Рішення

від 01.07.2024 по справі 910/4188/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.07.2024Справа № 910/4188/24Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОстФерт», м. Київ

про стягнення 384 486,02 грн,

Представники сторін:

від позивача: Щербина Є.Є.;

від відповідача: Васьківський Л.М.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром» (далі - ПАТ «Сумихімпром»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОстФерт» (далі - ТзОВ «ОстФерт»/відповідач) про стягнення 384 486,02 грн, у тому числі: 351 530,08 грн - пені та 32 955,94 грн - 3% річних, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором про виготовлення готової продукції з давальницької сировини та постачання давальницької сировини-енергоносія - природного газу №27/140ДД від 01.09.2023.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.04.2024 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

22.04.2024 через систему «Електронний суд» від ТзОВ «ОстФерт» надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

У поданому відзиві на позовну заяву ТзОВ «ОстФерт» заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження настання строку для оплати виготовленої продукції.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 24.04.2024 у задоволенні клопотання ТзОВ «ОстФерт» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовив, при цьому, постановив здійснювати розгляд справи №910/4188/24 за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, призначив судове засідання у справі на 20.05.2024.

26.04.2024 через систему «Електронний суд» від ТзОВ «ОстФерт» надійшло клопотання про витребування у позивача оригіналів документів, доданих до позовної заяви.

17.05.2024 через систему «Електронний суд» ТзОВ «ОстФерт» подало додаткові пояснення по справі.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.05.2024 оголосив у судовому засіданні перерву до 01.07.2024 та зобов`язав ПАТ «Сумихімпром» надати у судове засідання на огляд суду оригінали документів, долучених до позовної заяви у копіях.

01.07.2024 у судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача.

Зокрема, представник ПАТ «Сумихімпром» на виконання вимог ухвали суду надав для огляду оригінали документів, які додані до позовної заяви, та просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник ТзОВ «ОстФерт» у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2023 між Публічним акціонерним товариством «Сумихімпром» (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОстФерт» (далі - замовник) укладено договір про виготовлення готової продукції з давальницької сировини та постачання давальницької сировини-енергоносія-природного газу №27/140ДД, відповідно до якого виконавець протягом строку дії цього договору зобов`язується шляхом переробки та використання давальницької сировини, що належить замовнику, виготовити для останнього готову продукцію, здійснити пакування готової продукції та передати її замовнику, а замовник зобов`язується прийняти готову продукцію і провести розрахунки з виконавцем в порядку та на умовах цього договору.

Згідно із п. 8.7. договору датою передачі партії давальницької сировини (партії) та тари та/або упаковки вважається дата підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі, оформленого належним чином.

У відповідності до умов п. 10.1. договору загальна вартість готової продукції (сума договору) складає 17 435 000,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 3 487 000,00 грн, усього 20 922 000,00 грн з урахуванням ПДВ. Вартість послуг з пакування включена в загальну вартість виготовлення готової продукції.

Відповідно до п. 10.2. договору оплату вартості виготовлення замовник здійснює шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця у вигляді попередньої оплати відповідної партії виготовленої готової продукції згідно виставленого виконавцем рахунку. Також, за погодженням сторін можливе здійснення оплати вартості виготовлення готової продукції протягом 30 календарних днів з дати оформлення відповідного акту приймання-передачі готової продукції та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) партії готової продукції.

Пунктом 11.3. договору передбачено, що в разі порушення строків оплати вартості виготовлення по договору готової продукції, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення від суми простроченого зобов`язання з урахуванням 3% річних та індексу інфляції.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до 31.12.2023, а в частині виконання сторонами взятих на себе фінансових зобов`язань за договором до повного їх виконання (п. 17.1. договору).

На виконання умов цього договору, позивач виготовив та поставив відповідачу готову продукцію на загальну суму 20 922 000,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1395 від 18.09.2023 на суму 10 710 000,00 грн та №1394 від 18.09.2023 на суму 10 212 000,00 грн.

Відповідач за поставлену продукцію розрахувався, проте із порушенням терміну, встановленого п. 10.2. договору, зокрема:

- 13.11.22023 на суму 486 000,00 грн;

- 14.11.2023 на суму 4 130 000,00 грн;

- 17.11.2023 на суму 1 400 000,00 грн;

- 21.11.2023 на суму 14 906 000,00 грн;

02.01.2024 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу за вих. №1901/21 від 28.12.2023, в якій просив сплатити пеню у розмірі 351 530,08 грн та 3% річних у розмірі 32 955,94 грн за порушення строків оплати за виготовлену та поставлену продукцію згідно договору про виготовлення готової продукції з давальницької сировини та постачання давальницької сировини-енергоносія-природного газу від №27/140ДД від 01.09.2023.

Ця вимога залишена ТзОВ «ОстФерт» без відповіді та задоволення.

Отже, у зв`язку із простроченням ТзОВ «ОстФерт» виконання зобов`язання щодо своєчасної оплати за виготовлену та поставлену позивачем продукцію, ПАТ «Сумихімпром» звернулося до суду із цим позовом, в якому просить суд стягнути із ТзОВ «ОстФерт» пеню у розмірі 351 530,08 грн та 3% річних у сумі 32 955,94 грн, нараховані у період з 18.10.2023 по 21.11.2023.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом вище встановлено, що 01.09.2023 між позивачем та відповідачем укладено договір про виготовлення готової продукції з давальницької сировини та постачання давальницької сировини-енергоносія-природного газу №27/140ДД, відповідно до якого позивач виготовив та поставив відповідачу готову продукцію на загальну суму 20 922 000,00 грн.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, відповідно до п. 10.2. договору оплату вартості виготовлення замовник здійснює шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця у вигляді попередньої оплати відповідної партії виготовленої готової продукції згідно виставленого виконавцем рахунку. Також, за погодженням сторін можливе здійснення оплати вартості виготовлення готової продукції протягом 30 календарних днів з дати оформлення відповідного акту приймання-передачі готової продукції та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) партії готової продукції.

Судом встановлено, що 18.09.2023 позивач поставив, а відповідач прийняв готову продукцію, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1395 від 18.09.2023 на суму 10 710 000,00 грн та №1394 від 18.09.2023 на суму 10 212 000,00 грн.

Таким чином, з огляду на положення п. 10.2. договору ТзОВ «ОстФерт» зобов`язано було здійснити оплату не пізніше 18.10.2023.

Разом із тим, відповідач за поставлену продукцію розрахувався із порушенням строку, передбаченого п. 10.2. договору, зокрема: 13.11.22023 на суму 486 000,00 грн; 14.11.2023 на суму 4 130 000,00 грн; 17.11.2023 на суму 1 400 000,00 грн; 21.11.2023 на суму 14 906 000,00 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи встановлене вище, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено, що ТзОВ «ОстФерт» належним чином взяті на себе зобов`язання за договором про виготовлення готової продукції з давальницької сировини та постачання давальницької сировини-енергоносія-природного газу №27/140ДД від 01.09.2023 щодо своєчасної оплати за поставлену продукцію не виконало.

При цьому, доводи відповідача, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження настання строку для оплати виготовленої продукції, зокрема, відсутність в матеріалах справи підписаних актів приймання-передачі готової продукції, суд вважає необґрунтованими, оскільки виконання договору у повному обсязі сторонами у судовому засіданні не заперечувалося.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 11.3. договору передбачено, що в разі порушення строків оплати вартості виготовлення по договору готової продукції, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення від суми простроченого зобов`язання з урахуванням 3% річних та індексу інфляції.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином шести місяців.

Крім того, згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, і встановив, що їх розмір обчислено ПАТ «Сумихімпром» арифметично вірно, що має наслідком задоволення цих вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» задовольнити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ОстФерт» (01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 14/1, офіс 215; ідентифікаційний код 44610731) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (40003, місто Суми, вулиця Харківська, П/В 12; ідентифікаційний код 05766356) 351 530 (триста п`ятдесят одну тисячу п`ятсот тридцять) грн 08 коп. - пені, 32 955 (тридцять дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 94 коп. - 3% річних та 5 767 (п`ять тисяч сімсот шістдесят сім) грн 30 коп - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 08.07.2024.

Суддя В.В. Бондарчук