Рішення

від 02.07.2024 по справі 903/1159/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2024Справа № 903/1159/23

За позовом Комунального підприємства "Луцькреклама";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньборд"</a>;

про стягнення 454 262,19 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники:

Від позивача: не з`явилися;

Від відповідача: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.11.2023 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Комунального підприємства "Луцькреклама" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньборд"</a> грошових коштів у розмірі 454 262,19 грн, з яких: 450 335,92 грн заборгованість та 3 926,27 грн пеня.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 04.12.2023 у справі № 903/1159/23 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, а справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.01.2024 постановлено справу № 903/1159/23 за позовом Комунального підприємства "Луцькреклама" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньборд"</a> про стягнення 454 262,19 грн. надіслати Господарському суду міста Києва за територіальною підсудністю.

05.02.2024 матеріали справи № 903/1159/23 надійшли на адресу Господарського суду міста Києва, а згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2024 зазначена справа передана для розгляду судді Мандриченку О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 вирішено прийняти справу № 903/1159/23 до свого провадження суддею Мандриченко О.В. та призначити підготовче засідання на 05.03.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 903/1159/23 до судового розгляду по суті.

У судових засіданнях 21.05.2024 та 11.06.2024 судом оголошувалися перерви.

У судове засідання 02.07.2024 представники сторін не з`явилися, однак від Комунального підприємства "Луцькреклама" до господарського суду надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

Суд вказує, що ухвали суду направлялися відповідачеві на адресу його місцезнаходження, а саме: 03113, м. Київ, пр-т. Берестейський, буд. 80/57, кв. 2, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з частинами 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно з частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 903/1159/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Судом, враховано, що в силу вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду від 04.12.2023, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

02.07.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2020 між Комунальним підприємством "Луцькреклама" (далі також - позивач, уповноважена особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньборд" (далі також - відповідач, розповсюджувач зовнішньої реклами) укладено договір № 01-02/14ТК (далі договір), згідно з п. 1.1. якого, у відповідності до умов цього договору та порядку розміщення зовнішньої реклами на території Луцької міської територіальної громади, затвердженого рішенням виконавчого комітету (далі - порядок), Уповноважена особа передає розповсюджувачу зовнішньої реклами у тимчасове користування місце для розташування засобу зовнішньої реклами (далі - ЗЗР) за адресою вказаною у додатку, який є невід`ємною частиною цього договору, згідно з виданим у встановленому порядку дозволом на розміщення зовнішньої реклами (далі - дозвіл), а розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане місце за цільовим призначенням - для розміщення ЗЗР. здійснює оплату за тимчасове користування місцем та звільняє місце після закінчення терміну дії (анулювання) дозволу та/або цього договору в частині наданого права користування місцем, на яке анульовано/припинено дію дозволу та/або цього договору.

За умовами п. 1.2. договору, копія дозволу є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, плата встановлюється виконавчим комітетом Луцької міської ради та сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами на підставі цього договору та/або рахунків-фактур, наданих уповноваженою особою.

У п. 3.2. договору сторони погодили, що розповсюджувач зовнішньої реклами зобов`язаний отримати рахунок на сплату коштів за тимчасове користування місцем розташування ЗЗР не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця та провести оплату не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Як визначено п. 3.3., 3.4. договору, плата визначається з врахуванням площі місця. базового тарифу та коригуючих коефіцієнтів. Нарахування плати, яка вказана по кожному ЗЗР у додатку до цього договору проводиться у порядку, визначеному виконавчим комітетом міської ради. Нарахування плати здійснюється з дати прийняття рішення виконавчим комітетом міської рали щодо видачі дозволу. На суму плати нараховується податок на додану вартість. В разі анулювання дозволу та здійснення демонтажу ЗЗР датою припинення нарахувань по цьому договору, є десятий робочий день з дня прийняття (винесення) рішення про анулювання такого документа. згідно з вимогами Закону України «Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності».

Пунктом 3.5. договору передбачено, що плата сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісяця шляхом перерахування коштів на рахунок уповноваженої особи та зараховується до бюджету Луцької міської територіальної громади в порядку, визначеному Луцькою міською радою. Сплата коштів - розповсюджувачем зовнішньої реклами є підтвердження ним визнання. нормативних-правових локальних актів, які регулюють порядок нарахування цієї плати. Допускається авансове перерахування грошових коштів.

Як передбачено п. 3.8. договору, у разі змін в ціновій політиці сторони укладають додаткову угоду (додаток тощо) до договору.

За умовами п. 3.9. договору, за несвоєчасно проведену оплату розповсюджувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

При надходженні коштів першочергово погашається пеня, а після цього основна сума заборгованості (п. 3.10. договору).

Згідно з п. 6.1., 6.2. договору, цей договір набуває чинності з дати прийняття рішення виконавчим комітетом міської ради про надання дозволу, його підписання сторонами, а в окремих випадках з врахуванням ч. 3 ст. 631 ЦК України. Строк дії цього договору визначається по кожному місцю розташування ЗЗР окремо у додатках (адресних програмах), які є невід`ємною частиною договору. Строк дії цього договору може бути продовжено шляхом укладання додаткової угоди та/або внесення змін до додатків (адресних програм), згідно з дозволом.

Як вбачається з додатку № 1 від 01.04.2020 до договору, уповноважена особа встановлює розповсюджувачу зовнішньої реклами плату за тимчасове користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами у загальному розмірі 36 081,90 грн.

01.01.2022 між сторонами укладено додатковий договір № 1 до договору, відповідно до якого:

"1. Нарахування плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності Луцької міської територіальної громади, проводитиметься відповідно до вищевказаного Порядку та згідно п. 2 та п. 3 рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 01.12.2021 № 981-1 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 04.12.2019 № 774-1 "Про Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності Луцької міської територіальної громади".

2. Даний додатковий договір є невід`ємною частиною основного договору № 01-02/14ТК від 01.04.2020 і сторони підтверджують по них свої зобов`язання.

3. Даний додатковий договір виготовлений в двох ідентичних примірниках і знаходяться у обох сторін за договором.

4. Даний додатковий договір набирає чинності з 01.01.2022 року, у разі необхідності з врахуванням ч.3 ст. 631 ЦК України.

5. Додатками до цього додаткового договору є розрахунки по кожному ЗЗР".

04.01.2022 між сторонами укладено додаток № 1 до додаткового договору № 1 до договору, в якому визначили, що у відповідності до п. 2 та п. 3 рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 01.12.2021 № 981-1 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 04.12.2019 № 774-1 "Про Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності Луцької міської територіальної громади" (далі Порядок) встановлюється розповсюджувачу зовнішньої реклами плата за тимчасове користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами у загальному розмірі 59 624,40 грн.

Позивач, звертаючись з зазначеним позовом до суду вказує, що відповідач, покладений на нього договором № 01-02/14ТК від 01.04.2020 обов`язок зі сплати наданих послуг, не виконував, а тому за період з 01.02.2022 по 01.11.2023 утворилася заборгованість у розмірі 445 813,04 грн, яка так і не сплачена.

Крім того позивач зазначає, що у відповідача існує заборгованість і за договором № 2 від 27.03.2019 у розмірі 4 522,88 грн, яку також просить стягнути на свою користь Комунальне підприємство "Луцькреклама".

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Так, згідно ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено ч. 1 с. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що за своєю правовою природою договір від 01.04.2020 № 01-02/14ТК на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів є договором надання послуг.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Суд зазначає, що згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели.

З урахуванням наведених особливостей слід зазначити, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем.

Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач надавав відповідачеві послуги з тимчасового користування місцем розміщення ЗЗР, виконуючи умови договору від 01.04.2020 № 01-02/14ТК, у період з 01.02.2022 по 01.11.2023 (саме за вказаний період позивач просить стягнути спірну заборгованість).

Суд зазначає, що сторони є користувачами загальноукраїнської програми електронного документообігу «M.E.DOC», яку використовують усі юридичні особи, фізичні особи-підприємці та державні органи в тому числі, ДКСУ, ДПСУ, ФССУ, ПФУ, ДССУ, Міністерства та відомства.

Усі рахунки, які формуються, реєструються у вказаній системі, автоматично цього ж дня доставляються контрагенту з накладенням ЕЦП чи КЕП і контрагент одразу їх бачить та, згідно інструкції з використання системи «M.E.DOC» або погоджує, або відхиляє із зазначенням причини відхилення.

ТОВ "Волиньборд" усі рахунки отримано та прийняно без зауважень.

Доказом вищевказаного є зареєстровані в «M.E.DOC» рахунки бухгалтерією позивача з відміткою підтвердження доставки та прийняття цих рахунків відповідачу.

А відтак, відповідач був обізнаний і отримував рахунки для оплати, про що свідчать копії рахунків, які зареєстровані з системи «M.E.DOC» у 2022 та 2023 році, доставленні йому та погоджені їм.

При цьому суд зазначає, що в межах виконання договору від 01.04.2020 № 01-02/14ТК, відповідачем сплачено на користь позивача 55 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1400 від 19.05.2022, № 1401 від 30.05.2022, №1405 від 03.06.2022.

Суд зазначає, що дані дії, зі сторони відповідача, визначаються як конклюдентні, так як відповідач свій обов`язок зі сплати вартості наданих послуг виконував без заперечень чим погоджував надані позивачем послуги.

Також судом встановлено, що протягом існування заборгованості, відповідачем здійснювалася господарська діяльність, що підтверджується фотографіями рекламних конструкцій, які наявні в матеріалах справи.

А відтак, з наведеного вбачається, що станом на день розгляду справи відповідач не перерахував плату за надані послуги за договором від 01.04.2020 № 01-02/14ТК за період з 01.02.2022 по 01.11.2023 на загальну суму 445 813,04 грн, що є порушенням умов вказаного договору.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд зазначає, що в п. 3.2. договору сторони погодили, що розповсюджувач зовнішньої реклами зобов`язаний отримати рахунок на сплату коштів за тимчасове користування місцем розташування ЗЗР не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця та провести оплату не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Суд відзначає, що будь-яких доказів погашення відповідачем перед позивачем заборгованості по сплаті орендної плати в розмірі 445 813,04 грн сторонами до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і, в той же час, відповідачем належними та допустимими доказами не спростований, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 01.04.2020 № 01-02/14ТК у розмірі 445 813,04 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 870,11 грн за неналежне виконання умов договору від 01.04.2020 № 01-02/14ТК.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 3.9. договору, за несвоєчасно проведену оплату розповсюджувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Тобто, судом встановлено, що при укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати платежів за договором.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дослідивши та перевіривши надані позивачем розрахунок пені, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 870,11 грн пені за неналежне виконання умов договору від 01.04.2020 № 01-02/14ТК підлягають задоволенню.

З приводу позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4 522,88 грн та пені у розмірі 56,16 грн за договором № 2 від 27.03.2019, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньборд" та Княгинівською сільською радою, правонаступником якої є Луцька міська рада, суд вказує, що в матеріалах справи відсутній вказаний договір, а позивач вказує на те, що такий договір не був йому переданий Княгинівською сільською радою.

При цьому суд звертає увагу позивача, що з додаткової угоди № 1 до договору № 2 від 27.03.2019, укладеної між сторонами, суд не може встановити порядок розрахунків, зокрема, ціну договору, вартість наданих послуг, порядок передачі та погодження наданих послуг, строк виконання зобов`язань, відповідальність за невиконання зобов`язань за вказаним договором, тощо.

А відтак, враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у позовних вимогах в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4 522,88 грн та пені у розмірі 56,16 грн за договором № 2 від 27.03.2019 у зв`язку з їх недоведеністю.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньборд"</a> (03113, м. Київ, пр-т. Берестейський, буд. 80/57, кв. 2, ідентифікаційний код 37887453) на користь Комунального підприємства "Луцькреклама" (43016, м. Луцьк, вул. Лесі Українки, буд. 28, ідентифікаційний код 32964234) 445 813 (чотириста сорок п`ять тисяч вісімсот тринадцять) грн 04 коп. заборгованості, 3 870 (три тисячі вісімсот сімдесят) грн 11 коп. пені та 6 745 (шість тисяч сімсот сорок п`ять) грн 12 коп. судового збору

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08.07.2024.

Суддя О.В. Мандриченко