Рішення

від 08.07.2024 по справі 913/265/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2024 року м. Харків Справа № 913/265/24

Провадження № 3/913/265/24

Господарський суд Луганської області у складі судді Секірського А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Бетон", м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 319 002 грн 44 коп.

без повідомлення (виклику) сторін

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Бетон" про стягнення боргу за договором поставки від 01.12.2021 № 56 в сумі 136 068 грн 25 коп., пені в сумі 125 921 грн 01 коп., процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами в розмірі 3% річних в сумі 9 671 грн 35 коп., інфляційних втрат в сумі 47 341 грн 83 коп., всього 319 002 грн 44 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання зобов`язань за договором поставки від 01.12.2021 № 56 поставив відповідачу товар на загальну суму 335 404 грн 63 коп., за який відповідач розрахувався частково на суму 199 336 грн 38 коп., залишок боргу складає 136 068 грн 25 коп. Внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем поставленого товару, позивачем на підставі п. 5.4 договору нараховано пеню в сумі 125 921 грн 01 коп., на підставі ст. 625 ЦК України - проценти за незаконне користування чужими грошовими коштами в розмірі 3% річних в сумі 9 671 грн 35 коп., інфляційні втрати в сумі 47 341 грн 83 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Секірському А.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.05.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/265/24, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи, а також запропоновано позивачу уточнити, за якими саме видатковими накладними та у якій сумі, з урахуванням здійснених відповідачем оплат, обліковується заборгованість, за результатами уточнень здійснити розрахунок заборгованості окремо за кожною видатковою накладною.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11 ст. 242 ГПК України).

Ухвала про відкриття провадження у справі в електронній формі була надіслана 13.05.2024 до електронних кабінетів позивача та представника позивача - адвоката Підлісного М.О. в підсистемі "Електронний суд", яка доставлена 13.05.2024 о 17 год. 32 хв., що підтверджується довідками, сформованими в автоматизованій системі документообігу суду.

Позивач запропоновані за ухвалою суду від 13.05.2024 уточнення та розрахунок заборгованості не надав.

Відповідно до інформації, отриманої з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлено, що місцезнаходженням відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Бетон" є: вул. Володимирська, будинок 4, м. Рубіжне, Сєвєродонецький район, Луганська область, 93010. Інформація для здійснення зв`язку: НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За інформацією Акціонерного товариства "Укрпошта", розміщеною на офіційному сайті (https://offices.ukrposhta.ua), відділення поштового зв`язку на території Рубіжанської міської територіальної громади тимчасово не функціонують, а тому пересилання поштової кореспонденції на адресу місцезнаходження відповідача є неможливим.

Відповідно до п.п. 21 п. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються Законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції".

За приписами ч. 1 ст. 121 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, до якого включена Рубіжанська міська територіальна громада, територія якої є тимчасово окупованою з 13.05.2022, на якій зареєстрований відповідач.

Оскільки відповідач у справі знаходиться на тимчасово окупованій території, куди Акціонерне товариство "Укрпошта" не здійснює пересилання поштової кореспонденції, та з огляду на відсутність у відповідача електронного кабінету, відповідно до приписів ч. 1 ст. 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" повідомлення для Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Бетон" про розгляд справи та про його право подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, суд здійснив 16.05.2024 через оголошення, розміщене на сторінці Господарського суду Луганської області (у розділі "Інше/Повідомлення для учасників справ, які знаходяться в районі проведення антитерористичної операції та на тимчасово окупованих територіях") офіційного вебпорталу "Судова влада України" в мережі Інтернет.

Крім того, судом здійснювалося повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 913/265/24, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами та встановлення їм строків для подачі заяв по суті справи, але при спробі передати телефонограму встановити зв`язок за номером телефону (050)851 56 80, який зазначений Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон" у позовній заяві та інформація про який є у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не вдалося через відсутність зв`язку.

Також, ухвала про відкриття провадження у справі в електронній формі 13.05.2024 була надіслана відповідачу на адресу електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зазначена позивачем у позовній заяві та інформація про яку є у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Враховуючи викладене, відповідач належним чином був повідомлений про відкриття провадження у справі та про його право подати заяви по суті справи.

Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Бетон" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон" укладено договір поставки № 56 (далі за текстом - договір) та додаткову угоду від 31.12.2021 № 1 (аркуші справи 13-17).

Відповідно до п. 1.1 договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон" - позивач у справі, постачальник за договором, зобов`язалося поставити, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Бетон" - відповідач у справі, покупець за договором, прийняти та оплатити цемент (далі за текстом - товар).

Найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що постачається, зазначаються у Специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.2 договору загальна сума договору складається із сум вартості товару, вказаних в Специфікаціях, та визначається виходячи із вартості фактично поставленого товару, у відповідності із видатковими накладними.

Сторони у п. 2.3 договору визначити, що оплата товару здійснюється покупцем в безготівковій формі згідно рахунків на оплату від постачальника. Рахунок виставляється згідно заявки покупця, та дійсний до сплати протягом 3-х банківських днів.

Заявка на поставку товару може бути надана покупцем в письмовій або усній формі. Рахунки та заявки направляються засобами поштового зв`язку або в електронній формі (п. 2.4 договору).

У пункті 2.6 договору сторони дійшли згоди, що у разі здійснення розрахунків на умовах відстрочення платежу - оплата товару відбувається покупцем згідно рахунку не пізніше 3-х банківських днів з моменту поставки товару.

Поставка товару здійснюється автотранспортом на умовах самовивезення зі складу постачальника. Відвантаження товару здійснюється транспортом покупця та за його рахунок, якщо інше не зазначено у Специфікації (п. 3.1 договору).

Датою поставки товару та переходу права власності вважається дата відвантаження товару, вказана у видатковій накладній (п. 3.4 договору).

У відповідності до п. 5.4 договору за порушення терміну оплати товару покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Договір набирає чинності з моменту його укладання сторонами та діє до 31.12.2022, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 9.1 договору, в редакції додаткової угоди від 31.12.2021 № 1).

Договір підписано директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Бетон" Жердєвим Д.О. і директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон" Костенком Г.В. та скріплено відповідними печатками.

Відповідно до підписаних сторонами Специфікацій, які є невід`ємними частинами договору, поставці підлягав товар на загальну суму 335 404 грн 63 коп., у тому числі:

- за Специфікацією від 01.12.2021 № 1 - 169 336 грн 38 коп. (аркуш справи 18);

- за Специфікацією від 06.12.2021 № 2 - 80 792 грн 59 коп. (аркуш справи 19);

- за Специфікацією від 13.01.2022 № 3 - 85 275 грн 66 коп. (аркуш справи 20).

На виконання зобов`язань за договором позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 335 404 грн 63 коп., що підтверджується оформленими видатковими накладними:

- від 02.12.2021 № 0212-1 на суму 84 702 грн 62 коп. (аркуш справи 22);

- від 03.12.2021 № 0312-2 на суму 84 633 грн 76 коп. (аркуш справи 23);

- від 06.12.2021 № 0612-1 на суму 80 792 грн 59 коп. (аркуш справи 24);

- від 17.01.2021 № 1701-2 на суму 85 275 грн 66 коп. (аркуш справи 25).

Товар за вказаними видатковими накладними отримав директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Бетон" Жердєв Д.О.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 199 336 грн 38 коп., у тому числі: 21.12.2021 - 84 702 грн 62 коп., 21.12.2021 - 14 633 грн 76 коп., 30.12.2021 - 50 000 грн 00 коп., 03.02.2022 - 20 000 грн 00 коп., 03.02.2022 - 30 000 грн 00 коп. (аркуші справи 26-30). Залишок заборгованості за поставлений товар складає 136 068 грн 25 коп.

У зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань із своєчасної оплати одержаного товару, позивачем на підставі п. 5.4 договору нараховано пеню в сумі 125 921 грн 01 коп., а на підставі ст. 625 ЦК України - проценти за незаконне користування чужими грошовими коштами в розмірі 3% річних в сумі 9 671 грн 35 коп., інфляційні втрати в сумі 47 341 грн 83 коп.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 ГК України.

У відповідності з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір від 01.12.2021 № 56, що укладений між сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

За правилами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати (частини 1, 5 ст. 694 ЦК України).

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків (термінів), зокрема, сплати вартості поставленого товару, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон" в межах договору поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Бетон" цемент на загальну суму 335 404 грн 63 коп., що підтверджується доданими позивачем до позовної заяви копіями видаткових накладних:

- від 02.12.2021 № 0212-1 на суму 84 702 грн 62 коп.;

- від 03.12.2021 № 0312-2 на суму 84 633 грн 76 коп.;

- від 06.12.2021 № 0612-1 на суму 80 792 грн 59 коп.;

- від 17.01.2021 № 1701-2 на суму 85 275 грн 66 коп.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар на суму 199 336 грн 38 коп., що підтверджується доданими позивачем до позовної заяви копіями платіжних доручень:

- від 21.12.2021 № 37 - 84 702 грн 62 коп. (призначення платежу: за цемент згідно рахунку від 02.12.2021 № 367);

- від 21.12.2021 № 38 - 14 633 грн 76 коп. (призначення платежу: за цемент згідно рахунку від 03.12.2021 № 368);

- від 30.12.2021 № 71 - 50 000 грн 00 коп. (призначення платежу: за цемент згідно рахунку від 03.12.2021 № 368);

- від 03.02.2022 № 44 - 20 000 грн 00 коп. (призначення платежу: за цемент згідно рахунку від 03.12.2021 № 368);

- від 03.02.2022 № 45 - 30 000 грн 00 коп. (призначення платежу: за цемент згідно рахунку від 06.12.2021 № 369).

Таким чином, з урахуванням здійснених відповідачем оплат із значенням в призначенні платежу рахунків, на підставі яких здійснюється оплата, у відповідача обліковується заборгованість за поставлений товар за видатковими накладними від 06.12.2021 № 0612-1 на суму 50 792 грн 59 коп., від 17.01.2022 № 1701-2 на суму 85 275 грн 66 коп., всього 136 068 грн 25 коп.

Враховуючи, що матеріали справи підтверджується факт передачі у власність відповідача товару на загальну суму 335 404 грн 63 коп. і наявність заборгованості в сумі 136 068 грн 25 коп., яка відповідачем не погашена, тому суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 136 068 грн 25 коп. обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, судом враховується, що всупереч вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України відповідачем не надано до суду жодних заперечень щодо встановлених судом обставин про поставку йому товару на загальну суму 335 404 грн 63 коп. та наявність заборгованості в сумі 136 068 грн 25 коп., а тим більше доказів, що спростовують такі обставини.

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 125 921 грн 01 коп.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Частиною 2 ст. 343 ГК України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами п. 5.4 договору за порушення терміну оплати товару покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивачем за порушення строків оплати відповідачем одержаного товару за видатковими накладними від 03.12.2021 № 0312-2, від 06.12.2021 № 0612-1 та від 17.01.2021 № 1701-2 заявлено до стягнення пеню в сумі 125 921 грн 01 коп., у тому числі:

- за період з 10.12.2021 по 03.05.2024 в сумі 93 817 грн 24 коп., нараховану на суму боргу в розмірі 100 792 грн 59 коп., яка обліковувалась у відповідача за результатами звірки взаємних розрахунків за грудень 2021 року (аркуш справи 21);

- за період з 21.01.2022 по 03.05.2024 в сумі 32 103 грн 77 коп., нараховану на суму боргу в розмірі 35 275 грн 66 коп.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 925/1386/19, приписами ч. 6 ст. 632 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень ст.ст. 251, 252 ЦК України має бути визначений. При цьому перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначив, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.

Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17.

Також подібні за змістом до даних правовідносин є висновки у ряді інших постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16, у постанові від 13.09.2019 у справі № 902/669/18, від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, у яких висловлено позицію про те, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи положення ст.ст. 251, 252 ЦК України, суд встановив, що п. 5.4 договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначення "до дати фактичного виконання", тощо.

Умова, передбачена цим пунктом договору ("за кожен день прострочення"), не є такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Посилання позивача на п. 5.4 договору не може бути розцінене як підстава нарахування пені у строк, більший ніж встановлений ч. 6 ст. 632 ГК України.

Отже, кінцевий строк нарахування пені на заборгованість за кожною видатковою накладною обмежується 6 місяцями з дати, коли борг повинен був бути сплачений.

Перевіривши розрахунок пені за порушення грошового зобов`язання з оплати товару за видатковими накладними від 03.12.2021 № 0312-2 та від 06.12.2021 № 0612-1 на суму боргу в розмірі 100 792 грн 59 коп., суд зазначає, що він є частково неправильним, у зв`язку з невірним періодом нарахування пені більш ніж 6 місяців від дати, коли мала бути здійснена оплата за поставлений товар (позивачем не застосовано у розрахунку пені приписи ч. 6 ст. 232 ГК України).

Крім того, у розрахунку пені не враховано здійснені відповідачем 03.02.2022 оплати на загальну суму 50 000 грн 00 коп. (20 000 грн 00 коп. + 30 000 грн 00 коп.), які підтверджуються копіями платіжних доручень від 03.02.2022 № 44 та № 45, в призначенні платежу яких зазначено, що оплата здійснюється за цемент згідно рахунків від 03.12.2021 № 368 та від 06.12.2021 № 369. Проте, позивач відніс ці оплати в рахунок оплати за товар, поставлений за видатковою накладною від 17.01.2022 № 1701-2.

Здійснивши власний розрахунок пені, відповідно до норм законодавства, умов договору та з обмеженням, передбаченим ч. 6 ст. 232 ГК України, а також з урахуванням здійснених відповідачем оплат 03.02.2022 на загальну суму 50 000 грн 00 коп. в рахунок оплати за товар за видатковими накладними від 03.12.2021 № 0312-2 (20 000 грн 00 коп.) та від 06.12.2021 № 0612-1 (30 000 грн 00 коп.), суд встановив, що пеня підлягає нарахуванню:

- на суму боргу в розмірі 100 792 грн 59 коп. за період з 10.12.2021 по 02.02.2022 та в цей період складає 2 805 грн 62 коп.;

- на суму боргу в розмірі 50 792 грн 59 коп. за період з 03.02.2022 по 10.06.2022 та в цей період складає 3 896 грн 42 коп.

Перевіривши розрахунок пені за порушення грошового зобов`язання з оплати товару за видатковою накладною від 17.01.2022 № 1701-2 на суму боргу 35 275 грн 66 коп., суд зазначає, що він є неправильним, у зв`язку з невірним періодом нарахування пені більш ніж 6 місяців від дати, коли мала бути здійснена оплата за поставлений товар (позивачем не застосовано у розрахунку пені приписи ч. 6 ст. 232 ГК України), а також у розрахунку пені помилково враховано здійснені відповідачем 03.02.2022 оплати на загальну суму 50 000 грн 00 коп. в рахунок оплати за товар, поставлений за видатковою накладною від 17.01.2022 № 1701-2, попри те, що в копіях платіжних дорученнях від 03.02.2022 № 44 та № 45 в призначенні платежу зазначено, що оплата здійснюється за цемент згідно рахунків від 03.12.2021 № 368 та від 06.12.2021 № 369.

Здійснивши власний розрахунок пені, відповідно до норм законодавства, умов договору та з обмеженням, передбаченим ч. 6 ст. 232 ГК України, а також з урахуванням суми боргу в розмірі 85 275 грн 66 коп., суд встановив, що пеня за період з 21.01.2022 по 21.07.2022 підлягає нарахуванню в сумі 11 938 грн 59 коп.

Враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем поставленого товару, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення пені в сумі 18 640 грн 63 коп.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені слід відмовити.

Щодо вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 9 671 грн 35 коп. та інфляційних втрат в сумі 47 341 грн. 83 коп.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Зазначені правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

У пункті 2.6 договору сторони дійшли згоди, що у разі здійснення розрахунків на умовах відстрочення платежу - оплата товару відбувається покупцем згідно рахунку не пізніше 3-х банківських днів з моменту поставки товару.

За приписами ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати (частини 1, 5 ст. 694 ЦК України).

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 ЦК України).

Умовами договору розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлений, тому розраховуючи розмір процентів за користування чужими грошовими коштами позивач використав ставку у розмірі 3% річних та заявив до стягнення проценти в сумі 9 671 грн 35 коп., які є платою за користування чужими грошовими коштами в період прострочення виконання відповідачем його договірних зобов`язань, та інфляційні втрати в сумі 47 341 грн 83 коп.

Перевіривши розрахунок процентів та інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання з оплати товару за видатковими накладними від 03.12.2021 № 0312-2 та від 06.12.2021 № 0612-1 на суму боргу в розмірі 100 792 грн 59 коп., суд зазначає, що він є частково неправильним, оскільки в розрахунку не враховано здійснені відповідачем 03.02.2022 оплати на загальну суму 50 000 грн 00 коп. (20 000 грн 00 коп. + 30 000 грн 00 коп.), які підтверджуються копіями платіжних доручень від 03.02.2022 № 44 та № 45, в призначенні платежу яких зазначено, що оплата здійснюється за цемент згідно рахунків від 03.12.2021 № 368 та від 06.12.2021 № 369. Проте, позивач відніс ці оплати в рахунок оплати за товар, поставлений за видатковою накладною від 17.01.2022 № 1701-2.

Перевіривши розрахунок процентів та інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання з оплати товару за видатковою накладною від 17.01.2022 № 1701-2 на суму боргу в розмірі 35 275 грн 66 коп., суд зазначає, що він є неправильним, оскільки у розрахунку враховано здійснені відповідачем 03.02.2022 оплати на загальну суму 50 000 грн 00 коп. (20 000 грн 00 коп. + 30 000 грн 00 коп.) в рахунок оплати за товар, поставлений за видатковою накладною від 17.01.2022 № 1701-2, попри те, що в платіжних дорученням 03.02.2022 № 44 та № 45 в призначенні платежу зазначено, що оплата здійснюється за цемент згідно рахунків від 03.12.2021 № 368 та від 06.12.2021 № 369.

Крім того, суд не погоджується з правильністю визначення позивачем приросту індексу споживчих цін 135,450093% та відповідно 132,914353%, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України).

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

Здійснивши власний розрахунок процентів та інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання з оплати товару за видатковими накладними від 03.12.2021 № 0312-2 та від 06.12.2021 № 0612-1 з урахуванням здійснених відповідачем оплат 03.02.2022 на загальну суму 50 000 грн 00 коп. в рахунок оплати за товар за видатковими накладними від 03.12.2021 № 0312-2 (20 000 грн 00 коп.) та від 06.12.2021 № 0612-1 (30 000 грн 00 коп.) та з урахуванням вищевикладеної позиції Верховного Суду, суд встановив, що підлягають нарахуванню:

- на суму боргу в розмірі 100 792 грн 59 коп. за період з 10.12.2021 по 02.02.2022 проценти в сумі 455 грн 64 коп. та за період з грудня 2021 року по січень 2022 року інфляційні втрати в сумі 1 915 грн 06 коп. (приріст індексу споживчих цін - 101,9%);

- на суму боргу в розмірі 50 792 грн 59 коп. за період з 03.02.2022 по 03.05.2024 проценти в сумі 3 426 грн 04 коп. та за період з лютого 2022 року по березень 2024 року інфляційні втрати в сумі 16 710 грн 76 коп. (приріст індексу споживчих цін - 132,9%).

Здійснивши власний розрахунок процентів та інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання з оплати товару за видатковою накладною від 17.01.2022 № 1701-2 на суму боргу в розмірі 85 275 грн 66 коп. та з урахуванням вищевикладеної позиції Верховного Суду, суд встановив, що підлягають нарахуванню проценти за період з 21.01.2022 по 03.05.2024 в сумі 5 843 грн 10 коп. та інфляційні втрати за період з лютого 2022 року по березень 2024 року в сумі 28 055 грн 69 коп. (приріст індексу споживчих цін - 132,9%).

Загальний розмір процентів складає 9 724 грн 78 коп., розмір інфляційних втрат - 46 681 грн 51 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що розмір нарахованих позивачем процентів є менший ніж нарахований судом, а розмір інфляційних втрат є більшим ніж нарахований судом, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 9 671 грн 35 коп. та інфляційних втрат в сумі 46 681 грн 51 коп.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

Всього підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в сумі 211 061 грн 74 коп., у тому числі: борг в сумі 136 068 грн 25 коп., пеня в сумі 18 640 грн 63 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 9 671 грн 35 коп., інфляційні втрати в сумі 46 681 грн 51 коп.

Щодо розподілу судового збору.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, за подання позовної заяви про стягнення 319 002 грн 44 коп. має бути сплачений судовий збір в розмірі 4 785 грн 04 коп.

Судом встановлено, що при зверненні із позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 5 294 грн 71 коп., що підтверджується квитанцією від 13.03.2024.

Таким чином, позивачем під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір"), тому суд не вирішує питання про повернення судового збору, оскільки клопотання про його повернення позивачем не подавалось.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3 165 грн 93 коп.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У відповідності до ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон" зазначило, що попередній розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу складає 10 000 грн 00 коп.

Закон України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвоката та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлює, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Разом із тим, згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі та визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви" пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто процесуальним законодавством передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у Господарському суді Луганської області надано копії договору про надання правової (правничої) допомоги від 07.02.2023 № 0702/23-ПД-02, додаткової угоди від 06.03.2024 № 2 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 07.02.2023 № 0702/23-ПД-02.

Крім того, в матеріалах справи наявні копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ХВ № 002616 від 26.07.2023 на ім`я Підлісного Микити Олексійовича та ордер про надання правничої (правничої) допомоги серії АХ № 1176596 від 06.03.2024, виданий Адвокатським об`єднанням "Справар", для представництва інтересів позивача у Господарському суді Луганської області.

Як свідчать матеріали справи, 07.02.2023 між Адвокатським об`єднанням "Справар" в особі директора (керуючого партнера) Михайлова В.Л. (адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон" в особі директора Костенка В.М. (клієнт) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 0702/23-ПД-02, відповідно до п. 1.1 якого адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Сторони у п. 2.1 договору визначили, яку правову допомогу надає адвокатське об`єднання клієнту.

В розділі 3 договору сторони визначили порядок надання правової допомоги.

Адвокатське об`єднання зобов`язане надавати правову допомогу особисто, під чим сторони розуміють ефективну, в аспекті обсягу та якості, передбачених п. 2.1, п. 4.1 цього договору, діяльність адвокатського об`єднання за посередництвом адвокатів адвокатського об`єднання та (або) інших спеціалістів у галузі права (юристів, адвокатів), залучених адвокатським об`єднанням за відповідним цивільно-правовим договором (п. 3.2 договору).

Клієнт зобов`язаний оплатити адвокатському об`єднанню надану правову допомогу та понесені фактичні витрати (п. 5.1 договору).

Обсяг та зміст наданої правової допомоги, а також розмір гонорару за правову допомогу, надану згідно з п. 2.1 цього договору, встановлюється за взаємною домовленістю сторін та визначається у додаткових угодах до цього договору (п. 5.2 договору).

Обсяг та зміст наданої правової допомоги, а також розмір гонорару також зазначається в акті (актах) наданих послуг, які формуються адвокатським об`єднанням в міру необхідності та направляються на адресу клієнта засобами поштового, комунікаційного зв`язку або вручаються уповноваженій особі під розписку (п. 5.3 договору).

Згідно з п. 5.6 договору оплата за надану правову допомогу здійснюється клієнтом шляхом переказу грошових коштів на безготівковий рахунок адвокатського об`єднання у строк, узгоджений сторонами, але не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту наданих послуг, якщо інший порядок оплати не визначений у додатковій угоді до цього договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань сторін за даним договором (п. 6.1 договору).

У пункті 1 додаткової угоди від 06.03.2024 № 2 договору про надання правової (правничої) допомоги від 07.02.2023 № 0702/23-ПД-02, Адвокатське об`єднання "Справар" в особі директора (керуючого партнера) Михайлова В.Л. (адвокатське об`єднання) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон" в особі директора Костенка В.М. (клієнт) дійшли взаємної згоди про те, що відповідно до умов договору адвокатським об`єднанням на виконання доручень клієнта була надана та продовжує надаватись професійна правова (правнича) допомога за фактом пред`явлення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Бетон" про стягнення коштів, які будуть надаватись на розгляд Господарського суду Луганської області.

Сторонами у п. 2 додаткової угоди визначено обсяг та зміст правової допомоги, а також розмір гонорару за надану правову допомогу:

- правова консультація клієнта з приводу дійсних обставин справи, складання правового висновку - 1 000 грн 00 коп.;

- дослідження судової практики у аналогічних правовідносинах - 1 500 грн 00 коп.;

- збирання доказів та складання позовної заяви про стягнення заборгованості - 7 500 грн 00 коп.

Розмір гонорару за правову допомогу складає 10 000 грн 00 коп.

Згідно з п. 3 додаткової угоди оплата за надану правову допомогу здійснюється клієнтом шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок адвокатського об`єднання не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з моменту прийняття Господарським судом Луганської області судового рішення за результатами розгляду позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Бетон".

Додаткова угода є невід`ємною частиною договору (п. 4 додаткової угоди).

Тобто, відповідно до умов договору про надання правової (правничої) допомоги від 07.02.2023 № 0702/23-ПД-02 та додаткової угоди від 06.03.2024 № 2 до цього договору у Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон" виник обов`язок сплатити Адвокатському об`єднанню "Справар" витрати на надану правову допомогу в сумі 10 000 грн 00 коп.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та додаткових постановах Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 874/15/22 та від 07.08.2023 у справі № 910/14262/21.

Враховуючи викладене, Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон" згідно з приписами ст.ст. 74, 126 ГПК України доведено обставини надання йому Адвокатським об`єднанням "Справар" відповідних послуг професійної правничої допомоги та належним чином обґрунтовано заявлений до стягнення розмір оплати цих послуг.

Проаналізувавши подані позивачем докази, зокрема, договір про надання правової (правничої) допомоги від 07.02.2023 № 0702/23-ПД-02 та додаткову угоду від 06.03.2024 № 2 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 07.02.2023 № 0702/23-ПД-02, в якій погоджено обсяги послуг та їх вартість, суд дійшов висновку, що визначений сторонами у додатковій угоді від 06.03.2024 № 2 розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу Адвокатського об`єднання "Справар" з підготовки та подання до суду позовної заяви відповідає складності даної справи та виконаній адвокатом роботі; обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенню справи для позивача.

Отже, приймаючи до уваги надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши відсутність в матеріалах справи належних доказів неспівмірності цих витрат та обґрунтованого клопотання про їх зменшення, суд дійшов до висновку, що витрати позивача є доведеними та обґрунтованими.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати (в тому числі пов`язані з наданням професійної правничої допомоги) покладаються у разі частково задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн 00 коп. покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 6 616 грн 30 коп.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 123, 124, 126, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Бетон" про стягнення 319 002 грн 44 коп. задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Бетон", місцезнаходження: вул. Володимирська, будинок 4, м. Рубіжне, Луганська область, 93010, ідентифікаційний код 44582165 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Регіон", місцезнаходження: провулок Поштовий, будинок 5, м. Харків, 61001, ідентифікаційний код 36987543 борг в сумі 136 068 грн 25 коп., пеню в сумі 18 640 грн 63 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 9 671 грн 35 коп., інфляційні втрати в сумі 46 681 грн 51 коп., судовий збір в сумі 3 165 грн 93 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 616 грн 30 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

5.Повне рішення складено - 08.07.2024.

Суддя Андрій СЕКІРСЬКИЙ