови орендаря прийняття умов, передбачених у п. 5.3 договору (п. 9.4 договору).

У п. 10.5 договору сторони погодили, що зміни та доповнення до договору вносяться сторонами шляхом укладення окремої письмової додаткової угоди, яка буде невід`ємною частиною цього договору.

Договір підписаний сторонами, засвідчений відтиском печатки позивача, містить відмітку про нотаріальне посвідчення приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А. та реєстрацію в реєстрі за №910.

Позивачем у матеріали справи надано копію листа від 19.12.2018 №62, адресованого відповідачу, у якому позивач з огляду на п. 5.3 договору від 16.03.2016 повідомляє відповідача про намір підняти розмір орендної плати на 2019 рік, у зв`язку з чим просить повідомити зручний час для бронювання місця у нотаріуса.

У матеріалах справи наявна підписана сторонами додаткова угода від 28.03.2019 до договору (далі - додаткова угода), в п. 1 якої сторони домовились викласти п. 5.1 договору в редакції: "п. 5.1. За оренду приміщення, зазначеного в п. 1.1 цього договору, орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату (договірну) в розмірі 9762 гривні".

Додаткова угода набирає чинності з 01.04.2019 (п. 2 додаткової угоди).

Постановою четвертих зборів уповноважених п`ятого скликання Волочиського районного споживчого товариства від 24.02.2021 "Про подальше використання нежитлового приміщення, ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Волочиськ, вулиця Незалежності, 7а, у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди" вирішено розірвати договір оренди частини нежитлового приміщення, ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Волочиськ, вулиця Незалежності, 7а, посвідчений приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А. за №910 від 16.03.2016, у зв`язку із несплатою орендарем Коваль Л.В. орендної плати протягом 3 місяців підряд; надати дозвіл правлінню провести внутрісистемний продаж вказаного нежитлового приміщення.

Відповідно до повідомлення про відмову від договору оренди приміщення та його розірвання від 24.02.2021 №12, адресованого відповідачу, позивач повідомив, що: розриває укладений з відповідачем договір оренди приміщення від 16.03.2016, посвідчений Гадайчук Є.А., приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу за №910; доводить до відома відповідача, що договір є розірваним з моменту одержання ним даного повідомлення про відмову від договору; вимагає протягом доби з дати розірвання договору повернути орендодавцю орендоване приміщення по акту прийому-передачі в задовільному стані, з урахуванням нормального зносу, а також передати по акту в повному обсязі і справності обладнання та інше майно, одержане орендарем в користування (у матеріали справи надано копії накладної відділення поштового зв`язку та опису вкладення від 26.02.2021, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 02.03.2021).

14.04.2021 між Волочиським районним споживчим товариством (продавець) та підприємством споживчої кооперації "СТ КООП 2015 ПЛЮС" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (далі - договір купівлі-продажу), згідно з п. 1 якого відповідно до умов цього договору продавець передає у власність, а покупець приймає у власність нежитлове приміщення, ресторан "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 433,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Волочиський район, м. Волочиськ, вулиця Незалежності, 7а (нежитлове приміщення).

Нерухоме майно відчужується згідно протоколу проведення внутрісистемного аукціону 25.03.2021, переможцем якого є підприємство споживчої кооперації "СТ КООП 2015 ПЛЮС" (п. 3 договору купівлі-продажу).

Передача нежитлового приміщення продавцем здійснюється з моменту нотаріального посвідчення даного договору та реєстрації права власності в державному реєстрі речових прав (п. 12 договору купівлі-продажу).

Зазначений договір підписаний сторонами, засвідчений відтисками їхніх печаток, містить відмітку про нотаріальне посвідчення приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А. та реєстрацію в реєстрі за №2461.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (від 14.04.2021) на нежитлове приміщення - ресторан " ІНФОРМАЦІЯ_1 " загальною площею 433,1 кв.м за адресою: Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Незалежності, 7а зареєстровано 14.04.2021 право власності підприємства споживчої кооперації "СТ КООП 2015 ПЛЮС".

Згідно з наданою у матеріали справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (від 14.02.2024) на нежитлове приміщення - ресторан "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 433,1 кв.м за адресою: Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Незалежності, 7а зареєстровано 28.07.2023 право власності приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" (28.07.2023 зареєстровано припинення на вказане приміщення права власності підприємства споживчої кооперації "СТ КООП 2015 ПЛЮС", 14.04.2021 зареєстровано припинення на вказане приміщення права власності Волочиського районного споживчого товариства).

Також у матеріали справи надано копії:

- рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2021 у справі №924/266/21 за позовом фізичної особи-підприємця Коваль Лариси Василівни до Волочиського районного споживчого товариства, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - підприємства споживчої кооперації "СТ КООП 2015 ПЛЮС", про зобов`язання виконати умови договору від 16.03.2016, посвідченого приватним нотаріусом Гадайчук Є.А. та зареєстрованого в реєстрі №910, а саме: укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна (ресторан "ІНФОРМАЦІЯ_1"), що розташоване у м. Волочиськ по вул. Незалежності, 7А Хмельницької області за ціною, що буде визначена на підставі висновку суб`єкта оцінювання на дату викупу, яким у позові відмовлено; постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021, якою рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2021 у справі №924/266/21 залишено без змін;

- рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.09.2021 у справі №924/565/21 за позовом фізичної особи-підприємця Коваль Лариси Василівни до Волочиського районного споживчого товариства та підприємства споживчої кооперації "СТ КООП 2015 ПЛЮС", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: товариство з обмеженою відповідальністю "Експо Проперті Груп" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 14.04.2021, яким у позові відмовлено;

- рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.12.2021 у справі №924/951/21 за позовом фізичної особи-підприємця Коваль Лариси Василівни до Волочиського районного споживчого товариства та Спілки споживчих товариств Хмельницької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Волочиського районного споживчого товариства - підприємства споживчої кооперації "СТ КООП 2015 ПЛЮС" про визнання протиправним та скасування проведення внутрісистемного аукціону щодо продажу нежитлового приміщення ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташоване за адресою: м. Волочиськ, вул. Незалежності, 7А та скасування результату аукціону згідно протоколу від 25.03.2021, яким у позові відмовлено; постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі №924/951/21, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 26.09.2023 про відмову у перегляді за нововиявленими обставинами рішення від 28.12.2021 у справі №924/951/21 (на підставі рішення у справі № 924/202/22);

- рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.12.2021 у справі №924/952/21 за позовом фізичної особи - підприємця Коваль Лариси Василівни до Волочиського районного споживчого товариства про визнання протиправними дій Волочиського районного споживчого товариства щодо відмови від виконання договору оренди приміщення, а саме: 70/100 частини нежитлової будівлі, ресторан „Дружба", що розташована в м. Волочиськ по вул. Незалежності, 7А, який посвідчено приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А. та зареєстровано в реєстрі за №910, шляхом вчинення односторонніх правочинів, оформлених листами (повідомленнями) від 12.02.21 та від 24.02.21 про розірвання договору оренди, яким у позові відмовлено;

- рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.06.2022 у справі №924/149/22 за позовом фізичної особи-підприємця Коваль Лариси Василівни до Волочиського районного споживчого товариства про визнання недійсною з моменту вчинення додаткової угоди від 28.03.2019 до договору оренди від 16.03.2016, яким у позові відмовлено;

- рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.08.2022 у справі №924/202/22 за позовом фізичної особи-підприємця Коваль Лариси Василівни до Волочиського районного споживчого товариства про визнання недійсним одностороннього правочину щодо відмови від договору оренди приміщення та його розірвання, вчинений Волочиським районним споживчим товариством та оформлений повідомленням №12 від 24.02.2021, яким позов задоволено; постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 у справі №924/202/22, якою рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.08.2022 залишено без змін; ухвали Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №924/202/22, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі.

Зокрема, у рішенні Господарського суду Хмельницької області від 31.08.2022 суд встановив невідповідність додаткової угоди від 28.03.2019 до договору оренди від 16.03.2016 вимогам законодавства та договору щодо її нотаріального посвідчення та дійшов висновку що вона є нікчемною з моменту вчинення в силу закону;

- рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.07.2023 у справі №924/450/23 за позовом фізичної особи-підприємця Коваль Лариси Василівни до Волочиського районного споживчого товариства, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - підприємство споживчої кооперації "СТ КООП 2015 ПЛЮС" про визнання недійсною та скасування постанови четвертих зборів уповноважених членів Волочиського районного споживчого товариства п`ятого скликання від 24.02.21 „Про подальше використання нежитлового приміщення ресторану „Дружба", що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Незалежності, 7а у зв`язку з закінченням терміну дії оренди", яким позов задоволено; постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі №924/450/23, якою рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.07.2023 залишено без змін; ухвали Верховного Суду від 05.02.2024 у справі №924/450/23, якою касаційну скаргу призначено до розгляду на 28.02.2024; постанови Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №924/450/22, якою постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.07.2023 у справі №924/450/23 скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову;

- ухвали Господарського суду Хмельницької області від 30.01.2024 у справі №924/1279/23 за позовом фізичної особи-підприємця Коваль Лариси Василівни до Волочиського районного споживчого товариства про стягнення 72015,38 грн безпідставно отриманих коштів, 32656,41 грн інфляційних нарахувань, 6368,92 грн 3% річних (посилаючись, зокрема на нікчемність додаткової угоди від 28.03.2019 до договору оренди від 16.03.2016, обставини, встановлені судом у справах №924/149/22 та №924/202/22), якою справу №924/1279/23 призначено до судового розгляду по суті на 26.02.2024;

- апеляційних скарг Волочиського районного споживчого товариства у справах №924/202/22, №924/450/23, касаційної скарги Волочиського районного споживчого товариства у справі №924/450/23.

У матеріали справи надано опис документів по ревізії Волочиського районного споживчого товариства; протокол тимчасового доступу до речей і документів та опис речей та документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду, від 22.03.2022 у Волочиського районного споживчого товариства (за період з 2016 по 2021 роки); розпорядження Волочиського районного споживчого товариства від 28.04.2023 №15 про підготовку документів для знищення (за 2016-2019 роки); акт Волочиського районного споживчого товариства на вилучення та знищення документів (за 2016-2019 роки); постанову правління Волочиського РайСТ від 30.12.2015 №116 щодо встановлення мінімального розміру орендної плати на період 2016 року за надані в орендне користування кооперативні об`єкти.

Отже, матерілами справи та судовими рішеннями у справах №924/266/21, №924/565/21, №924/951/21, №924/952/21, №924/149/22, №924/202/22 підтверджується, що між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем 16.03.2016 укладено договір оренди приміщення, за умовами п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування 70/100 частин нежитлової будівлі, ресторан "ІНФОРМАЦІЯ_1" площею 361,6 кв. м, що розташована в місті Волочиськ по вулиці Незалежності (Кірова), № 7а (сім літера "а"), Хмельницької області.

Частинами 1, 6 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений на строк більше п`яти років.

У п. 5.1 договору сторони погодили, що за оренду приміщення орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату (договірну) в розмірі 6000,00 грн, що еквівалентно 223,63 доларам США за офіційним курсом НБУ на день укладення цього договору.

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення та діє протягом п`яти років, а саме з 16 березня 2016 року до 16 березня 2021 року.

Таким чином, оскільки договір оренди приміщення від 16.03.2016 було укладено на строк у п`ять років, відповідно до ст. 793 ЦК України та узгоджених сторонами умов п. 4.1 договору він підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Зазначені вимоги сторонами договору дотримані - договір посвідчено приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А. та зареєстровано в реєстрі за №910.

У подальшому сторонами договору підписано додаткову угоду від 28.03.2019 до договору, в якій п. 5.1 договору викладено в редакції, згідно з якою за оренду приміщення, зазначеного в п. 1.1 цього договору, орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату (договірну) в розмірі 9762 грн.

Судом враховується, що згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 10.5 договору сторони передбачили, що зміни та доповнення до договору вносяться сторонами шляхом укладення окремої письмової додаткової угоди, яка буде невід`ємною частиною цього договору, пунктом 5.3 договору - що зміна орендної плати оформляється договором про внесення змін, який орендар зобов`язаний підписати та повернути орендодавцю не пізніше 7 календарних днів з дня її отримання. Вказана угода буде невід`ємною частиною цього договору та підлягає нотаріальному посвідченню.

Отже, виходячи з наведених положень ст. 654 ЦК України, умов п. 5.3 договору оренди та нотаріального посвідчення цього договору, суд зазначає, що всі зміни до договору чи будь-які домовленості сторін договору, в тому числі і щодо збільшення розміру орендної плати за оренду приміщення, мають вчинятися в такій самій формі, як і сам договір, тобто в письмовій формі, і підлягають нотаріальному посвідченню.

Натомість з матеріалів справи слідує, що підписана сторонами додаткова угода від 28.03.2019 до договору не була нотаріально посвідчена всупереч вимогам ст. 654 ЦК України та п. 5.3 договору.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, за ч. 4 вказаної статті правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису (ст. 209 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Так, позивач просить визнати додаткову угоду від 28.03.2019 до договору від 16.03.2016 дійсною, зазначаючи, що періодично звертався до відповідача щодо нотаріального посвідчення додаткової угоди, однак відповідач такі звернення проігнорував.

Судом береться до уваги, що згідно з частиною другою статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до правової позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.08.2021 у справі №199/3784/19, однією з умов застосування частини другої статті 220 Цивільного кодексу України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 Цивільного кодексу України.

Під ухиленням від нотаріального посвідчення договору має розумітися як активна протидія цьому, так і пасивне небажання вчинити цю дію.

Судом встановлено, що на підтвердження доводів про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення додаткової угоди від 28.03.2019 позивач посилається на копію листа від 19.12.2018 №62, у якому зазначено, що позивач з огляду на п. 5.3 договору від 16.03.2016 повідомляє відповідача про намір підняти розмір орендної плати на 2019 рік та просить повідомити зручний час для бронювання місця у нотаріуса.

Проаналізувавши зміст вказаного листа, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

- зі змісту вказаного листа неможливо встановити, для укладення якої додаткової угоди і чи взагалі для її укладення позивач просить повідомити час для бронювання місця у нотаріуса, оскільки не зазначено яким чином вказаний у листі намір позивача підняти розмір орендної плати на 2019 рік має бути реалізований;

- лист датований 19.12.2018, тоді як додаткова угода укладена 28.03.2019, тобто через понад три місяці після складення такого листа;

- позивачем не доведено будь-якими доказами обставин направлення, вручення вказаного листа відповідачу чи доведення його змісту до відома відповідача, як і не доведено наявності факту відмови відповідача від нотаріального посвідчення додаткової угоди чи пасивної поведінки відповідача за наслідками отримання такого листа.

Щодо посилань представника позивача на неможливість надання доказів у підтвердження надсилання листа від 19.12.2018 відповідачу з огляду на їх вилучення/знищення суд зазначає, що з аналізу змісту наданих позивачем опису документів по ревізії, протоколу тимчасового доступу до речей і документів, опису речей та документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду, розпорядження позивача про підготовку документів для знищення, акта позивача на вилучення та знищення документів не убачається знищення чи вилучення саме листа від 19.12.2018 та доказів його направлення відповідачу, а також про недоречність вжиття заходів з вилучення і знищення документів, у тому числі книги реєстрації вихідної кореспонденції, у період існування спірних правовідносин між сторонами і їх тривале вирішення в судовому порядку.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що копія листа від 19.12.2018 №62 не є належним доказом, на підставі якого можна встановити обставини ухилення відповідача від нотаріального посвідчення додаткової угоди від 28.03.2019, які входять у предмет доказування в цій справі.

Також позивачем не додано будь-яких доказів у підтвердження наведених у позовній заяві тверджень про періодичні звернення до відповідача щодо необхідності з`явитися до нотаріуса, про довготривалі переговори між сторонами та неодноразове запрошення відповідача до нотаріуса з метою укладення додаткової угоди про збільшення вартості орендної плати, про посилання відповідача на введення карантинних обмежень, пов`язаних з поширенням COVID-19, та, як наслідок, ухилення останнього від нотаріального посвідчення додаткової угоди після таких звернень.

Крім того, відсутні докази у підтвердження того, що позивач ініціював процедуру нотаріального посвідчення додаткової угоди як під час її укладення, так і після цього.

Посилання позивача на фактичне виконання умов додаткової угоди судом відхиляється, адже самого факту виконання умов угоди не достатньо для застосування до спірних відносин ч. 2 ст. 220 ЦК України. Як було зазначено вище, для цього необхідно встановити ухилення відповідача від нотаріального посвідчення угоди, яке має розумітися як активна протидія цьому чи пасивне небажання вчинити цю дію.

При цьому обставини щодо підписання сторонами додаткової угоди від 28.03.2019 та інші обставини, які зазначені позивачем у позовній заяві, у тому числі як такі, що встановленні судовими рішеннями у справах між сторонами (№№924/149/22, 924/202/22, 924/266/21 та ін.), не підтверджують саме факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення додаткової угоди від 28.03.2019, встановлення якого є необхідним для застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Крім того, рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.08.2022 у справі №924/202/22 про задоволення позову фізичної особи-підприємця Коваль Лариси Василівни до Волочиського районного споживчого товариства про визнання недійсним одностороннього правочину щодо відмови від договору оренди приміщення та його розірвання, вчинений Волочиським районним споживчим товариством та оформлений повідомленням №12 від 24.02.2021 (залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2023) ухвалене, виходячи з оцінки додаткової угоди від 28.03.2019 до договору як нікчемної саме з підстав недотримання вимог щодо нотаріального посвідчення. При цьому позивачем під час розгляду зазначеної справи, у тому числі в ході оскарження рішення суду, не заявлялось про наявність обставин, які свідчать про дійсність цієї додаткової угоди, що мало би бути здійснено, враховуючи позицію позивача щодо захисту власного інтересу (незастосування наслідків недійсності правочину) та встановлення юридичної визначеності.

Колегія суддів звертається до постанови Верховного Суду від 10.10.2023 у справі №907/969/22, в якій викладено наступний висновок:

"Водночас ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Важливим є те, що обставини, встановлені у справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факту.

Питання факту це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт - це передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

…Верховний Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів. У свою чергу відмінність підстав позовів, що були заявлені раніше, від підстав позову у справі, що розглядається (як встановлено місцевим господарським судом), за однакової кваліфікації дій в частині розгляду питання про дотримання орендарем умов договору, піддає сумніву правильність та стабільність висновків судів у раніше розглядуваних справах та самих судових актів, які набрали законної сили, у зв`язку з чим відповідна протилежна оцінка обставин повинна бути тією мірою обґрунтована, в якій вона б не ставила під сумнів висновків, зроблених у інших справах, за аналогічними позовами між відповідними учасниками справи.

Разом з тим надання іншої оцінки певним обставинам під час розгляду справи №907/969/22, які оцінювались при розгляді справи № 907/584/21 між тими ж сторонами спору, ставить під сумнів правильність та однозначність зроблених судами висновків у відповідному попередньому судовому рішенні. Оскільки судове рішення (у іншій справі) набрало законної сили і є обов`язковим для виконання, у зв`язку з чим правильність зроблених у них висновків презюмується, суд не може надавати протилежну оцінку таким обставинам у справі, що переглядається, обмежившись лише формальним посиланням на відсутність преюдиційних обставин для розгляду конкретної справи в розумінні положень ст. 75 ГПК України, не навівши достатньо переконливих підстав для неврахування висновків, зроблених за результатами дослідження обставин, зокрема, у справі № 907/584/21".

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин саме ухилення відповідача від нотаріального посвідчення додаткової угоди від 28.03.2019 до договору оренди від 16.03.2016, що є обов`язковою умовою для визнання правочину дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України, з огляду на що позовні вимоги є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2024 у справі №924/193/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Волочиського районного споживчого товариства - без задоволення.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Волочиського районного споживчого товариства на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2024 у справі №924/193/24 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2024 у справі №924/193/24 - без змін.

2. Справу №924/193/24 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "08" липня 2024 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.