Рішення

від 05.07.2024 по справі 916/434/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/434/24Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ківіт Плюс» (вул. 12 Поздовжня, 84, м. Миколаїв, 54028)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Шевчука Олега Дмитровича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 38535,00 грн,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ківіт Плюс" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Шевчука Олега Дмитровича, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про експлуатацію обладнання від 13.11.2019 № UA_S_87_8784 в сумі 38535,00 грн.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину не повернення відповідачем прийнятого від позивача у користування обладнання на підставі вищевказаного договору.

Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому прийняти участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.02.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ківіт Плюс" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/434/24; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз`яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

13.02.2024 копію вищевказаної ухвали було направлено на адресу відповідача - Фізичної особи-підприємця Шевчука Олега Дмитровича, а 06.03.2024 поштове відправлення повернулось до суду як не вручене з зазначенням причини повернення відправлення: "за закінченням терміну зберігання". Приймаючи до уваги, що проставлення відмітки поштовою установою про причини невручення відправлення "за закінченням терміну зберігання" не є доказом вручення судового рішення відповідно до ст. 242 ГПК України, листом від 10.04.2024 суд направив відповідачу копію ухвали суду від 11.03.2024 у справі № 916/434/24 повторно.

Водночас, здійснене судом 10.04.2024 відправлення відповідачу знову повернулось неврученим із проставленням поштовою установою відмітки "за закінченням терміну зберігання". Вказане стало підставою для направлення відповідачу копії ухвали про відкриття провадження у цій справі втретє, а також для постановлення окремої ухвали щодо Акціонерного товариства "Укрпошта", у зв`язку з порушенням вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінетів Міністрів України від 05.03.2009 № 270, при виконанні обов`язків із зазначення причин невручення поштових відправлень № 0600249490072 та 0600260623025, які містять позначку "Судова повістка".

24.06.2024 до суду повернулось неврученим поштове відправлення відповідачу з відміткою від 13.06.2024 «адресат відсутній за вказаною адресою». Отже, з урахуванням положень ст. 242 ГПК України, копія ухвали про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачу.

Обставини справи

13.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ківіт Плюс» (далі - дистриб`ютор) та Фізичною особою-підприємцем Шевчуком Олегом Дмитровичем (далі - торгова точка) був укладений договір про експлуатацію обладнання № UA_S_87 8784 (а.с. 6, т.1), який погоджений Приватним акціонерним товариством «Абінбев Ефес Україна» (далі - компанія).

За умовами п. 1.1. договору дистриб`ютор зобов`язується за окремою письмовою згодою компанії (в акті приймання-передачі) передавати торговій точці обладнання, а торгова точка зобов`язується експлуатувати таке обладнання для реалізації з його використанням виключно товару та відповідно до умов цього договору повернути таке обладнання дистриб`ютору або компанії в тому ж стані, в якому торгова точка отримувала таке обладнання з урахуванням його нормального зносу.

Відповідно до п. 1.4. договору обладнання передається дистриб`ютором торговій точці за актом приймання-передачі, зразок якого міститься в «Умовах ПРАТ «Абінбев Ефес Україна» щодо обігу та експлуатації холодильного обладнання, обладнання для розливу пива з КЕГ, операційного торгівельного обладнання та рекламних матеріалів» (з додатками)» (далі - Умови). Акти приймання-передачі обладнання попередньо погоджуються компанією шляхом їх підписання уповноваженим представником компанії та скріплення печаткою/штампом компанії і лише після цього підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін. За відсутності описаного вище погодження компанії дистриб`ютор не має права передавати торговій точці зазначене у відповідному акті обладнання, а торгова точка не має права приймати таке обладнання від дистриб`ютора. У випадку порушення умови про описане вище погодження компанії, дистриб`ютор та торгова точка повинні (кожен окремо) сплатити компанії штраф у розмірі вартості (відновної вартості) обладнання, переданого дистриб`ютором торговій точці з порушенням цієї умови, та повернути компанії таке обладнання. В разі необхідності дистриб`ютор передає торговій точці наявні у дистриб`ютора копії технічної документації, необхідної для експлуатації обладнання.

Згідно з п. 1.5.-1.7. договору передача дистриб`ютором обладнання торговій точці не зумовлює передачі права власності на нього, власником обладнання залишається компанія. В разі пошкодження чи втрати обладнання або при виникненні загрози пошкодження чи втрати обладнання, торгова точка зобов`язала негайно припинити експлуатацію обладнання, протягом 2-х календарних днів з дня виникнення таких обставин письмово повідомити дистриб`ютора про такі обставини, а також вжити всіх заходів щодо запобігання нанесенню шкоди обладнанню чи його втраті. За пошкодження та/або втрату обладнання торгова точка несе відповідальність перед дистриб`ютором, крім визначених цим договором випадків, у яких торгова точка несе відповідальність перед компанією.

Пунктом 1.20. договору визначено, що дистриб`ютор має право в будь-який момент часу висунути торговій точці письмову вимогу про повернення обладнання дистриб`ютору. Така вимога є обов`язковою для виконання торговою точкою за умови, що така вимога містить погодження компанії у вигляді підпису уповноваженого представника компанії, скріпленого печаткою/штампом компанії. Торгова точка повинна виконати таку вимогу у вказаний у ній строк та зобов`язана повернути обладнання дистриб`ютору, який прибуває до торгової точки для отримання обладнання. В такому випадку повернення обладнання торговою точкою дистриб`ютору оформлюється актом приймання -передачі (за зразком, передбаченим Умовами), який має бути до його підписання торговою точкою і дистриб`ютором попередньо погодженим компанією шляхом його підписання уповноваженим представником компанії та скріплення печаткою/штампом компанії. За відсутності описаного вище погодження компанії торгова точка не має права повертати дистриб`ютору зазначене у відповідному акті обладнання. У випадку порушення умови про описане вище погодження компанії, дистриб`ютор та торгова точка повинні (кожен окремо) сплатити компанії штраф у розмірі вартості (відновної вартості) обладнання, повернутого торговою точкою дистриб`ютору з порушенням цієї умови.

Відповідно до п. 1.22., 1.23. договору торгова точка несе ризик випадкового знищення та/або випадкового пошкодження (псування) обладнання з моменту отримання обладнання від дистриб`ютора і до моменту його повернення компанії або дистриб`ютору. В разі повної втрати обладнання внаслідок викрадення, пожежі, повені, торгова точка зобов`язується надати дистриб`ютору та/або компанії видане уповноваженими органами державної влади (зокрема, органами МВС, МНС) документальне підтвердження його втрати. В цьому випадку торгова точка не звільняється від відповідальності, передбаченої цим договором за втрату обладнання, крім випадків, коли компанія прийме рішення про звільнення торгової точки від такої відповідальності. В разі викрадення, знищення, пошкодження обладнання третіми особами, торгова точка і дистриб`ютор зобов`язані та мають право самостійно вчиняти всі передбачені законодавством дії, необхідні для розшуку, повернення обладнання, стягнення з винних осіб вартості знищеного, пошкодженого, викраденого обладнання, тощо - подавати в правоохоронні органи відповідні заяви про викрадення обладнання, надавати правоохоронним органам відповідні свідчення та документи, виступати в якості потерпілого та цивільного позивача у кримінальних провадженнях щодо викрадення, знищення, пошкодження обладнання, тощо.

Згідно з п. 1.24. договору обладнання, яке передане торговій точці, торгова точка зобов`язана повернути дистриб`ютору (а у випадках, передбачених цим договором - компанії) в стані, в якому воно було отримано з урахуванням його нормального зносу, протягом 3 календарних днів з моменту отримання вимоги про таке повернення. Вимога може бути подана письмово або засобами факсимільного зв`язку. В цьому випадку повернення обладнання торговою точкою дистриб`ютору оформлюється відповідним актом приймання-передачі між дистриб`ютором та тортовою точкою (за зразком, передбаченим Умовами), який в обов`язковому порядку має бути попередньо погоджений підписом уповноваженого представника компанії та скріплений печаткою/штампом компанії.

За умовами п. 1.27. договору у випадку втрати обладнання, торгова точка повинна відшкодувати особі, якій має здійснюватися повернення втраченого обладнання (компанії або дистриб`ютору) вартість (відновну вартість) втраченого обладнання та сплатити такій особі штраф у розмірі 100% вартості (відновної вартості) втраченого обладнання, встановленої відповідним актом прийому-передачі обладнання.

Відповідно до п. 1.30. договору строк дії цього договору встановлений з дня підписання його всіма сторонами та погодження компанією і до 31 грудня 2022 року. Якщо за 30 календарних днів до дня закінчення строку дії договору жодна із сторін не направить іншій стороні (або компанія не направить обом сторонам) письмове повідомлення із підтвердженням закінчення договору у визначений цим договором день, цей договір вважається продовженим до кінця календарного року, наступного за роком, на який припадає день закінчення строку дії цього договору. Це правило про автоматичне продовження строку дії цього договору поширюється па всі наступні випадки закінчення строку його дії.

За актом приймання-передачі обладнання від 20.11.2019 № 694, погодженим ПрАТ «Абінбев Ефес Україна» (а.с. 7, т.1), позивач передав, а відповідач прийняв обладнання на загальну суму 38535,00 грн.

21.08.2023 позивач направив відповідачу засобами поштового зв`язку вимогу, погоджену ПрАТ «Абінбев Ефес Україна» (а.с. 15-16, т.1), про повернення 01.09.2023 відповідачем переданого у користування за вищевказаним актом майна, зазначивши, що представник позивача прибуде за адресою відповідача у зазначену дату для отримання відповідного обладнання.

Як пояснює позивач, відповідач не задовольнив вищевказану вимогу позивача та до цього часу не повернув останньому отриманого у користування за договором обладнання, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача вартості неповернутого обладнання.

Доказів наявності у відповідача обладнання за договором, вчинення відповідачем дій, спрямованих на повернення цього обладнання позивачу, матеріали справи не містять.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позиція суду

Як встановлено судом, між сторонам виникли договірні правовідносини, за умовами яких позивач передав відповідачу у тимчасове користування обладнання для цілей договору, яке відповідач, у свою чергу, зобов`язався повернути позивачу за його вимогою у строки та у порядку, передбаченими договором.

Судом встановлено, що відповідач вимогу позивача про повернення обладнання не задовольнив та до цього часу обладнання не повернув. Також судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача цього обладнання в натурі та докази вчинення відповідачем дій, спрямованих на повернення цього обладнання позивачу, у зв`язку з чим суд вважає, що позивачем доведено протиправне ухилення відповідача від виконання цього обов`язку та склад господарського правопорушення у спірних правовідносинах між сторонами.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позов позивача слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 38535,00 грн, які складають вартість переданого за договором за актом від 20.11.2019 № 694 обладнання.

Розподіл судових витрат

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, приймаючи до уваги задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача, судовий збір в сумі 3028,00 грн слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шевчука Олега Дмитровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ківіт Плюс» (вул. 12 Поздовжня, 84, м. Миколаїв, 54028, код ЄДРПОУ 36881089) грошові кошти в сумі 38535 грн 00 коп та судовий збір в сумі 3028 грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 05 липня 2024 р.

Суддя Д.О. Бездоля