Рішення

від 15.05.2024 по справі 370/733/22

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2024 р. Справа №370/733/22

Макарівський районний суд Київської області у складі

головуючого судді Косенко А.В.,

із секретарем судового засідання Некращук Я.А.

за участю

представник відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Макарів Київської області справу за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання спільною сумісною власністю автомобіля на 1/10 частки квартири, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 , (далі - позивачка), звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 , (далі - відповідачка), яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , в якому вказала, що з початку 2021 року позивачка та ОСОБА_5 перебували у фактичних шлюбних стосунках, разом проживали, вели спільне господарство та мали спільний бюджет. ОСОБА_5 приймав участь у житті позивачки та її дітей, забирав дітей зі школи, від няні, купував як сам, так і разом з позивачкою всі необхідні для дітей речі, подарунки, разом їздили на відпочинок. ОСОБА_5 мав чудові відносини з усіма родичами позивачки, друзями, колегами по роботі. Позивачка та ОСОБА_5 дуже часто подорожували: травень 2021 року - Стамбул, літо 2021 року - Львів, Синевір, відпочинок в Туреччині разом з дочкою, осінь 2021 року - Одеса, Очаків, листопад 2021 року - Чорнобиль, грудень 2021 року - ОСОБА_6 , Новий рік 2022 року - Дніпро (святкували разом з дітьми, сусідами і друзями ОСОБА_7 , які є основними свідками стосунків з його боку), січень 2022 року - 5 країн Європи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 , коли в ОСОБА_8 прогриміли вибухи, позивачка та ОСОБА_5 виїхали в смт Макарів, де знаходились до 05.03.2022 року. Зранку 05.03.2022 року всі мешканці, які хотіли виїхати, зібрались, і їм вдалось виїхати колоною. ОСОБА_5 супроводжував позивачку до міста Рівного, потім повернувся назад до смт ОСОБА_9 з іншими чоловіками. Щодня позивачка та ОСОБА_5 були на зв`язку, 25.03.2022 року зв`язок обірвався. Позивачка про вказаний факт заявила в поліцію та разом з сусідами вела пошуки ОСОБА_7 всі 14 днів.

В квітні 2022 року тіло ОСОБА_5 було знайдено з вогнепальним пораненням в голову, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть. Так, коли стало відомо, що ОСОБА_7 застрелили, позивачці зателефонувала колишня дружина ОСОБА_10 і запропонувала поховати його у місті Львові заради сина ОСОБА_11 . На дану пропозицію позивачка погодилась. Саме позивачка зв`язувалася з моргом, телефон позивачці дали мешканці ЖК, коли знайшли ОСОБА_7 .

Разом з відповідачкою позивачка забрала тіло ОСОБА_12 з м. Фастів, але весь цей час відповідачка намагалась брати справу в свої руки, а при отриманні свідоцтва про смерть влаштувала скандал, що вона претендує на спадок, і тому саме вона повинна забирати цей документ, і їй не дадуть місце на кладовищі. Відтак, з огляду на дані обставини, лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_5 було виписано на прізвище ОСОБА_3 .

Так, за час спільного проживання в шлюбних відносинах позивачкою та ОСОБА_5 було набуто автомобіль HYUNDAI ELANTRA, д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року виписку. Крім того, в період спільного проживання було значно поліпшено квартиру ОСОБА_5 № НОМЕР_2 , що розташована по АДРЕСА_1 , а саме за спільні кошти було зроблено значні ремонтні роботи, що збільшило істотну вартість квартири, а тому позивачка вважає, що має право власності на 1/10 частину даної квартири.

Відтак, позивачка з метою виділення належної їй частки майна та виключення його із маси спадкування, звернулась до суду з вказаним позовом, в якому посилаючись на ст.ст.3, 60, 62, 74 СК України, просить суд:

1. Встановити факт проживання однією сім`єю (у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу) ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5 , в період з січня 2021 року по день смерті ОСОБА_5 , тобто до квітня 2022 року.

2. Визнати автомобіль марки HYUNDAI ELANTRA, д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року виписку, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

3. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/10 частину квартири АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 29.12.2022 року позов ОСОБА_2 , прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Також даною ухвалою суду витребувано: 1) у приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Черних О.В. інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 ; 2) Макарівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) витяг з Державної реєстрації актів цивільного стану громадян про смерть ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.32-33, том 1).

07.02.2023 року на виконання вимог ухвали суду від 29.12.2022 року про витребування доказів від Макарівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов витяг з Державної реєстрації актів цивільного стану громадян про смерть ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який приєднаний до матеріалів справи (а.с.39-41, том 1).

10.02.2023 року на виконання вимог ухвали суду від 29.12.2022 року про витребування доказів від приватного нотаріуса надійшла відповідь №33/01-16 від 06.02.2024 року, яка приєднана до матеріалів справи (а.с.59-60, том 1).

17.03.2023 року від представника відповідачки адвоката Чернявської В.П. через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, який поданий з порушенням строків його подання, а тому суд до уваги його не приймає.

Так, копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками відповідачка ОСОБА_3 отримала 08.02.2023 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0800100122436 (а.с.54, том 1), а представник відповідачки адвокат Чернявська В.П. ознайомилась з матеріалами справи в приміщені суду 09.02.2023 року, про що свідчить відповідна її заява та підпис на ній (а.с.48, том 1), проте відзив на позовну заяву до суду було подано лише 17.03.2023 року, тобто з пропуском строку для його подання.

Ухвалою суду від 25.04.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивачки адвоката Вак В.І. про призначення у справі будівельно-технічної експертизи (а.с.199, том 1).

Ухвалою суду від 08.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті, яке неодноразово відкладалось, останнього разу на 15.05.2024 року (а.с.226, том 1).

Належним чином повідомлені про день та час слухання справи позивачка та її представник в судове засідання не прибули, причини неявки суду не повідомили, раніше поданих заяв позовні вимоги підтримали.

У судовому засіданні представник відповідачки адвокат Чернявська В.П. просила суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з підстав його необґрунтованості та безпідставності, заперечила факт проживання позивачки з померлим ОСОБА_5 у фактичних шлюбних відносинах, що не відповідає дійсності, зазначивши, що фото спільного їх відпочинку з друзями не є належними доказами фактичних шлюбних відносин. Щодо квартири вказала, що вона належала померлому на праві особистої приватної власності і ремонт в ній був повністю закінчений ще до знайомства померлого ОСОБА_5 з позивачкою. А автомобілем (на який претендує позивачка), померлий користувався ще з 2017 року, та який належав товариству, співвласником якого був померлий. 23.02.2022 року ОСОБА_5 придбав дане авто у товариства, проте до сьогодні кошти за нього так і не сплатив. Також представник відповідачки зазначила, що оскільки ОСОБА_3 знала, що ОСОБА_5 перебуває у гарних стосунках з позивачкою, запропонувала останній разом поїхати до моргу, проте похованням ОСОБА_5 займались виключно його батьки та відповідачка. Крім того з дня поховання і до сьогодні ні позивачка, ні її родичі не допомагали відповідачці по догляду за могилою загиблого.

Заслухавши представника відповідачки, покази свідків, дослі дивши її письмові матеріали, суд встановив наступне.

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00038371066 від 03.02.2023 року, ОСОБА_5 помер «квітень 2022 року» у віці 42 років; місце смерті с. Калинівка Бучанського району Київської області; причина смерті - вогнепальне кульове наскрізне поранення голови; відомості про заявника - ОСОБА_3 ; актовий запис про смерть №85, складений 11.04.2022 року виконавчим комітетом Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, (а.с.40-41, том 1).

Як вбачається із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових правна нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №324875089 від 06.03.2023 року, квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 31.05.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубковою О.Є. (а.с.74, том 1).

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 23.02.2022 року, власником автомобіля марки HYUNDAI ELANTRA, д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року виписку, є ОСОБА_5 (а.с.13, том 1).

Згідно відповіді №1-29/01 від 29.01.2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Український інформаційно-обчислювальний центр» на запит адвоката Чернявської П.В., громадянин України ОСОБА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , був учасником ТОВ «Український інформаційно-обчислювальний центр», код ЄДРПОУ 39971630 (далі - товариство), з моменту його заснування. У період з серпня 2015 року по лютий 2019 року володів часткою статутного капіталу товариства у розмірі 80%, а у період з лютого 2019 року по дату смерті - часткою у розмірі 75%. Автомобіль HYUNDAI ELANTRA, д.н.з. НОМЕР_1 , (далі - автомобіль) було передано у власність товариства 31.08.2017 року і у власності товариства згаданий автомобіль перебував до моменту його продажу 23.02.2022 року. Згаданий автомобіль використовувався для потреб діяльності товариства, зокрема, з метою забезпечення мобільності співробітників товариства. Єдиною особою, якій було надано право керування автомобілем під час його перебування у власності товариства був ОСОБА_5 , який займав у товаристві посаду заступника директора з технічних питань. 23.02.2022 року між товариством та громадянином України ОСОБА_5 , який станом на лютий 2022 року був учасником товариства і володів часткою статутного капіталу товариства у розмірі 75%, було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу відповідно до якого товариство передало у власність ОСОБА_5 легковий автомобіль HYUNDAI ELANTRA, д.н.з. НОМЕР_1 , а покупець зобов`язався сплатити за нього ціну у розмірі 10000,00 гри. (десять тисяч гривень 00 коп.). З моменту укладення вказаного договору а ні ОСОБА_5 , а ні його правонаступники не здійснювали за договором жодних оплат (а.с.4-5, том 2).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка ОСОБА_2 посилалась на те, що з початку 2021 року вона та ОСОБА_5 перебували у фактичних шлюбних стосунках, разом проживали, вели спільне господарство та мали спільний бюджет, до дня смерті ОСОБА_5 , тобто до квітня 2022 року. Зокрема позивач зазначила, що вони разом дуже часто подорожували: травень 2021 року - Стамбул, літо 2021 року - Львів, Синевір, відпочинок в Туреччині разом з дочкою, осінь 2021 року - Одеса, Очаків, листопад 2021 року - Чорнобиль, грудень 2021 року ОСОБА_6 , Новий рік 2022 року- Дніпро (святкували разом з дітьми, сусідами і друзями ОСОБА_7 , які є основними свідками стосунків з його боку), січень 2022 року - 5 країн Європи. Також посилалась на те, що за час спільного проживання ними було придбано автомобіль HYUNDAI ELANTRA, д.н.з. НОМЕР_1 , а також в період спільного проживання було значно поліпшено квартиру ОСОБА_5 № НОМЕР_2 , що розташована по АДРЕСА_1 , а саме за спільні кошти було зроблено значні ремонтні роботи, що збільшило істотну вартість квартири.

Свідок відповідача ОСОБА_13 у судовому засіданні дав покази, що він познайомився з померлим ОСОБА_5 на весні 2018 року, а на початку червня 2018 року почав ремонт у його квартирі, який до кінця осені 2018 року був завершений.

Свідок відповідача ОСОБА_14 , у судовому засіданні дала покази, що вона познайомилась з ОСОБА_5 у вересні 2019 року та через два місяці почали проживати разом до січня 2021 року. Проживали у будинку, який винаймав ОСОБА_5 . У спірній квартирі була кілька разів, квартира двокімнатна, в квартирі на той час був з гарний, новий ремонт.

Свідок відповідача ОСОБА_15 у судовому засіданні дала покази, що знайома з ОСОБА_5 з 2018 року, жили по сусідству та товаришували, проводили разом дозвілля. З 2018 року по 2021 рік з ним проживала ОСОБА_14 , але не в квартирі, а вони винаймали будинок. У 2021 році ОСОБА_7 познайомився через сайт знайомств з позивачкою ОСОБА_2 , яка у спірній квартирі була декілька разів. Позивачку ОСОБА_5 представляв як свою дівчину, але разом вони не проживали, а просто зустрічались. Коли почалось повномасштабне вторгнення рф до України, ОСОБА_5 взяв на себе відповідальність і запросив позивачку разом з дітьми побути у нього, де вона з дітьми проживала десь біля 2-х тижнів. ОСОБА_2 нічого в квартиру не вкладала, після смерті ОСОБА_7 там нічого не змінилось, свідок про це точно знає, бо в неї є ключі від квартири, куди вона постійно ходить поливати квіти. Щодо спірного автомобіля свідок повідомила, що ОСОБА_5 придбав вказаний автомобіль через фірму, власником якої він був, та користувався даним авто ще з 2018 року.

Свідок відповідача ОСОБА_16 у судовому засіданні дала покази, що ОСОБА_5 був її близьким другом та товаришем. ОСОБА_2 вона бачила лише один раз на похованні ОСОБА_7 . 08.02.2022 року вона спілкувалась з ОСОБА_5 , який повідомив, що у той час ні з ким не зустрічався та проживає один, та готувався до повномасштабного вторгнення. Свідок зазначила, що ОСОБА_7 завжди спілкувався з дівчатами, завжди на відпочинок з кимось їздив. Також свідок зазначила, що у 2020 році була у гостях у ОСОБА_5 і на той час там був зроблений повний ремонт з меблями та посудом, а автівка у ОСОБА_7 ще з 2017 року.

Вирішуючи вимоги за даним позовом, суд керується наступним.

Згідно із ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

За змістом статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною підставою для виникнення у них прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно із частиною першою статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте ними до шлюбу; майно, набуте ними за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно набуте ними за час шлюбу, але за кошти, які належали їм особисто; житло, набуте ними за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (стаття 70 СК України ).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

У постанові Великої палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження №14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки».

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, позивачкою на підтвердження своїх доводів щодо факту спільного проживання однією сім`єю у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 до позову було додано лише фото їх спільного проведення дозвілля, в тому числі у колі друзів. Проте, самі по собі такі фото, не є належними доками, що підтверджують факт спільного проживання однією сім`єю, спільного побуту, взаємних прав та обов`язків, а лише стосуються здебільшого констатації наявності близьких відносин між ними та не підтверджують наявності у них усталених відносин, які притаманні подружжю. Будь-яких інших доказів на підтвердження вказаного позивачкою суду надано не було, про витребування таких доказів судом позивачка клопотання не заявляла, зокрема і про виклик свідків. Позивачка, посилаючись на те, що вона разом з ОСОБА_5 дуже часто подорожували разом, будь-яких доказів на підтвердження вказаного суду не надала.

Крім того, допитані у судовому засіданні свідки сторони відповідача, не заперечували, що ОСОБА_5 зустрічався з ОСОБА_2 , проте вказали, що разом вони не проживали та спільний побут не вели.

Оскільки інших доказів спільного проживання позивачки та ОСОБА_5 однією сім`єю, а саме на підтвердження обставин спільного проживання, спільного побуту, взаємних прав та обов`язків подружжя з січня 2021 року по квітень 2022 року суду не надано, позовні вимоги про встановлення вказаного факту залишаються судом без задоволення.

Вказаний висновок суду відповідає численній судовій практиці Верховного суду, зокрема у постановах від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, (провадження № 61-46210св18); від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19); від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 (провадження № 61-30273св18); від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18).

Крім того, не підлягають і задоволенню позовні вимоги і про визнання автомобіля марки HYUNDAI ELANTRA, д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року виписку, спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , які є похідними вимогами від вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, в задоволенні яких суд відмовляє.

Також, суд приходить до висновку і про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/10 частину квартири АДРЕСА_2 , оскільки позивач не довела належними та допустимими доказами ті обставини, на які посилалась як на підставу вказаної вимоги. Так, позивачка посилаючись на те, що в період спільного проживання з ОСОБА_5 було значно поліпшено квартиру ОСОБА_5 , а саме за спільні кошти було зроблено значні ремонтні роботи, що збільшило істотну вартість квартири, при цьому не вказує які саме ремонтні роботи та які поліпшення кварти було проведено, на скільки збільшилась вартість квартири в результаті такого ремонту, яка саме її особиста трудова та фінансова участь у даному ремонті, як і не надала жодного доказу на підтвердження вказаного.

Крім того, допитані в судовому засіданні свідки, вказали, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 разом не проживали, спільний побут не вели, а ремонт в квартирі був зроблений особисто ОСОБА_5 ще до знайомства з ОСОБА_2 .

Враховуючи наведене в задоволенні позовним вимог ОСОБА_2 слід відмовити повністю, оскільки позивачка не довела належними та допустимими доказами ті обставини, на які посилалась як на підставу своїх вимог, та які спростовані в ході розгляду справи показами свідків.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати не підлягають відшкодуванню та покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 247, 265, 141, 354-355 ЦПК України суд,

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання спільною сумісною власністю автомобіля на 1/10 частки квартири - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Макарівський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.05.2024 року.

Реквізити сторін:

ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_3 в інтересах сина ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_5 .

Суддя А.В. Косенко