Постанова

від 25.06.2024 по справі 910/3017/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/3017/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1) ОСОБА_1 , 2) Міністерства юстиції України

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 (суддя Удалова О. Г.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 (головуючий суддя Коробенко Г. П., судді Тищенко А. І., Михальська Ю. Б.)

у справі № 910/3017/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан"

до Міністерства юстиції України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

про визнання протиправним та скасування наказу,

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Дуда І. П. , відповідача - Басманова О. Ю., третьої особи - Микита Т. В.)

ВСТУП

1. Учасниками цього спору є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фонтан" (далі - позивач, ТОВ "Фонтан"), Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Мін`юст), а також ОСОБА_1 (далі - третя особа, ОСОБА_1 ).

2. У цій справі вирішувався спір стосовно правомірності наказу Мін`юсту про задоволення скарги третьої особи на дії державного реєстратора щодо реєстрації за позивачем права оренди земельної ділянки.

3. За результатом розгляду касаційних скарг відповідача і третьої особи, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржники в межах доводів, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростували висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог і скасування наказу Мін`юсту в частині, яка стосується прав позивача, про що детально викладено далі в цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнені обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

4. 07.11.2022 Мін`юст видало наказ № 4971/2, яким: скаргу ОСОБА_1 від 17.01.2022 задоволено в повному обсязі; скасовано рішення від 01.01.2021 № 60720417, прийняте державним реєстратором Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишиним Назаром-Павлом Андрійовичем (далі - державний реєстратор); анульовано доступ державного реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 місяць.

5. Вказаний наказ прийнято відповідачем на підставі ч. 3 ст. 26, ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 01.09.2022.

6. Згідно з висновком центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 01.09.2022 вказаною колегією розглянуто скаргу ОСОБА_1 від 17.01.2022 на рішення від 01.10.2021 № 60720417, прийняте державним реєстратором щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:10:002:0133 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2470109646060) (далі - спірна земельна ділянка).

7. Висновок мотивовано тим, що скаржниця є власницею житлових будинків за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , які розташовані на земельній ділянці, щодо якої прийнято оскаржуване рішення, відповідно до якого державний реєстратор зареєстрував інше речове право - право тимчасового довгострокового користування строком на 49 років за ТОВ "Фонтан" на підставі документів, які скаржниця вважає підробленими, а оскаржуване рішення - незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

8. Як викладено в мотивах висновку рішення у розгорнутому вигляді, з відомостей Державного реєстру прав, Колегією встановлено, що:

- оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором за результатами розгляду заяви від 01.10.2021 №48227683 щодо реєстрації права оренди з одночасною реєстрацією права власності на земельну ділянку, поданої ТОВ "Фонтан", до якої додано: договір на право користування землею від 25.12.1998, укладений між Брюховицькою селищною радою і ТОВ "Фонтан", рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 25.12.1998 № 359, рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 25.11.1999 № 356, рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 28.10.2010 № 1027, довідку від 29.12.2010 № 947, відомості з Державного земельного кадастру від 01.10.2021 № 50133191;

- згідно з договором Брюховицька селищна рада на підставі рішення № 359 передала ТОВ "Фонтан" на умовах тимчасового довгострокового користування земельну ділянку загальною площею 2,0730 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 для культурно-оздоровчих цілей строком на 49 років. При цьому, як вказано у висновку колегії, договір не містить відмітки про його реєстрацію у Державному земельному кадастрі;

- рішенням № 356 змінено адресу земельної ділянки з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1 ;

- за інформацією ДЗК щодо земельної ділянки, 10.08.2010 зареєстровано оренду за ОСОБА_3 строком на 20 років;

- рішенням № 1027 Брюховецька селищна рада вирішила припинити договір оренди земельної ділянки, укладений між Брюховецькою селищною радою та ОСОБА_3 , шляхом його розірвання в односторонньому порядку у зв`язку з використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням та систематичною несплатою орендної плати, а також зобов`язала голову Брюховецької селищної ради подати позовну заяву до суду про розірвання договору оренди земельної ділянки;

- проте, колегією не встановлено наявності відповідного судового рішення щодо розірвання договору оренди земельної ділянки;

- колегією встановлено, що адвокатом Микитою Т. В. здійснений запит до архівного відділу Львівської міської ради щодо надання засвідчених копій документів, доданих до заяви, а саме: договору, рішень № 359, № 356 та № 1027, на який надано відповідь архівним відділом Львівської міської ради, в якій вказано, що зазначені в запиті рішення Брюховецької селищної ради є іншими за змістом. Крім того, в таких рішеннях ТОВ "Фонтан" та ОСОБА_1 не наводяться. Також договори про право користування землею на зберігання до архівного відділу не передаються;

- також адвокатом Микитою Т. В. зроблено запити до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо реєстрації договорів на право тимчасового користування землею від 25.11.1998, укладеного між Брюховецькою селищної радою і ТОВ "Фонтан", на який отримано відповідь, згідно з якою повідомлено про відсутність зазначеного договору.

9. Місцевий господарський суд також встановив, що рішенням Брюховецької селищної ради від 25.12.1998 № 359 (далі - рішення від 25.12.1998 № 359) вирішено надати в тимчасове довгострокове користування терміном на 49 років ТОВ "Фонтан" земельну ділянку.

10. Між Брюховецькою селищною радою і ТОВ "Фонтан" 25.12.1998 укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (далі - договір оренди від 25.12.1998), за яким останньому передано в оренду на праві тимчасового довгострокового користування земельну ділянку площею 2,0730 га, строком на 49 років.

11. Вказаний договір набуває чинності з моменту його реєстрації.

12. Договір оренди від 25.12.1998 зареєстровано в книзі записів на право тимчасового користування землею 25.12.1998 за № 359.

13. Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру, наданої Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру на запит представника позивача 06.06.2023, датою державної реєстрації права тимчасового користування (в державному реєстрі прав) є 25.12.1998.

14. Крім того, рішенням Брюховецької селищної ради від 25.11.1999 № 356 (далі - рішення від 25.11.1999 № 356) змінено адресу земельної ділянки 2,073 га, яка перебуває у користуванні ТОВ "Фонтан", з АДРЕСА_2.

15. Рішенням Брюховецької селищної ради від 28.10.2010 № 1027 (далі - рішення від 28.10.2010 № 1027) вирішено припинити договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 4610166300:10:002:0133), укладений між Брюховецькою селищною радою та гр. Республіки Польща ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 в односторонньому порядку в зв`язку з її використанням не за цільовим призначенням та систематичною несплатою орендної плати.

16. 01.10.2021 позивачем на підставі вищевказаних документів зареєстровано за собою право тимчасового довгострокового користування.

17. Рішення органу місцевого самоврядування від 25.12.1998 № 359 та від 25.11.1999 № 356 були предметом дослідження криміналістичних експертиз, копії висновків яких долучені до позовної заяви.

18. За результатами проведення експертиз оформлено висновки Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 18.08.2022 № СЕ-19/114-22/14475-ПЧ та від 19.08.2022 № СЕ-19/114-22/14486-ДД, в яких встановлено таке:

- у висновку від 18.08.2022 № СЕ-19/114-22/14475-ПЧ зазначено, що підпис в графі "Голова виконкому" рішення Брюховецької селищної ради від 25.12.1998 № 359, який міститься в протоколі № 24 засідання виконкому Брюховицької селищної ради м. Львова на сторінці № 10, та підпис в графі "Селищний голова" рішення Брюховицької селищної ради від 25.11.1999 № 356, який міститься в протоколі № 17 засідання виконкому Брюховицької селищної ради м. Львова на сторінці № 26, - виконані І. Сало , тобто селищним головою;

- при цьому встановити, ким виконані підписи у графі "Селищний голова" примірників рішення Брюховицької селищної ради від 25.12.1998 № 359 та від 25.11.2019 № 356, вилучених 08.02.2022 у приміщенні архівного відділу Львівської міської ради, І. Сало чи іншою особою з наслідуванням його оригінальних підписів, не виявляється можливим;

- окрім того, у висновку від 19.08.2022 № СЕ-19/114-22/14486-ДД зазначено, що відтиски круглої гербової печатки виконавчого комітету Брюховицької селищної ради в рішенні від 25.12.1998 № 359, яка міститься в протоколі № 24 засідання виконкому Брюховицької селищної ради м. Львова на сторінці № 10, та підпис в графі "Селищний голова" рішення Брюховицької селищної радив рішенні від 25.11.1999 № 356, який міститься в протоколі № 17 засідання виконкому Брюховицької селищної ради м. Львова на сторінці № 26, залишені гербовою печаткою виконавчого комітету Брюховицької селищної ради, вільні зразки якої надані для порівняльного дослідження. Дані відтиски нанесені одним рельєфним мастичним кліше, виготовленим з використанням типографських наборів, шляхом вулканізації сирої резини;

- відтиски круглої гербової печатки виконавчого комітету Брюховицької селищної ради, що містяться у рішеннях Брюховицької селищної ради від 25.12.1998 № 359 та від 25.11.2019 № 356, виконані на окремих аркушах, вилучених 08.02.2022 у приміщенні архівного відділу Львівської міської ради, залишені не гербовою печаткою виконавчого комітету Брюховицької селищної ради, вільні зразки якої надані для порівняльного дослідження. Дані відтиски нанесені одним рельєфним мастичним кліше, виготовленим за правилами виготовлення фото полімерних печаток та штампів.

19. Також, як вбачається з листа від 18.11.2022 № 21282/6/13-01-64-07 Головного управління ДПС у Львівській області Державної податкової служби України, згідно з даними податкових декларацій ТОВ "Фонтан" з плати за землю за період з 01.01.2020 по 30.09.2022 позивачу нараховано орендну плату за земельну ділянку 2,0730 га, кадастровий номер 4610166300:10:002:0133. Заборгованість по орендній платі за землю станом на 18.11.2022 відсутня.

20. Також, як встановлено місцевим господарським судом під час розгляду справи, між позивачем (ТОВ "Фонтан") і третьою особою у справі ( ОСОБА_1 ) існує спір щодо права власності на будівлі, які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 4610166300:10:002:0133. Спір вирішується Шевченківським районним судом міста Львова в межах справи № 466/1010/22 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до Приватного підприємства "ЛЕВТРАНСБУД", ОСОБА_6 , ТОВ "ФОНТАН", ОСОБА_7 , за участю третьої особи - ОСОБА_8 , про визнання недійсними правочинів, припинення права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння. На даний момент рішення у вказаній справі не прийнято. Цей такий спір стосується права власності на об`єкти нерухомого майна в АДРЕСА_1 .

21. Також третя особа посилається на рішення Львівського окружного апеляційного суду від 25.02.2019 у справі № 1340/4157/18, яким встановлено, що земельна ділянки з кадастровим номером 4610166300:10:002:0133 перебувала в оренді ОСОБА_3 , проте доказів укладення договору між Брюховецькою міською радою і ОСОБА_3 матеріали справи не містять.

22. Окрім того, як вказано вище, рішенням Брюховецької селищної ради від 28.10.2010 № 1027 вирішено припинити договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 4610166300:10:002:0133), укладений між Брюховецькою селищною радою та гр. Республіки Польща ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 в односторонньому порядку в зв`язку з її використанням не за цільовим призначенням та систематичною несплатою орендної плати.

23. Окрім цього, згідно з висновком комісії Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 20.06.2023 в межах розгляду скарги ОСОБА_1 від 01.05.2023 на рішення від 02.12.2022 № 65656768 щодо реєстрації за позивачем (ТОВ "Фонтан") права тимчасового користування земельною ділянкою відмовлено в задоволенні скарги.

24. У мотивах рішення в розгорнутому викладенні комісією зазначено в п. 8, що державним реєстратором Лободинець Н.І. належним чином перевірено відомості Державного реєстру права та Державного земельного кадастру на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, колегією встановлено, що відомості ДЗК, сформовані державним реєстратором Лободинець Н.І., містять інформацію про зареєстроване 25.12.1998 право користування земельною ділянкою ТОВ "Фонтан" строком на 49 років на підставі цивільно-правового договору (зокрема, договору від 25.12.1998, укладеного між Брюховецькою селищною радою і ТОВ "Фонтан").

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

25. ТОВ "Фонтан" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 07.11.2022 № 4971/5 "Про задоволення скарги".

26. За твердженням позивача, наказ відповідача від 07.11.2022 № 4971/2 є неправомірним і таким, що суперечить положенням норм чинного законодавства, оскільки таким наказом скасоване законне рішення державного реєстратора, чим порушені майнові права позивача щодо користування земельною ділянкою.

Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень

27. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункти 1 та 2 наказу Міністерства юстиції України від 07.11.2022 № 4971/5 "Про задоволення скарги". В іншій частині позову відмовлено.

28. Рішення судів мотивовано відсутністю в діях державного реєстратора під час реєстрації за позивачем права тимчасового користування ознак незаконності, підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав не було, тому вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 4971/5 від 07.11.2022 "Про задоволення скарги" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

29. Так, суди попередніх інстанцій, встановили, що для державної реєстрації права тимчасового користування земельною ділянкою позивачем долучено надані державному реєстратору: договір оренди від 25.12.1998, укладений між ним та Брюховецькою селищною радою; рішення Виконавчого комітету Брюховецької селищної ради від 25.12.1998 № 359 "Про надання ТОВ "Фонтан" в тимчасове користування терміном на 49 років земельної ділянки площею 2,073 га по АДРЕСА_2 ; рішення Виконавчого комітету Брюховецької селищної ради № 356 від 25.11.1999 "Про зміну адреси земельної ділянки, яка перебуває на праві тимчасового користування у ТОВ "Фонтан" з вул. АДРЕСА_2; рішення Брюховецької селищної ради № 1027 від 28.10.2010 "Про припинення договору оренди земельної ділянки від 04.08.2010 шляхом його розірвання в односторонньому порядку", яким, зокрема, вирішено припинити дію договору укладеного між Брюховецькою селищною радою та гр. Республіки Польща ОСОБА_3 .

30. Також з висновків колегії та відомостей з Державного реєстру речових прав вбачається, що позивачем надано державному реєстратору довідку від 29.12.2010 № 947, видану Брюховецькою селищною радою; з висновків колегії Мінюсту вбачається, що реєстратор перед проведенням реєстрації за позивачем права тимчасового права користування земельною ділянкою перевірив відомості з Державного земельного кадастру від 01.10.2021 № 50133191.

31. Таким чином, суди дійшли висновку, що державний реєстратор під час проведення за позивачем реєстрації права тимчасового користування вказаною земельною ділянкою вчинив дії щодо перевірки документів, наданих для реєстрації за позивачем такого права, перевірив інформацію з Державного земельного кадастру та не встановив підстав для зупинення чи відмови в державній реєстрації прав.

32. Окрім того, суди вказали, що доказів підроблення документів, які стали підставою для проведення за позивачем державної реєстрації права тимчасового користування, матеріали справи не містять.

33. До того ж з матеріалів справи вбачається, що станом на час розгляду скарги ОСОБА_1 від 17.01.2022 між сторонами існував спір щодо нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 4610166300:10:002:0133, що є предметом розгляду у справі № 466/1010/22, що не було враховано відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу.

34. За наведених обставин, суди дійшли висновку, що покладені в основу оскаржуваного наказу висновки щодо порушення державним реєстратором вимог законодавства, оскільки державним реєстратором не було належним чином перевірено документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, спростовуються долученими до матеріалів справи доказами, а саме: договором оренди від 25.12.1998, укладеним між ним та Брюховецькою селищною радою; рішенням Виконавчого комітету Брюховецької селищної ради від 25.12.1998 № 359 "Про надання ТОВ "Фонтан" в тимчасове користування терміном на 49 років земельної ділянки площею 2,073 га по АДРЕСА_2 ; рішенням Виконавчого комітету Брюховецької селищної ради № 356 від 25.11.1999 "Про зміну адреси земельної ділянки, яка перебуває на праві тимчасового користування у ТОВ "Фонтан" з вул. АДРЕСА_2, тому є безпідставними та такими, що спростовуються встановленими обставинами справи.

35. Звідси, суди дійшли висновку, що у державного реєстратора не було підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав, у зв`язку з чим суди задовольнили вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 07.11.2022 № 4971/5 "Про задоволення скарги", в частині, що стосуються права позивача, а саме: про задоволення скарги ОСОБА_1 від 17.01.2022, а також про скасування рішення від 01.10.2021 № 60720417, прийнятого державним реєстратором (пункти 1-2 оскаржуваного наказу).

36. Оскільки решта пунктів оскаржуваного наказу (3-5) не стосується порушення прав позивача, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Касаційні скарги

37. Не погодившись із рішенням та постановою, ОСОБА_1 і Мін`юст звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просять рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги ОСОБА_1 .

38. Скаржниця у касаційній скарзі не погоджується з висновками судів щодо наявного у ТОВ "Фонтан" речового права на спірну земельну ділянку, яке виникло на підставі договору оренди від 25.12.1998, вказує на відсутність державної реєстрації вказаного договору. Посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування статей 16-18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній станом на 25.12.1998), викладених у постановах від 22.12.2021 у справі № 818/100/18, від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17, а також висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 19.02.214 у справі № 6-162цс13, від 13.06.2016 у справі № 6-643цс16.

39. Посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц стосовно того, що проведення державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки не може підмінити державну реєстрацію самого договору, а тому не може вплинути на момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки, укладеним до 01.01.2013. Таким чином, скаржниця наголошує на тому, що у ТОВ "Фонтан" право оренди земельної ділянки не виникло, а тому державний реєстратор безпідставно вніс до Державного реєстру прав запис про державну реєстрацію неіснуючого права оренди земельної ділянки.

40. Скаржниця заперечує факт державної реєстрації договору оренди від 25.12.1998, а відтак і факт виникнення речового права на вказану земельну ділянку. Також, вказує на те, що суди не надали належної оцінки договору оренди від 04.08.2010, укладеному між ОСОБА_3 і Брюховицькою селищною радою, який є підтвердженням наявності іншого зареєстровано речового права на спірну земельну ділянку; постанові Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2010 у справі № 2а-3069/10/1370, рішенню Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2019, якими, за доводами скаржниці, підтверджується факт перебування спірної земельної ділянки у користуванні ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору оренди від 04.08.2010.

Узагальнені доводи касаційної скарги Мін`юсту

41. Відповідач у касаційній скарзі посилається на неналежне дослідження всіх обставин справи, ненадання правової оцінки всім доводам, які надавав відповідач в ході розгляду справи. Зокрема, вказує на те, що суди не надали належної оцінки змісту оскаржуваного наказу Мін`юсту, відповідно до якого дії державного реєстратора щодо реєстрації за ТОВ "Фонтан" права оренди земельної ділянки є незаконними.

42. Відповідач наголошує, що суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги те, що рішення державного реєстратора не в повній мірі відповідає приписам частини 3 статті 10, статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", позаяк: подані реєстратору документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

43. Одночасно наголошує, що суд першої інстанції лише перелічив подані державному реєстратору документи, на підстави яких були проведені оскаржувані реєстраційні дії, але при цьому не надав їм належної оцінки, зокрема щодо наявності суперечностей.

44. Зокрема, не врахував, що за інформацією ДЗК щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:10:002:0133 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2470109646060), 10.08.2010 зареєстровано оренду за ОСОБА_3 строком на 20 років, в той же час державним реєстратором здійснюються реєстраційні дії щодо речового права на дану земельну ділянку за ТОВ "Фонтан" на 49 років.

45. Також, суди, при ухвалені оскаржуваних рішень, не враховали те, що договір Брюховицької селищної ради, яким на підставі рішення № 359 передано ТОВ "Фонтан" на умовах тимчасового довгострокового користування земельну ділянку загальною площею 2,0730 га, для культурно-оздоровчих цілей строком на 49 років, не містить відмітки про його державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі, що суперечить вимогам статті 18 Закону України "Про оренду землі".

46. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наголошує на тому, що суди не врахували:

- висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, відповідно до якого важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;

- висновок відносно стандарту доказування, застосований Верховним Судом у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, відповідно до якого, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Позиція інших учасників справи

47. ТОВ "Фонтан" подало відзив на касаційну скаргу Мін`юсту, в якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Зокрема, наголошує на безпідставності доводів відповідача про те, що: договір оренди від 25.12.1998 не пройшов в установленому порядку державну реєстрацію; перебування спірної земельної ділянки на праві оренди у ОСОБА_3 ; наявності у державного реєстратора підстав зупинити розгляд заяви, зупинити чи відмовити в державній реєстрації права. Просить залишити касаційну скаргу Мін`юсту без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

48. Відзив ТОВ "Фонтан" на касаційну скаргу ОСОБА_1 подано в електронній формі з порушенням вимог статті 6 ГПК України, а тому Суд з урахуванням приписів частини 4 статті 170 ГПК України залишає його без розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій

49. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

50. Судові рішення у справі оскаржуються третьою особою з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а відповідачем - з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

51. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

52. Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:

- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;

- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

53. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

54. При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

55. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

56. Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

57. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

58. Так, в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, ОСОБА_1 посилається на постанову Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 818/100/18, правовідносини у якій стосувалися визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса, скасування в Державному реєстрі прав запису про реєстрацію права оренди, з тих підстав, що реєстраційні дії є незаконними оскільки договір оренди, на підставі якого вони були вчинені, не набув чинності та є неукладеним.

59. У справі № 322/1178/17, на яку посилається третя особа, предметом розгляду були вимоги про повернення земельної ділянки у зв`язку із закінченням строку договору оренди, проти чого відповідач заперечував, посилаючись на те, що строк договору не закінчився з урахуванням дати державної реєстрації договору.

60. У справі № 696/1693/15-ц, на яку посилається ОСОБА_1 , предметом розгляду були вимоги про визнання договору оренди припиненим та повернення земельної ділянки, мотивовані тим, що строк договору оренди закінчився. При цьому, суд касаційної інстанції у наведеній справі відмовив у задоволенні вимоги про визнання договору оренди припиненим, вказавши на те, що не було здійснено державну реєстрацію договору.

61. У справі № 6-162цс13 предметом розгляду були вимоги про визнання договорів оренди недійсними; зобов`язання відповідача повернути земельні ділянки у стані не гіршому порівняно з тим, у якому вони були передані в оренду; зобов`язати відділ Державного комітету по земельних ресурсах у Нікопольському районі Дніпропетровської області скасувати державну реєстрацію договорів оренди, мотивовані тим, що в договорах була відсутня передбачена частиною 1 статті 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) істотна умова, а саме умова передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

62. У справі № 6-643цс16 предметом розгляду були вимоги про визнання недійсними договорів оренди землі, мотивовані тим, що власники передали в оренду земельні ділянки, всупереч наявному праву оренди позивача. У задоволенні вимог в наведеній справі відмовлено у зв`язку із невдоволенням позивачем, що він набув статус орендаря спірних земельних ділянок.

63. Водночас, предметом розгляду в цій справі № 910/3017/23 є вимоги про скасування наказу Мін`юсту від 07.11.2022 № 4971/5, прийнятого на підставі положень статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Предмет та підстави позову, склад учасників спору, матеріально-правове регулювання, а також зміст спірних правовідносин у цій справі є відмінними від тих, що склалися в наведених вище справах.

64. В той же час, з урахуванням суті доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів наголошує, що зі змісту оскаржуваних рішень, вбачається те, що надаючи оцінку законності та обґрунтованості спірного наказу від 07.11.2022 № 4971/5, а також доводам позивача щодо порушення спірним наказом прав та інтересів ТОВ "Фонтан" як орендаря спірної земельної ділянки на підставі договору оренди від 25.12.1998, суди попередніх інстанцій: (1) дослідили, що вказаний договір зареєстровано в книзі записів на право тимчасового користування землею 25.12.1998 за № 359; (2) не встановили, що договір оренди від 25.12.1998 є нечинним чи неукладеним у зв`язку із відсутністю його державної реєстрації; (3) а також виходили з того, що 01.10.2021 позивачем правомірно зареєстровано за собою право тимчасового довгострокового користування спірною земельною ділянкою, в тому числі на підставі договору оренди від 25.12.1998. Колегія суддів наголошує, що переоцінка наведених обставин справи до повноважень суду касаційної інстанції в силу імперативних приписів статті 300 ГПК України не входить.

65. Звідси, враховуючи, що обставини нечинності договору оренди від 25.12.1998 під час розгляду цієї справи доведені не були, а зміст спірних правовідносин у цій справі № 910/3017/23 полягає в дослідженні правомірності наказу Мін`юсту від 01.11.2022 № 4971/5, доводи ОСОБА_1 про невідповідність висновків судів попередніх інстанцій, висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 22.12.2021 у справі № 818/100/18, від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17, а також висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 19.02.214 у справі № 6-162цс13, від 13.06.2016 у справі № 6-643цс16, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи.

66. В цьому контексті колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що доводи касаційної скарги Мін`юсту стосовно невідповідності договору оренди від 25.12.1998 положенням статті 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договору), не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, а тому не беруться Судом до уваги.

67. Окрім того, з оскаржуваних судових рішень вбачається, що як суд першої, так і суд апеляційної інстанції, детально розглянули та відхилили доводи відповідача і третьої особи відносно того, що право оренди спірної земельної ділянки з 2010 року належало ОСОБА_3 на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеному ним з Брюховецькою селищною радою, з посиланням на відповідні обставини, та долучені до матеріалів справи докази (пункти 15, 21, 22, 29 цієї постанови). Переоцінка відповідних обставин, до повноважень суду касаційної інстанції не входить.

68. При цьому, посилання третьої особи у касаційній скарзі на рішення в адміністративних справах, в підтвердження своїх доводів про те, що спірна земельна ділянка перебувала в оренді ОСОБА_3 , що, відповідно, унеможливлювало проведення державної реєстрації права оренди за ТОВ "Фонтан", також направлені на переоцінку обставин, які вже оцінені судами, зокрема, відносно того, що договір оренди з ОСОБА_3 на підставі рішення Брюховецької селищної ради від 28.10.2010 № 1027 був припинений в односторонньому порядку, а відомості з Державного земельного кадастру, станом на момент вчинення реєстраційної дії щодо реєстрації права оренди за ТОВ "Фонтан", не перешкоджали такій державній реєстрації.

69. Окрім того, з рішення місцевого господарського суду вбачається, що останній надав детальну оцінку доводам відповідача і третьої особи відносно того, що рішення від 25.12.1998 № 359 і від 25.11.1999 № 356, наявні в архівному відділі Львівської міської ради, мають інший зміст та відхилив їх з урахуванням долучених позивачем до матеріалів справи доказів (пункт 18 цієї постанови). За результатом апеляційного розгляду справи, суд апеляційної інстанції також вказав на те, що надані державному реєстратору документи, зокрема і вказані рішення від 25.12.1998 № 359 і від 25.11.1999 № 356, були достатніми для проведення реєстраційної дії.

70. Верховний Суд також відхиляє доводи Мін`юсту (пункт 46), що судові рішення ухвалені з недотримання стандартів доказування та з неповним з`ясуванням всіх обставин справи, оскільки в цій частині аргументи касаційної скарги стосуються переважно питань, пов`язаних із встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у справі, а відповідно до частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

71. При цьому, зважаючи на загальний характер висновків Верховного Суду щодо принципів змагальності судового процесу, викладених у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (на які посилається Мін`юст), колегія суддів не вбачає жодної невідповідності висновків судів першої та апеляційної інстанції висновкам суду касаційної інстанції в частині дослідження та надання оцінки доказам, доводам сторін, дотримання судами стандартів доказування, обґрунтованості судових рішень. Більше того, питання правомірності наказу Мін`юсту, прийнятого за результатом розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту у наведених відповідачем справах № 924/233/18, № 910/18036/17, № 917/1307/18, № 902/761/18, № 917/2101/17, № 129/1033/13-ц не досліджувалося. Звідси, посилання відповідача на вказані постанови Верховного Суду визнаються необґрунтованими.

72. Окрім того, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, вважає за необхідне наголосити, що доводи касаційних скарг відповідача і третьої особи не містять спростування висновків судів попередніх інстанцій стосовно наявності спору між позивачем і третьою особою щодо нерухомого майна.

73. Стосовно доводів ОСОБА_1 , викладених у пункті 40 цієї постанови, та обґрунтованих пунктом 1частини 3 статті 310 ГПК України, колегія суддів зазначає таке.

74. Пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

75. В свою чергу, у пункті 1 частини 3 статті 310 ГПК України (на цю норму скаржник посилається у касаційній скарзі) вказано, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

76. Тобто, в силу наведеного припису процесуального права скасування оскаржуваних рішень судом касаційної інстанції з подальшим направленням судової справи для нового розгляду можливе виключно у тому випадку, коли суд дійде висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

77. Відхиляючи доводи третьої особи щодо неповноти з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

78. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема: у постановах від 02.12.2021 у справі № 922/3363/20, від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20, від 13.01.2022 у справі № 922/2447/21 та від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 08.02.2024 у справі № 916/2266/22, від 18.04.2024 у справі № 910/2812/23.

79. Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстав касаційного оскарження, визначених у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд не знайшов підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

80. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій надали оцінку всім поданим сторонами доказам, в тому числі обставинам справи і доводам сторін, стосовно речових прав ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку, на недосліджені чого наполягає третя особа, та до переоцінки яких в силу положень ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73 - 80, 86 цього Кодексу.

81. У касаційній скарзі ОСОБА_1 також міститься посилання на пункт 3 частини 3 статті 310 ГПК України, проте обґрунтування відповідної підстави касаційного оскарження касаційна скарга не містить.

82. Інші доводи касаційних скарг ОСОБА_1 і Мін`юсту (як і озвучені під час судового засідання з пропуском строку на касаційне оскарження декларативні посилання на порушення судовими рішеннями прав і обов`язків Львівської міської ради) на рішення і постанову у цій справі підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, також направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, вирішального значення для правильного розгляду цієї справи не мають, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

83. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

84. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

85. Враховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у цій справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подані ОСОБА_1 і Мін`юстом касаційні скарги є необґрунтованою і задоволенню не підлягають. Водночас прийняті у справі рішення та постанова відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.

Розподіл судових витрат

86. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційних скарг та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 і Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 у справі № 910/3017/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил