Постанова

від 09.10.2024 по справі 910/4188/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2024 р. Справа№ 910/4188/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

при секретарі судового засідання: Гріщенко А.О.

за участі представників сторін:

від позивача - Щербина Є.Є.

від відповідача - Васьківський Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОстФерт»

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 (повний текст рішення складено 08.07.2024)

у справі №910/4188/24 (суддя - Бондарчук В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОстФерт»

про стягнення 384 486,02 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОстФерт» про стягнення 384 486,02 грн, з яких 351 530,08 грн - пені та 32 955,94 грн - 3% річних, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором про виготовлення готової продукції з давальницької сировини та постачання давальницької сировини-енергоносія - природного газу №27/140ДД від 01.09.2023.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі № 910/4188/24 позов Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» задоволено. Присуджено до стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «ОстФерт» на користь Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» 351 530,08 грн - пені, 32 955,94 грн. - 3% річних та 5 767,30 грн. - судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ОстФерт» належним чином взяті на себе зобов`язання за договором про виготовлення готової продукції з давальницької сировини та постачання давальницької сировини-енергоносія-природного газу №27/140ДД від 01.09.2023 щодо своєчасної оплати за поставлену продукцію не виконало, а тому, встановивши арифметичну правильність зроблених позивачем розрахунків пені та 3% річних, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОстФерт» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/4188/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Кравчук Г.А, Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4188/24 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОстФерт» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 по справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/4188/24.

08.08.2024 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОстФерт» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/4188/24 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

23.09.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОстФерт» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами доплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/4188/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОстФерт» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/4188/24 та призначено до розгляду на 09.10.2024.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт вважає, що позивачем не доведено у встановленому порядку необхідними засобами доказування обґрунтованості позовних вимог, зокрема позивачем на надано суду необхідних документів (доказів), які б вказували на настання строку для оплати виготовлення продукції.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у встановлений судом строк своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відтак, з урахуванням частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, справа розглядається за наявними матеріалами.

2.4. інші процесуальні дії у справі

У судове засідання 09.10.2024 з`явилися представники учасників справи та надали свої пояснення.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини

01.09.2023 між Публічним акціонерним товариством «Сумихімпром» (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОстФерт» (далі - замовник) укладено договір про виготовлення готової продукції з давальницької сировини та постачання давальницької сировини-енергоносія-природного газу №27/140ДД, відповідно до якого виконавець протягом строку дії цього договору зобов`язується шляхом переробки та використання давальницької сировини, що належить замовнику, виготовити для останнього готову продукцію, здійснити пакування готової продукції та передати її замовнику, а замовник зобов`язується прийняти готову продукцію і провести розрахунки з виконавцем в порядку та на умовах цього договору.

Згідно із п. 8.7. договору датою передачі партії давальницької сировини (партії) та тари та/або упаковки вважається дата підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі, оформленого належним чином.

У відповідності до умов п. 10.1. договору загальна вартість готової продукції (сума договору) складає 17 435 000,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 3 487 000,00 грн, усього 20 922 000,00 грн з урахуванням ПДВ. Вартість послуг з пакування включена в загальну вартість виготовлення готової продукції.

Відповідно до п. 10.2. договору оплату вартості виготовлення замовник здійснює шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця у вигляді попередньої оплати відповідної партії виготовленої готової продукції згідно виставленого виконавцем рахунку. Також, за погодженням сторін можливе здійснення оплати вартості виготовлення готової продукції протягом 30 календарних днів з дати оформлення відповідного акту приймання-передачі готової продукції та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) партії готової продукції.

Пунктом 11.3. договору передбачено, що в разі порушення строків оплати вартості виготовлення по договору готової продукції, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення від суми простроченого зобов`язання з урахуванням 3% річних та індексу інфляції.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до 31.12.2023, а в частині виконання сторонами взятих на себе фінансових зобов`язань за договором до повного їх виконання (п. 17.1. договору).

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права

На виконання умов вказаного договору, позивач виготовив та поставив відповідачу готову продукцію на загальну суму 20 922 000,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1395 від 18.09.2023 на суму 10 710 000,00 грн та №1394 від 18.09.2023 на суму 10 212 000,00 грн.

Відповідач за поставлену продукцію розрахувався, проте із порушенням терміну, встановленого п. 10.2. договору, зокрема:

- 13.11.22023 на суму 486 000,00 грн;

- 14.11.2023 на суму 4 130 000,00 грн;

- 17.11.2023 на суму 1 400 000,00 грн;

- 21.11.2023 на суму 14 906 000,00 грн.

02.01.2024 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу за вих. №1901/21 від 28.12.2023, у якій просив сплатити пеню у розмірі 351 530,08 грн та 3% річних у розмірі 32 955,94 грн за порушення строків оплати за виготовлену та поставлену продукцію згідно договору про виготовлення готової продукції з давальницької сировини та постачання давальницької сировини-енергоносія-природного газу від №27/140ДД від 01.09.2023.

Вказана вимога залишена ТОВ «ОстФерт» без відповіді та задоволення.

У зв`язку із простроченням ТОВ «ОстФерт» виконання зобов`язання щодо своєчасної оплати за виготовлену та поставлену позивачем продукцію, ПАТ «Сумихімпром» звернулося до суду із даним позовом, у якому просить суд стягнути із ТОВ «ОстФерт» пеню у розмірі 351 530,08 грн та 3% річних у сумі 32 955,94 грн, нараховані у період з 18.10.2023 по 21.11.2023.

Як було зазначено вище, 01.09.2023 між позивачем та відповідачем укладено договір про виготовлення готової продукції з давальницької сировини та постачання давальницької сировини-енергоносія-природного газу №27/140ДД, відповідно до якого позивач виготовив та поставив відповідачу готову продукцію на загальну суму 20 922 000,00 грн.

Відповідно до п. 10.2. договору оплату вартості виготовлення замовник здійснює шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця у вигляді попередньої оплати відповідної партії виготовленої готової продукції згідно виставленого виконавцем рахунку. Також, за погодженням сторін можливе здійснення оплати вартості виготовлення готової продукції протягом 30 календарних днів з дати оформлення відповідного акту приймання-передачі готової продукції та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) партії готової продукції.

Як встановлено судом, 18.09.2023 позивач поставив, а відповідач прийняв готову продукцію, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1395 від 18.09.2023 на суму 10 710 000,00 грн та №1394 від 18.09.2023 на суму 10 212 000,00 грн.

Отже, з огляду на положення п. 10.2. договору ТОВ «ОстФерт» зобов`язано було здійснити оплату не пізніше 18.10.2023.

Однак, відповідач за поставлену продукцію розрахувався із порушенням строку, передбаченого п. 10.2. договору, зокрема: 13.11.22023 на суму 486 000,00 грн; 14.11.2023 на суму 4 130 000,00 грн; 17.11.2023 на суму 1 400 000,00 грн; 21.11.2023 на суму 14 906 000,00 грн.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання за договором про виготовлення готової продукції з давальницької сировини та постачання давальницької сировини-енергоносія-природного газу №27/140ДД від 01.09.2023 щодо своєчасної оплати за поставлену продукцію не виконав.

Водночас, доводи відповідача про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження настання строку для оплати виготовленої продукції, зокрема, відсутність в матеріалах справи підписаних актів приймання-передачі готової продукції, судом першої інстанції визнано необґрунтованими, оскільки виконання договору в повному обсязі сторонами в судовому засіданні не заперечувалося.

Пунктом 11.3. договору передбачено, що в разі порушення строків оплати вартості виготовлення по договору готової продукції, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення від суми простроченого зобов`язання з урахуванням 3% річних та індексу інфляції.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж у ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином шести місяців.

Судом першої інстанції перевірено наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, і встановлено, що їх розмір обчислено ПАТ «Сумихімпром» арифметично правильно, що має наслідком задоволення цих вимог, з чим погоджується судова колегія.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Відповідач вважає, що позивачем не доведено у встановленому порядку необхідними засобами доказування обґрунтованості позовних вимог, зокрема позивачем на надано суду необхідних документів (підписаних актів приймання-передачі готової продукції), які б вказували на настання строку для оплати виготовлення продукції.

Суд першої інстанції, відхиляючи такі аргументи відповідача, послався на те, що виконання договору в повному обсязі сторонами в судовому засіданні не заперечувалося.

Також колегія суддів сприймає критично такі доводи відповідача, оскільки як було встановлено судом та не заперечується сторонами, позивачем була здійснена поставка продукції, а у свою чергу відповідач за поставлену продукцію розрахувався, однак із порушенням строку, встановленого договором, що і стало підставою для звернення до суду.

Відтак, судова колегія вважає суперечливою позицію відповідача з огляду на те, що доказів на спростування поставки продукції за договором апелянтом не надано, у той час як така продукція була оплачена відповідачем без зауважень, що у сукупності свідчить про те, що скаржником не спростовано належними доказами позовних вимог, а тому з урахуванням викладеного доводи відповідача судом визнаються необґрунтованими.

Усі інші доводи та міркування учасників справи судом апеляційної інстанції враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі № 910/4188/24 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ОстФерт» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі № 910/4188/24 задоволенню не підлягає.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОстФерт» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/4188/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/4188/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/4188/24 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 09.12.2024 після виходу судді Кравчука Г.А. з лікарняного.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук