Ухвала

від 05.07.2024 по справі 140/6069/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви в частині позовних вимог

05 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/6069/24

Суддя Волинського окружного адміністративного суду Дмитрук В.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Луцький слідчий ізолятор» про визнання протиправним наказу, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної установи «Луцький слідчий ізолятор» з наступними позовними вимогами:

1) визнати протиправним наказ №44/ ОС-23 від 16.08.2023«Про звільнення» в частині визначення підстави звільнення (позовна вимога 1);

2) зобов`язати внести зміни в наказ №44/ОС-23 від 16.08.2023 «Про звільнення» та вказати підставу звільнення пункт 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (позовна вимога 2);

3) визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 у розмірі 30000 грн щомісячно, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 (позовна вимога 3);

4) зобов`язати нарахувати та виплатити додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 у розмірі 30000 грн щомісячно за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, з урахуванням раніше виплачених сум (позовна вимога 4);

5) визнати протиправною бездіяльність щодо не застосування при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 16.08.2023 включно січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) (позовна вимога 5);

6) зобов`язати провести перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 16.08.2023 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) (позовна вимога 6);

7) визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно особистого користування (позовна вимога 7);

8) зобов`язати провести виплату грошової компенсації за неотримане речове майно особистого користування (позовна вимога 8).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено 10-денний строк на усунення недоліків з моменту отримання зазначеної ухвали, шляхом подання до суду: 1) відомостей щодо наявності електронного кабінету в учасників справи; 2) заяви, яка міститиме підстави для визнання поважними причин пропуску строку на звернення до суду, а також долучені докази на підтвердження таких обставин, зокрема: а) про поновлення місячного строку звернення до адміністративного суду щодо заявлених позовних вимог 1-2; б) про поновлення тримісячного строку звернення до адміністративного суду щодо заявлених позовних вимог за період з 19.07.2022 по 16.08.2023 (позовні вимоги 7-8, частково 5-6).

Копію ухвали судді від 17.06.2024 про залишення позовної заяви без руху отримана представником позивача 18.06.2024 о 18:31 (довідка про доставку електронного листа), відповідно суд вважає, що строк для усунення недоліків позовної заяви з врахуванням вихідних днів та часу доставки електронного листа) встановлено по 01.07.2024 включно.

24.06.2024 на адресу суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків, яка містила відомості щодо електронного кабінету учасників справи та підстави для поновлення строку на звернення до суду з позовними вимогами 1 та 2, а саме:

- наказ державної установи «Луцький слідчий ізолятор» №44/ОС-23 від 16.08.2023 до відома позивача доведений не був, його копію позивач не отримував;

- питання правомірності наказу в частині підстав звільнення позивача було порушено адвокатом у запиті від 14.05.2024 (копія надана до позову), зокрема адвокат просив повідомити, на якій підставі ОСОБА_1 було звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України, повідомити, чи було ДУ «Луцький слідчий ізолятор» при визначенні підстави звільнення ОСОБА_1 враховано, ту обставину, що Постановою ВЛК від 18.08.2023 щодо ступеня придатності до служби в ДКВС України ОСОБА_1 визнано непридатним до служби в ДКВС України, діагноз і постанова ВЛК про причинили зв`язок захворювань, травм захворювання ТАК, пов`язане з проходженням служби в ДКВС України;

- відповідь на запит датована 20.05.2024 - лист №СІ/1940/8 від 20.05.2024, який жодних обґрунтувань, чому позивача звільнено не за станом здоров`я (через хворобу) за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції (п. 2 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію») не містив;

- позивач подав позов до суду 10.06.2024, тобто не пропустивши строк у один місяць після отримання листа №СІ/1940/8 від 20.05.2024, яким позивачу де-факто було відмовлено у відновленні його порушеного права.

Причини пропуску тримісячного строку звернення до адміністративного суду щодо заявлених позовних вимог за період з 19.07.2022 по 16.08.2023 (позовні вимоги 7-8, частково 5-6), які зазначені в поданій заяві повністю аналогічні викладеним у позові та які вже були досліджені й щодо яких судом було зроблено висновок про їх неповажність, а відтак, судом до уваги не взяті. Додатково суд вважає за необхідне лише вказати, що перебування позивача за кордоном було саме періодичним, тобто з поверненням на територію України, однак у вказані періоди перебування позивачем не вчинялось жодних дій, спрямованих на захист порушених прав.

Стосовно підстав для поновлення строку на звернення до суду з позовними вимогами 1 та 2, викладених у заяві щодо цього доводів та заперечень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Стосовно визначення позивачем (представником позивача) дати з якої розпочав перебіг місячного строку звернення до суду з позовними вимогами 1 та 2, встановлений у частині п`ятій статті 122 КАС України, а саме 20.05.2024, тобто дати листа №СІ/1940/8 від 20.05.2024, який жодних обґрунтувань, чому позивача звільнено не за станом здоров`я (через хворобу) за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції (п. 2 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію») не містив, та з якої він почав вважати, що оскаржуваним наказом від 16.08.2023 порушено його права, суд зауважує про таке.

Судом у цій справі встановлено, що зі змістом оскаржуваного наказу від 16.08.2023 позивач був ознайомлений та особисто отримав копію такого наказу 29.08.2023 рекомендованим листом, про що власноруч зазначає у рапорті від 30.08.2023, який є додатком до адміністративного позову, проте із цим позовом звернувся до суду лише 10.06.2024, зі спливом більше дев`яти місяців.

Викладені вище доводи позивача не змінюють моменту, з якого він повинен був дізнатися про порушення прав, свобод та інтересів. Вказана дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Матеріали справи не містять жодних доказів вжиття позивачем дев`яти місяців активних заходів з метою з`ясування та перевірки обсягу його порушених прав, як і доказів вчинення дій з метою своєчасного оскарження наказу відповідача та що ці дії були пов`язані із готуванням до звернення до суду із підтвердженням відповідними доказами.

Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України»).

У рішенні від 18.10.2005 у справі «МШ «Голуб» проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.

У цьому аспекті суд звертає увагу на сформулюваний Верховним Судом у постанові від 18.01.2023 у справі № 160/6211/21 правовий висновок, відповідно до якого встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого законом або судом проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) суб`єкта владних повноважень або судове рішення отримують додаткову легітимність (стабільність) та не передбачатимуть можливості перегляду (скасування), а правові наслідки їх прийняття (вчинення) не будуть відмінені. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, а також судового рішення. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності та об`єктивності, поведінки сторін, значимості справи та її впливу на суспільні відносини і національну безпеку, наявності фундаментальної судової помилки, а також непереборності обставин, що спричинили пропуск строку.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не було дотримано строку звернення до суду з позовними вимогами 1-2, частково 5-6, 7-8 (повністю) без наявності на те поважних причин, що не залежали від волевиявлення особи, яка звертається до суду із позовом, та пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду.

Частиною 2статті 123 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Оскільки з вказаними позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленогочастини 2 статті 122 КАС України строку, заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду не подано, суд вважає за необхідне повернути адміністративний позов в частині зазначених позовних вимог.

Керуючись пунктом 9 частини четвертої, частинами п`ятою восьмою статті 169, статтею 248 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Луцький слідчий ізолятор» про визнання протиправним наказу, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - повернути позивачу в частині наступних позовних вимог:

- визнати протиправним наказ №44/ ОС-23 від 16.08.2023«Про звільнення» в частині визначення підстави звільнення (позовна вимога 1);

- зобов`язати внести зміни в наказ №44/ОС-23 від 16.08.2023 «Про звільнення» та вказати підставу звільнення пункт 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (позовна вимога 2);

- визнати протиправною бездіяльність щодо не застосування при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 16.08.2023 включно січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) (позовна вимога 5 в частині);

- зобов`язати провести перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 16.08.2023 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) (позовна вимога 6 в частині);

- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно особистого користування (позовна вимога 7);

- зобов`язати провести виплату грошової компенсації за неотримане речове майно особистого користування (позовна вимога 8).

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя В.В. Дмитрук