Рішення

від 25.06.2024 по справі 917/38/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2024 Справа № 917/38/24

за позовною заявою Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури (пр. Свободи, 4а, м. Кременчук, 39601 ЄДРПОУ 02910060, ЄДРПОУ в Єдиній судовій інформаційно- телекомунікаційній системі - 0291006023, E-mail: kremenchuk@pol.gp.gov.ua) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерство внутрішніх справ України (ЄДРПОУ 00032684, вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01024, e-mail: mvsinfo@mvsinfo.gnv.ua)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» (вул. Панянка, 65Б, м. Полтава, 36022 код ЄДРПОУ 42223804, E-mail: kanc01@energo.pl.ua)

2. Харківського національного університету внутрішніх справ (ЄДРПОУ 08571096, просп. Льва Ландау, 27, м. Харків, 61080 e-mail: odin@ univd.edu.ua, khnuvs@univd.edu.ua) в особі Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ (ЄДРПОУ 43041752,вул. Перемоги, 17/6, м. Кременчук, 39605, e-mail: klk.univd@gmail.com)

про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії та повернення безпідставно сплачених коштів

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін: згідно протоколу

Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ», в якому просить:

1. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 07.05.2021 до договору № 21510207 від 06.01.2021, укладену між Харківським національним університетом внутрішніх справ та ТОВ «ПОJITABАЕНЕРГОЗБУТ».

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 02.06.2021 до договору № 21510207 від 06.01.2021, укладену між Харківським національним університетом внутрішніх справ та ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ».

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 20.07.2021 до договору № 21510207 від 06.01.2021, укладену між Харківським національним університетом внутрішніх справ та ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ».

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 30.08.2021 до договору № 21510207 від 06.01.2021, укладену між Харківським національним університетом внутрішніх справ та ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ».

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 04.11.2021 до договору № 21510207 від 06.01.2021, укладену між Харківським- національним університетом внутрішніх справ та ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ».

6. Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 07.12.2021 до договору № 21510207 від 06.01.2021, укладену між Харківським національним університетом внутрішніх справ та ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ».

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» (вул. Панянка, буд.65Б, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 42223804) на користь Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684, вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01024) до Державного бюджету України грошові кошти в сумі 736 159, 79 грн.

Ухвалою від 09.01.2024р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Харківський національний університет внутрішніх справ в особі Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ, призначити підготовче засідання у справі на 06.02.24, запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов; позивачу - подати суду відповідь на відзив в строк до 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

25.01.24 від третьої особи надійшли пояснення щодо позову.

29.01.24 від відповідача надійшов відзив на позов.

06.02.24 від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.

Ухвалою від 06.02.2024р. суд постановив відкласти підготовче засідання у справі на 29.02.2024 р.

08.02.24 від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

15.02.24 від прокуратури надійшли заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду.

26.02.24 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду суд відмовив за необгрунтованістю.

В підготовчому засіданні 29.02.24 cуд оголосив перерву до 28.03.24.

Ухвалою від 29.02.2024р. суд постановив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

28.03.24 від прокуратури надійшло клопотання про залучення співвідповідача у справі - Харківський національний університет внутрішніх справ в особі Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ.

Ухвалою від 28.03.24 суд постановив відкласти підготовче засідання на 18.04.24, залучити Харківський національний університет внутрішніх справ в особі Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ до участі у справі в якості співвідповідача, встановити співвідповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву - 15 днів з моменту отримання даної ухвали.

Ухвалою від 18.04.2024р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 09.05.24.

29.04.24 від відповідача 2 надійшов відзив на позов.

02.05.24 від відповідача 2 надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою від 09.05.2024р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 21.05.24.

13.05.24 від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача 2.

15.05.24 від відповідача 2 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

20.05.24 від відповідача 1 надійшло клопотання, в якому він просить зупинити провадження у справі №917/38/24 до набрання законної сили судовим рішенням Конституційного Суду України у справі №3-28/2024 за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Рейнір Бізнес Груп" щодо конституційності приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 ЗУ «Про прокуратуру».

21.06.24 від прокурора надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження.

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає (обгрунтування наведене в ухвалі від 21.05.24).

Інші заяви чи клопотання сторони не подавали.

У підготовчому засіданні, 21.05.2024р., судом здійснено дії та з`ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 21.05.2024р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/38/24, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 25.06.2024.

13.06.24 від відповідача 2 надійшли письмові пояснення.

24.06.24 від відповідача 1 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв"язку із зайнятістю представника у іншій справі.

24.06.24 від відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з перебуванням представника у відрядженні.

Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, з дотриманням завдань, принципів господарського судочинства, передбачених нормою статті 2 Господарського процесуального кодексу України, основною умовою для якого є неможливість вирішення господарського спору у відповідному судовому засіданні. При цьому, підставою для відкладення розгляду справи є наявність для цього обґрунтованих причин.

Статтею 237 Цивільного кодексу України визначається поняття та підстави представництва, відповідно до частин 1, 3 якої, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Водночас відповідно до частин 1, 2 статті 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового розгляду.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 р. та інші).

Зважаючи на те, що участь в судовому засіданні є правом учасників справи відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України, а явка учасників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, неявка представникі відповідачів в судове засідання на 25.06.2024 не перешкоджає розгляду справи по суті.

Разом із тим, виходячи із передбачених Господарським процесуальним кодексом України строків розгляду справи, суд відмовляє у задоволенні клопотань відповідачів про відкладення розгляду справи, оскільки керівники не були позбавлені можливості направити в судове засідання інших представників або представляти Організацію самостійно.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи та прийняття рішення, за наслідком судового засідання 25.06.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між Харківським національним університетом внутрішніх справ (далі - ХНУВС, Споживач) в особі директора Кременчуцького льотного коледжу ХНУВС та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» (далі -Постачальник) був укладений договір від 06.01.2021 № 21510207 (далі - договір) на постачання електричної енергії (за результатами проведення процедури закупівлі UA-2020-12-01-003107-а).

Відповідно до пункту 5.2 договору загальна сума становила 2 972 970,00 грн з ПДВ.

Пунктом 5.2.1 договору визначено, що ціна за одиницю електричної енергії зазначена у Специфікації (Додаток № 2).

Підпунктом 2 пункту 5.3 договору передбачено, що істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема - збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Ціна за одиницю товару може бути змінена пропорційно такому коливанню, але не більше ніж на 10 відсотків, за умови надання документального підтвердження коливання ціни товару на ринку (довідка з Торгово-промислової палати або довідка із ДП «Зовнішторгвидав»).

Відповідно до пункту 13.1 строк дії договору - до 31.12.2021, а в частині здійснення розрахунків Споживачем за фактично спожиту електроенергію - до повного виконання зобов`язань.

Додатком № 2 до договору передбачено постачання електричної енергії кількістю 1 501 500 кВт*год за ціною 1,65 грн/кВт*год (без ПДВ).

У рамках договору від 06.01.2021 № 21510207 були укладені додаткові угоди на збільшення ціни:

- додаткова угода № 1 від 12.03.2021;

- додаткова угода № 2 від 07.05.2021;

- додаткова угода № 3 від 02.06.2021;

- додаткова угода № 4 від 20.07.2021;

- додаткова угода № 5 від 20.07.2021;

- додаткова угода № 6 від 04.11.2021;

- додаткова угода № 7 від 23.11.2021;

- додаткова угода № 8 від 07.12.2021;

- додаткова угода № 9 від 10.12.2021;

- додаткова угода № 10 від 29.12.2021;

- додаткова угода № 11 від 19.01.2021;

- додаткова угода № 12 від 31.01.2022.

Додатковою угодою № 1 внесено зміни до п. 2.3. договору та Додатку № 2 «Специфікація» до договору, виклавши їх у новій редакції. Внесеними змінами передбачено поставку електричної енергії за договірною ціною (1,65 грн/кВт*год без ПДВ) в кількості 79 422 кВт*год на загальну суму 131 046,30 грн без ПДВ, за ціною 1,81492 грн/кВт*год без ПДВ в кількості 1 292 855,17 кВт*год на загальну суму 2 346 428,70 грн без ПДВ, а також визначено загальний обсяг споживання електричної енергії в кількості 1 372 277 кВт*год.

Замовником з Постачальником укладено Додаткову угоду № 2 від 07.05.2021 (далі - додаткова угода № 2). Підставою для укладання додаткової угоди № 2 була цінова довідка Полтавської ТПП від 22.04.2021 № 24.14-05/271, направлена листом ТОВ «Полтаваенергозбут» від 30.04.2021 № 02-10-3/4317.

Додатковою угодою № 2 підвищено ціну на електричну енергію на 9,995% та встановлено її в розмірі 1,99632 грн/кВт*год (без ПДВ). Внесеними додатковою угодою змінами передбачено поставку електричної енергії за ціною, встановленою додатковою угодою № 1 (1,81492 грн/кВт*год без ПДВ) в кількості 173 893 кВт*год на загальну суму 315 601,88 грн без ПДВ, за ціною 1,99632 грн/кВт*год без ПДВ в кількості 1 017 285 кВт*год на загальну суму 2 030 826,82 грн без ПДВ.

Замовником з Постачальником укладено Додаткову угоду № 3 від 02.06.2021 (далі - додаткова угода № 3). Підставою для укладання додаткової угоди № 3 була цінова довідка Полтавської ТПП від 26.05.2021 № 24.14-05/339, направлена листом ТОВ «Полтаваенергозбут» від 31.05.2021 № 02-10-3/5352.

Додатковою угодою № 3 підвищено ціну на електричну енергію на 9,995% з 01.05.2021 та встановлено її в розмірі 2,19585 грн/кВт*год (без ПДВ). Внесеними додатковою угодою змінами передбачено поставку електричної енергії за ціною, встановленою додатковою угодою № 2 (1,99632 грн/кВт*год без ПДВ) в кількості 29 707 кВт*год на загальну суму 59 304,68 грн без ПДВ, за ціною 2,19585 грн/кВт*год без ПДВ в кількості 897 840 кВт*год на загальну суму 1 971 522,14 грн без ПДВ.

Замовником з Постачальником укладено Додаткову угоду № 4 від 20.07.2021 (далі - додаткова угода № 4). Підставою для укладання додаткової угоди № 4 була цінова довідка Полтавської ТПП від 08.07.2021 № 24.14-05/418, направлена листом ТОВ «Полтаваенергозбут» від 15.07.2021 № 02-10-3/6951.

Додатковою угодою № 4 підвищено ціну на електричну енергію на 9,995% з 01.07.2021 та встановлено її в розмірі 2,41533 грн/кВт*год (без ПДВ). Внесеними додатковою угодою змінами передбачено поставку електричної енергії за ціною, встановленою додатковою угодою № 3 (2,19585 грн/кВт*год без ПДВ) в кількості 33 929 кВт*год на загальну суму 74 502,99 грн без ПДВ, за ціною 2,41533 грн/кВт*год без ПДВ в кількості 785 407 кВт*год на загальну суму 1 897 019,15 грн без ПДВ, а також визначено загальний обсяг споживання електричної енергії в кількості 1 102 358 кВт*год.

Замовником з Постачальником укладено Додаткову угоду № 5 від 30.08.2021 (далі - додаткова угода № 5). Підставою для укладання додаткової угоди № 5 була цінова довідка Полтавської ТПП від 12.08.2021 № 24.14-05/493, направлена листом ТОВ «Полтаваенергозбут» від 26.08.2021 № 02-10-3/8659.

Додатковою угодою № 5 підвищено ціну на електричну енергію на 9,995% з 01.08.2021 та встановлено її в розмірі 2,65674 грн/ кВт*год (без ПДВ). Внесеними додатковою угодою змінами передбачено поставку електричної енергії за ціною, встановленою додатковою угодою № 4 (2,41533 грн/кВт*год без ПДВ) в кількості 30 868 кВт*год на загальну суму 74 556,41 грн без ПДВ, за ціною 2,65674 грн/кВт*год без ПДВ в кількості 685 977 кВт*год на загальну суму 1 822 462,74 грн без ПДВ, а також визначено загальний обсяг споживання електричної енергії в кількості 1 033 796 кВт*год.

Замовником з Постачальником укладено Додаткову угоду № 6 від 04.11.2021 (далі - додаткова угода № 6).

Підставою для укладання додаткової угоди № 6 була цінова довідка Полтавської ТПП від 27.10.2021 № 24.14-05/699, направлена листом ТОВ «Полтаваенергозбут» від 03.11.2021 № 02-10-3/11557.

Додатковою угодою № 6 підвищено ціну на електричну енергію на 9,995% з 01.11.2021 та встановлено її в розмірі 2,92228 грн/ кВт*год (без ПДВ). Внесеними додатковою угодою змінами передбачено поставку електричної енергії за ціною, встановленою додатковою угодою № 1 (1,81492 грн/кВт*год без ПДВ) в кількості 280 981 кВт*год на загальну суму 509 958,04 грн без ПДВ, додатковою угодою № 3 (2,19585 грн/кВт*год без ПДВ) в кількості 56 481 кВт*год на загальну суму 124 023,80 грн без ПДВ, додатковою угодою № 5 (2,65674 грн/кВт*год без ПДВ) в кількості 79 359 кВт*год на загальну суму 210 836,23 грн без ПДВ, за ціною 2,92228 грн/кВт*год без ПДВ в кількості 468 042 кВт*год на загальну суму 1 367 749,54 грн без ПДВ, а також визначено загальний обсяг споживання електричної енергії в кількості 1 024 860 кВт*год.

Керуючись пунктом 1 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 5.3 договору сторонами укладено Додаткову угоду № 7 від 23.11.2021 (далі - додаткова угода № 7).

Додатковою угодою № 7 сторони дійшли згоди зменшити суму договору на 775 725,03 грн з ПДВ, пункт 5.2 розділу 5 договору викладено в новій редакції: «Вартість цього Договору становить - 2 197 244 грн. 97 коп. (два мільйони сто дев`яносто сім тисяч двісті сорок чотири гривні 97 копійок), з ПДВ.».

Замовником з Постачальником укладено Додаткову угоду № 8 від 07.12.2021 (далі - додаткова угода № 8).

Підставою для укладання додаткової угоди № 8 була цінова довідка Полтавської ТПП від 17.11.2021 № 24.14-05/774, направлена листом ТОВ «Полтаваенергозбут» від 29.11.2021 № 02-10-3/13341.

Додатковою угодою № 8 підвищено ціну на електричну енергію на 9,99% за листопад 2021 та встановлено її в розмірі 3,21422 грн/кВт*год (без ПДВ). Внесеними додатковою угодою змінами передбачено поставку електричної енергії за ціною, встановленою додатковою угодою № 5 (2,65674 грн/кВт*год без ПДВ) в кількості 169 370 кВт*год на загальну суму 449 972,05 грн без ПДВ, за ціною, встановленою додатковою угодою № 6 (2,92228 грн/кВт*год без ПДВ) не передбачено поставок, за ціною 3,21422 грн/кВт*год без ПДВ в кількості 150 013 кВт*год на загальну суму 482 176,20 грн без ПДВ, а також визначено загальний обсяг споживання електричної енергії в кількості 796 842 кВт*год.

Керуючись вимогами Цивільного та Господарського кодексу України, Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» сторонами укладено Додаткову угоду № 9 від 10.12.2021 (далі - додаткова угода № 9).

Додатковою угодою № 9 внесено зміни до п. 5.3.2. договору, доповнено його другим, третім та четвертим абзацами в наступній редакції:

«Ціна за 1 кВт*год електричної енергії може бути змінена будь-якого числа місяця, що буде відображено в додатковій угоді до Договору за згодою Сторін».

«Зміна ціни за одиницю товару (електричної енергії) допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні Об?єднаної енергетичної системи України (далі ОЕС України)», а саме про факт та динаміку зміни ціни товару на ринку електричної енергії станом на дату коливання порівняно з датою подання цінової пропозиції аукціону або дати, вказаної в останній Додатковій угоді до Договору про зміну ціни за одиницю товару через коливання ціни на електричну енергію на ринку».

«Підтвердженням факту коливання ціни на ринку є дані оприлюднені на офіційному веб-сайті ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» щодо загального показника середньозваженої ціни електричної енергії на РДН та ВДР, що склалася на ринку електричної енергії в торговій зоні ОЕС України на відповідну дату, у порівнянні з середньозваженою ціною електричної енергії на РДН та ВДР на подання цінової пропозиції (аукціону) або дату, зазначену в останній Додатковій угоді до Договору про зміну ціни одиниці товару».

Керуючись частиною 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» сторонами укладено Додаткові угоди № 10 від 29.12.2021 (далі - додаткова угода № 10) та № 11 від 19.01.2022 (далі - додаткова угода № 11).

Додатковими угодами № 10 та № 11 сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору № 21510207 на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому Договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році.

Також було збільшено ціну договору до 2 791 838,97 грн з ПДВ, в межах 20% суми, визначеної в договорі № 21510207, а саме на 594 594,00 грн з ПДВ.

Дані додаткові угоди набули чинності з дати їх підписання та діяли до 31.03.2022.

Керуючись постановою НКРЕКП від 01.12.2021 № 2454 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «УКРЕНЕРГО» на 2022 рік», якою встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 0,34564 грн/кВт*год без урахування ПДВ, ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 3.2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, сторонами укладено Додаткову угоду № 12 від 31.01.2022 (далі - додаткова угода № 12).

Додатковою угодою № 12 підвищено ціну на електричну енергію та встановлено її в розмірі 3,26593 грн/кВт*год (без ПДВ).

Внесеними додатковою угодою змінами передбачено поставку електричної енергії за ціною, встановленою додатковою угодою № 8 (3,21422 грн/кВт*год без ПДВ) в кількості 296 214 кВт*год на загальну суму 952 096,96 грн без ПДВ, а також визначено загальний обсяг споживання електричної енергії в кількості 943 043 кВт*год. Поставок за ціною, встановленою додатковою угодою № 12 не передбачено.

Прокурор вказує, що додаткові угоди № 2, 3, 4, 5, 6, 8 укладені при відсутності правомірного підтвердження коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення, що є порушенням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 5.3.2 договору, зокрема:

- Щодо Додаткової угоди № 2 встановлено, що цінова довідка Полтавської ТПП від 22.04.2021 № 24.14-05/271 містить інформацію про середньозважені ціни на електричну енергію за результатами, отриманими з сайту ДП «Оператор ринку», на ринку «на добу наперед» (торгова зона ОЕС), без ПДВ, станом І декаду квітня 2021 р. - 1325,16 грн/МВт*год та ІІ декаду квітня 2021 р. - 1520,96 грн/МВт*год.

Таким чином, цінова довідка Полтавської ТПП від 22.04.2021 № 24.14-05/271 не підтверджує коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення в період з початку дії додаткової угоди № 1 (12.03.2021) до дати початку дії додаткової угоди № 2 (07.05.2021), оскільки містить інформацію про середньозважені ціни на електричну енергію на ринку «на добу наперед» (торгова зона ОЕС) станом на І декаду квітня (1325,16 грн/МВт*год (без ПДВ)) та станом на ІІ декаду квітня (1520,96 грн/МВт*год (без ПДВ)), які є нижчими за ціну станом на ІІ декаду січня (відображену в ціновій довідці Полтавської ТПП від 12.02.2021 № 24.14-05/96) - 1546,47 грн/МВт*год, що слугувала кінцевою датою, що підтверджувала коливання товару на ринку під час укладання додаткової угоди № 1 від 12.03.2021.

- Щодо Додаткової угоди № 3 встановлено, що цінова довідка Полтавської ТПП від 26.05.2021 № 24.14-05/339 містить інформацію про середньозважені ціни на електричну енергію за результатами, отриманими з сайту ДП «Оператор ринку», на ринку «на добу наперед» (торгова зона ОЕС), без ПДВ, станом першу декаду травня 2021 р. - 912,84 грн/МВт*год та ІІ декаду травня 2021 р. - 1253,19 грн/МВт*год.

Таким чином, цінова довідка Полтавської ТПП від 26.05.2021 № 24.14-05/339 не підтверджує коливання ціни у бік збільшення такого товару на ринку в період з дати укладання додаткової угоди № 2 (07.05.2021) до дати укладання додаткової угоди № 3 (02.06.2021) та між датою початку дії додаткової угоди № 2 (07.05.2021) та датою початку дії додаткової угоди № 3 (01.05.2023), оскільки містить інформацію про середньозважені ціни на електричну енергію на ринку «на добу наперед» (торгова зона ОЕС) станом на І декаду травня (912,84 грн/МВт*год (без ПДВ)) та станом на ІІ декаду травня (1253,19 грн/МВт*год (без ПДВ)), які є нижчими за ціни, що склалися на ринку у попередньому періоді між датами укладання додаткової угоди № 1 (12.03.2021) та додаткової угоди № 2 (07.05.2021), та за ціну станом на ІІ декаду січня (відображену в ціновій довідці Полтавської ТПП від 12.02.2021 № 24.14-05/96) - 1546,47 грн/МВт*год, що слугувала кінцевою датою, яка підтверджувала коливання товару на ринку під час укладання додаткової угоди № 1 від 12.03.2021, а отже свідчать про коливання ціни товару на ринку у бік зменшення.

- Щодо Додаткової угоди № 4 встановлено, що цінова довідка Полтавської ТПП від 08.07.2021 № 24.14-05/418 містить інформацію про середньозважені ціни на електричну енергію за результатами, отриманими з сайту ДП «Оператор ринку», на ринку «на добу наперед» (торгова зона ОЕС), без ПДВ, станом на травень 2021 р. - 1018,74 грн/МВт*год та станом на червень 2021 р. - 1425,14 грн/МВт*год.

Таким чином, цінова довідка Полтавської ТПП від 08.07.2021 № 24.14-05/418 не підтверджує коливання ціни у бік збільшення такого товару на ринку в період з початку дії додаткової угоди № 3 (01.05.2021) до дати початку дії додаткової угоди № 4 (01.07.2021), оскільки містить інформацію про середньозважені ціни на електричну енергію на ринку «на добу наперед» станом на травень 2021 року (1018,74 грн/МВт*год (без ПДВ)) та станом на червень 2021 року (1425,14 грн/МВт*год (без ПДВ)), які є нижчими за ціну станом на ІІ декаду січня (відображену в ціновій довідці Полтавської ТПП від 12.02.2021 № 24.14-05/96) - 1546,47 грн/МВт*год, що слугувала кінцевою датою, що підтверджувала коливання товару на ринку під час укладання додаткової угоди № 1 від 12.03.2021, а отже свідчать про коливання ціни товару на ринку у бік зменшення.

- Щодо Додаткової угоди № 5 встановлено, що цінова довідка Полтавської ТПП від 12.08.2021 № 24.14-05/493 містить інформацію про середньозважені ціни на електричну енергію за результатами, отриманими з сайту ДП «Оператор ринку», на ринку «на добу наперед» (торгова зона ОЕС), без ПДВ, станом на І декаду липня 2021 р. - 1055,60 грн/МВт*год та станом на І декаду серпня 2021 р. - 2127,10 грн/МВт*год.

Таким чином, цінова довідка Полтавської ТПП від 12.08.2021 № 24.14-05/493 підтверджує коливання ціни такого товару на ринку в період з дати початку дії додаткової угоди № 4 (01.07.2021) до дати початку дії додаткової угоди № 5 (01.08.2021), оскільки містить інформацію про ціну такого товару на ринку «на добу наперед» (торгова зона ОЕС) станом на І декаду липня (1055,60 грн/МВт*год (без ПДВ)) та станом на І декаду серпня (2127,10 грн/МВт*год (без ПДВ)), що входять у вищевказаний період та у відсотковому співвідношенні становить 101,51 %.

Таким чином, збільшення ціни за одиницю товару на 9,995 % після правомірного підвищення, шляхом укладання додаткової угоди № 1, якою збільшено ціну за одиницю товару на 9,995 %, суперечить пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині перевищення максимально допустимого ліміту - 10%.

Зазначена додаткова угода є похідною від попередніх та містить неправомірний розрахунок відсотку збільшення ціни на ринку, а отже, додаткова угода № 5 укладена з порушенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та суперечить положенням, викладеним в пункті 124 постанови Верховного Суду № 927/491/19 та пункті 7.5 постанови Верховного Суду № 903/383/22 в частині перевищення максимально допустимого ліміту збільшення ціни за одиницю товару

- Щодо Додаткової угоди № 6 встановлено, що цінова довідка Полтавської ТПП від 27.10.2021 № 24.14-05/699 містить інформацію про середньозважені ціни на електричну енергію за результатами, отриманими з сайту ДП «Оператор ринку», на ринку «на добу наперед» (торгова зона ОЕС), без ПДВ, станом на І декаду жовтня 2021 р. - 2568,15 грн/МВт*год та станом на ІІ декаду жовтня 2021 р. - 2841,95 грн/МВт*год.

Таким чином, цінова довідка Полтавської ТПП від 27.10.2021 № 24.14-05/699 підтверджує коливання ціни такого товару на ринку в період з дати початку дії додаткової угоди № 5 (01.08.2021) до дати початку дії додаткової угоди № 6 (01.11.2021), оскільки містить інформацію про ціни на електричну енергію на ринку «на добу наперед» (торгова зона ОЕС) станом на І декаду жовтня 2021 року (2568,15 грн/МВт*год (без ПДВ)) та станом на ІІ декаду жовтня 2021 року (2841,95 грн/МВт*год (без ПДВ)), що входять у вищевказаний період та у відсотковому співвідношенні становить 10,66 %.

Разом з цим, збільшення ціни за одиницю товару на 9,995 %, шляхом укладання додаткової угоди № 6, суперечить пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині перевищення максимально допустимого ліміту - 10%, оскільки вказаний ліміт вичерпано підвищеннями ціни за одиницю товару, здійсненими шляхом укладання попередніх додаткових угод.

Зазначена додаткова угода є похідною від попередніх та містить неправомірний розрахунок відсотку збільшення ціни на ринку, а отже, додаткова угода № 6 укладена з порушенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та суперечить положенням, викладеним в пункті 124 постанови Верховного Суду № 927/491/19 та пункті 7.5 постанови Верховного Суду № 903/383/22 в частині перевищення максимально допустимого ліміту збільшення ціни за одиницю товару.

- Щодо Додаткової угоди № 8 встановлено, що цінова довідка Полтавської ТПП від 17.11.2021 № 24.14-05/774 містить інформацію про середньозважені ціни на електричну енергію за результатами, отриманими з сайту ДП «Оператор ринку», на ринку «на добу наперед» (торгова зона ОЕС), без ПДВ, станом на І декаду жовтня 2021 р. - 2568,15 грн/МВт*год та станом на І декаду листопада 2021 р. - 3374,95 грн/МВт*год.

Таким чином, цінова довідка Полтавської ТПП від 17.11.2021 № 24.14-05/774, в якій відображено інформацію про середньозважені ціни на електричну енергію станом на першу декаду жовтня 2021 р. та першу декаду листопада 2021 р. в сукупності з ціновою довідкою Полтавської ТПП від 27.10.2021 № 24.14-05/699, в якій відображено інформацію про середньозважені ціни на електричну енергію станом на першу декаду жовтня 2021 р. та другу декаду жовтня 2021 р. підтверджують коливання ціни такого товару на ринку в період з дати початку дії додаткової угоди № 6 (04.11.2021) до дати початку дії додаткової угоди № 8 (07.12.2021)

Разом з цим, збільшення ціни за одиницю товару на 9,99 %, шляхом укладання додаткової угоди № 8, суперечить пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині перевищення максимально допустимого ліміту - 10%, оскільки вказаний ліміт вичерпано підвищеннями ціни за одиницю товару, здійсненими шляхом укладання попередніх додаткових угод.

Зазначена додаткова угода є похідною від попередніх та містить неправомірний розрахунок відсотку збільшення ціни на ринку, а отже,, додаткова угода № 8 укладена з порушенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та суперечить положенням, викладеним в пункті 124 постанови Верховного Суду № 927/491/19 та пункті 7.5 постанови Верховного Суду № 903/383/22 в частині перевищення максимально допустимого ліміту збільшення ціни за одиницю товару.

За твердження прокурора, з укладених між Сторонами додаткових угод № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 8 вбачається, що вказаними додатковими угодами збільшено ціну Договору приблизно на 10% кожного разу по кожній окремій угоді, тобто ціна електроенергії стала значно вищою за ту пропозицію, яка запропонована під час проведення торгів.

Враховуючи вищевикладене, зазначає прокурор, внаслідок порушення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» при укладанні додаткової угоди № 2 від 07.05.2021, додаткової угоди № 3 від 02.06.2021, додаткової угоди № 4 від 20.07.2021, додаткової угоди № 5від 30.08.2021, додаткової угоди № 6 від 04.11.2021, додаткової угоди № 8 від 07.12.2021 споживачем зайво (надмірно) сплачено кошти у розмірі 736 159,79 грн з ПДВ, чим останньому завдано матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму.

У зв`язку із чим за висновком прокурора, додаткові угоди є безпідставними та з урахуванням вимог чинного законодавства вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, а грошові кошти в сумі 736 159,79 грн (надлишково сплачені кошти) підлягають стягненню з відповідача 1 на користь позивача.

Відповідач 1, заперечуючи проти позову вказав на таке:

- умовами Договору (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації) врегульовано право Сторін змінювати істотні умови Договору при збільшенні ціни за одиницю товару та вказані положення Договору не суперечать вимогам ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі».

- Положення Договору щодо зміни умов відповідає вимогам, викладених у рекомендаціях Мінекономрозвитку у листі від 27.10.2016 № 3302/06-34307-06 щодо того, що «залежно від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього…».

- законодавством не встановлено обмеження щодо кількості змін, які можна вносити до істотних умов договору про закупівлю, а тому підвищення ціни за товар до 10 % пропорційно збільшенню ринкової ціни шляхом укладання кількох додаткових угод протягом строку дії договору про закупівлю відповідає нормам чинного законодавства України.

- умовами Договору, які не суперечать нормам Закону про публічні закупівлі прямо передбачено можливість неодноразового збільшення ціни за одиницю товару до 10%, відсутні обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю електричної енергії та не обмежується підсумковий, кінцевий відсоток підвищення ціна за весь період дії Договору.

- передбачена законодавством про публічні закупівлі норма щодо збільшення ціни застосовується, якщо відбувається коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну до 10% .

- відповідно до долучених прокуратурою довідок Торгово-промислової палати України, середньозважена ціна закупівлі електричної енергії на ринку «на добу наперед» (торгова зона ОЕС) на І декаду січня 2021р., згідно довідки ТПП від 12.02.2021 складала - 1 149,41 грн/МВт* без ПДВ, а середньозважена ціна закупівлі електричної енергії на ринку «на добу наперед» (торгова зона ОЕС) на 15.12.2021р., згідно довідки ТПП від 20.12.2021 складала - 3 485,61 грн/МВтбез ПДВ*, тобто вбачається значне коливання (зростання) середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку «на добу наперед» ( торгова зона ОЕС) за вказаний період, тобто відбулося коливання ціни на електричну енергію на 203,25 %, а тому постачання електричної енергії по Договору за ціною, визначеною на момент подання Постачальником тендерної пропозиції, було б збитковим для підприємства.

- враховуючи таке значне коливання (зростання) середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії протягом дії Договору, навіть за рахунок укладення спірних додаткових угод про підвищення ціни на електричну енергію у зв`язку з її коливанням на ринку, постачання електричної енергії по Договору за оспорюваний період не було прибутковим для Відповідача, а тому зайвого перерахування грошових коштів ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ», не відбулося, у зв`язку з чим порушення інтересів держави та суспільства щодо неправомірного використання бюджетних коштів відсутні.

- договір змінений за згодою сторін, будь-яких письмових заяв про незгоду/неприйняття таких умов чи вимог про розірвання Договору споживач не надав електропостачальнику, чим погодив внесення таких змін до Договору.

- у спірних правовідносинах, Договір укладеного між ХНУВС в особі директора КЛК ХНУВС та ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ».

- прокурор у позові в порушення вказаної норми просить стягнути отримане за Договором на користь МВС України в дохід держави (і не містить вимогу про стягнення отриманого на користь КЛК ХНУВС як сторони Договору та який є платником за спожиту електричну енергію по Договору, згідно наданих прокурором платіжних доручень).

- за Договором відбулося повне виконання постачальником договірних зобов`язань щодо постачання електричної енергії в спірний період в межах фактичної потреби. Збільшення ціни товару за додатковими угодами не пов`язане з фактичним меншим споживанням електричної енергії Споживачем, що свідчить про відсутність підстав застосування частини першої статті 670 Цивільного кодексу України щодо повернення коштів у розмірі 736 159,79 грн, які на думку прокурора, є зайво (надмірно сплаченими).

З підстав викладеного, відповідач 1 вважає, що позов є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, у зв`язку з чим просить суд відмовити у його задоволенні.

Відповідач 2, заперечуючи проти позову вказав на таке:

- при укладанні додаткових угод №1-12 між ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» та Харківський національний університет внутрішніх справ в особі відокремленого підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ при зміні ціни за одиницю товару не було збільшено суму, визначену у договорі про закупівлю, що повністю відповідає положенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

- Відповідач-2, в умовах воєнного стану не міг не погодитись на дані умови, оскільки це призвело б до відключення електроенергії та електропостачання у закладі освіти, що не припустимо з огляду на необхідність нормального функціонування освітнього процесу та забезпечення безпеки здобувачів освіти та персоналу.

- збільшення ціни відбувалось виходячи з відкорегованої ціни, встановленої додатковими угодами, що не суперечить нормам чинного законодавства.

- довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.

У відповідях на відзиви та запереченнях сторони навели додаткові обгрунтування та запечерення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

В частині першій ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 6, ч. 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону; оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

У цій справі сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Положеннями статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції станом на дату укладання договору) визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Вказаний Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону).

Відповідно до частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції станом на дату укладання договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що засто

У зв`язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі) замовником за яким є суб`єкт, визначений у частині першій статті 2 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.

У абзаці 2 частини 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.

Підпунктом 2 пункту 5.3 договору передбачено, що істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема - збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Ціна за одиницю товару може бути змінена пропорційно такому коливанню, але не більше ніж на 10 відсотків, за умови надання документального підтвердження коливання ціни товару на ринку (довідка з Торгово-промислової палати або довідка із ДП «Зовнішторгвидав»).

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п. 8.10 постанови).

Суд встановив, що станом на момент підписання договору сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Необхідність укладення додаткових угод до договору обґрунтовано відповідачем - ТОВ "Полтаваенергозбут" - збільшенням ціни товару (електричної енергії).

З матеріалів справи вбачається, що Додатковою угодою № 1 внесено зміни до п. 2.3. договору та Додатку № 2 «Специфікація» до договору, виклавши їх у новій редакції. Внесеними змінами передбачено поставку електричної енергії за договірною ціною (1,65 грн/кВт*год без ПДВ) в кількості 79 422 кВт*год на загальну суму 131 046,30 грн без ПДВ, за ціною 1,81492 грн/кВт*год без ПДВ в кількості 1 292 855,17 кВт*год на загальну суму 2 346 428,70 грн без ПДВ, а також визначено загальний обсяг споживання електричної енергії в кількості 1 372 277 кВт*год. Таким чином, сторонами збільшено ціну за одиницю товару на 9,995 %.

В подальшому, споживачем придбано товар (електричну енергію) за завищеною ціною унаслідок укладання додаткової угоди № 2 від 07.05.2021 на збільшення ціни за одиницю товару та в подальшому укладено похідні додаткові угоди: № 3, № 4, № 5, № 6, № 8. З укладених між Сторонами додаткових угод № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 8 вбачається, що вказаними додатковими угодами збільшено ціну Договору приблизно на 10% кожного разу по кожній окремій угоді, тобто ціна електроенергії стала значно вищою за ту пропозицію, яка запропонована під час проведення торгів.

Суд погоджується з твердження прокурора, що укладання додаткової угоди № 2 від 07.05.2021 на збільшення ціни за одиницю товару було здійснено за відсутності правомірного підтвердження коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення, що є порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та в подальшому укладено похідні додаткові угоди: № 3, № 4, № 5, № 6, № 8.

Так, як зазначено вище, в підтвердження коливання ціни на ринку у бік збільшення відповідачем надані відповідні цінові довідки Полтавської ТПП.

Суд зауважує, що процедури закупівель, визначені Законом України «Про публічні закупівлі», здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням ( ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Максимальна економія публічних коштів та ефективність їх використання забезпечується шляхом конкурентного визначення постачальника товарів і послуг, виконання робіт. Змістом діяльності з проведення публічних закупівель законодавцем визначено проведення відбору переможця процедури закупівель за основним критерієм «ціна». Ціна послуги, товару має визначальне значення, а її необґрунтоване збільшення є прямим порушенням вимог законодавства та спробою уникнути наслідків публічного аукціону. Приведення ціни договору у відповідність до існуючих ринкових цін на електричну енергію повністю нівелює зміст інституту публічних закупівель та його мету, оскільки сама закупівля здійснюється для отримання пропозицій, що є кращими (нижчими) за ринкові.

Відповідно до ст. 13 Цивільного кодексу України, кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам.

Тобто, будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Так, ст. 652 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Крім того, особливої уваги заслуговує той факт, що ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено вимоги пропорційного збільшення договірної ціни на електроенергію відповідно до росту цін на ринку, згідно принципів публічних закупівель учасники відносин повинні діяти чесно і добросовісно. Абсурдним є теза про те, що при кожному, навіть незначному збільшенні цін на ринку, продавець (постачальник) має право підвищити ціну на товар саме на 10%.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності) згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або частково.

Згідно з приписами частини першої ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Частиною 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

За приписами ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до чинного законодавства перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.

Отже, у кожному випадку це буде той документ, який підтверджує факт коливання ціни конкретного предмета закупівлі, зокрема, інформація (довідка) або експертний висновок відповідного органу, який має повноваження моніторити ціни на конкретний товар, визначати зміни в цінах на такий товар.

На підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.

Тобто, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, а тим паче скріншот з веб-сайту є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише така, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку за відповідний період.

Крім того, Постачальник зобов`язаний був не лише довести підвищення ціни на певний товар на відповідному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для Споживача самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у Договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Такої правової позиції щодо імперативної поведінки постачальника дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Однак, ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» належні докази коливання ціни на електричну енергію на ринку при укладенні додаткових угод № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 8 надано не було.

Надані відповідачем цінові довідки Полтавської торгово-промислової палати не містять точної інформації про коливання цін на електричну енергію станом, як на момент звернення відповідача з пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод. Як встановив вище суд, жоден з наведених документів не містить будь якої інформації саме про факт коливання цін на електричну енергію у порівняні з датою укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару.

Укладення між Сторонами додаткових угод про збільшення ціни за товар за відсутності підстав для цього та зменшення його кількості жодним чином не відповідає принципу максимальної економії, ефективності та пропорційності, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було досягнуто під час підписання договору.

Той факт, що ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» у зв`язку з укладенням додаткових угод зобов`язано поставити меншу кількість товару, ніж було передбачено договором, внаслідок завищення ціни товару, не може стати обґрунтованою підставою для того, щоб визнати такі дії сторін правомірними та такими, що відповідають приписам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (аналогічна правова позиція, зазначена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 912/898/18).

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результати закупівлі невизначеними та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).

Таким чином, при укладенні спірних додаткових угод не дотримано вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», у результаті чого безпідставно змінено істотні умови Договору, оскільки Постачальником належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни на електроенергію після укладення Договору.

Споживачем придбано товар (електричну енергію) за завищеною ціною унаслідок неправомірного укладання додаткової угоди № 2 від 07.05.2021 на збільшення ціни за одиницю товару за відсутності правомірного підтвердження коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення, що є порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та в подальшому укладено похідні додаткові угоди: № 3, № 4, № 5, № 6, № 8.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК, ст. 20 ГК визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У той же час, ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності) згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або частково.

Враховуючи те, що спірні додаткові угоди укладено з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", то відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.

Отже, позов прокурора в цій частині суд задовольняє.

Суд встановив, що внаслідок порушення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» при укладанні додаткової угоди № 2 від 07.05.2021, додаткової угоди № 3 від 02.06.2021, додаткової угоди № 4 від 20.07.2021, додаткової угоди № 5від 30.08.2021, додаткової угоди № 6 від 04.11.2021, додаткової угоди № 8 від 07.12.2021 споживачем зайво (надмірно) сплачено кошти у розмірі 736 159,79 грн з ПДВ, що підтверджують надані до позову докази, зокрема: Рахунок № А21510207 від 31.01.2021, акт купівлі продажу № А21510207 від 31.01.2021, платіжне доручення № 34 від 16.02.2021; Рахунок № А21510207 від 28.02.2021, акт купівлі продажу № А21510207 від 28.02.2021, платіжне доручення № 338 від 16.03.2021; Рахунок № А21510207 від 31.03.2021, акт купівлі продажу № А21510207 від 31.03.2021, платіжне доручення № 757 від 15.04.2021; Рахунок № А21510207 від 30.04.2021, акт купівлі продажу № А21510207 від 30.04.2021, платіжне доручення № 1068 від 14.05.2021; Рахунок № А21510207 від 31.05.2021, акт купівлі продажу № А21510207 від 31.05.2021 на 1 арк., платіжне доручення № 1525 від 14.06.2021; Рахунок № А21510207 від 30.06.2021, акт купівлі продажу № А21510207 від 30.06.2021, платіжне доручення № 1954 від 14.07.2021; Рахунок № А21510207 від 31.07.2021, акт купівлі продажу № А21510207 від 31.07.2021, платіжне доручення № 2343 від 12.08.2021; Рахунок № А21510207 від 31.08.2021, акт купівлі продажу № А21510207 від 31.08.2021, платіжне доручення № 2848 від 14.09.2021; Рахунок № А21510207 від 30.09.2021, акт купівлі продажу № А21510207 від 30.09.2021, платіжне доручення № 3387 від 13.10.2021; Рахунок № А21510207 від 31.10.2021, акт купівлі продажу № А21510207 від 31.10.2021, платіжне доручення № 3962 від 13.10.2021; Рахунок № А21510207 від 30.11.2021, акт купівлі продажу № А21510207 від 30.11.2021, платіжне доручення № 4963 від 14.12.2021; Рахунок-акт № А21510207 від 16.12.2021; Платіжне доручення № 4817 від 16.12.2021, платіжне доручення № 4818 від 16.12.2021, платіжне доручення № 4819 від 16.12.2021; Рахунок № А21510207 від 19.01.2022, платіжне доручення № 280 від 15.02.2022, платіжне доручення № 55 від 20.01.2022; Рахунок-акт № А21510207 від 18.02.2022, платіжне доручення № 312 від 18.02.2022 (розрахунок зайво сплачених коштів по договору № 21510207 від 06.01.2021 доданий до позовної заяви).

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на те, що спірні додаткові угоди до Договору судом визнано недійсними, кошти у розмірі 736 159,79 грн є перерахованими поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача 1 за рахунок споживача поза підставою, передбаченою законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 916/707/21.

Суд враховує, що закупівля товару за Законом України «Про публічні закупівлі» здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Законом встановлено, що замовником є органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак, зокрема, юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів (ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Виконання зобов`язань за додатковими угодами № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 та № 8 укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст. 3 цього Закону.

Прокурор вказує, що фінансування за додатковими угодами № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 та № 8 здійснювалось за рахунок коштів державного бюджету.

Статтею 22 БК України одним із головних розпорядників бюджетних коштів визначено міністерства, які відповідно до своєї компетенції здійснюють управління бюджетними коштами у межах встановлених бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Відповідно до оголошення про проведення процедури закупівлі та звіту про виконання процедури закупівлі джерелом фінансування зазначеної в позові процедури є державний бюджет.

Також, відповідно до п. 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ, затвердженого наказом МФУ № 372 від 02.04.2014, повернення дебіторської заборгованості за минулі періоди здійснюється шляхом перерахунку коштів у доходи загального фонду відповідного бюджету.

Крім того, відповідно до ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, безпідставно сплачені кошти підлягають поверненню до Державного бюджету України, а Міністерство внутрішніх справ України є саме тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене вище, відповідач 1 має повернути (сплатити) на користь Міністерства внутрішніх справ України до Державного бюджету України грошові кошти в сумі 736 159, 79 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 736 159, 79 грн суд визнає обґрунтованими.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачами не спростовано доводів позовної заяви, судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве та вирішальне значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов до висновку, що позов прокурора підтверджений належними та допустимим доказами та підлягає до задоволення у повному обсязі.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді суд зазначає наступне :

Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4, ч. 5 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту. Про це йдеться у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі про представництво інтересів в арбітражному судочинстві, яке відповідно до ст. 89 Закону України "Про Конституційний Суд України" є обов`язковим. Згідно з вказаним рішенням інтереси держави можуть збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття "інтереси держави" є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність додаткових угод до договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає. Виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання коштів місцевого бюджету, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі. Виплата коштів у зв`язку з укладенням додаткових угод зумовило витрату коштів, що негативно вплинуло на видаткову частину бюджету, а тому є порушенням економічних інтересів держави, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України покладає на органи прокуратури обов`язок здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом пред`явлення позову.

Укладення нікчемних додаткових угод всупереч норм Закону України «Про публічні закупівлі» є прямим порушенням законності в бюджетній сфері, яке сприяє розвитку інфляційних процесів у країні, підриває довіру громадян і наносить вагомий матеріальний і моральний збиток, що не може не відобразитися на державних інтересах та авторитеті держави. Тому підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з цим позовом є загроза порушень економічних інтересів держави внаслідок укладення незаконних правочинів, чим може бути завдано шкоди бюджету у вигляді незаконних витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Метою Закону України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Закупівля товару за вказаним Законом здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Законом встановлено, що замовником є органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак, зокрема, юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів (ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Виконання зобов`язань за додатковими угодами № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 та № 8 укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст. 3 цього Закону.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Бюджетна система - це сукупність усіх бюджетів, які формуються і діють на території певної країни згідно з її бюджетним устроєм. Бюджетну систему України складають державний бюджет і місцеві бюджети.

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно з ч. 5 ст. 22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а нікчемність угод, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Оскільки фінансування за додатковими угодами № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 та № 8 здійснювалось за рахунок коштів державного бюджету, то в цьому випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів, адже укладення додаткових угод з порушенням законодавства, завдає шкоди інтересам держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні повноваження» визначено як орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Державний бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади України, органами місцевого самоврядування України протягом бюджетного періоду.

Статтею 22 БК України одним із головних розпорядників бюджетних коштів визначено міністерства, які відповідно до своєї компетенції здійснюють управління бюджетними коштами у межах встановлених бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Відповідно до оголошення про проведення процедури закупівлі та звіту про виконання процедури закупівлі джерелом фінансування зазначеної в позові процедури є державний бюджет.

Також, відповідно до п. 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ, затвердженого наказом МФУ № 372 від 02.04.2014, повернення дебіторської заборгованості за минулі періоди здійснюється шляхом перерахунку коштів у доходи загального фонду відповідного бюджету.

Крім того, відповідно до ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, безпідставно сплачені кошти підлягають поверненню до Державного бюджету України, а Міністерство внутрішніх справ України є саме тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, тому прокурор звертається з позовною заявою саме в його інтересах.

З огляду на викладене прокурор обґрунтовано подав позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Міністерство внутрішніх справ України.

Судом встановлено, що Кременчуцька окружна прокуратура листом звернулася до Міністерства внутрішніх справ України з пропозицією самостійно вжити заходи реагування до усунення порушень Закону України «Про публічні закупівлі» та стягнення надмірно сплачених коштів за додатковими угодами до Договору на суму 736 159,79 грн.

Згідно інформації Міністерства внутрішніх справ України від 26.12.2023 № 103605/12-27602-2023 відповідна позовна робота на стягнення надмірно сплачених коштів не проводилась та наразі не проводиться.

У відповідності до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Кременчуцькою окружною прокуратурою, попередньо повідомлено Міністерство внутрішніх справ України щодо здійснення представництва їх інтересів у суді про стягнення з ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» надлишково сплачених коштів у сумі 736 159, 79 грн.

Таким чином, прокурором дотримано передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок. Оскільки компетентні органи протягом розумного строку після отримання повідомлень прокуратури самостійно не звернулися до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження їхньої бездіяльності.

Враховуючи викладене, прокурор правомірно подав цей позов на захист інтересів держави, оскільки позивач упродовж тривалого часу не вживав заходів спрямованих на стягнення заборгованості.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до частини 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачами не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 07.05.2021 до договору № 21510207 від 06.01.2021, укладену між Харківським національним університетом внутрішніх справ та ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ».

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 02.06.2021 до договору № 21510207 від 06.01.2021, укладену між Харківським національним університетом внутрішніх справ та ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ».

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 20.07.2021 до договору № 21510207 від 06.01.2021, укладену між Харківським національним університетом внутрішніх справ та ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ».

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 30.08.2021 до договору № 21510207 від 06.01.2021, укладену між Харківським національним університетом внутрішніх справ та ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ».

6. Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 04.11.2021 до договору № 21510207 від 06.01.2021, укладену між Харківським національним університетом внутрішніх справ та ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ».

7. Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 07.12.2021 до договору № 21510207 від 06.01.2021, укладену між Харківським національним університетом внутрішніх справ та ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ».

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» (вул. Панянка, буд.65Б, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 42223804) на користь Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684, вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01024) до Державного бюджету України грошові кошти в сумі 736 159, 79 грн.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» (вул. Панянка, буд.65Б, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 42223804) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, реєстраційний рахунок № UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ - 02910060) понесені витрати на сплату судового збору в сумі 19094,99 грн.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» (вул. Панянка, буд.65Б, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 42223804) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, реєстраційний рахунок № UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ - 02910060) понесені витрати на сплату судового збору в сумі 8052,00 грн.

Видати накази із набранням рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.07.24 р.

Суддя Киричук О.А.