ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" квітня 2024 р. м. Київ Справа №911/878/20
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Тех Сервіс» (07412, Київська обл., Броварський р-н, с.Рожни, вул.Свободи, 41Г)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40)
про стягнення 1002000,00 грн
Суддя Третьякова О.О.
Секретар судового засідання Ворко Л.О.
Представники:
від позивача: не з`явився
від відповідача: Божко А.В.
від третьої особи: не з`явився
Обставини справи:
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Тех Сервіс" (далі - відповідач) 1002000,00 грн відшкодування шкоди в порядку суброгації.
Позовні вимоги мотивовані тим, що до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" перейшло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Тех Сервіс" (власника джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого сталася дорожньо-транспортна пригода) внаслідок виплати позивачем як страховиком Товариству з обмеженою відповідальністю "Авто+" як страхувальнику страхового відшкодування у зв`язку із страховим випадком - дорожньо-транспортною пригодою 09.09.2019 за участю застрахованого транспортного засобу "Вольво" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та транспортного засобу "Фольксваген" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ).
Позивач посилається на те, що 09.09.2019 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю забезпечених транспортних засобів марки «Вольво», держномер НОМЕР_1 (договір добровільного страхування від 31.10.2018 №008078/4011/0000001, страховик - позивач) та марки «Фольксваген», держномер НОМЕР_2 (поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АМ/9226311, страховик - ПрАТ СК «ПЗУ Україна», страхова сума за майнову шкоду - 100000,00 грн, франшиза - 2000,00 грн). Відповідно до постанови слідчого СУ ГУ Національної поліції в Київській області про закриття кримінального провадження від 29.11.2019 вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм відповідача ОСОБА_1 , який керував автомобілем "Фольксваген", держномер НОМЕР_2 , пункту 12.1 Правил дорожнього руху. Позивач в позовній заяві посилається на те, що власником автомобіля "Фольксваген", водія якого було визнано винним у скоєнні ДТП та цивільно-правова відповідальність якого була застрахована згідно з полісом обов`язкового страхування №АМ/9226311, є відповідач. Позивач зазначає, що згідно із наявним звітом оцінювача №508 від 09.10.2019 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Вольво", держномер НОМЕР_1 , та матеріального збитку потерпілого складає 1436757,51 грн, а без урахування ПДВ - 1241515,53 грн, а згідно з рахунком ТОВ з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» від 08.10.2019 №ST-VU1915829 вартість ремонту цього транспортного засобу склала 1508204,17 грн, а без урахування ПДВ - 1256836,81 грн. Позивач також пояснює, що у відповідності до умов договору добровільного страхування від 31.10.2018 №008078/4011/0000001 між позивачем як страховиком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто+" як страхувальником-потерпілим було укладено Заяву узгодження розміру страхового відшкодування (компромісна виплата), на підставі якої позивач здійснив потерпілому виплату страхового відшкодування в сумі 1200000,00 грн, а тому до позивача в порядку суброгації за ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за відшкодування заподіяної шкоди, у розмірі 1002000,00 грн, що становить різницю між фактичним розміром відшкодування шкоди (1200000,00 грн), який виплачено позивачем потерпілому на підставі договору добровільного страхування від 31.10.2018 №008078/4011/0000001, та страховою виплатою, отриманою позивачем від ПрАТ СК «ПЗУ Україна» (98000,00 грн) за полісом обов`язкового страхування №АМ/9226311 з урахуванням отриманої позивачем додаткової виплати в розмірі 100000,00 грн (1200000-98000-100000=1002000).
З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача в порядку ст.ст.993, 1172, 1187 та 1194 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України «Про страхування» 1002000,00 грн відшкодування шкоди, залучивши при цьому до участі у справі Приватне акціонерне товариство СК «ПЗУ Україна» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.04.2020 у справі №911/878/20 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.05.2020, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство СК «ПЗУ Україна» (надалі - третя особа), встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи. Ухвала суду від 10.04.2020 про відкриття провадження у справі №911/878/20 направлена усім учасникам справи поштовими відправленнями, які вручені відповідно позивачу 16.04.2020, відповідачу 16.04.2020 та третій особі 21.04.2020.
У підготовче засідання 20.05.2020 учасники справи не з`явились, від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, ухвалою від 20.05.2020 підготовче засідання відкладено на 10.06.2020.
09.06.2020 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме матеріалів кримінального провадження №12019110000000659 від 09.09.2019, яке стосувалось розслідування обставин дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів «Вольво», держномер НОМЕР_1 , та «Фольксваген», держномер НОМЕР_2 , і у межах якого слідчим СУ ГУ Національної поліції в Київській області була винесена постанова від 29.11.2019 про закриття кримінального провадження. Вказане клопотання про витребування доказів обґрунтоване тим, що сам відповідач не був учасником кримінального провадження №12019110000000659 і не мав змоги оскаржити постанову слідчого СУ ГУ Національної поліції в Київській області від 29.11.2019 про закриття даного кримінального провадження.
У підготовче засідання 10.06.2020 учасники справи не з`явились, ухвалою суду від 10.06.2020 задоволено клопотання відповідача про витребування копій матеріалів кримінального провадження №12019110000000659, підготовче засідання відкладено на 01.07.2020.
22.06.2020 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позов не визнав, пославшись на те, що: 1) працівник відповідача ОСОБА_1 в момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди керував належним відповідачу автомобілем «Фольксваген», держномер НОМЕР_2 , в особистих цілях, а не у зв`язку із виконанням службових обов`язків, а тому відповідач вважає, що відповідальність за заподіяну шкоду несе не він як роботодавець водія, а сам водій, точніше спадкоємці водія у зв`язку із загибеллю самого водія. Відповідач при цьому послався на те, що 04.06.2019 між відповідачем як роботодавцем та ОСОБА_1 був укладений трудовий договір, а 26.06.2019 відповідач передав вказаному працівнику ОСОБА_1 у користування автомобіль «Фольксваген», держномер НОМЕР_2 , при чому, як пояснює відповідач, відповідно до умов трудового договору працівники відповідача можуть використовувати автомобілі відповідача в особистих цілях, тобто не під час виконання трудових (службових обов`язків), а з 04.09.2019 й до моменту настання ДТП 09.09.2019 працівник ОСОБА_1 не з`являвся на робочому місці, тобто, як стверджує відповідач, використовував автомобіль у особистих цілях; 2) відповідач вважає передчасним висновок про те, що вина загиблого у ДТП водія ОСОБА_1 була доведена органом досудового розслідування, враховуючи, що, як стверджує відповідач, слідчий не досліджував стан дорожнього покриття на місці ДТП та те, що вищезазначена ДТП могла статись внаслідок нещасного випадку та/або раптового та критичного розладу здоров`я померлого працівника відповідача, а сам відповідач не був учасником кримінального провадження №12019110000000659, у межах якого встановлена вина загиблого у ДТП водія ОСОБА_1 ; 3) наданий позивачем звіт про оцінку розміру збитків №508 від 09.10.2019 складений із суттєвими порушеннями методики товарознавчої експертизи, а саме не встановлено пробіг пошкодженого транспортного засобу «Вольво», держномер НОМЕР_1 , не наведено розрахунок коефіцієнту зносу шин, наявна невідповідність максимальної тривалості ремонту рами, відсутні докази здійснення ремонту пошкодженого автомобіля на спеціалізованому для даної моделі підприємстві, що впливає на розрахунок розміру збитків.
30.06.2020 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи для встановлення розміру збитків, завданих внаслідок ДТП пошкодженням транспортного засобу «Вольво», держномер НОМЕР_1 . Клопотання мотивоване тим, що відповідачу стало відомо, що вказаний автомобіль, який був пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 09.09.2019, на дату цієї ДТП мав суттєвий пробіг, однак ця обставина не врахована у наданому позивачем звіті про оцінку розміру збитків №508 від 09.10.2019, який відповідач ставить під сумнів, посилаючись на порушення методики проведення товарознавчої експертизи при розрахунках у цьому звіті.
У підготовче засідання 01.07.2020 з`явився відповідач, який підтримав своє клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи для встановлення розміру збитків внаслідок пошкодження транспортного засобу «Вольво», держномер НОМЕР_1 , позивач та третя особа не з`явились, протокольною ухвалою в підготовчому засіданні оголошено перерву на 08.07.2020 для надання можливості іншим учасникам справи реалізувати їх право на подання до суду пояснень у зв`язку із клопотанням відповідача про призначення судової експертизи у справі.
08.07.2020 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, а також надійшли письмові пояснення щодо клопотання відповідача про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи. У вказаних письмових поясненнях позивач заперечив проти призначення судової експертизи за клопотанням відповідача, пославшись на те, що наданий позивачем звіт про оцінку розміру збитків №508 від 09.10.2019 є попереднім оціночним звітом, в той час як розмір фактично сплаченого позивачем потерпілому страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням позивача №125902 про виплату страхового відшкодування в розмірі 1200000,00 грн. Також позивач пояснив, що він розрахував та виплатив вказане страхове відшкодування на умовах «без урахування зносу», оскільки така умова була передбачена пунктом 1.8 договору добровільного страхування від 31.10.2018 №008078/4011/0000001.
У підготовче засідання 08.07.2020 з`явився відповідач, не з`явились позивач та третя особа, протокольною ухвалою в підготовчому засіданні оголошено перерву на 22.07.2020.
14.07.2020 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому відповідач пояснив, що ухвала суду від 10.06.2020 про витребування від Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області копій матеріалів кримінального провадження №12019110000000659 не виконана, оскільки, як випливає із отриманої відповідачем від Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області листа-відповіді від 30.06.2020, витребувані судом матеріали знаходяться не в Слідчому управлінні, а в Управлінні режиму та технічного захисту інформації Головного управління Національної поліції в Київській області. З наведених підстав відповідач просив суд повторно витребувати вказані докази від Управління режиму та технічного захисту інформації Головного управління Національної поліції в Київській області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.07.2020 у справі №911/878/20 задоволено клопотання відповідача про витребування доказів від Управління режиму та технічного захисту інформації Головного управління Національної поліції в Київській області; зобов`язано вказане управління поліції надати до суду засвідчені копії матеріалів кримінального провадження №12019110000000659.
16.07.2020 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло заперечення з приводу письмових пояснень позивача, у яких позивач заперечував проти призначення судової автотоварознавчої експертизи. Відповідач при цьому пояснив, що для правильного вирішення даного спору про стягнення відшкодування шкоди в порядку суброгації має значення встановлення розміру шкоди (збитків, що підлягали відшкодування потерпілому у зв`язку із пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу «Вольво», держномер НОМЕР_1 ), при цьому сам по собі факт виплати позивачем страхового відшкодування в певному розмірі не свідчить про дійсний розмір шкоди, яка була заподіяна потерпілому.
У підготовче засідання 22.07.2020 з`явилися позивач та відповідач, не з`явилась третя особа, протокольною ухвалою в підготовчому засіданні оголошено перерву на 29.07.2020.
29.07.2020 до Господарського суду Київської області надійшли витребувані від Управління режиму та технічного захисту інформації Головного управління Національної поліції в Київській області копії матеріалів кримінального провадження №12019110000000659.
У підготовче засідання 29.07.2020 з`явилися позивач та відповідач, не з`явилась третя особа. За наслідками розгляду клопотання відповідача щодо призначення судової автотоварознавчої експертизи та з`ясування з цього приводу позицій інших учасників справи ухвалою Господарського суду Київської області від 29.07.2020 призначено у справі №911/878/20 судову автотоварознавчу експертизу для встановлення розміру матеріального збитку, який був заподіяний потерпілому - власнику транспортного засобу «Вольво», держномер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 09.09.2019. Провадження у справі №911/878/20 зупинено на час проведення вказаної автотоварознавчої експертизи.
30.07.2020 до Господарського суду Київської області від третьої особи надійшли письмові пояснення, у яких остання з посиланням на наданий позивачем до позову звіт про оцінку розміру збитків №508 від 09.10.2019 зазначила, що розмір збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «Вольво», держномер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 09.09.2019, становить 1436757,51 грн. Оскільки дорожньо-транспортна пригода відбулась вини водія автомобіля «Фольксваген», держномер НОМЕР_2 , забезпеченого полісом №АМ/9226311, то третя особа як страховик згідно з полісом №АМ/9226311 сплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі 98000,00 грн, що відповідає розміру страхової суми за вказаним полісом (100000,00 грн), зменшеної на розмір франшизи в сумі 2000,00 грн (100000-2000=98000), тобто, як зазначає третя особа, вона як страховик в повному обсязі виконала своє зобов`язання з виплати страхового відшкодування за полісом №АМ/9226311.
11.09.2020 до Господарського суду Київської області від Київського НДІ судових експертиз, який за клопотанням відповідача був визначений експертною установою для проведення судової автотоварознавчої експертизи у справі №911/878/20, надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів для проведення вказаної експертизи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.10.2020 поновлено провадження у справі №911/878/20, розгляд клопотання судових експертів призначено на 29.10.2020, встановлено учасникам процесуальні строки для надання пояснень щодо клопотання судових експертів.
В підготовче засідання 29.10.2020 з розгляду клопотання судових експертів учасники справи не з`явились, ухвалою суду від 29.10.2020 задоволено клопотання судових експертів від 09.09.2020 про надання додаткових матеріалів та об`єкта дослідження; зобов`язано учасників справи надати експертам додаткові матеріали та об`єкт дослідження; провадження у справі №911/878/20 зупинено на час проведення вказаної автотоварознавчої експертизи.
08.09.2022 до Господарського суду Київської області від Київського НДІ судових експертиз надійшов висновок експертів від 02.09.2022 за результатами судової автотоварознавчої експертизи у справі №911/878/20, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Вольво», держномер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 09.09.2019, становить 1204436,72 грн з урахуванням податку на додану вартість.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.09.2022 поновлено провадження у справі №911/878/20, підготовче засідання призначено на 21.10.2022.
19.10.2022 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про виклик експерта Матвеїва В.В. для надання пояснень щодо висновку експертів від 02.09.2022 за результатами судової автотоварознавчої експертизи у справі №911/878/20. Клопотання обґрунтоване неясністю окремих розрахунків (використаних складових у розрахунку) при визначенні експертом розміру матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пошкодженням транспортного засобу «Вольво», держномер НОМЕР_1 .
20.10.2022 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.
У підготовче засідання 21.10.2022 з`явився відповідач, який підтримав клопотання про виклик судового експерта у підготовче засідання для надання експертом пояснень, позивач та третя особа не з`явились, протокольною ухвалою підготовче засідання відкладено на 10.11.2022.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.11.2022 задоволено клопотання відповідача про виклик судового експерта, викликано у підготовче засідання на 10.11.2022 судового експерта Матвеїва В.В.
14.11.2022 до Господарського суду Київської області від Київського НДІ судових експертиз надійшло клопотання про перенесення підготовчого засідання на іншу дату у зв`язку із зайнятістю 10.11.2022 судового експерта Матвеїва В.В.
10.11.2022 підготовче засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Третьякової О.О. на лікарняному, ухвалою суду від 15.11.2022 підготовче засідання перепризначено на 24.11.2022.
У підготовче засідання 24.11.2022 учасники справи не з`явились, ухвалою суду від 24.11.2022 підготовче засідання відкладено на 22.12.2022.
30.11.2022 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів із орієнтовним переліком питань відповідача до судового експерта Матвеїва В.В. з приводу складеного висновку експертів від 02.09.2022.
22.12.2022 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.
У підготовче засідання 22.12.2022 з`явилися відповідач та судовий експерт Матвеїв В.В., який надав усні відповіді у зв`язку із запитаннями відповідача з приводу складеного висновку експертів від 02.09.2022, позивач та третя особа не з`явились, протокольною ухвалою підготовче засідання відкладено на 20.01.2023.
16.01.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі №911/878/20 додаткової судової автотоварознавчої експертизи. Клопотання обґрунтоване тим, що висновок судового експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 02.09.2022 є неповним, оскільки у цьому висновку для здійснення розрахунку відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу були взяті ціни станом на 21.07.2022, в той же час як дорожньо-транспортна пригода сталась 09.09.2019. Крім того, відповідач вказує, що судовим експертом при розрахунку розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Вольво», держномер НОМЕР_1 , помилково включено податок на додану вартість.
20.01.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.
У підготовче засідання 20.01.2023 з`явився відповідач, який підтримав клопотання про призначення у справі додаткової судової автотоварознавчої експертизи, інші учасники справи не з`явились. Ухвалою суду від 20.01.2023 призначено у справі додаткову судову автотоварознавчу експертизу для визначення розміру матеріального збитку, завданого у результаті пошкодження транспортного засобу «Вольво», держномер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 09.09.2019, без урахування податку на додану вартість; провадження у справі №911/878/20 зупинено на час проведення вказаної додаткової автотоварознавчої експертизи.
13.12.2023 до Господарського суду Київської області від Київського НДІ судових експертиз надійшов висновок експерта від 06.12.2023 №20332/23-57 за результатами проведення судової додаткової автотоварознавчої експертизи у справі №911/878/20, відповідно до якого розмір матеріального збитку без урахування ПДВ станом на 09.09.2019, завданих у результатів пошкодження транспортного засобу «Вольво», держномер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 1014025,27 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.01.2024 поновлено провадження у справі №911/878/20, підготовче засідання призначено на 22.02.2024.
21.02.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про виклик у підготовче засідання судового експерта Матвеїва В.В. для надання пояснень щодо висновку експерта від 06.12.2023 №20332/23-57 за результатами проведення судової додаткової автотоварознавчої експертизи у справі №911/878/20.
У підготовче засідання 22.02.2024 з`явився відповідач, інші учасники справи не з`явились, ухвалою суду від 22.02.2024 підготовче засідання відкладено на 07.03.2024, викликано у підготовче засідання за клопотанням відповідача судового експерта Матвеїва В.В. Про відкладення підготовчого засідання на 07.03.2024 позивача та третю особу повідомлено ухвалою суду від 22.02.2024.
У підготовче засідання 07.03.2024 з`явилися відповідач та експерт Матвеїв В.В., який надав усні відповіді на запитання відповідача з приводу висновку експерта від 06.12.2023 №20332/23-57 за результатами проведення судової додаткової автотоварознавчої експертизи. Позивач та третя особа в підготовче засідання не з`явились, протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.03.2024. Про призначення справи до судового розгляду по суті позивача та третю особу, які не з`явились в підготовче засідання, повідомлено ухвалою суду від 07.03.2024.
15.03.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких відповідач підсумував свою правову позицію у справі про те, що з урахуванням висновку експерта від 06.12.2023 №20332/23-57 за результатами проведення судової додаткової автотоварознавчої експертизи розмір матеріальних збитків позивача, завданих пошкодженням транспортного засобу «Вольво», держномер НОМЕР_1 , становить 1014025,27 грн, які частково були відшкодовані позивачу третьою особою в загальній сумі 198000,00 грн. Тобто невідшкодована сума збитків позивача становить 816025,27 грн, однак позовні вимоги в цій сумі відповідач також не визнає з підстав, які раніше були викладені ним у відзиві на позов.
Також 15.03.2024 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про розподіл судових витрат відповідача в загальній сумі 35220,40 грн, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу в сумі 19000,00 грн та витрат у зв`язку із проведенням судових експертиз в сумі 16220,40 грн.
У судове засідання 28.03.2024 з`явився відповідач, який надав пояснення по суті справи. Позивач та третя особа в судове засідання не з`явились, від позивача надійшла заява від 27.03.2024 про розгляд справи без участі представника позивача, протокольною ухвалою в судовому засіданні оголошувалась перерва на 18.04.2024.
У судове засідання 18.04.2024 з`явився відповідач, який надав пояснення по суті справи. Позивач та третя особа в судове засідання не з`явились, при цьому судом враховано, що вказані учасники про розгляд справи судом повідомлені, і позивач просив справу розглядати за відсутності представника позивача, а тому неявка позивача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи судом. В судовому засіданні 18.04.2024, за результатами з`ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів, після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них та надані учасниками справи пояснення, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких вони ґрунтуються, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд
встановив:
09.09.2019 на автодорозі «Київ-Чернігів» (на 29 км+300 м в напрямку м.Києва) сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Вольво», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , та автомобіля «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , надалі - дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за наслідками якої обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а водій ОСОБА_1 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань від 29.10.2019 у зв`язку із вказаною дорожньо-транспортною пригодою 09.09.2019 зареєстровано кримінальне провадження №12019110000000659 за ознаками ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого).
Із постанови від 29.11.2019 про закриття кримінального провадження, яка винесена старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області майором поліції Попадюком К.О. у зазначеному кримінальному провадженні №12019110000000659, випливає, що вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм автомобіля «Фольксваген», держномер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, а саме: «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним». Також, під час розслідування вказаного кримінального провадження №12019110000000659 в діях іншого учасника ДТП - водія транспортного засобу «Вольво», держномер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 не було встановлено порушень Правил дорожнього руху, які перебували б у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди і настанням суспільно небезпечних наслідків від даної дорожньо-транспортної пригоди.
З урахуванням встановлених в ході досудового розслідування обставин вчинення дорожньо-транспортної пригоди вказаною постановою слідчого від 29.11.2019 кримінальне провадження №12019110000000659 було закрито за відсутністю в діянні водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Транспортний засіб «Вольво», держномер НОМЕР_1 , яким на час дорожньо-транспортної пригоди керував ОСОБА_3 , належить Товариству з додатковою відповідальністю «Авто+» (надалі - потерпілий), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
На момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника транспортного засобу «Вольво», держномер НОМЕР_1 , (потерпілого) були застраховані Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» (позивачем) відповідно до договору добровільного страхування транспортних засобів від 31.10.2018 №008078/4011/0000001. Так, 31.10.2018 між позивачем в якості страховика та потерпілим в якості страхувальника був укладений договір добровільного страхування транспортних засобів №008078/4011/0000001 (далі - договір добровільного страхування від 31.10.2018), відповідно до пунктів 1.1-1.8. якого:
- застрахованим за цим договором транспортним засобом є транспортний засіб «Вольво» 2017 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
- дійсна вартість транспортного засобу та страхова сума становить 2448000,00 грн;
- строк дії договору: з 03.11.2018 по 02.11.2019;
- страхові ризики: в т.ч. б) ДТП;
- безумовна франшиза: 0,5%, але не менше 50 євро;
- відшкодування збитків здійснюється без урахування зносу деталей, що замінюються при ремонті (умова «без урахування зносу» не розповсюджується на випадки незаконного заволодіння та повного конструктивного знищення або фізичного руйнування ТЗ).
Відповідно до п.10.3 договору добровільного страхування від 31.10.2018 пробіг транспортного засобу «Вольво», держномер НОМЕР_1 , становить 141 тис.км.
Відповідно до п.2.1 договору добровільного страхування від 31.10.2018 предметом цього договору в частині добровільного страхування наземного транспорту є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом (далі за текстом - ТЗ) та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням, зазначеним в п.1.2 цього договору.
Згідно з підпунктом 3.1.2 статті 3 цього договору добровільного страхування від 31.10.2018 до страхових ризиків за цим договором, серед передбачених цією статтею, входить, зокрема, дорожньо-транспортна пригода, в т.ч. викид каменів чи інших твердих фракцій з-під коліс транспорту.
Відповідно до п.3.4 договору добровільного страхування від 31.10.2018 страховик та страхувальник визнають базовою методикою для визначення ринкової вартості транспортного засобу ту, що викладена в Методиці товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої відповідним наказом Фонду Держмайна та Міністерства юстиції України. В разі неможливості визначення ринкової вартості ТЗ згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженою відповідним наказом Фонду Держмайна та Міністерства юстиції України, ринкова вартість затверджується згідно з Алгоритмом розрахунку, що затверджений положенням Додатку №3 до Договору про співпрацю №09/52-00/1528 від 30.07.2010.
Відповідно до п.9.1 статті 9 договору добровільного страхування від 31.10.2018, яка визначає порядок здійснення виплати страхового відшкодування, виплата страхового відшкодування за цим договором здійснюється на користь вигодонабувача в розмірі заборгованості страхувальника/позичальника перед вигодонабувачем згідно кредитного договору. Розмір заборгованості визначається на підставі виданої вигодонабувачем довідки. Різниця між сумою страхового відшкодування та сумою, виплаченою вигодонабувачу, належить до виплати страхувальникові або його спадкоємцям. На підставі письмового дозволу вигодонабувача вся сума страхового відшкодування може бути виплачена на користь страхувальника.
Також відповідно до п.9.3 цієї статті 9 розмір страхового відшкодування визначається, виходячи із фактичного розміру збитків, завданих ТЗ в результаті страхового випадку та розрахованого відповідно до умов договору. Розмір страхового відшкодування не може перевищувати розмір прямого збитку, понесеного страхувальником (вигодонабувачем) та розміру страхової суми, зазначеної в цьому договорі. Розрахунок суми страхового відшкодування визначається на день настання страхового випадку.
Згідно з п.10.1.1 статті 10 «Умови здійснення виплати страхового відшкодування» договору добровільного страхування від 31.10.2018 виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з умовами цього договору на підставі заяви вигодонабувача або страхувальника (за письмовою згодою з вигодонабувачем) і страхового акта, що складається страховиком після отримання всіх необхідних документів, визначених розділом 10 цього договору.
Відповідно до п.10.1.2 цієї статті 10 та п.1.8 цього договору відшкодування збитку проводиться без урахування експлуатаційного зносу деталей, вузлів та агрегатів ТЗ (з урахуванням умов п.1.8 договору, у якому сторонами обрано опцію «без урахування зносу»).
Також відповідно до п.10.1.3 цього договору добровільного страхування від 31.10.2018 розмір збитку може визначатися судовим експертом або оцінювачем, призначеним на вимогу та за рахунок страховика.
Відповідно до п.10.1.14 договору добровільного страхування від 31.10.2018 (з урахуванням умов п.1.7 договору, у якому сторонами обрано варіант « 2» розрахунку страхового відшкодування) розрахунок суми страхового відшкодування при настанні страхового випадку, зокрема, за ризиком «ДТП», здійснюється на основі звіту (дослідження) експерта/оцінювача, або на основі аварійного сертифікату страховика, або на основі калькуляції вартості відновлювального ремонту на станції технічного обслуговування, відповідно до Варіанту 2 - із застосуванням для ТЗ, на який поширюються гарантійні зобов`язання виробника/імпортера/дилера, цін на запасні частини та вартості нормо-години СТО, яка підтримує гарантійні зобов`язання щодо ТЗ, а також рекомендованих виробником ТЗ нормативів трудоємності ремонтних робіт.
Страхувальник-потерпілий (ТОВ «Авто+») звернувся до страховика (позивача) з заявою від 12.09.2019 про настання страхового випадку.
Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» виставлено Товариству з додатковою відповідальністю «Авто+» (потерпілому) рахунок від 08.10.2019 №ST-VU1915829 на передоплату вартості відновлювального ремонту пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу «Вольво», держномер НОМЕР_1 , на загальну суму 1508204,17 грн, у т.ч. ПДВ.
09.10.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «СЗУ Україна» в особі оцінювача Куриловича Дмитра Федоровича відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні» складено звіт №508 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу (надалі - звіт оцінювача №508 від 09.10.2019), відповідно до якого вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «Вольво», держномер НОМЕР_1 , на дату оцінки (09.09.2019) становить 1436757,51 грн (включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали фарбування та роботу).
Як випливає із розділу «Ідентифікаційні та технічні характеристики» та розділу «Визначення вартості відновлювального ремонту» описової частини цього звіту оцінювача №508 від 09.10.2019, показник «фактичний пробіг» транспортного засобу при розрахунку розміру збитків у цьому звіті не використовувався; а розрахований розмір збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «Вольво», держномер НОМЕР_1 , в загальній сумі 1436757,51 грн з ПДВ складається із таких складових: 265305,60 грн - вартість ремонтних робіт, 22969,65 грн - вартість необхідних для ремонту матеріалів, 1148482,26 грн - вартість складових, що підлягають заміні (265305,60 + 22969,65 + 1148482,26 = 1436757,51).
Листом від 25.11.2019 №Д5-13122/392 АТ «Райффайзен Банк Аваль», яке є вигодонабувачем у договорі добровільного страхування від 31.10.2018, повідомило позивача як страховика про те, що вигодонабувач не заперечує щодо виплати страхового відшкодування на поточний рахунок страхувальнику (Товариству з додатковою відповідальністю «Авто+»).
Відповідно до страхового акта позивача №00316827 від 12.12.2019 дорожньо-транспортну пригоду, що відбулась 09.09.2019, визнано страховим випадком та вирішено здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 1200000,00 грн Товариству з додатковою відповідальністю «Авто+» (потерпілому).
Позивачем до страхового акта №00316827 від 12.12.2019 здійснено розрахунок страхового відшкодування, з якого вбачається, що позивачем суму страхового відшкодування у розмірі 1200000,00 грн визначено таким чином:
- страхова сума за договором страхування: 2448000,00 грн;
- вартість відновлювального ремонту, визначеного на підставі звіту експерта: 1241515,53 грн (що відповідає вартості матеріального збитку, яка була визначена у звіті оцінювача №508 від 09.10.2019 без урахування ПДВ - 1241515,53 грн);
- вартість складових, що підлягають заміні: 957068,56 грн (що відповідає вартості складових, що підлягають заміні, яка була визначена у звіті оцінювача №508 від 09.10.2019 (1148482,26 грн), але зменшена на суму ПДВ за ставкою 20% (1148482,26 : 6 х 5 =957068,55 без ПДВ);
- визнана позивачем вартість матеріального збитку страхувальника: 1241515,53 грн;
- франшиза: 12240,00 грн (що становить 0,5% страхової суми: 2448000х0,5%=12240);
- погоджена позивачем та відповідачем сума страхового відшкодування з урахуванням заяви-погодження страхувальника: 1200000,00 грн
Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування за страховим актом від №00316827 від 12.12.2019 в розмірі 1200000,00 грн на банківський рахунок потерпілого-страхувальника, що підтверджується платіжним дорученням від 13.12.2019 №125902 на суму 1200000,00 грн про перехування страхового відшкодування Товариству з додатковою відповідальністю «Авто+».
Відповідач не оспорює, що інший учасник дорожньо-транспортної пригоди, а саме водій ОСОБА_1 , який в момент ДТП керував транспортним засобом «Фольксваген», держномер НОМЕР_2 , був працівником відповідача (посада - технік, що підтверджується наказом відповідача про прийняття на роботу від 03.06.2019 №131/К-0000000084 та трудовим договором від 04.06.2019, копії яких містяться в матеріалах справи).
Відповідач також не оспорює, що відповідач як володілець джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу «Фольксваген», держномер НОМЕР_2 , передав вказаний транспортний засіб працівнику ОСОБА_1 в користування на підставі акта прийому-передачі автомобіля від 26.06.2019, копія якого також міститься в матеріалах справи.
Цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу «Фольксваген», держномер НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності серії АМ №9226311 (страховик - ПрАТ СК «ПЗУ Україна», страхова сума за майнову шкоду - 100000,00 грн, франшиза - 2000,00 грн), надалі - поліс №АМ/9226311. Зазначене підтверджується витягом з електронної бази Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо транспортного засобу «Фольксваген», держномер НОМЕР_2 , відповідно до якого станом на 09.09.2019 вказаний транспортний засіб був забезпечений діючим полісом №АМ /9226311.
Сторони спору не оспорюють, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія «ПЗУ Україна» здійснило страхову виплату позивачу в розмірі 98000,00 грн, що відповідає страховій сумі, встановленій цим полісом №АМ/9226311 (100000,00 грн), яка зменшена на встановлену франшизу в розмірі 2000,00 грн (100000-2000=98000)., а також додатково відшкодувало позивачу ще 100000,00 грн, однак отриманих позивачем від ПрАТ "Страхова компанія «ПЗУ Україна» виплат в загальній сумі 198000,00 грн (98000+100000=198000) недостатньо для покриття усього розміру шкоди, заподіяної водієм транспортного засобу «Фольксваген», держномер НОМЕР_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що отриманих позивачем виплат в загальній сумі 198000,00 грн недостатньо для покриття всієї суми страхового відшкодування (виплати), здійсненої позивачем як страховиком своєму страхувальнику (потерпілому) у зв`язку із ДТП в розмірі 1200000,00 грн, з огляду на що позивач просить суд в порядку ст. ст.ст.993, 1172, 1187 та 1194 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача як володільця джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу «Фольксваген», держномер НОМЕР_2 , та роботодавця водія, який керував вказаним транспортним засобом на час дорожньо-транспортної пригоди, різницю між сумою страхового відшкодування, яке сплатив позивач своєму страхувальнику в розмірі 1200000,00 грн за договором добровільного страхування від 31.10.2018, та сумою страхового відшкодування та додаткової виплати, які були сплачені позивачу Приватним акціонерним товариством Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія «ПЗУ Україна» за полісом обов`язкового страхування №АМ/9226311 в сукупному розмірі 198000,00 грн, яка становить 1002000,00 грн (1200000-198000=1002000).
В ході розгляду справи №911/878/20 з метою визначення розміру матеріального збитку, завданого потерпілому у вигляді пошкодження транспортного засобу «Вольво», держномер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, судом за клопотанням відповідача були призначені основна та додаткова судові автотоварознавчій експертизи у справі №911/878/20, які були проведені Київським НДІ судових експертиз.
Відповідно до висновку експертів від 02.09.2022 за результатами судової автотоварознавчої експертизи у справі №911/878/20 розмір матеріального збитку (як без урахування коефіцієнту фізичного зносу складових, так і з урахуванням цього коефіцієнту), завданого потерпілому - власнику транспортного засобу «Вольво», держномер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 09.09.2019, становить 1204436,72 грн. Із вказаного висновку експертів від 02.09.2022 випливає, що при визначенні розміру матеріального збитку був врахований податок на додану вартість в складі вартості запасних частин, необхідних для заміни на пошкодженому транспортному засобі.
Також, відповідно до висновку експерта від 06.12.2023 №20332/23-57 за результатами проведення судової додаткової автотоварознавчої експертизи у справі №911/878/20 розмір матеріального збитку без урахування ПДВ станом на 09.09.2019, завданого у результатів пошкодження транспортного засобу «Вольво», держномер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 1014025,27 грн. Із вказаного висновку експерта від 06.12.2023 випливає, що при визначенні розміру матеріального збитку не був врахований податок на додану вартість в складі вартості запасних частин, необхідних для заміни на пошкодженому транспортному засобі, та був врахований пробіг транспортного засобу (який становив 266192,4 км на підставі інформації з листа позивача від 09.10.2020 №3459). Також відповідно до вказаного висновку експерта від 06.12.2022 розрахований розмір матеріальних збитків потерпілого в загальній сумі 1014025,27 грн складається із таких складових: 29034,60 грн - це вартість ремонтних робіт, 54619,38 грн - це вартість необхідних для ремонту матеріалів, 835424,71 грн - це вартість складових, що підлягають заміні, 94946,58 грн - це втрата товарної вартості (29034,60 + 54619,38 + 835424,71 + 94946,58 = 1014025,27).
Вирішуючи спір у цій справі, суд виходить з того, що правовідносини у сфері страхування і відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів, врегульовані Законом України «Про страхування» (від 07.03.1996 №85/96-ВР із змінами та доповненнями станом на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно з абз.3 та 4 ст.4 Закону України "Про страхування" предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування) або відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування (ст.9 Закону України "Про страхування").
Відповідно до ст.6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" (із змінами та доповненнями станом на момент виникнення спірних правовідносин), надалі - Закон №1961-IV, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п.36.4 ст.36 Закону №1961-IV виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.
Згідно зі ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічне положення про суброгацію міститься в статті 993 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Згідно із ст.1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Також відповідно до ст.1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, в силу здійснення позивачем як страховиком виплати потерпілому страхового відшкодування в розмірі 1200000,00 грн за договором добровільного страхування від 31.10.2018, до позивача у відповідності до ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України у межах виплаченого страхового відшкодування перейшло в порядку суброгації право вимоги, яке потерпілий, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану внаслідок ДТП шкоду.
Як випливає із постанови від 29.11.2019 про закриття кримінального провадження, яка винесена старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області майором поліції Попадюком К.О. у кримінальному провадженні №12019110000000659 у зв`язку із вказаною дорожньо-транспортною пригодою, та не спростовано відповідачем в ході розгляду справи №911/878/20, особою, винною в дорожньо-транспортній пригоді 09.09.2019, був саме водій ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом відповідача - автомобілем "Фольксваген", держномер НОМЕР_2 .
Доводи відповідача про передчасність висновку органу досудового розслідування у постанові від 29.11.2019 про закриття кримінального провадження про те, що вина загиблого у ДТП водія ОСОБА_1 була доведена органами досудового розслідування, враховуючи, що слідчий не досліджував стан дорожнього покриття на місці ДТП та обставини того, що вищезазначена ДТП могла статись внаслідок нещасного випадку та/або раптового та критичного розладу здоров`я померлого працівника відповідача, і при цьому сам відповідач не був учасником кримінального провадження №12019110000000659 від 09.09.2019, суд у даній справі відхиляє з огляду на таке.
Передбачений статтею 13 Господарського процесуального кодексу України принцип змагальності господарського судочинства надає сторонам достатні процесуальні можливості у представленні та доказуванні своєї позиції, спростуванні позиції інших учасників процесу з метою правильного вирішення спору. Цей принцип передбачає активну роль сторін як заінтересованих учасників процесу у доказуванні своєї правової позиції. Відповідно до ч.5 ст.13 цього Кодексу суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що в ході розгляду справи №911/878/20 судом були створені належні умови усім учасникам судового процесу для представлення та доказування суду своїх правових позицій у справі, в т.ч. судом були витребувані за клопотанням самого відповідача матеріали кримінального провадження №12019110000000659, яке здійснювалось у зв`язку із вказаною дорожньо-транспортною пригодою 09.09.2019 та відповідно до висновків якого винним в дорожньо-транспортній пригоді є водій транспортного засобу відповідача. В той же час в ході розгляду справи №911/878/20 вказані докази, в т.ч. постанову від 29.11.2019 про закриття кримінального провадження із висновками про відсутність вини іншого учасника ДТП - водія транспортного засобу "Вольво", держномер НОМЕР_1 , та про вину у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди саме водія автомобіля "Фольксваген", держномер НОМЕР_2 , який виїхав на зустрічну смугу та спричинив зіткнення транспортних засобів, відповідач не спростував.
Перелічені відповідачем в ході розгляду справи №911/878/20 інші можливі версії про причини дорожньо-транспортної пригоди, а саме, що такими причинами могли бути також: а) стан дорожнього покриття на місці ДТП та/або б) нещасний випадок та/або в) раптовий критичний розлад здоров`я померлого працівника відповідача - є лише неперевіреними припущеннями самого відповідача, які ніякими доказами у справі не підтверджуються, а тому не можуть братися судом до уваги. Як вказував з цього приводу Верховний Суд, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).
Відповідач в ході розгляду справи №911/878/20 не був позбавлений можливості у доказуванні причин дорожньо-транспортної пригоди, однак ніяких інших доказів, крім матеріалів кримінального провадження №12019110000000659 із висновками про вину саме водія автомобіля "Фольксваген", держномер НОМЕР_2 , у цій дорожньо-транспортній пригоді справа №911/878/20 не містить. Таким чином, доводи відповідача про недоведеність у спричиненні ДТП вини водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобу відповідача - автомобілем "Фольксваген", держномер НОМЕР_2 , суд відхиляє.
Крім того, відповідно до обставин вчинення ДТП, заподіювачем шкоди був саме водій транспортного засобу відповідача, який виїхав на зустрічну смугу та спричинив зіткнення транспортних засобів. З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина 2 ст.1166 Цивільного кодексу України), обов`язок з її спростування покладається саме на відповідача як володільця джерела підвищеної небезпеки, однак відповідачем вказана презумпція в ході розгляду справи №911/878/20 не була спростована.
В будь-якому разі суд відмічає, що відповідачем під час розгляду справи не спростовані наявні докази - матеріали кримінального провадження №12019110000000659 із висновками про вину у дорожньо-транспортній пригоді саме водія транспортного засобу відповідача.
Доводи відповідача про те, що він не несе відповідальності за спричинену внаслідок ДТП шкоду потерпілому, оскільки працівник відповідача ОСОБА_1 в момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди керував належним відповідачу автомобілем «Фольксваген», держномер НОМЕР_2 , в особистих цілях, а не у зв`язку із виконанням службових обов`язків і а тому відповідальність за шкоду несе не відповідач як роботодавець водія, а сам водій в особі спадкоємців водія, суд також відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до обставин справи відповідач є володільцем джерела підвищеної небезпеки - автомобіля «Фольксваген», держномер НОМЕР_2 . Вказаний транспортний засіб, яким в момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди керував працівник відповідача ОСОБА_1 , не вибував із володіння відповідача в незаконний спосіб поза волею відповідача, а, як визнає сам відповідач та підтверджується наявними у справи доказами, працівник ОСОБА_1 мав доступ до вказаного автомобіля в силу перебування у трудових відносинах із відповідачем відповідно до укладеного між відповідачем як роботодавцем та ОСОБА_1 як працівником трудового договору. Як визнає з цього приводу сам відповідач, саме відповідач як роботодавець передав працівнику ОСОБА_1 цей автомобіль на підставі акта прийому-передачі від 26.06.2019, копія якого також міститься в матеріалах справи.
При цьому, стаття 1187 Цивільного кодексу України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин із володільцем цього джерела.
Для вирішення питання про притягнення тієї чи іншої особи до відповідальності за вказаною вище статтею 1187 ЦК України необхідно визначити дві основні ознаки володільця: юридичну та матеріальну (фактичну). Юридична ознака означає, що володільцем визнається тільки та особа, яка володіє об`єктом, діяльність з яким створює підвищену небезпеку, на відповідній правовій підставі: право власності, інше речове право, договір оренди, доручення, підряду тощо. Матеріальна ж або фактична ознака володільця джерела підвищеної небезпеки означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) небезпечних об`єктів (правові висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 461/8496/15-ц).
За даних обставин за юридичною та фактичною ознаками експлуатацію автомобіля Фольксваген", держномер НОМЕР_2 , здійснював саме відповідач як роботодавець працівника ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 як працівник відповідача мав доступ до вказаного автомобіля та можливість його використовувати на підставі акта прийому-передачі від 26.06.2019 та трудового договору. Разом з тим, вказаний акт прийому-передачі автомобіля від 26.06.2019 не вказує на те, що ОСОБА_1 отримав цей автомобіль в оренду, позичку чи набув інше речове право від відповідача на цей автомобіль в порядку цивільних відносин, заснованих відповідно до в ст.1 Цивільного кодексу України на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників.
За вказаних обставин покласти відповідальність на особу, яка заподіяла шкоду внаслідок користування джерелом підвищеної небезпеки підприємства, з яким перебувала у трудових відносинах на підставі трудового договору, можливо лише в тому разі, якщо буде доведено, що ця особа заволоділа транспортним засобом неправомірно (ч.ч. 3 та 4 статті 1187 Цивільного кодексу України). Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №910/20622/17.
Проте матеріали справи №911/878/20 не містять доказів на підтвердження неправомірного заволодіння працівником ОСОБА_1 автомобілем Фольксваген", держномер НОМЕР_2 , а твердження відповідача про те, що працівник ОСОБА_1 з 04.09.2019 не виходив на роботу та використовував 09.09.2019 автомобіль в особистих цілях, ґрунтується виключно на односторонньому доказі самого відповідача (табелі обліку робочого часу, складеному 16.09.2019 самим відповідачем вже після настання дорожньо-транспортної пригоди 09.09.2019), який не спростовує вищевикладених обставин щодо відсутності у працівника ОСОБА_1 обов`язку відшкодувати заподіяну ним шкоду автомобілем, який належить відповідачу як володільцю джерела підвищеної небезпеки і доступ до якого працівнику ОСОБА_1 надав сам відповідач на підставі трудового договору.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Тех Сервіс» є належним відповідачем у даній справі як особа, яка була володільцем джерела підвищеної небезпеки (автомобіля «Вольво», держномер НОМЕР_1 ) та роботодавцем працівника-водія вказаного джерела підвищеної небезпеки. У зв`язку з цим доводи відповідача в цій частині спору суд відхиляє.
Вирішуючи спір між сторонами в частині визначення розміру шкоди, заподіяної потерпілому (Товариству з обмеженою відповідальністю "Авто+") внаслідок ДТП у вигляді пошкодження належному потерпілому транспортного засобу "Вольво", держномер НОМЕР_1 , суд в цій частині спору погоджується з доводами відповідача про те, що розмір зазначеної шкоди підтверджується висновком експерта від 06.12.2023 №20332/23-57 за результатами проведення судової додаткової автотоварознавчої експертизи у справі №911/878/20 та становить 1014025,27 грн без урахування ПДВ.
Так, позивач в позовній заяві посилався на те, що згідно з рахунком ТОВ з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» від 08.10.2019 №ST-VU1915829 вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу "Вольво", держномер НОМЕР_1 , склала 1508204,17 грн, а без урахування ПДВ - 1256836,81 грн.
Суд з цього приводу зауважує, що позивачу, який є професійним учасником ринку страхових послуг, відомо або повинно бути відомо те, що рахунок авторемонтного підприємства сам по собі не є доказом розміру заподіяної потерпілому майнової шкоди внаслідок пошкодження транспортного засобу, а відображає лише вартість послуг авторемонтного підприємства, за якою останнє погоджується відремонтувати пошкоджений транспортний засіб. Вартість послуг ремонтного підприємства з ремонту пошкодженого транспортного засобу може як збігатись з розміром майнової шкоди, яку було заподіяно потерпілому-страхувальнику у вигляді пошкодження транспортного засобу, так і в певних випадках може не збігатись з цим розміром шкоди (наприклад, в залежності від урахування чи не урахування ПДВ, зносу деталей, вартості залишків пошкодженого транспортного засобу та інших обставин, що підлягають врахуванню при розрахунку).
При цьому сталою є судова практика про те, що у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника ПДВ послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум ПДВ, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком (правові висновки постанови Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 757/22706/15-ц).
В той же час у справі №911/878/20 відсутні докази того, щоб ремонт пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу "Вольво", держномер НОМЕР_1 , здійснювався Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» або іншим спеціалізованим авторемонтним підприємством - платником ПДВ. Відповідно до обставин цієї справи страхове відшкодування в сумі 1200000,00 грн виплачувалось страховиком-позивачем безпосередньо потерпілому (згідно з платіжним дорученням №125902 від 13.12.2019), а не спрямовувалось на придбання у платника ПДВ послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта. За таких обставин відсутні підстави для врахування податку на додану вартість у складі розміру заподіяних потерпілому (Товариству з обмеженою відповідальністю "Авто+") збитків.
Про відсутність підстав для врахування податку на додану вартість у складі розміру заподіяних потерпілому збитків визнавалось також самим позивачем при розрахунку належного до виплати потерпілому страхового відшкодування, беручи до уваги, що в страховому акті №00316827 від 12.12.2019 розмір збитків страхувальника (розмір вартості відновлювального ремонту на підставі звіту експерту) позивач визначив в сумі 1241515,53 грн, що відповідає розміру матеріального збитку, визначеного у звіті оцінювача від 09.10.2019 №508 без урахування ПДВ (1241515,53 грн).
З наведених підстав суд при визначенні розміру заподіяної потерпілому шкоди відхиляє посилання позивача на рахунок ТОВ з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» від 08.10.2019 №ST-VU1915829. З цих підстав суд відхиляє також і висновок експертів від 02.09.2022 за результатами судової автотоварознавчої експертизи у справі №911/878/20, оскільки в цьому висновку розмір матеріального збитку, завданого потерпілому-власнику транспортного засобу «Вольво», держномер НОМЕР_1 , визначений в сумі 1204436,72 грн з урахуванням податку на додану вартість в складі вартості запасних частин, необхідних для заміни на пошкодженому транспортному засобі, в той час як відповідно до обставин даної справи ПДВ врахуванню не підлягає.
Аналізуючи наданий позивачем звіт оцінювача №508 від 09.10.2019, відповідно до якого розмір збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «Вольво», держномер НОМЕР_1 , на дату оцінки (09.09.2019) становить 1436757,51 грн (з урахуванням ПДВ) або 1241515,53 грн (без урахування ПДВ), суд зауважує, що позивачем в ході розгляду справи не були спростовані доводи відповідача про неповноту цього звіту оцінювача №508 від 09.10.2019, а саме: не встановлений пробіг пошкодженого транспортного засобу, не наведений розрахунок коефіцієнту зносу шин, наявні ознаки невідповідності максимальної тривалості ремонту рами, відсутні докази здійснення ремонту пошкодженого автомобіля на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві, що впливає на розрахунок розміру збитків.
На відміну від зазначеного звіту оцінювача №508 від 09.10.2019 висновок експерта від 06.12.2023 №20332/23-57 за результатами проведення судової додаткової автотоварознавчої експертизи у справі №911/878/20 є більш повним, і відповідно до нього розмір шкоди, заподіяної потерпілому внаслідок ДТП у вигляді пошкодження транспортного засобу "Вольво", держномер НОМЕР_1 , становить 1014025,27 грн без урахування ПДВ.
З урахуванням наведеного, суд на підставі висновку експерта від 06.12.2023 №20332/23-57 за результатами проведення судової додаткової автотоварознавчої експертизи у справі №911/878/20 вважає встановленою обставину того, що розмір шкоди, заподіяної потерпілому внаслідок ДТП у вигляді пошкодження транспортного засобу "Вольво", держномер НОМЕР_1 , становить 1014025,27 грн.
Доводи позивача про те, що для цілей визначення розміру шкоди, заподіяної потерпілому внаслідок ДТП, необхідно враховувати розмір фактично сплаченого позивачем як страховиком потерпілому як страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 1200000,00 грн відповідно до платіжного доручення позивача №125902 від 13.12.2019, і те, що позивач виплатив вказане страхове відшкодування «без урахування зносу», оскільки така умова було передбачена пунктом 1.8 договору добровільного страхування від 31.10.2018, суд вважає нерелевантними у цій справі для цілей визначення розміру шкоди, заподіяної потерпілому.
Так, за змістом статті 1 Закону України "Про страхування" метою страхування є саме захист майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків). Цей захист надається шляхом виплати страховиком страхувальнику у разі настання страхового випадку страхового відшкодування з метою відшкодування таким чином збитків страхувальника, що виникають внаслідок настання страхового випадку.
Відповідно до ч.17 ст.9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування виплачується у межах страхової суми і не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.
Відповідно до ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні, або прямі збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода, або непрямі збитки).
Суд звертає увагу, що поняття терміну «прямі збитки» визначено в п.3 розділу «Загальні питання» Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003 року, відповідно до якого прямі збитки - це поточна вартість витрат на відтворення, заміщення або відшкодування ринкової вартості об`єкта оцінки без урахування неотриманих майбутніх вигод.
Як вказував Верховний Суд України у постанові від 19.09.2018 у справі № 753/21177/16-ц та у постанові від 19.09.2018 у справі № 643/74161/15-ц, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/2092.
В даному випадку розмір матеріального збитку потерпілого внаслідок пошкодження застрахованого транспортного засобу Вольво", держномер НОМЕР_1 , становить 1014025,27 грн, що підтверджується висновком експерта від 06.12.2023 №20332/23-57 за результатами проведення судової додаткової автотоварознавчої експертизи у справі №911/878/20.
При цьому суброгація - це перехід до страховика на підставі відповідного акту права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках. Це правило поширюється на страховика лише на суму фактично виплаченого ним страхового відшкодування (передання страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми). Доказами наявності у страховика права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, є договір страхування і документ, який підтверджує виплату страхового відшкодування.
Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов`язання, яке виникло із заподіяння шкоди та у зв`язку з яким було виплачено страхове відшкодування і заміну в ньому кредитора (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 справі №910/2603/17, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/12500/17, від 10.07.2018 у справі №905/2970/16, від 20.04.2018 у справі №910/8982/17).
Таким чином, при суброгації деліктне зобов`язання (зобов`язання заподіювача відшкодувати спричинену шкоду) зберігається, але відбувається заміна кредитора з потерпілого-страхувальника на страховика у межах виплаченого страховиком страхового відшкодування.
Суть деліктного зобов`язання полягає в обов`язку заподіювача шкоди відшкодувати шкоду, завдану майну потерпілому, в повному обсязі (ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.1192 Цивільного кодексу України способами відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, є відшкодування її в натурі (передання речі того ж роду і такої ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо) або відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
Отже, у деліктному зобов`язанні для цілей визначення його обсягу (обсягу заподіювача відшкодувати завдану майнову шкоду) значення має не розмір страхового відшкодування, який був визначений страховиком із страхувальником-потерпілим за договором страхування, а сам розмір майнової шкоди, яка була заподіяна потерпілому (обсяг збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому заподіювачем).
Як встановлено у справі №911/878/20, обсяг матеріальних збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому заподіювачем внаслідок пошкодження застрахованого транспортного засобу «Вольво», держномер НОМЕР_1 , становить саме 1014025,27 грн.
Той факт, що позивач страхове відшкодування визначив та сплатив своєму клієнту-страхувальнику (потерпілому) в сумі 1200000,00 грн, що є більшим розміру прямого збитку потерпілого (1014025,27 грн), є односторонньою дією самого позивача, яка не створює зобов`язання для заподіювача шкоди (відповідача), враховуючи, що у деліктному зобов`язанні зобов`язання відповідача полягає в обов`язку відшкодувати потерпілому збитки в повному обсязі (які в даному випадку становили 1014025,27 грн).
У зв`язку з цим помилковим є посилання позивача на платіжне доручення позивача №125902 від 13.12.2019 про сплату страхового відшкодування в розмірі 1200000,00 грн як на доказ розміру збитків, які підлягали відшкодуванню потерпілому заподіювачем (відповідачем).
Крім того, і позивач і відповідач відповідно до їх правових позицій у цьому спорі визнають, що розмір збитків, який підлягає відшкодуванню потерпілому-страхувальнику або позивачу, який є страховиком потерпілого, підлягає зменшенню на суму страхового відшкодування в розмірі 98000,00 грн та додаткової виплати в сумі 100000,00 грн, які були сплачені позивачу Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія «ПЗУ Україна» як страховиком на підставі полісу обов`язкового страхування №АМ/9226311.
Так, порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено ст. 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, залишок невідшкодованої заподіювачем (відповідачем) позивачу шкоди (різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою від ПрАТ "Страхова компанія «ПЗУ Україна») становить 816025,27 грн (1014025,27 грн шкоди - 198000,00 грн відшкодування=816025,27 грн залишку).
Таким чином, відшкодуванню відповідачем позивачу, який є страховиком потерпілого, в порядку суброгації відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України у межах фактичних витрат позивача підлягає залишок невідшкодованої шкоди в сумі 816025,27 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги у справі підлягають частковому задоволенню.
Згідно зі ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст.76 цього Кодексу визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача в порядку суброгації 1002000,00 грн шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 816025,27 грн. В решті позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 185974,73 грн відшкодування шкоди необхідно відмовити з огляду на їх безпідставність.
На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача та відповідача у зв`язку із розглядом справи №911/878/20 підлягають відшкодуванню протилежною стороною пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Сплачений позивачем судовий збір в сумі 15030,00 грн за подання позову на підставі ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судом покладається на відповідача в сумі 12240,38 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог у справі (15030 х 816025,27 : 1002000,00 =12240,38).
Крім того, у цій справі заявлені судові витрати також відповідачем в загальній сумі 35220,40 грн, які складаються із витрат відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 19000,00 грн та витрат у зв`язку із проведенням судових експертиз в сумі 16220,40 грн.
Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати у зв`язку із проведенням експертиз.
Згідно з ст.126 цього Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.4 та ч.7 ст.127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на проведення експертизи встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Також, згідно з ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Заявлені відповідачем судові витрати в загальній сумі 35220,40 грн пов`язані із розглядом справи та підтверджуються наданими відповідачем у справу доказами, позивачем клопотання про зменшення заявлених відповідачем судових витрат у справі не заявлено.
У зв`язку з цим судові витрати відповідача в загальній сумі 35220,40 грн на підставі ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача в сумі 6537,03 грн пропорційно розміру позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено (35220,4 х 185974,73 : 1002000,00 = 6537,03).
Оскільки більшу суму судових витрат у цій справі судом покладено на відповідача (12240,38 грн), ніж на позивача (6537,03 грн), то суд на підставі ч.11 ст.129 Господарського процесуального кодексу України стягує з відповідача на користь позивача різницю судових витрат позивача та відповідача в розмірі 5703,35 грн (12240,38 - 6537,03 = 5703,35 грн).
Керуючись ст. 2, 4, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Тех Сервіс про стягнення 1002000,00 грн відшкодування шкоди задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Тех Сервіс» (07412, Київська обл., Броварський р-н, с.Рожни, вул.Свободи, 41Г, код ЄДРПОУ 40726011) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (04112, м. Київ, вул. О.Теліги, 6, літ.В, код ЄДРПОУ 20033533) 816025 (вісімсот шістнадцять тисяч двадцять п`ять) грн 27 коп. відшкодування шкоди та 5703 (п`ять тисяч сімсот три) грн 35 коп. відшкодування судового збору.
3. В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Тех Сервіс в частині стягнення 185974,73 грн відшкодування шкоди відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2024.
Суддя О.О. Третьякова
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 18.04.2024 |
Оприлюднено | 10.07.2024 |
Номер документу | 120230808 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань страхування |
Господарське
Господарський суд Київської області
Третьякова О.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні