Рішення

від 08.07.2024 по справі 160/10251/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2024 рокуСправа №160/10251/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області по виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 11 (одинадцять) календарних років служби в сумі 12550,37 грн.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року по справі № 160/19613/22 одноразову грошову допомогу при звільненні за 11 календарних років служби в сумі 78 696 (сімдесят вісім тисяч шістсот дев`яносто шість) гривень 53 копійки, з урахуванням виплаченої частини коштів в сумі 12 550,37 грн.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначити розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що йому на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 р. у справі №160/19613/22 виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні за 11 календарних років служби 26.02.2024 р., що підтверджується випискою з особового рахунку. При цьому, виплата здійснена не в повному обсязі. На підставі означеного позивач вважає означені дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву, в тексті якого він просить суду відмовити у задоволенні пред`явлених позовних вимог із зазначенням, що означена сума розрахована із використанням середньоденного грошового забезпечення - 157,48 грн., яку помножено на 18 робочих днів (кількість робочих днів у місяці звільнення) та помножено на 11 років та на 50 %. При цьому зазначено, що посилання на застосування до ОСОБА_1 грошового забезпечення поліцейського є таким, що суперечить вимогам законодавства, оскільки він не мав статусу поліцейського.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що наказом Головного управління МВС в Дніпропетровській області від 06.11.2015 року №485 о/с по особовому складу звільнено у запас Збройних сил (з поставленням на військовий облік) за п. 64 «г» (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1 (М-129076) начальника сектора дільничних інспекторів міліції Самарського районного відділу Дніпропетровського міського управління, з 6 листопада 2015 року; вислуга років на день звільнення складає 11 років 03 місяці 27 днів. Встановити преміювання за листопад 2015 року у розмірі 8%. Невикористана частина чергової відпустки за 2015 рік складає 29 діб.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 року по справі №804/1382/16 ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника сектору дільничних інспекторів міліції Самарського РВ ДМУ Головного управління МВС України в Дніпропетровській області з 07 листопада 2015 року.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 року змінено рішення суду першої інстанції від 28.01.2021 року в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Наказом Головного управління МВС в Дніпропетровській області від 17.02.2021 року №2 о/с внесено зміни до пункту наказу ГУМВС від 06.11.2015 року №485 о/с в частині звільнення відповідно до пунктів 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» у запас Збройних сил (з поставленням на військовий облік) за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ капітана міліції ОСОБА_1 (М-129076) начальника сектора дільничних інспекторів міліції Самарського районного відділу Дніпропетровського міського управління, з 6 листопада 2015 року, з вислугою років на день звільнення: 11 років 03 місяці 27 днів, скасовано, вирішено вважати його працюючим на попередній посаді, з 7 листопада 2015 року. Також наказано нарахувати та виплатити капітану міліції ОСОБА_1 (М-129076) начальнику сектора дільничних інспекторів міліції Самарського районного відділу Дніпропетровського міського управління середній заробіток за час вимушеного прогулу, в межах стягнення суми за один місяць.

Наказом Головного управління МВС в Дніпропетровській області від 05.05.2021 року №6 о/с ОСОБА_1 звільнено за п. 64 «г» (через скорочення штатів) з 05 травня 2021 року, вислуга років на день звільнення складає: 11 років 03 місяці 27 днів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 р. по справі № 160/19613/22 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20-А, код ЄДРПОУ: 08592141) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні - задоволено частково; визнано протиправною відмову Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, викладену у листі від 12.12.2022 року №21096/свк; зобов`язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за 11 календарних років служби; в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено; розподіл судових витрат не здійснювався.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.06.2023 року по справі № 160/19613/22 апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області - залишено без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року в адміністративній справі №160/19613/22 - залишено без змін.

Відтак, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року по справі №160/19613/22, у відповідності до ч.2 ст.255 КАС України, набрало законної сили - 14.06.2023 р.

На виконання означеного рішення Дніпропетровського окружного адміністратвиного суду від 03.04.2023 р. у справі №160/19613/22, відповідачем 16.04.2024 р. здійснено виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомогу при звільненні за 11 календарних років служби в сумі 12 550,37 грн. та суму компенсації податку на доходи фізичних осіб - 2 806,29 грн., що підтверджується виписками з банківської картки позивача від 16.03.2024 р., які містяться в матеріалах справи.

Означене підтверджується довідкою відповідача від 29.04.2024 р. №181742, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до довідки відповідача від 07.05.2024 р. №183, яка містяться в матеріалах справи, розмір середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу складає - 157,48 грн., за один робочий день.

Судом встановлено, що 26 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою щодо визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень на виконання рішення суду ухваленого у справі №160/19613/22, в якій просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо не виконання судового рішення та стягнути з відповідача на користь позивача 78696, 53 грн одноразової грошової допомоги на виконання судового рішення у цій справі. Заява фактично обґрунтована тим, що відповідач на виконання вказаного рішення суду виплатив позивачу кошти, розмір яких розраховано неналежним чином.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у задоволенні заяви - відмовлено повністю.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024 року по справі № 160/19613/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі №160/19613/22 - без змін, із зазначенням, що розрахунок відповідної допомоги є дискреційним повноваженням відповідача та покладені на відповідача рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року обов`язки виконано в повному обсязі.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Частиною 4 вказаної статті визначено, що виплата зазначеної в частинах першій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Положеннями статті 9-1 визначено, що особам, які звільнені зі служби за віком, станом здоров`я чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення зі служби виплачується щомісячна грошова допомога в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.

Питання нарахування та виплати грошового забезпечення працівників міліції регулювалось ст.19 Закону України «Про міліцію» (втратив чинність на підстав Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VІІІ), постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704) та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом МВС України від 31.12.2007 №499, зареєстрованою Міністерством юстиції України 12.03.2008 за №205/14896 (втратив чинність на підставі наказу МВС України №1131 від 31.10.2016р.).

Згідно з п.3.5.2. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 №499, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільнених з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені і обчислюється відповідно до вказаної Інструкції.

Виходячи з наведених положень законодавства, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.

Згідно зі ст. 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Статтею 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. (ст. 8 Конституції України).

Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 6-зп від 25 листопада 1997 року Головним обов`язком держави, згідно зі статтею 3 Конституції України, є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Згідно з абзацом другим підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019, утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, частини першої статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні ефективного механізму такого захисту.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 2-р(II)/2022 від 6 квітня 2022 року гарантована Конституцією України рівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає конечність забезпечення їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У державі, керованій правовладдям, звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а додержання загальних принципів рівності громадян перед законом та заборони дискримінації, що їх визначено приписами частин першої, другої статті 24 Конституції України, є неодмінним складником реалізації права на судовий захист.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд зазначає, що втрата чинності нормативно-правовими актами, які за своїм змістом і за обставин даної справи є механізмом, використання якого є необхідним для реалізації права позивача на одноразову грошову допомогу при звільненні (Закон №565-XII, Постанова №1294, Наказ №499), не може позбавляти позивача відповідного права як такого.

Змістовно аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.04.2021 року по справі №520/12609/19.

З цього приводу також варто звернутися до практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), який у своєму рішенні від 24 липня 2014 року у справі «Будченко проти України» (заява № 38677/06) дійшов висновків, з яких можна визнати, що якщо відповідне національне законодавство, яке давало особі право на певне майно (майнові права) та згідно з яким мав бути запроваджений відповідний механізм упродовж певного (короткого) строку, але не був запроваджений чи запроваджений після спливу якогось проміжку часу, то в такому разі незапровадження механізму є порушенням (за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції).

Здійснивши системний аналіз як зазначених вище норм чинного законодавства, так і доводів сторін, суд зазначає, що наявна умова застосування ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як звільнення зі служби у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, яка передбачає виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, за наявності вислуги 10 років і більше.

Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 р. у справі №160/19613/22 зобов`язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за 11 календарних років служби. При цьому, відповідачем взято за основу, при розрахунку такої, замість місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, за наявності вислуги 10 років і більше, що передбачено ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розрахунок середньоденного грошового забезпечення позивача в сумі 157,48 грн. * 18 робочих днів у травні 2021 р. - місяць звільнення зі служюи). Що не відповідає нормам Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Водночас, розрахунок відповідної допомоги є дискреційним повноваженням відповідача, ступень втручання в які визначається змістом протиправної поведінки відповідача, тому позовна вимога в частині щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року по справі № 160/19613/22 одноразову грошову допомогу при звільненні за 11 календарних років служби в сумі 78 696 (сімдесят вісім тисяч шістсот дев`яносто шість) гривень 53 копійки, з урахуванням виплаченої частини коштів в сумі 12 550,37 грн. задоволенню не підлягає.

Водночас, суд зазначає, що відповідач протиправно провів нарахування, обчислення та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 12 550,37 грн., не врахувавши ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги підлягає в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, за наявності вислуги 10 років і більше.

Питання стосовно обчислення вислуги років було предметом розгляду Верховного Суду у подібних правовідносинах, яке стосувалось застосування ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка тотожна ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в частині формулювання: «одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.».

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року у справі №806/2104/17, колегія судів дійшла до висновку, що поняття календарна вислуга років застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність вислуги 10 років і більше.

Таким чином, Верховний Суд вказує, що в частині другій статті 15 Законі України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Така правова позиція висловлена, зокрема, у постановах ВС від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2104/17, від 24 листопада 2020 року у справі № 822/3008/17, від 21 квітня 2021 року у справі № 380/2427/20 та від 27 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.005965.

Додатково суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 29 квітня 2022 року по справі № 580/2497/21, відповідно до яких поняття «умова набуття права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги» і поняття «обчислення розміру одноразової грошової допомоги», є відмінними, адже до складу першого включається як календарна так і пільгова вислуги років, а до складу другого - лише календарна.

Згідно з положенням ч.5, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про часткове задоволення означеної позовної заяви.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не вбачає підстав для їх розподілу у порядку, встановленому ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 241-243, 245-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області по виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 11 (одинадцять) календарних років служби в сумі 12550,37 грн.

Зобов`язати Головне управління МВС України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 11 календарних років служби, у відповідності до норм статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювався.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька